Єдине вікно - локальне рішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Одеська юридична академія»

Ключові слова: концепція, «єдине вікно», уповноважений економічний оператор, уповноважений (схвалений) експортер, митне оформлення.

митний справа єдиний вікно

Актуальність дослідження. Реалізація стратегічного курсу на інтеграцію України до європейського політичного, економічного та правового простору та створення передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі досить ефективно сприяють утвердженню України як впливової європейської держави. В умовах інтеграційних процесів потужним інструментом вирішення проблеми наближення законодавства України з питань державної митної справи до стандартів Європейського Союзу, а також розвитку державної митної справи при реалізації Угоди про асоціацію Україна--ЄС є запровадження концепції «єдиного вікна», спрямованої на суттєве скорочення часу при перетині кордонів та проведенні зовнішньоекономічних операцій. У зв'язку з чим наукова та практична цінність та актуальність проведеного дослідження не викликає сумнівів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням питань інтеграції законодавства України з питань державної митної справи до європейського правового простору займалась чимало вітчизняних вчених та практиків митної галузі: В. Науменко, А. Мазур, В. Мароха, Н. Олійник, О. Омельченко, О. Полонський, О. Ропотан та інші [5, с. 89-91; 11, с. 120-124; 21, с. 89-91]. Особливостям специфіки впровадження концепції «єдиного вікна» у сферу державної митної справи у рамках чисельних процесів реформування зазначеної сфери приділяли увагу: В. Ско- маровський, О. Єгоров, О. Платонов, А. Шейко, Ю. Колейников, С. Терещенко, В. Чорний, Л. Баязитов, Ю. Медвідь, Т. Ройзина та інші [6, с. 7391; 17, с. 2-3; 18, с. 372-399; 20, с. 49-52; 7, с. 295296]. Проте, в умовах активного реформування та переформатування сфери державної митної справи, прямо пов'язаного з Главою 5 «Митні питання та сприяння торгівлі» та Додатком XV «Наближення митного законодавства» Угоди про асоціацію Україна-ЄС [15], цілком доцільним є дослідження положень проекту Закону України «Щодо впровадження концепції «єдиного вікна», який було підготовлено за ініціативою експертного середовища та представлено у «Дорожній Карті євроінтеграційних реформ: завдання на 2015 рік для Верховної Ради України» [2; 3].

Метою статті є аналіз положень проекту Закону України «Щодо впровадження концепції «єдиного вікна», підготовленого та представленого у «Дорожній Карті євроінтеграційних реформ: завдання на 2015 рік для Верховної Ради України».

Виклад основного матеріалу. Серед національних практик багатьох країн світу - Японії, Сінгапура, США, Сенегалу, країн Європейської співдружності - чільне місце посідає концепція «єдиного вікна», запровадження якої сприяє спрощенню митних формальностей, процедур торгівлі та дозволяє сторонам - учасникам торговельних та транспортних операцій представляти стандартизовану інформацію і документи з використанням єдиного пропускного каналу в цілях виконання всіх регулюючих вимог, які стосуються імпорту, експорту чи транзиту товарів та транспортних засобів. На основі існуючого досвіту цих країн та міжнародних стандартів обміну торгі- вельною інформацією Центром ООН зі спрощення процедур торгівлі та електронних ділових операцій та Європейською економічною комісією ООН було розроблено понад 30 рекомендацій, спрямованих на спрощення митних формальностей. Однак, ключове місце серед рекомендацій займає Рекомендація № 33 «Концепція «єдиного вікна»«, яка пропонує можливість створення організованої та вкрай ефективної системи інформаційного обміну - концепції «єдиного вікна» та надає певний алгоритм дій, яких необхідно дотримуватись при створенні такого механізму [17, с. 73; 6, с. 375-376].

З підписанням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, роботу з упровадження концепції «єдиного вікна» було активізовано і в Україні. За ініціативою експертного середовища розроблено та представлено проект Закону України «Щодо впровадження концепції «єдиного вікна», у якому передбачено: 1. усунення надмірного регуляторного навантаження на економічних операторів, скасування непотрібних видів державного контролю на державному кордоні України; 2. запровадження порядку подання всіх документів дозвільного характеру виключно у електронній формі; 3. ризико-орієнтований підхід при визначенні об'єктів митного контролю; 4. впровадження принципу «мовчазної згоди» при видачі документів дозвільного характеру митницями [1].

Спробуємо проаналізувати ці чотири складові, які наведено у проекті Закону України «Щодо впровадження концепції «єдиного вікна».

Запровадження концепції «єдиного інформаційного вікна» (для надання даних в електронному вигляді) дозволить економічному оператору надавати усю необхідну інформацію та документацію до одного уповноваженого органу, який потім направляє її до усіх зацікавлених державних агентств [4]. Однак, на жаль, сьогодні в практиці державної митної справи відсутні господарюючі суб'єкти, що отримали статус уповноваженого економічного оператора. При цьому слід враховувати те, що норма Митного кодексу України щодо інституту уповноваженого економічного оператора, який є формою державно-приватного партнерства, діє з 1 липня 2012 року. Дійсно, якщо аналізувати положення Митного кодексу України [8, ст.ст. 12-18] та наказу Міністерства фінансів України [10], то вимоги, які висуваються зводом законів України з питань державної митної справи та розпорядчим актом Міністерства фінансів України до платників податків, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність та бажають отримати статус уповноваженого економічного оператора, виглядають такими, які важко реалізувати. Це, перш за все, продиктовано національними реаліями (так званою «прозорістю» ведення бізнесу з боку національних екс- портерів--імпортерів, що ніяк не вийдуть з «тіні», а також «прискіпливою» увагою з боку «мотивованих матеріальним характером» посадових осіб контролюючих органів), в яких діють платники податків, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, а також процесами постійних змін законодавства України з питань державної податкової справи. Хоч якось пристосуватися до вже запроваджених та існуючих законодавчих нововведень усі категорії платників податків зможуть тільки після призупинення реформаторських процесів у галузі державної митної та податкової справи.

Також слід відмітити, що в останній час у практику державної митної справи запроваджено ще одну форму державно-приватного партнерства, яка, можливо, більш обмежена у порівняні з колом суб'єктів уповноважених економічних операторів (експортери, імпортери, митні брокери, перевізники, оператори консолідованих вантажів, власники складів тощо) та перевагами, які надаєстатус уповноваженого економічного оператора. Однак, ця форма має більш привабливі перспективи для вітчизняних підприємств-імпортерів, зареєстрованих на території України. Мова йде про інститут «уповноваженого (схваленого) експортера» [12].

Поглиблене дослідження практики впровадження інституту уповноваженого економічного оператора у національне правове поле, на жаль, дає змогу зробити висновок, що цей інститут було інтегровано до законодавства України з питань державної митної справи похапцем. Так би мовити, «гуртом» з усіма положеннями Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком І до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур [15] (але з частковим урахуванням концепції «Уповноважених економічних операторів», яку було закріплено в системі «Рамкових стандартів безпеки та спрощення міжнародної торгівлі» (SAFE), затверджених 23 червня 2005 року Всесвітньою митною організацією.

Другу та третю складові проекту Закону України «Щодо впровадження концепції «єдиного вікна», а саме: запровадження порядку подання всіх документів дозвільного характеру виключно у електронній формі та ризико-орієнтований підхід при визначенні об'єктів митного контролю можливо об'єднати одним коментарем. Зокрема слід зазначити, що подання усіх документів дозвільного характеру виключно у електронній формі залежить, передусім, від платників податків, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Органи Державної фіскальної служби України не можуть їх примусити до цього. Хоча такі випадки й траплялися в галузі державної митної справи (з 2007 по 2008 роки [1, с. 92]). І доречі, уся діяльність місць митного оформлення базується виключно на електронному документообігові, що забезпечує ефективне та належне адміністрування цих місць [13]. Особливо це простежується при електронному декларуванні товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Щодо ризико-орієнтованого підходу при визначенні об'єктів митного контролю, то практику здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в державній митній справі також адаптовано до вимог митного контролю та митного оформлення [11].

Четверте -- впровадження принципу «мовчазної згоди» при видачі документів дозвільного характеру митницями. Дійсно, ця норма, на наш погляд, є інноваційною. Хоча б виходячи з того, що вона ще не проходила навіть теоретичної апробації на рівні законодавства України з питань державної митної справи. У Митному кодексі України є безліч часових термінів з різних напрямів реалізації державної митної політики у сфері державної митної справи. Але принцип «мовчазної згоди» -- це дещо інше. Однак, автори законопроекту з цього приводу більше нічого конкретно не деталізують. Зрозуміло, що цим принципом керуються передові міжнародні практики принципу «єдиного вікна». Знову ж таки, нам вбачається, що такий принцип, як «мовчазна згода» буде дуже важко, практично неможливо запровадити до реалій національних норм митного контролю та митного оформлення за принципом «єдиного вікна». І це наше твердження лежить не в площині оновлення технологічних татехнічних етапів здійснення митного контролю та митного оформлення, а навпаки -- на наш погляд, щоб здійснити імплементацію цієї норми до законодавства України з питань державної митної справи, замало проводити конструктивні зміни процесів митного контролю та митного оформлення. Необхідно буде повністю переосмислити психологію особового складу не тільки Державної фіскальної служби України (переважно, посадовців митниць Державної фіскальної служби України), а взагалі представників усіх контролюючих відомств профільних міністерств, що здійснюють обумовлені профільним законодавством України види державного контролю.

Висновки

На жаль, проект закону «Щодо впровадження концепції «єдиного вікна», у якому передбачено запровадження порядку подання всіх документів дозвільного характеру виключно у електронній формі, ризико-орієнтований підхід при визначенні об'єктів митного контролю, впровадження принципу «мовчазної згоди» при видачі документів дозвільного характеру митницями є лише ініціативою звичайної групи експертів у сфері державної митної справи та громадських діячів, які стежать за процесом реформування в Україні. Однак, в умовах активного реформування та переформатування сфери державної митної справи, а також активної законотворчої діяльності Українського Уряду, будемо сподіватися, що подібні починання все ж таки буде враховано Українським Урядом. Тим паче, що дуже часто у сфері державної митної справи саме позиція радників та координаторів із міжнародної торгівлі, митної справи, а також громадських діячів є досить надійною, стійкою та достовірною.

Список літератури

1. Бабенко И. Желающих перейти на «электронку» - мизер / И. Бабенко // Таможенный брокер. - 2007. - № 10. - С. 92.