"Митний транзит": сутність і зміст поняття

Размещено на http://www.allbest.ru/

“Митний транзит”: сутність і зміст поняття

К.А. Гутченко, аспірантка Університету митної справи та фінансів

Присвячено визначенню сутності, проблем та змісту митно-правового поняття “митний транзит ”. Запропоновано історичний і теоретичний підходи для його визначення. Закладено передумови подальшого розвитку правового визначення поняття “митний транзит ”.

Ключові слова: транзит; митний транзит; транзит через територію України; митна процедура; митні формальності; митне законодавство.

The work is devoted to the definition of the essence, problems and content of the customs-legal concept “customs transit”. Historical and theoretical approaches for its definition are offered. The preconditions for the further development of the legal definition of the concept of “customs transit”.

During the study of such a concept as “transit” in the national customs legislation, deficiencies of normative activity were discovered that could lead to misunderstanding of the term and lead to mistakes in law enforcement activities.

The study of the genesis of the concept of “transit” in international law was conducted.

In all analyzed international regulatory acts, the WMO customs term “Customs Regime” is a customs procedure under which goods are moved under customs control from one customs authority to another.

Key words: transit; customs transit; transit through the territory of Ukraine; customs procedure; customs formalities; customs legislation.

Постановка проблеми. Актуальність статті пов'язана з необхідністю розвитку понятійно-категоріального апарату в митному праві та діяльностю органів публічної влади, які здійснюють митну справу.

Одним із напрямів розвитку понятійно-категоріального апарату митного права і законодавства є визначення сутності та змісту поняття “митний транзит”. У митному законодавстві України дане поняття визначено у ст. 90 Митного кодексу України як один із митних режимів, проте міжнародні норми трактують його по- іншому. Історичний та теоретичний підходи допоможуть виявити недоліки та неточності, які наявні у національному митному законодавстві.

Розв'язання даної проблеми сприятиме подальшому теоретичному дослідженню та практичному вдосконаленню нормативно-правових актів і приведення їх відповідно до міжнародних стандартів і конвенцій, до яких приєдналася Україна. Виникнення даної проблеми обумовлено насамперед тим, що зміни мають відбуватися як у характері відносин між публічною владою та громадянином, так і в політичній сфері, а наукових підстав для цього ще не сформовано.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню розкриття сутності та змісту основних митно-правових понять присвятили свої праці багато науковців: Л. Р. Баязітов, І. Г. Бережнюк, Б. А. Кормич, Ю. Д. Кунєв, З. Ю. Кунєва, А. В. Мазур, О. С. Мельник, Д. В. Приймаченко, М. Г. Шульга та ін.

Наукова література має достатню кількість праць, присвячених визначенню сутності та змісту поняття “митний транзит”. Проте переважну частину з них зорієнтовано на визначення митного транзиту як митного режиму, що не відповідає визначенню поняття у джерелах міжнародного права. Причинами помилкового розуміння даного поняття є неправильне тлумачення терміна “митний транзит” у Митному кодексі України та нерозуміння відмінності сутності й змісту понять “митний режим” і “митна процедура”.

Мета статті - визначити сутність змісту митно-правового поняття “митний транзит”.

Виклад основного матеріалу. Аналіз численних наукових публікацій (в більшості - пострадянських) свідчить про неправильне розуміння поняття “митний транзит”.

Зокрема, О. С. Мельник зазначає, що досліджувану категорію слід розуміти як одну із визначених Митним кодексом України 2012 р. митних режимів, тим самим ототожнюючи поняття “митний режим” і “митна процедура”, крім того, науковець стверджує, що під час транзиту між митними органами України та користувачами режиму виникають суспільні відносини двох типів. До першого належать відносини між митними органами та фізичними особами (громадянами): 1) резидентами, тобто фізичними особами (громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі які тимчасово знаходяться за кордоном; 2) нерезидентами - фізичними особами (іноземними громадянами, громадянами України, особами без громадянства), що мають постійне місце проживання за кордоном України, у тому числі які тимчасово перебувають на території України. До другого типу слід зарахувати суспільні відносини, що виникають між митними органами України та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності [1, 142].

М. Г. Шульга ототожнює поняття “митний режим” і “митний транзит”, перекладаючи фрагменти тексту Кіотської конвенції так: “Спеціальний додаток Е визначає, що: а) митний транзит - це митний режим, відповідно до якого товари транспортуються під митним контролем з одного митного органу в інший митний орган”. Автор характеризує митні формальності, які здійснюються під час митного транзиту. Їх поділяють на два складники митного оформлення: 1) забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів комерційного призначення та їх вивезення за її межі й транзиту через її територію [2, 12].

Проте існує й інша група вчених, яка стверджує на те, що за Митним кодексом термін “митний режим” потрібно змінити на термін “митна процедура”.

Зокрема Л. Р. Баязітов та Ю. Д. Кунєв визначають, що митна процедура - унормована та уніфікована (за ознакою споріднення характеру обтяжень, що допускається залишити після “випуску”) сукупність умов і вимог процесу звільнення суб'єктивного права від усіх або частини обтяжень, обумовлених наявністю певних юридичних обов'язків. Констатовано порушення у національному митному законодавстві співвідношення понять “митний режим” і “митна процедура” та інших, пов'язаних із ними. Виокремлено й досліджено один із чинників проблем порушення співвідношення понять, такий як коректність перекладів міжнародних нормативно-правових актів, які ратифікує Україна в митній сфері. Акцентовано увагу на факті, що через особливості перекладу Кіотської конвенції українською мовою (має силу закону) змінено навіть предмет конвенції: словосполучення “Customs procedures and practices”, що конкретизує сферу застосування норм усього міжнародного акта, перекладено як “митні правила і процедури” [3, 15].

З. Ю. Кунєва у своїй дисертаційній роботі зазначає, що на системотвірну роль терміна “митне законодавство” для формування в митному праві системи не- суперечливих митно-правових понять учені наголошують уже тривалий час. Тому для реалізації потенціалу і місця митних формальностей доцільно ввести в Митний кодекс України поняття “митне законодавство України” та здійснити зміну поняття “митний режим” на поняття “митна процедура” за текстом усього кодексу, починаючи з визначення основних понять ст. 4. Такі зміни підштовхнуть законодавця до проведення повної ревізії Митного кодексу на відповідність нормам Кіотської конвенції, до якої Україна приєдналася у 2006 р., але основні положення якої ще не імплементовані в митне законодавство України [4, 169].

Для підтвердження положень науковців І. Г. Бережнюка, Л. Р. Баязітова, Ю. Д. Кунєва, З. Ю. Кунєвої та більш поглибленого дослідження проблеми щодо визначення поняття “митний транзит” необхідно звернутись до міжнародних нормативно-правових актів і національного законодавства, та шляхом зіставлення й аналізу з'ясувати причини його неправильного тлумачення.

В історії національного митного законодавства спершу існувало поняття “транзит через митну територію України”. В Митному кодексі 1991 р. у п. 2 ст. 15 транзит через територію України слід було розуміти переміщення товарів та інших предметів під митним контролем через територію України між двома або в межах одного пункту на митному кордоні України. Ст. 54 Митного кодексу 1991 р. було визначено, що транзит через територію України товарів та інших предметів здійснюється відповідно до законодавства України. Перелік шляхів і напрямів транзиту й інші умови транзиту через територію України товарів та інших предметів встановлюються Кабінетом Міністрів України [5].

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України“ від 6 травня 1996 р. № 484 надала вичерпний перелік шляхів і напрямків транзиту, їх було визначено 25. Крім того, зазначеним нормативно-правовим актом визначені пункти пропуску на державному кордоні, через які здійснювалось ввезення і вивезення підакцизних товарів. Дані пункти пропуску було поділено залежно від способу сполучення: автомобільне, залізничне, річкове та морське сполучення, паромне сполучення (Іллічівськ, Крим), трубопровідне сполучення [6]. Митний кодекс України 2002 р. взагалі не дає визначення поняттям “транзит”, “митний транзит”, хоча за текстом Кодексу термін використовується. Наприклад, у ст. 22 Митного кодексу 2002 р. визначено такі права митної варти, пов'язані з транзитом:

“- проводити за рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або його заступника, керівника регіональної митниці (митниці) або його заступника у встановленому Кодексом порядку огляд та переогляд оформлених митними органами транспортних засобів і товарів, у тому числі тих, що переміщуються транзитом через територію України;

- супроводжувати та охороняти товари, які перебувають під митним контролем, у тому числі ті, що переміщуються через територію України транзитом” [7].

Робимо висновок, що законодавець не визначав поняття “транзит” у Митному кодексі 2002 р.

На відміну від Митного кодексу 2002 р., Митний кодекс 2012 р. дає визначення поняттю “транзит”. Згідно зі ст. 90 Митного кодексу України: “транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності” [8].

Особливостями даного визначення є те, що:

1) товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів;

2) без будь-якого використання цих товарів;

3) без сплати митних платежів;

4) без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньо-економічної діяльності.

У гл. 17 Митного кодексу України 2012 р. визначено основні аспекти та умови поміщення товарів у митний режим “транзит”.

Отже, можна зробити проміжний висновок, що з 1991 р. і донині більшість учених та національне законодавство України визначають митний транзит як різновид митного режиму, ніяк не пов'язуючи досліджуваний термін із поняттям “митна процедура”.

Для більш детального вивчення сутності поняття “митний транзит” необхідно звернутись до міжнародних нормативно-правових актів.

Аналіз положень Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у редакціях 1973 р., 1999 р.)

Ю. Д. Кунєв та Л. Р. Баязітов у своїй праці “Визначення сутності та змісту основних митно-правових понять “митна процедура” зазначили, що факт ототожнення виразів “Customs procedures” (англійською) та “regimes douaniers” (французькою) (зноска до абзацу другої преамбули Кіотської конвенції (далі - Кіотська конвенція) (табл. 1) вказує на прикладний зміст цих понять [3, 11].

На підтвердження цього було здійснено переклад фрагмента преамбули Конвенції 1973 р.

Переклад фрагмента Кіотської конвенції (1973 р.) та зноски до нього

Таблиця 1

Саме цей підхід представлено міжнародній спільноті у формі, прийнятої в 1973 р. Кіотської конвенції - міжнародної конвенції, положення якої були “досить гнучкими, щоб забезпечити її адаптованість до мінливої структури міжнародної торгівлі та розвитку митних методів”.

Зазначена Конвенція складається з двох частин: загальної та спеціальної. Перша - положення, що застосовуються без обмежень для всіх договірних сторін. Друга частина - це додатки (всього 31), кожен з яких присвячено окремій митній процедурі.

У 1999 р. видано нову редакцію Кіотської конвенції та додатків до неї. У цій редакції було виключено 5 додатків (F.6., J.1., G.2., G.1., H.1.), оскільки вони втратили ознаки митних процедур і були зараховані до Загального додатка.

Одним із додатків Кіотської конвенції є додаток Е, який регулює митну процедуру митного транзиту. Також Ю. Д. Кунєв та Л. Р. Баязітов порівняли назви та структури додатків до Кіотської конвенції в редакціях 1973 р., 1999 р., зокрема й Спеціальний додаток Е (Transit) [3, 12] (табл. 2).

Таблиця 2

Зіставлення назв (у різних версіях перекладів) і структур додатків
до Кіотської конвенції в редакціях 1973 р., 1999 р.