Поняття та правова природа консультування з питань державної митної справи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та правова природа консультування з питань державної митної справи

Драпайло В. В., студентка 5 курсу

факультету адвокатури НУ «ОЮА»

Анотація

консультація митний правовий регулювання

У статті досліджується правове регулювання надання консультацій з питань державної митної справи (митних консультацій). Здійснюється класифікація та визначається правова природа митних консультацій. Аналізується співвідношення правової природи митних консультацій із індивідуально-правовими, нормативно-правовими актами та актами тлумачення законодавства.

Ключові слова: митна консультація, індивідуальна митна консультація, узагальнена митна консультація, нормативно-правовий акт, індивідуально-правовий акт, акт тлумачення законодавства.

Аннотация

В статье исследуется правовое регулирование предоставления консультаций по вопросам государственного таможенного дела (таможенных консультаций). Осуществляется классификация и определяется правовая природа тамсженных консультаций. Анализируется соотношение правовой природы тамсженных консультаций с индивидуально-правовыми, нормативно-правовыми актами и актами толкования законодательства.

Ключевые слова: таможенная консультация, индивидуальная таможенная консультация, обобщенная таможенная консультация, нормативно-правовой акт, индивидуально-правовой акт, акт толкования законодательства.

Annotation

This article examines the legal regulation of the provision of advice of the legislation of Ukraine on State Taxation (customs consultations). Performed classification and defines the legal nature of customs consultation. The correlation of the legal nature of customs consultation with individual legal and regulatory acts and acts of interpretation of the law.

Keywords: custom consultation, customs individual consultation, generalized customs consultation, legal act, individual legal act, act of interpretation of the law.

Актуальність

1 червня 2012 року набув чинності новий Митний кодекс України. Даний нормативно-правовий акт містить у собі багато нових положень, що потребують наукового дослідження, правильного тлумачення та, в деяких випадках, вдосконалення. Одним із таких положень є норми, що регулюють відносини з надання консультацій з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи (далі -- митні консультації). Водночас норми та правовідносини, що мають місце у сфері консультування з питань державної митної справи на теперішній час комплексно не досліджувались. Правова природа митних консультацій не визначена, що зумовлює проблеми застосування та кваліфікації положень цих консультацій на практиці.

Аналіз останніх досліджень

У працях таких науковців, як В.І. Дудчак [1], В.В. Ченцов [2, с.10, 25, 37, 45-46, 50, 53], Ю.М. Дьомін [3, с. 75, 88], Р.Б. Шишка [4, с. 10, 49], К.К. Сандровський [5, с. 118, 151, 194, 196] є згадування про митне консультування, яке обмежилось лише констатацією фактів існування повноважень митних органів щодо надання консультацій, наявності відповідної групи правовідносин. Крім того, праці зазначених авторів були написані до прийняття нового Митного кодексу, тож значно втратили свою актуальність й не враховують сучасні положення щодо митного консультування.

Серед вчених Російської Федерації окремі аспекти митного консультування розглядали такі науковці, як С.М. Бастригін, Т.В. Калинкіна, О.М. Козирін, К.В. Труніна, однак ці дослідження стосувались саме законодавства РФ, що не вирішує правові проблеми митного консультування у нашій державі.

Метаю статті є визначення поняття, правової природи та класифікація митних консультацій за законодавством України.

Основний матеріал

Інститут інформування та консультування в митному праві не є новим. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. (далі -- МКУ 2002 р.) закріплював норми, що надавали право зацікавленим особам отримувати від митних органів консультації з питань митної справи. Проте з прийняттям нового Митного кодексу України від 13 березня 2013 р.(далі -- МКУ) відносини, що складаються в процесі надання митних консультацій, зазнали суттєвих змін в правовому регулюванні.

Стаття 32 МКУ 2002 р. закріплювала лише повноваження митних органів надавати зацікавленим суб'єктам консультації з питань митної справи. Крім того, таке повноваження було правом, а не обов'язком митних органів. Важливо звернути увагу й на те, що не всі митні консультації надавались на безоплатній основі. Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 1952 від 25 грудня 2002 р. було затверджено перелік платних послуг, що могли надаватися митними органами, зокрема, до таких послуг були віднесені й консультації митних органів з окремо визначених питань.

Також статтею 32 МКУ 2002 р. було визначено суб'єктів надання митних консультацій, до яких відносились митні органи, спеціалізовані митні установи та організації.

В цілому, слід зазначити, що МКУ 2002 р., в якому консультуванню з питань митної справи присвячено лише декілька рядків, досить стисло регулював даний вид правовідносин, на відміну від нині діючого МКУ.

З прийняттям нового МКУ митним консультаціям присвячена окрема стаття, яка хоча і не дає визначення поняття консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, проте більш змістовно закріплює окремі положення щодо регулювання правовідносин з надання таких консультацій.

У науці митного права комплексно не досліджувалися питання правової природи та видів митних консультацій, хоча їх важливе практичне значення вбачається очевидним.

Слово «консультація» в перекладі з латинської (consultation) означає «нарада», «розгляд», «обговорення певного предмету» [6, с. 248]. Отже, одним із значень слова «консультація» є порада, надана спеціалістом з приводу певного питання.

Аналізуючи положення ст. 21 МКУ, можна дійти до висновку, що для визначення правової природи митних консультацій, в першу чергу, необхідно врахувати види митних консультацій, що передбачені в статті, оскільки їх правова природа, на перший погляд, не є однозначною та потребує дослідження ознак окремого виду консультацій.

З урахуванням аналізу ст. 21 МКУ можна виділити такі види митних консультацій:

1) консультації, що мають індивідуальний характер (далі -- індивідуальні митні консультації), а саме розраховані на використання виключно особою, якій надана така консультація;

2) узагальнені консультації.

Митним консультаціям, що мають індивідуальний характер притаманні деякі ознаки індивідуально-правового акту, до яких І.А. Міннікес відносить наступні: 1) регулювання конкретних ситуацій; 2) встановлення, зміна або припинення права та обов'язків учасників правовідносин в індивідуальному порядку; 3) адресованість персонально визначеним суб'єктам; 4) органічно доповнюють нормативно-правові акти [8, с. 60]. Характеризуючи індивідуальні митні консультації, дійсно, можна зауважити, що такі консультації надаються на вимогу окремої особи, в індивідуальному порядку та щодо конкретного питання, яке потребує кваліфікованого роз'яснення.

Водночас, на відміну від індивідуально-правового акту, індивідуальним митним консультаціям не притаманна така ознака, як встановлення, зміна або припинення прав та обов'язків учасників митних правовідносин. Індивідуальні митні консультації можуть лише містити у собі роз'яснення щодо наявності або відсутності конкретних прав чи обов'язків у суб'єкта, що звернувся за консультацією, пораду стосовно можливого варіанту поведінки під час проходження митних формальностей.

Таким чином, можна дійти до висновку, що за правовою природою індивідуальні митні консультації не є індивідуально-правовими актами.

Подальше дослідження правової природи індивідуальних митних консультацій вимагає співвідношення останніх із актами тлумачення правових норм.

О.Ф. Скакун виділяє окрему категорію піднормативних актів, які класифікує на: 1) інтерпретаційні акти або акти тлумачення норм права; 2) індивідуальні акти або акти застосування норм права [9, с. 498]. В свою чергу інтерпретаційний акт -- це правовий акт-документ, який містить роз'яснення змісту та порядку застосування правової норми, сформульоване уповноваженим органом в рамках його компетенції, та має обов'язкову силу для всіх, хто застосовує роз'яснювальні норми [9, с. 665].

В якості різновиду інтерпретаційних актів О.Ф. Скакун виділяє акти адміністративного тлумачення, що містять вказівки роз'яснювального характеру про правила застосування норм права [9, с. 666]. Якщо дотримуватись класифікації актів тлумачення права, запровадженої зазначеною вченою, то узагальнену митну консультацію слід було б відносити до актів адміністративного тлумачення.

М.М. Марченко серед актів тлумачення права виокремлює окремо тлумачення- роз'яснення, що являє собою сукупність розроблених державними органами, громадськими організаціями та громадянами рекомендацій та пояснень, направлених на розкриття істинного змісту, суті закону та його норм. Зазначений вчений також розкриває зміст легального тлумачення саме як тлумачення не органом, що видав правовий акт, що підлягає тлумаченню, а іншими державними органами в рамках наданих їм повноважень. Акти легального тлумачення мають обов'язкову силу лише для тих осіб та об'єднань, котрі підпадають під юрисдикцію органа, що здійснює тлумачення [10, с. 618-619].

У вищезазначених наукових поглядах О.Ф. Скакун та М.М. Марченко акцентовано увагу на тому, що тлумачення правових норм, здійснене спеціально уповноваженими державними органами, є обов'язковим для дотримання суб'єктами, що звернулися задля такого тлумачення.

Водночас, не можна стверджувати, що індивідуальна митна консультація містить у собі обов'язкові приписи для виконання особою, якій надана така консультація. Законодавець зазначає, що особа може використати таку консультацію, проте таке використання не є обов'язком.

Отже, проаналізувавши думки теоретиків, можна зробити висновок, що правова природа індивідуальних митних консультацій характеризується синтезом окремих ознак, що притаманні як актам тлумачення норм права, так й індивідуально-правовим актам.

Проте очевидним є те що, за своєю функціональною роллю правова природа індивідуальних митних консультацій є більш близькою до правової природи актів тлумачення права, тож вбачається доцільним запропонувати визначення правової природи митних консультацій як акт тлумачення права рекомендаційного характеру.

Необхідно погодитись з російською вченою К.В. Труніною, яка зазначає, що посадова особа, яка надає консультацію, роз'яснюючи зміст певного нормативно-правового акту не має права спотворювати його положення, надавати відомості, конфіденційність яких охороняється законом, надавати оцінку будь- яким обставинам та подіям, в тому числі рішенням, діям чи бездіяльності митних органів або їх посадових осіб, вносити зміни та доповнення до будь-яких наданих особами документів, здійснювати на документах осіб розпорядчі надписи та надавати вказівки митним органам чи їх посадовим особам, або будь- яким іншим способом впливати на подальші рішення митного органу або його посадової особи та ін. [7, с. 67].

Підтримуючи позицію К.В. Труніної, позитивним було б закріпити відповідні положення у МКУ, які б створювали певні обмеження для посадових осіб органів доходів і зборів, що сприяло би більш компетентному наданню митних консультацій уповноваженими особами та зменшило рівень корупції.

Визначившись з правовою природою індивідуальних митних консультацій можна виділити наступні ознаки, що притаманні таким консультаціям: 1) видаються уповноваженим суб'єктом, посадовою особою митного органу; 2) адресовані конкретному суб'єкту; 3) спрямовані на урегулювання конкретного питання; 4) містять роз'яснення змісту та порядку застосування правової норми; 5) мають безоплатний характер; 6) можуть використовуватися виключно особою, якій надана така консультація.

Розглянувши питання правової природи індивідуальних митних консультацій необхідно дослідити правову природу узагальнених митних консультацій, адже вони мають не менш важливе практичне значення для правильної реалізації прав та обов'язків суб'єктів у сфері державної митної справи.

Видається за доцільне співвіднести ознаки узагальнених митних консультацій з ознаками нормативно-правового акту та індивідуально-правового акту, як це було проаналізовано вище на прикладі індивідуальних митних консультацій.

Під нормативно-правовим актом у теорії права розуміють письмовий документ суб'єкта права, наділеного владними повноваженнями, яким в односторонньому вольовому порядку встановлюються, змінюються або відміняються правові норми [11, с. 124].

Узагальнена митна консультація має наступні ознаки, що співпадають з ознаками, притаманними нормативно-правовим актам; 1) приймається уповноваженим державою органом; 2) приймається в установленій законом формі та затверджується наказом вищезазначеного міністерства; 3) розрахована на застосування до невизначеного кола осіб.

Тобто можна зробити висновок, що деякі риси, характерні для нормативно- правових актів, притаманні й узагальненим консультаціям.

Цікавим для аналізу є положення п. 5 ст. 21 МКУ, відповідно до якого не може бути притягнуто до відповідальності особу, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальненої консультації, зокрема, на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані.

Таким чином, можна дійти до висновку, що новоприйнята узагальнена консультація не має зворотної сили до правовідносин, які склалися на період дії попередньої узагальненої консультації, що є подібним з такою властивістю закону (що є нормативно-правовим актом), як «закон зворотної сили не має».

Водночас, на відміну від нормативно-правового акту, узагальненою консультацією не встановлюються, не змінюються та не відміняються правові норми з питань митної справи. Тож, оскільки властивість встановлювати, змінювати та відміняти норми права є чи не найважливішою ознакою, притаманною нормативно-правовому акту, віднесення правової природи узагальненої консультації до категорії такого джерела права як нормативно-правовий акт не є вірним.

Стосовно співвідношення узагальненої консультації з індивідуально-правовим актом та виявлення спільних рис, можна виокремити наступні: 1) спрямовані на регулювання конкретних ситуацій, що потребують юридичного вирішення; 2) органічно доповнюють нормативно-правові акти. Інші ознаки, що притаманні індивідуально-правовим актам не є характерними для узагальнюючих консультацій, що свідчить про відсутність їх однакової правової природи.

Отже, можна стверджувати, що правова природа узагальнених митних консультацій не подібна до правової природи ні нормативно-правового акту, ні індивідуально-правового акту.

Таким чином, аналізуючи зазначені в статті думки теоретиків О.Ф. Скакун та М.М. Марченко стосовно визначення актів тлумачення права можна дійти висновку, що саме правова природа актів тлумачення права є більш близькою за своїм змістом та функціональним призначенням до узагальнених митних консультацій.

Проте варто зауважити, що на відміну від індивідуальних митних консультацій, узагальнені митні консультації мають обов'язкову силу до застосування та врахування органами доходів та зборів у подальшій консультаційній діяльності, а саме в подальшому наданні індивідуальних митних консультацій стосовно тлумачення правових питань, що були консолідовано інтерпретовані в узагальненій митній консультації.

З урахуванням вищевикладеного, вбачається необхідним визначити узагальнену митну консультацію як акт тлумачення права, положення якого є обов'язковими для посадових осіб органів доходів і зборів.

Висновок

Враховуючи характер та послідовність дослідження в статті правової природи митних консультацій, вбачається за доцільне надати уніфіковане поняття митної консультації шляхом синтезу спільних ознак, що притаманні індивідуальним та узагальненим митним консультаціям.

Митна консультація -- це акт тлумачення законодавства з питань державної митної справи, що видається органами доходів і зборів у формі індивідуальної митної консультації чи узагальненої митної консультації.

Специфічний характер митних консультацій як актів тлумачення полягає у тому, що особа-учасник митних правовідносин, на яку розповсюджується окрема митна консультація, має право дотриматись положення цієї консультації (навіть у разі, якщо її положення суперечать законодавству) й не буде притягнута до відповідальності навіть у тому разі, якщо така консультація в подальшому буде змінена або скасована.

Подібний правовий режим митних консультації видається суперечливим, адже може призвести до зловживань з боку працівників органів доходів і зборів та заінтересованих суб'єктів, що потребує здійснення додаткових наукових досліджень щодо вдосконалення митного законодавства з питань митного консультування.

Література

1. Дудчак В. І. Митна справа: навч. посібник / В. І. Дудчак, 0. В. Мартинюк. К.: КНЕУ, 2002. 310 с.

2. Ченцов В. В. Митне право України: навч. посібник / [В. В. Ченцов, С. В. Кувакін, А. В. Мазур та. ін]; за ред. В. В. Ченцова. К.: Істина, 2007. 327 с.

3. Дьомін Ю. М. Митне право України: навч. посібник / [Ю. М. Дьомін, С. Ю. Дьоміна, Н. М. Железняк та ін. ]; за ред. 0. X. Юлдашева. К.: Центр учбової літератури, 2009. 232 с.

4. Шишка Р. Б. Митне право України: підручник / Р. Б. Шишка. К.: 2008. 320 с.

5. Сандровский К. К. Таможенное право в Украине: учебное пособие / К. К. Сандровский. К.: Вентури, 2000. 208 с.

6. Дворецкий И. X. Латинско-русский словарь. Изд. 2-е, переработ. / И. X. Дворецкий. М.: Русский язык, 1976. 1096 с.

7. Трунина Е. В. Совершенствование правового регулирования государственной услуги таможенных органов по информированию и консультированию населения / Е. В. Трунина // Современное право. 2012. № 7. С. 65-69.

8. Минникес И.А. Индивидуальные правовые акты (к проблеме индивидуального правового регулирования) / И.А. Минникес // Известия Иркутской государственной экономической академии. 2006. №5. С. 59-62

9. Скакун 0. Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс): учебник / 0.Ф. Скакун. Харьков: Эспада, 2005. 840 с.

10. Марченко М. Н. Теория государства и права: учебник / М. Н. Марченко.- М.: ТК Велби, Изд- во Проспект, 2008. 2-е изд., перераб. и доп. 640 с.

11. Общетеоретическая юриспруденция: учебный курс / под ред. Ю.Н. Оборотова. 0.: Фенікс, 2011. 436 с.

Размещено на Allbest.ru