Поняття державного мита та порядок його нарахування і сплати

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоцерківський інститут економіки та управління ВНЗ університет «Україна»

З дисципліни: « Господарський процес»

На тему :

«Поняття державного мита та порядок його нарахування і сплати»

Студентки: БПЗ-41

Кузьменко (Рябчук) В.О.

кафедри право

Науковий керівник: Грабовська Н.В.

Біла Церква 2020 р

ПЛАН

Вступ

1. Мито, його специфіка і види

2. Ввізне, вивізне і транзитне мито України

3. Види мита за способом нарахування

Висновок

Використана література

мито україна товар платіж



ВСТУП

У системі платежів до доходної частини бюджету входить досить стійка група надходжень за здійснення державними органами юридично значущих дій.

Вони посідають специфічне місце в системі фіскальних платежів. З одного боку, вони дуже схожі з податковими платежами як за історією виникнення, так і за механізмом вилучення.

Найбільш близько митні платежі примикають до непрямих податків (деякі автори поєднують їх в одну групу платежів). З іншого боку, на відміну від податків подібні платежі мають чітко виражений умовний характер, що не властиво податкам.

У цій праці слід розглянути митні платежі з кількох причин:

По-перше, важко уявити механізм акцизів хоча б без згадування про мито, що реалізує однакову чи близьку акцизам мету.

По-друге, відбувається своєрідне зближення, а іноді і взаємопроникнення чисто податкових механізмів і специфічних -- митних платежів (наприклад, законодавець ввів у механізм регулювання об'єкта податку на додану вартість специфічний елемент -- митну вартість).

І, по-третє, митні платежі являють собою важливий канал накопичення бюджету і характеризувати податковий прес (тиск), не розглядаючи мито, -- означає розглядати проблему поверхово.

В умовах реформування економіки України мито є найважливішим інструментом зовнішньоторгової полічи пси держави, що використовується з метою обмеження ввезення іноземних товарів, захисту та заохочення розвитку вітчизняного виробництва, стимулювання вивезення національних товарів.

Введення мита може мати декілька цілей, серед яких фіскальні, економічні та політичні. На відміну від інших податків, стягнення мита здійснюється не тільки і не стільки з фіскальною метою (формування дохідної частини бюджету), скільки спрямоване в основному на формування раціональної структури експорту й імпорту в умовах відсутності прямого втручання держави до цієї сфери.

Метою введення мита може бути здійснення економічного тиску на відповідні держави або створення режиму найбільшого



1.МИТО, ЙОГО СПЕЦИФІКА І ВИДИ

Мито являє собою один з головних видів митних платежів і виступає у формі обов'язкового внеску, що стягується митними органами.

Мито -- це вид митного платежу, що стягується з товарів, які перетинають митний кордон держави (ввезених, тих, що вивозять або надходять транзитом).

Поряд з чисто фіскальною мито виконує як стимулюючу, так і захисну функцію. Захисна функція мита припускає формування бар'єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентоздатних щодо національних або в яких держава не зацікавлена.

Стимулююча функція формує передумови інтересу до збільшення експорту. Економічно розвинуті країни орієнтовані, насамперед, на регулювання імпортних надходжень.

Експорт товарів, зроблених у країні, не обмежується, оскільки подібні процеси сприяють розвитку економіки. Було б помилкою вважати, що це порівняно нова ідея. На подібних позиціях стояли кілька століть тому представники школи "меркантилістів", хоча вони й надмірно зміщали акценти в бік торгівлі.

Мито має багато спільних рис з непрямими податками і, насамперед, з акцизним збором:

· як і акциз, сплачується в остаточному підсумку за рахунок споживача;

· збільшує ціну товару на стадії формування ціни реалізації;

· контроль за правильністю сплати як акцизу, так і мита здійснюють податкові органи (у широкому розумінні слова).

Однак умовний характер мита (перетинання митного кордону) не дозволяє віднести його до податків.

Диференціювати види мита можна за кількома критеріями. Наприклад, за характером спрямованості переміщуваних товарів, об'єктів розрізняють мито:

· а) ввізне;

· б) вивізне;

· в) транзитне.

Платниками мита є особи, що ввозять (вивозять) або переміщають товари через митний кордон держави. Специфікою платника є те, що ним може бути як власник товару, так і уповноважена особа (декларант). На відміну від податкового регулювання, тут можлива передача обов'язку зі сплати митних платежів іншій особі, що не має відношення до товару. При характеристиці платника мито поділяють на таке, що сплачується:

· а) юридичними особами;

· б) фізичними особами.

У цьому разі значно відрізняються ставки мита залежно від мети використання ввезеного товару:

· для особистого користування (ставки порівняно невеликі);

· виробничого (рівень ставок вище).

Об'єкт мита являє собою митну вартість переміщуваних товарів, щодо яких нараховується мито. Митна вартість перераховується у національній валюті за курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації.

Ставки мита єдині на всій території. Це, однак, не виключає різноманіття ставок:

· а) адвалерні -- ставки, що встановлюються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів;

· б) специфічні -- ставки, що нараховуються у встановленому розмірі на одиницю виміру ввезеного товару (кілограм, метр тощо). Ця ставка припускає специфічну характеристику товару, тоді як попередня припускає знеособлений предмет обкладання;

· в) комбіновані (змішані) -- ставки, що поєднують взаємодію обох видів митного обкладення при нарахуванні мита. Змішане мито використовують як доповнення до специфічних або у разі їх недостатньої ефективності, зокрема в Австралії. У США при обкладанні імпорту годинників митна ставка встановлюється як залежно від ціни, так і від кількості каменів у годиннику;

· г) сезонні -- ставки, за допомогою яких можливо оперативне реагування на ввезення і вивезення на територію держави сезонних товарів. Як правило, термін їх введення не може перевищувати шести місяців;

· ґ) особливі -- являють собою ставки, що реалізують захисні функції мита.

Антидемпінгові -- ставки, що являють собою певну надбавку до звичайного імпортного мита. Застосовуються при ввезенні на територію держави товарів за цінами більш низьким (демпінговими, непридатними), чим їх ціна в країні, що вивозить, і тому загрожують підірвати основи виробництва країни-імпортера. За допомогою антидемпінгового мита ціни імпортованих товарів піднімаються до рівня, на якому з ними можуть конкурувати вітчизняні.

Спеціальні -- ставки мита, що захищають митну територію від ввезення товарів, що загрожують вітчизняним виробникам (аналогічних або безпосередньо конкуруючих). Іноді спеціальні мита використовують як відповідний захід щодо дій інших держав, що загрожують інтересам вітчизняних виробників.

Компенсаційні -- ставки мита, що застосовуються до ввезених товарів, щодо яких використовувався механізм субсидій, що відповідно занизило їх ціну, і це загрожує вітчизняному виробництву.

Механізм застосування пільг при сплаті мита досить різноманітний і включає:

· Звільнення від сплати мита визначених категорій платників.

· Зменшення ставок мита.

· Повернення раніше сплачених сум мита.

· Звільнення від мита певних предметів.

Порядок сплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом України. Митний тариф являє собою систему ставок мита, застосовуваних до товарів, що їх переміщують через митний кордон.

Митну вартість визначають кількома методами:

· Метод оцінки за ціною угоди з ввезеними товарами --митну вартість визначають як ціну угоди, фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті, за ввезений товар на момент перетинання їм митного кордону.

· Метод оцінки за ціною угоди з ідентичними товарами (використовується за неможливістю використання першого) --митна вартість визначається як ціна угоди з ідентичними товарами. Ідентичність припускає подібність за основними характеристиками (виробник, країна виготовлення, якість, знос).

· Метод оцінки за ціною угоди з однорідними товарами --нагадує механізм попереднього методу. При цьому однорідні товари не обов'язково однакові у всіх відносинах, але мають подібні характеристики.

· Метод оцінки на основі визначення вартості -- митна вартість визначається як ціна за продаж ідентичних або однорідних товарів на внутрішньому ринку за винятком сум імпортних митних платежів, комісійних винагород, витрат на транспортування тощо.

· Метод оцінки на основі додавання вартості -- митна вартість визначається як сума загальних витрат, характерних для продажу ідентичних або однорідних товарів.

· Резервний метод -- використовують за неможливістю застосувати попередні методи. Ціну угоди визначають з урахуванням світової практики і на основі чинного законодавства. Рішення про використання цього методу приймають митні органи.

Мито сплачується безпосередньо митному органу одночасно з прийняттям митної декларації або до її прийняття. Мито зараховується до державного бюджету, а митні органи здійснюють контроль за правильністю його нарахування і збору. Механізм внесення мита припускає певні гарантії (форми забезпечення внесення платежів):

· застава товарів;

· гарантії фінансово-кредитних установ;

· гарантії третіх осіб;

· внесення належних сум на депозит.

2. ВВІЗНЕ, ВИВІЗНЕ І ТРАНЗИТНЕ МИТО УКРАЇНИ

В економічно розвинених країнах найбільш розповсюдженим є мито, що стягується з товарів, ввезених до країни, тобто регулюванню підлягає тільки Імпорт. Експорт товарів регулюється, як правило, лише в країнах з невисоким рівнем економічного розвитку.

Товари і предмети, які ввозяться до митної території України та вивозяться за межі цієї території, підлягають накладенням мита.

Мито - це непрямий податок, що стягується з товарів (інших предметів), які переміщаються через митний кордон, тобто ввозяться, вивозяться або проходять транзитом, і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Розміри ставок та види мита в Україні встановлюються відповідно до Митного тарифу України, визначеного Законом України "Про Єдиний митний тариф України" та міжнародними договорами.

Митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, якими обкладаються товари, які ввозять до митної території України.

Ставки митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Зміни і доповнення до Митного тарифу України мають бути офіційно опублікованими в загальнодоступних засобах масової інформації не пізніше, ніж за 45 днів до дати введення їх в дію. У тому випадку, якщо зазначені документи не будуть офіційно опубліковані, офіційною публікацією вважається публікація в офіційному періодичному виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу в світ відповідного номеру цього видання.

В залежності від напрямку руху товару в Україні застосовується ввізне та вивізне мито.

Ввізне мито - це мито, яке стягується митницями при надходженні іноземних товарів на внутрішній ринок.

Вивізне мито - це мито, яке нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. Воно застосовується в деяких країнах і встановлюється на певний строк, як правило, в разі нестачі сировини в країні.

В деяких країнах застосовується транзитне мито. Однак його роль в сучасних умовах знижується. Воно встановлюється, як правило, лише для покриття витрат, пов'язаних з контролем транзиту іноземних вантажів.

3.ВИДИ МИТА ЗА СПОСОБОМ НАРАХУВАННЯ

За способом нарахування мита: адвалерне, специфічне, комбіноване.

Адвалерне мито - це мито, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом.

Специфічне мито - це мито, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом.

Комбіноване мито - це мито, що поєднує особливості адвокорного і специфічного митного обкладання.

На окремі товари та інші предмети може бути встановлене сезонне, ввізне та вивізне мито на термін не більший від чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Специфічні та комбіновані ставки ввізного мита в Україні встановлено з другого півріччя 1995 р. Застосування системи видів ввізного мита, зокрема комбінованого, позбавляє імпортерів можливості ухилятися від сплати обов'язкових митних платежів, унеможливлює зниження митної вартості товарів.

Варто зазначити, що застосування комбінованого мита на значну частину товарних позицій може заохотити імпортерів ввозити дешеві мало якісні товари, що мають низьку митну вартість. З метою запобігання таким тенденціям створені державні управлінські структури, що входять до системи нетарифного регулювання і регулюють імпортні надходження продукції певного рівня якості.

Ці документи є підставою для митного оформлення імпорту і впуску імпортного товару у вільний обіг на ринку України. До таких державних органів належать інспекція з карантину рослин, інспекція з екологічної безпеки, органи сертифікації продукції, санітарно-епідеміологічна служба.

За ступенем заохочення імпорту ввізне мито диференціюється за наступними видами: преференційне, пільгове, повне.

Преференційне мито - найкраще мито, яке встановлюється державою для створення особливо сприятливого режиму для одного чи декількох держав при ввезенні всіх або окремих груп імпортованих тарифів. Преференційне мито надається на засадах взаємності чи в однобічному порядку, але без поширення принципу найбільшого сприяння на треті країни. Це мито широко використовується країнами розвиненою ринковою економкою.

Рівень преференційних мит, наданих країнам з розвиненою промисловістю на товари з країн, що розвивають різний імпорт з найменш розвинених країн здійснюється здебільшого на безпечній основі, а з інших випадках - підлягає, як правило, накладанню мита в розмірі звичайних ставок.

В Україні преференційне мито застосовується до товарів та інших предметів, які походять з держав, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

У зв'язку з відсутністю переліку країн, до товарів яких застосовується преференційний режим митного накладення, та міжнародних угод про створення митного союзу або спеціальних митних зон, преференційні ставки мита, передбачені митним тарифом, сьогодні в Україні не застосовуються.

Пільгове мито - це мито, що створює режим найбільшого сприяння імпорту товарів з країн та економічних союзів, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з наданням режиму. Таким чином, іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн чи союзників мають пільгові ставки ввізного мита.

В даний час діє перелік країн, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму. При ввезенні до митної території товарів та інших предметів, які походять з зазначених у переліку країн застосовуються пільгові ставки ввізного мита.

Повне мито - це мито, яке застосовується до товарів, що походять з країн, які не увійшли до переліку держав, з якими укладено угоди про вільну торгівлю та торгово-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, а також до товарів, країну походження яких не встановлено.

Якщо товари ввозять в Україну з країн Балті, то окремими угодами передбачено подання сертифікатів походження товару типу ЕUR-1, або ЕUR-2, якщо вартість не перевищу суму 3000 EURO.

Зміст поняття "безпосередня закупівля" означає, що для звільнення від сплати імпортного мита український суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен укласти контракт купівлі-продажу безпосередньо з резидентом тієї країни, звідки відбувається експорт цього товару.

Зміст поняття "пряме відвантаження" полягає в тому, що експорт товару має відбутися з тієї країни, яка видає сертифікат походження товару своєму резидентові під конкретну партію або на всю сукупність експортних товарів, зазначених у контракті.



ВИСНОВКИ

Зовнішньоекономічні відносини держави, зокрема України, є надзвичайно важливим економічним сектором діяльності, що сприяє досягненню нею головних, стратегічних цілей.

Імпортний митний тариф (ввізне мито) - головний інструмент зовнішньоекономічної діяльності у сфері імпортних надходжень.

·  Основні види ввізного та вивізного мита - адвалерне, специфічне та комбіноване. сезонні -- ставки, за допомогою яких можливо оперативне реагування на ввезення і вивезення на територію держави сезонних товарів. Як правило, термін їх введення не може перевищувати шести місяців;

· ґ) особливі -- являють собою ставки, що реалізують захисні функції мита.

Антидемпінгові -- ставки, що являють собою певну надбавку до звичайного імпортного мита. Застосовуються при ввезенні на територію держави товарів за цінами більш низьким (демпінговими, непридатними), чим їх ціна в країні, що вивозить, і тому загрожують підірвати основи виробництва країни-імпортера. За допомогою антидемпінгового мита ціни імпортованих товарів піднімаються до рівня, на якому з ними можуть конкурувати вітчизняні.

Спеціальні -- ставки мита, що захищають митну територію від ввезення товарів, що загрожують вітчизняним виробникам (аналогічних або безпосередньо конкуруючих). Іноді спеціальні мита використовують як відповідний захід щодо дій інших держав, що загрожують інтересам вітчизняних виробників.

Компенсаційні -- ставки мита, що застосовуються до ввезених товарів, щодо яких використовувався механізм субсидій, що відповідно занизило їх ціну, і це загрожує вітчизняному виробництву.

Механізм застосування пільг при сплаті мита досить різноманітний і включає:

· Звільнення від сплати мита визначених категорій платників.

· Зменшення ставок мита.

· Повернення раніше сплачених сум мита.

· Звільнення від мита певних предметів.

Порядок сплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом України. Митний тариф являє собою систему ставок мита, застосовуваних до товарів, що їх переміщують через митний кордон.

 Ввізне мито впливає на життєвий рівень у державі, особливо на споживачів імпортної продукції, а також на державний бюджет. Виробників, та на світову економіку в цілому.

 Загалом застосування ввізного мита знижується життєвий рівень споживачів і за їх рахунок частину збитків перерозподіляє на користь вітчизняних виробників аналогічної до імпортованої продукції. Решту збитків споживачів отримує бюджет держави і певна частина економічних втрат споживачів вистачається для суспільства безповоротно.

 Вступ будь-якої держави до митного союзу змінює механізм застосування нею ввізного і вивізного мита і впливає на величину митних надходжень до державної казки.

Застосування ввізного мита веде до зниження ціни на внутрішньому ринку для споживачів виробників даного товару.



ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. М. Терещенко: Основи митного законодавства К.: Либідь. 2002 р.

2. В. Дубчак: Митна справа: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002 - 310 с.

3. В. Пашко: Митна справа Видавництво наука - К.: 2000р.

4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю /За ред. А. И. Кредитова. - К.: Фенікс, 1996.

5. Борковський І. Історія міжнародної торгівлі. - К.: Основи, 1996.

6. киреєю А. П. Международная экономика. Учебн. посообие. М., 1997.

7. Пебро М. Международные экономические, валютно-финансовые отношения. М. Прогрес - Універсал, 1994.

8. Ермов А. Д. Основы управление и организация в таможенном деле: Учебн. Пособие- Спб: ИВЭСЭП, С. Петерб. Филиал РТА им. Б. Бобкова, знание, 1999.

Размещено на Allbest.ru

...