Теоретико-методологічні основи забезпечення ефективності прикордонних підрозділів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Теоретико-методологічні основи забезпечення ефективності прикордонних підрозділів

Олександр Мейко

Актуальність представленої публікації полягає в тому, що автор намагається проаналізувати проблему стану соціальних інститутів українського суспільства, у період перехідного періоду. Основна увага зосереджена на проблемах функціонування Державної прикордонної служби України. Мета запропонованої статті полягає в аналізі тих наукових підходів, що лежать в основі забезпечення формування та оцінки прикордонних підрозділів зазначеного відомства держави. Автором проведено аналіз наукових джерел згідно із заявленою темою публікації, зокрема це і праці вітчизняних науковців (переважно зі сфери управління) і зарубіжних, які присвятили свої праці проблемам ефективності суспільних утворень.

За сформульованою метою статті здійснено виклад основного матеріалу. В його основі аналіз ключових наукових підходів і розкриття їх зв'язку із проблемою ефективності прикордонних підрозділів. Такими теоретико-методологічними підходами є системний, акмеологічний, компетентісний, синергетичний, аксіологічний, особистісно-орієнтований. Подано аналіз змісту кожного із зазначених наукових підходів.

Сформульовано результати наукового дослідження у формі відповідних рекомендацій та узагальнених міркувань щодо проведеної роботи.

Подано узагальнені висновки наукового пошуку, цінність яких полягає у поєднанні теоретичного аналізу із практичним досвідом автора статті. Виокремлено напрями подальших наукових досліджень, які варто зосередити на аналізу зарубіжного досвіду забезпечення ефективності прикордонних підрозділів у різних країнах світу із різними цивілізаційними моделями існування (західними та східними, високим та середнім рівнем розвитку).

Ключові слова: «теоретико-методологічні підходи»; «прикордонна служба»; «прикордонний підрозділ»; «ефективність»; «система»; «соціальні інститути»; «суспільство».

Oleksandr Meyko. Theoretical-Methodological Basis of Ensuring the Efficiency of Border Subsidiaries. The relevance of the presented publication is that the author tries to analyze the problem of the state of social institutions of Ukrainian society during the transition period. The main attention is focused on the problems of functioning of the State Border Service of Ukraine. The purpose of the proposed article is to analyze the scientific approaches that underpin the establishment and evaluation of the border units of the designated state agency.

The author analyzes the scientific sources in accordance with the stated topic of the publication, including the works of domestic scientists (mainly in the field of management) and foreign ones, who devoted their works to the problems of the effectiveness of social entities.

According to the formulated purpose of the article, the main material is presented. It is based on an analysis of key scientific approaches and their disclosure of the issue of border unit effectiveness. Such theoretical and methodological approaches are systemic, acmeological, competent, synergistic, axiological, personality-oriented. An analysis of the content of each of these scientific approaches is presented.

The results of the scientific research are formulated in the form of appropriate recommendations and general considerations for the work carried out.

The generalized conclusions of the scientific search are presented, the value of which is to combine theoretical analysis with the practical experience of the author of the article. The directions of further scientific research are highlighted, which should focus on the analysis of foreign experience of ensuring the effectiveness of border units in different countries of the world with different civilization models of existence (western and eastern, high and medium level of development).

Key words: «theoretical and methodological approaches»; «border guard»; «border unit»; «efficiency»; «system»; «social institutions»; «society».

Державна прикордонна служба України як один із фундаментальних правоохоронних соціальних інститутів суспільства, подібно до трансформаційних перетворень у масштабі держави, переживає відповідні реформи. Зміни, що мають місце у згаданому відомстві спровоковані тим, що глобалізаційні процеси, формулюють нові запити щодо діяльності усіх соціально-політичних та економічних утворень, вимог до представників майже усіх сфер людської діяльності тощо. Важливим завдання прикордонної служби України є ефективна реалізація оперативно-службової діяльності, сформовані здатність та готовність до виконання професійних завдань, забезпечення оптимальної організаційно-штатної структури прикордонних підрозділів та ін..

Постановка проблеми. Подане вище свідчить про те, що проблема ефективності є пріоритетним завданням як на рівні відомства, так і на загальнодержавному рівні. Практичний досвід реалізації реформ у суспільствах високого рівня розвитку засвідчив тісну взаємодію між фахівцями теоретиками і практиками. Така практика є раціональною основою усіх нововведень світового рівня, оскільки за логікою, спочатку необхідно усвідомити проблему, виокремити її ключові напрями, надалі здійснити теоретичний пошук та емпіричну перевірку. Результати практичного втілення дають змогу внести корективи у теорію. Такого тісного зв'язку між практикою та теорією є необхідним і для прикордонної служби України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Задля аналізу сутності запропонованої у публікації проблеми, застосовано аналітико-бібліографічний метод: систематизовано та впорядковано джерельну базу дослідження. На особливу увагу заслуговують праці західних науковців, оскільки країнам Заходу характерні відкриті політичні та економічні системи, чітка централізація державної влади, і стабільність усіх інститутів. Такими авторами є Н. Кляйн [7], Д. Аджемоглу [6], Т. Ніколсон [8] та інші. Цінність наукових праць цих вчених полягає в тому, що вони пропонують практичні рекомендації щодо удосконалення управлінської діяльності.

Слід наголосити на тому, що вітчизняні наукові дослідження проблеми визначення ефективності виконавчої або законодавчої гілок влади представлені такими науковцями, як В. Дзюндзюк [1], Ю. Машкаров [2], Д. Олійник [3], Л. Приходченко [5] та багатьох інших.

Незважаючи на існування поданих вище праць, варто зауважити, що теоретико-методологічні основи ефективності прикордонних підрозділів є досі невизначеними.

Мета статті. Метою представленої публікації є розкриття змісту теоретико-методологічних основ ефективності прикордонних підрозділів.

Сучасна наука виокремлює проблему забезпечення високого рівня ефективності як пріоритетну. Про це свідчать ті напрацювання, що створені науковцями у вигляді фундаментальних положень, концепцій, парадигм, тобто теоретико-методологічних підходів.

Узагальнений аналіз наукової літератури щодо проблеми ефективності, зокрема у прикордонній службі, дав змогу сформулювати такий узагальнений висновок - не існує, на сьогодні, універсального теоретико-методологічного підходу щодо пояснення та аргументації процесу ефективності. Це, в свою чергу, дає змогу звернутись до так званої синергії, поєднання декількох теоретико-методологічних підходів.

Сучасна Україна потребує такої правоохоронної прикордонної структури, що спроможна забезпечити якісний контроль за особами та транспортними засобами у процесі переміщення через кордон, погодження контрольних, режимних та розвідувальних дій, припинення усіх видів порушень державного кордону, оперативну затримку контрабанди та порушників кордону. Таким чином, українському суспільству потрібна ефективна та надійна прикордонна служба.

У представленій статті здійснено спробу проаналізувати ті підходи, що на наш погляд, лежать в основі забезпечення ефективності прикордонних підрозділів. Зважаючи на це твердження, нами виокремлено наступні теоретико-методологічні (наукові) підходи, положення яких варто врахувати в процесі формування та оцінки ефективності прикордонних підрозділів: системний, акмеологічний, компетентісний, синергетичний, аксіологічний, особистісно-орієнтований, парсипативний.

Проаналізуємо зміст кожного наукового підходу.

Цінність системного підходу полягає в універсальності пізнавального процесу, відображенні світогляду та логічно-послідовному науковому пошуку.

Усі системи є взаємопов'язані з різними об'єктами (системами, елементами), що можуть бути за змістом як несистемними, так і системними. Це означає, що не можна говорити про ізоляцію системи, вона має складну комунікативну структуру, а тому у кожній системі є своя мета із завданнями, свої обмеження та ресурси. Тому у питанні ефективності прикордонних підрозділів, останні нами сприймаються, в першу чергу, як система, зі своєю структурою, специфікою зв'язків з іншими системами, і водночас із певною автономністю у суспільстві.

Системний підхід уможливлює вивчення об'єкту у вигляді системи, розробці методів її дослідження, проектування нових елементів системи. Це те, чого потребує прикордонне відомство України. Раціональне сприйняття процесу ефективності прикордонних підрозділів, уявлення та вивчення їх як систем, вивчення основ їх функціонування та формулювання перспектив подальшого розвитку. Водночас прикордонний підрозділ вивчається не ізольовано, а у взаємодії із іншими системами (об'єктами).

Синергетичний підхід тісно пов'язаний із системним, оскільки розкриває особливості поданої вище взаємодії між системами, а також різноманітні стани цієї взаємодії, як стабільні, так і маргінальні. Проте найважливішою характеристикою синергетичного підходу є дослідження проблеми автономізації системи (прикордонного підрозділу) та його самостійного вдосконалення та організації, що є показником саме ефективності його функціонування.

Цей підхід отримав назву міждисциплінарного, оскільки базується на положеннях системного та аксіологічного. У синергетичному підході розвинено чимало контекстів, і загальнонауковий, і педагогічний, і філософський. Синергетика вивела на новий рівень теорії про самоорганізацію, самовдосконалення, про взаємодію. У проблемі забезпечення ефективності прикордонних підрозділів за синергетичним підходом, нас цікавить поточна поведінка особистості офіцера-прикордонника, можливості самоорганізації прикордонного підрозділу.

Враховуючи синергетичний підхід, необхідно забезпечити відкритість прикордонного підрозділу як системи, ієрархічність у комунікативній структурі, максимальну можливість змінності підсистем прикордонного підрозділу, а також його станів.

Водночас, за синергетичним підходом, необхідно забезпечити повноцінне функціонування прикордонного підрозділу, тобто спроектувати відповідний його склад.

Наступним науковим підходом є компетентісний. Цей підхід зазвичай прийнято використовувати в оцінці рівня готовності особистості до певного виду діяльності або як результат певної підготовки. У проблемі формування та оцінки ефективності прикордонного підрозділу, буде помилкою не враховувати рівень компетентності тих осіб, що здійснюють його управління, розвиток, забезпечують його функціонування. Можна стверджувати, що у професійній діяльності прикордонників, компетентність є тотожною ефективності, результативності, а отже прямо пропорційно впливає на формування ефективності прикордонного підрозділу.

Ще одним варіантом трактування компетентісного підходу є розвиток загальних та ключових компетентностей військовослужбовців-прикордонників у процесі реалізації професійної діяльності у прикордонному підрозділі.

Формування професійних компетентностей повинно стати для керівника прикордонного підрозділу внутрішньою, ціннісною проблемою.

Згідно із компетентнісним підходом, у прикордонному підрозділі необхідно передбачити низку системних перетворень щодо діяльності персоналу, використання інформаційно-комунікаційних перетворень.

Керівнику прикордонного підрозділу варто звернути увагу на оцінювання діяльності представників персоналу, переліку тих компетентностей, що є важливими для прикордонного підрозділу, акцентувати не тільки на знаннях, але й на вміннях підлеглих, спільно із колективом прикордонників оцінювати інновації у діяльності, переструктуровувати організаційно-штатну систему.

Близьким до компетентнісного підходу є особистісно-орієнтований, що вимагає врахування змісту діяльності усіх представників прикордонного відомства, і зокрема прикордонного підрозділу. За цим підходом, ефективність підрозділу залежить від особистісних можливостей прикордонників, їх професійних здібностей, бажання та здатності здійснювати професійну діяльність.

Особистісно-орієнтований підхід вимагає від керівника прикордонного підрозділу врахування потенціалу здібностей його персоналу, його нахилів, потреб, інтересів, ціннісної системи, існування взаємоповаги між колегами та у специфічній воєнній ієрархії, наявності можливостей для саморозвитку та самовдосконалення особистості прикордонника, забезпечення корпоративного стилю професійної діяльності.

Завданням акмеологічного теоретико-методологічного підходу є вивчення механізмів функціонування об'єкту, у запропонованому дослідженні - прикордонного підрозділу. Можна констатувати, що акмеологічний підхід вимагає глибокого розуміння та усвідомлення призначення прикордонного підрозділу, визначення професійного потенціалу фахівців, які представляють цей прикордонний підрозділ.

Кожен офіцер-прикордонник, а особливо у статусі управлінця прикордонним підрозділом, повинен замислюватися над власною сутністю, усвідомлено оцінювати свої здібності, намагатись реалізовувати свій інтелектуальний потенціал, розмірковувати над своїм місцем в соціальній системі, і що, найважливіше, прагнути до розвитку, розкриття потенціалу здібностей, сформованості високих показників професійно-особистісних якостей.

Військовослужбовці-прикордонники, як представники прикордонного підрозділу повинні: мати власну сформовану позицію щодо особистісного розвитку, сприяти забезпеченню взаємодії між колегами по професійній діяльності, включатись у процеси удосконалення діяльності прикордонного підрозділу, здійснювати аналіз особистих емоційних подій, проектувати власний стиль діяльності, взаємодії.

Аксіологічний науковий підхід покликаний аналізувати ціннісні орієнтири особистості. Ціннісна система прикордонників, на нашу думку, впливає на формування та оцінку ефективності прикордонного підрозділу. А це, в свою чергу, забезпечує стійкість підрозділу до зовнішніх дестабілізаційних чинників (виклики з боку економічної, соціальної та правової системи суспільства).

Згідно із аксіологічним підходом, офіцер-прикордонник управлінець прикордонного підрозділу повинен вміти моделювати особистісно-професійні проблеми у колективі, бути налаштованим на реалізацію положень гуманізму у професійній діяльності, залучення підлеглих до системи гуманістичних цінностей, проектувати комунікативні ситуації, забезпечувати емоційно насичену атмосферу у прикордонному підрозділі.

Досить цінним для представленого дослідження є парсипативний методологічний науковий підхід, що сформувався у галузевій теорії соціального управління.

За цим підходом здійснюється оцінка активності особистості у професійній діяльності, спільний характер згаданої діяльності, включеність у міжособистісну взаємодію, рівень поінформованості у суспільних та професійних питаннях, здатність до використання інновацій у діяльності та побуті. Загалом, можна стверджувати, що парсипативний підхід має на меті сформувати толерантний професійний досвід особистості, зокрема військовослужбовця-прикордонника.

Врахування та комплексна оцінка наукового змісту представлених вище теоретико-методологічних підходів дають змогу створити умови для формування та оцінки ефективних прикордонних підрозділів Державної прикордонної служби України.

Результати проведеної роботи, яка полягала не лише в систематизації інформації щодо існуючих у науці теоретико-методологічних підходів, але й оцінки досвіду функціонування прикордонних структурних утворень в країнах з високим рівнем розвитку, засвідчили, що українському суспільству необхідно використати ті досягнення та досвід, яким вже апробовано, і максимально результативно адаптувати його або спроектувати власну модель інноваційних змін. Само таким, на нашу думку, може бути шлях змін і в прикордонному відомстві.

Таким чином, зміст теоретико-методологічних підходів (системного, компетентісного, аксіологічного та багатьох інших) є фундаментом для проведення реформ та забезпечення процесів формування та оцінки ефективності не лише ключових соціальних інститутів суспільства (прикордонної служби), але й їх складових структурних елементів (до прикладу, прикордонних підрозділів). Подальшими напрямами наукового дослідження може бути ретельний аналіз досвіду забезпечення ефективності прикордонних структур у країнах світу, оскільки більшість держав вже мають досвід трансформацій власних фундаментальних інститутів.

Література

1. Дзюндзюк В. Б. Ефективність діяльності публічних організацій: монографія. Х.: Магістр, 2003, 236 с

2. Машкаров Ю., Орлов О. Основні чинники, що впливають на ефективність діяльності регіональних та місцевих органів влади. Теорія та практика державного управління. 2016, №3 (54), С. 1-6.

3. Олійник Д. Сучасні методи оцінки ефективності діяльності органів державного управління. Ефективність державного управління: зб. наук. пр. 2013. Вип. 34, С. 275-283.

4. Сороко В. М. Результативність та ефективність державного управління і місцевого самоврядування: навч. посіб.. К.: НАДУ, 2012, 260 с.

5. Управління ресурсами підприємства [Електронний ресурс]: монографія / за заг. ред. к.е.н., проф. Г. О. Швиданенко. К.: КНЕУ, 2014, 418 с.

6. Acemoglu, Daron; Robinson, James A. (2012). Why Nations Fail. CrownBusiness. ISBN 978-0307719218

7. Klein, N., 2007. The Shock Doctrine: The Rise of Disaster Capitalism. London: Macmillan. 558 p.

8. Thomas M. Nichols. The Death of Expertise: The Campaign Against Established Knowledge and Why it Matters. 1st. Oxford University Press, Inc. New York, NY, USA ©2017.

9. Pollitt, C., & Bouckaert, G. (2000). Public management reform: An international comparison. Oxford, UK: Oxford University Press.

References

1. Dzhundyuk V. B. (2003). Efektyvnist diyalnosti publichnykh orhanizatsiy: monohrafiya. [The effectiveness of public organizations: a monograph]. H.: M.Sc., 236 p. [in Ukrainian]

2. Mashkarov Y., Orlov O. (2016). Osnovni chynnyky, shcho vplyvayut na efektyvnist diyalnosti rehionalnykh ta mistsevykh orhaniv vlady. [Main factors influencing the effectiveness of regional and local authorities]. Public administration theory and practice. No. 3 (54), pp. 1-6. [in Ukrainian]

3. Oliynyk D. (2013). Suchasni metody otsinky efektyvnosti diyalnosti orhaniv derzhavnoho upravlinnya. [Modern methods of assessing the effectiveness of public administration]. Public Administration Efficiency: Coll. Sciences. 2013 34, pp. 275-283. [in Ukrainian]

4. Soroko V. M. Rezultatyvnist ta efektyvnist derzhavnoho upravlinnya i mistsevoho samovryaduvannya: navch. posib. [The effectiveness and efficiency of public administration and local self-government: study. tool]. K.: NADU, 2012, 260 p. [in Ukrainian]

5. Upravlinnya resursamy pidpryyemstva [Elektronnyy resurs]: monohrafiya. [Enterprise Resource Management [Electronic resource]: monograph] / by head. ed. Ph.D., prof. G. O.Svidanenko. K.: KNEU, 2014, 418 p. [in Ukrainian]

6. Acemoglu, Daron; Robinson, James A. (2012). Why Nations Fail. CrownBusiness. ISBN 978-0307719218 [in English]

7. Klein, N., (2007). The Shock Doctrine: The Rise of Disaster Capitalism. London: Macmillan. 558 p. [in English]

8. Thomas M. Nichols. (2017). The Death of Expertise: The Campaign Against Established Knowledge and Why it Matters. 1st. Oxford University Press, Inc. New York, NY, USA. [in English]

9. Pollitt, C.,& Bouckaert, G. (2000). Public management reform: An international comparison. Oxford, UK: Oxford University Press. [in English]

Размещено на Allbest.ru