Здійснення митного контролю за перевезенням товарів через митний кордон України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Перелік умовних скорочень

Вступ

1. Сфери та напрямки роботи ТОВ «Інформвнешсервіс»

2. Нормативна документація та законодавчі акти, що використовуються в митній справі

3. Опис та кодування товарів

4. Організація та проведення експертизи якості товарів

5. Визначення митної вартості товарів, нарахування мита та митних платежів

6. Здійснення митного контролю за перевезенням товарів через митний кордон України

7. Боротьба з контрабандою і порушення митих правил

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Перелік умовних скорочень

ТН - товарна номенклатура;

МД - митна декларація;

ВМД - вантажна митна декларація;

ДМСУ - державна митна служба України;

ЗЕД - зовнішньоекономічна діяльність;

МКУ - митний кодекс України;

ТН ЗЕД - товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності.

Вступ

Головним суб'єктом проведення в життя митної політики є система митних органів - ДМСУ. Після підтвердження на Всеукраїнському референдумі Акта проголошення незалежності України, Указом Президента України від 11 грудня 1991 р. було створено Державний митний комітет України. митний кодування експертиза платіж

Регулювання митної справи здійснюють найвищі органи державної влади та управління України. Головні напрямки митної політики України, структура системи органів державного регулювання митної справи, розмір мит та умов митного обкладення, спеціальні митні зони та митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт і транзит яких через територію України забороняється, визначається Верховною Радою України.

Вивчення митної справи набуває особливої актуальності в сучасних умовах, оскільки її об'єктивно зростаюча роль у внутрішньо економічних процесах та розширення діапазону її впливу на зовнішньоекономічну діяльність зумовили, в свою чергу, необхідність підходу до регулювання всього складного та неоднорідного комплексу відносин, пов'язаних безпосередньо з реалізацією митної справи. Врахування цих обставин є необхідною умовою проведення ефективної митної політики. Кількісне зростання зовнішньоекономічних зв'язків, суттєві якісні зміни вимагають активного втручання держав у процес регулювання цієї діяльності з метою оптимізації, підвищення ефективності засобів, форм та інструментів.

1. Сфери та напрямки роботи ТОВ «Інформвнешсервіс»

Науково виробниче підприємство "Інформвнешсервіс" на якому проходять практику студенти товарознавчого факультету спеціальності 7.050302 «Товарознавство та експертиза в митній справі» розташовано в м. Харкові, вул. Мироносицькій, 20.

Діяльність підприємства «Інформвнешсервіс» спрямована на надання консультацій, які стосуються питань законодавства України та питань митного законодавства. Також науково виробниче підприємство надає послуги з поставки та обслуговування інформаційно-аналітичної програми ведення ЗЕД та заповнення вантажних митних декларацій "QDProfessional" (QDPro).

ТОВ «Інформвнешсервіс» має спільні разробки з НТФ "Інтес" (м. Київ). Займається поставками та супроводженням інших систем для ведення ЗЕД - для роботи митних складів, для заповнення товаро-транспортних документів та займається розробкою та інформаційно-сервісним супроводженням Інтернет-сайтів.

Підприємство займається поставками та сервісно-інформаційним обслуговування правових комп`ютерних систем "ЛІГА:Закон" та проводить семінари, курсів з питань митного законодавства та зовнішньоекономічної діяльності, які дають змогу студентам проходити практику, а працівникам митниці підвищити свою кваліфікацію.

2. Нормативна документація та законодавчі акти, що використовуються в митній справі

Митна справа в Україні розвивається у певній гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами. Наша держава самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему, здійснює митне регулювання на своїй території. Митне регулювання здійснюється відповідно до вимог Митного Кодексу України (МК), законів України та міжнародних договорів України Наша держава може вступати в митні союзи з іншими державами, брати участь у діяльності міжнародних договорів України. Наша держава може вступати в митні союзи з іншими державами, брати участь у діяльності міжнародних організацій з питань митної справи.

Під митною політикою слід розуміти систему заходів, спрямованих на забезпечення економічної сторони державних кордонів та виконання зовнішньоекономічної програми держави у міжнародному спілкуванні засобами митного регулювання, тобто державного впливу на сферу митних відносин.

Торкаючись співвідношення понять митної політики та митної справи, слід звернути увагу на те, що Основи митних законодавств держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у ст.1 встановлюють, що митну справу складають митна політика держави, а також порядок та умови переміщення через митний кордон товарів та транспортних засобів, стягнення митних платежів, митного оформлення, митний контроль та інші засоби здійснення митної політики. Виходить, що митна політика держави є складовою частиною митної справи. Навряд чи це правильно.

Митна політика більш широке поняття, ніж митна справа. Митна справа -- це тільки порядок та умови переміщення через митний кордон України товарів, валюти та транспортних засобів митного оформлення, стягнення митних зборів та платежів, митний контроль, а також інші засоби втілення митної політики у життя.

Здобуття Україною незалежності обумовило створення законодавства щодо регулювання відносин, які виникають у зв'язку з проведенням митної політики та реалізації митної справи, що відповідали б міжнародним митним стандартам та правилам.

Значною мірою таким вимогам відповідають норми, які містяться в прийнятих 12 грудня 1991 р. Митному кодексі України та 5 лютого 1992 р. Законі України «Про єдиний митний тариф», які є базою подальшого розвитку митного законодавства.

Аналіз чинного митного законодавства України та практики його застосування засвідчує, що норми цієї галузі мають дві групи цілей (функцій).

1. Економічні. До них належать фіскальні, тобто ті, які доповнюють прибуткову частину бюджету країни, та регулятивні. Свій регулюючий вплив на економіку митний механізм виявляє митними тарифами (методами непрямого керівництва), а також заборонами, обмеженнями, ліцензуванням, квотуванням експорту та імпорту (методами прямого адміністративного керівництва). Зазначене регулювання покликано: -- стимулювати розвиток національної економіки; -- захищати український ринок; -- заохочувати іноземні інвестиції; -- забезпечити виконання зобов'язань перед іншими державами, міжнародними союзами, а також сприяти досягненню іншої мети з питань політичної та економічної стабілізації України.

2. Захисні, тобто ті, які забезпечують економічну, санітарну безпеку країни, захист суспільного порядку, здоров'я населення, культурних цінностей. Названим цілям служать усі компоненти митної справи: митна служба, митна діяльність, митна політика та ідеологія. Системі контролю та платежів служать і юридичні норми, митне оформлення, а також боротьба з контрабандою та іншими правопорушеннями.

Це притаманне законодавству в митній сфері багатьох зарубіжних країн. Зокрема, що закріплення у законодавчому акті основ правового регулювання припускає активну підзаконну нормотворчість, що здійснюється органами державного управління. В основному парламент наділяє будь-який державний орган правом видавати підзаконні акти, надаючи йому повноваження загального характеру чи встановлюючи спеціальні умови (обсяг повноважень, термін їх делегування і т.д.). Лише для рішень із кардинальних, найбільш важливих питань митної політики потрібна згода парламенту. У всіх інших випадках повноваження щодо зміни митного режиму передаються уряду. Подібна практика відома у фінансово-правовій науці як «закон висячого замка». Делеговане законодавство забезпечує еластичність правової бази митної політики.

Залежно від органів, до яких належить авторство актів, а отже, і за юридичною силою останніх розрізняють п'ять видів джерел:

* закон України;

* укази Президента України;

* постанови Кабінету Міністрів України;

* акти Державної митної служби України (ДМС), накази та розпорядження;

* спільні акти ДМС з іншими центральними органами виконавчої влади (податковою службою, МВС і т.ін.).

Однак цей перелік не був би повним, якби не були згадані й чинні акти органів колишнього СРСР (союзні акти). Хоч їх кількість постійно скорочується, але з певних питань ще діють союзні норми, якщо вони не суперечать українським. Це передбачено Постановою Верховної Ради «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991р.

Особливо важливе значення для регулювання митної справи має Закон «Про дію міжнародних договорів на території України», за яким ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства. Однак відсутність механізму реалізації цієї вимоги не дає можливості повною мірою виконати цивілізоване положення. Тому законодавець вибрав інший шлях, передбачив, зокрема, у ст.164 МК правило: якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, які містяться у чинному Кодексі та інших актах законодавства України про митну справу, то застосовуються правила міжнародного договору.

Така ж думка міститься і у ст.26 Закону України від 5 лютого 1992 р. «Про єдиний митний тариф». У ній говориться: якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, які існують у ньому законі та інших актах законодавства України про митний тариф, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, з точки зору теорії права, митне право України містить такі самостійні групи норм: -- норми міжнародного права, присвячені питанням регулювання митної справи;

-- норми законодавства України;

-- норми законодавства колишнього СРСР, які не суперечать законодавству України.

Така інфраструктура правового регулювання митної справи як з точки зору права, так і з точки зору практики не може бути визнана оптимальною. Позиція, коли зароджуюча галузь права містить норми різного походження

-- із міжнародних договорів, конвенцій, угод і т.ін., не сприяє її внутрішній єдності.

Митне право, як і інші галузі законодавства незалежної держави, мусять мати внутрішню єдність, застосовуватись на загальних принципах, які становлять єдину ідеологічну спрямованість.

Як зазначалося, така електрика митного права має і негативний вплив на практику організації митної справи. Фактично компетентні органи з певних причин не застосовують норми міжнародних договорів, якщо їх зміст не трансформовано у норми українського права. По-перше, норми міжнародних договорів багатьом працівникам відомств невідомі, а із тих, кому вони відомі, не всі можуть дати їм належне тлумачення. По-друге, існує відомча дисципліна, відомчі звичаї і, зокрема, деякі посадові особи митних органів часто керуються нормами, які доведені до відома актами центру системи -- Державної митної служби України. По-третє, наскільки зовнішньо не було б привабливим пряме застосування міжнародних договорів України, це потребує дещо вищої правової культури, інших традицій, чим ті, що існують у нашій країні.

Оцінюючи Митний кодекс України, можна сказати, що він вигідно відрізняється від чинних раніше у нашій країні союзних кодексів та дореволюційних митних статутів.

По-перше, він відображає зміни, що відбулися у нас за останні роки (створення України, розвиток приватної власності, відмова від державної монополії на зовнішню торгівлю, посилення судового захисту прав громадян та ін.), прагнення України до міжнародного співробітництва в галузі митної справи.

По-друге, він в основному відповідає міжнародним стандартам і складений переважно з урахуванням митного законодавства розвинених країн. Це свідчить про прагнення України розвивати митну справу в напрямку гармонізації та уніфікації з загальноприйнятими міжнародними нормами та практикою.

По-третє, він регулює всі сторони митної справи, має 164 статті, які об'єднуються в 11 розділів.

По-четверте, з Кодексом пов'язана значна новелізація митного права: в ньому реалізований великий соціальний блок, який регулює оплату праці, матеріально-побутове забезпечення та соціальний захист посадових осіб митних органів.

Повнота Кодексу значно підвищила роль закону в правовому регулюванні митної справи, збільшила кількість встановлених законом норм прямої дії. Наприклад, з урахуванням багатого досвіду світової практики МК закріпив основні види режимів, пов'язаних з переміщенням товарів та транспортних засобів, які в минулому регулювалися переважно відомчими актами.

Інший основоположний в цій сфері акт -- Закон України "Про єдиний митний тариф" визначає порядок формування та застосування єдиного митного тарифу України. Він не є власне митним тарифом, в якому безпосередньо встановлюються розміри мит на всю номенклатуру товарів. Закон встановлює порядок формування та застосування митного тарифу -- інструменту торговельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку товарів України у його взаємозв'язку із світовим ринком, а також правила обкладання товарів митом при їх переміщенні через митний кордон України. І Ряд положень Закону, як і норм Митного кодексу, не має прямої дії, про <11 що свідчать посилання у тексті до інших законодавчих та підзаконних актів.

Прикладом нормативного акта, який приводить в дію Закон «Про єдиний митний тариф», є Закон України від 7 травня 1996 р. «Про вивізне (експортне) мито на живу скотину та сировину із шкір», яким встановлені конкретні ставки вивізного (експортного) мита на ці товари. [6]

Правда, окремими правовими актами (Декрет Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 р. «Про єдиний митний тариф України» та деякі інші акти) окремі статті цього Закону дещо змінилися, а дія деяких призупинена. Однак принципові положення цього Закону залишаються непорушеними, оскільки зміни торкнулися практично лише перерозподілу повноважень щодо встановлення тарифних ставок.

Єдиний митний тариф України -- це систематизоване зведення ставок мита, яким обкладаються ввезені на митну територію України, або які вивозяться за межі цієї території, товари та інші предмети.

Єдиний митний тариф України визначається згідно із Законом України від 5 лютого 1992 р. та міжнародним договором України і встановлює на єдиній митній території України обкладання митом предметів, які ввозяться чи вивозяться чи вивозяться на митну територію України. Він ґрунтується на міжнародне визнаних нормах і розвивається в напрямку максимальної відповідальності загальноприйнятим у міжнародній практиці принципах та правилами митної справи.

Ставки єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розміщення, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Для митного права специфічний ще один вид джерел -- правовий звичай. Правовий звичай у практиці регулювання митних відносин в Україні застосовується обмежено: він діє тоді, коли немає відповідних вказівок закону, тобто є прогалина в законодавстві.

У певних випадках нормативний акт сам апелює до звичаїв, які склалися в даній сфері суспільних відносин, санкціонуючи тим самим застосування звичайних норм

У митній сфері звичайні норми найчастіше використовуються у двох випадках -- при митному оформленні вантажів, які перевозяться морем, та при визначенні митної вартості товару. В першому випадку використовуються звичаї морських портів, за допомогою яких регулюються переважно питання пропуску суден на митний огляд, процедура сплати деяких видів портових зборів, стягнення яких доручено митниці та ін.

У другому випадку митна звичайна практика, що склалася у міжнародній торгівлі, визнається як один із можливих способів визначення митної вартості. Встановлено, що у випадках, коли митна вартість товару не може бути визначена декларантом у результаті подальшого застосування вказаних МК України методів визначення митної вартості товару, чи митний орган аргументовано вважають, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використанні, то митна вартість оцінюючих товарів визначається з урахуванням світової практики.

Підкреслюючи позитивну роль Митного кодексу України 1991 р. в розвитку та встановленні митної справи в Україні, варто зазначити, що у нинішніх умовах він уже не відповідає завданням митної справи України в зв'язку з реформуванням економіки нашої держави, зобов'язаннями України перед Європейським Співтовариством, її членством у Всесвітній Митній організації та багатьма іншими обставинами. Тому на порядок денний постало питання про необхідність суттєвих змін чинного МК України. І мова тут ведеться не про окремі зміни кодексу, а про підготовку проекту нового Митного кодексу, який відповідав би вимогам світової теорії та практики в галузі митного права, чинному законодавству держави та сучасній митній політиці України.

Особливо це стало необхідним у зв'язку з прийняттям нової Конституції України, приведенням митного законодавства у відповідність з Основним Законом.

Для цього необхідно, по-перше, об'єднати в одному акті два нині чинних акти -- Митний кодекс України та Закон України «Про єдиний митний тариф», як це зроблено у більшості зарубіжних країн, а також слід подумати над значним скороченням джерел митного права шляхом розширення кола питань, які регулює МК України.

По-друге, у ряді випадків провести спрощення та лібералізацію процедур митного контролю шляхом впровадження нових форм та засобів такого контролю, зокрема організації «зелених коридорів».

По-третє, нині діючий МК, залежно від видів транспорту, має суттєву специфіку і передбачає єдину форму організації митного контролю поза залежністю від видів транспорту. У новому кодексі необхідно мати такі норми, які б регламентували особливість здійснення митних операцій та митного контролю залежно від того чи іншого виду транспорту.

Новий кодекс має визначати порядок та умови переміщення через митний кордон України морських та річкових суден, авіаційного, залізничного,автомобільного транспорту, на трубопровідному транспорті, лініях електропередач та міжнародній пошті.

По-четверте, розвиток ринкових відносин обумовлює необхідність введення до Митного кодексу норм цивільно-правового характеру. Окремими розділами мають бути урегульовані статуси митного брокера, митного перевізника, а також більш чітке визначення компетенції митних органів, надання митним постам права юридичної особи.

По-п'яте, згідно з рішенням конвенції Всесвітньої Митної організації (червень 1993р.) у новому кодексі має міститися норма, яка передбачала б особисту відповідальність керівників митних органів за стан профілактичної, виховної роботи в колективах та організацію непримиренної боротьби з будь-якими проявами корупції, хабарництва й т.ін.

3. Опис та кодування товарів

Кодування товарів здійснюється згідно з вимогами товарної номенклатури і є технічним прийомом, який дозволяє представити товар, що класифікується, у вигляді групи знаків (код товару), встановленої цим класифікатором.

Для уникнення неправильної класифікації (присвоєння товару класифікаційного коду, який не відповідає цьому товару і суперечить вимогам товарної номенклатури) необхідно враховувати той факт, що товарна номенклатура складається з трьох складових частин:

основних правил інтерпретації класифікації товарів,

приміток до розділів та груп

безпосередньо номенклатури товарів (текстовий опис угруповань ТН (розділ, група, позиція, підпозиція, категорія, підкатегорія)

їх цифрове позначення - код товарів з зазначенням товарного коду).

Товари у товарній номенклатурі груповано на кількох рівнях інформаційного значення, починаючи від рівнів, де міститься найбільш загальний опис видів товарів, та закінчуючи рівнями з описом конкретних товарів. Розподіл товарів на угруповання базується на конкретних даних. Відсутній розподіл товарів на угруповання, який може бути зумовлено лише теоретичними ознаками і який є безкорисним для цілей зовнішньоекономічного регулювання (наприклад, різниця між кіньми гнідими та чорними). Угруповання товарної номенклатури не повинні перехрещуватися по змісту, інакше класифікація товарів була б вільною та достатньо ненадійною.

ТН містить 21 розділ (нумеруються римськими цифрами і не відображаються у коді товару) та 97 груп (нумеруються арабськими цифрами). Група 77 не використовується.

Товарна номенклатура Митного тарифу України має наступні рівні деталізації:

1. Розділи - нумеруються римськими цифрами, які не зазначаються у товарному коді. Містять примітки, які мають юридичну силу при класифікації товарів (перше Основне правило інтерпретації).

На рівні розділів товари згруповано у відповідності з галузями промисловості по сукупності різних ознак товарів:

- походження (розділи I, II, V);

- функціональне призначення (розділи IV, XI, XII, XVI, XVII, XVIII, XIX, XX, XXI);

- хімічний склад (розділи III, VI, VII);

- матеріал, з якого виготовлено товар (розділи VIII, IX, X, XIII, XIV, XV).

2. Групи - мають двозначну нумерацію арабськими цифрами, яка не має зв'язку з нумерацією розділів. Перші два знаки товарного коду відповідають номеру групи, в якій цей товар класифікується. Містять примітки, які мають юридичну силу при класифікації товарів (перше Основне правило інтерпретації). 77-а група зарезервована і не містить текстового опису.

На рівні груп товари деталізовано в залежності від матеріалу, з якого їх виготовлено; від функцій, які вони виконують; від ступеню обробки.

В деяких групах містяться додатковий рівень класифікації підгрупи, які пронумеровано римськими цифрами та які не відображено у структурі цифрового коду.

При утворенні груп у товарній номенклатурі використано принцип послідовності обробки товару - від сировини до отримання напівфабрикатів та готових виробів (сировина - напівфабрикати, готові вироби). Наприклад, живі корови класифікуються у товарній позиції 0102, їх м'ясо у товарній позиції 0201, а готові харчові продукти, виготовлені з цього м'яса, у товарних позиціях 1601 - 1602.

3. Позиції - мають чотиризначну нумерацію, в якій перші два знаки відповідають номеру групи, яка включає цю позицію. Текстовий опис товарних позицій має юридичну силу для класифікації товарів (перше правило Основних правил інтерпретації).

Деталізація товарів на рівні товарних позицій здійснюється по більш різноманітним та специфічним ознакам ніж на рівні груп.

4. Підпозиції - є самим нижнім рівнем деталізації товарів, на якому код товару та його текстовий опис відповідають ГС. Мають шестизначну нумерацію, в якій перші чотири знаки відповідають товарній позиції, в якій міститься ця підпозиція.

Тут використовуються додаткові ознаки деталізації товарів в доповнення до вищезазначених.

5. Категорії - мають восьмизначну нумерацію, в якій перші шість знаків відповідають номеру підпозиції, яка включає цю категорію.

6. Підкатегорії - містять опис товару та його десятизначний товарний код. У ТН мають місце випадки, коли текстовий опис позиції, підпозиції, категорії та підкатегорії співпадає. Тобто, товарну позицію не деталізовано. Наприклад, 0503 00 00 00 - "Кінський волос та його відходи:".

У ТН окреме значення має спеціальна система пунктуації (кома - ",", крапка з комою - ";" та дві крапки - ":"), яка застосовується в текстовому описі товарних угруповань ТН (позицій, підпозицій, категорій та підкатегорій).

Кома між двома частинами текстового опису угруповання ТН свідчить про те, що будь-який товар, який зазначено до коми, може бути виготовлений з будь-якого матеріалу.

Точка з комою зазначає розмежування товарів з різними ознаками (характеристиками), які об'єднані в одній товарній позиції чи підпозиції. Тобто, будь-які визначення у текстовому описі товарного угруповання ТН після крапки з комою не можуть застосовуватись до товарів, зазначених до крапки з комою. Слід пам'ятати, що після крапки з комою починається новий опис іншого товару.

Дві крапки означають продовження деталізації товарного угруповання на іншому рівні.

4. Організація та проведення експертизи якості товарів

Експертиза якості товарів повинна проводитись послідовно й поглиблено з урахуванням різноманітних обставин, виникаючих в процесі роботи. Правильна організація проведення експертизи товарів має велике значення для отримання достовірних і об'єктивних її результатів. При плануванні проведення товарної експертизи визначають три етапи: підготовчий, основний, заключний.

Перед початком проведення експертизи розглядаються підстави для її проведення, які і визначають мету та завдання експертизи. Після цього вибирають необхідні засоби та методи проведення експертизи. На підготовчому етапі експертизи одержують документи про призначення товарної експертизи: заяву на проведення експертизи, яка оформлюється замовником та наряд для проведення експертизи.

Заявка на проведення експертизи подається постачальником, одержувачем товару, транспортною організацією або призначається рішення арбітражу, який розглядає позов по певній товарній партії. У заявці мають бути необхідні дані, на підставі яких правильно ідентифікується товар, а також його виробник, постачальник, одержувач. Посередник, дати відправки та одержання, номери супроводжувальних документів.

Заявка має відповідати відомості про назву замовника, його адресу та телефон, прізвище відповідальної особи, найменування та кількість товару, завдання експертизи. На заявці повинен бути підпис керівника та головного бухгалтера організації замовника та печатка організації. Заявка обов'язково реєструється в журналі реєстрації за датою надходження з наданням їй порядкового номера.

Умови виконання послуг з експертизи товарів можуть бути оформлені угодою або гарантійним листом.

Після визначення задач експертизи оформлюється наряд на проведення експертизи. У наряді слід відобразити:

? номер;

? дату надходження заявки;

? дату початку експертизи;

? відомості про товар та замовника;

? завдання експертизи.

Представник експертного підрозділу повинен після реєстрації замовника у термін, погоджений з замовником, а щодо швидкопсувних товарів ? протягом 24 год., направити експерта для проведення експертизи, видати йому наряд.

Відомості про видачу йому наряду мають бути внесені до журналу. Якщо експертиза не може бути виконана, замовнику надається мотивована відмова в письмовій формі.

Після отримання наряду експерт повинен вжити таких заходів:

1. Переконатись в тому що замовник забезпечив умови для своєчасного та об'єктивного проведення експертизи;

- умови праці;

- дотримання техніки безпеки;

- вільний доступ до товару, який подається на експертизу;

- участь у разі потреби представників митної та карантинної служб;

- надання усіх НТД.

2. Організувати свою роботу відповідно до інструкції про порядок проведення товарознавчої експертизи товарів експертами ТПП України залежно від фактичних умов.

Експертиза повинна проводитись в освітленому, просторому приміщенні, t повітря повинна складати 18-19°С. Приміщення повинно відповідати всім санітарним вимогам.

При відсутності необхідних документів експерт має право відмовити в експертизі до їх надання або почати експертизу, обговоривши термін пред'яви.

Після ретельного вивчення всієї документації експерт починає зовнішній огляд партії, при цьому необхідно встановити наступне: цільність тари; при наявності деформації виключити можливість забруднення продуктів зовнішньою середою; ретельно ознайомитись з маркуванням тари.

На оригіналах документів, які подаються під час проведення експертизи повинна бути зазначеним обсяг партії та вибірки, після чого експерт робить позначку „Пред'явлено експерту”, ставить підпис та дату початку експертизи .

У випадках, коли експерту пред'явлено товар, ушкоджений під час транспортування, або у неналежному транспортному засобі, експерт зобов'язаний вимагати від замовника акт відповідності транспортної організації (комерційний акт). Якщо замовник експертизи наполягає на проведення експертизи без комерційного акта, експерт, після погодження з керівником підрозділу, проводить таку експертизу. В акті експертизи експерт дає опис фактичного стану транспортного засобу, пакувальних місць, пломб.

Згідно до вимог, які висуваються до маркування, усі зразки з партії мають текст на українській мові з даними про найменування виробника, найменування продукції, зазначення НТД, масу нетто, умови зберігання, склад, вміст на кожній одиниці упаковки зазначена дата виготовлення та термін придатності до споживання. Ярлик з інформацією для споживача повинен бути роздрукований на упаковці або наклеєний.

Заключним документом при проведенні експертизи є Акт експертизи. За згодою із замовником акт експертизи може бути складено українською, російською мовами, або будь - якою іншою мовою.

Акт експертизи повинен складатись з трьох частин: загальної, констатуючої, заключної. Загальна частина акта складається з номера акта експертизи, дати та місця складання акта, ПІБ експерта, посади представників сторін, які беруть участь у експертизі, кількість оцінюваного товару, найменування товару, номери та дата пред'явлених експерту товаросупровідних документів, найменування постачальника чи відправника, стан пред'явленого товару.

Констатуюча частина акта експертизи складається з документів для експертизи, методи експертної оцінки, дати проведення експертної оцінки, кількісна характеристика товару, якість товару, результати експертної оцінки, підписи експерта та представників організацій, які брали участь в експертизі.

До заключної частини акту входять висновок експерта з аналізом та оцінкою одержаних результатів, підпис експерта чи групи експертів, додатки.

Результати експертиз декількох партій товару, проведених по одному наряду в одного замовника експерт оформляє окремими актами. Примірник акта - оригіналу експертизи має бути складений експертом власноручно або надрукований чітко, без виправлень та скорочень. Бланки актів експертиз повинні мати захисну сітку - гільйош, яка зробить видимими будь - які виправлення або підробки, та захистить документ від фальсифікації.

Після реєстрації акта виправлення помилок, виявлених експертом чи зацікавленими сторонами, допускається лише з дозволу керівництва експертної організації.

Після закінчення експертизи на зворотному боці наряду проставляють години роботи експерта відповідно до умов оплати за експертні послуги. Зворотній бік завіряється представником замовника. Оформлений наряд експерт здає в експертну організацію.

5. Визначення митної вартості товарів, нарахування мита та митних платежів

Розмір ставок мита розраховується виходячи з потреб національної економіки. Зазвичай низькі ставки ввізного (імпортного) мита встановлюються на сировину, в якій є потреба для вітчизняних виробників, середні - на напівфабрикати й високі - на готову продукцію, яка в достатній кількості виробляється в країні. Якщо необхідно обмежити вивезення товарів, у яких є потреба на внутрішньому ринку, зазвичай запроваджується вивізне (експортне) мито. Для захисту внутрішнього ринку можуть запроваджуватися й інші види мита - сезонні (на сільськогосподарську продукцію) та особливі (антидемпінгове, компенсаційне та особливе). Тобто ставка мита є регулятором зовнішньої торгівлі (митно-тарифне регулювання).

Однак необхідно враховувати, що формування ціни на товар у зовнішній торгівлі здійснюється під впливом багатьох факторів, основним з яких є прагнення усіх країн максимально повно виходити з власними товарами на зовнішній ринок. Як наслідок, це заходи зі стимулювання експорту як прямими дотаціями у вигляді експортних відшкодувань та компенсацій, так і непрямими - через систему кредитування експорту, страхування ризиків тощо.

Згідно із загальноприйнятими міжнародними нормами митна вартість - це оцінка ввезеного товару в країні імпорту, яка здійснюється на підставі нормальної ціни в країні експорту, тобто ціни на такий або аналогічний товар, який продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції, внаслідок чого, перелічених вище факторів, на сьогодні не існує.

Купівельна (фактурна) вартість не підлягає коригуванню як з боку митниці, так і з боку інших державних органів. Згідно зі ст. 11 Закону України від 03.12.90 р. № 507-XII «Про ціни і ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII забороняється втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів у випадках, на передбачених цим Законом.

Таким чином, коригування митної вартості товарів у жодному разі не відображається на купівельній вартості товару, а лише на розмірі сплачених податків.[8]

Методи розрахунку митної вартості

Для імпорту:

1 «За ціною угоди щодо товарів, які імпортуються»;

2 «За ціною угоди щодо ідентичних товарів»;

3 «За ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів»;

4 «На основі віднімання вартості»;

5 «На основі додавання вартості»;

6 «Резервний».

Для експорту:

- на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетину митного кордону України.

Визначення митної вартості при експорті.

Єдиним методом визначення митної вартості при експорті є метод за ціною угоди з коригуванням контрактної вартості товару на вартість за умовами поставки «на кордон України». Тобто при умовах поставки товарів (за «Інкотермс») - DAF/FOB, CIF/CIP - пункт пропуску на кордоні України (або порт відправлення) митна та фактурна (контрактна) вартість експортних товарів співпадатиме.

У ст. 275 МК України також перелічено інші випадки, коли неможливо застосовувати ціну товару за контрактом для визначення митної вартості (угода між взаємопов'язаними особами, наявність обмежень щодо прав продавця (експортера) на ці товари тощо). Але не зазначено, яким чином визначати митну вартість товарів при експорті, якщо є такі обмеження й вони істотно впливають на ціну товарів.

Визначення митної вартості при імпорті

Основним питанням є визначення митної вартості при імпорті, оскільки саме вона є основою для нарахування ввізного мита (крім випадків встановлення специфічних та комбінованих ставок мита) та відповідно є основною складовою для нарахування ПДВ при імпорті.

Існує 6 методів визначення митної вартості, які використовуються послідовно від 1 до 6. При цьому кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи 4 і 5 можна використовувати (якщо неможливо застосувати метод 3) у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст. 266 МК України).

Основним методом є перший - «За ціною угоди щодо товарів, які імпортуються», тобто приведення фактурної (контрактної) вартості до вартості за умовами поставки «на кордон України» (за «Інкотермс» - DAF/FOB, CIF/CIP). Наприклад, при імпорті товару на умовах поставки «EXW (франко-завод) - склад продавця» витрати доведеться додавати, а при умовах поставки «DDU (доставлено, податки не сплачено) - митниця за місцем акредитації покупця» - віднімати.

Визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі віднімання вартості здійснюється у тому разі, якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаватимуться (відчужуватимуться) на митній території України у незмінному стані.

У разі застосування методу віднімання вартості береться реалізаційна ціна на ідентичні (аналогічні) товари, яка склалася на внутрішньому ринку, після чого віднімаються витрати до моменту перетину кордону.

У разі додавання вартості проводиться калькуляція вартості товару, що імпортується (вартість матеріалів і витрат, витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетину митного кордону України, прибутку тощо).

Резервний метод застосовується, коли неможливо застосувати переліченні вище методи.

Визначення митної вартості оцінюваних товарів із використанням резервного методу здійснюється на основі законів України і має відповідати принципам та положенням статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року.

Визначення митної вартості

Технічно визначення митної вартості товару здійснюється шляхом її декларування митному органу разом (під час) декларування товару.

Тобто при поданні митної декларації на товари у ній зазначається (декларується) митна вартість товару. Відповідно до деяких митних режимів у ВМД може вказуватись: у графі 12 ВМД - загальна митна вартість усіх товарів у ВМД та у графі 45 ВМД - митна вартість кожного окремого товару (сума вартостей зазначена в графі 45 на основному та додаткових аркушах ВМД дорівнює значенню графі 12 ВМД).

6. Здійснення митного контролю за перевезенням товарів через митний кордон України

Митний контроль за вантажними перевезеннями здійснюється відповідно до правил, уміщених у главі 19 МК України, та спеціальних правил. Особи, які здійснюють перевезення товарів і громадян через митний кордон України автомобільним транспортом, у передбачених законом випадках повинні мати відповідну ліцензію. На них покладається ряд обов'язків. Так, відповідно до ст. 146 МК України особи, що переміщують товари під митним контролем автомобільним транспортом, зобов'язані:

1) доставити товари за місцем призначення із збереженням митних забезпечень;

2) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу;

3) пред'явити митному органу необхідні для здійснення митного контролю і митного оформлення документи;

4) у невідкладних випадках за свій рахунок здійснювати вивантаження, навантаження, розпакування та упакування товарів і пред'являти їх до митного контролю.

Автотранспортний засіб, що використовується для переміщення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, які перевозяться цим автотранспортним засобом. Відомості про автотранспортний засіб, що перевозить товари, вносяться до митної декларації, якою оформлено ці вантажі, книжки МДП, передбаченої Митною конвенцією про перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провізних та інших супровідних документів, передбачених законодавством.

Митний контроль на автотранспорті можна поділити на два види: митний контроль автотранспортних засобів, що перевозять товари або прямують за товарами чи після вивантаження товару, і митний контроль товару. Транспортні засоби, що використовуються для перевезення товарів і інших предметів через митний кордон України, як ті, що вивозять товари й інші предмети за межі України, так і ті, що виїжджають за межі України для завезення товарів і інших предметів в Україну, декларуються без заповнення окремої вантажної митної декларації.

Митний контроль здійснюється в прикордонних пунктах пропускання на шосейних переходах, на шляху проходження й у місцях доставки товару. При здійсненні митного контролю мають на меті:

-- виявлення і припинення використання транспортних засобів для приховання товарів від митного контролю;

-- недопущення переміщення транспортних засобів через митний кордон для іншої мети, крім міжнародних перевезень пасажирів і офіційних вантажів;

-- перевірка відповідності транспортних засобів встановленим вимогам для доставки вантажів під митним контролем.

Митному контролю так само підлягають товари, що переміщуються водіями вантажних автомобілів, експедиторами і водіями пасажирських автобусів. Цей контроль здійснюється аналогічно до контролю товарів, які переміщуються фізичними особами.

Митний контроль і оформлення на пунктах перетинання державного кордону здійснюються в такій послідовності:

-- подається повідомлення перевізником про ввезення чи вивезення транспортного засобу або вантажу у формі письмового вручення документів посадовій особі митного органу;

-- перевірка посадовими особами митного органу поданих документів;

-- ухвалення рішення про форму митного контролю транспортного засобу;

-- митне оформлення і контроль транспортного засобу і товарів, що перевозяться;

-- вручення перевізнику документів на транспортний засіб і товари та випуск транспортного засобу за кордон чи пропускання усередину країни.

Одночасно з митним контролем здійснюється прикордонний і паспортний контроль, а так само фіто- і санітарний контроль.

Митне оформлення і контроль пасажирського автотранспорту здійснюються в такому порядку:

-- подається повідомлення про в'їзд (виїзд) і пред'являються документи на транспортний засіб і особисті документи водія і пасажирів посадовій особі прикордонних військ чи митного органу;

-- здійснюється митне оформлення і митний контроль ручної поклажі і багажу водія і пасажирів;

-- проводиться митне оформлення і контроль самого автотранспортного засобу і випуск транспортного засобу, ручної поклажі і багажу на виїзд чи в'їзд.

Огляд товарів, перевезених автотранспортом, належить до форм митного контролю й здійснюється при перевірці наявного товару, транспортного засобу, заявленого у митних документах. Для проведення митного огляду товарів і транспортного засобу на прикордонних переходах обладнані спеціальні місця -- доглядові склади, оснащені всіма необхідними технічними засобами. Огляд автотранспорту провадиться, як правило, безпосередньо в режимній зоні автопереходу в боксах для догляду які повинні бути оснащені ямами чи підйомниками.

Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Встановлений у частині першій цієї статті строк, як виняток, може збільшуватися у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу.

Правоохоронні органи України, фінансові установи, податкові та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства України на запити митних органів або за власною ініціативою інформують митні органи про наявні в них відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Посадові особи митних органів з метою здійснення митного контролю мають право в межах наданої їм цим Кодексом та іншими законами України компетенції безперешкодного доступу на територію чи в приміщення будь-якого підприємства незалежно від форми власності та підпорядкування, де знаходяться або можуть знаходитися товари, що підлягають митному контролю.

На підставі міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, на митному кордоні України може здійснюватися спільний митний контроль разом з митними органами суміжних держав.

Перевізники мають право не приймати для перевезення між митними органами товари у разі:

1) оформлення митних і транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України з питань митної справи;

2) якщо митне забезпечення, накладене на транспортний засіб і упаковку товарів, не виключає можливості доступу до товарів без порушень такого забезпечення.

Перевізники зобов'язані доставити товари у митний орган призначення, а також подати передбачені законодавством документи на них.

Витрати на такі перевезення відшкодовуються у порядку, передбаченому законом. Транзитні перевезення здійснюються як прохідний та внутрішній митний транзит.

Прохідний митний транзит - це переміщення товарів під митним контролем від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України

Питання порядку та умов перевезення товарів регулюються ст. 81--99 Митного кодексу України, ст. 15---102 Закону України «Про Єдиний митний тариф» та конкретизуються митними відомчими нормативними актами (наказами, інструкціями).

Перевезення -- це один із видів митних режимів. Як зазначалося раніше, митний режим є одним із важливих інститутів митного права, який визначає порядок переміщення товарів через митний кордон та по митній території держави. У цілому митний режим характеризують як сукупність положень, які визначають правовий статус товару і транспортних засобів, що переміщуються через митну територію держави або по ній для митного оформлення.

Ст. 15 Закону України «Про Єдиний митний тариф» визначає такі митні режими для товару та транспортних засобів:

1) випуск для вільного використання;

2) реімпорт;

3) реекспорт;

4) транзит;

5) митний ліцензійний склад;

6) магазин безмитної торгівлі;

7) переробка на митній території;

8) переробка під митним контролем;

9) тимчасове ввезення (вивезення);

10) вільна економічна зона;

11) переробка поза межами митної території;

12)експорт;

13) імпорт;

14) знищення;

15) відмова на користь держави.

Треба враховувати право власника товару на вибір та зміну митного режиму в будь-який час. В цій лекції будуть розглянуті в основному аспекти переміщення товарів і транспортних засобів між митницями. Положення ці конкретизуються в наказах Держ-миткомітету від 27 вересня 1993 р. «Про порядок митного оформлення перевезень товарів та предметів між митницями», від 6 березня 1995 р. «Про порядок митного оформлення книжки МДП на товари та інші предмети, що перевозяться між митницями з дотриманням процедури МДП» та іншими наказами.

Відповідно до ст. 81 МК України товари, щодо яких митне оформлення не завершено, в тому числі й ті, що переміщуються транзитом через митну територію України, можуть перевозитися з однієї митниці в іншу під відповідальністю підприємства чи особи, яка прийняла товари для перевезення. Витрати на такі перевезення відшкодовуються в порядку, передбаченому законодавством України, а фактично всі ці питання вирішує власник товару, перекладаючи їх на ціну товару.

Держмитслужба встановила, що вантажі під митним контролем перевозяться між митницями під митним забезпеченням (пломби, печатки, інше) (3 євро за 1 пломбу -- така вартість встановлена у вересні 1999 p.).

Митниці відправлення встановлюють термін доставления вантажу до митниці призначення, виходячи із 80 км за добу. Фактично враховуються можливості наявного транспортного засобу. При відправленні вантажу на митницю призначення митниця, яка відправляє вантаж, складає провізну відомість. її реквізити:

* найменування митниці відправлення;

* місце призначення;

* кому видана відомість;

* митниця призначення;

* термін доставки;

* вага вантажу;

* кількість місць; « назва вантажу;

* вартість;

* номери супровідних документів;

* номери товарно-транспортних накладних;

* митне забезпечення;

* зобов'язання та підпис перевізника.

Все це завіряється штампом «Під митним контролем» та особистою номерною печаткою інспектора митниці. Провізні відомості складаються в 3-х примірниках:

1-й електронною поштою направляється в митницю призначення;

2-й видається перевізнику на руки;

3-й залишається на контролі у митниці відправлення.

Перевізник зобов'язаний у зазначений термін доставити вантаж до митниці призначення. Несвоєчасність доставки без об'єктивних причин розглядається як порушення митних правил згідно зі ст. 109 МК України.

Після доставки вантажу інспектор митниці призначення робить запис у провізній відомості «Вантаж прибув», засвідчує особистою номерною печаткою і дану провізну відомість відправляє електронною поштою на митницю призначення, робить відповідні записи в журналі реєстрації провізних документів.

Митниця відправлення після отримання першого примірника провізної відомості робить відмітки в журналі провізних відомостей і знімає даний вантаж з контролю.

У правовому відношенні відбувається процес передачі прав митного контролю та оформлення товару від однієї митниці до другої.

Треба мати на увазі різні часові моменти початку режиму перевезення між митницями: в одному випадку власник товару з самого початку заявляє про транзит товару (до іншої митниці або держави); в іншому -- власник змінює режим (на прикордонну митницю, потім на митний ліцензійний склад, потім переробку товару, потім перевезення в іншу митницю, потім перевезення в іншу державу тощо).

Правове регулювання питань, що виникають, передбачає їх чітке визначення і вирішення відповідно до ситуації, яка склалася. Зокрема, чистий транзит передбачає звільнення від стягнення митних платежів і податків, від застосування до товарів заходів економічної політики на прикордонній митниці.

Треба мати на увазі, що Уряд має право впливати на режим транзиту шляхом його заборони як відповідного заходу на дискримінаційну політику іноземної держави або союзу держав.

Транзит або переміщення товарів здійснюється за встановленими маршрутами для визначених підакцизних товарів і за будь-якими маршрутами для інших. Митниця відправлення встановлює термін доставки (2000 км за 1 місяць). Право митниці -- взяти товар до супроводження митною вартою, щоб його не «потопили» в державі.

На вантажі, що вивозяться з України, додатково заповнюється аркуш ВМД, який разом з іншими товаросупровідними документами прямує до пункту пропуску на кордоні, де вилучається митницею, яка здійснює випуск вантажу за межі митної території України. У графі Д робиться запис «Направляється на... митницю для пропуску за межі території України», проставляється штамп «Під митним контролем» та особиста номерна печатка інспектора митниці

Митниця призначення при надходженні вантажу вилучає даний примірник ВМД, записує в журналі обліку та інформує митницю відправлення про фактичне вивезення за межі України оформленого нею товару.

Впускна митниця оформлює ВМД на транзит. Вантаж разом із примірником даної ВМД після запису у графі Д відправляється у випускну митницю. Випускна митниця при надходженні вантажу даний примірник ВМД вилучає, дані про вантаж заносяться в журнал реєстрації, а вилучений примірник ВМД з відміткою «Вантаж прибув» завіряється печаткою інспектора і відправляється поштою у митницю відправлення.

...