Організація статистичної служби в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Індивідуально-дослідне завдання

зі статистики на тему:

«Організація статистичної служби

в Україні»

Виконав:

ст. гр. ФК-23

Мишківська Я. А.

Перевірив: Панасюк Л. І.

Луцьк-2011



Зміст

Вступ

1. Статистика та історія її розвитку на території України

1.1 Зародження статистики у світі

1.2 Розвиток статистики на теренах України (до 1991р.)

2. Державний комітет статистики України

2.1 Історія Держкомстат

2.2 Основні положення про Державний комітет статистики України

3. Правове регулювання статистики в Україні

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Статистика - наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів. Збирання інформації про них сягає найдавніших часів. Вона мала спершу наскрізь практичний характер; з XIX ст. статистика поступово здобуває солідну наукову основу, коли почалося впорядкування і вдосконалення статистичних методів.

Розвиток суспільного виробництва, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, торгових і міжнародних товарно-грошових відносин збільшило потребу в статистичній інформації. Це розширило сферу діяльності статистики, вело до вдосконалення її прийомів і методів, з'явилося стимулом| для подальшого формування обліку і статистики.

На території України встановлення статистики мало такий же шлях, як і в інших державах. Зараз ми маємо майже досконалу систему статистичного спостереження та обробки інформації.

Статистика дає необмежені можливості для формування нових знань і її роль набуває все більшого значення. В силу цього дослідження розвитку цієї науки є актуальним і важливим.

Об'єктом дослідження роботи є предмет статистики, як провідної наука в сучасному світі, та зокрема в Україні.

Предмет дослідження - історія, шляхи встановлення та організація статистики.

Метою роботи є дослідження організації статистичної служби.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань :

· дослідити поняття та особливості статистики в Україні

· ознайомлення з основним статистичним органом України

· визначити врегулювання статистики

Методами, які застосовані в даній роботі є метод аналізу, принцип розвитку та закон взаємозв'язку.

1. Статистика та історія її розвитку на території України

1.1 Зародження статистики у світі

Статистика зародилася як результат узагальнення вже достатньо розвиненої статистичної практики, викликаної потребами розвитку суспільства, наприклад: підрахунок населення, худоби, облік земельних угідь, майна і так далі.

Її історія сягає дуже далеко. У Китаї більш ніж за 2 тисячі років до н.е. проводилися числення населення по підлозі і віку, а також збиралися зведення про стан промисловості і сільського господарства. Згадки про статистичні обстеження зустрічаються і в біблійні часи. У Стародавньому Римі велася статистика чисельності населення і майнового положення громадян, проводилися цензи вільних громадян і їх майна. У Європі в кінці| IX в. проводилися перші облікові операції: інвентаризація королівських маєтків, облік жителів, придатних до військової| служби. Першими і основними обліково-статистичними джерелами на Русі були літописи, в яких вже в IХ-ХI| ст|. згадується про збір різної інформації. Так, наводяться облікові дані про виникнення і розвиток міських поселень, розташованих на водних шляхах, про наявність в них храмів, церков, монастирів, житлових будов. Проте збір числових даних в державах стародавнього світу був недосконалий. Пізніше потреба в статистичних операціях породжувалася необхідністю стимулювання зростання народонаселення, продуктивних сил країни, регулювання споживання.

Зародження статистики як науки, відносяться до пізнішого періоду. Так з часом багатообразна практика обліково-статистичних робіт почала піддаватися теоретичним узагальненням. Почалося| формування статистичної науки.



1.2 Розвиток статистики на теренах України (до 1991р.)

До XVIII ст. на українських землях зустрічались своєрідні статистичні зіставлення у зв'язку з оподаткуванням різних прошарків населення. Це були реєстри поголовного податку, в яких вказувались тільки об'єкти (земля, млини, корчми) або голови родин. Ці переписи, як також відповідні зіставлення по містах з маґдебурзьким правом, відбувалися несистематично. В Козацькій гетьманській державі багато статистичного матеріалу (про кількість населення, його майнове становище, стан сільського ремесла тощо) давали переписи населення, яке мало платити подвірний податок, зокрема перепис Лівобережної України 1666 року. Матеріали цих переписів збережені в рукописних книгах др.пол. ХVII-перш.чв.XVIII ст. У першій чверті XVIII ст. почалася реєстрація народжень і смертності християнського населення, що її вели церкви. Протягом 1765-1769 років було проведено на Лівобережжі генеральну ревізію, так званий Рум'янцівський опис. З 1782 до 1857 року в Україні проводилися переписи всього чоловічого населення - «ревізії».

На центральних і східних землях України у XIX і на поч.XX-го ст., довгий час не було центральної статистичної установи. Лише деякою мірою нею був Статистичний комітет, організований у 1811 році при Міністерстві поліції; у 1834 його замінив статистичний відділ при Міністерстві внутрішніх справ. Справжній статистичний центр виник у 1858 році - Центральний Статистичний комітет у складі Міністерства внутрішніх справ. Його завданням була організація і збирання (переважно при допомозі губернських, деколи й повітових та міських комітетів) статистичних матеріалів та їхня публікація. Статистичні матеріали збирали й оприлюднювали також різні міністерства (фінансів, залізниць, шкільництва тощо) та відомства, губернії та міські статистичні бюро. У всіх цих публікаціях є багаті матеріали щодо східних українськиї земель, хоч Україна не була в них виділена як окрема одиниця.

На Україні в перш. пол.XIX ст. і згодом деякими осередками статистичних досліджень були губернські комітети і бюро, які зазвичай видавали свої власні публікації (часто у формі щорічних пам'яткових книг). З них найбільше значення мали Київське і Кубанське статистичні бюро, згодом Полтавське, Чернігівське, Херсонське та інші. Серед статистично-економічних публікацій найважливішими є видання В. Марчинського (1831); М. Арандаренка (1846-1852); А. Скальковського (1850); Д. Журавського (1852) та ін. Чимале значення для статистичних досліджень України мала Комісія для опису Київської учбової округи, що діяла у 1851-1864 pp. і видала 4 томи своїх праць. Статистично-економічному опису українських губерній були присвячені праці російського Генерального штабу з середини XIX ст. Чимало статистичного матеріалу публікували Південно-Західний відділ Імператорського географічного товариства і Вільне економічне. Ряд міст провів переписи населення (оприлюднений лише аналіз перепису міста Києва 1874 року).

У сер. XIX ст. постали кафедри статистики в університетах України (на той час її вже давно викладали). Першим професором статистики на Україні був Рославський-Петровський у Харкові. В середині XIX ст. велике значення для розвитку статистики на Україні і в усій Російській імперії мав Д. Журавський, який у праці «Об источниках и употреблении статистических сведений» (1846) розробив теоретичні основи і створив систему статистичних показників.

Відповідно до аграрної реформи 1861 року виникла в Російській імперії земська статистика - статистичні дослідження земств, що містили переважно матеріали про стан сільського господарства і про соціально-економічні процеси в селах. Для цієї мети при земствах організовувалися статистичні бюро; їхні праці були неурядового характеру. Першими на Україні були створені статистичні бюро при Херсонському (1873) і Чернігівському (1875) земствах, згодом при Полтавському, Харківському, Катеринославському і Таврійському. Вони проводили подвірні переписи селянських господарств, кустарних промислів, обстеження бюджетів, описи нерухомого майна селян тощо. На початку розвитку земської статистики одиницею статистичних досліджень була сільська община; пізніше головним елементом земської статистики стали вибіркові, так звані бюджетні дослідження невеликої кількості селянських господарств. Чимало матеріалів збиралося за допомогою експедицій на місцях. У статистичних бюро земств на Україні працювало чимало відомих українських статистиків (а також культурних діячів), які намагалися всебічно висвітлити економічні й соціальні проблеми українських земель.

Статистичні бюро земств України видавали різні матеріали, збірки, огляди тощо - разом понад 100 томів; вони містили багатий фактичний матеріал, зокрема з обсягу сільського господарства, кустарного промислу, маєткового (бюджети) стану селянства, а також в області охорони здоров'я і шкільництва. Земські й губерські статистичні публікації являють здебільшого описи губерній (чи навіть повітів), проте деякі з них представляють проблеми всіх українських земель у Російській імперії. Статистичні зіставлення населення (зокрема національного стану за переписом 1897 року) всіх українських земель в Російській імперії дав О. Русов.

На Наддніпрянщині під кінець XIX і на початку XX ст. в області статистики працювали ще такі дослідники, як Воблий, Лічков, Миклашевський, Орженцький, Подолинський, Постніков, Цехановецький, Босиневич, Птуха та інші.



2. Державний комітет статистики України

2.1 Історія Держкомстату

Державний комітет статистики України (Держкомстат України) - центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України.

Держкомстат забезпечує проведення в життя державної політики в галузі статистики, створення і належне функціонування загальнодержавної системи економіко-статистичної інформації на території України.

Держкомстат є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики. Історія Держкомстату починається від кінця 1920 p., коли засновано Центральне Статистичне Управління України (ЦСУУ). У 1920 pp. ЦСУУ користувалося чималою автономією як щодо планів статистичних досліджень, так і щодо публікацій. Головні публікації ЦСУУ: «Статистика України», «Статистична хроніка», періодичні органи - «Статистичний бюлетень» і «Вісник статистики», довідники-річники «Народився господарство України» і річники «Україна». Місцеві статистичні бюро видавали свої статистичні збірки і бюлетені.

В 1930 рр. у зв'язку з введенням п'ятирічок і посиленням централізації, ЦСУУ скасовано, його функції перебрав Держплан СРСР. Під час чисток апарату багатьох працівників ЦСУУ репресовано. З 1931 майже цілком припинено публікацію статистичних матеріалів. Протягом 1930 pp. вийшло тільки 4 статистичні довідники, якісно слабі і часто з фальшованими даними.

У 1941 р. відновлено ЦСУ СРСР, але воно далі підлягало Держпланові. В 1948 році його вилучено з Держплану і підпорядковано безпосередньо Раді Міністрів СРСР. Відновлене ЦСУ УРСР спочатку підлягало ЦСУ СРСР і не залежало від уряду УРСР.

У зв'язку з народно-господарськими реформами, що їх розпочав у 1956 році М. Хрущов, ЦСУ УРСР мало пов'язання й з урядом УРСР. З 1957 р. відновлено публікацію статистичних матеріалів. Від 1959 р. ЦСУ УРСР видає щорічно статистичні річники «Народне господарство Української РСР» та короткі довідники і незначну кількість статистичних матеріалів про сільське господарствово, науку й культуру.

Нинішній Держкомстат у 1960 р. став союзно-республіканською установою під назвою Центральне Статистичне Управління при Раді Міністрів УРСР, яке стало союзно-республіканським органом, що керує справою обліку й статистики на території України. Було підпорядковане Раді Міністрів УРСР і Центральному Статистичному Управлінню при Раді Міністрів СРСР. В ЦСУ УРСР входить Управління обчислювальних робіт, яке керує процесами механізації обліку в нар. господарстві; Управління підготови кадрів обліку; Український філіал державного статистичного видавництва; філіал науково-дослідного інституту для проектування обчислювальних центрів і систем економічної інформації ЦСУ СРСР (1992 був перетворений у Науково-дослідницький інститут статистики Міністерства статистики України), основним напрямом наукової діяльності якого є вдосконалення методології статистичної роботи.

Від 13 серпня 1987 року Центральне статистичне управління Української РСР перетворене у Державний комітет Української РСР по статистиці.

У безпосередньому віданні Держкомстату перебувають обласні статистичні управління та статистичне управління м. Києва.

З 1992 року почала діяти Держамвна академмія статимстики, омбліку та аудимту Держкомстамту Україмни, яка готує фахівців для установ та організацій Державного комітету статистики, Міністерства фінансів, Державної податкової служби, Державного казначейства, Державної контрольно-ревізійної служби, аудиторських фірм, державних і комерційних банків та інших суб'єктів підприємницької діяльності.

2.2 Основні положення про Державний комітет статистики України

1. Державний комітет статистики України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Держкомстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.

2. Держкомстат України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Держкомстат України у межах своїх повноважень організовує виконання актів законодавства і здійснює контроль за їх реалізацією. […]

3. Основними завданнями Держкомстату України є:

участь у формуванні державної політики у галузі статистики та забезпечення її реалізації;

збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо масових економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ і процесів, які відбуваються в Україні та її регіонах;

забезпечення повноти, надійності та об'єктивності статистичної інформації;

забезпечення доступності, гласності й відкритості статистичної інформації, її джерел та методології складання;

ведення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

розроблення, вдосконалення і впровадження новітніх інформаційних технологій у галузі статистики;

координація дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб у питаннях організації діяльності, пов'язаної із збиранням і використанням статистичної інформації та адміністративних даних.

4. Держкомстат України відповідно до покладених на нього завдань виконує близько сорока функції. Основні з них:

розробляє пропозиції щодо формування та забезпечує реалізацію державної політики у галузі статистики;

забезпечує розроблення і реалізацію цільових перспективних програм реформування та розвитку статистики;

розробляє і подає на затвердження Кабінету Міністрів України план державних статистичних спостережень;

забезпечує повноту, надійність, об'єктивність, оперативність та цілісність статистичної інформації, її адекватність соціально-економічним явищам і процесам;

організовує і забезпечує збирання державної статистичної звітності, проведення переписів, одноразових обліків, опитувань, вибіркових обстежень, у тому числі населення (домогосподарств);

затверджує звітно-статистичну документацію статистичних спостережень, а також типові форми первинної облікової документації, необхідної для їх проведення;

складає загальний табель (перелік) та альбом форм статистичної звітності, анкет, переписних листів, інших статистичних формулярів, типових форм первинної облікової документації, необхідних для проведення державних статистичних спостережень, погоджує табелі форм звітності інших органів державної влади;

надає органам державної влади та органам місцевого самоврядування статистичну інформацію в обсягах, за формами і у строки, визначені планом державних статистичних спостережень або окремими рішеннями Кабінету Міністрів України;

забезпечує гласність і відкритість статистичної інформації та методології, надає засобам масової інформації статистичні дані, відповідно до плану державних статистичних спостережень видає статистичні збірники, бюлетені, огляди, прес-випуски тощо, проводить прес-конференції;

забезпечує відповідно до законодавства збереження та захист статистичної інформації, реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у органах державної статистики;

забезпечує створення та функціонування загальнодержавної інтегрованої комп'ютерної мережі органів державної статистики;

налагоджує в установленому порядку міжнародне співробітництво з питань, що належать до його компетенції, бере участь у підготовці відповідних міжнародних договорів України

вирішує в установленому порядку питання добору і розстановки кадрів, забезпечує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників органів державної статистики, інших розробників і користувачів статистичної інформації з питань статистики, обліку, звітності та використання сучасних інформаційних технологій.

5. Держкомстат України має право:

отримувати безоплатно в установленому ним порядку і строки від усіх респондентів, на яких поширюється дія Закону України 2Про державну статистику», і використовувати дані для проведення статистичних спостережень інформацію, в тому числі інформацію з обмеженим доступом, а також пояснення, що додаються до них;

застосовувати під час проведення державних статистичних спостережень щодо фізичних осіб, які підлягають цим спостереженням, методи опитування з використанням телефонного, поштового зв'язку, безпосереднє відвідування працівниками органів державної статистики та тимчасовими працівниками;

здійснювати експертні оцінки та розрахунки (дорахунки) окремих статистичних показників на основі затвердженої статистичної методології;

вивчати стан первинного обліку і статистичної звітності, перевіряти достовірність первинних та статистичних даних, поданих респондентами, застосовувати при цьому в установленому ним порядку метод безпосереднього відвідування виробничих, службових та інших приміщень, ділянок тощо юридичних осіб, їх філій, відділень, представництв та інших відособлених структурних підрозділів, а також громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

вимагати від респондентів внесення виправлень до статистичної звітності, інших статистичних формулярів у разі виявлення перекручень первинних та статистичних даних, а у разі невиконання цієї вимоги у визначені строки самостійно вносити зазначені виправлення з наступним повідомленням про це респондентів;

розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень, та накладати адміністративні стягнення;

проводити конференції, семінари, наради з питань, що належать до його компетенції;

залучати фахівців органів державної влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції, утворювати з цією метою відповідні експертні та робочі групи;

відповідно до законодавства надавати статистичні дані міжнародним статистичним організаціям, проводити спільні дослідження, здійснювати обмін статистичною інформацією із статистичними службами інших держав.

6. Держкомстат України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами.

7. Держкомстат України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання, у разі потреби видає разом з іншими державними органами спільні акти.

Нормативно-правові акти Держкомстату України підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку.

Рішення Держкомстату України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання.

8. Держкомстат України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через територіальні та функціональні органи державної статистики.

9. Держкомстат України очолює Голова, якого призначає за поданням Прем'єр-міністра України та припиняє його повноваження на цій посаді Президент України.

Голова Держкомстату України має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до законодавства.

Голова Держкомстату України безпосередньо здійснює керівництво Комітетом та несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Держкомстат України завдань і виконання ним своїх функцій.

10. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держкомстату України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Держкомстаті України утворюється колегія у складі Голови (голова колегії), заступників Голови за посадою, а також інших керівних працівників органів державної статистики. До її складу можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, народні депутати України, представники інших органів державної влади. Члени колегії затверджуються та увільняються від виконання обов'язків Кабінетом Міністрів України.

11. Для визначення пріоритетних напрямів розвитку державної статистики, розгляду основних методологічних питань у галузі статистики, вирішення інших питань можуть утворюватися науково-методичні ради, комісії, інші дорадчі та консультативні органи.

Склад цих органів та положення про них затверджує Голова Держкомстату України.

12. Гранична чисельність працівників Держкомстату України затверджується Кабінетом Міністрів України. Структуру центрального апарату затверджує Голова за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

13. Держкомстат України є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.



3. Правове регулювання статистики в Україні

Верховна Рада України у 1992 р. ухвалила Закон України «Про державну статистику». В 2000 р. були внесені зміни до нього. Закон регулює правові відносини у галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики, організаційні засади здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всебічної та об'єктивної статистичної інформіції щодо економічної, соціальної, демографічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства.

Законом України від 13.07.2000 р. №1922-III «Про внесення змін до Закону України «Про державну статистику» (далі - Закон) з 1 січня 2001 року запроваджується статус конфіденційності для отримання первинної статистичної інформації від респондентів. Забороняється оприлюднювати дані статистичних спостережень без посилання на джерело інформації.

Цим Законом викладено в новій редакції Закон України від 17.09.92р.

№2614 -XII «Про державну статистику» (далі - попередня редакція Закону).

Вперше наведено визначення основних статистичних термінів. Закон позбавив органи статистики права одержувати від банківських установ в 10-денний термін інформацію про відкриття рахунків суб'єктам підприємницької діяльності, некомерційної діяльності та громадським об'єднанням. Натомість, органи статистики отримали право подавати правоохоронним органам пропозиції щодо притягнення винних у порушенні вимог Закону посадових осіб та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності до відповідальності, передбаченої законодавством.

Законом чітко визначено, що первинні дані, отриманні органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов'язаною зі збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. А поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, забороняється.

Статистичну інформацію, отриману органами державної статистики під час статистичних спостережень, не можуть вимагати органи державної влади, місцевого самоврядування, інші юридичні особи, об'єднання громадян, посадові та інші особи з метою використання для прийняття рішень щодо конкретного респондента. Таким чином, Закон гарантує право підприємців на непоширення інформації про їхній бізнес як серед конкурентів, так і серед інших органів державної влади (крім статистичних): така інформація може поширюватися лише в сукупності інших даних в знеособленому вигляді. А у разі «витоку» інформації через органи статистики винних можна притягати навіть до кримінальної відповідальності.

Відповідно до Закону України «Про інформацію», громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють до неї систему (способи) захисту. Саме згідно з цим Законом державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню, а також забезпечується відкритий доступ громадян, наукових закладів та інших зацікавлених організацій до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, встановлених цим Законом. А відповідно до статті 148-7 Кримінального кодексу України, умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало великої матеріальної шкоди суб'єкту підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк до двох років, або позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом до 50 мінімальних розмірів заробітної плати.

Водночас ця заборона не поширюється на знеособлену статистичну інформацію у незведеному вигляді, яка не дозволяє визначити конфіденційну статистичну інформацію та інформацію щодо назв, адрес, номерів телефонів і видів діяльності підприємств, установ і організацій, якщо інше не передбачено законодавством.

Законом №1929-III викладено у новій редакції статтю 186-3 Кодексу про адміністративні правопорушення. Розширено коло порушень та встановлено жорсткіше покарання для посадових осіб та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності за порушення щодо подання статистичної звітності.

На жаль, як і раніше, незважаючи на те, що органи статистики існують за рахунок платників податків, запити звичайних юридичних та фізичних осіб на статистичну інформацію платні (стаття 24 Закону), але є змога самостійно отримувати статистичну інформацію в бібліотеках, в тому числі бібліотеках органів статистики.

Система державної статистики побудована за адміністративно-територіальним принципом. Діє Держкомстат, якому підпорядковані управління статистики областей.

Низовими ланками статистичного управління є відділи статистики у районах та містах. Держкомстат України видає накази, інструкції та вказівки з питань організації обліку й звітності. Органи статистики проводять перевірки стану звітності, а також вірогідності звітних даних. Вони мають право відмінити не затверджену в установленому порядку звітність.

Створено Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України. Кожна організація, підприємство, установа заповнює реєстраційну картку.

Основна діяльність по міжнародній статистиці ведеться у рамках ООН.

Статистична комісія ООН здійснює розробку методології статистичних робіт, зіставності показників, консультує з питань збору, накопичення, розробки, аналізу та розповсюдження статистичної інформації.



Висновок

Українська статистика пройшла важкий і складний шлях свого встановлення і розвитку. Її історія обумовлена особливостями історичної долі України, тривалими періодами бездержавності та особливостями соціального устрою держав, до складу яких в той чи інший час входили окремі регіони нашої країни.

Але все ж з часом статистична наука стала важливою гілкою в дослідженнях економіки, географії, демографії, різних галузей і т.д. Почали формуватися організації, що проводили статистичні дослідження та обрахунки.

Таким чином, основним органом статистичної служби України став і є досьогодні Державний комітет статистики. Він здійснює керівництво статистикою згідно з Законом України «Про державну статистику» та Положенням № 924 про Державний комітет статистики України від 11. 07. 2007 р.

Основними виконавчими гілками Держкомстату є:

ь спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі статистики, який утворюється відповідно до статті 106 Конституції України;

ь територіальні органи державної статистики, що утворюються відповідно до законодавства спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики в Автономній Республіці Крим, областях, районах та містах і підпорядковані йому;

ь функціональні органи державної статистики - підприємства, установи та організації, що утворюються відповідно до законодавства спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики і знаходяться у сфері його управління.

Зазначені органи складають єдину систему органів державної статистики України і виконують поставлені для них завдання, забезпечують методичнее керівництво, координацію та контроль щодо отримання результативної інформації.

державний комітет статистика правовий



Список використаних джерел

1. Бегун С. І. - Статистика: навчально-методичний посібник. - Луцьк. - 112 с.

2. Герасименко С. С. та ін. - Статистика: Підручник. - К.: КНЕУ, 1998. - 468 с.

3. Закон України «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №48 - 650 с.

4. Закон України «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 32 - 313 с.

5. Закон України «Про державну статистику» // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 1922-III.

6. Кулинич О.І. - Теорія статистики: Підручник. - К.: Державне Центрально- Українське видавництво, 1996.

7. Харченко Л.П., Долженкова В.Г. і др. - Статистика: курс лекцій. М: 2000. - 310 с.

8. http://uk.wikipedia.org/

9. http://www.center.gov.ua/

10. http://nads.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru

...