Методологічні основи соціально-економічної статистики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Соціально-економічна статистика, або статистика, - це: 1) галузь знань - наука, яка представляє собою складну і розгалужену систему наукових дисциплін (розділів), що володіють певною специфікою і вивчають кількісну сторону масових явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною; 2 ) галузь практичної діяльності - збір, обробка, аналіз і публікація масових даних про явища і процеси суспільного життя; 3) сукупність цифрових відомостей, що характеризують стан масових явищ і процесів суспільного життя або їх сукупність; 4) галузь статистики, яка використовує методи математичної статистики для вивчення соціально-економічних процесів і явищ.

Термін «статистика» (походить від латинського слова status - стан, стан речей) вживався в значенні «політичний стан», звідси італійське stato - держава і statista - знавець держав. У наукову літературу це слово ввійшло в XVIII в. і спочатку розумілося як «державознавство». Але статистична наука виникла ще раніше, в середині XVII ст., У відповідь на потребу держави мати зведені, узагальнені по країнам дані про наявність ресурсів для ведення виробництва, торгівлі, організації міждержавних відносин та інше. У цей період статистика називалася політичною арифметикою. Це була наука, в якій поєднувалися початки політичної економії та статистики. Її родоначальником був англійський учений У. Петті. У першій половині XIX ст. в роботах А. Кетле і його послідовників була зроблена спроба представити статистику як науку про закономірності суспільних явищ. Однак ці закономірності розглядалися метафізично. Закони суспільства ототожнювалися з законами природи («соціальна фізика» А. Кетле). Потім в статистиці набуло поширення формалістичне трактування предмета статистичної науки, що зводить його до кількісних відносин у відриві від якісного змісту явищ.

Великий внесок у статистичну практику і науку внесли російські вчені і громадські діячі. У працях М.В. Ломоносова, І.К. Кирилова, В.Н. Татіщева, а пізніше і К.І. Арсеньєва отримали розвиток ідеї комплексного економіко-статистичного опису країни. А.Н. Радищев сформулював цінні пропозиції в галузі судової статистики. У роботах Д.П. Журавського показана роль угрупувань в статистиці, запропонована система статистичних показників для вивчення суспільного життя. Історія статистики викладена в роботах Ю.Е. Янсона. П.Л. Чебишев і його учні сформулювали математичну базу для науково обгрунтованого застосування вибіркового методу. А.А. Чупров займався методами встановлення залежності між явищами, розробляв теоретичні основи математичної статистики.

В даний час статистика (соціально-економічна статистика) - це суспільна наука, яка вивчає закономірності формування і зміни кількісних відносин суспільних явищ, що розглядаються в безпосередньому зв'язку з їх якісним змістом.



1. Предмет і метод соціально-економічної статистики

Об'єктом вивчення соціально-економічної статистики є суспільство у всьому різноманітті його форм і проявів. Це пов'язує соціально-економічну статистику з усіма іншими науками, що вивчають суспільство, процеси закономірності його розвитку, що протікають в ньому - з політичною економією, економікою промисловості, сільського господарства, соціологією та інші. У цьому загальному для всіх суспільних наук об'єкті кожна з них знаходить свій специфічний аспект вивчення - які-небудь характерні істотні властивості, сторони, відносини явищ суспільного життя, певні сфери діяльності людей і т.п.

Але чи мають суспільні явища такі властивості, таку сторону, яка могла б вивчатися тільки соціально-економічною статистикою і, отже, скласти предмет пізнання статистичної науки? Відповідь на це питання дуже не просте. Протягом всієї історії розвитку соціально-економічної статистики з цього питання виникали і понині виникають суперечки. Одні стверджують, що соціально-економічна статистика має специфічний предмет пізнання і тому є наукою, інші заперечують наявність у неї тільки їй притаманного предмета пізнання і вважають її вченням про метод (статистичному методі дослідження). Останні стверджують, що все те, що вивчає соціально-економічна статистика, є предметом інших наук. Однак потрібно розрізняти об'єкт і предмет пізнання. Вже з того, що сказано вище про суспільні науки, ясно, що один і той же об'єкт, залежно від складності та різноманіття його властивостей, відносин і т.п., може вивчатися і в багатьох випадках вивчається рядом наук.

Має предмет пізнання і соціально-економічна статистика. Природно, виникає питання: які ж об'єктивні властивості явищ суспільного життя становлять предмет пізнання статистичної науки?

Явищ суспільного життя поряд з якісною визначеністю притаманна і кількісна визначеність. Обидві ці сторони нерозривно пов'язані між собою. У кожний даний історичний момент соціальні та економічні явища мають певні розміри, рівні, між ними існують певні кількісні співвідношення.

Такі, наприклад, чисельність населення країни на певну дату, співвідношення між чисельністю чоловіків і жінок, темпи зростання валового внутрішнього продукту, темпи його приросту і багато іншого. Ось ці об'єктивно існуючі розміри, рівні, кількісні відносини, що знаходяться в стані безперервного руху і зміни, що представляють собою в загальному кількісну сторону економічних і соціальних явищ, закономірності їх зміни, і складають предмет пізнання соціально-економічної статистики.

Таким чином, соціально-економічна статистика вивчає кількісний бік масових соціальних і економічних явищ в нерозривному зв'язку з їх якісною стороною, тобто якісно визначені кількості і проявляються в них закономірності. Вона вивчає виробництво в єдності продуктивних сил і виробничих відносин, вплив природних і технічних факторів на кількісні зміни в суспільному житті, вплив розвитку суспільства, виробництва на навколишнє середовище.

Соціально-економічна статистика вивчає виробництво, споживання матеріальних і духовних благ у суспільстві, закономірності їх зміни, економічні та соціальні умови життя людей.

За допомогою системи кількісних показників соціально-економічна статистика дає характеристику якісних сторін явищ суспільних відносин, структури суспільства і т.п.

Предметом вивчення соціально-економічної статистики є і процеси, що протікають в народонаселенні, - народжуваність, шлюби, тривалість життя і т.п.

У статистичних даних проявляються характерні особливості, тенденції, закономірності розвитку соціальних і економічних явищ і процесів, зв'язку і взаємозалежності між ними.

Соціально-економічна статистика виробила систему наукових понять, категорій і методів, за допомогою яких вона пізнає свій предмет. Найважливішу частину цієї системи складає система основних показників стану і розвитку економічного та соціального життя суспільства.

Багато явищ стають точно визначеними, значущими, лише будучи статистично вираженими, тобто представленими у формі кількісних статистичних показників. Не можна, наприклад, скласти ясного уявлення про врожайність якої-небудь культури в країні без узагальненого статистичного виразу її у вигляді середньої врожайності або уявити собі розміри виробництва автомобілів без статистичних даних про випуск автомобілів промисловістю країни і т.п.

Не можна без кількісних характеристик уявити собі з достатньою ясністю і чимало економічних категорій загального характеру, категорій політичної економії. Що таке, наприклад, будова суспільного капіталу? Це середня величина з будівель його в галузях господарства країни. К. Маркс наступним чином роз'яснює поняття будови галузі і господарства в цілому: «Численні індивідуальні капітали, вкладені в певну галузь виробництва, більш-менш відрізняються за своєю будовою один від одного. Середня з їх індивідуальних будівель дає нам будову всього капіталу даної галузі виробництва. Нарешті, загальна середня з цих середніх будов всіх галузей виробництва дає нам будову суспільного капіталу даної країни ... »*.

У статистичних даних виявляються багато закономірностей масових соціальних і економічних явищ в даних умовах місця і часу, які інакше не можуть бути виявлені. Сила їх дії також не може бути оцінена без соціально-економічної статистики. Такі закономірності називають статистичними. Їх вивчення складає важливу задачу статистичної науки.

Соціально-економічна статистика є в даний час складною, широко розгалуженою галуззю знання. Вона являє собою систему наукових дисциплін, що володіють певною специфікою і відомою самостійністю. Основними розділами (галузями) соціально-економічної статистики як науки є:

· теорія статистики, в якій розглядаються питання сутності статистики як науки, її предмет, загальні категорії, поняття, принципи та методи;

· економічна статистика та її галузеві статистики, які вивчають економіку народного господарства в цілому і окремих його галузей (статистика промисловості, сільського господарства, лісового господарства, транспорту, зв'язку, будівництва, водного господарства, геології, торгівлі та інше);

· соціальна статистика та її галузеві статистики, які вивчають соціальні явища (політична статистика, статистика рівня життя та споживання матеріальних благ і послуг, житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення, народної освіти, культури і мистецтва, охорони здоров'я, фізичної культури і соціального забезпечення, науки і наукового обслуговування, управління);

· статистика населення, що вивчає процеси і явища, що відбуваються в області народонаселення, - чисельність, склад населення, народжуваність, смертність, міграція населення і т.п.

Галузі соціально-економічної статистики як єдиної суспільної науки взаємопов'язані, вони доповнюють і збагачують одна одну. Багато показників статистики окремих галузей настільки багаті за змістом, що можуть бути використані іншими галузями, бо містять у собі різнобічну інформацію. Вище ми вказали на народжуваність, смертність, склад населення як явища, які досліджуюються статистикою населення. Разом з тим ці ж показники важливі для характеристики різних соціальних процесів. Вони необхідні і іншим галузям статистики, так як пов'язані з багатьма економічними і соціальними умовами життя суспільства, залежать від них і в свою чергу надають на них певний вплив. Природно, що такого роду показники вивчаються кількома галузями статистики, кожна з яких використовує свою, що міститься в цих показниках, інформацію.

Соціально-економічна статистика, базуючись на положеннях політичної економії, досліджує кількісне вираження багатьох економічних категорій, динаміку, структуру, взаємозв'язки конкретних економічних явищ, закономірності їх розвитку в даних умовах місця і часу. Разом з тим вона збагачує політичну економію статистичними даними, знанням фактів, знанням конкретного прояву законів суспільного розвитку в певних умовах місця і часу, специфічними методами дослідження. Без цього економічна наука взагалі обходитися не може.

Методологічною основою соціально-економічної статистики є діалектика. Спираючись на її закони, соціально-економічна статистика розробляє специфічні прийоми, способи дослідження, що відповідають природі досліджуваних нею явищ і складають у цілому метод соціально-економічної статистики, або, інакше, її методологію. Соціально-економічна статистика застосовує у своїх дослідженнях методи дедукції та індукції.

В своїх дослідженнях соціально-економічна статистика використовує методи та принципи теорії статистики, спирається на них і розвиває їх. Це перш за все метод масового статистичного спостереження, метод групування, метод узагальнюючих показників - абсолютних і відносних величин, середніх величин, індексний метод та ін.. Велике значення в соціально-економічній статистиці має балансовий метод, метод математичної статистики.

У вивченні і аналізі соціально-економічних процесів і явищ широко застосовуються математичні методи, наприклад при аналізі балансу міжгалузевих зв'язків, виявлення впливу різних факторів на підвищення ефективності виробництва і т.д. Галузеві статистики в їх повному обсязі в даному курсі не розглядаються.

Явища і процеси, що вивчаються соціально-економічною статистикою, знаходяться в стані безперервного руху, кількісної та якісної зміни. Змінюються їхні розміри, структура, властивості, сутність та форми прояву, закономірності розвитку. Одночасно повинні видозмінюватися і статистичні прийоми та методи дослідження стосовно змін, які зазнають самі явища і процеси, тобто з урахуванням конкретних особливостей досліджуваних об'єктів, місця і часу.

У корінному удосконаленні і в розширенні потребують і сфери застосування статистичних методів. Причому статистичні методи, методи математичної статистики, моделювання і прогнозування необхідно застосовувати в комплексі, що дозволить зробити більш глибокий аналіз явищ і процесів, отримати науково обгрунтовані висновки, більш точно визначити об'єктивні тенденції та закономірності.

Реформування загальнометодологічних основ статистики при переході до ринкової економіки проявляються у зміні не тільки складу та економічного змісту показників, але і методів їх розрахунку.

В останні роки фахівці державної статистики та інших економічних відомств спільно з ученими - статистиками та економістами - виконали велику роботу з удосконалення методів розрахунків традиційних показників; обгрунтування методології обчислення нових показників, що характеризують зародження й розвиток ринкових відносин в українській економіці; створенню необхідної методичної документації.

Для наближення методології статистичного обліку до міжнародної практики в державній статистиці з 1992 р. стали використовувати відносний показник - «індекс фізичного обсягу», що відображає зміну маси вироблених матеріальних благ при виключенні впливу динаміки цін в поточному періоді в порівнянні з базисним, що було особливо актуально в умовах високого рівня грошової інфляції.

У зв'язку з тим що в економіці України відбуваються суттєві інституційні зміни, формується недержавний сектор економіки, залучаються іноземні капітали, з'являються підприємства малого бізнесу і велика кількість фізичних осіб, які займаються самостійною господарською діяльністю, стало неможливим використовувати суцільні методи обліку діяльності підприємств; виникла необхідність забезпечення об'єктивного відображення процесів, що відбуваються в економіці, іншим шляхом. Повноту обліку треба було компенсувати науково обгрунтованими методами дорозрахунків статистичних показників. Такі методи були розроблені. Вони дозволяють:

по-перше, проводити дорозрахунки на невраховане коло господарюючих суб'єктів. До них в основному відносяться малі підприємства (що не представляють статистичні звіти як протягом року, так і за його підсумками) та фізичні особи, які здійснюють господарську діяльність. Ці об'єкти, як показали обстеження, часто не реєструються у відповідних органах виконавчої влади, що ускладнює облік їх діяльності, особливо за вартісними показниками;

по-друге, проводити дорозрахунків до повного кола звітуючих підприємств і організацій по окремих категоріях облікових одиниць (малим, спільним, іноземним та іншим підприємствам і організаціям). Збір і розробка даних по цих підприємствах протягом року здійснюються в більш пізні, ніж по іншим підприємствам, терміни. Разом з тим є потреба в даних за певний часовий період по повному колу звітуючих підприємств;

по-третє, розрахувати дані по окремих об'єктах, облік яких протягом року у вартісному виразі не здійснювався (наприклад, в індивідуальному житловому будівництві).

2. Завдання соціально-економічної статистики

Завдання соціально-економічної статистики визначаються соціально-економічними потребами суспільства. Соціально-економічна статистика вирішує широке коло завдань. Перш за все це всебічне і глибоке вивчення стану і розвитку економіки країни, різних соціальних і економічних процесів, що відбуваються в ній, їх закономірностей шляхом збору, обробки, аналізу та узагальнення даних про них.

На кожному етапі розвитку перед соціально-економічною статистикою встають специфічні завдання, обумовлені характером самого етапу. В умовах переходу до ринкової економіки соціально-економічна статистика покликана вирішувати нові важливі завдання. Для цього потрібно підвищення її якості та оперативності, вдосконалення звітності, поглиблення соціально-економічного аналізу.

Особлива увага повинна бути приділена вдосконаленню методології аналізу найважливіших пропорцій: між виробництвом і споживанням, споживанням і накопиченням, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, між окремими галузями; вивченню структури економіки і техніко-економічних зрушень, науково-технічного прогресу; виявленню диспропорцій, що можуть виникнути в економіці; розкриттю і більш повному використанню всіх можливостей ринкової економіки. Велике значення має також оцінка стану економіки та рівня життя населення.

На сучасному етапі, коли все більш обмеженими стають екстенсивні фактори розвитку економіки, виняткову важливість набуває завдання соціально-економічної статистики з аналізу ефективності суспільного виробництва.

Були визначені конкретні завдання, а саме:

· розробка науково обгрунтованої статистичної методології, що відповідає потребам суспільства на сучасному етапі, а також міжнародним стандартам;

· координація статистичної діяльності федеральних органів виконавчої влади суб'єктів України, забезпечення умов для використання зазначеними органами офіційних статистичних стандартів при проведенні ними галузевих (відомчих) статистичних спостережень;

· розробка економіко-статистичної інформації, її аналіз, складання національних рахунків, необхідних балансових розрахунків;

· гарантування повноти та наукової обгрунтованості всієї офіційної статистичної інформації;

· надання всім користувачам рівного доступу до відкритої статистичної інформації шляхом розповсюдження офіційних доповідей про соціально-економічне становище України, суб'єктів України, галузей і секторів економіки, публікації статистичних збірників та інших статистичних матеріалів.

Для цього необхідно:

· удосконалити статистичну інформаційну базу з метою максимального відображення суспільних і соціально-економічних явищ на основі розвитку системи статистичних показників, сформувати і вести бази статистичних даних федерального і регіонального рівнів, впровадити державні статистичні стандарти;

· перейти на наскрізну технологію збору, передачі, обробки, накопичення і подання статистичної інформації з максимальним дотриманням вимог забезпечення безпеки, включаючи захист від несанкціонованого доступу; зміцнити матеріально-технічну базу органів державної статистики, розвивати її з орієнтацією на ресурсозбереження в умовах зниження інформаційного навантаження на джерела статистичної інформації; підвищувати кваліфікацію працівників органів державної статистики відповідно до вимог її реформування.

3. Конкретні статистичні дані по Україні

Беремо до уваги статистику соціально - економічного становища регіонів України, а саме Індекси промислової продукції на 22.11.2012

Індекси промислової продукції за регіонами за січень-жовтень 2012 року, % соціальний економічний статистика

	Жовтень 2012р. до вересня 2012р.	Жовтень 2012р. до жовтня 2011р.	Січень-жовтень 2012р. До січня-жовтян 2011р.
Україна	105,8	95,8	98,6
АРК	105,6	105	99,5
Вінницька	120,6	103,1	107,7
Волинська	110,6	100,5	93,2
Дніпропетровська	97,6	95,5	102,7
Донецька	100,3	89,4	95,5
Житомирська	91,4	93,6	124,9
Закарпатська	109,6	92,5	103,3
Запорізька	100,9	96,8	97,8
Івано-Франківська	103,6	91,8	103,9
Київська	110	102,3	96,4
Кіровоградська	116,5	126,2	110,3
Луганська	120,5	97,3	92,8
Львівська	105,1	97,4	102,1
Миколаївська	110,8	99,8	100
Одеська	115,8	114,5	96
Полтавська	109,9	101,5	100,2
Рівненська	114,6	96,1	99,3
Сумська	108,8	101,2	96,7
Тернопільська	155,4	101,9	101,3
Харківська	110,3	89,6	96,5
Херсонська	107,3	108,6	106,9
Хмельницька	99,6	97,8	101,2
Черкаська	89,1	89,7	95,5
Чернівецька	84,3	68,5	88,9
Чернігівська	103,6	94,7	100,2
м.Київ	118,7	107,6	97,5
м.Севастополь	106,7	96,1	97,2



Висновки

Заходи, намічені програмою завдань по взаємопов'язаному, скоординованого і послідовного вдосконалення всіх стадій організації державного статистичного спостереження, включають розробку та вдосконалення методів збору звітної інформації, здешевлення вартості проведення статистичних робіт.

Реалізація основних підходів, покладених в основу програмних заходів, дозволить:

· створити систему формування інформаційних ресурсів відповідно до потреб органів державної влади, інших користувачів статистичних даних;

· розробити систему показників і методів організації статистичного спостереження за юридичними особами як господарюючими суб'єктами незалежно від сфери їх діяльності;

· розвинути функції Єдиного державного реєстру підприємств та організацій як основи обліку господарюючих суб'єктів, інструменту, призначеного для визначення сукупності одиниць статистичного спостереження, організації самого спостереження та обробки окремих статистичних даних;

· забезпечити порівнянність статистичних даних в міжвідомчому, міжрегіональному та міждержавному обміні на основі розвитку та впровадження системи взаємопов'язаних класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації;

· використовувати банківську, фінансову, податкову, митну та інші види соціально-економічної статистики при формуванні комплексної інформаційної статистичної бази;

· активізувати обмін статистичною інформацією з органами державної влади, їх територіальними структурами.

Передбачається перебудувати методи збору інформації, реалізувавши комбінований підхід, відповідно до якого великі і середні підприємства всіх форм власності будуть обстежені з використанням суцільного методу обліку, малі підприємства - вибірковим способом. Серед перспективних напрямків отримання статистичної інформації належить використання перепису (населення і домашніх господарств, підприємств оптової та роздрібної торгівлі, сільського господарства за програмою Всесвітнього сільськогосподарського перепису та ін), вибіркові методи, включаючи зональну вибірку, соціологічні та кон'юнктурні опитування, дистанційне зондування.

Все це зажадає розробки принципово нового підходу до застосування обчислювальної техніки, при якому інтегрована статистична база даних стане ефективним інструментом статистичного аналізу. Передбачається перехід до мережевої технології обробки інформації, застосування сучасних електронно-видавничих систем, сучасних засобів обчислювальної техніки і телекомунікацій, а також підвищення кваліфікації спеціалістів органів державної статистики.

Рішення перерахованих завдань вимагає подальшого вдосконалення системи показників соціально-економічної статистики. Ця система повинна охоплювати всі найважливіші економічні та соціальні процеси, що характеризують введення ринкових відносин.



Список використаних джерел

1. Статистика: Підручник / А.В.Головач, А.М.Єріна та ін.; 3а ред. А.В.Головача. - К.: Вища шк., 1993. - 623 с.

2. Статистика: Підручник/С. С. Герасименко, А. В. Головач, А. М. Єріна та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук С. С. Герасименка. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 467 с.

3. Гмурман В.Е. Теория вероятностей и математическая статистика. Учеб. пособие для ВТУЗов. Изд. 5-е, перераб. и доп. - М.: Высш. школа, 1977. - 479 с.

4. Карасев А.И. Теория вероятностей и математическая статистика: Учебн. для экон. специальностей вузов. - 4-е изд. - М.: Статистика., 1979. - 279 с.

5. Венецкий И.Г., Кильдишев Г.С. Теория вероятностей и математическая статистика: Учебн. пособие для экон. специальностей вузов. - М.: Статистика, 1975. - 264 с.

6. Айвазян С.А. Прикладная статистика. Основы моделирования и первичная обработка данных / С.А. Айвазян, И.С. Енюков, Л.Д. Мешалкин - М.: Финансы и статистика, 1983. - 471 с.

7. Бакаев А.А. Экономико-математическое моделирование развития транспортних систем. / А.А. Бакаєв, В.Й. Гриценко - К.: Наукова думка, 1991. -150 с.

8. Беляевский И.К. Статистика торговли. / И.К. Беляевский, Н.Н. Ряузов, Д.Н, Ряузов - М.: Финансы и статистика, 1989. - 160 с.

9. Головач А.В. Статистика. Збірник задач: навч. посібник/ А.В. Головач - К.: Вища школа, 1994. - 448 с.

10. Головко В. Актуальні завдання статистики в сучасних умовах. /В. Головко // Інформаційний бюлетень Держкомстату України. - 1997 р. - №11-12. - С. 8-11.

11. Жук О. Міжнародні стандарти та їх застосування в галузі обліку і статистики України/ О. Жук //Інформаційний бюлетень Мінстату України. - 1995. - № 5 - с. 4-16.

12. Кильдышев Г.С. Статистика населения с основами демографии. / Г.С. Килдышев, Л.Л. Козлова - М.: Финансы и статистика, 1990. - 310с.

13. Крамченко Л.І. Економічна статистика. Навчальний посібник./ Л.І. Крамченко, Н.П. Лутчин, Б.С. Москаль - Львів: Новий Світ, 2004. - 364 с.

14. Лапішко М.Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. Підручник / М.Л. Лапішко - Львів: Світ, 1995. - 260 с.

15. Лутчин Н.П. Статистика фінансів: навч. посібник / Н.П. Лутчин, А.К. Миронюк - Львів: “Новий світ-2000”, 2006. - 322 c.

Размещено на Allbest.ru

...