Аналіз рентабельності виробів

57

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи аналізу рентабельності

1.1 Визначення поняття та видів рентабельності

1.2 Завдання аналізу рентабельності та фактори, що на неї впливають

1.3 Показники, що характеризують рентабельність підприємства

2. Аналіз техніко-економічних показників роботи цеху

2.1 Аналіз виконання плану виробництва

2.2 Аналіз реалізації товарної продукції

2.3 Аналіз ефективності використання ОВФ

2.4 Аналіз впливу трудових факторів на випуск товарної продукції

2.5 Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

2.6 Аналіз використання фонду заробітної плати

2.7 Аналіз витрат на гривню товарної продукції

2.8 Аналіз прибутку від реалізації товарної продукції

2.9 Аналіз рентабельності виробництва

Висновки

Список використаної літератури

Додаток А

Вступ

Головним показником результатів виробничо-фінансової діяльності кожного підприємства є прибуток або збиток. Остаточний фінансовий результат складається з фінансового результату (прибутку або збитку) від реалізації продукції (робіт, послуг).

Таким чином, реалізація продукції є заключним і дуже значним етапом обігу господарських коштів, в результаті якого вироблена підприємством продукція передається іншому підприємству, споживачу. В свою ж чергу підприємство-покупець або споживачі (фізичні особи) зобов'язані перерахувати грошові кошти підприємству-виробнику, що є важливим засобом життєдіяльності будь-якого підприємства.

Своєчасне надходження платежу від покупця за відвантажену продукцію, визначення податку з доданої вартості для перерахування в бюджет, розподіл невиробничих витрат, пов'язаних із збутом має велике значення для фінансового стану підприємства-постачальника, а також для своєчасного постачання підприємств-споживачів необхідними матеріальними ресурсами. Своєчасне відвантаження продукції й оплата її покупцями є важливим показником ділової активності підприємства, забезпечує його стійкий фінансовий стан, його ліквідність та прибутковість. Відносним показником прибутковості підприємства є рентабельність.

Тема курсової роботи “Аналіз рентабельності виробів” є актуальною сьогодні в зв'язку з тим, що прибутковість та рентабельність є важливими показниками життєдіяльності будь-якого підприємства. Вона обрана з метою вивчення економічних основ аналізу рентабельності виробів, подальшого вивчення недоліків та впливу негативних факторів на рентабельність виробів, а також пошуку резервів підвищення рентабельності виробів, що випускаються на підприємстві.

Для розкриття цієї теми в курсовій роботі поставлені такі завдання:

вивчити поняття та види рентабельності;

ознайомитися із завданнями аналізу рентабельності та факторами, що на неї впливають;

дослідити показники, що характеризують рентабельність підприємства;

провести аналіз техніко-економічних показників роботи цеху.

Предметом дослідження даної курсової роботи є аналіз рентабельності виробів та її вплив на загальну прибутковість підприємств промисловості України в сучасних умовах господарювання.

Дослідження проводилось із застосуванням методів економічного аналізу. Інформаційною базою дослідження є економічна література різних авторів.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу й використання.

При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті - негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

1. Теоретичні основи аналізу рентабельності

1.1 Визначення поняття та видів рентабельності

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками - прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності. Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках [25].

Слово „рентабельність” (дохідний, прибутковий) означає показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різних галузях і народному господарстві в цілому.

Показники рентабельності - важливі характеристики факторного середовища формування прибутку (доходу) підприємства. З цієї причини вони є важливими та обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики й ціноутворення.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу. Рентабельність активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється шляхом ділення суми загального (чистого) прибутку підприємства за рік на середню суму активів за річним балансом [3].

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято. Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагpегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо) [7].

Рентабельність власного капіталу відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів підприємства та розраховується шляхом ділення суми чистого прибутку підприємства на суму власного капіталу підприємства. Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату.

Рентабельність акціонерного капіталу свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється діленням суми статутного капіталу (номінальної вартості проданих акцій) на 100. Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу - номінальну вартість цих акцій.

Капіталом вважаються вкладення в активи, які перебувають у розпорядженні підприємства і достатні для виконання господарської та фінансової діяльності й отримання прибутків.

Для оцінки використання капіталу підприємства важливо визначитись у розумінні активів і власного капіталу. Саме на них ґрунтується обрахування показників рентабельності активів і доходності власного капіталу [17].

До показників, які характеризують використання капіталу, відносять:

рентабельність активів - відображає розмір чистого прибутку в одній гривні активів. Цей показник розраховується як відношення чистого прибутку до вартості всіх активів підприємства;

маневреність (коефіцієнт) власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотна засоби, а яка - капіталізована;

рентабельність (коефіцієнт власного капіталу) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства [4].

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного та залученого капіталу. Для цього використовуються різні показники, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів. Коефіцієнт автономії обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства (сума всіх джерел фінансування).

Так, наприклад, якщо коефіцієнт автономії дорівнює 0,62, то це означає, що активи підприємства на 62% забезпечені власними коштами. Решта (38%) фінансується за рахунок боргових зобов'язань. Така величина коефіцієнта є прийнятною - борги покриваються власним капіталом.

Якщо коефіцієнт автономії менше 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства [26].

Коефіцієнт забезпечення є модифікацією коефіцієнта автономії і визначається як співвідношення власного та залученого капіталу. Нормальною вважають ситуацію, коли цей коефіцієнт не менше 1. На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (левериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу. Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення відношення залученого капіталу до власного капіталу) веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (левериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства [8].

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається шляхом ділення суми прибутку від реалізації продукції за певний період на суму повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці. У багато номенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів [14].

До показників рентабельності продукції відносять:

1. Рентабельність окремих виробів - розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу.

2. Рентабельність реалізованої продукції - розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції.

3. Рентабельність виробництва - розраховується як відношення прибутку від реалізації до вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат, або частку товарної продукції в її собівартості.

Показники рентабельності можна розраховувати і за окремими структурними підрозділами, і за видами діяльності.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності - загальної, термінової та абсолютної.

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді [16].

У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

1.2 Завдання аналізу рентабельності та фактори, що на неї впливають

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції [7].

Завданнями аналізу рентабельності є:

- оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);

- вивчення динаміки показників;

- визначення факторів зміни їхнього рівня;

- пошук резервів зростання рентабельності;

- розроблення заходів для використання виявлених резервів.

Вибір і послідовність аналізу визначається його завданням. Так, для оцінки результатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції для вивчення виробництва окремих видів продукції з погляду попиту на них, доцільності їх випуску - рентабельність окремих виробів і фактори її зміни [2].

Варто вивчати рівень рентабельності не тільки в цілому по підприємству, а й у його структурних підрозділах, а також за видами діяльності підприємства (основна, інвестиційна, фінансова тощо).

Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів.

Фактори зміни ціни реалізації і собівартості виробу вважаються факторами першого, а всі інші - факторами другого порядку. Визначення впливу факторів першого порядку проводиться методом ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць.

Вплив факторів другого порядку на зміну рівня рентабельності розраховується за допомогою способу часткової участі. Для цього використовується інформація про зміну ціни на продукцію в абсолютному розмірі: зміна якості продукції > зміна попиту на продукцію > зміна показника інфляції.

Розрахунки фактора зміни собівартості продукції проводяться так само.

Важливе значення для підприємства має вивчення рентабельності реалізованої продукції через відношення валового прибутку до виручки від реалізації [13].

Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати, ураховуючи вплив таких факторів:

- зміна структури та асортименту продукції;

- зміна собівартості продукції;

- зміна відпускних цін на продукцію.

Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основним показником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансованого капіталу (суми всіх активів). В економічній літературі її часто називають загальною рентабельністю [1].

Прибуток від реалізації залежить від обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), її структури, собівартості, рівня цін, а також від фінансових результатів інших видів діяльності.

Сума всіх активів (сума основного й оборотного капіталу) залежить від обсягу реалізації і швидкості обороту капіталу, який визначається відношенням суми обороту до середньорічної суми основного й оборотного капіталу. Що швидше обертається капітал на підприємстві, то менше його потрібно для забезпечення випуску планового обсягу продукції. І навпаки, уповільнення оборотності капіталу потребує додаткового залучення засобів для забезпечення того самого обсягу виробництва, реалізації і збуту.

На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори:

- зміна частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції;

- зміна фондомісткості продукції;

- зміна оборотності оборотних коштів.

Вплив факторів на зміну рентабельності розраховується методом ланцюгових підстановок [12].

1.3 Показники, що характеризують рентабельність підприємства

Визначення ефективності виробництва починається зі встановлення критеріїв ефективності, тобто головної ознаки оцінки ефективності, яка розкриває її сутність. Значення критерію ефективності виробництва витікає із необхідності максимізації одержуваних результатів або мінімізації виробничих витрат виходячи із поставлених цілей розвитку підприємства [22].

Такими цілями можуть бути:

забезпечення виживання підприємства в умовах ринкової економіки;

досягнення стійкого росту підприємства;

структурна перебудова підприємства;

соціальна стратегія підприємства тощо.

При всьому різноманітті цих цілей домінуючою є досягнення найкращих економічних результатів, прагнення до отримання найбільшої суми прибутку із врахуванням довготривалої перспективи розвитку підприємства. Звідси в якості початкового кількісного критерію ефективності виробництва повинна виступати річна норма прибутку на вкладений капітал, яка розраховується по формулі:

Е = П / К = (Ц - С) / К, (1.1)

де Е - норма прибутку на вкладений капітал %;

П - чистий прибуток (річна сума прибутку) за вирахуванням податків та обов'язкових платежів, грн.;

К - вкладення в капітал, які забезпечують отримання прибутку, грн.;

Ц - річний обсяг виробництва продукції в продажних цінах, грн.;

С - повна собівартість річного випуску продукції, грн.

Розрахункові значення норми прибутку можуть змінюватися залежно від структури капіталу, рівня прогнозованих цін на продукцію, обсягу попиту на продукцію та інших факторів. Обраний критерій ефективності виробництва у вигляді норми прибутку на капітал застосовується як для порівняння різних варіантів розвитку підприємства, так і для оцінки єдиного варіанту ринком [15].

Відповідно до прийнятого критерію визначаються конкретні показники ефективності виробництва, які відображають основні характеристики витрат та результатів діяльності підприємства [8].

В міжнародній практиці обґрунтування ефективності інвестиційних проектів використовуються наступні узагальнюючі показники ефективності виробництва:

чиста поточна вартість;

рентабельність капіталу;

внутрішній коефіцієнт ефективності;

період повернення капітальних вкладень;

максимальний грошовий відтік;

точка беззбитковості.

Показник чистої поточної вартості визначається як різниця між надходженням і витрачанням грошових коштів за весь період функціонування підприємства з урахуванням фактору часу. Звичайно чиста поточна вартість розглядається як норма інвестування капіталу (норма мінімального доходу), що підтверджує доцільність здійснення капітальних вкладень. Внутрішній коефіцієнт ефективності представляє собою таке порогове значення рентабельності капіталу, при якому стає можливим рівність притоків-відтоків готівкових грошових коштів, а сама поточна вартість перетворюється на нульову величину [21].

Основні відносні показники рентабельності:

Економічна рентабельність (рентабельність активів) - показує скільки гривень прибутку генерується кожною гривнею активів, вона розраховується по формулі:

, (1.2)

де ПЗД - чистий прибуток (Ф 220, Ф 225), тис. грн.

А - середня сума активів (Б 280), тис. грн.

Рядки балансу (форми № 1) позначаються літерою „Б” та кодом відповідного рядка, рядки звіту про фінансові результати (форми № 2) - літерою „Ф” та кодом відповідного рядка. Чистий прибуток (збиток) - це прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та обов'язкових платежів, він розраховується по формулі [18]:

, (1.3)

де ДВ - доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Ф 010), тис. грн.;

ПДВ - сума податку на додану вартість (Ф 015), тис. грн.;

СР - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (Ф 040), тис. грн.;

ІОД - інші операційні доходи (Ф 060), тис. грн.;

АВ - адміністративні витрати (Ф 070), тис. грн.;

ВЗ - витрати на збут (Ф 080), тис. грн.;

ІОВ - інші операційні витрати (Ф 090), тис. грн.;

ІФД - інші фінансові доходи (Ф 120) тис. грн.;

ІФВ - інші фінансові витрати (Ф 140) тис. грн.;

ІД - інші доходи (Ф 130), тис. грн.;

ІВ - інші витрати (Ф 160), тис. грн.;

ПП - податок на прибуток від звичайної діяльності (Ф 180), тис. грн.;

Днд - доходи від надзвичайної діяльності (Ф 200), тис. грн.;

Внд - витрати від надзвичайної діяльності (Ф 205), тис. грн.;

ЗППнд - податок на прибуток від надзвичайної діяльності (Ф 210), тис. грн.

Фінансова рентабельність (рентабельність власного капіталу) - показує скільки гривень прибутку генерується кожною гривнею власного капіталу, вона розраховується за формулою [5]:

, (1.4)

де ВК - середня сума власного капіталу (Б 380), тис. грн.

Рентабельність капіталу - це відношення чистого прибутку (за вирахуванням податків та обов'язкових платежів) до власного капіталу. В умовах ринку рентабельність капіталу характеризує мінімальну норму прибутковості капітальних вкладень та є більш стабільним показником, ніж рентабельність продукції [10].

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання капіталу, який інвестовано у виробництво за рахунок власних джерел фінансування.

Комерційна рентабельність (рентабельність продаж) розраховується за формулою:

, (1.5)

де ПОД - прибуток від операційної діяльності (Ф 100, Ф 105), тис. грн.;

ОР - обсяг реалізації (Ф 035), тис. грн. [4].

Важливим показником ефективності діяльності підприємства є обсяг продажу. За обсягом продажу судять про масштаби діяльності фірми, її виробничі можливості. Аналіз обсягу продажу за ряд років дає уявлення про темпи зростання виробництва фірми.

4. Рентабельність сукупного капіталу (ROA) представляє інтерес передусім для інвесторів підприємства, визначимо цей показник по формулі:

ROA = Пд.оп. / Б х 100%, (1.6)

де Пд.оп. - прибуток до оподаткування (Ф 170, Ф 175), тис. грн.;

Б - баланс - всього джерел коштів (Б 640), тис. грн.

5. Валова рентабельність продаж показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення, цей показник розраховується по формулі [11]:

RGPM = ВП / ОР х 100%, (1.7)

де ВП - валовий прибуток (Ф 050, Ф 055), тис. грн.;

ОР - обсяг реалізації (Ф 035), тис. грн.

6. Чиста рентабельність продаж показує повний вплив структури капіталу й фінансування підприємства на його рентабельність, цей показник розраховується по формулі:

RNPM = ЧП / ОР х 100%, (1.8)

де ЧП - чистий прибуток (Ф 220, Ф 225), тис. грн.;

ОР - обсяг реалізації (Ф 035), тис. грн.

7. Валова рентабельність виробництва представляє собою відношення валового прибутку до собівартості виробництва продукції та показує скільки гривень валового прибутку приходиться на 1 гривню витрат, що формують собівартість виробництва продукції, цей показник розраховується по формулі [19]:

RПВ = ВП / СР х 100%, (1.9)

де ВП - валовий прибуток (Ф 050, Ф 055), тис. грн.;

СР - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (Ф 040), тис. грн.

8. Чиста рентабельність виробництва представляє собою відношення чистого прибутку до собівартості виробництва продукції та показує скільки гривень чистого прибутку приходиться на 1 гривню витрат, що формують собівартість виробництва продукції, цей показник розраховується по формулі [27]:

RПЧ = ЧП / СР х 100%, (1.10)

де ЧП - чистий прибуток (Ф 220, Ф 225), тис. грн.;

СР - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (Ф 040), тис. грн.

Таким чином, можна зробити висновок, що основними підсумковими фінансовими документами підприємства є бухгалтерський баланс та звіт про фінансові результати, які дозволяють оцінити фінансовий стан підприємства, проаналізувати наявність, розміщення і використання його ресурсів, визначити рівень фінансової стійкості підприємства, його ліквідність, платоспроможність, прибутковість та рентабельність.

2. Аналіз техніко-економічних показників роботи цеху

2.1 Аналіз виконання плану виробництва

На етапі формування виробничої програми і укладення договорів доцільно визначити економічні наслідки змін умов договорів (термінів і обсягів постачання, змін цін на сировину і продукцію і т.п.), а також вплив відхилень нормативів витрат, що фактично мали місце на підприємстві, на загальну суму прибутку, що планується одержати до кінця аналізованого періоду. Така задача вирішується за допомогою факторного аналізу виробничої програми в розрізі окремих договорів на постачання продукції з урахуванням технологічних особливостей випуску того чи іншого виду продукції і динаміки фактичного рівня витрат по окремих виробах. Рішення подібних задач на великих підприємствах з великою номенклатурою продукції, що випускається, можливо тільки за допомогою ЕОМ. На невеликих підприємствах, що випускають 5-10 найменувань виробів, розрахунки можуть здійснюватися вручну. Факторний аналіз виробничої програми базується на взаємозв'язку прибутку, обсягу і витрат. Вихідні данні по підприємству наведені в Додатку А.

У процесі аналізу виконання плану виробництва вивчаються наступні показники [27]:

основна номенклатура в натуральному вираженні, у тому числі постачання продукції по державних контрактах для державних нестатків;

відновлення продукції, що випускається;

товарна продукція в договірних відпускних цінах, у тому числі на експорт.

Виконання плану за обсягом виробництва продукції аналізують наростаючим підсумком з початку року.

Оперативний аналіз випуску продукції здійснюється на підставі планових і фактичних даних про випуск продукції по обсязі, асортименту і якості за день і наростаючим підсумком з початку місяця, а також відхилень від плану. Як джерела інформації використовуються рапорти, зведення цехів, виробничо-диспетчерських служб, машинограми-рапорти, що видаються в АСУ і т.д.

Необхідним елементом аналітичної роботи є аналіз виконання плану по номенклатурі й асортименту.

Номенклатура - перелік найменувань виробів із указівкою кодів, встановлених для відповідних видів продукції в діючому на території СНД загальносоюзному класифікаторі промислової продукції (ОКПП), а також шифрів чи порядкових номерів виробів за планом.

Асортимент - перелік найменувань виробів із указівкою кількості по кожному з них. Розрізняють повний (усіх видів і різновидів), груповий (по родинних групах), внутрігруповий асортимент.

Аналіз виконання плану за асортиментом здійснюється по методу найменшого відсотка або середнього відсотка.

При цьому вироби, випущені понад план чи не передбачені планом, у розрахунок виконання плану по асортименті не приймаються. План по асортименту вважається виконаним тільки в тому випадку, якщо виконане завдання по усіх видах виробів [17].

Оцінка виконання плану за номенклатурою ґрунтується на зіставленні планового і фактичного випуску продукції по основних видах продукції, включених у номенклатуру. Особлива увага при цьому звертається на постачання продукції для державних нестатків, оскільки при невиконанні умов державного контракту по обсягу і терміну постачання винуватець виплачує неустойку в розмірі 50% вартості недопоставлених товарів, що не звільняє його від виконання умов держконтракту надалі. На відміну від держзамовлення контракт на постачання товарів для державних нужд гарантує підприємству збут продукції, її оплату, пільги по кредитах, податкам, дотації й інші пільги, що повинні враховуватися при формуванні виробничої програми.

При оперативному аналізі виконання плану по асортименту доцільно використовувати машинограми (таблиці), у яких відбивається фактичний випуск за добу (зміну), визначається відставання від планового завдання за день і з початку місяця по кількості випущених виробів у натуральному вираженні чи по кількості найменувань продукції [3].

Структура продукції - це співвідношення питомих ваг окремих виробів у загальному її випуску. Виконати план за структурою - значить зберегти у фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих її видів. Нерівномірне виконання плану по окремих виробах приводить до відхилень від планової структури продукції, порушуючи тим самим умови порівнянності всіх економічних показників. Для розрахунку впливу структурних зрушень з метою усунення їхнього впливу на економічні показники використовують метод прямого рахунка по усіх виробах, метод середніх цін і ін.

1. Знаходимо відхилення фактичного випуску товарної продукції від випуску в попередньому році по формулі:

Офпр = ВП ф - ВПпр.

де Офпр - відхилення фактичного випуску, тис. грн.;

ВПф - фактичний випуск продукції в звітному періоді, тис. грн.;

ВПцр - випуск продукції в попередньому році, тис. грн.

Для виробу А: Офпр = 109385 - 103915 = 5470 (тис. грн.)

Для виробу Б: Офпр = 80810 - 75025 = 5785 (тис. грн.)

2. Відхилення фактичного випуску товарної продукції від плану в
звітному періоді знаходимо по формулі:

Офпл = ВПф - ВПпл

де ВПпл - випуск продукції за планом у звітному році, тис. грн.

Для виробу А: Офпл = 109385 - 108375 = 1010 (тис. грн.)

Для виробу Б: Офпл = 80810 - 78025 = 2785 (тис. грн.)

Результати розрахунків заносимо в таблицю 2.1.1.

Таблиця 2.1.1 Аналіз показників товарної продукції

Проаналізуємо структуру виконання плану товарної продукції.

3. Питому вагу виробу в плановому випуску товарної продукції знаходимо по формулі:

Кпл = ВПпл / ВП ?пл * 100% ,

де ВПпл - випуск виробу за планом, тис. грн.;

ВП?пл - плановий випуск усієї продукції, тис. грн.

Для виробу А: Кпл = 108375 / 186400 * 100% = 58,14%

Для виробу Б: Кпл = 78025 / 186400 * 100% = 41,86%

4. Фактичний випуск при плановій структурі розраховуємо шляхом множення загальної суми фактичного випуску продукції на планову питому вагу кожного виробу:

ВПфплст = ВП?ф * Кпл / 100%

Для виробу А: ВПфплст = 190195 * 58,14% / 100% = 110579 (тис. грн.)

Для виробу Б: ВПфплст = 190195 * 41,86% / 100% = 79616 (тис. грн.)

Результати розрахунків заносимо в таблицю 2.1.2.

Таблиця 2.1.2 Аналіз структури товарної продукції

Таким чином, можна зробити висновок, що:

факт з випуску товарної продукції у порівнянні з планом перевиконали:

по виробу А на 1010 тис. грн. або на 0,93%;

по виробу Б на 2785 тис. грн. або на 3,57%;

факт з випуску товарної продукції в порівнянні з попереднім роком перевиконали:

по виробу А на 5470 тис. грн. або на 5,26%;

по виробу Б на 5785 тис. грн. або на 7,71%;

по структурі випущеної продукції план:

по виробу А недовиконали на 1194 тис. грн.;

по виробу Б перевиконали на 1194 тис. грн.

2.2 Аналіз реалізації товарної продукції

Реалізація продукції є завершальною стадією кругообігу засобів підприємства. Від її величини залежать результати фінансово-господарської діяльності, показники оборотності і рентабельності.

Джерела інформації для аналізу реалізації продукції: форма 1 „Баланс”, форма 2 „Звіт про фінансові результати”, відомість 16 „Рух готових виробів, їх відвантаження і реалізація”, журнал-ордер 11, картки складського обліку готової продукції й ін.

Виконання плану по обсягу реалізації залежить від ступеня забезпеченості його товарною масою. Для вивчення цього показника складається баланс товарної продукції в двох оцінках: по собівартості і за відпускними цінами [8].

У зв'язку з тим що підприємства можуть визначати виторг від реалізації по відвантаженню продукції чи по оплаті відвантаженої продукції, можливі два варіанти методики аналізу обсягу реалізації. При першому варіанті обсяг відвантаження і реалізації збігається, оскільки немає поняття відвантаженої продукції.

На зміну обсягу продажів впливають наступні фактори:

1. Зміна відвантаження продукції:

Зміна залишків готової продукції на початок року;

Зміна випуску товарної продукції;

Зміна залишків готової продукції на кінець року.

2. Зміна залишків товарів, відвантажених на початок і кінець аналізованого періоду:

Терміни оплати, що не наступили;

Не оплачені в термін покупцями;

На відповідальному збереженні.

Фактори зміни обсягу реалізації розраховуються прийомом порівняння. При цьому варто пам'ятати, що фактори зміни залишку готової продукції на кінець року і товарів, відвантажених на кінець року, впливають, зворотне знаку зміни самих цих показників [23].

Аналіз реалізації продукції тісно зв'язаний з аналізом виконання договірних зобов'язань з постачання продукції. Недовиконання плану по договорах для підприємства обертається зменшенням виторгу, прибутку, виплатою штрафних санкцій. Крім того в умовах конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції, що спричинить за собою спад виробництва.

1. Розрахуємо плановий обсяг реалізації продукції:

РПпл = ВПпл + ГПнпл + ТОнпл - ГПкпл - ТОкпл,

де ГПнпл, ГПкпл - залишки готової продукції на складі відповідно на початок і кінець року, тис. грн.;

ТОнпл, ТОкпл - залишки продукції, відвантаженої покупцям відповідно на початок і кінець року, тис. грн.

Для виробу А: РПпл = 108375 + 4775 - 4049 + 2545 - 2665 = 108981 (тис. грн.)

Для виробу Б: РПпл = 78025 + 3425 - 3545 + 2215 - 2325 = 77795 (тис. грн.)

2. Розрахуємо фактичний обсяг реалізації продукції:

РПфд = ВПфд + ГПнф + ТОнф - ГПкф - ТОкф,

де ГПнф, ГПкф - залишки готової продукції на складі відповідно на початок і кінець року, тис. грн.;

ТОнф, ТОкф - залишки продукції, відвантаженої покупцям відповідно на початок і кінець року, тис. грн.

Для виробу А: РПфд = 109385 + 4775 - 4645 + 2545 - 2941 = 109119 (тис. грн.)

Для виробу Б: РПфд = 80810 + 3425 - 4050 + 2215 - 2785 = 79615 (тис. грн.)

3. Знайдемо фактичний обсяг реалізації продукції в діючих цінах:

РПфд = ВПфд + ГПнф + ТОнф - ГПкф - ТОкф

4. Знаходимо відхилення випуску товарної продукції як різницю між фактичним і плановим випусками товарної продукції.

5. Аналогічно знаходимо зміну залишків готової продукції і відвантаженої продукції на кінець року на складі.

Результати розрахунків для виробу А та виробу Б заносимо відповідно в таблиці 2.2.1 і 2.2.2.

Таблиця 2.2.1 Аналіз реалізації товарної продукції (виріб А)

Таблиця 2.2.2 Аналіз реалізації товарної продукції (виріб Б)

Таким чином, план з реалізації продукції фактично у порівнянні з планом перевиконали:

по виробу А на 138 тис. грн.;

по виробу Б на 1820 тис. грн.

При цьому такі фактори, як збільшення залишків нереалізованої продукції на складі на кінець року та збільшення залишків відвантаженої продукції негативно вплинули на обсяг реалізованої продукції:

по виробу А відповідно на 596 тис. грн. та на 276 тис. грн.;

по виробу Б відповідно на 505 тис. грн. та на 460 тис. грн.

Збільшення випуску товарної продукції позитивно вплинуло на обсяг реалізованої продукції:

по виробу А на 1010 тис. грн.;

по виробу Б на 2785 тис. грн.

2.3 Аналіз ефективності використання ОВФ

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів служать показники фондовіддачі, фондомісткості, рентабельності, питомих капітальних вкладень на одну гривню приросту продукції.

Фондовіддача - найважливіший узагальнюючий показник ефективності використання основних фондів. Існує взаємозв'язок фондовіддачі з продуктивністю праці і фон доозброєння [9]:

ФО = ВП / Ф = ПТ / ФВ,

де ФО - фондовіддача; ВП - обсяг продукції;

Ф - середньорічна вартість промислово-виробничих основних засобів;

Т - середньоспискова чисельність працюючих;

ПТ - продуктивність праці;

ФВ - фондоозброєння.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темпи росту його фондоозброєння.

При проведенні аналізу фондовіддачі необхідно дати оцінку виконання плану, вивчити динаміку за ряд років, виявити і кількісно вимірити фактори зміни фондовіддачі, розрахувати резерви її росту.

Вихідні дані для розрахунку фондовіддачі приводять у порівняний вид: обсяг продукції коректують на місце, що мало, зміна цін на продукцію, а вартість основних фондів - на їхню переоцінку.

Факторами першого порядку, що впливають на фондовіддачу, є зміна питомої ваги активної частини і зміна віддачі активної частини. Для розрахунку їхнього впливу можна використовувати прийом ланцюгових підстановок. Підстановкою буде фондовіддача при фактичній питомій вазі активної частини і плановій її віддачі.

Різниця між підстановкою і плановим показником фондовіддачі покаже вплив зміни питомої ваги активної частини, а різниця між фактичним показником фондовіддачі і підстановкою покаже вплив зміни віддачі активної частини [24].

Віддача активної частини є складним чинником. Серед економістів немає єдиної думки в підході і до формування факторів другого і наступного порядків зміни фондовіддачі. Відповідно різні і методики аналізу.

Факторами другого порядку будуть: зміна тривалості (часу) роботи одиниці устаткування, зміна продуктивності устаткування і зміна середньої ціни одиниці устаткування.

Для розрахунку впливу факторів другого порядку зміни фондовіддачі використовується прийом ланцюгових підстановок. Послідовність підстановок:

1) час роботи устаткування;

2) продуктивність устаткування.

Різниця між першою підстановкою і плановим показником фондовіддачі активної частини покаже вплив зміни тривалості (часу) роботи одиниці устаткування. Різниця між другою підстановкою і першою покаже вплив зміни продуктивності устаткування. І, нарешті, різниця між фактичним показником фондовіддачі активної частини і другою підстановкою покаже вплив зміни середньої ціни одиниці устаткування [1].

Таку методику аналізу представляється доцільним використовувати, коли в цеху встановлене однотипне однорідне устаткування.

Для розрахунку впливу факторів другого порядку зміни фондовіддачі використовується прийом ланцюгових підстановок до наступній послідовності;

1) кількість одиниць працюючого технологічного устаткування;

2) час роботи одиниці устаткування.

Різниця між першою підстановкою і плановим показником фондовіддачі активної частини покаже вплив зміни кількості одиниць працюючого технологічного устаткування. Різниця між другою підстановкою і першою покаже вплив зміни часу роботи одиниці устаткування. І, нарешті, різниця між фактичним показником фондовіддачі активної частини і другою підстановкою покаже вплив зміни продуктивності (середньогодинної виробітки) устаткування [24].

1. Розрахуємо планову фондовіддачу по формулі:

ФОпл = ВПпл / Ф

де ВП - обсяг випуску товарної продукції;

Ф - середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Для виробу А: ФОпл = 108375 / 30849 = 3,5131 (грн.)

Для виробу Б: ФОпл = 78025 / 28965 = 2,6938 (грн.)

2. Аналогічно розраховуємо фактичний показник фондовіддачі.

Для виробу А: ФОф = 109385 / 32123 = 3,4052 (грн.)

Для виробу Б: ФОф = 80810 / 29825 = 2,7095 (грн.)

3. Визначимо вплив зміни вартості ОВФ на випуск товарної продукції по формулі:

Qтп1 =ДФ * ФОпл,

де ДФ - зміна вартості ОПФ.

Для виробу А: Qтп1 = (32123 - 30849) * 3,5131 = 4475,69 (грн.)

Для виробу Б: Qтп1 = (29825 - 28965) * 2,6938 = 2316,67 (грн.)

4. Розрахуємо вплив зміни фондовіддачі на випуск товарної продукції по формулі:

Qтп2 = Ффакт. * ДФО,

де ДФО - зміна фондовіддачі.

Для виробу А: Qтп2 = 32123 * (3,4052 - 3,5131) = -3466,07 (грн.)

Для виробу Б: Qтп2 = 29825 * (2,7095 - 2,6938) = 468,25 (грн.)

Результати розрахунків для виробу А та виробу Б заносимо відповідно в таблиці 2.3.1 і 2.3.2.

Таблиця 2.3.1 Аналіз ефективності використання ОВФ (виріб А)

Таблиця 2.3.2 Аналіз ефективності використання ОВФ (виріб Б)

Таким чином, можна зробити висновок, що загалом фондовіддача зменшилася на 0,0922 грн. (по виробу А зменшилася на 0,1079 грн., по виробу Б збільшилася на 0,0157 грн.). Збільшення середньорічної вартості ОВФ по виробу А - на 1274 тис. грн., по виробу Б - на 860 тис. грн. вплинуло на збільшення випуску товарної продукції:

по виробу А - на 4475,69 тис. грн.;

по виробу Б - на 2316,67 тис. грн.

Зменшення фондовіддачі по виробу А на 0,1079 грн. призвело до зменшення випуску товарної продукції по виробу А на 3466,07 тис. грн. Збільшення фондовіддачі по виробу Б на 0,0157 грн. призвело до збільшення випуску товарної продукції по виробу Б на 468,25 тис. грн.

2.4 Аналіз впливу трудових факторів на випуск товарної продукції

Курс на ринкову економіку, а отже, на прискорення інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення його економічної ефективності і якості продукції вимагає повної мобілізації всіх наявних резервів. А це припускає максимальний розвиток господарської ініціативи трудових колективів підприємств. На сучасному етапі розвитку економіки мало відповісти на питання, як виконане завдання трудовим колективом. Необхідно насамперед з'ясувати, які зміни у використанні праці відбулися в процесі виробництва в порівнянні з завданням. Зміни можуть носити двоякий характер: позитивний і негативний. Задача аналізу господарської діяльності полягає в тому, щоб знайти всі зміни, визначити їхній характер і в наступному або сприяти, або протидіяти їхньому розвитку [12].

Правильна оцінка господарської діяльності дозволяє встановити найбільш діюче, відповідній витраченій праці, матеріальне заохочення, виявити наявні резерви, що не були враховані плановим завданням, визначити ступінь виконання завдань і на цій основі визначати нові завдання, орієнтувати трудові колективи на прийняття більш напружених планів. У процесі аналізу трудових ресурсів вивчаються ступені:

забезпеченості робочих місць виробничого підрозділу персоналом у необхідному для виробництва професійному і кваліфікаційному складі (забезпеченість виробництва трудовими ресурсами);

якісного використання трудових ресурсів (робітника часу) у
процесі виробництва;

ефективності використання трудових ресурсів (зміна виробітку продукції на одного працюючого і на цій основі зміна продуктивності праці).

Джерела інформації: план по праці, форма 1-ПВ (виробничі галузі) „Звіт з праці”, форма 5-з „Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства (організації)”, форма 22 „Зведена таблиця основних показників, що комплексно характеризують господарську діяльність підприємства (об'єднання)”, статистична звітність відділу кадрів по просуванню робітників, оперативна звітність цехів, відділів, служб підприємства й інша звітність, пов'язана з трудовими ресурсами підприємства, виробничими підрозділами і службами в залежності від поставленої мети і задач [8].

Оскільки трудовими показниками, що характеризують діяльність підприємств, є: використання робочої сили, робітника часу і продуктивність праці, то основними задачами аналізу є:

об'єктивна оцінка використання трудових ресурсів - робочої сили, робітника часу, продуктивності праці;

визначення факторів і кількісна зміна їхнього впливу на зміну трудових показників;

вишукування шляхів усунення факторів, що негативно впливають, і закріплення впливу позитивних.

Таким чином, метою аналізу праці є виявлення резервів і невикористаних можливостей, розробка заходів щодо приведення їх у дію.

1. Розрахуємо плановий показник середньогодинної виробітки робітника за формулою:

СВпл = ВП / (Кр * Т * t),

де Кр - середньоспискова чисельність робітників, чол.;

Т - кількість днів, відпрацьованих одним робітником, днів;

t - середня тривалість робочого дня, годин.

Для виробу А: СВпл = 108375 / (1845 * 265 * 7,82) = 0,0283 (тис. грн.)

Для виробу Б: СВпл = 78025 / (1419 * 265 * 7,82) = 0,0265 (тис. грн.)

2. Аналогічно знаходимо фактичний показник середньогодинної виробітки робітника.

Для виробу А: СВф = 109385 / (1833 * 264 * 7,76) = 0,0291 (тис. грн./чол.)

Для виробу Б: СВф = 80810 / (1421 * 264 * 7,72) = 0,0279 (тис. грн./чол.)

Випуск товарної продукції визначається по формулі:

ВП = Кр * t * СВ * Т

Використовуючи метод абсолютних різниць розрахуємо вплив трудових факторів на випуск товарної продукції.

3. Визначимо вплив зміни чисельності на випуск товарної продукції по формулі:

ДВПк = ДКр * Тпл * tпл * СВпл

Для виробу А: ДВПк = (1833 - 1845) * 265 * 7,82 * 0,0283 = -703,75 (тис. грн.). Для виробу Б: ДВПк = (1421 - 1419) * 265 * 7,82 * 0,0265 = 109,83 (тис. грн.)

4. Визначимо вплив зміни кількості відпрацьованих днів за
формулою:

ДВПт = Кр ф. * ДТ * tпл * СВпл

Для виробу А: ДВПт = 1833 * (264 - 265) * 7,82 * 0,0283 = -405,65 (тис. грн.)

Для виробу Б: ДВПт = 1421 * (264 - 265) * 7,82 * 0,0265 = -294,47 (тис. грн.)

5. Визначимо вплив зміни тривалості робочого дня на випуск
продукції:

ДВПt = Кр ф. * Тф * Дt * СВпл

Для виробу А: ДВПt = 1833 * 264 * (7,76 - 7,82) * 0,0283 = -821,68 (тис. грн.)

Для виробу Б: ДВПt = 1421 * 264 * (7,72 - 7,82) * 0,0265 = -994,13 (тис. грн.)

6. Визначимо вплив зміни середньогодинної виробітки на випуск продукції сальдовим методом:

ДВПсв = (ВПф - ВПпл) - ДВПк - ДВПт - ДВПt

Для виробу А:

ДВПсв=(109385-108375) - (-703,75) - (-405,65) - (-821,68) = 2941,08(тис. грн.)

Для виробу Б:

ДВПсв = (80810 - 78025) - 109,83 - (-294,47) - (-994,13) = 3963,77 (тис. грн.)

Отримані результати зводимо для виробу А та виробу Б відповідно в таблицю 2.4.1 і 2.4.2.

Таблиця 2.4.1 Аналіз впливу трудових факторів на випуск товарної продукції (виріб А)

Таблиця 2.4.2 Аналіз впливу трудових факторів на випуск товарної продукції (виріб Б)

Таким чином, можна зробити висновок, що випуск товарної продукції фактично у порівнянні з планом загалом збільшився на 3795 тис. грн., в тому числі по виробу А - на 1010 тис. грн., по виробу Б - на 2785 тис. грн., за рахунок впливу таких факторів:

1) зменшення середньоспискової чисельності робочих по виробу А на 12 чоловік призвело до зменшення випуску товарної продукції по виробу А на 703,75 тис. грн. Збільшення середньоспискової чисельності робочих по виробу Б на 2 чоловіка призвело до збільшення випуску товарної продукції по виробу Б на 109,83 тис. грн.;

2) зменшення кількості днів, відпрацьованих 1 працівником по виробу А та по виробу Б на 1 день призвело до зменшення випуску товарної продукції відповідно по виробу А - на 405,65 тис. грн., по виробу Б - на 294,47 тис. грн.;

3) зменшення середньої тривалості робочого дня по виробу А на 0,06 годин та по виробу Б на 0,1 годину призвело до зменшення випуску товарної продукції відповідно по виробу А - на 821,68 тис. грн., по виробу Б - на 994,13 тис. грн.;

4) збільшення середньогодинного виробітку по виробу А на 0,0008 тис. грн./чол. та по виробу Б на 0,0014 тис. грн./чол. призвело до збільшення випуску товарної продукції відповідно по виробу А - на 2941,08 тис. грн., по виробу Б - на 3963,77 тис. грн.

2.5 Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

1. Проведемо аналіз надпланових втрат робочого часу. Цілоденні втрати знаходимо по формулі:

ЦДП = (Тф - Тпл) * tпл * Крф

Для виробу А: ЦДП = (264 - 265) * 7,82 * 1833 = -14334 (годин)

Для виробу Б: ЦДП = (264 - 265) * 7,82 * 1421 = -11112 (годин)

2. Внутрізмінні втрати визначимо по формулі:

ВСП = Тф * (tф - tпл) * Крф

Для виробу А: ВСП = 264 * (7,76 - 7,82) * 1833 = -29035 (годин)

Для виробу Б: ВСП = 264 * (7,72 - 7,82) * 1421 = -37514 (годин)

Загальні втрати робочого часу рівні:

ПРВ = ЦДП + ВСП

Для виробу А: ПРВ = (-14334) + (-29035) = -43369 (годин)

Для виробу Б: ПРВ = (-11112) + (-37514) = -48626 (годин)

Розрахуємо плановий фонд часу 1 робітника по формулі:

ФВпл = Тпл * tпл

Для виробу А: ФВпл = 265 * 7,82 = 2072 (годин)

Для виробу Б: ФВпл = 265 * 7,82 = 2072 (годин)

5. Недопущення втрат робочого часу рівнозначно вивільненню:

ВВ = ПРВ / ФВпл

Для виробу А: ВВ = -43369 / 2072 = -21 (чол.)

Для виробу Б: ВВ = -48626 / 2072 = -23 (чол.)

6. Розрахуємо резерв збільшення випуску товарної продукції за рахунок скорочення втрат робочого часу:

Р^ВП = ПРВ * СВпл

Для виробу А: Р^ВП = -43369 * 0,0283 = -1227,34 (тис. грн.)

Для виробу Б: Р^ВП = -48626 * 0,0265 = -1288,59 (тис. грн.)

Результати розрахунків заносимо в таблицю 2.5.1.

Таблиця 2.5.1 Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

Таким чином, якщо підприємство не допустить втрат робочого часу по виробу А в кількості 43369 годин, по виробу Б - 48626 годин, це дозволить йому вивільнити працівників відповідно по виробу А в кількості 21 чол., по виробу Б - 23 чол. Скорочення втрат робочого часу дозволить також збільшити випуск товарної продукції по виробу А на 1227,34 тис. грн., по виробу Б - на 1288,59 тис. грн.

2.6 Аналіз використання фонду заробітної плати

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. З ростом продуктивності праці створюються реальні передумови для підвищення рівня її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи росту продуктивності праці обганяли темпи росту її оплати. Тільки за таких умов створюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення [5].

У зв'язку з цим аналіз використання коштів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення. У процесі його варто здійснювати систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (оплати праці), виявляти можливі економії коштів за рахунок росту продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

Приступаючи до аналізу використання фонду заробітної плати, у першу чергу необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхилення фактичної її величини від планової.

Абсолютне відхилення (АФЗПабс) визначається порівнянням фактично використаних засобів на оплату праці (ФЗПф) із плановим фондом заробітної плати (ФЗПпл) у цілому по підприємству, виробничим підрозділам і категоріям працівників.

Однак потрібно мати на увазі, що абсолютне відхилення саме по собі не характеризує використання фонду зарплати, тому що цей показник визначається без обліку ступеня виконання плану по виробництву продукції.

Відносне відхилення розраховується як різниця між фактично нарахованою сумою зарплати і плановим фондом, скоректованим на коефіцієнт виконання плану по виробництву продукції. Однак при цьому необхідно враховувати, що коректується тільки змінна частина фонду заробітної плати, що змінюється пропорційно обсягу виробництва продукції. Це зарплата робітників за відрядними розцінками, премії робітникам і управлінському персоналу за виробничі результати і сума відпускних, відповідній частці змінної зарплати [16].

Потім варто проаналізувати причини зміни постійної частини фонду оплати праці, куди входять зарплата робочих-відрядників, службовців, працівників дитячих садів, клубів, санаторіїв-профілакторіїв і т.д., а також усі види доплат. Фонд зарплати цих категорій працівників залежить від середньоспискової їх чисельності і середнього заробітку за відповідний період часу. Середньорічна зарплата робочих-відрядників, крім того, залежить ще від кількості відпрацьованих днів у середньому одним робітником за рік, середньої тривалості робочої зміни і середньогодинного заробітку.

Важливе значення при аналізі використання фонду зарплати має вивчення даних про середній заробіток працівників підприємства, його зміні, а також про фактори, що визначають його рівень. Тому наступний аналіз повинен бути спрямований на вивчення причин зміни середньої зарплати одного працівника по категоріях і професіям, а також у цілому по підприємству. При цьому необхідно враховувати, що середньорічна зарплата залежить від кількості відпрацьованих днів одним робітником за рік, тривалості робочої зміни і середньогодинної зарплати. Розрахунок впливу цих факторів на зміну рівня середньорічної зарплати по категоріях працівників здійснюється за допомогою прийому абсолютних різниць.

...