Економічна роль золота в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний Банк України

Університет банківської справи (м. Київ)

Львівський інститут банківської справи

Кафедра економічної теорії

Факультет фінансово-економічний

Курсова робота

Економічна роль золота в сучасних умовах

Виконала: студентка групи 104-ФК

Платонова Ольга Миколаївна

Науковий керівник:

кандидат економічних наук,

доцент кафедри економічної теорії,

доктор філософії Тувакова Н.В.

Львів 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Ринок золота та операції на ньому

Розділ 2. Економічна роль золота у сучасних умовах

2.1 Золото на світовому валютному ринку

2.2 Ринок золота на Україні та його розвиток

Розділ 3. Вплив світової кризи на ринок золота

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми курсової роботи визначається необхідністю відновлення золотопромисловості,що орієнтована на діяльність в умовах ринкових відносин, створення ринку дорогоцінних металів, у першу чергу ринку золота.

Золото втратило ряд своїх функцій як монетарного активу: воно вже не є загальним еквівалентом, який порівнює цінності всіх інших товарів, не використовується як критерій для утворення валютних курсів. Золото втратило і функцію світових грошей, якими тепер є кредитнопаперові грошові одиниці - штучні міжнародні валюти.

Предметом курсової роботи є аналіз обсягів та структури пропозицій і попиту на ринках золота, а також динаміка цін на золото.

Метою курсової роботи є дослідження факторів, які впливають на ціни на золото та обсяги пропозиції та попиту на золото на світових ринках.

Вивчення економічних аспектів видобутку та обертання золота ґрунтувалося на працях С.М. Борисова, які присвячені дослідженню ролі золота в економіці розвитих країн та праці вчених в області економічних проблем золота О.Л. Алмазова, А.В. Анікін, И.П. Боженко, В.А. Горюнов, С.И. Боргів, Л.А. Дубоносів, Ю.В. Пискулов і інших. Були вивчені і використані ідеї наступних закордонних економістів: Т. Грін, А. Маршалл, У. Плейфейр, П. Самуэльсон, Дж. Эванс.

У роботі використані дані різних посібників та підручників про міжнародні фінанси і валютні світові ринки, а також спеціалізованих вітчизняних і закордонних періодичних виданнях, а також на сайтах мережі Інтернет. монетарний валютний дорогоцінний золотопромисловість

Перший розділ присвячується безпосередньо самому ринку золота, різним операціям, що відбуваються на цьому ринку, адже це досить ризиковані дії з великими коштами.

У другому розділі проблемою постає роль золота у сучасних умовах різних економік світу. Якими темпами зростають або падають ціни на золото в залежності від різних чинників. Чи взагалі е актуальним вкладати великі інвестиції у золото, а також переводити капітал у банківські золоті зливки.

Третій розділ розглядає ринок золота під час та після кризи, проводиться детальний розбір і аналіз наслідків світових економічних криз. Як саме змінювались попит та пропозиція залежно від перебігу світової кризи

Практична цінність отриманих в курсовій роботі знань полягає в визначенні основних тенденцій розвитку світового ринку золота.

Розділ 1. Ринок золота та операції на ньому

Золото довгий час вважалось однією з форм міжнародних грошей і становило фундамент світової валютної системи. Криза Бреттон - Вудської системи призвела до офіційної демонетизації золота, і зараз воно являє собою особливий товар, торгівля яким зосереджена на спеціальних ринках. Особливість золота визначається, перш за все, тим, що воно є не тільки цінним сировинним товаром, але й реальним резервним та фінансовим активом.

Ринки золота - це спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється його купівля-продаж за ринковою ціною з метою промислового або побутового споживання, інвестицій, спекуляцій, одержання необхідної валюти для розрахунків на міжнародних ринках.

На ринках золота продаються та купуються стандартні зливки. Зливки міжнародного стандарту важать 400 тройських унцій (12,5 кг), причому чистота їх сплаву повинна бути не менше 995-ої проби. Великі зливки важать до 1 кілограма, а дрібні - мають вагу від 1 до 10 грамів. Також золото продається як монети старого та нового карбування, пам'ятних медалей. Деколи продавці віддають превагу купівлі золотих сертифікатів - документів, що підтверджують право їх власника отримати за його наявністю певну кількість золота [1,ст.8-9].

Провідне місце належить ринкам золота в Лондоні та Цюріху. Ринки золота поділяються на міжнародні, внутрішні та чорні.

На міжнародних відбувається широкий спектр операцій; відсутні податки і (Лондон, Цюріх, Дубай, Гонконг, Нью-Йорк) митні бар'єри. Операції з дорогоцінними металами відбуваються цілодобово та носять оптовий характер. Більша частина операцій проводиться великими банками і спеціалізованими компаніями.

Внутрішні ринки, одної або декількох держав, орієнтовані, насамперед, на місцевих інвесторів і тезавраторів. Це визначає перевагу угод з монетами, дрібними злитками. Як засіб розрахунків використовуються місцеві валюти. Відмітною рисою є державне регулювання. Важелі впливу носять, як правило, економічний характер (втручання в ціноутворення, введення податків, тарифів, квот на переміщення дорогоцінних металів). Усередині даної групи можна виділити внутрішні вільні ринки з більш м'яким державним регулюванням (звичайно податковими методами), що формально не перешкоджає переміщенню золота з країни й у країну. Іншою групою є внутрішні регульовані ринки. Відрізняються більш твердим державним втручанням.

Чорні (деякі країни Азіатського континенту). Виникають як реакція на тотальні обмеження, що вводяться державою, на операції з золотом. Існують паралельно закритим ринкам, що представляють собою радикальну форму організації внутрішніх ринків (заборонений увіз-вивіз золота, а існуючий податковий режим робить невигідною торгівлю дорогоцінними металами, тому що внаслідок оподатковування внутрішні ціни починають перевищувати світові) [2,ст.45].

На ринках золота існують такі ж типи контрактів, як і на валютному ринку. Спо-угоди на золото являють собою готівкові операції із терміном виконання на другий робочий день після укладання угоди. Останнім часом популярним стали також строкові операції із золотом - форвардні, своп-угоди, опціони та ф'ючерси. Ці угоди передбачають купівлю-продаж певної кількості золота у визначений день у майбутньому за ціною, що фіксується в момент укладання угоди.

У 70-их роках ХХ ст. була популярна така форма продажу золота, як аукціон - продаж публічних торгів. Існує два методи проведення золотих аукціонів - класичний та голландський. Класичний метод або метод заявкової ціни, передбачає, що покупці, котрі заявили ціни вище за рівень, встановлений продавцем, платять ціну, вказану в їх заявці. За голландським методом продавець встановлює єдину ціну, за якою задовольняє всі заявки з більш високими цінами[4,ст.60-61].

Розділ 2. Економічна роль золота в сучасних умовах

Виконання грошових функцій історично здійснювалося різними видами і формами грошей. Гроші пройшли складний процес свого розвитку, зміни форм і видів. Роль грошового товару виконували най різноманітніші речі. Найяскравіший слід в історії грошей залишило золото.

Повне закріплення за золотом ролі грошей і панування золотого монометалізму стало можливим тоді, коли у світі з'явилася така кількість золота, яка була достатньою для організації нормального товарообороту.

Вільний обмін банкнот на золото робив неможливим знецінення паперових грошей. Банкноти без перешкод оберталися у господарському обороті нарівні із золотими монетами.

Поява знаків вартості при золотому обігу була викликана об'єктивною необхідністю:

по-перше, золотовидобування не встигало за виробництвом товарів і не забезпечувало повну потребу в грошах;

по-друге, золоті гроші високої портативності не могли обслуговувати дрібний за вартістю оборот;

по-третє, золотий обіг не володів властивістю об'єктивної економічної еластичності, тобто не міг швидко розширюватися і звужуватися;

по-четверте, золотий стандарт, в цілому, не стимулював виробництво і товарообіг.

Золотий обіг проіснував відносно недовго - до Першої світової війни, коли країни-учасниці для покриття своїх видатків здійснювали емісію знаків вартості. Поступово золото зникло з обігу[3, c. 54].

У відносинах між державами золото виконувало роль світових грошей аж до XX століття, при цьому значна частина міждержавних розрахунків вироблялося шляхом фізичного переміщення злитків золота з одного сховища в інше.

І в XXІ столітті, коли електронні гроші забезпечують практично всі розрахунки між господарюючими суб'єктами, люди звертаються до золота як до надійного засобу нагромадження й регулювання економічних інтересів. Особливо це проявляється в період криз і локальних воєн.

Так, тільки заява офіційних осіб США про можливе військове вторгнення збройних сил на територію Іраку привело до різкого стрибка цін на золото на світовому ринку. Інвестори зволіли вкладати свої засоби в золото, ніж у цінні папери або інші фінансові інструменти.

Звичайно, у цей час економічна роль золота змінилася. Завдяки унікальним фізико-хімічним властивостям золото усе ширше використається в промисловому виробництві виробів різного призначення й медицині. Рік у рік росте виробництво ювелірних виробів.

Рис.2.1 Частка країн у світовому видобутку золота [8, c.63]

Тепер золото може працювати і як фінансовий інструмент, і в цій якості воно має величезний потенціал. Довгий час громадяни нашої країни були поза культурою обігу золота як фінансового інструмента, а використання золота й здійснення операцій з ним були виключним правом держави[8, c.62-64].

У сучасному світі найважливішою частиною державних багатств є золотовалютні запаси, що складаються з валютних резервів і офіційних державних запасів країни, - це резерв, що у найкоротший строк може бути проданий і перетворений у гроші, незважаючи на те що юридично золото усунуте зі світової валютної системи.

Здатність дорогоцінного металу швидко перетворюватися в гроші вкрай важлива для влади, коли можливості одержати іноземну валюту з інших джерел вичерпані. Країни, що перебувають у стані економічної кризи або, що зштовхнулися із проблемою дефіциту платіжного балансу, використають золото як застава для одержання зовнішніх валютних кредитів.

Золоті державні запаси в ряді випадків служать заставою для одержання кредиту в інших країнах. Це дозволяє державі зберегти право власності на золото, одночасно одержавши необхідну суму. Наприклад, на початку 1990-х рр. Німеччина надала Італії кредит в 2 млрд. дол. під заставу 518 т золота. Споконвічно злитки перебували на зберіганні в США, але Німеччина поставила умовою кредиту передачу металу зі сховища нью-йоркського банку в німецький банк. Швейцарський банк міжнародних рахунків надав Португалії кредит в 300 млн. дол. під заставу 30 т золота. Аналогічні кредити одержали Мексика, Уругвай і інші країни.

В умовах золотого стандарту роль світових грошей закріпилась за золотом у формі зливків (995 проби) а пізніше і за деякими національними валютами, що вільно розмінювались на золото, перш за все англійським фунтом стерлінгів та доларом США.

Після краху золотого стандарту відбулась трансформація форм світових грошей: від металевих (золота) до національних валют кредитного характеру, а від них до колективних валют, що не мають матеріальної форми (запаси на банківських рахунках).

В сучасних умовах золото перестало використовуватись як міжнародний платіжний засіб і замінене в цій ролі вільно конвертованими національними валютами. Золото продовжує виконувати цю функцію через операції на ринку золота і виступає в якості резервного засобу[8, c. 75].

2.1 Золото на світовому валютному ринку

Відомо, що функцію світових грошей історично виконували золото та срібло, а Паризька валютна система закріпила цю функцію тільки за золотом. Після Другої світової війни США у зв'язку зі зростанням свого валютно-економічного потенціалу розгорнули боротьбу за панування долара під гаслом "долар краще за золото". 15 серпня 1971 р. США наклали "золоте ембарго" на розмін доларів для іноземних центральних банків і тим самим поклали початок процесу демонетизації золота, який був офіційно закріплений в угоді країн у Кінгстоні в січні 1976 р. і ратифікований необхідною більшістю країн у квітні 1978 р. Золото вийшло з грошового і валютного обігу й осіло в скарбах, а операції з цим благородним металом відбуваються сьогодні на особливих ринках. Але питання щодо ролі грошей у розвитку і функціонуванні валютної системі залишається суперечливим.

Основні зміни ролі золота у валютній сфері наприкінці ХХ ст. - початку ХХІ ст. полягають у такому:

Кредитні гроші посунули золото з внутрішнього і міжнародного обороту. Золото перестало прямо обмінюватися на товари, не установлюються золоті ціни. Золото також перестало безпосередньо обслуговувати як засіб обігу і платежу економічні зв'язки товаровиробників. Але золото зберігає важливу роль в економічному обігу як надзвичайні світові гроші. Участь золота в міжнародних валютних відносинах опосередковується нерозмінними кредитними грошима, і зосереджено золото на ринках, де відбувається їх фактичний розмін[ 5, с. 143].

Функція грошей як засобу створення скарбів з виходом золота з обігу набула нових рис. Скарби перестали виконувати функцію стихійного регулятора грошового обігу, тому що золото не може автоматично переходити зі скарбів в обіг, і навпаки, у зв'язку з нерозмінністю кредитних коштів. Але ця функція має певні особливості і не є застійною. Її зв'язок з внутрішніми і світовими ринками зберігся, хоча і значно змінився. Зв'язок приватної тезаврації з процесом виробництва проявляється у перетворенні частини капіталу в золото з метою збереження своєї реальної цінності в умовах інфляції і валютної кризи. Офіційні золоті запаси, зосереджені в центральних банках, фінансових органах держави і міжнародних валютно-фінансових організацій, мають інтернаціональне значення як міжнародні активи [5, с.145].

Обсяг золотого запасу відображає валютно-фінансові позиції країни і служить одним із показників її кредитоспроможності. Обсяг державних та приватних скарбів, які становлять (понад 60 тис. т золота), що дорівнює видобутку золота у західному світі більш ніж за піввіку. Немає жодного товару, який би був накопичений у такому обсязі, як золото, тому золоті запаси важко реалізовувати без конфліктів. І сучасне товарне виробництво не виробило альтернативи золоту у функції скарбів. Натуральні якості золота - однорідність, подільність, міцність, довговічність - найбільш відповідають вимогам, які ставляться до світових грошей[1, с.11].

У функції золота як світових грошей також відбулися зміни. По-перше, тенденція до обмеження міжнародних розрахунків золотом завершилася тим, що відпала необхідність прямого (безпосереднього) його використання в цій сфері. Хоча при золотому стандарті широко застосовувалися кредитні кошти міжнародних розрахунків, а золото служило лише для погашення пасивного сальдо платіжного балансу (цю функцію поряд із резервними валютами золото виконує і зараз). По-друге, золото є світовими грошима, але при цьому зберігає їх трояке значення - служить загальним купівельним, платіжним засобом і матеріалізацією суспільного багатства. Золото досі є загальним товаром світових грошей. За нього можна придбати на ринках золота необхідні валюти, а вже за ці валюти - будь-який товар і погасити заборгованість. У разі кризи роль золота як надзвичайних світових грошей зростає. Валютні кризи супроводжуються "втечею" від нестійких валют до золота у формі "золотих лихоманок". Країни, що розвиваються, отримали 46,5 т золота від МВФ у порядку повернення їх внесків, продали 20 т для погашення зовнішньої заборгованості.

Отже незважаючи на юридичну демонетизацію золота, воно продовжує відігравати важливу роль у міжнародних валютно-кредитних відносинах, яка полягає в такому: держави намагаються на певному рівні на випадок економічних, політичних, воєнних ускладнень підтримувати золоті резерви з урахуванням їх значення. З середини 1970-х років більшість країн періодично переоцінюють золоті резерви за ціною, орієнтованою на ринковий рівень. Центральні банки бережуть свої запаси, а деякі купують їх на золотих аукціонах для поповнення (це переважно країни, що мають позитивне сальдо платіжного балансу)[10, с.101].

Центральні банки використовують свої золоті резерви для угод "своп", забезпечення міжнародних кредитів (прикладом є такі країни, як Італія, Португалія, Уругвай у середині 1970-х років, і країни, що розвиваються, у 1980-х роках). З метою покриття дефіциту платіжного балансу і проплати зовнішніх боргів вони періодично частину золота продають для поповнення валютних резервів (наприклад, Банк Англії, МВФ). У Європейському валютному союзі 20 % офіційних золотих запасів країн-членів служили частковим забезпеченням емісії екю. Золото збережено в активах (10-15 %) Європейського центрального банку, що здійснює емісію євро з 1999 р.

На противагу політиці демонетизації, що була закріплена Ямайською валютною системою, ЄВС основана на частковому використанні золота в операціях між центральними банками і ЄФВС, з 1994 р. - Європейським валютним інститутом, з 1998 р. - Європейським центральним банком, 20 % офіційних золотих запасів країн - членів ЄВС служить частковим забезпеченням емісії екю, а з 1999 р. - євро.

Отже, можна зробити висновок, що і в сучасних умовах зберігаються певні якості золота як валютного металу, тобто золото продовжує виконувати важливу роль у валютній сфері надзвичайних світових грошей.

Сьогодні золотий запас існує в трьох формах:

- централізовані запаси в казначейських і державних банках;

- приватні накопичення фізичних та юридичних осіб (фірм, банків);

- метал використовується в галузях економіки, наприклад у ювелірній та зубопротезній справі[7, с.12].

2.2 Ринок золота на Україні та його розвиток

Якщо говорити про ринок золота в Україні, то сьогодні для нього характерні такі загальні риси, як молодість, нерозвинутість, непрозорість тощо. Процес формування вільного внутрішнього ринку золота й дорогоцінних металів в Україні розпочався переходом країни до ринкових перетворень, коли були започатковані реформи зі скасуванням державної монополії на операції з дорогоцінними металами та лібералізацією загальної системи державного контролю й регулювання їх обороту всередині країни. Тому процес його формування ще й сьогодні не можна вважати завершеним, зокрема через низку прогалин у норма­тивно-правовій базі та брак центральної бізнес-ланки в організації торговельних відносин (центральної інфраструктури ринку)[1, c.17].

Побутує стійкий міф про те, що золото в Україні набагато дорожче, ніж у цивілізованих країнах. Насправді це вже зовсім не так. Середньостатистичні ціни на роздрібне золото відрізняється від європейських на 2-3%. Що цілком пояснюється витратами на закупівлю та вартість доставки зливків із європейських банків. Головною вадою вітчизняного ринку золота, яка серйозно впливає на ліквідність цього металу, як і раніше, є горезвісний спред. Середньостатистичний спред в українських банках становить 13%. Реально різниця ціну багатьох банках більше і дуже залежить від конкретної банківської установи. Приміром, на 10-грамових золотих зливках спред коливається від

3, 37%у банку "Юнекс" до 34,6% в Укрпрофбанку.

Згідно з положенням НБУ про здійснення уповноваженими банками операцій із банківськими металами, сертифікатом якості банківського металу є офіційний штамп визнаного виробника, або письмовий документ виробника, який засвідчує пробу банківського металу та ідентифікує назву визнаного виробника або виробника[12, с.10].

Національний банк України дотримав слова і запровадив в обіг перші в нашій країні інвестиційні монети. Щоб вивчити попит, НБУ викарбував поки що монети " Архістратиг Михаїл" із золотою вагою 1 унція (31,1 г), 1/4 унції (7,78 г), а також срібні монети вагою 1 унція відповідними тиражами 1500, 3000 і 10000 шт. Усі монети виготовлені із золота і срібла вищої проби. У НБУ переконані: інвестиційні монети із дорогоцінних металів будуть затребувані українцями, оскільки можуть стати надійним інструментом для заощаджень. Регулятор розраховує завдяки інвестиційним монетам за кілька років залучити в банківську систему до 10 млрд. дол. Однак амбіційні плани Нацбанку можуть наштовхнутись на нерозвиненість вітчизняного ринку дорогоцінних монет і відсутність у наших співвітчизників досвіду таких інвестицій[13, с. 9].

Стрімке зростання обсягів імпортованого і проданого металу вже наприкінці 1990-х років було зумовлене насамперед стрімким зростанням ювелірної галузі, а потому й попитом з боку непромислових споживачів (фізичних та юридичних осіб). Поступове збільшення банків - учасників цього ринку призвело до зниження торгової маржі й наближення внутрішньо українських цін на банківські метали до світових котирувань.

Нині вітчизняні ціни на банківські метали, насамперед на золото, цілковито відображають світовий курс, тобто наш внутрішній ринок "б'ється в одному пульсі" із зовнішнім, що є свідченням інтегрованості у світовий ринок банківських металів. Йому доводиться мати справу з усіма процесами та тенденціями світового ринку золота.

Сьогодні Україна - чистий імпортер банківських металів, оскільки власного видобутку фактично не має[1, c.19].

Варто також зауважити зростання популярності банківських продуктів, пов'язаних із золотом, серед фізичних та юридичних осіб. За нормативними актами НБУ отримати від банків готівкове золото можуть лише фізичні особи або промислові споживачі. З появою золотих депозитних програм комерційних банків купівля злитків з метою заощадження та збереження коштів стала менш привабливою. А проте юридичні особи, особливо страхові компанії, мають бути зацікавленими в такому варіанті хеджування валютних ризиків. Падіння темпів зростання імпорту банківських металів є свідченням поступового насичення готівкового попиту на золото, тоді як попит на операції з безготівковим золотом, за прогнозами експертів ринку, буде тільки зростати. Ринок таких послуг в Україні лише розвивається, тому, враховуючи його потенціал, можна прогнозувати зростання обсягів операцій фізичних та юридичних осіб із безготівковим золотом упродовж найближчого десятиліття.

Позиція Національного банку України в цьому аспекті передбачувана: поступова дерегуляція ринку і розширення спектра дозволених операцій з метою подальшого розвитку ринку дорогоцінних металів.

Водночас діє низка обмежень операцій із золотом як для фізичних (кредитувати у золоті можна лише промислових споживачів), так і юридичних осіб (купувати готівковий можуть лише фізичні особи та промислові споживачі), а також для нерезидентів (є проблема, пов'язана з регулюванням у разі перетину кордону). Пояснюється це насамперед фінансовими ризиками, браком власного видобутку чи гарантованого джерела надходження золота, а також прагнення запобігти можливим зловживанням і шахрайству. Все це є ознаками нерозвинутості ринку золота. Дійсно, до створення сучасної української біржі золота ще далеко, оскільки ні кількість гравців, ні обсяги ще не досягли рівня розвинутих країн Європи. Сьогодні український ринок золота є ринком індивідуальних домовленостей та банків з великими виробниками і оптовими покупцями, і курси купівлі та продажу металу мають різницю (маржу) в 6-9%! Але ж відомо, що високий рівень маржі є ознакою низької ліквідності ринку. Крім того, про його нерозвинутість свідчить вузький (порівняно зі світовим ринком) спектр здійснюваних банками операцій із золотом, дозволених НБУ[6, c.8].

Отож недооцінка можливих фінансових ризиків є вельми небезпечною для національних банків різник країн. Сучасна світова система настільки інтегрована, а національні економіки настільки взаємозв'язані, що будь-які різкі зміни в одному регіоні одразу відлунюють в інших. Дуже обережна зміна облікової ставки ФРС - по 0.25-0.5% впливає на всіх без винятку гравців на світовому ринку. Станом на 1 жовтня ситуація на ринку дорогоцінних металів характеризувалася зниженням котирувань у першій половині дня. Сьогодні під час ранкової торговельної сесії в Азії золото торгувалося на рівні $868,00-$883,00 за унцію. При відкритті Нью-Йоркської товарної біржі золото на торгах було на рівні $880,00, після чого дещо знизилося. 30 вересня на товарній біржі в Нью-Йорку закриття було зафіксовано на позначці $870,00 за унцію [2, с. 14].

З огляду на нові реалії, зокрема й стосовно ролі золота у сучасному світі, сьогодні є потреба у професійно розробленій, науково обґрунтованій стратегії всіх учасників банківської системи України - стратегії, яка б врахувала вельми високий рівень інтегрованості вітчизняної економіки у світову та її вразливість до змін на світовому ринку[11, с.59].

Прогнози. Якщо в середині 2007 року аналітики компанії Merrill Lynch прогнозували середню ціну на золото в 2008 році $650 за тройську унцію (раніше вони чекали $600 за унцію), то вже на початку 2008-го світові ціни на золото досягли історичного максимуму в $855 за тройську унцію. Всього ж у 2007 році золото виросло в ціні більш ніж на 30%, що свідчить про надійність цього напряму інвестування. Гравці, що вклали засоби в банківське золото 5 років тому, коли воно коштувало 330 доларів, зараз збільшили б свій стан майже в два рази. Щодо того, чи зросла ціна на золото в 2008 році, більшість експертів відповідають, що зростання відбулося, але не так стрімко, як у 2007. Висока ціна золота відображає попит банків і інвестиційних фондів, які сподіваються захистити себе від коливань фінансових ринків. Тому, якщо нестабільність на фінансових ринках зберігатиметься і далі, попит на золото буде тільки рости. Підводячи невеликий підсумок, нескладно зрозуміти, що внески в золоті вигідні, коли вони довгострокові - 3-5 років, і сума внеску повинна складати принаймні 10 тис. грн. Вкладати краще всього не на піку зростання ринку, що має місце зараз, а слід почекати, поки ринок небагато остигне. Безумовно, при покупці золота присутні і ризики. По-перше, ринковий, пов'язаний з можливим зниженням ціни золота - вартість золота безпосередньо залежить від ситуації на міжнародних ринках. По-друге, це ризик ліквідності, коли ви не зможете вчасно знайти покупця на золото, але це не відноситься до депозитних внесків [14, с.7].

Біловезькі домовленості та інші міждержавні угоди, якими регулювався процес самоліквідації СРСР передбачили розподіл між колишніми республіками СРСР активів Союзу, в тому числі й золотого запасу, обсяги якого становили від 200-300 тонн (за офіційним повідомленням Москви) до більш ніж півтори тисячі тонн. Це дало б змогу Україні додати до своїх новостворюваних резервів від 60 до 260 тонн високоліквідного монетарного металу. На жаль цього так і не сталося, що, теж негативно відбилося на стані українського карбованця в 1992-1993 роках. Таким чином, Україна була змушена створювати свій золотий запас з нуля. Початок цьому поклала Постанова Президії Верховної Ради України "Про створення запасу дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів в Україні" від 2 грудня 1991 р., згідно з якою Національному банку України доручалося "з 5 грудня 1991 року приступити до формування в республіці запасу дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів". Першу поставку дорогоцінного металу до Державної скарбниці, створеної при Національному банку, а саме платини, яку переплавляли в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона - було здійснено львівським підприємством "Аргентум" у грудні 1991 р. Золото стало надходити з березня 1992 р. Було відкрито цілу мережу скупок та ломбардів, що дало змогу накопичити значні запаси металу зважаючи на те, що щорічні надходження сягнули близько 400 кг золота та 1 тонни срібла.

Із часом були створені потужності по афінажу та виробництву зливків дорогоцінних металів - на базі об'єднання "Південний машинобудівний завод" (нині це самостійне підприємство "Дніпро-ВДМ"), що дозволило зберігати металеві резерви у формі зливків. Пізніше, у 1996 р., Національний банк придбав певну кількість золота у формі банківських зливків London Good Delivery Standard на міжнародному ринку (в Швейцарії та Великій Британії), що підвищило загальну ліквідність золотого резерву та збагатило певним досвідом в операціях із банківськими металами. Таким чином, на початок 1998 р. золоті запаси Національного банку України становили близько 32 тонн металу, на суму 34 млн. доларів або 1,4% загальних золотовалютних резервів. Такі абсолютні та відносні обсяги є цілком обґрунтованими і достатніми, хоча й не виключається можливість їх певного збільшення у разі видобутку Україною власного золота або розвитку ринкових операцій із банківськими металами.

Вихід Національного банку України на світовий ринок банківських металів дозволив частково приєднатися і до іншої світової практики, згідно з якою більшість центральних банків самостійно не утримують золоті резерви, а користуються послугами окремих центральних банків (Федеральний резервний банк Нью-Йорка, Банк Англії) чи комерційних банків, які спеціалізуються на утриманні золотих запасів. Сьогодні в Україні розвивати ринок золота необхідно для того, щоб забезпечити потреби інвесторів, тезаврацій запаси яких відігріватимуть роль реальних заощаджень і, таким чином, сприятимуть стабілізації грошової системи. Об'єктом тезаврації можуть стати насамперед міні-зливки (від 1 до 100 грамів) та монети з монетарних металів (у тому числі українські). Нарешті у ринкових відносинах зацікавлені й афінажні виробництва, оскільки саме ринок зможе забезпечити їм безперебійне фінансування за рахунок продажу афінавоного металу за ринковими цінами. Наявність природних ресурсів золота в Україні сприятиме ринку жовтого металу. На сьогодні виявлено і класифіковано 236 родовищ в деяких регіонах країни, в тому числі такі перспективні, як Мужіївське (Закарпаття), Травневе (Одеська область) та ін. Але сама наявність (а тим більше кількість) природних запасів металу не є обов'язковою умовою розвитку: наприклад, ні Великобританія, ні Швейцарія, де розташовані головні ринки золота, не є золотодобувними країнами. Те ж стосується і найбільш регіональних ринків. Враховуючи географічне розташування, Київ може розраховувати на те, щоб стати регіональним центром торгівлі золотом для країн Південно-Східної Європи (Україна, Молдова, Болгарія, Румунія, Греція, країни колишньої Югославії, Албанія, Словаччина, Чехія, Угорщина) та Близького Сходу. Цьому може сприяти проміжне розташування Києва між Гонконгом та Цюріхом і Лондоном, а також відсутність достатньо розвинутого ринку дорогоцінних металів у країнах Чорноморської економічної інтеграції. За умови досить швидкого розвитку ринку та встановлення ліберальних правил торгівлі можна розраховувати на те, що головними постачальниками металу стануть Росія, Вірменія та Узбекистан. В Україні поставки можуть забезпечувати підприємства, які займаються видобутком золота та афінажем: АТ "Українські поліметали", "Південмаш" (м. Дніпропетровськ), "Свема" (м. Шостка) та Придніпровський хімічний завод (м. Дніпродзержинськ). Крім того, певну частину металу можуть постачати уповноважені українські та деякі іноземні банки, які мають комерційний інтерес на території колишнього СРСР. Завдяки останнім значно полегшилося б вирішення проблеми інвестицій у золотодобувну галузь України [9, ст.43-45].

Прагнучи створити ринок дорогоцінних металів, Україна повинна врахувати існуючий досвід і традиції. Слід підкреслити, що всі ринки золота та інших дорогоцінних металів, незалежно від їх місцезнаходження та типу операцій - це виключно приватні підприємства для яких характерно:

- В операціях на сучасних ринках дорогоцінних металів (у тому числі золота) бере участь лише приватна клієнтура, приватні особи, банки, установи через які здійснюють операції і державні органи, коли у них виникає потреба в поповненні чи зменшенні своїх запасів або здійсненні інтервенцій. Мається на увазі що не тільки міністерство фінансів, а й центральні банк інколи проводять операції не безпосередньо, а як клієнти уповноважених банків. Це дає змогу уникнути розголосу щодо напрямку та обсягів таких операцій, а відтак - і негативної реклами ринку (це, наприклад вдалося Резервному банку Австралії, який недавно продав на ринку значну частину своїх золотих запасів).

- Запроваджуючи відповідний режим функціонування ринку дорогоцінних металів державні органи (міністерства фінансів, центральні банки, а в окремих випадках - спеціальні державні органи) потім уже не втручаються в їх діяльність, хоча і здійснюють нагляд відповідно до цих правил. Ідеться про те, що офіційні органи не втручаються у процес ціноутворення поставок металу чи розрахунків. Але вони можуть встановлювати норми ліквідності або мінімальні вимоги щодо достатності капіталу для учасників ринку. В деяких країнах існує також "право першої руки" офіційних органів щодо придбання нововидобутого металу, а в країнах із контрольованими ринками офіційні органи стежать за дотриманням обмежень, які діють відносно нерезидентів. Як свідчить світовий досвід організації операцій із дорогоцінними металами, є різноманітні приклади і жорсткої державної регламентації, і повної лібералізації та дерегуляції таких операцій. Вибір принципів їх організації залежить від багатьох чинників політичного та економічного характеру. Але саме вони визначають передусім механізм проведення операцій та організаційну структуру ринків дорогоцінних металів.

Зависокі податки та інші обмеження є "запрошенням" для громадян порушувати закон. Наприклад, високі внутрішні податки, тарифи або заборона імпорту взагалі призводять до контрабанди і, таким чином, підривають повагу до закону. Висока ставка податку є дискримінацією золота у порівнянні з акціями, облігаціями тощо. Потреба та заходи по страхуванню (хеджуванню) від інфляції або конфіскації є відповіддю на дії щодо отримання інвестицій у вигляді золота, що передують вивезенню грошей за кордон.

Організація ринкового механізму первісного розподілу видобутих дорогоцінних металів та здійснення операцій купівлі продажу їх на вторинному ринку повинні базуватися на таких основних принципах:

1. Наявність державного регулювання та контролю за дотриманням встановлених правил, здійснення операцій купівлі-продажу дорогоцінних металів, які проводяться Міністерством фінансів України та Національним банком України.

2. Першочергове право уряду на придбання нововидобутого або просто металу, що пропонується на ринку, за рахунок коштів державного бюджету, але за єдиною для всіх ринковою ціною.

3. Обіг на ринку дорогоцінного металу лише у стандартизованій формі, тобто у зливках стандартної форми та якості. Це забезпечить гарантовану якість поставок металу, порівнянність цін та сумність ринку України зі світовими центрами торгівлі дорогоцінними металами.

4. Ринковий механізм визначення цін на дорогоцінні метали. Вони визначаються на основі співвідношення попиту та пропозиції без прямого адміністративного втручання органів державної влади.

5. Право Національного банку України на здійснення інтервенцій на ринку дорогоцінних металів з метою підтримки цін на бажаному рівні у випадках, коли відбувається їх спекулятивне коливання з внутрішніх причин.

6. Надання Національним банком України ліцензії торговцям монетарними металами (виходячи з критеріїв їх ліквідності та професійної придатності) та нагляд за торговцями дорогоцінними металами з метою забезпечення стабільності ринку.

7. Недержавний статус організаційної структури ринку дорогоцінних металів (що не включає певних прав Національного банку України щодо організаційних чи кадрових рішень такої структури).

8. Стимулювання надходження до країни дорогоцінних металів шляхом ліберальної податкової, митної та ліцензійної політики уряду та Національного банку України.

9. Забезпечення регіонального статусу ринку щодо країн Чорноморського економічного співробітництва чого слід досягти й успішним розвитком операційної діяльності ринку, й відповідними дипломатичними та зовнішньоекономічними кроками української влади.

Створення в Україні національного та міжнародного регіонального ринку золота на вищезазначених принципах вимагає нового ліберального законодавства щодо операцій із золотом. У ньому повинно бути передбачено право на здійснення операцій і резидентами, і нерезидентами за вільними ринковими цінами, які не обкладаються податком на додану вартість або іншим спеціальним податком. Експорт та імпорт дорогоцінних металів (принаймні придбаних на ринку або таких, що ввозяться для продажу на цьому ринку) не повинні обмежуватися [8, ст.202-204].

Розділ 3. Вплив світової кризи на ринок золота

Якщо перерахувати вартість золота з урахуванням втрати доларом США купівельної спроможності з 1969 р., то з'ясується, що історичний максимум 1980р. ще далеко не подолано. У перерахуванні на купівельна спроможність долара в 2009 р., у 1980 р. середньорічна ціна золота складала $ 1 592,66 за тройську унцію. Нагадаємо, що в 1980 р. такий значний сплеск цін на золото був обумовлений наслідками економічної кризи й надмірною емісійною активністю ФРС США. Перерахування ціни на золото з урахуванням інфляційного фактора ще раз розвіює міф про те, що золото здатне зберігати свою вартість. Інвесторам, які купили жовтий метал у 1980 р. по $612 у 2001 р. довелося б його здавати вже по$271 за тройську унцію. При корегуванні на інфляційному складову в США збитки виглядають ще більш вагоміші. Отже, за період, трохи більший за 20 років, вартість тройської унції золота впала у 4,9 разу. При цьому мав місце чітко окреслений довгостроковий спадаючий тренд[11,ст. 98].

На прикладі реальної цінової динаміки за тривалий період часу ми побачили, що слідом за різким зростанням ціни золота настав двадцятилітній період її поступового зниження. У нинішній ситуації варто було прислухатись до заяв Уоррена Баффетта і Джорджа Сороса, які ще в 2009 р. вказували на те, що поточний рівень цін на золото є завищеним. 27 січня 2010 р. на форумі в Давосі Дж. Сорос заявив, що ціни на жовтий метал обваляться.

Трохи раніше Уоррен Баффетт, підкреслюючи свій песимізм щодо купівлі банківського золота у великих обсягах, заявив: "Спочатку ви риєте діру в землі десь в Африці, дістаєте звідти золото, потім привозите його через півсвіту й опускаєте в іншу, спеціально викопану діру в землі, навколо якої розставляєте спеціально найняту охорону. Покажіть мені в цьому процесі додану вартість?". Втім, такий песимізм не завадив основному власникові Berkshire Hathaway п'ять років тому заробити на ринку срібла кілька сотень мільярдів доларів США.

Слід зазначити, прогнози цінових трендів від інвестиційних банків і ключових операторів ринку золота на даний момент є діаметрально протилежними. Так, абсолютна більшість із ТОП-25 основних учасників світового ринку золота прогнозують, що в 2010 р. середня вартість жовтого металу складатиме більше $1 000 за тройську унцію. Середнє значення показника "середньорічна вартість золота в 2010 році", прогнозоване групою з 25 аналітиків, за станом на 11.02.10 р. складало $1 199 за тройську унцію. При цьому оцінки окремих представників цієї групи розбігаються від $1 000 до $1 388 за тройську унцію.

На практиці наприклад, за станом на 12 лютого вартість золота була зафіксована на рівні $1 078,25 за тройську унцію. Тобто прогноз мінімальної ціни у $1 090 від аналітиків Societe Generale вже не підтвердився. Нижня позначка цінового мінімуму в розмірі $900 за тройську унцію, прогнозована RBS Global Вапkіпg & Markets, здається реальною, але й вона не є гарантованою від подальшого падіння[14,ст.11].

Програми стимулювання економіки США автоматично призводять до зростання грошової маси в обігу. Витискування з банківських балансів «токсичних активів" живими грошима має один неприємний наслідок: вони наводнюють економіку коштами, які згодом потрапляють на різні ринки й стають основною причиною казусних диспропорцій.

До таких казусів часів кризи 2008-2009 рр. можна віднести різке зниження прибутковості на ринку казначейських зобов'язань (КЗ) США. У другій половині 2008 р., після сумнозвісного дефолту Lehman Brothers, рівень прибутковості КЗ на вторинному ринку наблизився до нуля. Приблизно в цей же час можна було спостерігати істотний стрибок вартості золота на світовому ринку: з вересня 2008 по січень 2009 р. воно подорожчало з $700 до$900 за тройську унцію. Надмірно збуджені дефолтами Lehman Brothers та AIG інвестори шукали, де з найменшим ризиком розмістити свої кошти. Такими "тихими гаванями" виявилися ринок КЗ США і ринок золота.

В 2009 р. зростання ціни на золото тривало, за рік вона зросла з $874 до $1 087 за тройську унцію. Склалася парадоксальна ситуація, коли уряд США через ФРС насичував економіку грошима, але через побоювання інвесторів ці гроші формували підвищений попит на золото й КЗ. У березні 2009 р. ФРС провела ефективну інтервенцію, викуповуючи на ринку КЗ і тим самим ще більше знижуючи їх прибутковість. Інтервенція на ринку казначейських зобов'язань виявилась вдалою, а у квітні - травні 2009 р. через фондовий ринок в економіку стали повертатися кошти банків. Однак ринок золота інтервенції зачепили слабо. Практично весь обсяг золота, виставлений МВФ на продаж (а це 403,3 тонн), у другій половині 2009 р. був викуплений центральними банками країн, що розвиваються. Зокрема, 50% заявленого до продажу обсягу було викуплено Резервним Банком Індії.

Такі гравці як хедж-фонди, великі спекулянти й VIP - клієнтура інвестиційних банків не поспішать залишати ринок золота. Натхненні зростанням ціни на жовтий метал за 2009 р. на 25%, вони підтримуватимуть попит на нього в поточному році. Отже, думки більшості аналітиків щодо осідання грошової маси, випущеної в обіг, саме на ринку золота є небезпідставними.

Вилучити з ринку жовтого металу "зайву" грошову масу в 2009 р. ФРС на практиці не вдалося. З листопада 2007 року, коли в ЄС перший банк оголосив про свою неплатоспроможність, а іпотечна криза в США, в принципі, була вже прогнозованою, показники М 1 (готівкові й безготівкові гроші в обігу) зріс із $1,375 до $1,693 трлн., або на 23%. Найбільшими темпами грошова маса в США зростала з вересня 2008 по квітень 2009 р. Наступне пікове зростання мало місце з квітня по червень 2009 року. Важливо відзначити, що при збільшенні грошового агрегату М 1 на 23% за 2,5 роки показник зростання економіки США можна вважати близьким до 5%[14, с.13].

Низка потрясінь, що обвалилися на міжнародні ринки в 2010 році, нестійкий характер економічного відновлення після кризи і наростання глобального інфляційного тиску знову говорять на користь того, що золото - це найтвердіша валюта, і в цьому сенсі воно незамінне. А одна з особливостей, якими характеризується ринок золота 2010 року, - що стає все більш очевидним вплив "китайських факторів".

За останнє десятиліття золото зросло в ціні більш ніж у 5 разів. В умовах глобальної фінансової кризи в 2008 році ціна на золото вперше подолала позначку 900 дол. за унцію. Така тенденція зростання збереглася і в 2009 році, коли було подолано 1000-доларову межу. У листопаді ж 2010 року вартість унції золота вийшла вже на рівень 1400 дол. і від тоді коливається поблизу цієї позначки.

У цьому, зрозуміло, відбилися боргова криза в Європі і американське рішення про проведення додаткового монетарного ослаблення. Крім цих факторів предметом широкої уваги, як слід було очікувати, став вплив "китайських факторів". На китайському ринку золота в 2010 році була вперше подолана подначка 300 юанів за грам золота, але більш важливою стала перспектива запровадження нової політики, від якої безпосередньо залежить доля цього сектора ринку. Так, в серпні Народний банк Китаю та інші зацікавлені структури поширили спільний документ під назвою "Думки щодо сприяння розвитку ринку золота", в якому про розвиток ринку золота говориться вже як про фактор, який сприяє удосконалення національного фінансового ринку і підвищення його конкурентоспроможності.

Основа для того, щоб ринок золота став важливою складовою фінансової системи, в Китаї вже практично створена. У 2009 році обсяг виробництва золота в Китаї досяг 313,98 тонни, третій рік поспіль забезпечуючи йому перше місце в світі. Країна має також найбільший за обсягом угод торговий майданчик із золота і стрімко зростаючий ринок приватних інвестицій у золото. Згідно з даними за січень-вересень 2010 року, на Шанхайській біржі золота обсяг угод за участю фізичних осіб перевищив 4600 тонн, а у вартісному вираженні - 1,1 трлн. юанів, в наявності різке зростання порівняно з минулим роком.

На сьогодні світові запаси золота оцінюються в 163 тис. тонн - це приблизно 30 грамів на кожного жителя Землі, однак у Китаї цей показник становить менше чотирьох грамів, що експерти сприймають також як свідчення великого потенціалу зростання. А велика чисельність населення означає величезний ринок споживання: при середньодушове споживання всього в два грами золота обсяг ринку складе приблизно 2600 тонн, що дорівнює річному обсягу виробництва золота на всій планеті.

Експерти висловлюють упевненість, що в міру розширення масштабів китайського ринку золота, удосконалення відповідних політичних установок і розвитку диверсифікаційних процесів, вплив "китайських факторів" на світовий ринок золота буде ставати все відчутнішим і помітнішим, і перестане здаватися дуже далекою і недосяжною ситуація, коли Китай буде виступати одним з головних учасників процесу прийняття рішень на цьому ринку[15].

Висновок

Еволюція теоретичних підходів до дослідження золота відображає зміни економічної політики держав у різні періоди часу. Ранній меркантилізм акцентував увагу на нагромадженні золота, оскільки держава прагнула збільшити його запаси, обмежуючи експорт. Пізній меркантилізм як основну функцію розглядав обертання золота, тому що мануфактурне виробництво стимулювало товарно-грошові відносини, а держави заохочували експортно-імпортні операції. Класична політекономія, а потім марксистська політекономія розвили цей підхід, визначивши золото як загальну міру вартості і доповнивши функції грошей функціями платежу і світових грошей, відбиваючи невтручання держав у механізм вільної торгівлі. Кейнсіанство і неокейнсіанство зосередили дослідження золота тільки в рамках функції світових грошей і головної резервної валюти в міжнародному обміні, формуючи політикові активного втручання держави в економіку. У сучасних умовах золото є "позанаціональним" активом і розглядається як альтернатива стосовно грошових, фінансових і кредитних інструментів.

Ринок золота - організована система відносин між суб'єктами з приводу купівлі-продажу дорогоцінного металу, що функціонує на різних рівнях його організації: світовому, регіональному, внутрішньому. Світовий ринок золота характеризується вільним обертанням дорогоцінного металу на міжнародному рівні, рівноправним статусом його учасників, недосконалою конкуренцією, розвитою інфраструктурою, стійко високим попитом та нестабільною пропозицією. Його об'єктом є золото у виді наявного і безготівкового металу; суб'єктами золотодобувні компанії, промислові споживачі, спеціальні секції фондових бірж, інвестори і тезавратори, монетарні влади, професійні дилери і посередники. Постійний попит пред'являють покупці, що використовують золото як промислову сировину, а регулярна пропозиція виходить від золотодобувних компаній. Поводження постійних учасників передбачувано впливає на кон'юнктуру ринку, дії інших учасників складно прогнозовані, що приводить до несподіваних порушень балансу попиту та пропозиції і різких стрибків ринкової ціни на золото. Регіональні ринки золота формуються в рамках міждержавних об'єднань, внутрішні ринки є національними, їхні учасники - місцеві інвестори і тезавратори.

Аналіз кон'юнктури світового ринку золота за останні 15 років дозволив виявити сучасні тенденції в попиті та пропозиції дорогоцінного металу. Попит залежить від рівня розвитку промисловості, потреби в поповненні золотовалютних державних резервів, спекулятивних тенденцій і в цілому має тенденцію до стійкого росту.

Золото стало товаром, і тепер воно втратило частину свого монетарного значення, отже стратегії нагромадження заощаджень у золоті дістають спекулятивного характеру. Особа, що приймає рішення щодо купівлі банківського золота, повинна усвідомлювати, що подібна операція є спекуляцією.

Процес формування світового ринку золота почався в кінці 19 сторіччя і його основним центром вважався Лондон.

Після Першої світової війни до торгівлі золотом підключилися декілька приватних компаній, а після Другої світової війни виникають місцеві ринки золота (Гонконг, Бангкок, Макао та інші). У зв'язку зі зростанням світових цін на золото для їх утримання на певному рівні було створено "Золотий пул", однак світову місію він не виконав і ціна на золото продовжувала зростати. В результаті сформувався "двоярусний" ринок золота. На першому центральні банки з офіційною ціною золота, на другому - комерційні банки та інші фінансові установи з ринковою ціною. Тобто фактично золото було поставлено в один ряд з іншими товарами, що юридично було оформлено Ямайською угодою 1976 року. Золото перестало виконувати функцію світових грошей.

Сучасний світовий ринок золота включає ринки Лондона, Цюріха, Франкфурта-на-Майні, Брюсселя, Гонконгу, Сінгапура, Токіо, Макао, Дубаю, Бейрута, Нью-Йорка, Торонто, Монтевідео, Буенос-Айреса, Каракаса, Сант-Яго.

Учасниками ринку золота є видобувні компанії, асоціації виробників, афінажні підприємства, комерційні й інвестиційні банки, дилерські компанії, центральні банки, інвестори, ювелірні підприємства, електронне виробництво та інші.

Торгівля золотом здійснюється тільки в регламентованій стандартній формі.

Активну участь у торгівлі золотом беруть МВФ та інші міжнародні фінансові організації. Ринок золота в Україні знаходиться в стадії формування.

Список використаної літератури

1. Арінчук О.Б. Ринок золота України / О.Б. Арінчук // Додаток до журналу "Вісник Національного Банку України" "Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності". -2010. - №9 (спецвипуск). - С. 11,19

2. Бойцун М. Є. Міжнародні фінанси: навчальний посібник / М. Є. Бойцун,

М.В. Стукало - 2-ге видання. -К.: ВД "Професіонал", 2005. - 336 с.

3. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: підручник / Боринець С.Я. -2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2006. - 384 с.

4. Бугулов В.М. Національний банк та його операції: конспект лекцій / В.М. Бугулов, Т.В. Бугулова. - К.: МАУП, 1997. - 87 с.

...