Роль профспілок. Двостороння монополія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

з дисципліни: "Макроекономіка"

на тему: "Роль профспілок. Двостороння монополія"

План

Вступ

1. Суть та організація профспілок

2. Роль профспілок у формуванні трудового потенціалу

3. Двостороння монополія

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В даний час у профспілках України йдуть складні процеси пристосування і якщо на великих підприємствах профспілкові організації мають величезний досвід роботи з захисту прав і інтересів своїх членів, а також володіють для цього засобами, то колективи малих підприємств, такими можливостями не володіють. Найчастіше працівники малих приватних підприємств не знають своїх прав і, як наслідок, їх права порушають роботодавці. Більш того, власники не зацікавлені в створенні профспілкового орана на своїх підприємствах.

В сучасних умовах профспілки являють собою добровільні незалежні громадські організації, що об'єднують працівників, зв'язаних загальними інтересами по роду їхньої діяльності як виробничої, так і в соціальній сфері. Своїм головним завдання профспілки всіх напрямків ставлять захист прав і законних інтересів працюючих, установлення соціальної справедливості, ефективної та гуманної економіки.

Значну роль у еволюції у трудових відносинах відіграло законодавство про право трудящих організовувати професійні спілки, які покликані захищати інтереси трудящих як на рівні підприємств, так і в суспільстві в цілому.

1. Суть та організація профспілок

Професійна спілка або "тред-юніон" (від англ.слів Trade Union) у первісному значенні слова означає просто групу людей, які об'єднуються завдяки спільній роботі і тому, що вони мають спільні інтереси. Власне кажучи, вони об'єднуються саме для того, щоб захищати свої спільні інтереси. Вважається, що першу профспілку утворили в 1792 р. бавовнопрядильники Ланкаширу в Англії. Приблизно в той же час, наприкінці XVIII ст., подібні організації під назвою "товариства опору" стали виникати у Франції. Ледь народившись на світ, профспілки вимушені були піти у підпілля. Роботодавці одразу зрозуміли, чим загрожують їм ці спершу малочисельні спілки й товариства. Працедавці домагалися законодавчої заборони їх діяльності. профспілка працівник монополія

Профспілковий рух в цілому відзначається досить суперечливою історією свого розвитку. Відігравши чималу і визначну роль в розвитку цивілізованого ринку робочої сили, профспілки в розвинених країнах світу в міру розвитку "соціальної економіки" поступово втрачали свою визначальну роль. Життя довело, що чим багатша країна, чим вищого рівня добробуту вона досягла, тим спокійніші в ній відносини на ринку праці, тим менш гострою стає боротьба праці й капіталу, рідкішими й коротшими страйки.

Професійні спілки створюються з метою представництва, здійснення та захисту соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок. Їх діяльність базується на принципах законності. Профспілки у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, політичних партій тощо. Вони ведуть колективні переговори, здійснюють укладання колективних договорів, генеральної, галузевих, регіональних, міжгалузевих угод від імені працівників. У цих договорах і угодах визначаються погоджені величини й умови оплати праці, її умов, режимів праці і відпочинку, умови розподілу прибутку, зайнятість тощо. Загалом усе те, від чого залежить формування, розвиток і використання ресурсів праці. Захищаючи право громадян на працю, профспілки беруть участь у розробленні та здійсненні державної політики в галузі зайнятості населення, трудових відносин, оплати й охорони праці та соціального захисту. Вони беруть участь у розробці державних і територіальних програм зайнятості.

Кожна профспілка має свій власний зразок організації. Однак типова велика профспілка має дещо подібну до інших структуру. Основу становлять члени профспілки. Кожна, навіть невелика група працівників, може бути представлена своїм уповноваженим. Він є звичайним постійним робітником, який обирається своїми колегами для представництва їх інтересів перед вищою ланкою Спілки та її керівництвом. Його профспілкова діяльність, як правило, не оплачується. Кілька груп працівників може бути представлена вже постійним (full-time) профспілковим діячем, який присвячує велику частку або весь свій час профспілковій діяльності, а тому оплачується спілкою. На галузевому рівні (зборах) можуть обговорюватися дуже важливі питання і кожен член спілки має право виступати з власними пропозиціями. На таких мітингах формуються первинні інтереси окремих груп, які залучені до профспілкової політики. Президенти секретаріатів виконавчих комітетів великих профспілок представляють вже інтереси очолюваної ними Кожного року великі національні профспілки збираються на свою щорічну конференцію. Кожна секція профспілки обирає на конференцію своїх представників, де обговорюються найбільш важливі пропозиції і загальні питання, приймаються рішення, які мають пройти через виконавчі комітети. Останні підзвітні Конгресові профспілок.

Конгрес профспілок (КП) не має права втручатися в роботу окремих національних профспілок. Єдина санкція, яку КП може собі дозволити - це виключення Спілки з Конгресу профспілок. КП діє виключно на переконанні і впливі на індивідуальні профспілки з тим, щоб вони приєдналися до КП і проводили спільну політику.

2. Роль профспілок у формуванні трудового потенціалу

Профспілки є головним суб'єктом соціального партнерства й основним виразником соціально-трудових інтересів найманих працівників. Звідси їх роль, яка визначена в Законах Україні "Про зайнятість населення" та "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємствах, установах або організаціях незалежно від форм власності і видів господарювання.

Вплив профспілок на заробітну плату і зайнятість можна визначити таким чином. У разі максимізації зайнятості профспілка фіксує пропозицію праці і змушує роботодавця найняти певну кількість працівників. Відповідно до класичної теорії виникають суперечності. Намагання збільшити чисельність працівників - членів профспілки до Lu призводить до зниження їхньої заробітної плати. У результаті профспілка може припинити існування, тому що веде своїх членів до зубожіння.

У науковців і досі немає єдиного погляду на діяльність профспілок. Англійський економіст Дж. І. Кінг у своїй книзі "Labour Economics" з цього приводу висловився так: "Єдиний беззастережний висновок - той, що профспілки в економіці мають значення, але в якому напрямі і до якого ступеня поширюється їх економічний вплив - усе ще не зрозуміло".

У зв'язку з переходом від планової централізованої системи економіки до ринкової перед профспілками України постали завдання докорінної перебудови їхньої діяльності.

Через дію об'єктивних економічних законів та психологічні "гальма" керівників і рядових членів профспілкових організацій, а також через перешкоди з боку багатьох роботодавців, особливо приватних, виникли принципові суперечності і проблеми профспілок України. Перша суперечність пов'язана з тим, що підвищення заробітної плати, про яке дбають профспілки, може призвести до зростання рівня безробіття. Друга суперечність пов'язана з різницею в рівнях заробітної плати, часто-густо соціально несправедливої, працівників різних галузей, навіть якщо вони виконують однакову роботу, за умов об'єднання їх у профспілки за професійною або галузевою ознакою. Третя суперечність полягає в тому, що, сприяючи участі трудящих в управлінні виробництвом, профспілки мимоволі послаблюють свою роль у ньому.

Згадані та інші суперечності призводять до виникнення таких проблем у профспілковому русі в Україні: постійне зниження довіри у працівників до профспілок, а з нею і рівня юніонізації економіки; незацікавленість та неспроможність організувати профспілкові організації на приватних підприємствах і недостатня підтримка профспілками тих працівників, які втратили роботу. Саме через загострення вказаних проблем профспілки переважно і втрачають довіру. Усе це знижує роль профспілок у формуванні та використанні трудового потенціалу. В багатьох випадках профспілкові лідери стають "кишеньковими" виконавцями вимог роботодавців.

Прибутковість підприємницької справи є критерієм успіху, тому в XIX і на початку XX століття такий успіх досягався за будь-яку ціну, а саме - надмірною експлуатацією працівників, мізерною заробітною платою та заощаджуванні на створенні належних умов праці. Свавілля і безконтрольність руйнували основи економічного розвитку за рахунок деградації ресурсів праці через зубожіння та низький рівень навчання. Поступово необхідність регулювання та координації своєї діяльності почала усвідомлюватись і самими підприємцями. Підприємці почали створювати свої об'єднання, які були необхідні обстоювати на противагу профспілкам інтереси роботодавців.

Об'єднання підприємців бувають двох типів - некомерційні, засновані на підставі законодавства про громадські організації, і комерційні, що діють як комерційні асоціації, концерни, міжрегіональні, регіональні та інші об'єднання. Першою некомерційною організацією роботодавців України є Спілка підприємців Криму, створена 1989 року. Українська спілка промисловців і підприємців (УСПП) також була заснована 1989 року, а реорганізована в сучасному вигляді в 1991 році. Організаційна структура УСПП являє собою галузевий, регіональний і національний рівні. УСПП домінує як спілка в Україні. Серед інших спілок роботодавців слід назвати Спілку орендарів та підприємців України, Українську національну асамблею підприємництва та ін..

Роль і значення підприємницьких об'єднань визначається тим, наскільки результативно вони можуть виконувати свої завдання. Це:

· аналіз соціально-економічної ситуації, боротьба за створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

· рецензування й експертиза законодавчих актів;

· відпрацювання стратегії та єдність дій, залагодження конфліктів між роботодавцями;

· представництво та захист інтересів підприємців у стосунках з державою та її органами різного рівня;

· відпрацювання стратегії у відносинах з найманими працівниками та їхніми організаціями;

· надання послуг членам об'єднань (інформаційних, консультаційних, наукових у формуванні громадської думки тощо).

3. Двостороння монополія

Ринкова структура, в якій на ринку з боку попиту діє монопсоніст, а з боку пропозиції - монополіст, має назву двостороння монополія. Двостороння монополія, чи монополія-монопсонія, виникає на ринку праці при укладанні трудового договору між профспілкою і союзом підприємців.

Організація трудящих у професійні спілки дає їм можливість нейтралізувати певним чином монопсоністичні тенденції корпорацій монополістичного чи олігопольного типу, тому що профспілка формує монополію на ринку праці. Унаслідок цього формується двостороння монополія. Під двосторонньою монополією розуміють такий тип будови ринку, при якому бік пропозиції являє монополіст, а сторону попиту - монопсоніст (монополія, обмежена монопсонією).

Двостороння монополія - це поєднання моделі монопсонії з моделлю відкритих спілок. Спілка є монополістичним продавцем праці і протистоїть монопсоністичному наймачеві праці, який також може впливати на заробітну плату, обмежуючи зайнятість. Така ситуація зустрічається у сталеливарній, автомобільній галузях, сільськогосподарському машинобудуванні, коли одна велика спілка веде переговори з великим бізнесом.

Монополіст виходячи з моделі поведінки монополії, у випадку якби він продавав свій товар конкуруючим покупцям, встановив би ціну на певному рівні при певному обсязі. Однак монополісту протистоїть не безліч конкуруючих між собою покупців, а єдиний монопсоніст, що також прагне реалізувати свою монопсоністичну влада (покупець володіє ринковою владою і тому прагне максимізувати власний прибуток), тобто запропонувати власну ціну продавцю.

Чиста конкуренція і чиста монополія є ідеальні форми. Вони допомагають усвідомити сутність будови різноманітних ринкових відносин, але у своїх крайніх (абсолютних) формах практично ніколи не зустрічаються в реальному житті. У цьому розділі розглядається монополістична конкуренція - ринкова структура, з якою ми стикаємося щодня.

Термін і модель монополістичної конкуренції ввів у науковий обіг в 1933 р. Е. Чемберлін. У широкому сенсі всі типи будови ринку (у тім числі і олігополія,), що знаходяться між чистою монополією і чистою конкуренцією, можуть трактуватися як монополістична конкуренція. Та й саме найменування "монополістична конкуренція" отримала тому, що містить в себе елементи обох вищезазначених ідеальних ринкових структур.

Монополістична конкуренція - це ринкова структура, в якій безліч фірм продають неоднорідний продукт на одному ринку.

За Чемберлін, монополістично конкурентну галузь утворюють безліч продавців, що пропонують набір продуктів, які є близькими субститутами. Кожен продавець прагне максимізувати прибуток, змінюючи якість свого продукту його кількість і, що пропонується на продаж. Хоча продуктова диференціація практично важко вимірювана, прийнято вважати, що саме в ній полягає сутність монополістичної конкуренції.

Висновок

Професійні спілки створюються з метою представництва, здійснення та захисту соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок. Їх діяльність базується на принципах законності. Профспілки у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, політичних партій тощо. Вони ведуть колективні переговори, здійснюють укладання колективних договорів, генеральної, галузевих, регіональних, міжгалузевих угод від імені працівників. У цих договорах і угодах визначаються погоджені величини й умови оплати праці, її умов, режимів праці і відпочинку, умови розподілу прибутку, зайнятість тощо. Загалом усе те, від чого залежить формування, розвиток і використання ресурсів праці.

Профспілки є головним суб'єктом соціального партнерства й основним виразником соціально-трудових інтересів найманих працівників. Звідси їх роль, яка визначена в Законах Україні "Про зайнятість населення" та "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємствах, установах або організаціях незалежно від форм власності і видів господарювання.

Ринкова структура, в якій на ринку з боку попиту діє монопсоніст, а з боку пропозиції - монополіст, має назву двостороння монополія. Двостороння монополія, чи монополія-монопсонія, виникає на ринку праці при укладанні трудового договору між профспілкою і союзом підприємців.

Організація трудящих у професійні спілки дає їм можливість нейтралізувати певним чином монопсоністичні тенденції корпорацій монополістичного чи олігопольного типу, тому що профспілка формує монополію на ринку праці. Унаслідок цього формується двостороння монополія. Під двосторонньою монополією розуміють такий тип будови ринку, при якому бік пропозиції являє монополіст, а сторону попиту - монопсоніст (монополія, обмежена монопсонією).

Список використаної літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, ст. 141

2. Закон України "Про професійні спілки їх права ті гарантії діяльності" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, ст. 397

3. Кодекс законів про працю України: станом на 16 жовтня 2006 року / Україна. Закони. - К. : Велес, 2006, ст. 96

4. Профспілковий рух і сьогодення // "Дзеркало тижня", 2003, № 10

5. Грішнова О.А. "Економіка праці та соціально-трудові відносини" // Підручник - К.: Знання, 2004, ст. 535

6. Трудове право України: Практикум // Чанишева Г. І., Болотіна Н. Б., Додіна Т. М., Олейнікова О.Л. - К.: Хрінком Інтер, 1999, ст. 246

7. Рузавін. Г.І. "Основи ринкової економіки" // М.: ЮНИТИ, 1996, ст. 69

Размещено на Allbest.ru