Ефективність використання оборотних засобів, проблеми перехідного періоду
Поняття, структура та економічна сутність оборотного капіталу. Класифікація оборотних засобів. Методичні підходи до оцінки ефективності використання оборотних засобів. Можливі заходи щодо підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.12.2012 |
| Размер файла | 539,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Сумський державний університет
Кафедра економіки
Курсова робота
з дисципліни: Економіка підприємства
на тему: Ефективність використання оборотних засобів, проблеми перехідного періоду
Вступ
Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їхнього використання - одне з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їхньої організації. Висока інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їхнього використання.
Однією з умов безперервності виробництва є постійне поновлення його матеріальної основи - засобів виробництва. У свою чергу, це визначає безперервність руху самих засобів виробництва, який відбувається у виді їхнього кругообігу.
У своєму обороті оборотні фонди послідовно приймають грошову, продуктивну і товарну форму, що відповідає їх розподілу на виробничі фонди і фонди обігу.
Матеріальним носієм виробничих фондів є засоби виробництва, що підрозділяються на предмети праці. Готова продукція разом з грошовими коштами і коштами в розрахунках утворюють фонди обігу.
Кругообіг фондів підприємства починається з авансування вартості в грошовій формі на придбання сировини, матеріалів, палива й інших засобів виробництва - перша стадія кругообігу. У результаті кошти приймають форму виробничих запасів, виражаючи перехід зі сфери обігу в сферу виробництва. Вартість при цьому не витрачається, а авансується, тому що після завершення кругообігу вона повертається. Завершенням першої стадії переривається товарний оборот, але не кругообіг.
Друга стадія кругообігу відбувається в процесі виробництва, де робоча сила здійснює продуктивне споживання засобів виробництва, створюючи новий продукт, що несе в собі перенесену і знову створену вартість. Авансована вартість знову змінює свою форму - із продуктивної вона переходить у товарну.
Третя стадія кругообігу полягає в реалізації виробленої готової продукції (робіт, послуг) і одержанні коштів. На цій стадії оборотні кошти знову переходять зі сфери виробництва в сферу обігу. Перерване товарний оборот відновлюється, і вартість з товарної форми переходить у грошову. Різниця між сумою коштів, витрачених на виготовлення і реалізацію продукції (робіт, послуг) і отриманих від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг), складає грошові нагромадження підприємства.
Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають у новий, тим самим здійснюється їх безупинний оборот. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва і обігу.
Аналіз кругообігу фондів підприємства показує, що вартість, яка авансується не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно у визначених розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, вартість, що авансується, на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній та товарній формах.
Кругообіг фондів підприємства може здійснюватися тільки при наявності визначеної авансуємої вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не залишає його, послідовно змінюючи свої функціональні форми. Зазначена вартість у грошовій формі являє собою оборотні кошти підприємства.
Оборотні кошти виступають насамперед як вартісна категорія. Вони в буквальному значенні не є матеріальними цінностями, тому що з них не можна робити готову продукцію. Будучи ж вартістю в грошовій формі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу приймають форму виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції. У відмінності від товарно-матеріальних цінностей оборотні кошти не витрачаються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.
Момент авансування являє собою одну з істотних і відмітних рис оборотних коштів, тому що він відіграє важливу роль у встановленні їхніх економічних границь. Тимчасовим критерієм для авансування оборотних коштів повинен бути не квартальний чи річний обсяг фондів, а один кругообіг, після якого вони відшкодовуються і вступають у наступний.
Вивчення сутності оборотних коштів припускає розгляд оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні кошти, оборотні фонди і фонди обігу існують у єдності і взаємозв'язку, але між ними є істотні розходження, що зводяться до наступного: оборотні кошти постійно знаходяться у всіх стадіях діяльності підприємства, у той час як оборотні фонди проходять виробничий процес, замінюючись все новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Виробничі запаси, будучи частиною оборотних фондів, переходять у процес виробництва, перетворюються в готову продукцію і залишають підприємство. Оборотні фонди повністю споживаються в процесі виробництва, переносячи свою вартість на готовий продукт. Їхня сума за рік може в десятки разів перевищувати суму оборотних коштів, що забезпечують при здійсненні кожного кругообігу переробку або споживання нової партії предметів праці і залишаються в господарстві, роблячи замкнутий кругообіг.
Оборотні фонди безпосередньо беруть участь у створенні нової вартості, а оборотні кошти - побічно, через оборотні фонди.
У процесі кругообігу оборотні кошти утілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою останніх функціонують у процесі виробництва, беруть участь у формуванні витрат виробництва.
Якби оборотні кошти прямо і безпосередньо брали участь у створенні нового продукту, то вони поступово зменшувалися б і до моменту закінчення кругообігу повинні були б зникнути.
Оборотні фонди представляючи собою споживчу вартість, виступають у єдиній формі - продуктивній. Оборотні кошти, як відзначалося, не тільки послідовно приймають різні форми, але і постійно у окремих частинах перебувають у цих формах.
Приведені обставини створюють об'єктивну необхідність для розмежування оборотності оборотних фондів і оборотних коштів.
Порівняння оборотних коштів з фондами обігу, що є функціональною формою оборотних коштів на стадії обігу, приводить до наступних результатів. Кругообіг фондів підприємства завершується процесом реалізації продукції (робіт, послуг). Для нормального здійснення даного процесу вони поряд з основними й оборотними фондами повинні мати і фонди обігу.
Оборот фондів обігу нерозривно зв'язаний з оборотом оборотних виробничих фондів і є його продовженням і завершенням. Роблячи кругообіг, ці фонди переплітаються, утворюючи загальний оборот, у процесі якого вартість оборотних фондів, перенесена на продукт праці, переходить зі сфери виробництва в сферу обігу, а вартість фондів обігу в розмірі авансованої вартості - зі сфери обігу в сферу виробництва. Так здійснюється єдиний оборот авансованих коштів, що проходять через різні функціональні форми і повертаються у вихідну грошову форму. Оборотні кошти, роблячи кругообіг, зі сфери виробництва, де вони функціонують як оборотні фонди, переходять у сферу обігу, де вони функціонують як фонди обігу.
Визначення оборотних коштів як авансованих коштів у створювані запаси оборотних виробничих фондів і фондів обігу не розкриває повного економічного змісту цієї категорії. Воно не враховує, що поряд з авансуванням визначеної суми коштів відбувається процес авансування в ці запаси вартості прибавочного продукту, створюваного в процесі виробництва. Тому в рентабельних підприємствах після завершення кругообігу фондів сума авансованих оборотних коштів при завершенні кругообігу фондів зменшується в зв'язку з понесеними збитками.
Оборотні кошти часто ототожнюються з грошовими коштами. Кошти, зайняті у виробництві й у обігу, не слід ототожнювати з грошима. Сукупна вартість авансується у формі грошей і, пройшовши процес виробництва і обігу, знову приймає цю форму. Грошові кошти є посередником у русі коштів. Сукупна вартість, виражена в грошах, перетворюється в реальні гроші тільки часом і вроздріб.
Отже, оборотні кошти являють собою авансуєму в грошовій формі вартість для планомірного утворення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасність здійснення розрахунків.
Оборотні кошти підприємства виконують дві функції: виробничу і розрахункову. Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи в оборотні виробничі фонди, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на зроблений продукт. По завершенні виробництва оборотні кошти переходять у сферу обігу у виді фондів обігу, де виконують другу функцію, що складається в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову.
Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Недолік коштів, авансуємих на придбання матеріальних запасів, може привести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми. Зайве відволікання коштів у запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективному їхньому використанню.
Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.
Розділ 1. Поняття, структура та економічна сутність оборотного капіталу
Для здійснення виробничого процесу підприємство повинно мати не тільки основні, але й оборотні засоби, які забезпечують неперервність процесу виробництва й обігу. Ритмічність, злагодженість і висока результативність виробничої діяльності багато в чому залежить від оптимальних обсягів обігових коштів.
1.1 Елементи та економічний зміст оборотних засобів
Оборотним капіталом ( обіговими коштами) - називають засоби виробництва, що, на відмінну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого переносять свою вартість на вартість готової продукції цілком. ( 1, с. 90)
Оборотні засоби об'єднані в економічно однорідні групи, які називають елементами. До основних елементів оборотних засобів належать: запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів та інші (таблиця 1.1).
Запаси складаються з виробничих запасів, тварин на вирощуванні та підгодівлі, незавершеного виробництва, готової продукції та товарні.
¦ Виробничі запаси -- це ті матеріальні ресурси, які вже поступили на підприємство, але ще не піддавались обробці або використанню: сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати. комплектуючі вироби, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети тощо, які призначені для виробництва продукції. виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб.
Сировина для перетворення в матеріали вимагає затрат живої сили. Основні матеріали - в результаті певної обробки перетворюються в готові вироби (продукти). Допоміжні матеріали безпосередньо не входять у готову продукцію, але беруть участь в її створенні або наданні їй певних властивостей. Покупні напівфабрикати за своєю основою це матеріали, які пройшли попередню обробку, але вимагають певного доопрацювання для перетворення їх в готові вироби. Комплектуючі вироби - кінцева продукція, яка отримана з інших підприємств і використовується на стадії складання готової продукції. Тара призначена для упаковки готової продукції, а запасні частини - для ремонту основних засобів. Малоцінні та швидкозношувані предмети використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу.
¦ Незавершене виробництво - продукція, яка перебуває на різних стадіях процесу її виготовлення (наприклад, деталі; вузли, вироби, обробка яких незакінчена). Незавершене виробництво на підприємствах, які виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг).
¦ Готова продукція -- продукція, що виготовлена на підприємстві та призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом, а також та продукція, яка відправлена, але ще не оплачена.
¦ Товари - матеріальні цінності, що придбані та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
¦ Дебіторська заборгованість -- сума заборгованості на користь підприємства за товари, роботи, послуги, а також за розрахунками з бюджетом, виданими авансами тощо.
Дебіторська заборгованість представлена такими її видами: векселі одержані; заборгованість за товари, роботи, послуги, заборгованість за розрахунками.
Векселі одержані - це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, яка забезпечується векселем. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - це заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). Надання продукції в кредит сприяє зростанню обсягів реалізації, але водночас існує ризик її неповернення боржником, тобто можливе виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.
Вексель - це безумовно письмове зобов'язання сплатити певну суму протягом визначеного періоду чи у встановлений термін на користь пред'явника векселя.
Таблиця 1.1
Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає у зв'язку з переплаченими податками, зборами та іншими платежами до бюджету, виданими авансами, нарахованими дивідендами, відсотками, роялті, що підлягають отриманню, тощо.
¦Поточні фінансові інвестиції - це інвестиції, що легко реалізуються і утримується протягом терміну, що не перевищує один рік. До поточних інвестицій належать ринкові цінні папери, казначейські векселі, депозитні сертифікати, інші цінні папери.
¦ Грошові кошти та їх еквіваленти включають як реальні гроші, які перебувають в касі підприємства, на банківських рахунках а національній чи іноземній валюті, в дорозі, так і у формі грошових документів.
¦ Витрати майбутніх періодів - витрати, оплачені в звітному періоді, які належать до наступного облікового періоду, наприклад, наперед сплачені орендна плата, страховка, рекламні послуги тощо. Ці витрати відрізняються від незавершеного виробництва тим, що будучи понесеними одночасно або протягом незначного проміжку часу, вони відносяться на собівартість виготовленої продукції не зразу, а поступово.
¦ Інші оборотні засоби - ті оборотні засоби, які не включені в склад вищеперелічених їх видів, знаходять в відображення в їх сумі.
Використання оборотних засобів підприємства безпосередньо пов'язане з конкретними особливостями формування його операційного циклу. Операційний цикл -- період повного обороту всієї суми оборотних засобів, в процесі якого змінюються їх види.
У виробництві операційним циклом здебільшого називають середній проміжок між придбанням матеріалів для виробництва та отриманням грошових коштів за реалізовану продукцію. Іншими словами, для виробничих підприємств операційний цикл - це середній проміжок часу, необхідний для перетворення грошових коштів у продукцію підприємства і навпаки. Цикл такого обороту поданий на рис. 1.2
Таблиця 1.2 Рух оборотних засобів протягом операційного циклу
Отже, оборотні засоби підприємства за операційний цикл проходять три основні стадії, послідовно змінюючи форму:
на першій стаді - стадії обігу - оборотні засоби у грошовій формі (гроші та їх еквіваленти) використовуються для придбання сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів; На даній стадії обігу можливе з економлення грошових ресурсів, наприклад зниження цін на ресурси, ціни на їх доставлення.
на другій стадії - стадії виробництва - ці матеріальні ресурси надходять у виробництво і піддаються обробці, поступово перетворюючись у запаси готової продукції; запровадження нових провідних технологій дають можливість біль раціональному використанню предметів праці, зниженню відходів виробництва тощо.
третя стадія -- стадія обігу -- розпочинається з поступлення готової продукції на склад підприємства і закінчується отриманням виручки від реалізації продукції (оборотні засоби можуть виступати у вигляді готової продукції, дебіторської заборгованості, грошових коштів).
Найважливішою характеристикою операційного (виробничо-комерційного) циклу є його тривалість, яка впливає на обсяг, структуру і ефективність використання оборотних засобів. Обсяг оборотних засобів залежить від характеру і обсягу випуску продукції, досконалої системи матеріально-технічного забезпечення, рівня організації виробництва і праці тощо.
1.2 Класифікація оборотних засобів
У різних галузях національної економіки склад і структура оборотних засобів різні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, особливостей матеріально-технічного постачання.
Склад оборотних засобів -- розподіл оборотних засобів на окремі групи і види за класифікаційними ознаками.
Структура оборотних засобів -- кількісне співвідношення окремих груп і видів у загальній вартості оборотних засобів.
Класифікація оборотних засобів має важливе значення для аналізу та прийняття управлінського рішення щодо їх удосконалення.
Оборотні фонди і фонди обігу. Оборотні засоби за характером участі в операційному циклі поділяють на дві групи: оборотні засоби, які обслуговують виробничий цикл підприємства (обороти фонди) і оборотні засоби, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл (фонди обігу). До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу - готова продукція, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість. Встановлення оптимального співвідношення цих фондів сприяє ефективному їх використанню. Важливим напрямом підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємствах є удосконалення їх розподілу за стадіями операційного циклу, зниження питомої ваги фондів обігу.
Вилові, чисті і власні оборотні засоби. За характером фінансових джерел формування розрізняють валові, чисті і власні оборотні засоби.
Валові оборотні засоби характеризують загальний їх обсяг, який сформований як за рахунок власних, так і залучених коштів. Чисті і оборотні засоби утворені як за рахунок власних коштів підприємства, так і його довгострокових зобов'язань. Власні оборотні засоби формуються виключно за рахунок власних коштів підприємства. Очевидно, якщо підприємство не використовує залучені кошти для фінансування оборотних засобів, то сума чистих і власних оборотних засобів співпадає.
Постійна і змінна частина оборотних засобів. За періодом функціонування оборотні засоби розподіляють на постійну і змінну частину. Постійна частина оборотних засобів представляє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних чи інших коливань виробництва і не пов'язана з формуванням виробничих запасів, їх цільовим призначенням, тобто це та мінімальна величина оборотних засобів, яка необхідна підприємству для виробництва продукції. Змінна частина коливається відповідно до сезонних змін обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності запасів сезонного зберігання.
Нормовані і ненормовані оборотні засоби. За рівнем охоплення нормуванням оборотні засоби поділяють на нормовані і ненормовані. До нормованих належать ті елементи оборотних засобів, мінімальні запаси яких можуть бути розраховані з достатнім ступенем точності. До нормованих належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція на складі, витрати майбутніх періодів. До ненормованих - ті елементи оборотних засобів, мінімальні запаси яких буває складно визначити.
Високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні оборотні засоби. За рівнем ліквідності розрізняють оборотні засоби: високоліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції); ті, що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість та інші оборотні засоби); ті, що повільно реалізуються (запаси). Така класифікація застосовується при аналізі-ліквідності балансу, який полягає у порівнянні ліквідних засобів із зобов'язаннями підприємства, згрупованими за термінами погашення. Ліквідність характеризує час, необхідний для перетворення окремих видів оборотних засобів в готівку. Чим швидше той чи інший вид може набути грошової форми, тим вища його ліквідність. Основне завдання аналізу ліквідності - перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями у визначені терміни. ( 2, с.136-143)
2. Ефективність використання оборотних засобів на підприємстві
2.1 Методичні підходи до оцінки ефективності використання оборотних засобів
оборотний засоби капітал ефективність
Для оцінки ефективності використання оборотних коштів підприємств застосовують певні методичні підходи, а для підвищення ефективності - відповідні конкретні заходи.
Основними показниками для оцінки ефективності є:
- коефіцієнт оборотності;
- коефіцієнт завантаження;
- тривалість одного обороту;
- рентабельність.
Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.
Способами підвищення ефективності використання оборотних коштів є:
- оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва;
- скорочення тривалості виробничого циклу;
- поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення;
- прискорення реалізації товарної продукції.
Унаслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту.
Характерною рисою оборотних коштів є швидкість їхнього обороту. Функціональна роль оборотних коштів у процесі виробництва в корені відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва.
Як ми знаємо кругообіг капіталу охоплює три стадії: заготівельну, виробничу і збутову
Елементи оборотного капіталу безупинно переходять зі сфери виробництва в сферу обігу і знову повертаються у виробництво. Частина оборотного капіталу постійно знаходиться в сфері виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція на складі і т.д.), а інша частина - у сфері обігу (відвантажена продукція, кошти, цінні папери і т.д.
Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, насамперед оборотністю оборотних коштів.
Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних коштів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції і її реалізації. Кругообіг коштів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.
Оборотність оборотних коштів неоднакова на підприємствах як однієї, так і різних галузей економіки, що залежить від організації виробництва і збуту продукції, розміщення оборотних коштів і інших факторів. Так, у важкому машинобудуванні з тривалим виробничим циклом час обороту коштів найбільший, швидше обертаються оборотні кошти в харчовій і видобувних галузях промисловості.
Оборотність оборотних коштів характеризується рядом взаємозалежних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за визначений період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).
Ефективність використання оборотних коштів визначається швидкістю їхнього руху - швидкістю обороту, чи оборотністю. Чим швидше відбувається кругообіг оборотних коштів, тим менша їхня сума буде потрібна підприємству для успішного виконання виробничої програми.
Кругообіг оборотних коштів обчислюється з моменту оплати підприємством матеріальних цінностей, необхідних для виробництва продукції, до повернення цих коштів у виді виторгу від реалізації продукції. Якщо період обороту скорочується, наприклад з 24 до 20 днів, тобто на 17%, то і потреба в оборотних коштах при даному обсязі випуску продукції зменшиться на той же відсоток. Зниження відбудеться в зв'язку з тим, що при кругообігу 24 дня оборотні кошти роблять протягом року 15 оборотів (360:24). А при скороченні часу кругообігу до 20 днів кількість їхніх оборотів збільшиться до 18 (360:20). Це означає, що кожна гривня оборотних коштів у першому випадку використовується протягом року для придбання матеріальних ресурсів і виплати заробітної плати 15 разів, а в другому - 18 разів.
Оборотність оборотних коштів характеризується двома взаємозалежними показниками: числом оборотів, здійснених оборотними коштами протягом визначеного періоду часу (коефіцієнтом оборотності), і терміном їхнього обороту в днях.
Коефіцієнт оборотності розраховується по формулі:
Коб = D / Фоб,
де D - річна сума доходів підприємства,
Фоб - сума оборотних коштів.
Інакше кажучи, число оборотів визначає обсяг продукції у вартісному вираженні, що випускається на 1 грн оборотних коштів.
Термін обороту (оборотність) розраховується по формулі:
Tоб = Дк/Коб
де Дк - кількість календарних днів у періоді.
Оборотність можна визначити як по всій сумі оборотних коштів, так і по кожній її частині. Для розрахунку числа оборотів кожного елемента оборотних коштів необхідно установити відношення суми витрати по відповідній статті витрат на виробництво до фактичної суми по даній статті оборотних коштів. Термін обороту буде дорівнювати відношенню числа днів за даний період до числа оборотів. Власне кажучи він являє собою запас у днях даного елемента оборотних коштів.
Тривалість одного обороту оборотних коштів у днях (О) обчислюється по формулі:
О = З / (T/Д) ,
де З - залишки оборотних коштів (середні чи на визначену дату);
Т- обсяг товарної продукції;
Д- число днів у розглянутому періоді.
Зменшення тривалості одного обороту свідчить про поліпшення використання оборотних коштів.
Кількість оборотів за визначений період, чи коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Ко), обчислюється по формулі:
Ко = З/Т
Чим вище за даних умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз), зворотний коефіцієнту оборотності, визначається по формулі:
Кз = Т / З
Крім зазначених показників також може бути використаний показник віддачі оборотних коштів, що визначається відношенням прибутку від реалізації продукції підприємства до залишків оборотних коштів.
Показники оборотності оборотних коштів можуть обчислюватися по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, і по окремих елементах.
Підприємства, що працюють на принципі комерційного розрахунку, повинні мати визначену майнову й оперативну самостійність для того, щоб вести справи рентабельно і нести відповідальність за прийняті рішення. У цих умовах зростає необхідність визначення потреби підприємств у власних оборотних коштах, що грають головну роль у нормальному функціонуванні підприємств.
Визначення потреби підприємства у власних оборотних коштах здійснюється в процесі нормування, тобто визначення нормативу оборотних коштів.
Метою нормування є визначення раціонального розміру оборотних коштів, що відволікаються на певний строк у сферу виробництва і сферу обігу.
Вітчизняна практика нормування оборотних коштів на промислових підприємствах заснована на ряді принципів.
Потреба у власних оборотних коштах для кожного підприємства визначається при складанні фінансового плану. Таким чином, величина нормативу не є величиною постійної. Розмір власних оборотних коштів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту виробленої продукції, застосовуваних форм розрахунків.
При численні потреби підприємства у власних оборотних коштах необхідно враховувати наступне: власними оборотними коштами повинні покриватися потреби не тільки основного виробництва для виконання виробничої програми, але і потреби підсобного і допоміжного виробництв, житлово-комунального господарства й інших господарств, що не відносяться до основної діяльності підприємства і не складаються на самостійному балансі, капітального ремонту, здійснюваного власними силами. На практиці часто враховують потребу у власних оборотних коштах тільки для основної діяльності підприємства, тим самим занижуючи цю потребу.
Нормування оборотних коштів здійснюється в грошовому вираженні. В основу визначення потреби в них покладений кошторис витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) на планований період. При цьому для підприємств із несезонним характером виробництва за основу розрахунків доцільно брати дані IV кварталу, у якому обсяг виробництва, як правило, найбільший у річній програмі. Для підприємств із сезонним характером виробництва - дані кварталу з найменшим обсягом виробництва, оскільки сезонну потребу в оборотних коштах забезпечують короткострокові позички банку.
Для визначення нормативу приймається в увагу середньодобова витрата нормованих елементів у грошовому вираженні. По виробничих запасах середньодобова витрата розраховується по відповідній статті кошторису витрат на виробництво: по незавершеному виробництву - виходячи із собівартості валової чи товарної продукції; по готовій продукції - на підставі виробничої собівартості товарної продукції.
У процесі нормування встановлюються приватні і сукупні нормативи. Процес нормування складається з декількох послідовних етапів:
Спочатку розробляються норми запасу по кожнім елементі нормованих оборотних коштів. Норма - це відносна величина, що відповідає обсягу запасу кожного елемента оборотних коштів. Як правило, норми встановлюються в днях запасу й означають тривалість періоду, забезпеченого даним видом матеріальних цінностей. Наприклад, норма запасу складає 24 дня. Отже, запасів повинне бути рівно стільки, скільки забезпечить виробництво в протягом 24 днів.
Норма запасу може встановлюватися у відсотках, у грошовому вираженні до визначеної бази.
Норми оборотних коштів розробляються на підприємстві фінансовою службою за участю служб, зв'язаних з виробничою і постачальницько-збутовою діяльністю.
Далі, виходячи з норми запасу і витрати даного виду товарно-матеріальних цінностей, визначається сума оборотних коштів, необхідних для створення нормованих запасів по кожнім виді оборотних коштів. Так визначаються приватні нормативи.
І нарешті, розраховується сукупний норматив шляхом додавання приватних нормативів. Норматив оборотних коштів являє собою грошове вираження планованого запасу товарно-матеріальних цінностей, мінімально необхідних для нормальної господарської діяльності підприємства.
Застосовують наступні основні методи нормування оборотних коштів:
- Метод прямого рахунка. Цей метод полягає в тому, що спочатку визначається величина авансування оборотних коштів у кожен елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.
- Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється збільшено, з огляду на співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних коштів у попередньому періоді.
- Коефіцієнтний метод. При цьому методі новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.
На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка. Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки часток і сукупного нормативів. До часток відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах: сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, що комплектують виробів, палива, тари, МШП, запасних частин; у незавершеному виробництві і напівфабрикатів власного виробництва; у витратах майбутніх періодів; готових виробах. Особливість кожного елемента визначає специфіку нормування.
Норматив оборотних коштів, авансуємих у сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається по формулі:
Н = В * Д , де
Н - норматив оборотних коштів у запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів;
В - середньодобова витрата сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів;
Д - норма запасу в днях.
Середньодобова витрата по номенклатурі споживаної сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів обчислюється шляхом розподілу суми їхніх витрат за відповідний квартал на кількість днів у кварталі.
Визначення норми запасу - найбільш трудомістка і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожнім виді чи групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менше 70-80% загальної вартості.
Норма запасу в днях по окремих видах сировини, матеріалів і напівфабрикатів установлюється виходячи з часу, необхідного для створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і страхового запасів.
Транспортний запас необхідний у тих випадках, коли час руху вантажу в шляху перевищує час руху документів на його оплату. Зокрема, транспортний запас передбачається у випадку розрахунків за матеріали на умовах попередньої оплати. Транспортний запас у днях визначається як різниця між кількістю днів пробігу вантажу і кількістю днів руху й оплати документів на цей вантаж.
Підготовчий запас. Передбачається в зв'язку з витратами на приймання, розвантаження і складування сировини. Він визначається на основі встановлених норм чи фактично витраченого часу.
Технологічний запас. Цей запас враховується лише по тим видам сировини і матеріалів, по яких відповідно до технології виробництва необхідна попередня підготовка виробництва (сушіння, витримка сировини, розігрівши, відстій і інші підготовчі операції). Його величина розраховується по встановлених технологічних нормах.
Поточний складський запас. Він повинен забезпечити безперебійність процесу виробництва між постачаннями матеріалів, тому в промисловості він є основним. Величина складського запасу залежить від частоти і рівномірності постачань, а також періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво. Основою для числення поточного складського запасу служить середня тривалість інтервалу між двома суміжними постачаннями даного виду сировини і матеріалів. Тривалість інтервалу між постачаннями визначається на основі договорів чи графіків виходячи з фактичних даних за минулий період. У тих випадках, коли даний вид сировини і матеріалів надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу приймається в розмірі 50% від інтервалу постачання. На підприємствах, у яких сировина надходить від одного постачальника й обмежене число застосовуваних видів матеріальних цінностей, норма складського запасу може прийматися в розмірі 100% інтервалу постачання.
Страховий запас. Створюється як резерв, що гарантує безперебійний процес виробництва у випадку порушення договірних умов постачань матеріалів (некомплектності одержання партії, порушення термінів постачання, неналежного якості отриманих матеріалів). Величина страхового запасу приймається, як правило, у межах до 50% поточного складського запасу. Вона може бути і більше, якщо підприємство знаходиться далеко від постачальників і транспортних шляхів, якщо періодично споживаються унікальні, підвищеної якості матеріали.
Таким чином, загальна норма запасу в днях на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти перерахованих запасів.
Норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали встановлюється по двох основних групах:
- до першої групи відносяться матеріали, що витрачаються регулярно й у великих кількостях. Норматив розраховується так само, як на сировину й основні матеріали;
- у другу групу включаються допоміжні матеріали, використовувані у виробництві рідко й у незначних обсягах. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі даних за попередні роки.
Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали являє собою суму нормативів обох груп.
Норматив оборотних коштів на паливо обчислюється так само, як на сировину і матеріали. Не розраховується норматив на газоподібне паливо й електроенергію. При обчисленні витрати палива враховується потреба в паливі для виробничих і невиробничих нестатків. Для виробничих нестатків потреба визначається виходячи з виробничої програми і норм витрати на одиницю продукції по цехах; для невиробничих - на основі обсягу виконуваних робіт.
Норма оборотних коштів по тарі визначається в залежності від способу її заготівлі і збереження. Тому методи розрахунку по тарі в різних галузях неоднакові.
На підприємствах, що використовують для упакування продукції велику тару, норма оборотних коштів визначається так само, як по сировині і матеріалам.
По тарі власного виробництва, що використовується для упакування готової продукції, що включається в її оптову ціну, норма запасу в днях визначається часом перебування цієї тари на складі від моменту її виготовлення до упакування в неї продукції. Якщо вартість тари власного виробництва не включається в оптову ціну готової продукції, а входить у вартість валової і товарної продукції, норматив по ній не встановлюється, тому що він враховується в нормативі по готовій продукції.
По поворотній тарі, одержуваної від постачальника із сировиною і матеріалами, норма оборотних коштів залежить від середньої тривалості одного обороту тари з моменту оплати рахунка за тару разом із сировиною до оплати рахунка за повернуту тару постачальником. Вартість тари, призначеної для збереження сировини, матеріалів, деталей і напівфабрикатів на складах і в цехах, не враховується при визначенні нормативу оборотних коштів по тарі, тому що вона входить до складу основних фондів або МШП.
Норматив оборотних коштів на запасні частини встановлюється по кожнім виді запасних частин окремо виходячи з термінів їхнього постачання і часу використання для ремонту. Норматив може обчислюватися виходячи з типових норм на одиницю балансової вартості основних коштів, аналітичним методом на основі даних минулих років.
Норматив по МШП розраховується роздільно по інструментах і пристосуванням, малоцінному інвентарю, спеціальному одягу і взуттю, спеціальному інструменту і пристосуванням.
По першій групі норматив визначається методом прямого розрахунку виходячи з набору, що покладається, малоцінного і швидкозношуючого інструмента і його вартості. По другій групі норматив встановлюється окремо по конторському, побутовому і виробничому інвентарі. Норматив по конторському і побутовому інвентарі визначається, виходячи з кількості місць і вартості набору інвентарю на одне місце. По виробничому інвентарі - виходячи з необхідності комплекту цього інвентарю і його вартості.
Норматив оборотних коштів по спецодягу і взуттю визначається на основі чисельності працівників, яким вони видаються, і вартості одного комплекту. Норматив по цій групі оборотних коштів на складі визначається множенням одноденної витрати на норму запасу в днях, що включає транспортний, поточний і страховий запаси.
По спеціальному інвентарі і пристосуванням норматив визначається виходячи з їхнього набору, що покладається, вартості і терміну служби.
На підприємствах, що мають невелику питому вагу МШП у структурі оборотних коштів, норматив розраховується на основі відносини середніх фактичних запасів до суми витрат на виробництво.
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві повинний забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової продукції на склад. Норматив виражає вартість початих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. У результаті нормування повинна бути розрахована величина мінімального заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва.
Величина оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво, неоднакова по підприємствах і галузям. Основними причинами розходжень є особливості організацій, обсяг виробництва, структура продукції, що випускається.
Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві провадиться по групам чи видам виробів для кожного підрозділу окремо. Якщо асортимент продукції різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що складає 70-80% її загальної маси.
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається по формулі:
Н = В * Т * К , де
В - одноденні витрати на виробництво продукції;
Т - тривалість виробничого циклу в днях;
К - коефіцієнт наростання витрат.
Одноденні витрати визначаються шляхом розподілу витрат на випуск валової (товарної) продукції відповідного кварталу на 90.
Тривалість виробничого циклу відображає час перебування продукції в незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції і передачі на склад.
У виробничий цикл включають технологічний запас (час обробки виробу), транспортний запас (час передачі виробу від одного робочого місця до іншого і на склад), оборотний запас (час перебування виробу між операціями обробки) і страховий запас (на випадок затримки якої-небудь операції). При розрахунку нормативу виробничий цикл визначається по кожнім виді виробів у календарних днях з урахуванням числа змін роботи підприємства в добу. На підприємствах, що випускають різноманітний асортимент продукції, тривалість виробничого циклу визначається як середньозважена величина.
Коефіцієнт наростання витрат відображає характер наростання витрат у незавершеному виробництві по днях виробничого циклу.
Усі витрати в процесі виробництва підрозділяються на :
- Одноразові витрати. До них відносяться витрати, вироблені на початку виробничого циклу (витрати сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів).
- Наростаючі витрати. Інші витрати вважаються наростаючими (амортизація основних фондів, витрати електроенергії, оплата праці й ін.). Коефіцієнт наростання витрат визначається відношенням середньої собівартості виробу в незавершеному виробництві до загальної суми витрат на виробництво. Визначається коефіцієнт різними способами для виробництва з рівномірним і нерівномірним наростанням витрат.
Якщо основна частка витрат надходить у виробництво на самому початку виробничого циклу (одноразові), а інші (наростаючі) витрати розподіляються протягом виробничого циклу відносно рівномірно (у серійному виробництві), коефіцієнт визначається по формулі:
К = ( А+(0,5*Б) / А+Б ) , де
А - витрати, вироблені одноразово на початку виробничого циклу;
Б - інші витрати, що входять у собівартість продукції.
При нерівномірному наростанні витрат по днях виробничого циклу коефіцієнт визначається по формулі:
К = ( (Се*Е) + (С2*Т2) + (С3*Т3) +…+(0,5*Ср*Т) ) / С*Т , де
Се - одноразові витрати першого дня виробничого циклу;
С2, С3,... - витрати по днях виробничого циклу;
Т2, Т3... - час від моменту разових операцій до закінчення виробничого циклу;
Ср - витрати, вироблені рівномірно в плині виробничого циклу;
С - виробнича собівартість виробу;
Т - тривалість виробничого циклу.
Витрати, що наростають рівномірно (Ср), приймаються в розрахунок середньої собівартості виробу в половинному розмірі, тому що на всіх стадіях незавершеного виробництва вони знаходяться одночасно.
Норматив по статті «Витрати майбутніх періодів» обчислюються по формулі :
Н = Во + Вn - Вс , де
Во- сума витрат майбутніх періодів на початок планованого періоду;
Вn- витрати, вироблені в плановому періоді по кошторисі;
Вс- витрати, що включаються в собівартість продукції планованого періоду.
Готова продукція, виготовлена на підприємстві, характеризує перехід оборотних коштів зі сфери виробництва в сферу обігу. Це єдиний нормований елемент фондів обігу.
Норматив оборотних коштів на готову продукцію визначається по формулі:
Н = В * Д , де
В - одноденний випуск товарної продукції по виробничій собівартості;
Д - норма запасу в днях.
Норма оборотних коштів по річній продукції визначається окремо для готової продукції на складі і для товарів відвантажених, по яких розрахункові документи знаходяться в оформленні.
Норма по готовій продукції на складі визначається часом комплектування і нагромадження продукції до необхідних розмірів, збереження продукції на складі до відвантаження, упакування і маркірування продукції, доставки її до станції відправлення і відвантаження.
Норма по товарах відвантаженим, по яких документи не здані в банк, визначається встановленими термінами виписки рахунків і платіжних документів, здачі документів у банк, часом зарахування сум на рахунки підприємства.
У такий спосіб установлюються приватні нормативи по кожнім елементі нормованих оборотних коштів. Потім визначається сукупний норматив оборотних коштів, що відображає загальну потребу підприємства у власних оборотних коштах у планованому періоді, шляхом додавання приватних нормативів.
Далі необхідно порівняти отриманий сукупний норматив із сукупним нормативом минулого періоду для того, щоб визначити, як змінюється потреба підприємства у власних оборотних коштах у плановому періоді.
Різниця між нормативами складає суму приросту чи зменшення нормативу оборотних коштів, що знаходить висвітлення у фінансовому плані підприємства.
Оборотність оборотних коштів - важливий показник ефективності їхнього використання. Критерієм оцінки ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу: чим далі оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій чи товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки. Оборотність оборотних коштів характеризує інтенсивність їхнього використання.
Особливо велика роль показника оборотності для галузей сфери обігу: торгівлі, суспільного харчування, побутового обслуговування, посередницької діяльності, банківського бізнесу й інших.
Один з основних показників оборотності - тривалість одного обороту оборотних коштів, розрахована в днях по наступній формулі:
S * T
V
де S - середня сума оборотних коштів; T - період часу; V - обсяг реалізації в цьому періоді.
Оборотність у днях дозволяє судити про те, протягом якого часу оборотні кошти проходять усі стадії кругообігу на даному підприємстві. Чим вище оборотність у днях, тим менше коштів необхідно підприємству, тим ощадливіше використовуються фінансові ресурси. При дуже високій оборотності зростає ризик неплатежів і збоїв у постачаннях сировини, матеріалів, що комплектують виробів.
Оборотність виміряється також числом оборотів, чинених оборотними коштами за окремий проміжок часу:
обсяг реалізації за період часу
середня сума оборотних коштів за той же період
Зіставлення коефіцієнтів оборотності в динаміку по роках дозволяє виявити тенденції зміни ефективності використання оборотних коштів. Якщо число оборотів, чинених оборотними коштами, чи збільшується залишається стабільним, то підприємство працює ритмічно і раціонально використовує оборотні кошти. Зниження числа оборотів, чинених у розглянутому періоді, свідчить про падіння темпів розвитку підприємства і про його неблагополучний фінансовий стан.
Прискорення оборотності оборотних коштів сприяє їх абсолютному і відносному вивільненню з обороту. Під абсолютним вивільненням розуміється зниження суми оборотних коштів у поточному році в порівнянні з попереднім роком при збільшенні обсягів реалізації продукції. Відносне вивільнення має місце, коли темпи росту обсягів продажів випереджають темпи росту оборотних коштів. У цьому випадку меншим обсягом оборотних коштів забезпечується більший розмір реалізації. У зв'язку з ростом загального платоспроможного обороту при високій інфляції абсолютного вивільнення оборотних коштів бути не може, тому особлива увага приділяється аналізу і створенню умов для відносного вивільнення ресурсів.
Ефективне використання оборотних коштів відіграє велику роль у забезпеченні нормальної роботи підприємства, у підвищенні рівня рентабельності виробництва. На жаль, власні фінансові ресурси, які в даний час мають підприємства, не можуть повною мірою забезпечити процес не тільки розширеного, але і простого відтворення. Відсутність на підприємствах необхідних фінансових ресурсів, низький рівень платіжної дисципліни привели до виникнення взаємних неплатежів.
...Подобные документы
Складові елементи оборотних засобів та показники ефективності їх використання. Визначення потреби підприємства в оборотних фондах, аналіз рівня забезпеченості та ефективності використання. Сучасна політика ресурсозбереження та ефективність її здійснення.
курсовая работа [362,4 K], добавлен 01.10.2011Економічна сутність оборотних засобів. Забезпеченість господарства оборотними коштами, їх склад та структура. Принцип створення фінансових резервів та шляхів підвищення ефективності їх використання. Ефективність управління дебіторською заборгованістю.
курсовая работа [143,9 K], добавлен 25.10.2014Економічна сутність оборотних засобів і оборотних коштів, принципи їх організації і джерела формування. Аналіз ефективності використання оборотних коштів у ТОВ СОП "Михайлівське". Шляхи та методи впровадження у виробництво інтенсивних технологій.
курсовая работа [123,7 K], добавлен 24.09.2013Економічна сутність оборотних засобів. Аналіз забезпеченості та ефективності використання оборотних коштів на підприємстві. Широкомасштабне запровадження інновацій з метою інтенсифікації сільського господарства та підвищення її економічної ефективності.
курсовая работа [84,1 K], добавлен 26.02.2016Оборотні кошти як сукупність оборотних виробничих фондів, виражених у грошовій формі, їх структура. Порівняльна характеристика основних і оборотних засобів. Забезпеченість підприємства власними оборотними коштами, аналіз ефективності їх використання.
реферат [139,9 K], добавлен 06.06.2010Оборотні засоби сільскогосподарського підприємства. Економічна ефективність їх використання у ТОВ "Україна". Рентабельність основних засобів аналізованого с/г підприємства. Прогнозування вартості оборотних засобів за допомогою трендового аналізу.
курсовая работа [90,2 K], добавлен 08.03.2008Поняття і складові елементи оборотних запасів підприємства. Оцінка забезпеченості та ефективності використання оборотних засобів ТОВ "Бочечківське". Розв'язання проблеми нестачі власних оборотних коштів і поповнення їх обсягу за умов економічної кризи.
курсовая работа [81,5 K], добавлен 14.09.2012Поняття, структура оборотних засобів. Джерела формування оборотних засобів, кругообіг, показники використання, нормування. Значення та шляхи прискорення оборотносі оборотних засобів, ефективність використання, потреби й аналіз структури оборотних коштів.
курсовая работа [160,2 K], добавлен 04.09.2002Склад і структура оборотних коштів підприємства, показники їх стану і використання. Оцінка поточного рівня фінансового стану підприємства. Етапи аналізу та шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів. Нормування оборотних засобів.
курсовая работа [405,7 K], добавлен 09.11.2010Принципи організації оборотних засобів та джерела їх формування. Загальна характеристика підприємства ПАТ "Електронмаш". Показники рентабельності оборотних засобів підприємства, підвищення ефективності їх використання в сучасних умовах господарювання.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 26.12.2016Поняття, значення, сутність та структура оборотних коштів підприємства. Чинники, що впливають на ефективність використання оборотних коштів. Методика оцінки потреби у оборотних коштах. Аналітичний метод планування, методи коефіцієнтів та прямого рахунку.
курсовая работа [405,5 K], добавлен 10.06.2014Характеристика підприємства ТОВ "МЕДІАСАТ". Склад і структура оборотних коштів. Способи визначення потреби в оборотних коштах. Аналіз структури балансу та ефективності використання оборотних активів. Оцінка платоспроможності і ліквідності підприємства.
отчет по практике [96,2 K], добавлен 13.04.2013Фінансово-економічна характеристика діяльності селянського (фермерського) господарства. Стан, динаміка і структура оборотних активів даного підприємства, джерела формування. Шляхи покращення структури та ефективності використання оборотних засобів.
курсовая работа [162,9 K], добавлен 20.05.2013Економічна суть основних засобів, їх класифікація та оцінка. Методичні підходи та джерела інформації для аналізу забезпечення та ефективного використання основних засобів. Обґрунтування шляхів підвищення ефективності використання основних засобів.
курсовая работа [200,1 K], добавлен 10.01.2015Економічний зміст оборотних засобiв, їх класифікація і джерела утворення. Природно–економiчнi умови господарювання та органiзацiйна структура господарства. Склад i структура оборотних засобів, ресурсний потенціал господарства і ефективність використання.
курсовая работа [83,6 K], добавлен 03.02.2014Характеристика виробничих фондів, їх класифікація і структура. Джерела формування і оцінка ефективності використання оборотних засобів на аграрних підприємствах. Використання техніки на лізинговій основі та мінімізація потреби в оборотних засобах.
курсовая работа [100,7 K], добавлен 15.03.2011Показники ефективності використання основних фондів, оборотних засобів та трудових ресурсів на підприємстві. Заходи по поліпшенню екстенсивного і інтенсивного використання ОВФ, прискоренню оборотності оборотних коштів та підвищенню продуктивності праці.
курсовая работа [116,8 K], добавлен 15.03.2013Загальна структура підприємства. Оборотні фонди підприємства. Поняття, основні складові елементи оборотних фондів підприємства. Нормування оборотних фондів ресторану. Основні шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства.
контрольная работа [41,6 K], добавлен 06.06.2016Економічна сутність оборотних активів. Завдання управління оборотними активами. Управління товарно-матеріальними запасами, грошовими коштами. Аналіз процесу управління оборотними активами ПАТ "Баштанський сирзавод". Шляхи оптимізації оборотних активів.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 29.10.2013Методика визначення показників стану та використання оборотних засобів. Аналіз активу та пасиву балансу, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності. Оцінка використання оборотних засобів. Прогнозний розрахунок потреби в оборотних засобах.
дипломная работа [288,9 K], добавлен 26.06.2011
