Обґрунтування оптимального обсягу виробництва промислового підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обґрунтування оптимального обсягу виробництва промислового підприємства

Вступ

Промисловість як провідна ланка господарства України визначає рівень її економічного розвитку, спеціалізацію економіки, масштаб участі у територіальному розділення праці та інтенсивності територіально-економічних зв'язків.

Як відомо, головним критерієм економічного стану будь-якої країни, її розвитку у перспективі є забезпеченість держави енергетичними ресурсами. Наявність сировинних та в особливості енергетичних ресурсів було і залишається умовою багатства господарства, його політичного положення та обороноздатності.

У цілях формування умов власної економічної і енергетичної безпеки Україна також здійснює послідовну технічну та економічну політику, яка направлена на захист своїх національних інтересів, роблячи упор на довгострокову стратегію.

Аналіз світової економіки показує, що найважливішим енергоносієм до 60-х років минулого століття було вугілля. Потім його монопольна роль поступово стала переходити до нафти, газу та в окремих країнах - до атомної енергетики, причому ця ситуація може зберегтися до 30-50-х років поточного століття. Далі запаси нафти та газу будуть в значній мірі вичерпані, та людству знову прийдися повертатися до збільшення видобутку вугілля, запаси якого як в світі, так і в Україні обчислюються сотнями років вжитку. На думку спеціалістів Світового інституту вугілля, викопне вугілля - це найбільш надлишкове, безпечне, економічне та екологічно чисте паливо [1].

За об'ємами світового вжиток енергоносіїв вугілля займає другу позицію після нафти та значно випереджає гідро - та атомну енергію, а також природний газ. За даними BP Statistical Review of World Energy, у минулому році на долю нафти приходилось більш 3,889 млрд. т н.е. (або 35,7%), а вугілля - більш 3,09 млрд. т н.е. (28,4% відповідно). Оцінюючи конкурентоспроможність окремих енергоносіїв, експерти світового ринку відмічають, що вугілля по життєвому циклу ще довгі роки буде знаходитися на достатньо високому рівні (особливо у розвинутих країнах Східної Азії), до того ж, більш низька світова ціна на цей енергоресурс порівняно з нафтою та природним газом забезпечує йому високу конкурентоспроможність.

Вугільна промисловість України у період Союзу (до 90-х років) розвивалася у напрямку нарощування виробничих потужностей, підвищення їх технічного рівня на базі НТП та ефективності праці галузі. За післявоєнний період відновлено 295 шахт, зруйнованих у роки ВВВ, та побудовано 470 нових, у незалежній Україні не побудовано жодної шахти [2].

Сьогодні вітчизняна вугільна промисловість знаходиться у складному економічному положенні, який викликаний великим терміном служби основної частини шахт, який перевищує 40 років. Товщина вугільних пластів зазвичай менше 1,3 м, залягають вони на глибині більш 700 м під землею. Так як в них міститься багато вугільного метану, вони є одними з найглибших, небезпечних та найменш ефективних в світі. У перебігу останніх десятиліть видобуток вугілля в Україні падав до середини 90-х років, коли почались реформи вугільної галузі, що забезпечило стабілізацію і навіть деякий розвиток. Нова серія реформ, яка стартувала у 2001 році, привела до збільшення видобутку вугілля, закриття ряду нерентабельних шахт, підвищенню продуктивності і зменшенню випадків смерті серед шахтарів. Частина шахт була приватизована, на їх долю приходиться більша частина приросту виробництва вугілля.

В зв'язку з цим темою курсової роботи є «Обґрунтування оптимального обсягу виробництва промислового підприємства». Мета - обґрунтування планового обсягу виробництва вугільного підприємства з оцінкою рівня ризику. Для досягнення мети поставлено наступні задачі:

* охарактеризувати стан і динаміку розвитку України;

* проаналізувати витрати підприємства

* визначити оптимальний об'єм виробництва підприємства, а також обґрунтувати план його робіт.

Будуть використані наступні методи дослідження: техніко - економічний аналіз, математичне моделювання, порівняльний аналіз, кореляційний аналіз, теорія ймовірностей, метод найменших квадратів. Об'єктом дослідження є планування виробництва на вуглевидобувних шахтах. Предметом є обґрунтування оптимального обсягу виробництва вугледобувного підприємства.

1. Стан і динаміка розвитку економіки України

1.1 Характеристика галузевої структури промисловості в Україні

Економіка України - 39-та економіка світу за розміром ВВП (2009). ВВП на душу населення складає 6400 доларів США (2009). Падіння ВВП в 2009 році склало 14,1%. Борг України у березні 2010 року досяг 93,5% від ВВП, зростання ВВП на 1 липня 2010 року склав 3,7%.

Найбільш розвинуті в економічному відношенні регіони - Донбас (Донецька область та Луганська область), Придніпров'я (Дніпропетровська область и Запорізька область), а також міста Київ, Харків, Одеса та Львів. у 2006 році найбільший вклад у реальний ВВП України внесла столиця - 17,5% (або 35 210 грн. у розрахунку на одне лице), потім переважно промислові регіони - Донецька (13,3%, 15 725 грн./людину), Дніпропетровська (9,6%, 15 239 грн.), Харківська (5,9%, 11 353 грн.), Запорозька (4,6%, 13 369 грн.), Одеська (4,6%, 10 379 грн.), Луганська (4,4%, 10 085 грн.) області.

Західна Україна традиційно більш аграрний регіон.

Промисловість - найважливіша структурна одиниця господарського комплексу України. На неї приходиться 1/3 основних фондів і більше 35% населення, зайнятого у народному господарстві.

Ведучу роль промисловості в економіці України визначається, перш за все, тим, що, забезпечуючи всі галузі народного господарства знаряддями праці і новими матеріалами, вона є найбільш активним чинником науково-технічного прогресу і розширеного відтворення в цілому [3].

Металургія України - базова галузь народного господарства України, забезпечує більше 25% промислового виробництва держави (96 955,5 млн. гривень в 2005 році), дає близько 40% валютних вступів на Україну і більше 10% вступів до державного бюджету України. У світовому виробництві чорної металургії частка України, за даними Міжнародного інституту чавуну і сталі, складає 7,4% (2007 рік). Металургія України це підприємства і організації гірничо-металургійного комплексу, який об'єднує не лише підприємства чорної і кольорової металургії, але і гірничо-збагачувальні комбінати, феросплавні заводи, збагачувальні фабрики, коксохімічні заводи, підприємства випускаючі вироби з металів.

Україна є одним з лідерів країн-виробників чорних металів в світі і займає 7 місце за об'ємом виробництва стали і 3 місце - за об'ємом експорту металопродукції. Частина продукції, яка виробляється металургійними підприємствами, складає 30% загалом промисловому виробництві і складає 42% від загальних об'ємів експорту України. Понад 80% металопродукції експортується в країни Європи, Азії, Близького Сходу, Південної Америки.

Хімічна промисловість працює в єдиному комплексі з металургією, використовуючи побічні продукти металургії і коксової промисловості для виробництва азотних добрив, лаків, фарб, медикаментів. Фосфорити, солі калія і куховарська сіль використовуються для виробництва мінеральних добрив, сірка - для виробництва сірчаної кислоти. Нафта і газ - як місцеві, так і імпортовані - використовуються для виробництва синтетичного каучуку і синтетичних волокон. Найбільші центри хімії: Сєверодонецьк 35 тис. люд., Одеса 28 тис. люд.

Україна відноситься до країн, лише частково забезпеченим традиційними видами первинних енергоресурсів. Енергетична залежність країни від постачань органічного палива складає близько 65%, тоді як в країнах ЄС цей показник рівний в середньому 51%. Рівню енергозалежності України приблизно відповідають такі розвинені країни Європи, як Німеччина - 61,4% і Австрія - 64,7%.

Україна є експортером електроенергії. За даними державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», в 2006 році Україна експортувала 10,5 млрд. кВт*ч електроенергії. Основними її покупцями є Угорщина, Польща, Словаччина, Румунія і Молдавія.

Вугільна промисловість України є одній з базових галузей економіки. Її участь у ВВП України в 1999 році склала 5,1%. Вона є невід'ємній складовій інших найважливіших галузей: електроенергетики і металургії.

Вугільна промисловість України, що забезпечує видобуток і первинну переробку кам'яного і бурого вугілля, є одній з основних галузей паливної промисловості. Кам'яновугільні родовища зосереджені на південному сході (українська частка Донецького басейну) і північному заході (Львівсько-волинський басейн) країни. Райони видобутку бурого вугілля розкидані на значній площі Українського щита - Дніпровський буровугільний басейн.

В даний час в Україні налічується близько 300 кам'яновугільних шахт, що діють (у 40% з них добувається вугілля, що коксується). Крім того, підготовлено до експлуатації 41 резервну ділянку для шахтного будівництва сумарною потужністю 92 млн. тонн кам'яного вугілля в рік (в т.ч. для вугілля, що коксується, - 16 шахт виробничою потужністю 35 млн. тонн вугілля) [4].

Доля вугілля в загальному об'ємі органічного палива в надрах України складає 95%.

Не дивлячись на істотне скорочення об'ємів видобутку за останні роки, вугільна промисловість України має значні перспективи для розвитку. Кризисний стан галузі, пов'язаний із значним загальнодержавним спадом виробництва, викликаний зміною суспільно-політичних буд і помилками в промисловій політиці країни.

Згідно з проведеними Держкомстат статистичним розрахункам, обсяг промислового виробництва в Україні за підсумками 2010 року виріс на 11,0%, що виявилося набагато кращим за підсумковий результат 2009 років, коли промисловість України продемонструвала негативну динаміку, знизившись відразу на 21,9%.

Варто відразу відзначити, що промисловість України показала зростання вперше за останні три роки, що говорить про поступовий вихід виробничого сектора країни з кризисного стану.

Також необхідно сказати, що позитивну динаміку продемонстрували практично всі основні галузі промисловості України, за винятком сектора по виробництву коксу і продуктів нафтопереробки, в якому обсяг виробництва за підсумками 2010 року знизився всього лише на 0,1%.

При цьому максимальне річне зростання обсягів промислового виробництва було зафіксоване в наступних галузях:

машинобудування +34,5%;

хімічна промисловість +21,5%;

металургія +12,3%;

Якщо поглянути на зміну промисловості України в регіональному розрізі, то виходить наступна картина.

Максимальне зростання обсягу промислового виробництва відмічене в таких регіонах:

Закарпатська область +42,6%;

Волинська область +26,7%;

Рівненська область +29,6%;

У той же час в двох областях України був зафіксований зниження обсягів промислового виробництва - так, в Сумської області падіння склало 6,5%, а в Чернігівській 0,2%.

Таблиця 1.1. Індекси промислової продукції за видами діяльності

Промисловість	Роки	+ або -	Доля (%)
	2005	2006	2007	2008	2009
Добувна	104,4	105,8	102,6	95,7	89,4	15,0	14
Переробна	103,0	106,3	109,9	94,0	73,5	29,5	29
Легка	100,3	98,1	97,4	89,4	74,2	26,1	26
Хімічна та нафтохімічна	109,8	103,2	108,4	91,4	77,0	32,8	30
Машинобудування	107,1	111,8	119,0	100,3	55,1	52,0	49

1.2 Аналіз типу ринку галузі

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур, що взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, і що об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

Ринок - це сукупність економічних відносин, які виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання товарів і послуг.

У той же час у всіх названих країнах ринок має цілком визначений набір загальних ознак, який дає можливість судити про ступінь ринкових відносин. Тому в першу чергу ми повинні з'ясувати все, що розкриває родові ознаки ринку для того, щоб простежити, як вони далі проявляються в ринковій економіці України. У буденному розумінні ринок - це базар. У кращому випадку ринок розуміється як поєднання попиту і пропозиції, або як місце, де відбувається купівля-продаж товарів. Такі визначення відображають особливості ринку, що лежать на поверхні явищ. Але вони не виявляють глибинних властивостей ринку як економічного феномена й не є достатньо конструктивними, щоб зрозуміти його роль в економічній системі. Насправді ж поняття «ринок» значно ширше, й визначити його зміст якимось одним формулюванням досить важко. Проте можна вибрати три з багатьох визначень, які зустрічаються найчастіше в нашій і зарубіжній літературі. На нашу думку, вони найбільш чітко відображають багатогранну суть і роль ринку. [6.]

Класифікація ринків:

За територіальним охопленням розрізняють:внутрішній ринок, регіональний ринок, національний ринок, міжнародний ринок, світовий ринок.

Відповідно до характеру обміну виділяють: ринок товарів і послуг, ринок землі та природних ресурсів, ринок капіталу, ринок робочої сили, фінансовий ринок, ринок інтелектуальних та інформаційних продуктів.

За характером і рівнем попиту та пропозиції розрізняють: ринок покупця, ринок продавця. Клієнтурні ринки поділяються на: споживчий ринок, ринок виробників, ринок проміжних продавців (посередників), ринок державних установ.

Залежно від сфери суспільного виробництва виділяють: ринок товарів матеріального виробництва, ринок товарів духовної сфери.

Таблиця 1.2. Характерні риси певних моделей ринку

№	Характерна риса	Моделі ринку
	Чиста конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
1	Кількість фірм	безліч	багато	декілька	одна
2	Тип продукції	стандартизований	диференційований	стандартизований і диференційований	унікальний
3	Контроль над ціною	відсутній	неповний у дуже вузьких рамках	обмежений взаємною залежністю	значний
4	Умови вступу у галузь	дуже легкі	відповідно легкі	наявність істотних перешкод	блокування
5	Нецінова конкуренція	відсутня	Значна увага сконцентрована на рекламі, торгівельних знаках, марках	Вельми типізована, особливо при диференціації продукту	Головним чином реклама зв'язку фірми з суспільними організаціями

Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари й послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізноманітніші види ринків. Їх можна розглядати в різних аспектах.

Так, з точки зору об'єктів обміну, ринки бувають: ринок засобів виробництва, ринок товарів народного споживання, ринок послуг ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок науково-технічних розробок, ринок робочої сили, ринок житла і т.д. У середині цієї структури можна говорити про продовольчий ринок, ринок зерна, нафти, золота та ін. Тобто, ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок.

З територіальної точки зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національним, регіональним і локальним (місцевим). Національний - це весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний - ринок окремого територіального підрозділу (республіки, краю, області, району). Локальний - ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні й локальні ринки, на відміну від національних, не мають чітко окреслених кордонів.

Кожен вид ринку має свої особливості. Всі вони тісно пов'язані й органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших і системи в цілому.

Всі види ринків можуть бути зведені принаймні до чотирьох економічних утворень: ринок товарів і послуг; ринок грошей, ринок цінних паперів; ринок робочої сили. За ними стоять реально діючі вищеназвані ринки.

В умовах поглиблення і розширення світогосподарських зв'язків товарні ринки втрачають національні і територіальні кордони, перетворюючись у світові товарні ринки, на яких виступають торговці всіх країн. Разом з тим продовжують існувати і відповідно відокремлені національні ринки окремих товарів в межах державних кордонів.

Для аналізу типу ринку і ступеня його монополізації нам потрібно скористатися коефіцієнтом Герфінделя-Хіршмана. Коефіцієнт Герфінделя-Хіршмана (HHI) являє собою суму квадратів ринкових часток всіх підприємств галузі й визначається за наступною формулою:

 (1.1.)

де Si - частка ринку i-го підприємства, частки (долі) одиниць, %;

n - кількість підприємств на ринку.

Для ринку чистої конкуренції значення HHI дорівнює 0,18 (1800%), а для ринку чистої монополії HHI = 1 (10000%). Тепер розрахуємо ступень монополізації ринку для підприємства №9.

HHI=0,128²+0,057²+0,233²+0,066²+0,129²+0,206²+0,180²=0,016384+

+0,003249+0,054289+0,004356+0,016641+0,042436+0,0324=0,169755

Проаналізувавши отримані дані ми можемо сказати, що підприємство №9 функціонує на ринку чистої конкуренції.

Основні характеристики ринку, особливості ринку.

Чиста (досконала) конкуренція - це конкуренція, яка відбувається на ринку, де взаємодіє вельми велике число фірм, що виробляють стандартні, однорідні товари. У цих умовах будь-яка фірма може вступити на ринок, тут не здійснюється контроль за цінами.

На ринку чистої конкуренції жоден окремий покупець або продавець не робить великого впливу на рівень поточних ринкових цін товарів. Продавець не може запитати ціну вище ринковою, оскільки покупці можуть вільно придбати по ній будь-яке необхідне ним кількість товару. При цьому, по-перше, мається на увазі ринок певного продукту, наприклад пшениці.

По-друге, всі продавці пропонують на ринку однаковий продукт, тобто покупець буде однаковою мірою задоволений пшеницею, купленою у різних продавців, і всі покупці і продавці мають однакову і повну інформацію про кон'юнктуру ринку. По-третє, дії окремого покупця або продавця не надають впливи на ринок.

Таким чином, ринком чистої конкуренції (або досконалим) вважається той, на якому встановлюється одна і та ж ціна на один і той же продукт в один і той же час, для чого необхідні:

* необмежена кількість учасників господарських стосунків і вільна конкуренція між ними;

* абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства;

* абсолютна мобільність чинників виробництва; необмежена свобода пересування капіталу;

* абсолютна інформованість ринку про норму прибули, попиті, пропозиції і так далі (здійснення принципу раціональної поведінки ринкових суб'єктів (оптимізація індивідуального добробуту в результаті приросту доходів) неможливе без наявності повної інформації);

* абсолютна однорідність однойменних товарів (відсутність торгівельних марок і так далі);

* наявність ситуації, коли жоден учасник конкуренції не в змозі зробити безпосередній вплив на рішення іншого неекономічними методами;

* стихійне встановлення цін в ході вільної конкуренції;

* відсутність монополії (наявність одного виробника), монопсонії (наявність одного покупця) і невтручання держави у функціонування ринку.

Проте практично ситуації, коли всі ці умови присутні, не може бути, тому не існує вільного і досконалого ринку. Багато реальних ринків функціонують за законами монополістичної конкуренції.

1.3 Аналіз ймовірності банкрутства підприємства

Для оцінки можливості банкрутства у світовій практиці найчастіше використовують індекс Альтману. Для розрахунку індексу відібрана п'ять найбільше значимих для прогнозу банкрутства показників, що характеризують у загальному виді прибутковість капіталу і його структури з різноманітних позицій. Індекс Альтману (Z) розраховується по формулі:

Z=3,3*К1+1*К2+0,6*К3+1,4*К4+1,2*К5,

де Z - функція від К1…К5, частки одиниць;

3,3…1,2 - коефіцієнти регресії, що характеризують кількісний вплив на Z кожного включеного в модель показника при фіксованому положенні інших, частки одиниць;

К1 - прибутковість загального капіталу (характеризує загальну рентабельність підприємства), частки одиниць.

К1=

Прибуток до сплачування відсотків ті податків можна визначити за вихідними як різницю між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції та собівартістю або за формулою № «Звіт про фінансові результати» при її наявності.

К2 - прибутковість на базі чистого виторгу від реалізації, частки одиниць.

К2=

Виручка від реалізації визначається за вихідними даними щодо обсягів виробництва та ціни продукції або, при наявності, за формою №2 «Звіт про фінансові результати»

К3 - коефіцієнт співвідношення власного капіталу по ринковій оцінці і позикового, частки одиниць.

К3=

В іноземному трактуванні коефіцієнт визначається відношенням ринкової вартості звичайних і привілейованих акцій до всіх пасивів. В умовах України в якості розміру власного капіталу при розрахунках коефіцієнту приймається розмір статутного капіталу.

К4 - коефіцієнт співвідношення реінвестованого прибутку і загального капіталу, частки одиниць.

К4=

К4 - коефіцієнт співвідношення власного оборотного в загального капіталу, частки одиниць.

К5=

Чистий оборотний капітал або робочий капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями

Розраховане Альтманом критичне значення індексу Z дорівнює 2,675. Для визначення можливості банкрутства зіставляється розраховане для кожного підприємства значення є критичним (2,675)

Висновки по розділу 1

1. Економіка України - 39-та економіка світу по розміру ВВП. Промисловість - найважливіша структурна одиниця господарського комплексу України. На неї приходиться 1/3 основних фондів та більше 35% населення, зайнятого у народному господарстві. Обсяг промислового виробництва в Україні по підсумкам 2010 року зріс на 11,0%, що виявилося набагато кращим за підсумковий результат 2009 років, коли промисловість України продемонструвала негативну динаміку, знизившись відразу на 21,9%. Вугільна промисловість України є одній з базових галузей економіки. Її участь у ВВП України в 1999 році склала 5,1%. Вона є невід'ємній складовій інших найважливіших галузей: електроенергетики і металургії. Що забезпечує видобуток і первинну переробку кам'яного і бурого вугілля, галузь є одній з основних в паливній промисловості.

2. Інвестиційні проекти займають центральне місце у процесі обґрунтування та вибору можливих варіантів вкладення інвестиційних засобів. Для отримання найбільш повної характеристики фінансово-економічної ефективності аналізованого інвестиційного проекту рекомендується спільний розгляд чистої поточної вартості-проекту, індексу рентабельності і внутрішньої норми прибутку.

3. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 говорить, що доцільно використовувати цей закон до суб'єкту банкрутства, а саме до боржника, який не може виконати свої грошові зобов'язання.

2. Розробка економіко-математичної моделі

2.1 Класифікація витрат підприємства

Під витратами підприємства розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок вилучення внесків власників).

Витрати виробництва - це вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів.

Класифікація витрат - науково обґрунтоване групування витрат за визначеними однорідними ознаками для цілей обліку, аналізу, контролю, планування та прийняття управлінських рішень стосовно процесу виробництва продукції. [8.]

Класифікація витрат має практичне значення. Групування видів витрат за окремими ознаками є основою обліку, аналізу та калькулювання собівартості продукції. До того ж, групування витрат допомагає знаходити рішення у нестандартних ситуаціях, у нових сферах діяльності. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення, і визначення собівартості одиниці продукції, тобто локальних затрат. Групування витрат є важливим не тільки для розрахунку собівартості, а й для встановлення певного співвідношення між ними з метою взаємного контролю та узгодження. Таке узгодження можливе тільки за наявності економічно обґрунтованої класифікації витрат за певними групами, що також має велике значення для економічного аналізу собівартості, встановлення та оцінки чинників її формування та зниження. Одним із визначальних моментів раціональної організації обліку витрат є їх економічно обґрунтована класифікація, що, в свою чергу, залежить від правильного вибору класифікаційних ознак.

В процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

1. Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

2. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські. Економічні витрати - це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних). Зовнішні витрати - це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств.

Внутрішні витрати мають неявний, імпліцитний характер, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить. Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі, не в грошовій.

Розрізняють витрати на одиницю продукції та загальні витрати на весь обсяг виготовленої продукції (наданих послуг).

При плануванні, обліку та аналізі витрати класифікують за різними ознаками. Основними з них є ступінь однорідності, економічна роль у формуванні собівартості, спосіб обчислення на окремі види продукції, зв'язок з обсягом виробництва, час виникнення та обчислення. Залежно від ступеня однорідності витрати поділяються на прості (елементні) та комплексні. Прості (елементні) - це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали, заробітна плата). Комплексні витрати різнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька економічних елементів (витрати на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку тощо).

За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати поділяють на основні та накладні: основні витрати безпосередньо пов'язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою накладних витрати створюються необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування (загальновиробничі витрати).

За способом обчислення на окремі види продукції витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата). Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних видів продукції, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції (загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі витрати розподіляються на окремі види продукції пропорційно визначеній базі. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення витрат на одиницю продукції.

Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати (ПоВ) - це витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва і мають місце навіть тоді, коли не виробляється продукція.

При істотних змінах обсягів виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібне, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів виробництва, тому їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати (ЗмВ) - це витрати, які змінюються за зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, заробітна плата робітників та ін.).У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні.

Пропорційні змінні витрати змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату.

Прогресивні змінні витрати зростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності більший за одиницю). До них можна віднести витрати на відрядно-прогресивну оплату праці.

Регресивні змінні витрати змінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, інструмент тощо.

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити кількісну залежність різних витрат від змін в умовах виробництва та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень.

Сукупні витрати підприємства (ВВ) - це сума постійних і змінних витрат.

ВВ = ПоВ + ЗмВ., (2.1.)

Де ВВ - валові витрати, тис. грн.

ПоВ - постійні витрати, тис. грн.

ПеВ - змінні витрати, тис. грн.

Середні постійні та середні змінні витрати визначаються діленням сукупних постійних і сукупних змінних витрат на обсяг випуску продукції:

; (2.2.)

, (2.3.)

Тобто . (2.4.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.1 - Сукупні витрати

Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу виробництва (Рисунок 2.1.).

Граничні витрати (ГВ) - це витрати, зв'язані з виробництвом додаткової одиниці продукції.

ГВ = ВВ / Q (2.5)

де ГВ - граничні витрати;

ВВ - середні валові витрати;

Q - об'єм випуску

Граничні витрати відображають зміни у витратах, які спричинюють за собою збільшення або зменшення виробництва на одну одиницю.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.2. Середні та граничні витрати

Темпи зміни витрат залежать від особливостей виробничого процесу. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження (Рисунок 2.2.), оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат лишається незмінною.

Порівняння середніх і граничних витрат виробництва - важлива інформація для управління фірмою, що визначає оптимальні розміри виробництва. У точці В ціна пропозиції збігається з середніми і граничними витратами. Ця крапка означає рівновагу фірми.

При русі від точки В управо збільшення виробництва веде до зменшення прибутку, бо на кожну одиницю товару зростають додаткові витрати. Вихід за крапку В приводить до нестійкості фінансів фірми і в кінці її поведінка буде визначаться втечею з ринкових структур.

Криві середніх змінних, середніх сукупних і граничних витрат мають U-подібну форму. Це пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва. Тому закон спадної віддачі змінного фактора виробництва тлумачать як закон неухильного збільшення граничних витрат. Зауважимо, що крива граничних витрат перетинає криві середніх сукупних і середніх змінних витрат у точках їх мінімуму. [9.]

2.2 Визначення тривалості короткострокового періоду

Короткостроковим називають період функціонування підприємства, на протязі якого частина витрат (постійні витрати) коливаються відносно середньої їх величини у границі 10-15%. Короткостроковий період визначається за наступним алгоритмом:

Крок 1. Із сукупності валових витрат (у тис. грн.) за кожний місяць, що наведені у завданні, варіант №9.

Таблиця 2.1. Обсяг випуску продукції по місяцям, тис. од.

Варіант	Обсяг випуску продукції, тис. од.	Плановий обсяг, тис од.
	січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	липень	серпень	вересень	жовтень	листопад	грудень
9	17,6	20,9	18,6	19,3	20,2	20,6	21,0	19,5	18,9	22,0	21,5	21,8	23,0

Таблиця 2.2. Витрати підприємства та ціна продукції по місяцям звітного року

Варіант	Виробничі витрати підприємства по місяцям звітного року, тис. грн.
	Січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	липень	серпень	вересень	жовтень	листопад	грудень
9	2132,6	2902,2	2350,9	2512,8	2766	2864,9	29513	2520,7	2474	3163,5	2984	3028,8

Таблиця 2.3. Ціна по місяцям звітного року, грн./од.

Варіант	Ціна по місяцям звітного року, грн./од.
	січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	липень	серпень	вересень	жовтень	листопад	грудень
9	286,5	276,8	283,7	281,6	278,9	277,5	276,5	280,9	282,7	273,4	274,8	274,0

Розраховують величину постійних витрат, та вибирають загальну величину постійних витрат останнього місяця року.

Крок 2. Із тієї ж сукупності вибирають загальні постійні витрати попереднього 11-го місяця того ж року. Розраховують середню арифметичну величину загальних постійних витрат за два місяця

, (2.6.)

де - середня величина загальної суми постійних витрат підприємства за два місяці, тис. грн.;

- загальна величина постійних витрат підприємства відповідно за 11-й та 12-й місяці, тис. грн.

Крок 3. Розраховують середнє квадратичне відхилення від отриманої середньої величини загальних постійних витрат

х (2.7.)

Крок 4. Розраховують коефіцієнт варіації

(2.8.)

Якщо розраховане значення коефіцієнту варіації менше, ніж 0,1, розрахунки продовжують згідно кроку 5.

Крок 5. із тієї ж сукупності вибирають величину загальних постійних витрат підприємства 10-го місяця. Далі виконують розрахунки середньої величини загальний постійних витрат, їх середньоквадратичного відхилення та коефіцієнту варіації по крокам 2,3,4, але з урахуванням кількості місяців у періоді, що аналізують.

У загальному вигляді середня величина постійних витрат підприємства за t-й період (який складають n місяців) дорівнює

(2.9.)

де - середньомісячна величина загальних постійних витрат підприємства за період, що аналізують, тис. грн.;

- величина постійних витрат підприємства кожного I-го місяця аналізованого періоду, тис. грн.;

n - кількість місяців у періоді, що аналізується.

Середнє квадратичне відхилення за цей же період:

(2.10.)

Коефіцієнт варіації

(2.11.)

Розрахунки продовжують до виконання умови . Період, для якого коефіцієнт приймає значення нижче, ніж 0,1 (або 0,15) приймається в якості короткострокового, а значення середньомісячної величини загальних постійних витрат за цей період використовують при складанні економіко - математичної моделі (ЕММ) витрат виробництва.

Отримані результати за цим етапом за допомогою програми Microsoft Office наведені нижче.

В таблиці нижче зображено розрахунок коефіцієнтів варіації умовно постійних витрат за допомогою програми Microsoft Office

Таблиця 2.4 - Розрахунок коефіцієнтів варіації

ПоВС(12міс)	тис. грн.	1469,3
Дисперсія		29051,2
Серед.квадр. відхилення	тис. грн.	170,4441
Коефіцієнт варіації	частки. од.	0,116003

Таким чином, коефіцієнт варіації умовно - постійних витрат складає 0,11, тому ми можемо стверджувати, що період, який складає 12 місяців приймається в якості короткострокового, а значення середньомісячної величини загальних постійних витрат за цей період використаємо при складанні економіко - математичної моделі (ЕММ) витрат виробництва.

2.3 Побудова економіко-математичної моделі витрат підприємства

У загальному вигляді витрати виробництва і реалізації продукції є грошове вираження витрат виробничих факторів (ресурсів) на здійснення підприємством діяльності з виробництва та реалізації продукції.

Для складання економіко-математичної моделі потрібно класифікувати витрати залежно від обсягу виробництва.

До умовно-постійних відносять ті витрати підприємства, величина яких у короткостроковому періоді не змінюється при зміні обсягу виробництва продукції. Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу виробництва. Характерною рисою постійних витрат є те, що вони відбуваються навіть у тому випадку, якщо підприємство протягом деякого часу з якихось причин не виробляє продукцію.

До умовно-змінним відносять витрати, абсолютна величина яких безпосередньо залежить від обсягу виробництва - росте при його збільшенні і знижується при зменшенні.

Валові (загальні) витрати являють собою загальну суму витрат підприємства на весь обсяг зробленої продукції за певний період часу. Таким чином, під валовими витратами підприємства розуміється сума умовно-постійних і умовно-змінних витрат.

Складання економіко - математичної моделі (ЕММ) залежності витрат від обсягу виробництва виконують у наступній послідовності:

- за статистичними даними про показники витрат та обсягів виробництва будують кореляційне поле, де кожній точці поля відповідає величина обсягу виробництва (х) та величина середніх (питомих) змінних витрат виробництва (у) за i-й місяць періоду. Загальний вигляд кореляційного поля дозволяє вибрати форму рівняння залежності

, (2.12.)

де - середні зміни (питомі) втрати на одиницю обсягу (роботи), грн./ од.;

- обсяг виробництва за місяць, одиниць.

Такими рівняннями можуть бути:

(2.13.)

Де а, b - статистичні коефіцієнти.

Отримані результати за цим етапом за допомогою програми Microsoft Office наведені нижче.

Рисунок 2.3 - Кореляційне поле

Побудова кореляційного поля при визначенні форми залежності величини питомих змінних витрат від обсягу виробництва.

- визначення статистичних коефіцієнтів методом найменших квадратів:

Принципове рівняння має вигляд:

(2.14)

де - фактичне значення середніх (питомих) змінних витрат при обсязі виробництва , грн. / од.;

- розрахункове значення середніх змінних витрат при обсязі , грн./од.

Модель собівартості продукції має вигляд:

(2.15)

де ПоВС - повні постійні витрати підприємства за місяць, тис. грн.

Отримані результати за цим етапом за допомогою програми Microsoft Office наведені нижче.

Рисунок 2.4. - Залежність умовно змінних витрат від обсягу випуску продукції

Визначення параметрів рівняння залежності питомих змінних витрат від обсягу виробництва

Модель валових витрат має вигляд:

(2.16)

Математичний вигляд залежностей, що отримані за формулами 2.15 та 2.16 мають такий вигляд:

C = (2.17)

BB= = *Q (2.18.)

Собівартість продукції є якісним показником, що характеризує виробничо-господарську діяльність підприємства. Собівартість відображає витрати підприємства на виробництво і збут продукції, виражені в грошовому вимірі. [10].

Для побудови графіку собівартості продукції, розрахуємо собівартість продукції за формулою 2.17. Необхідні дані представлені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Розрахунок даних

Qтис.од.	ПоВС, тис. грн.	ЗмВсер., грн./од.	ЗмВ, тис. грн.	С, грн./од.	ВВ, тис. грн	ГВ, грн./од.
0	1469,3	35,7	0,0		1469,3
5	1469,3	42,5	212,5	336,4	1681,8	42,5
10	1469,3	50,7	507,0	197,7	1976,3	58,9
15	1469,3	60,4	906,0	158,3	2375,3	79,8
20	1469,3	72,2	1444,0	145,6	2913,3	107,6
25	1469,3	85,7	2142,5	144,5	3611,8	139,7
30	1469,3	102,5	3075,0	151,5	4544,3	186,5
35	1469,3	122,2	4277,0	164,2	5746,3	240,4
40	1469,3	145,4	5816,0	182,1	7285,3	307,8
45	1469,3	173,3	7798,5	205,9	9267,8	396,5
50	1469,3	206,5	10325,0	235,9	11794,3	505,3

Рисунок 2.5. Графік Собівартості продукції

Для побудови графіку валових витрат необхідні дані представлені в таблиці 2.1.

Рисунок 2.6. Графік Валових витрат

Для побудови графіку граничних витрат необхідні дані представлені в таблиці 2.1.

Рисунок 2.7. Графік Граничних витрат

Висновки по розділу 2

1. Витрати виробництва - це вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів. У короткостроковому періоді сукупні витрати підприємства поділяються на постійні та змінні. У довгостроковому періоді всі витрати є змінними. Постійні витрати - це витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва і мають місце навіть тоді, коли не виробляється продукція. Змінні витрати - це витрати, які змінюються за зміни обсягу виробництва

2.У короткостроковому періоді постійні витрати не змінюються. Тому ми розрахували середньомісячну величину загальних постійних витрат підприємства за короткостроковий період (який складає 12місяців), яка дорівнює середній арифметичній величині загальних постійних витрат підприємства.

3. Для побудови економіко - математичної моделі залежності витрат від обсягу виробництва ми побудували кореляційне поле, де кожній точці поля відповідає величина обсягу виробництва та величина середніх змінних витрат, та визначили статистичні коефіцієнти методом найменших квадратів.

3. Визначення планового обсягу виробництва

3.1 Обґрунтування оптимального обсягу виробництва

Чиста монополія. Для монополіста збільшення обсягу випуску на одну одиницю означає необхідність зниження ціни, якщо він хоче, щоб споживачі були готові купити усю виробничу продукцію. Оскільки ціна знижується не тільки на додаткову одиницю продукту, але і на кожну одиницю випуску, загальний виторг від продажу буде приростати в усі убутній пропорції. Граничний доход монополіста, на відміну від конкурентної фірми, не дорівнює ціні продукту і не постійний по величині. Для всіх обсягів випуску, крім першої одиниці продукту, граничний доход монополіста менше ціни продукту й убуває в міру росту обсягу виробництва. Крива граничного доходу являє собою спадну лінію з негативним ухилом, розташовану нижче кривої попиту. [11.]

Монополістична конкуренція. Поводження монополістично конкурентної фірми багато в чому аналогічно поводженню монополії.

Граничний доход фірми не дорівнює ціні, оскільки у фірми є деякий контроль над ціною. Фірма може підвищити ціну на продукт, не втративши при цьому попиту на нього. Щоб продати більше свого продукту, фірма повинна понизити на нього ціну, тому крива її граничного доходу лежить нижче кривої попиту. В умовах монополістичної конкуренції фірма вибирає комбінацію обсягу виробництва і ціни, що максимізує її прибуток.

Оптимальний обсяг виробництва продукції визначається по кожному продукту окремо (при багато продуктовому виробництві).

Слід навести визначення оптимального обсягу, надані формули для його визначення.

В умовах ринку оптимальним є обсяг виробництва, при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам (ГВ=ГВ) або валовий дохід перевищує валові витрати на максимальну величину.

Також необхідно визначити беззбитковий рівень виробництва (крапку беззбитковості) - обсяг виробництва, при якому валовий дохід дорівнює валовим витратам. Дати визначення беззбиткового рівня виробництва.

Для розрахунку оптимального обсягу виробництва:

1. Обґрунтовується модель ринку, до якого буде поданий продукт підприємства: ринок чистої конкуренції, чистої монополії, монополістичної конкуренції, олігополії.

2. Визначається математична модель граничних витрат шляхом узяття першої похідної

функції валових витрат:

(3.1)

де ГВ - граничні витрати, грн./од.;

-валові витрати підприємства відповідно у i - ому та (i - 1) - ому (попередньому) періоді, тис. грн.;

- обсяг виробництва підприємства відповідно у i - ому та (i - 1) - ому (попередньому) періоді, тис. грн.;

3. Визначається математична модель ціни та граничного доходу підприємства. Складання ЕММ залежності ціни від обсягу виробництва виконуємо у такій самій послідовності, що і при визначенні моделі питомих умовно - змінних витрат (див. пункт 2.3.):

За вихідними даними про ціну і обсяги виробництва будують кореляційне поле, де кожній точці відповідає величина обсягу виробництва (Q) та ціна (Ц) за і-й місяць періоду.

У якості типового виду залежностей слід обрати залежність виду:

Ц=-аQ+b, (3.2)

де а, b - статистичні коефіцієнти.

Таблиця 3.1 Вихідні дані

Показ ник	Місяць року
	сі чень	лю тий	бере зень	кві тень	тра вень	чер вень	ли пень	сер пень	вере сень	жов тень	листо пад	гру день
Обсяг випуску	17,6	20,9	18,6	19,3	20,2	20,6	21,0	19,5	18,9	22,0	21,5	21,0
Ціна	286,5	276,8	283,7	281,6	278,9	277,5	276,5	280,9	282,7	273,4	274,8	274,0

Рисунок 3.1. Визначення параметрів рівняння залежності ціни від обсягу виробництва

Граничний доход дорівнює ціні на ринку монополістичної конкуренції.

Модель валового доходу (ВД) буде мати вигляд:

ВД=Ц*Q=-aQ²+bQ. (3.3)

Математична модель граничного доходу визначається шляхом узяття першої похідної функції валового доходу:

, (3.4.)

де ГД - граничний доход, грн./од.;

- валовий доход підприємства відповідно у i - ому та (i - 1) - ому (попередньому) періоді, тис. грн.

У підсумку графічним методом визначаються крапки беззбитковості та оптимальний обсяг виробництва.

Отримані результати за цим етапом за допомогою програми Microsoft Office наведені нижче.

Для чистої конкуренції:

Для того, щоб розрахувати точку беззбитковості для ринку чистої конкуренції нам потрібно знати постійну ціну. Для визначення постійної ціни скористаємося наступною формулою:

л·Ц_міn + (1 - л)·Ц_мах (3.5)

де л = 0,3;

Ц_мах - максимальна ціна, грн.

Ц_міn - мінімальна ціна, грн.

У формулу 3.5 підставимо дані:

0,3*273,4 + (1-0,3)*286,5=0,3*273,4+0,7*286,5=82,02+200,55=282,57 тис.грн.

Таблиця 3.2. Витрати та граничний доход підприємства

Qтис.од.	Ціна, грн	С, грн./од.	ВВ, тис. грн	ВД, тис. грн	ГВ, грн./од.
0	282,6		1469,3	0,0
5	282,6	336,4	1681,8	1412,9	42,5
10	282,6	197,7	1976,3	2825,7	58,9
15	282,6	158,3	2375,3	4238,6	79,8
20	282,6	145,6	2913,3	5651,4	107,6
25	282,6	144,5	3611,8	7064,3	139,7
30	282,6	151,5	4544,3	8477,1	186,5
35	282,6	164,2	5746,3	9890,0	240,4
40	282,6	182,1	7285,3	11302,8	307,8
45	282,6	205,9	9267,8	12715,7	396,5
50	282,6	235,9	11794,3	14128,5	505,3

Рисунок 3.2. Визначення крапки беззбитковості

Крапка беззбитковості дорівнює 6,05 тис. од.

Рисунок 3.3. Оптимальний обсяг виробництва для чистої конкуренції

Оптимальний обсяг виробництва для чистої конкуренції дорівнює 38,75 тис.од. Так як в нашому випадку підприємство діє на ринку монополістичної конкуренції, то зробимо наступні графіки за наступними даними:

Для ринку монополістичної конкуренції:

Таблиця 3.3. Витрати та граничний доход підприємства

Qтис.од.	Ціна, грн	ПоВС, тис. грн.	ЗмВсер., грн./од.	ЗмВ, тис. грн.	С, грн./од.	ВВ, тис. грн	ВД, тис. грн	ГВ, грн./од.	ГД, грн. од.
0	339,4	1469,3	35,7	0,0		1469,3	0,0
5	324,4	1469,3	42,5	212,5	336,4	1681,8	1622,0	42,5	324,4
10	309,4	1469,3	50,7	507,0	197,7	1976,3	3094,0	58,9	294,4
15	294,4	1469,3	60,4	906,0	158,3	2375,3	4416,0	79,8	264,4
20	279,4	1469,3	72,2	1444,0	145,6	2913,3	5588,0	107,6	234,4
25	264,4	1469,3	85,7	2142,5	144,5	3611,8	6610,0	139,7	204,4
30	249,4	1469,3	102,5	3075,0	151,5	4544,3	7482,0	186,5...

Подобные документы

• Аналіз господарської діяльності підприємства

  Характеристика галузевої структури хімічної промисловості. Ресурсне обґрунтування та оцінка виробничої програми. Аналіз виробництва в системі "витрати – обсяг виробництва – прибуток". Резерви поліпшення ефективності господарського стану підприємства.
  
  курсовая работа [169,5 K], добавлен 23.07.2011
  

• Витрати виробництва

  Сутність економічних показників роботи підприємства. Особливості визначення витрат протягом короткого відрізка часу, їх значення впродовж довготривалого періоду. Принципи розрахунку оптимального обсягу виробництва, планування середньострокових витрат.
  
  презентация [170,2 K], добавлен 18.10.2013
  

• Економічний аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства

  Обґрунтування планового обсягу виробництва продукції. Розрахунок потреби у технологічному устаткуванні. Аналіз вартості основних засобів і амортизаційних відрахувань. Визначення чисельності персоналу та витрат на матеріали. Оцінка фінансових результатів.
  
  курсовая работа [81,8 K], добавлен 24.12.2012
  

• Прибутковість підприємства та шляхи її підвищення

  Сутність прибутку, його характеристика та роль у господарській діяльності. Аналіз прибутковості підприємства, формування цінової стратегії й оптимального обсягу виробництва. Пошук напрямків вдосконалення системи управління та використання прибутку.
  
  курсовая работа [41,7 K], добавлен 15.05.2011
  

• Мета і напрямки класифікації витрат

  Класифікація витрат з метою оцінки запасів та визначення фінансових результатів. Аналіз впливу зміни витрат та обсягу виробництва і реалізації продукції на прибуток підприємства. Операційний важіль, та його складові. Маржинальні та середні витрати.
  
  курсовая работа [737,5 K], добавлен 30.11.2010
  

• Аналіз обсягу виробництва продукції (надання послуг)

  Аналіз обсягу виробництва продукції (надання послуг) у натуральному та вартісному виразі: цілі, завдання та методи аналізу, основні показники. Розрахунок показників фінансової стійкості та коефіцієнта структури довгострокових вкладень підприємства.
  
  контрольная работа [40,5 K], добавлен 18.11.2009
  

• Економічне обґрунтування проекту машинобудівного підприємства

  Економічне обґрунтування розміщення підприємства. Визначення складу устаткування, його потужності, площі, чисельності робітників цеху. Розрахунок собівартості продукції, капітальних витрат та ціни продукції. Визначення порогу рентабельності виробництва.
  
  курсовая работа [190,0 K], добавлен 27.03.2012
  

• Економіка виробничо-господарської діяльності підприємства

  Обґрунтування обсягу виробництва продукції та трудомісткості річного випуску для базового та планового років. Розрахунок потреби у технологічному устаткуванні. Визначення планових витрат на матеріали та комплектуючі. Плановий обсяг оборотних активів.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 22.03.2014
  

• Показники економічної діяльності підприємства

  Характеристика виробничої функції підприємства. Порядок розрахунку витрат, доходу і прибутку в залежності від розмірів виробництва, принципове значення при розгляданні довгострокового періоду динаміки валових витрат. Вибір оптимального розміру фірми.
  
  контрольная работа [950,3 K], добавлен 06.09.2010
  

• Обґрунтування виробництва і оцінка ефективності діяльності приватного підприємства MAYO за основними критеріями

  Аналіз доцільності виробництва продукції та її конкурентоспроможності. Дослідження ринку майонезу в Україні. Обгрунтування виробничої програми і потреби в основному та оборотному капіталі підприємства. Визначення рентабельності та точки беззбитковості.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 07.08.2016
  

• Аналіз обсягу, структури та якості виробництва продукції

  Значення, завдання і джерела аналізу виробництва продукції. Економічна сутність якості продукції. Аналіз обсягу та структури продукції на ЗАТ "Юрія". Оцінка якості продукції на підприємстві. Резерви підвищення ефективності виробництва продукції.
  
  курсовая работа [75,5 K], добавлен 22.03.2012
  

• Мікроекономічний аналіз динаміки витрат на виробництво продукції і резерви їх зниження

  Поняття й склад витрат виробництва. Коротка характеристика підприємства. Аналіз структури й динаміки витрат виробництва ВАТ "Севастопольський морський завод", а також основні проблеми підприємства та методи впливу, які воно застосовує до їх вирішення.
  
  курсовая работа [217,9 K], добавлен 22.02.2011
  

• Оцінка та управління вартістю підприємства "Гірничо-збагачувальна фабрика"

  Аналіз бюджету доходів, витрат і поточної заборгованості промислового підприємства. Оцінка об'єму інвестицій його виробництва і розмірів залучених засобів. Визначення рівня прибутку і розрахунок фондових показників і акціонерної вартості підприємства.
  
  контрольная работа [791,5 K], добавлен 15.06.2013
  

• Техніко-економічне обгрунтування проекту

  Обґрунтування необхідності розробки. Розрахунок загальних витрат на проектування. Коефіцієнт використання системи автоматизації. Річна економія підприємства. Зниження собівартості при зростанні обсягу виробництва. Фінансові результати впровадження.
  
  методичка [26,4 K], добавлен 30.01.2011
  

• Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства

  Методика аналізу матеріальних ресурсів підприємства і пошуку резервів їх використання. Вплив факторів на зміну обсягу виробництва і на виконання плану за допомогою методу ланцюгових підстановок. Визначення структури і динаміки майна сучасної організації.
  
  лабораторная работа [29,9 K], добавлен 15.03.2014
  

• Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства

  Оцінка структури капіталу, ліквідності та платоспроможності ТОВ "Вланик". Аналіз забезпечення оборотних активів власними джерелами фінансування. Прогнозування ймовірності банкрутства фірми. Пропозиції щодо поліпшення фінансової стійкості підприємства.
  
  курсовая работа [110,7 K], добавлен 22.02.2012
  

• Оптимізація видової структури основних фондів підприємства

  Дослідження та формування оптимального плану виробництва продукції, з метою максимізації прибутків підприємства, при неможливості введення в експлуатацію додаткового обладнання чи його модернізації. Аналіз методів оптимізації управління виробництвом.
  
  курсовая работа [518,0 K], добавлен 14.05.2019
  

• Оцінка потенційного банкрутства підприємства (на прикладі ТОВ ВКФ "Ротекс")

  Сутність та причини виникнення стану банкрутства. Фактори, що зумовлюють різні види криз. Фінансово-економічна характеристика підприємства. Визначення і аналіз системи показників оцінки його неплатоспроможності. Методи прогнозування можливого банкрутства.
  
  курсовая работа [83,4 K], добавлен 29.01.2014
  

• Економічне обґрунтування рішення щодо налагодження власного виробництва і реалізації на вітчизняному ринку хлібопічок

  Вибір товару для просування на ринок і оцінювання його конкурентоздатності. Розрахунок загального обсягу інвестицій та джерел фінансування. Розрахунок витрат, грошових потоків на виробництво по роках життєвого циклу проекту виробництва і реалізації товару
  
  курсовая работа [217,3 K], добавлен 17.04.2012
  

• Організація виробництва пельменів

  Класифікація виробничих процесів. Визначення оптимального виду руху предметів праці. Тривалість основних операцій виробничого циклу. Середньорічні показники роботи підприємства. Матеріальна, документальна та організаційна підготовка виробництва.
  
  курсовая работа [92,9 K], добавлен 13.06.2019
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам