Теорія економічного аналізу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Кафедра менеджменту та моделювання в економіці

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ

ТЕОРІЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

1. Завдання економічного аналізу

Господарська діяльність підприємств різних галузей матеріального виробництва є основою суспільного відтворення валового внутрішнього продукту. Відомо, що кожне підприємство є складною системою взаємозв'язаних підрозділів і ланок, які виконують різні функції в процесі виробництва продукції. Економічний бік діяльності підприємства відображує система показників, які дають економічну оцінку процесам та результатам цієї діяльності.

Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз. Термін "аналіз" іншомовного походження (від гр. analysis) і означає "розділяти", "розчленовувати". Щодо економічного аналізу - це означає вичленовування окремих показників господарської діяльності із загальних складових для наступного їх вивчення.

Аналіз економічних показників доповнюється в міру необхідності протилежним заходом - синтезом (гр. synthesis), який, з'єднуючи окремі показники в одне ціле, уможливлює вивчення зв'язків і залежностей між ними. Отже, аналіз і синтез у комплексі забезпечують наукове вивчення явищ і процесів у їхньому зв'язку та взаємодії.

Слід підкреслити, що економічний аналіз провадиться на всіх рівнях управління економікою: на рівні держави, галузей та регіонів (макроекономіка), на рівні підприємств і організацій (мікроекономіка). На макрорівні здійснюється економічний аналіз макропоказників, на мікрорівні - конкретний економічний аналіз, який іще називають аналізом господарської діяльності підприємства.

Економічний аналіз діяльності підприємства має бути тісно пов'язаний із системним підходом, тобто з комплексним вивченням об'єкта управління з урахуванням усіх його аспектів: економічного, соціального, технічного, організаційного, екологічного та психологічного.

За системного підходу кожний об'єкт управління розглядають як комплекс взаємозв'язаних елементів, котрим притаманні визначені загальні властивості і котрі об'єднані для досягнення певної мети. У спеціальній літературі рекомендується для визначення системи користуватися п'ятьма найважливішими принципами:

- системі притаманна єдина мета;

- система складається із взаємозв'язаних елементів, які створюють її внутрішню структуру;

- система існує в певному середовищі, яке може справляти обмежуючий вплив на її функціонування;

- система має певні ресурси, які забезпечують її функціонування;

- систему очолює керуючий центр, який організує її рух до визначеної мети. економічний аналіз прибуток фінансовий

Ці особливості системного підходу до управління свідчать, що економічний аналіз не може забезпечити підготовки управлінських рішень стосовно всіх аспектів діяльності підприємства. Але він є надійним інструментом для вирішення проблем саме економічного аспекту, а також для економічного обґрунтування рішень з інших проблем управління.

Це дає змогу визначити місце економічного аналізу в системі управління підприємством. Інформаційна система управління включає всі види обліку, що створюють масив управлінської інформації, котрий характеризує стан системи, що управляється, та виконання управлінських рішень. Уся управлінська інформація аналізується, і відповідно до результатів аналізу готуються проекти управлінських рішень, які передаються в систему управління.

У системі, що управляє, проекти управлінських рішень разом з іншою інформацією використовуються відповідно до загальних функцій управління для формулювання управлінських рішень, які передаються на об'єкт управління (систему, що управляється).

В об'єкті управління управлінські рішення передаються у відповідні підрозділи та забезпечується контроль за їх виконанням. Щодо всіх операцій, які здійснюються в підрозділах, формується відповідна первинна інформація, котра в порядку зворотного зв'язку направляється в інформаційну систему управління.

Короткий огляд циклу управління підприємством показує, що економічний аналіз займає важливе місце в інформаційній підсистемі управління для економічного обґрунтування управлінських рішень і контролю за їх виконанням.

Формування механізму ринкових відносин, безперечно, змінює характер аналітичної роботи. Вона повинна охоплювати як внутрішнє, так і зовнішнє економічне середовище кожного об'єкта господарювання, включно з кон'юнктурою ринку та адаптивністю до нього, можливою конверсією капіталу та оцінкою міри економічного ризику.

Економічний аналіз за порівняно короткий історичний термін (протягом XX століття) зазнав суттєвих трансформацій: від аналізу балансу підприємства до комплексного економічного аналізу з використанням сучасних персональних комп'ютерів і комп'ютерних мереж.

Ці трансформації тривають під впливом розвитку суспільних відносин. Слід коротко назвати особливості сучасних змін економічного аналізу порівняно з традиційними його формами.

1. Значно ширше використання принципу управління за відхиленнями, що дає можливість керівництву звертати увагу на зміни безпосередньо в процесі виробництва.

2. Підвищення оперативності економічного аналізу, що виявляється в мінімізації періоду, за який проводиться поточний аналіз.

3. Відхід від обов'язкової формальної "точності" результатів аналізу, тобто перенесення центру уваги від аналізу звітності до аналізу ситуацій, цільового аналізу резервів.

4. Широке використання додаткової інформації поряд з використанням зовнішньої і внутрішньої звітності.

5. Створення аналітичних груп з участю економістів, технологів, маркетологів, юристів (залежно від змісту проблеми) для забезпечення комплексності економічного аналізу.

6. Розширення використання в економічному аналізі вибіркових даних.

Розвиток економічного аналізу спричиняється необхідністю періодичної оцінки стану господарських процесів, загальних результатів і нових і напрямів у роботі. При цьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких недоліків, непродуктивних витрат, збитків, тобто те, що далі поєднується одним поняттям -- резерви. У зв'язку з цим перед економічним аналізом від самого початку були поставлені завдання:

об'єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;

виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв'язків;

пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва;

опрацювання конкретних заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням;

узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень.

Ці основні завдання економічного аналізу забезпечують за їх комплексного вирішення досягнення кінцевих результатів - виконання планів, поліпшення й удосконалення економічної роботи і відповідно дальшого розвитку підприємств. Проте ними не вичерпується весь склад завдань аналізу. Можна назвати ще й такі:

оцінка реальності, напруженості та оптимальності планів і обґрунтованості норм споживання ресурсів;

виявлення забезпеченості підприємства матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами;

оцінка дійовості поточного контролю на всіх виробничих дільницях;

вивчення новацій і сприяння їхньому поширенню;

дослідження конкурентоспроможності свого підприємства і кон'юнктури ринку.

Згодом перед економічним аналізом життя ставило й інші завдання, розв'язання яких сприяло виникненню нових розділів і напрямів у розвитку курсу. Найважливішим завданням є сприяння оперативному управлінню підприємством і поточному контролю, яке, зокрема, започаткувало появу оперативного аналізу.

Останнім часом економічний аналіз використовується в аудиторській практиці і податковою адміністрацією і, отже, може розв'язувати нове завдання -- контроль за роботою підприємств і установ усіх форм власності.

2. Метод пропорційного поділу

Під методом економічного аналізу розуміємо науковий спосіб вивчення, становлення та розвитку господарських явищ і процесів. Він є сукупністю прийомів і способів дослідження господарської діяльності будь-якого економічного об'єкта шляхом виявлення і визначення взаємозв'язку та зміни його параметрів, кількісного й якісного вимірювання впливу окремих факторів та їхньої сукупності на цю зміну.

Важливе місце в системі комплексного економічного аналізу займає оцінка господарської діяльності, що є узагальнювальний висновок про результати діяльності на основі якісного і кількісного аналізу господарських процесів, відбиваних системою показників. Оцінка діяльності об'єкту проводиться на першому етапі комплексного економічного аналізу, коли визначаються основні напрями аналітичної роботи (попередня оцінка); і на завершальному етапі, коли підводяться підсумки аналізу (остаточна оцінка). Остаточна оцінка є важливим інформаційним джерелом для обґрунтування і ухвалення оптимального управлінського рішення в конкретній ситуації.

В даний час більшість діючих методик оцінки фінансового стану підприємств представлених в літературних джерелах не задовольняють сучасним вимогам комплексності і обґрунтованості. Крім того, як правило, методики оцінки часто не враховують ні масштабів, ні галузевих особливостей. Тому результати аналізу не дають повної усесторонньої характеристики.

Безумовно, інтерес до підходів, методів і процедур оцінки фінансового стану підприємств з розвитком ринкового середовища тільки зростатиме. За такої необхідності повинні з'явитися моделі і алгоритми, побудовані на даних вітчизняної фінансової статистики, орієнтовані на принципи обліку і специфіку ділової активності.

Проведені дослідження літературних джерел і практики здійснення аналізу фінансового стану підприємств дає можливість зробити висновок, що при врахуванні нових вимог до інформаційної бази відбудеться забезпечення більшої достовірності та реальності розрахованих показників. В даний час існують безліч методів та прийомів фінансового аналізу, які класифіковано у відповідності до їх використання, що дають можливість проводити глибокий аналіз та давати оцінку фінансових результатів діяльності підприємств. Деякі автори притримуються єдиної думки щодо їх класифікації.

Так, наприклад, автори Н.П. Шморгун, І.В. Головко, класифікують за неформалізованими та формалізованими методами аналізу. Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До них автори відносять ті методи, що характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них мають значення інтуїція, досвід та знання аналітика, зокрема експертних оцінок (Дельфійський, мозковий штурм, сценаріїв), теорії катастроф (програми вивчення та прогнозування нестійких економічних систем), деталізації (за часом, місцем дії, центром відповідальності), побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць. Формалізовані методи аналізу побудовані на жорстко формалізованих аналітичних залежностях між показниками. Дані методи залежно від використання математичного апарату автори поділяють на кілька підвидів:

- традиційні методи - за їх допомогою здійснюється первинне аналітичне оброблення інформації: групування; порівняння; відносні, середні, модальні та медіанні показники; графічні.

- методи детермінованого факторного аналізу - використовуються, коли існує функціональна залежність між показниками: елімінування (ланцюгових підстановок, абсолютних різниць тощо); інтегральні; логарифмічні; пропорційного поділу; балансові та ін.

- методи імовірнісного факторного аналізу - використовуються для вивчення зв'язку, коли існує імовірнісна залежність між показниками: дисперсійний аналіз; кореляційний аналіз; регресійний аналіз; компонентний аналіз та ін.

- методи оптимізації показників - потребують використання комп'ютерної технології та програм: методи дослідження операцій; теорія ігор; теорія масового обслуговування.

Існує безліч варіантів щодо класифікації прийомів економічного аналізу. На думку З.М. Мочаліної класифікацію аналітичних прийомів (способів) економічного аналізу в загальному вигляді можна представити наступною схемою (рис. 2.1):



Рис. 2.1. Класифікація аналітичних прийомів (способів) економічного аналізу.

У детермінованому аналізі для виміру впливу факторів на результативний показник використовують різні способи, у тому числі ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць, індексний, пропорційного поділу, інтегральний тощо.

Більш детально розглянемо один із прийомів аналізу - пропорційний поділ.

Метод пропорційного розподілу використовують лише у адитивних і кратно - адитивних факторних моделях . Він дозволяє визначити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника.

Для визначення величини впливу факторів на приріст результативного показника може бути використаний спосіб пропорційного розподілу. Це стосується тих випадків, коли ми маємо справу з адитивними моделями типу  і змішаними типу

.

У першому випадку, коли маємо однорівневу модель типу , Розрахунок проводиться наступним чином:

;;.

Наприклад, рівень рентабельності знизився на 8% у зв'язку зі збільшенням капіталу підприємства на 200 млн грн. При цьому вартість основного капіталу зросла на 250 млн грн., а оборотного зменшилася на 50 млн грн. Значить, за рахунок першого фактора рівень рентабельності знизився, а за рахунок другого - підвищився:

Методика розрахунка для змішаних моделей дещо складніше.

Коли відомі ,і , а також , то для визначення ,,можна використовувати спосіб пропорційного розподілу, який заснований на пропорційному розподілі приросту результативного показника  за рахунок зміни фактора  між факторами другого рівня ,і відповідно їх величині. Пропорційність цього розподілу досягається шляхом визначення постійного для всіх факторів коефіцієнта, який показує величину зміни результативного показника за рахунок зміни фактора  на одиницю.

Величина коефіцієнта  визначається наступним чином:

.

Помноживши цей коефіцієнт на абсолютне відхилення  за рахунок відповідного чинника, знайдемо відхилення результативного показника:

; ; .

Наприклад, собівартість 1 т / км за рахунок зниження річного виробітку автомобіля підвищилася на 180 грн. При цьому відомо, що середньорічна вироблення автомашини знизилася через:

а) надпланових простоїв машин -5000 т / км;

б) надпланових холостих пробігів -4000 т / км;

в) неповного використання вантажопідйомності -3000 т / км;

Всього -12000 т / км.

Звідси можна визначити зміну собівартості під впливом чинників другого рівня:

грн.;

грн.;

грн.

Всього: +180 грн.

В наш час ресурсний потенціал підприємства є актуальною темою, оскільки він виступає основою на якій базується підприємство, джерелом доходу підприємства, сприяє досягненню поточних та стратегічних цілей підприємства, а також підвищенню ефективності роботи підприємства.

Ціллю виступає всебічне, достовірне вивчення основних факторів, які впливають на ресурсний потенціал підприємства, а також за рахунок цього пошук основних напрямків підвищення ефективності ресурсного потенціалу.

В наш час сформулювалося уявлення про ресурсний потенціал як єдність матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових та організаційних факторів. Тому необхідно прослідити вплив зміни середньорічної вартості основних і оборотних фондів та прибутку на рентабельність господарських ресурсів підприємства методами пропорційного поділу.

Розглянемо ще приклад, де іноді для визначення впливу факторів на приріст результативного показника може бути використаний спосіб пропорційного поділу. Це стосується тих випадків, коли ми маємо справу з адитивними моделями типу Y = X1 + X2 та змішаними типу

.

Розрахунок проводиться в такий спосіб:

Наприклад, рівень рентабельності капіталу знизився на 10 % у зв'язку зі збільшенням капіталу підприємства на 1,5 млн грн. При цьому вартість основного капіталу зросла на 2,5 млн грн, а оборотного -- зменшилась на 1,0 млн грн. Отже, за рахунок першого фактора рівень рентабельності знизився, а за рахунок другого -- підвищився:

Розглянуті вище технічні засоби економічного аналізу забезпечують можливість досліджувати будь-які показники діяльності підприємства окремо або в комплексі (у системному порядку). Однак навіть під час аналізу окремих показників роботи (не кажучи вже про комплексний аналіз) дуже рідко користуються тільки одним із технічних прийомів. Для досягнення кінцевої мети аналізу, як правило, необхідно застосувати комбінацію різних прийомів. Проте механічне застосування технічних прийомів аналізу без знання основ бухгалтерського обліку, статистики, мікро- та макроекономіки, фінансів, менеджменту, маркетингу може призвести до формалізації аналізу, позбавлення його економічного змісту.

Практична частина

Завдання 1

Використовуючи вихідні дані, розрахуйте вплив факторів на прибуток від реалізації ( на підприємстві один вид продукції) та зробіть висновки.

Номер за списком	Реалізовано продукції Q, т	Собівартість 1 т продукції, C, грн	Ціна 1 т, Ц, грн
	за планом	фактично	за планом	фактично	за планом	фактично
23	1350	1400	900	860	1000	980

Розвязування:

Прибуток = Виручка - Заг. собівартість = Q Ч Ц од - Q Ч С од = Q Ч(Цод - Сод)

Пр0 = Q0 Ч(Цод0 - Сод0) = 1350 Ч (1000 - 900) = 135000 грн.;

Пр1 = Q1 Ч(Цод1 - Сод1) = 1400 Ч ( 980 - 860) = 168000 грн.;

ДПр = Пр1 - Пр0 = 168000 - 135000 = 33000 грн.;

Пр' = Q1 Ч(Цод0 - Сод0) = 1400 Ч (1000 - 900) = 140000 грн.;

Пр'' = Q1 Ч(Цод1 - Сод0) = 1400 Ч ( 980 - 900) = 112000 грн.;

ДПр(Q) = Пр' - Пр0 = 140000 - 135000 = 5000 грн.;

ДПр(Цод) = Пр'' - Пр' = 112000 - 140000 = - 28000 грн.;

ДПр(Сод) = Пр1 - Пр'' = 168000 - 112000 = 56000 грн.;

ДПр = У Прі = 5000 + (- 28000) + 56000 = 33000 грн.

Висновок:

Наведенні розрахунки свідчать, що підприємство фактично отримало прибуток у розмірі 168 тис. грн., що на 33 тис. грн. більше (168000 - 135000) за плановий рівень 135 тис. грн., що є позитивним явищем діяльності підприємства. На вказане відхилення фактичного рівня прибутку від його планового рівня здійснювали позитивний вплив такі чинники:

- збільшення обсягу реалізації із 1350 тонн за планом до 1400 тонн фактично спричинили зростання прибутку на 5 тис. грн.;

- зменшення собівартості однієї тонни продукції з 900 грн. до 860 грн. спричинило зростання прибутку на 56 тис. грн.

В той же час на величину прибутку негативний вплив зумовило зменшення ціни із 1000 грн. по плану до 980 грн. фактично. Таким чином, зменшивши величину прибутку на 28 тис. грн.

Завдання 2

Який валовий прибуток може бути у підприємства за наведеними даними? Визначте необхідну кількість продукції до продажу, яка забезпечить поліпшення фінансового результату на 400 тис. грн..

Номер за списком	Обсяг реалізації товарної продукції, ОТП тис. грн	Кількість реалізованої продукції, ОР, т	Загальні витрати на 1 т реалізованої продукції, ЗВ, тис. грн	У т.ч. змінна частина витрат на 1 т реалізованої продукції, %
23	3240	81	36	27

Розвязування:

Прибуток = ОТП - ОР Ч ЗВ = 3240 - 81 Ч 36 = 324 тис. грн.;

Пр' = Пр + 400 = 324 + 400 = 724 тис. грн.;

Цод = ОТП / ОР = 3240 / 81 = 40 тис. грн. - ціна однієї тонни;

ПВ = ЗВ - ЗмВ = ОР Ч ЗВод - 0,27 Ч ОР Ч ЗВ = 81 Ч 36 - 0,27Ч 81 Ч 36 =

= 2916 - 787,32 = 2128,68 тис. грн.

Пр = ОР Ч Цод - (ОР Ч ЗмВ од + ПВ) ;

Пр = ОР Ч (Цод - ЗмВ од) - ПВ ;

ОР = Пр + ПВ (- маржинальний дохід)

Цод - ЗмВ

ЗмВ од = 36 Ч 0,27 = 9,72 тис. грн.

ОР = 724 + 2128,68 = 94,21 тонн

40 - 9,72

Висновок:

Із розрахунків видно, що за наведенними данними підприємство може отримати валовий прибуток у розмірі 324 тис. грн. З метою отримання валового прибутку у розмірі 724 тис. грн. (на 400 тис. грн. більше за фактичний прибуток) підприємству необхідно реалізувати 94,21 тонн продукції, що на 13,21 тонн або на 16,3 % ((94,21 - 81)/81 Ч100) є більшим за фактичний обсяг реалізації - 81 тонн.

Завдання 3

Підприємство з пошиття одягу планує випустити 3 види продукції у таких кількостях: зимові пальто - А шт.; демісезонні пальто - Б шт.; плащі - В шт.

При цьому планується використати чотири типи тканини Т1, Т2, Т3, Т4. В табл.3.1. наведено норми витрат тканини (в метрах) на кожний виріб. Вартість метру тканини типу Т1, Т2, Т3, Т4. складає відповідно 40, 35, 24, 16 грн. Транспортні витрати на доставку видів тканини очікуються на рівні, відповідно, X,Y,Z,Q грн. за метр.

Номер за списком	А	Б	В	Х	У	Z	Q
23	23	48	40	28	25	24	29

Таблиця 3.1.

Вид виробів	Витрати тканини
	Т1	Т2	Т3	Т4
Зимове пальто	6	1	0	4
Демісезонне пальто	3	2	1	2
Плащ	0	0	4	3

Необхідно визначити

1. Скільки метрів тканини кожного типу необхідно для виконання плану?

2. Яка вартість тканини, що витрачається на пошиття виробу кожного виду?

3. Яка вартість усієї тканини, що необхідна для виконання плану?

4. Яка величина витрат на сировину з врахуванням її транспортування ?

Розвязування:

Х= (23; 48;40) - плановий обсяг виробів різного виду

1. Визначаємо кількість метрів тканини кожного типу необхідного для виконання плану:

Х Ч А = (23; 48;40) Ч (282; 119; 208; 308) м.

Т1 = 23 Ч 6 + 48 Ч 3 + 40 Ч 0 = 282 м.;

Т2 = 23 Ч 1 + 48 Ч 2 + 40 Ч 0 = 119 м.;

Т3 = 23 Ч 0 + 48 Ч 1 + 40 Ч 4 = 208 м.;

Т4 = 23 Ч 4 + 48 Ч 2 + 40 Ч 3 = 308 м.

2. Визначаємо вартість тканини, що витрачається на пошиття виробу кожного виду:

В1м = , грн.

Втк = Ч = грн.

ВткА = 40 Ч 6 + 35 Ч 1 + 24 Ч 0 + 16 Ч 4 = 339 грн.;

ВткБ = 40 Ч 3 + 35 Ч 2 + 24 Ч 1 + 16 Ч 2 = 246 грн.;

ВткВ = 40 Ч 0 + 35 Ч 0 + 24 Ч 4 + 16 Ч 3 = 144 грн.

3. Визначаємо вартість усієї тканини, що необхідна для виконання плану:

Втк = (23; 48;40) Ч = 23 Ч 339 + 48 Ч 246 + 47 Ч 144 = 26373 грн.

4. Визначаємо величину витрат на сировину із врахуванням її транспортування:

Втр = (282; 119; 208; 308) Ч = 282Ч28 + 119Ч25 + 208Ч24 + 308 Ч 29= 24795 грн.

Визначаємо величину загальних витрат:

Заг. витрати = 26373 + 24795 = 51168 грн.

Висновок:

Проведені розрахунки визначили, що для виконання плану підприємству з пошиття одягу необхідно: 282 м тканини типу Т1, 119 м тканини типу Т2, 208 м тканини типу Т3 та 308м тканини типу Т4.

Вартість тканини, що витрачається для пошиття одиниці виробу "зимове пальто" становить 339 грн.; виробу "демісезонне пальто" - 246 грн.; виробу "плащ" - 144 грн. Вартість усієї тканини, що необхідна для виконання плану становить 26373 грн.

Величина витрат на сировину із врахуванням її транспортування становить 24795 грн., а величина загальних витрат - 51168 грн.

Список використаної літератури

1. Економічний аналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. -- Вид. 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 556 с.

2. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз. Навчальний посібник. Київ: КНЕУ, 2001, 540 с.

3. Навчально - методичний посібник до самостійного вивчення дисципліни „Теорія економічного аналізу” (для студентів економічних спеціальностей за напрямом 0501 „Економіка і підприємництво” та 0502 „Менеджмент”) - Укл.: Мочаліна З.М. - Харків: ХНАМГ, 2004 - 131 с.

4. Шморгун Н.П. Фінансовий аналіз: Навч. посіб./ Н.П.Шморгун, І.В.Головко.- К.: ЦНЛ, 2006.- 528 с.

5. Болюх М. А., Горбаток М. І. Збірник задач з курсу «Економічний аналіз»: Навч. посібник. -- К., 2002. -- 232 с.

6. Садеков А.А., Фролова Л.В., Шаруга Л.В. Ресурсний потенціал підприємства. Учбовий посібник, - Донецьк, ДГКІ, 1998. - 116 с.

7. Івахненко В.М.Курс економічного аналізу: Навч.-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. -К.: КНЕУ, 2003.

8. Серединська В.М. Теорія економічного аналізу. Підручник. Тернопіль: Укрмедкнига, 2007.

Размещено на www.allbest.

...