Господарська діяльність підприємств різних галузей матеріального виробництва є основою суспільного відтворення валового внутрішнього продукту. Відомо, що кожне підприємство є складною системою взаємозв'язаних підрозділів і ланок, які виконують різні функції в процесі виробництва продукції. Економічний бік діяльності підприємства відображує система показників, які дають економічну оцінку процесам та результатам цієї діяльності.

Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз. Термін "аналіз" іншомовного походження (від гр. analysis) і означає "розділяти", "розчленовувати". Щодо економічного аналізу - це означає вичленовування окремих показників господарської діяльності із загальних складових для наступного їх вивчення.

Аналіз економічних показників доповнюється в міру необхідності протилежним заходом - синтезом (гр. synthesis), який, з'єднуючи окремі показники в одне ціле, уможливлює вивчення зв'язків і залежностей між ними. Отже, аналіз і синтез у комплексі забезпечують наукове вивчення явищ і процесів у їхньому зв'язку та взаємодії.

Слід підкреслити, що економічний аналіз провадиться на всіх рівнях управління економікою: на рівні держави, галузей та регіонів (макроекономіка), на рівні підприємств і організацій (мікроекономіка). На макрорівні здійснюється економічний аналіз макропоказників, на мікрорівні - конкретний економічний аналіз, який іще називають аналізом господарської діяльності підприємства.

Економічний аналіз діяльності підприємства має бути тісно пов'язаний із системним підходом, тобто з комплексним вивченням об'єкта управління з урахуванням усіх його аспектів: економічного, соціального, технічного, організаційного, екологічного та психологічного.

За системного підходу кожний об'єкт управління розглядають як комплекс взаємозв'язаних елементів, котрим притаманні визначені загальні властивості і котрі об'єднані для досягнення певної мети. У спеціальній літературі рекомендується для визначення системи користуватися п'ятьма найважливішими принципами:

системі притаманна єдина мета;

система складається із взаємозв'язаних елементів, які створюють її внутрішню структуру;

система існує в певному середовищі, яке може справляти обмежуючий вплив на її функціонування;

система має певні ресурси, які забезпечують її функціонування;

систему очолює керуючий центр, який організує її рух до визначеної мети.

Ці особливості системного підходу до управління свідчать, що економічний аналіз не може забезпечити підготовки управлінських рішень стосовно всіх аспектів діяльності підприємства. Але він є надійним інструментом для вирішення проблем саме економічного аспекту, а також для економічного обґрунтування рішень з інших проблем управління.

Це дає змогу визначити місце економічного аналізу в системі управління підприємством. Інформаційна система управління включає всі види обліку, що створюють масив управлінської інформації, котрий характеризує стан системи, що управляється, та виконання управлінських рішень. Уся управлінська інформація аналізується, і відповідно до результатів аналізу готуються проекти управлінських рішень, які передаються в систему управління.

У системі, що управляє, проекти управлінських рішень разом з іншою інформацією використовуються відповідно до загальних функцій управління для формулювання управлінських рішень, які передаються на об'єкт управління (систему, що управляється).

В об'єкті управління управлінські рішення передаються у відповідні підрозділи та забезпечується контроль за їх виконанням. Щодо всіх операцій, які здійснюються в підрозділах, формується відповідна первинна інформація, котра в порядку зворотного зв'язку направляється в інформаційну систему управління.

Короткий огляд циклу управління підприємством показує, що економічний аналіз займає важливе місце в інформаційній підсистемі управління для економічного обґрунтування управлінських рішень і контролю за їх виконанням.

Формування механізму ринкових відносин, безперечно, змінює характер аналітичної роботи. Вона повинна охоплювати як внутрішнє, так і зовнішнє економічне середовище кожного об'єкта господарювання, включно з кон'юнктурою ринку та адаптивністю до нього, можливою конверсією капіталу та оцінкою міри економічного ризику.

Економічний аналіз за порівняно короткий історичний термін (протягом XX століття) зазнав суттєвих трансформацій: від аналізу балансу підприємства до комплексного економічного аналізу з використанням сучасних персональних комп'ютерів і комп'ютерних мереж.

Ці трансформації тривають під впливом розвитку суспільних відносин. Слід коротко назвати особливості сучасних змін економічного аналізу порівняно з традиційними його формами.

1. Значно ширше використання принципу управління за відхиленнями, що дає можливість керівництву звертати увагу на зміни безпосередньо в процесі виробництва.

2. Підвищення оперативності економічного аналізу, що виявляється в мінімізації періоду, за який проводиться поточний аналіз.

3. Відхід від обов'язкової формальної "точності" результатів аналізу, тобто перенесення центру уваги від аналізу звітності до аналізу ситуацій, цільового аналізу резервів.

4. Широке використання додаткової інформації поряд з використанням зовнішньої і внутрішньої звітності.

5. Створення аналітичних груп з участю економістів, технологів, маркетологів, юристів (залежно від змісту проблеми) для забезпечення комплексності економічного аналізу.

6. Розширення використання в економічному аналізі вибіркових даних.

Розвиток економічного аналізу спричиняється необхідністю періодичної оцінки стану господарських процесів, загальних результатів і нових і напрямів у роботі. При цьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких недоліків, непродуктивних витрат, збитків, тобто те, що далі поєднується одним поняттям - резерви. У зв'язку з цим перед економічним аналізом від самого початку були поставлені завдання:

- об'єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;

- виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв'язків;

- пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва;

- опрацювання конкретних заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням;

- узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень.

Ці основні завдання економічного аналізу забезпечують за їх комплексного вирішення досягнення кінцевих результатів - виконання планів, поліпшення й удосконалення економічної роботи і відповідно дальшого розвитку підприємств. Проте ними не вичерпується весь склад завдань аналізу. Можна назвати ще й такі:

- оцінка реальності, напруженості та оптимальності планів і обґрунтованості норм споживання ресурсів;

- виявлення забезпеченості підприємства матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами;

- оцінка дійовості поточного контролю на всіх виробничих дільницях;

- вивчення новацій і сприяння їхньому поширенню;

- дослідження конкурентоспроможності свого підприємства і кон'юнктури ринку.

Згодом перед економічним аналізом життя ставило й інші завдання, розв'язання яких сприяло виникненню нових розділів і напрямів у розвитку курсу. Найважливішим завданням є сприяння оперативному управлінню підприємством і поточному контролю, яке, зокрема, започаткувало появу оперативного аналізу.

Останнім часом економічний аналіз використовується в аудиторській практиці і податковою адміністрацією і, отже, може розв'язувати нове завдання - контроль за роботою підприємств і установ усіх форм власності.

2. Метод пропорційного поділу

Це стосується тих випадків, коли ми маємо справу з адитивними моделями типу і змішаними типу

У першому випадку, коли маємо однорівневу модель типу , Розрахунок проводиться наступним чином:

Наприклад, рівень рентабельності знизився на 8% у зв'язку зі збільшенням капіталу підприємства на 200 млн грн. При цьому вартість основного капіталу зросла на 250 млн грн., а оборотного зменшилася на 50 млн грн. Значить, за рахунок першого фактора рівень рентабельності знизився, а за рахунок другого - підвищився:

Методика розрахунка для змішаних моделей дещо складніше. Коли відомі B_d, B_n і B_m, а також Y_b, то для визначення Y_d, Y_n, Y_m можна використовувати спосіб пропорційного розподілу, який заснований на пропорційному розподілі приросту результативного показника Y за рахунок зміни фактора B між факторами другого рівня D, N і M відповідно їх величині. Пропорційність цього розподілу досягається шляхом визначення постійного для всіх факторів коефіцієнта, який показує величину зміни результативного показника Y за рахунок зміни фактора B на одиницю. Величина коефіцієнта (K) визначається наступним чином:

Помноживши цей коефіцієнт на абсолютне відхилення B за рахунок відповідного чинника, знайдемо відхилення результативного показника:

Наприклад, собівартість 1 т / км за рахунок зниження річного виробітку автомобіля підвищилася на 180 грн. При цьому відомо, що середньорічна вироблення автомашини знизилася через:

а) надпланових простоїв машин - 5000 т / км;

б) надпланових холостих пробігів - 4000 т / км;

в) неповного використання вантажопідйомності - 3000 т / км;

Всього - 12000 т / км.

Звідси можна визначити зміну собівартості під впливом чинників другого рівня:

Всього: +180 грн.

В наш час ресурсний потенціал підприємства є актуальною темою, оскільки він виступає основою на якій базується підприємство, джерелом доходу підприємства, сприяє досягненню поточних та стратегічних цілей підприємства, а також підвищенню ефективності роботи підприємства.

Ціллю виступає всебічне, достовірне вивчення основних факторів, які впливають на ресурсний потенціал підприємства, а також за рахунок цього пошук основних напрямків підвищення ефективності ресурсного потенціалу.

В наш час сформулювалося уявлення про ресурсний потенціал як єдність матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових та організаційних факторів. Тому необхідно прослідити вплив зміни середньорічної вартості основних і оборотних фондів та прибутку на рентабельність господарських ресурсів підприємства методами пропорційного поділу.

Розглянемо ще приклад, де іноді для визначення впливу факторів на приріст результативного показника може бути використаний спосіб пропорційного поділу. Це стосується тих випадків, коли ми маємо справу з адитивними моделями типу Y = X1 + X2 та змішаними типу

.

Розрахунок проводиться в такий спосіб:

Наприклад, рівень рентабельності капіталу знизився на 10 % у зв'язку зі збільшенням капіталу підприємства на 1,5 млн грн. При цьому вартість основного капіталу зросла на 2,5 млн грн, а оборотного - зменшилась на 1,0 млн грн. Отже, за рахунок першого фактора рівень рентабельності знизився, а за рахунок другого - підвищився:

Розглянуті вище технічні засоби економічного аналізу забезпечують можливість досліджувати будь-які показники діяльності підприємства окремо або в комплексі (у системному порядку).

Однак навіть під час аналізу окремих показників роботи (не кажучи вже про комплексний аналіз) дуже рідко користуються тільки одним із технічних прийомів. Для досягнення кінцевої мети аналізу, як правило, необхідно застосувати комбінацію різних прийомів. Проте механічне застосування технічних прийомів аналізу без знання основ бухгалтерського обліку, статистики, мікро - та макроекономіки, фінансів, менеджменту, маркетингу може призвести до формалізації аналізу, позбавлення його економічного змісту.

1. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - Вид.2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 556 с.

2. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз. Навчальний посібник. Київ: КНЕУ, 2001, 540 с.

3. Навчально - методичний посібник до самостійного вивчення дисципліни "Теорія економічного аналізу" (для студентів економічних спеціальностей за напрямом 0501 "Економіка і підприємництво” та 0502 "Менеджмент”) - Укл.: Мочаліна З.М. - Харків: ХНАМГ, 2004 - 131 с.

4. Шморгун Н.П. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. / Н.П. Шморгун, І.В. Головко. - К.: ЦНЛ, 2006. - 528 с.

5. Болюх М.А., Горбаток М.І. Збірник задач з курсу "Економічний аналіз": Навч. посібник. - К., 2002. - 232 с.

6. Садеков А.А., Фролова Л.В., Шаруга Л.В. Ресурсний потенціал підприємства. Учбовий посібник, - Донецьк, ДГКІ, 1998. - 116 с.

7. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. - методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2003.

8. Серединська В.М. Теорія економічного аналізу. Підручник. Тернопіль: Укрмедкнига, 2007.

9. http://magazine. faaf.org.ua/content/view/836/35/

10. http://ebooktime.net/book_59.html

Размещено на Allbest.ru