Ринковий механізм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді і спору України

Національний університет ім.Адмірала Макарова

Курсова робота

З дисципліни: Мікроекономіка

На тему: Ринковий механізм

Виконала

студентка гр..3419Тз

Щербина М.О.

Перевірила

Викладач

Остапьюк О.В.

Миколаїв, 2012рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Ринковий механізм і його функції

1.1 Сутність ринку і ринковий механізм

1.2 Системи ринків

1.3 Форми торгівлі

1.4 Типи ринків

1.5 Ринок як соціальний інститут

Розділ 2. Попит і пропозиція

2.1 Ринковий попит

2.2 Функція попиту і еластичність попиту

2.3 Функція пропозиції. Фактори, що впливають на пропозицію

2.4 Еластичність пропозиції

Розділ 3. Нове у розвитку ринкового механізму за кордоном XX - XXI ст

3.1 Тенденції сучасного ринку

3.2 Проблема переходу до розвиненого ринку

Розділ 4. Розв'язок задачі

4.1 Розв'язання задачі

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Поняття ринку в загальних рисах відомо будь-якій людині, яка здійснює будь-які покупки. У той же час в понятті ринку багатопланово відбуваються зміни, які цікавлять і зачіпають величезні кількості людей, в тому числі і таких, кому, здавалося б, нічого шукати і втрачати в цій складній системі.

Привести стисле і однозначне визначення ринкової системи складно, перш за все, тому, що це не застигле, раз і назавжди дане явище, а процес еволюції економічних відносин людей з приводу виробництва, обміну і розподілу продуктів праці і ресурсів, що надходять в індивідуальне і виробниче споживання.

Ринок являє собою особливу, універсальну систему принципів використання обмежених ресурсів у сферах та галузях, що задовольняють інтересам зростаючого добробуту суспільства.

Невтручання держави в механізм господарювання, захист конкуренції та права отримання законних доходів виявилися найбільш прийнятними для подолання суперечності між обмеженістю ресурсів і безмежністю потреб людей в різноманітних товарах.

Сучасна економіка-це постійний рух масових товарів, грошей і доходів, що переміщаються назустріч один одному. Товари виробляються і доставляються в найвіддаленіші точки, де люди здатні протиставити їм або інші товари, або грошові доходи, отримання від продажу своїх товарів. Ці потоки переміщаються назустріч один одному з метою взаємного обміну. Якщо їх кількісні та якісні параметри збігаються і відповідають потребам людей їх обмін відбудеться. Одні учасники процесу обміну отримають необхідні їм товари, а інші грошовий еквівалент цих товарів.

Вирішуючи завдання з багатьма економічними змінними, ринок неупереджено і жорстко здійснює відбір ресурсів, товарів і способів виробництва. Для одних учасників ринку вимоги цього відбору виявляються непомірними, і вони вибувають з "гри" унаслідок збитків та банкрутства. Економічний успіх, прибутки інших учасників свідчать про вдало вибраних виробничих рішеннях, способах зростання і напрямках діяльності. Цей своєрідний природний відбір в економіці, незалежно від того, чи схвалюють або не схвалюють його окремі люди, дозволяє зберігати саморегулювання в русі потоків товарів, доходів і грошей.

Розділ 1. Ринковий механізм і його функції

1.1 Сутність ринку і ринковий механізм

Ринок - це сукупність угод купівлі та продажу товарів і послуг. У такі угоди повсякденно вступає кожен, коли, наприклад, купує продукти в магазині або сплачує за проїзд в громадському транспорті. Якщо мати на увазі територіальні межі даного явища, то розрізняють:

А) Місцевий (в межах села, міста, регіону)

Б) Національний (внутрішній)

В) Світовий

Роль та функції ринку можна правильно зрозуміти, якщо розглянути його в рамках більш широкої системи товарно-ринкового господарства. Воно складається з двох підсистем: а) товарного виробництва і б) ринку, які возз'єднуються з допомогою прямих і зворотних зв'язків. Початкове ланка загальної системи виробництво товарів надає прямий вплив на ринок по декількох напрямках: а) у виробничій сфері постійно створюються корисні продукти, які потім надходять в ринковий обмін, б) в самому виробництві створюються очікувані доходи учасників ринкових угод, в) в силу суспільного поділу праці, на якому ґрунтується товарне виробництво, створюється необхідність самого ринкового обміну продуктами.

У свою чергу, ринок робить зворотне явище на процес створення товарів. Зворотні економічні зв'язки і складають особливі функції рику.

Перша функція полягає в тому, що ринок інтегрує (з'єднує) сфери виробництва і споживання. Без ринку товарне виробництво не може служити споживання, область опиниться без благ, що задовольняють запити людей.

Інша функція: ринок виконує роль головного контролера кінцевих результатів виробництва. Саме в ринковому обміні безпосередньо виявляється, якою мірою якість і кількість створених продуктів відповідає потребам споживачів. Крім того, ринок проводить, так би мовити, іспит з економіки: для продавців дохідно або збитково реалізовувати товари, для покупців руйнівно або вигідно їх купувати.

Нарешті, важлива функція ринку проявляється в тому, що ринковий обмін слугує способом здійснення економічних інтересів продавців і покупців. Взаємозв'язок цих інтересів будується на принципі, який сформулював А. Сміт: "Дай мені те, що мені потрібно, і ти отримаєш, те, що тобі потрібно ...". Це передбачає: а) обмін потрібними один одному корисними речами і б) еквівалентність ринкової угоди.

Описані тут функції ринку властиві йому, швидше за все, в початковий період його існування в доіндустріальну епоху. Тоді ринок був в нерозвиненому в злитім, в нерозчленованому стані. Це цілком відповідало слабкому розвитку товарного виробництва, що поставляється для продажу порівняно невелику кількість продуктів.

Ринковий механізм - це механізм взаємозв'язку і взаємодії основних елементів ринку: попиту, пропозиції, ціни, конкуренції і основних економічних законів ринку. Ці елементи є найважливішими параметрами ринку, якими користуються виробники і споживачі у своїй економічній діяльності. Це стрижень ринкових відносин, ядро ринку.

Ринковий механізм діє на основі економічних законів: попиту, пропозиції, рівноважної ціни, конкуренції, корисності, вартості, прибутку тощо.

Ринковий механізм проявляється, як примусовий механізм, оскільки змушує підприємців які переслідують одну ціль - отримання прибутку - діяти врешті-решт на користь споживачів [1,стр.93].

Почнемо з короткого перегляду базового графіка пропозиції й попиту, зображеного на графіку 1.1. На вертикальній осі відкладемо ціну товару Ц у доларах за одиницю. Це ціна, яку продавець отримує за певну кількість товару, запропонованого на ринку,і яку покупці ладні заплатити за даного рівня попиту. По горизонтальній осі відкладемо сумарну кількість товару (попит і пропозицію) К, що вимірюється в одиницях товару.

Крива пропозиції показує, яку кількість товару виробники хотіли б продати залежно від цін на ринку. Крива йде вгору, оскільки в міру зростання ціни збільшується

Рис.1.1 Пропозиція і попит

Наприклад, за вищої ціни існуючі фірми за короткий час можуть збільшити виробництво товарів, найнявши додаткових робітників або змусивши своїх робітників працювати понадурочно (при цьому фірма має більші витрати), а у віддаленій перспективі -- збільшивши розміри підприємства. Висока ціна також може привабити до ринку нові компанії, що через свою недосвідченість матимуть великі витрати; тому раніше вважали вихід на новий ринок (коли були нижчі ціни) економічно недоцільним.

Крива попиту П показує, скільки товару споживачі прагнуть придбати за тією ціною за одиницю, яку їм пропонують. Ця крива йде вниз, оскільки споживачі, звичайно, прагнуть купити більше товару за нижчою ціною. Наприклад, нижча ціна може стимулювати споживачів, що вже купували товар, придбати більшу його кількість, а також може спонукати до купівлі цього товару інших споживачів, які раніше, можливо, не могли собі цього дозволити.

Обидві криві перетинаються в точці рівноваги, або в точці кількісно-цінової рівноваги ринку. За цієї ціни Цо пропозиція дорівнює попиту (до Ко). Ринковий механізм -- це тенденція ціни на вільному ринку змінюватися доти, доки ринок не досягне рівноваги (тобто доки пропозиція й попит не зрівняються). У цій точці відсутні як дефіцит, так і надлишок, а отже, зникають ті фактори, що спричиняли зміни в ціні.

Пропозиція й попит не завжди перебувають у стані рівноваги; внаслідок різких змін на деяких ринках можуть виникати проблеми із збутом, проте рано чи пізно становище вирівнюється.

Аби зрозуміти тенденцію ринку до рівноваги, уявімо собі, що початкова ціна перевищує рівень ціни рівноваги (на мал. 1.1 позначимо її Ц1). У цьому разі виробники намагатимуться виробляти й продавати товарів більше, ніж їх бажають придбати споживачі,-- виникне надлишок товару. Щоб розпродати його чи принаймні не дати зрости запасам, виробники почнуть знижувати свої ціни. Зрештою, ціни падатимуть, попит зростатиме, а пропозиція зменшуватиметься доти, доки не буде досягнуто ціни рівноваги Цо.

Використовуючи криві пропозиції й попиту, ми припускаємо, що за будь-якої ціни буде вироблено й продано певну кількість товару. Це справедливо лише в тому разі, коли на ринку є якась конкуренція, тобто якщо і продавці, і покупці неістотно впливають на ринок (майже неспроможні змінювати ринкову ціну). Уявімо, натомість, що прпозиція контролюється єдиним виробником -- монополістом. У цьому разі вже не існує простого однозначного співвідношення між ціною та кількістю товару. Причина полягає в тому, що поведінка монополіста залежить від форми й розміщення кривої попиту. Якщо крива попиту зміщена, монополісту, можливо, буде вигідно підтримувати фіксовану кількість, але при цьому змінювати ціну, або ж підтримувати фіксовану ціну й змінювати кількість. Отже, будуючи криві пропозиції й попиту та зміщуючи їх на графіку, ми переконуємось, що маємо справу з ринком із конкуренцією.

1.2 Системи ринків

Система ринків - це єдина сукупність безлічі ринків різного призначення. Така сукупність утворилася під впливом ряду факторів.

По-перше, в умовах індустріального і постіндустріального виробництва багаторазово розширилося ринковий простір в наступних напрямках:

* натуральне виробництво в широких масштабах перетворилося в товарне господарство;

* робоча сила основної частини трудящих стала предметом купівлі-продажу;

* швидко розвивалася сфера оплачуваних послуг;

* кінцеві результати наукових досліджень (наукові та дослідно-конструкторські розробки) перетворилися на товарний продукт.

По-друге, сучасне виробництво створює величезну кількість корисних благ, що задовольняють потреби всебічно розвиненої людини.

По-третє, що підсилився в другій половині ХХ ст. суспільний поділ праці вийшло за межі виробництва і охопило ринкову сферу. У ній виникли спеціалізовані ринки, які просувають особливі товари і послуги до їх споживачів.

По-четверте, широкий розвиток акціонерних товариств призвело до того, що акції та інші цінні папери продаються на ринку цінних паперів.

Нарешті, прискорився зростання міжнародних економічних зв'язків зажадав створення розвиненого ринку іноземних валют.

Стало бути, що розвинувся у другій половині нинішнього сторіччя ринок немислимий без системи поділу праці в сфері обігу. В останній виявляються великі види диференціації господарської діяльності: загальне (між великими галузями і сферами) і приватне (між підгалузями і видами торгових підприємств) поділ праці. В системі ринків досить виразно виділяються наступні галузі:

* ринок споживчих товарів (він підрозділяється на безліч підгалузей, які реалізують продовольчі та непродовольчі блага, ринок житла і т.п.)

* ринок засобів виробництва (тут купуються речові фактори виробництва: обладнання, транспортні засоби, будівлі, споруди, сировина, паливо тощо)

* ринок послуг (сюди входять різноманітні види сервісу)

* ринок праці (для роботодавців і найманих працівників)

* ринок позичкових капіталів (сфера купівлі та продажу тимчасово вільних грошових коштів, що використовуються у виробничих цілях)

* ринок цінних паперів (акцій, облігацій та інших документів, що приносять дохід)

* ринок валют (національні та міжнародні установи, через які виробляються покупка, продаж, обмін іноземних грошових одиниць і грошові з іншими державами)

* ринок духовних благ (область купівлі-продажу продуктів інтелектуальної діяльності вчених, письменників, художників та ін.)

Широке і глибокий розвиток ринкових відносин надзвичайно підвищили їх активну економічну роль. Ринок забезпечує виробництво всім комплексом суб'єктивних, матеріальних, науково-технічних, інтелектуальних та фінансових умов розвитку. Тепер всі великі виробничі галузі сильно залежачи від спеціалізованого ринкового впливу. Не випадково національне господарство отримало назву ринкової економіки. Цим не заперечується взагалі значення товарного виробництва. Мова йде тільки про новий стан економічного організму, коли всі його клітинки відчувають вплив ринкових відносин.

У другій половині ХХ ст. ступінь розвитку кожної національної системи ринкових зв'язків отримала новий вимір. Зараз розрізняють закрите і відкрите національне господарство.

Закрита відрізняється тим, що всі блага і послуги виробляються і споживаються усередині країни. Відкритим є таке господарство країни, в якому частина продукції створюється для внутрішнього споживання, а залишилася частка продається за кордоном. Разом з тим держава закуповує товари та послуги в інших країнах.

Перехід від закритої до відкритої економіки пов'язаний з розвитком форм і типів взаємодії учасників як національного, так і світового ринку.

1.3 Форми торгівлі

Ринкові зв'язку розрізняються по неоднаковим ознаками торгових угод. Ці угоди можна класифікувати наступним чином.

1. За способами зв'язку між агентами ринку розрізняються такі види торгівлі. Виробник або власник товару безпосередньо продає його споживачеві. Виробник реалізує корисну річ спочатку торговельному посередникові, а той перепродує її споживачеві. Посередництво буває багатоланковим, коли в ньому послідовно бере участь кілька перекупників речей.

2. В залежності від видів оплати товарів виділяються наступні форми торгівлі. Бартерна торгівля: безгрошовий обмін одного виду товару на інший. Продаж благ за готівку (або з оплатою по чеку). Так населення здобуває потрібні речі на споживчому ринку. Реалізація товарів за безготівковим розрахунком (оплата проводиться по перерахуванню: з доручення покупця банк знімає з його рахунку гроші й переводить на рахунок продавця). Даним способом найчастіше здобуваються засоби виробництва. Продаж товарів післяплатою (споживач, що живе далеко від торговельного підприємства, одержує бажану річ, викуповуючи її шляхом перерахування грошей продавцеві). Реалізація товарів у кредит (покупець одержує благо, звичайно вносячи за нього невелику плату й в обмін невелику плату й в обмін зобов'язання виплатити решту грошей в обговорений термін). Така форма торгівлі припускає достаток товарів, і вона розвивається до вигоди покупців і продавців. Надання товарів у прокат за певну плату (в цьому випадку оплачується час за користування благом).

3. З урахуванням обсягу продажів розрізняють дві форми реалізації товарів.

Оптова торгівля: продукти закуповуються оптом (великими партіями) торговельними посередниками у виробників на торгових ярмарках і через товарні біржі.

Роздрібна торгівля: означає купівлю-продаж переважно споживчих благ в невеликих кількостях. Таким способом окремі особи набувають потрібні їм продукти в магазинах, торгових наметах, на продовольчих і речових ринках.

Ринкові угоди розрізняються також по характеру взаємодії їх учасників, що визначає неоднакові типи ринків.

1.4Типи ринків

Ринок в одному важливому відношенні прямо протилежний натуральному господарству. В цьому господарстві споживачеві часто не надається можливість вибирати за його бажанням ті чи інші блага. Ринок же в принципі здатний забезпечити його агентам максимальну ступінь економічних свобод.

Дані свободи дозволяють вибирати цікавлять його товари з безлічі взаємозамінних і незалежних благ. Споживач може також відшукати тих продавців, хто краще обслужить і продасть продукт за схожими умовами. Продавець вільний вибирати найбільш відповідного покупця і розпоряджатися вирученими грошима від продажу на свій розсуд. І покупець, і продавець можуть без обмежень вибирати умови торговельної угоди.

За ступенем розвиненості цих чи інших господарських свобод ринки можна підрозділити на три типи: а) вільний; б) нелегальний; в) регульований.

Вільний ринок має максимумом економічних свобод в їх класичному розумінні, про яке сказано вище.

Тим часом визначення "вільний" ринок вимагає уточнення в двох відношеннях: для кого він вільний і від кого? Вільним такий ринок є для його суб'єктів. Їм належить так званий економічний суверенітет (повна незалежність). Так, продавці самі вирішують, що продавати, кому збувати продукти і за якою ціною. Подібним суверенітетом володіють і покупці. В силу цього на класичному ринку економічні зв'язки тільки по горизонталі. Між контрагентами (лат. Contrahens-договірних) складаються партнерські відносини на основі господарського договору, контракту (угоди, що встановлює права та зобов'язання для обох сторін на якийсь термін).

Ринок першого типу вільний від втручання держави і суворого правового регулювання.

Заради істини треба визнати, що така свобода має непривабливу сторону. Через свавілля суб'єктів ринку і недотримання ними "правил гри" цей тип ринку отримав невтішні назви - "дикий", "блошиний", "нецивілізований".

Другий тип ринку нелегальний - близький за характером поведінки його суб'єктів до першого типу. Але вони істотно розрізняються між собою. Нелегальний ринок включає в себе його різновид - тіньову торгівлю. Вона ведеться з порушенням законів і правил купівлі-продажу звичайних товарів (при відсутності необхідних патентів, ліцензій, при несплаті ринкових зборів, податків і т.п.) Нелегальним є і чорний ринок. На ньому підпільно торгують товарами, якими законом заборонено реалізовувати (наприклад, наркотики, зброя).

Першому і другому типам ринкових відносин притаманна визначальна риса - стихійність, непередбачуваність розвитку та некерованість. Ці якості не випадкові. Вони виражають основні риси класичного капіталізму в ринковій сфері: на ринку вільно діють одноосібні власники невеликих підприємств; підприємці зазвичай створюють продукти на свій страх і ризик, без попередньої домовленості з покупцями; самі виробники, як правило, піклуються про роздрібному продажі продуктів населенню.

Таке положення було характерно для ринкового обміну XV-XIX вв. Але в ХХ ст. виник і повністю розвинувся новий тип ринкових відносин.

Ринок третього типу - регульований, підпорядкований певному порядку, який закріплений у правових нормах і підтримується державою. Такий порядок зумовлений об'єктивними причинами.

Перш за все, важливу роль зіграли різко зрослий рівень концентрації та централізації виробництва і розширення масштабів фактичного усуспільнення економіки. Великі підприємства вже не можуть, як було колись, наосліп працювати на невідомий їм ринок, схильний стихійним змін. Щоб не ризикувати величезними капіталами, вони прагнуть завчасно, забезпечити собі ринки, збуту, охоче йдуть на виконання вигідних державних замовлень. Примітно, що за попередніми замовленнями фірм і держави реалізується, наприклад, автомобілів до 60%, верстатів 100%.

До другої половини ХХ ст. століття ринкові зв'язку істотно ускладнилися. Тепер на шляху від виробника товару до споживача вишикувалася велика армія посередників. Вони займаються різними видами торгового сервісу (обслуговування) населення, який для багатьох виробів охоплює тривалий період після придбання товару (наладка та ремонт побутової техніки, автомобілів і т.п.). Наприклад, в США налічується понад 380 тисяч фірм оптової торгівлі та 1500000 фірм роздрібної торгівлі, які купують товари для перепродажу або здачі їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе. Все це призвело до посилення суспільного характеру ринкових зв'язків перетворило регульований ринок у соціальний інститут.

Примітно, що лауреат Нобелівської премії Моріс Аллі (Франція) ввів поняття "економіка ринків", підкресливши, що в ній строго дотримується певних правил. М. Аллі прийшов до висновку: "Це міф, ніби економіка ринків може бути результатом гри економічних сил і політичного потурання.

Реальність полягає в тому, що економіка ринків невіддільна від інституціальних рамок, в яких вона працює ”.

1.5 Ринок як соціальний інститут

Під соціальним інститутом розуміється певна організація суспільної діяльності, яка регулює правила поведінки людей і взаємовідносини.

У другій половині ХХ століття нормальний ринок базується на сукупності певних інститутів.

По-перше, правова система, яка організовує правове регулювання ринку. Для його суб'єктів встановлюють єдині правила поведінки. Правові органи захищають суб'єктів ринку і карає винних за порушення правових норм. Правове регулювання ринку охоплює всю систему ринкових відносин. Його основу складає Цивільний кодекс, який виконує роль економічної конституції. У ньому особливу увагу приділено характеристиці ролі цивільно-правового договору засоби регулювання ринкових відносин.

По-друге, сюди входять органи державного контролю та регулювання: установи по санітарному контролю, екологічному та епідеміологічного контролю; податкова система; органи фінансово-кредитної політики держави. Значить, сучасний ринок органічно включає якісно нові вертикальні зв'язки. Вони йдуть зверху вниз - від держави до господарських суб'єктів і в певних межах регулюють їх поведінку.

По-третє, до ринкових інститутів відносяться асоціації, спілки споживачів, підприємців і працівників (професійні спілки). Вони підвищують ступінь організованості, цивілізованості й ефективності поведінки ринкових агентів.

По-четверте, в сукупність інститутів включена ринкова інфраструктура. У неї входять торгові підприємства, товарні та фондові біржі, банки, державні бюджетні установи.

Таким чином, ринок постав перед нами як єдина сукупність ринкових зв'язків. Ця цілісність надає ринку нову якість - здатність до саморегулювання на основі економічних законів, що визначають динаміку цін.

Розділ 2. Попит і пропозиція

2.1 Ринковий попит

Ринковий попит -- це сума індивідуальних попитів при певному рівні цін. Бажання різних споживачів придбати товар при однакових цінах будуть відрізнятися, тому що в них різні уподобання і доходи. Іншими словами, ринковий попит -- це кількість товару, яку всі споживачі готові придбати за тими чи іншими цінами (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Формування ринкового попиту

Ціна товару Х,грн	Попит споживача, од. товару	Ринковий попит D од товару
	d1	d2	d3
P1=30	-	-	5	5
P2=20	-	5	15	20
P3=10	5	15	30	50
P4=4	15	25	40	80

Як видно з табл. 2.1, при ціні 30 грн. лише третій споживач готовий придбати даний товар, тому ринковий попит співпадає з індивідуальним попитом третього споживача. При ціні 20 грн. ринковий попит вже формується як сума індивідуальних попитів третього і другого споживачів, а при цінах 10 і 4 грн. --- як сума попитів усіх трьох споживачів [2,стр.64].

Поняття „попит” використовують для позначення бажання і здатності споживачів купувати товари. Бажання покупців придбати той чи інший товар залежить від різних факторів: від ціни даного товару Р, від ціни інших товарів (РА, РВ, ...), від доходів покупців І, від смаків споживачів та їхніх переваг [3,стр.9].

2.2 Функція попиту. Еластичність попиту

Залежність величини попиту від факторів, що її визначають, називають в економіці функцією попиту.

Q_D=f (P, P_A, P_B, ..., I, Z, N, W, (2.1.)

Q_D - обсяг попиту на даний товар;

P, P_A, P_B, ... - ціни відповідно на даний товар, товари-замінники і супутні товари;

I - грошові доходи споживачів;

Z - смаки та переваги споживачів;

N - об'єктивні умови споживання;

W - нагромаджене багатство;

E - очікування споживачів.

Якщо зробити допущення, що всі фактори незмінні, крім ціни, то функція попиту має вид:

Q_D=f (P) (2.2)

Функція (2.2) показує, яку максимальну кількість товару бажає і може придбати споживач в залежності від ціни товару Р.

Ринковий попит формується як сумарний попит усіх споживачів. Але залежно від споживчих потреб і доходів їх можливості придбати товар при однакових цінах буде відрізнятися.

Попит споживача може бути представлений у вигляді:

таблиці (сітка споживача);графіка, побудованого по даних сітки;

математичної (аналітичної) функції. (3,стр.9)

Виберемо систему координат, в якій по осі Х відкладемо обсяг товару, Q, а по осі У - ціну товару Р. Використаємо дані сітки споживача і побудуємо криві попиту.

Р, ціна

20

18

16

14

12

10

8

6

4

2 d₁ d₂ d₃ D

10 20 30 40 50 60 70 80 90 Q,обсяг продукції

Рис. 2.1 Індивідуальний і ринковий попит

Крива попиту може мати вигляд прямої. Для будь-якої прямої нахил її до осі Х показує закономірність зміни величини Q від зміни величини Р:

(2.3)

P

P₁

ц b

P₂

a D

Q

Q₁ Q₂

Рис. 2.2 Прямолінійна функція попиту

В цьому випадку функція Q_D=f (P) має вигляд:

Q=а - в·Р, (2.4)

де а і в - константи рівняння попиту.

Лінія попиту має спадний характер. Закон попиту стверджує, що чим нижча ціна на товар, тим більший попит на цей товар. Тобто, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність.

Величина попиту- це кількість товару, яка була б куплена за певною ціною за незмінності інших факторів. Рух вздовж кривої попиту називається змінною величини попиту. Кожній ціні відповідає певна величина попиту (Рис.2.3, а).

При змінних нецінових факторів (всіх інших, крім ціни) змінюється попит на товар. Це приводить до зміщення лінії попиту вправо (при збільшенні попиту) або вліво (при зменшенні попиту) (Рис.2.3, б).



Р₁

а) б)

Рис. 2.3 Зміна попиту і зміна величини попиту (3,стр 9)

Еластичність попиту

За законом попиту, величина попиту змінюється обернено пропорційно до зміни ціни продукту. Проте ступінь реагування споживачів на зміну ціни може істотно відрізнятися, в залежності від продукту, а також від різних інтервалів ціни одного й того ж продукту. Чутливість попиту споживачів до зміни ціни продукту називають еластичністю попиту за ціною, або ціновою еластичністю попиту. Якщо навіть невеликі зміни ціни спричиняють значні зміни у кількості купленого товару, то попит на такі товари називають еластичним. А якщо істотні зміни ціни зумовлюють лише незначні зміни у кількості купленого товару, то попит називають нееластичним.

Формула цінової еластичності

Ступінь еластичності попиту вимірюють за допомогою коефіцієнта Е_d, який є відношенням відсотка зміни попиту до відсотка зміни ціни.

Е_d = (Відсоток зміни величини попиту на продукт Х)/(Відсоток зміни ціни продукту Х). (2.5)

Зміни у відсотках знаходяться як частка від ділення зміни ціни на початкову ціну і зміни величини попиту на початкову величину попиту. Отже, формула буде мати такий вигляд:

 (2.6)

де ?Q - зміна попиту; ?Р - зміна ціни; Q₁ - початкова величина попиту; Р₁ - початкова ціна.

Внаслідок того, що ціна і величина попиту перебувають у оберненій залежності, коефіцієнт еластичності за ціною математично завжди матиме від'ємне значення. Для уникнення невизначеності економісти нехтують знаком “мінус” і просто визначають абсолютне значення коефіцієнта.

Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків зміниться попит при зміні ціни на один відсоток.

Попит є еластичним, якщо коефіцієнт Е_d >1; це означає, що зміна ціни на 1% спричиняє більшу ніж на 1% зміну величини попиту.

Попит є нееластичним, якщо коефіцієнт Е_d <1; цє засвідчує, що зміна ціни на 1% спричиняє меншу ніж на 1% зміну величини попиту.

Якщо коефіцієнт Е_d =1, то таку еластичність називають одиничною еластичністю. В цьому випадку зміна ціни на 1% зумовлює зміну величини попиту також на 1%. Можливі також і крайні випадки еластичності попиту: абсолютно нееластичний і абсолютно еластичний попит. Абсолютно нееластичний - це такий попит, коли його величина зовсім не реагує на будь-які зміни ціни. На графіку такий попит зображають вертикальною лінією (Д₁). І навпаки, якщо величина попиту нескінченно еластична, то це означає, що найменші зміни у ціні спричиняють невизначено великі зміни у величині попиту, що відображається горизонтальною кривою попиту (Д₂).



Рис.2.4 Абсолютно нееластичний і абсолютно еластичний попит

Як відомо, ціни можуть як зростати, так і знижуватися в певному інтервалі. Тому при обчисленні коефіцієнта еластичності попиту виникає проблема вибору бази для підрахунку відсоткових змін , що може вплинути на результати обчислення. Щоб уникнути розбіжностей, необхідно взяти за основу середній із можливих рівнів зміни цін і середній із можливих обсягів попиту. Тобто еластичність оцінюється у середній точці інтервалу цін. В даному випадку формула еластичності з урахуванням середньої точки має такий вигляд:

(2.7)

Найпростішим способом визначення еластичності попиту, еластичний попит чи нееластичний - це застосування оцінки за показником загального виторгу, тобто простежити, що станеться із виторгом (а з точки зору споживачів із сукупними видатками), коли ціна продукту змінюється.

Загальний виторг (валовий доход) - це добуток ціни на кількість (PxQ).

Якщо попит нееластичний, то зниження ціни зменшує загальний виторг, а підвищення ціни збільшує виторг. Тобто ціна і виторг змінюються в одному напрямку.

Якщо попит еластичний, то зниження ціни збільшує виторг, а підвищення ціни його зменшує. Тобто ціни і виторг змінюються в протилежних напрямках.

У випадку одиничної еластичності попиту зниження або підвищення цін не викликає жодних змін в загальному виторгу.

Чинники еластичності попиту за ціною

Аналізуючи цінову еластичність попиту, потрібно з'ясувати, чому окремі товари характеризуються еластичним попитом, тоді як інші майже не реагують на ціни?

Найважливішими чинниками, які визначають еластичність попиту є:

1. Замінюваність. Чим більше добрих замінників даного продукту пропонується споживачеві, тим еластичнішим буде попит на нього.

Наприклад, якби завтра ціни на всі продукти харчування або взуття зросли на 100%, то не можна сподіватися, щоб люди нічого не їли і ходили б босоніж. Тому попит на продукти харчування і взуття нееластичний. З іншого боку, якщо збільшиться ціна на яловичину і на взуття з натуральної шкіри, то люди зможуть задовольнити свої потреби в м'ясі, купуючи баранину та птицю, а шкіряне взуття замінити на штучне. Тому яловичина і шкіряне взуття мають високу цінову еластичність.

Предмети першої потреби і предмети розкоші.

Попит на предмети першої необхідності (щоденного вжитку), такі, як продукти харчування, паливо, взуття є нееластичним. Перелічені блага становлять основу життя, від них нелегко відмовитись, навіть якщо ціни зростають. Наприклад, стале і значне підвищення цін на хліб в Україні не призвело до скорочення його споживання. І навпаки, предмети розкоші, без яких можна обійтися, якщо ціни на них зростають, мають еластичний попит.

Частка доходу, або економічна вага товару у бюджеті споживача.

За інших рівних умов, чим більшу частку бюджету споживача становитиме ціна товару, тим вище буде еластичність попиту на нього. Зростання на 20% ціни олівців становить всього декілька копійок і не спричинить істотних змін у попиті споживача, а 20% зростання цін на автомобілі або квартири становить вагому частку річних доходів сімей, тому попит на них значно зменшиться.

Час.

Час, протягом якого люди повинні зреагувати на зміни у цінах, також відіграє певну роль. Попит на продукт є еластичнішим у тривалому періоді часу, бо багато споживачів є людьми звички. Якщо ціна продукту зростає, то споживачам потрібен час, щоб знайти інші продукти як замінники, аби пристосувати свою поведінку до нових умов. У короткостроковому періоді реакція споживачів на зміну цін нееластична. Таким чином, підвищення цін у короткостроковому періоді для продавця може бути вигідним - зросте загальний виторг, а в довгостроковому періоді може призвести до фінансових труднощів.

Перехресна еластичність попиту і еластичність попиту за доходом

Як нам відомо, величина попиту на даний продукт залежить не лише від його ціни, але й від цін на інші взаємозамінювані і взаємодоповнювані товари.

Перехресна еластичність попиту дає змогу виміряти, наскільки чуттєвий споживчий попит одного продукту (скажімо, X) до зміни ціни деякого іншого продукту (скажімо, Y). Перехресна еластичність розраховується за формулою:

E_XY=(відсоток зміни попиту на продукт X)/(відсоток зміни ціни продукту Y).

Із формули видно, що перехресна еластичність попиту - це відсоткова зміна обсягу попиту на даний продукт при зміні ціни іншого продукту на 1%.

Якщо перехресна еластичність попиту достатня, тобто величина попиту на даний продукт X перебуває у прямій залежності від зміни ціни іншого продукту Y, то X і Y називаються взаємозамінюваними продуктами. Так, зростання ціни масла (Y) спонукатиме споживачів більше купувати маргарину X.

Якщо перехресна еластичність від'ємна, то це означає, що продукти X і Y є взаємодоповнюваними продуктами. Так, зростання ціни на програми (Y) зменшить кількість куплених комп'ютерів (X).

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності нульовий або близький до нуля, то продукти не пов'язані між собою і є незалежними товарами.

Еластичність попиту за доходом дає змогу виміряти, наскільки чуттєвий споживацький попит на продукт при зміні доходу споживача.

Еластичність попиту за доходом розраховується за формулою:

Е_і =(відсоток зміни величини попиту)/(відсоток зміни доходу).

Із формули видно, що еластичність попиту за доходом - це відсоткова зміна величини попиту на даний продукт при зміні доходу споживача на 1%.

До більшості товарів коефіцієнт еластичності за доходом буде додатнім. Ці товари називають нормальними товарами, або товарами вищої споживчої цінності.

Якщо коефіцієнт еластичності за доходом має від'ємне значення, то це вказує на товари нижчої споживчої цінності. Споживачі зменшують обсяг закупівель таких товарів, коли їх доходи зростають.

Еластичність пропозиції за ціною

Еластичність пропозиції за ціною має важливе значення для визначення реакції виробників на зміну цін на продукти.

Якщо виробники чутливі до зміни ціни, то пропозиція еластична. Якщо вони відносно нечутливі до зміни ціни, то пропозиція нееластична.

Рівень еластичності або нееластичності пропозиції обчислюється так само, як і еластичність попиту, за допомогою коефіцієнта еластичності пропозиції.

Е_S = (Відсоток зміни величини пропозиції продукту Х)/(Відсоток зміни ціни продукту Х). (2.8)

Із формули видно, що цінова еластичність пропозиції вимірюється відсотком зміни величини пропозиції внаслідок зміни ціни товару на 1%.

Оскільки ціна та величина пропозиції перебувають у прямій залежності, то коефіцієнт Е_S завжди додатній.

Основний чинник еластичності пропозиції за ціною - це кількість часу, який має виробник, щоб зреагувати на конкретну зміну ціни товару.

Чим більше часу має виробник для пристосування до певної зміни ціни, тим більше зміниться обсяг продукції і тим більшою буде еластичність пропозиції. Час потрібен виробнику для переміщення ресурсів.При аналізі впливу часу на еластичність пропозиції розрізняють три періоди: найкоротший (миттєвий) ринковий період, короткостроковий період і довгостроковий.

Найкоротший ринковий період є настільки коротким, що виробники не можуть відреагувати на зміну величини попиту та ціни, не вистачає часу для зміни обсягу виробництва , а тому пропозиція є абсолютно нееластична і на графіку виглядає як вертикальна пряма.

Короткостроковий період - це період часу, коли виробничі потужності окремих виробників і всієї галузі залишаються незмінними. Проте фірми мають час для більш або менш інтенсивного використання своїх потужностей і збільшення або зменшення змінних ресурсів (праці, сировини, енергії). Якщо попит збільшиться, зросте ціна продукту і пропозиція збільшиться, тому пропозиція еластична.

Довгостроковий період - це період часу, достатній для того, щоб змінити (розширити або скоротити) всі ресурси, в тому числі і виробничі потужності; нові фірми також можуть увійти у галузь або залишити її. Ці зміни означають ще більшу зміну пропозиції, тобто ще еластичнішу криву пропозиції.

Вплив часу на еластичність пропозиції на графіку можна зобразити таким чином.

Рис. 2.5 Вплив часу на еластичність пропозиції

У найкоротшому ринковому періоді (а) виробникові не вистачає часу для зміни обсягу виробництва, тому пропозиція є повністю нееластичною.

У короткостроковому періоді (б) виробничі потужності є фіксованими, але обсяг продукції можна змінити за рахунок інтенсивності їх використання; тому пропозиція еластична.

У довгостроковому періоді (в) можна змінити і виробничі потужності, вийти з галузі і увійти в галузь; еластичність пропозиції зростає [4,стр5].

2.3 Функція пропозиції. Фактори, що впливають та пропозицію

Поняття „пропозиція” означає бажання і здатність продавців надати товари в певній кількості для реалізації на ринку.

Функцією пропозиції називається залежність обсягу пропозиції від факторів, що його визначають :

Q_D=f (P, P_A, P_B, ..., С, Т, N, E) (2.1)

де Q_D - величина пропозиції даного товару;

P, P_A, P_B, ... - ціни даного та інших товарів;

С - затрати виробництва, які враховують зміну ціни на ресурси, а також зміну технології виробництва;

Т - податки і дотації;

N - природні умови;

E - очікування продавців.

Як і функція попиту, функція пропозицій може бути представлена трьома способами:Пропозиція товару.

1) табличним

Таблиця 2.1 Пропозиція товару

Ціна товару Р, грн..	Обсяг товару QS, шт.
10	20
20	40
30	60

2) аналітичним:

Q_S=а+в·Р (2.2)

де а і в - константи рівняння пропозицій;

3)графічним.

P P

S S

P₁ P₁

P₂ P₂

Q Q

Q₂ Q₁ Q₂ Q₁

а) б)

Рис.2.1 Графічне зображення функції пропозиції

Як видно із графіка, пропозиція збільшується із збільшенням ціни і навпаки: пропозиція зменшується із зменшенням ціни. Це і є закон пропозиції. При зміні ціни приходить зміна обсягу пропозиції, тобто, зміна кількості товару, що пропонується для продажу (Рис.2.2, а). Зміна обсягу пропозиції відбувається при зміні цінового фактору і незмінних інших.

Зміна нецінових факторів (зниження або збільшення цін на ресурси, покращення технологій виробництва, введення податку і т. ін.) веде до зміни пропозиції, тобто до зміщення всієї кривої пропозиції(рис.2.2, б)

Р S Р S₂ S₁

Р₂ Р₂

Р₁ Р₁

Q Q

Q₁ Q₂ Q₃ Q₄ Q₁ Q₂

а) б)

Рис. 2.2 Зміна обсягу пропозиції (а) і зміна пропозиції під дією цінових і нецінових факторів (б)

2.4 Еластичність пропозиції

Крива графіка пропозиції має тенденцію до зростання : з підвищенням ціни збільшується кількісний обсяг пропозиції.

Еластичність пропозиції визначається із залежності:

(2.1.)

Із залежності видно, що еластичність пропозиції тим більша, чим більше крива пропозицій наближається до горизонтальної лінії, і тим менша, чим більше крива пропозиції наближається до вертикальної лінії (Рис.2.1)

Р S₂ (Е_S=0)

S₃ (Е_S>1)

S₁ (Е_S=?)

S₅ (Е_S=1) S₄ (Е_S< 1)

Q

Рис.2.1 Еластичність пропозиції

Цінова еластичність змінюється від 0 до нескінченості:

пропозиція абсолютно еластична при Е_S=?

пропозиція еластична при Е_S>1;

пропозиція нееластична при 0< Е_S< 1;

пропозиція має одиничну еластичність при Е_S=1_.

Із графіка (Рис.2.1) видно, що для лінійних функцій пропозиції

лінія , яка горизонтальна осі Х має абсолютну еластичність;

лінія, яка перетинає вісь У, еластична за будь-яких цін;

лінія, яка проходить через початок координат, має одиничну еластичність;

лінія, яка перетинає вісь Х, нееластична при будь-якому значенні цін;

лінія, паралельна осі У, має абсолютну нееластичність.

Цінова еластичність для нелінійної кривої пропозиції в будь-якій точці може бути виведена шляхом проведення дотичної до точки і виявлення того, яку вісь перетинає ця дотична (Рис.2.2)

Р S

А₂ (0< Е_S< 1)

А₁ (Е_S>1)

Q

Рис.2.2 Нелінійна крива пропозиції

Розділ 3. Нове у розвитку ринкового механізму за кордоном XX - XXI ст.

3.1 Тенденції сучасного ринку

У ХХ ст., Особливо в другій його половині, докорінно змінився стан ринку. Однак у вченні про ринок ці зміни довгий час не отримували адекватного відображення. Прихильники новокласичного напрямки економічної теорії відстоювали застарілу догму (бездоказове положення, прийняте за незаперечну істину) про досконалої конкуренції. Згідно з їх поглядами ринок досконалої конкуренції складається з безлічі дрібних фірм. Із - за своїх невеликих розмірів підприємства не можуть впливати на ринкову ціну. Вони виробляють однакову продукцію. Покупці мають "досконале знання" про якість товарів, ціни і вигоду торгівлі. Досконала конкуренція є чистою - не залежить від втручання держави і монополій.

На початку 30-х років в економічній теорії відбулася своєрідна, за оцінкою деяких вчених, революція, яка покінчила з догмою про досконалу конкуренцію. З рішучою критикою новоконсервативної концепції конкуренції виступила професор Кембриджського університету (Велика Британія) Джоан Робінсон. У роботі "Економічна теорія недосконалої конкуренції" (1933) вона заявила: "Дослідження різних закономірностей економічної теорії прийнято починати розглядом умов досконалої конкуренції, трактуючи потім монополію як відповідний особливий випадок правильніше починати дослідження розглядом монополії, трактуючи умови досконалої конкуренції як особливий випадок".

Істотний внесок у розуміння недосконалої конкуренції вніс американський економіст Едуард Чемберлін. У книзі "Теорія монополістичної конкуренції" (1933) він роз'яснив, що реальні ціни на ринку не тяжіють ні до чистої конкуренції, ні до чистої монополії, а прагнуть до проміжного стану, який визначається в кожному окремому випадку відповідно до відносної силою обох факторів.

Що ж це за новий світ? Його можна зрозуміти, якщо виявити нові тенденції, що притаманні розвитку ринкового механізму в другій половині ХХ ст.

Перша тенденція ринку - до посилення монополізації ринку. Науково - технічна революція викликала перехід до набагато більш високого рівня укрупнення господарства (до об'єднання підприємств в різні комплекси). Централізація виробництва привела до утворення потужних монополій, що охоплюють національне економічний простір.

Друга тенденція ринку - загострення конкуренції. Науково - технічна революція надзвичайно прискорила удосконалення технічної бази виробництва. У зв'язку з цим різко прискорилося суперництво, особливо в галузі впровадження новітніх досягнень техніки і технології.

3.2 Проблема переходу до розвиненого ринку

Щоб перейти до сучасної ринкової економіки, доводиться долати великі труднощі. Вони пов'язані насамперед з тим, що між стартом - абсолютною монополією - і фінішем - розвиненим ринком, як кажуть дистанція величезного розміру.

Після другої світової війни державний монополізм долався в Іспанії, Японії, Чилі та інших країнах. Накопичений тут досвід повчальний. Він показує, що для переходу до розвиненого ринку треба вирішити ряд непростих проблем з урахуванням, зрозуміло, національних особливостей кожної країни.

Одна з таких проблем - формування багатомільйонного загону підприємців, які вміють ефективно господарювати. Досвід усіх країн з розвиненою ринковою економікою виявив таку закономірність. Чим більше підприємців, зайнятих виробництвом корисних благ, тим більше буде насичуватися товарами ринок, тим швидше зростатиме споживання. Проте зі збільшенням числа підприємців посилюється конкуренція між ними, в результаті чого знижуються ціни і зменшується прибуток фірм. В результаті зростає зацікавленість підприємців у тому, щоб підвищувати якість і здешевлювати виробництво товарів і послуг.

Іншою проблемою є створення ринкової інфраструктури, здатної налагодити нормальні економічні зв'язки між суб'єктами ринку. Для цього організується, зокрема, мережа бірж і страхових компаній, певною мірою огороджуючи підприємців від ризику. Замість державної системи матеріально - технічного постачання виникають товарні біржі. Створюються фондові біржі - вільні ринки цінних паперів (акції та облігації). Нарешті, державні органи засновують біржі праці, які допомагають незайнятим людям влаштуватися на роботу.

Щоб налагодити нормальні народногосподарські зв'язки між всіма суб'єктами господарювання, потрібно вирішити складну проблему - встановити ринкову рівновагу між платоспроможним попитом і пропозицією товарів в загальнодержавному масштабі. Таке завдання вирішується шляхом необхідного розвитку вітчизняного товарного виробництва і впорядкування ціноутворення. Коли буде створено розвинений ринок, звільнені від жорсткого державного контролю ціни будуть прагнути до рівня рівноваги, який в рівній мірі вигідний і продавцям, і покупцям. Разом з тим на державу покладається завдання - регулювати інфляційні процеси.

За період 1992 - 1998 рр.. наша країна просунулася до розвинутого ринку дуже незначно. Виявилися й негативні тенденції - теж результат повчальний. Зараз більш чітко, ніж спочатку, позначилися завдання, що потребують вирішення в теорії і на практиці.

Одна з першорядних завдань - проведення демонополізації ринку та розвиток цивілізованих форм конкуренції.

Рух від повністю монополізованого ринку почалося і до сих пір триває без будь - яких суттєвих змін стану російського ринку. Слабо виконуються законодавчо проголошені заходи щодо обмеження монополістичної діяльності та розвитку конкуренції. Тому, наприклад, лібералізація цін проводилась руками монополій і в їх інтересах. У той же час держава слабо підтримує малий і середній бізнес, без якого не може бути конкурентного ринку. Важливо вирішити й інше завдання - повністю розвинути всю систему ринків. Ринкові перетворення в нашій країні почалися з повного руйнування системи державного матеріально - технічного постачання. Проте натомість її не було створено аналогічний ринок виробничого устаткування, а також ринок оптової торгівлі. Нормальною економіки не може бути без ринку нерухомості (землі, житла) і без ринку цінних паперів. Ще належить повною мірою відтворити всі ланки розвиненої ринкової системи.

При реформуванні російської економіки потрібно виконати наступну цільову установку - правильно вибрати тип і структуру ринкових відносин.

Ще до ринкової реформи у її ініціаторів взяла гору ідея створення вільного ринку. Їх не бентежили застереження противників такої орієнтації. Так, професор Дж. Гелбрейт (США) в інтерв'ю газеті "Известия" 31 січня 1990 відверто і різко заявив: "Ті, хто говорить ... про повернення до вільного ринку часів Смітта, не праві настільки, що їх точка зору може бути визнана психічним відхиленням клінічного характеру. Це те явище, якого у нас на Заході немає, яке ми не стали б терпіти і яке не змогло б вижити ".

Як це не парадоксально, наша країна все - таки здійснила перехід до вільного ринку вже в січні 1992 р. Щоправда мова йде про виникнення з самого початку безлічі примітивних продовольчих і речових ринків, де ведеться індивідуальна перепродаж вітчизняних та іноземних товарів. Кожному громадянину було надано право торгувати чим завгодно і де завгодно. При цьому далеко не завжди дотримувався належний санітарно - епідеміологічний, екологічний та інший контроль.

Життя довело: необхідно створювати ринок як соціальний інститут. Сам рух до цивілізованого ринку треба починати з розробки безлічі правових норм і законів, що регулюють ринкову економіку.

Розділ 4. Розв'язок задачі

4.1 Розв'язання задачі

1. Загальний дохід (TR) - це сума грошей, отриманих від продажу продукції на ринку.

TR = P * Q, де (4.1)

TR - загальний дохід;.

Р - ціна товару;

Q - обсяг виробництва.

TR = 131 * 1000 = 131000 гр.од.

TR = 131 * 2000 = 262000 гр.од.

TR = 131 * 3000 = 393000 гр.од.

TR = 131 * 4000 = 524000 гр.од.

TR = 131 * 5000 = 655000 гр.од.

TR = 131 * 6000 = 786000 гр.од.

TR = 131 * 7000 = 917000 гр.од.

TR = 131 * 8000 = 1048000 гр.од.

TR = 131 * 9000 = 1179000 гр.од.

TR = 131 * 10 000 = 1210000 гр.од.

2. Постійні витрати (FC) - це витрати фіксовані, їх величина не змінюється зі зміною обсягів випуску.

До них входять:

а) оренда будівлі заводу 120000 гр. од в місяць;

b) амортизація обладнання 20000 гр. од. в місяць;

с) фонд заробітної плати директора заводу, бухгалтерії та відділу кадрів разом з необхідними відрахуваннями на соціальне страхування 100000 гр. од.

d)витрати на утримання споруди заводу та заводоуправління

FC = 120000 + 200000 + 100000 +30 000 = 270000 гр. од.

3. Зміні витрати (VC) - це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягів виробництва.

VC = TC - FC, де (4.2.)

VC - зміні витрати;

TC - сукупні витрати;

FC - постійні витрати.

Або зміні витрати можна знайти так:

с) на одну пакувальну тару витрачається 15 гр. од.

d) етикетка коштує 5 гр. од.

160 : 4 = 40 (ціна сировини)

Q (ціна одного виробу) = 15 +5 + 40 = 60 гр.од.

VC = 1710 + 60 = 1710 гр. од.

VC = 1770 + 3100 +60 = 4930гр. од.

VC = 4930 + 3710 + 60 = 8700 гр. од.

VC = 8700 + 1710 + 60 = 10470 гр. од.

VC = 10470 + 3100 + 60 = 13630гр. од.

VC = 13630 + 7100 + 60 = 20790гр. од.

VC = 20790 + 11100 + 60 = 31950 гр. од.

VC = 31950 + 31100 + 60 = 63110 гр. од.

VC = 63110 + 51100 +60 = 114270 гр. од.

VC = 114270 + 71100 + 60 = 185430 гр. од.

4.Сукупні витрати (ТС) - витрати на весь обсяг продукції.

ТС = FC + VC, де (4.3)

ТС - сукупні витрати;

FC - постійні витрати;

VC - зміні витрати .

У галузі вважається, що нормальний прибуток становить 20% по відношенню до бухгалтерських витрат.

...