Районне планування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РІВНЕНСЬКА ФІЛІЯ

ДЕРЖАВНОЇ АКАДЕМІЇ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

Заочна форма навчання

Контрольна робота

з навчальної дисципліни “Регіональна економіка”

Варіант №6

Виконав (ла):

Студентка 14ББЗ групи 3 курсу

Кізім Людмила Миколаївна

Домашня адреса та телефон село Більська Воля

Володимирецького району

Рівненської області

Рівне 2012

Завдання

1. Основи районного планування.

2. Загальна характеристика розміщення галузей машинобудівного комплексу та його регіональні особливості.

3. Придніпровський економічний район: транспортна система й сільське господарство.

4. Практичне завдання №1.

5. Практичне завдання №2.

1. Основи районного планування

Районне планування за своїм призначенням є засобом вироблення і деталізації народногосподарських планів розвитку й розміщення продуктивних сил країни. Воно є складовою частиною територіального планування, уточнює й деталізує пропозиції відповідних органів щодо розміщення виробництва. Основою для районного планування є прогноз розвитку національної економіки і Генеральна схема дослідження продуктивних сил України.

Територія, яку охоплює районне планування, за своїми розмірами коливається від масштабів сільського адміністративного району до масштабів країни залежно від місцевих природних умов, спеціалізації народного господарства, розміщення приміських зон, будівельних баз, зон відпочинку. Є такі види районів: промисловий, сільськогосподарський, курортний і приміський.

Особливістю сучасного розвитку народного господарства України є те, що поряд з реконструкцією виробничих об'єктів, конверсією підприємств воєнно-промислового комплексу створюються нові територіально-виробничі комплекси. Районне планування повинно відігравати значну роль не тільки у формуванні ТВК, а й у підвищенні ефективності функціонування їх, у комплексному використанні природних ресурсів району і його території в цілому.

Основна мета районного планування -- комплексне розміщення всіх галузей виробництва і невиробничої сфери в районі нині й на перспективу з урахуванням раціонального використання території для всебічного підвищення продуктивності суспільної праці, зниження вартості будівництва і витрат виробництва при одночасному поліпшенні умов праці, побуту й відпочинку населення.

Основні завдання районного планування:

1) раціональне розміщення промислових об'єктів з погляду максимального наближення їх до джерел сировини, палива, районів споживання, що знижуватиме витрати на перевезення матеріалів і готових виробів;

2) раціональне розміщення населення і наближення його до місць праці і помешкання з метою створення належних санітарно-гігієнічних умов життя;

3) раціоналізація транспортної мережі з метою організації внутрішніх і зовнішніх перевезені, вантажів і пасажирів;

4) комплексне розміщення об'єктів інженерного забезпечення території: водопроводу, каналізації, енергопостачання тощо;

5) комплексний розвиток усіх галузей народного господарства району;

6) раціональне розміщення зон масового відпочинку населення з урахуванням місцевих природних і рекреаційних ресурсів;

7) забезпечення охорони навколишнього середовища при новому будівництві або реконструкції старих підприємств;

8) максимальне використання місцевих природних ресурсів при організації баз будівельної індустрії;

9) раціональне зонування території при організації її функціонального використання;

10) комплексне використання природних умов і ресурсів з метою їх раціональної експлуатації.

Розробка схем районного планування ґрунтується на таких основних принципах:

- наближення виробництва до джерел сировини, палива, районів споживання продукції, що сприятиме раціональному використанню транспорту і зниженню транспортних витрат;

- забезпечення правильного територіального поділу праці між економічними районами завдяки чіткій спеціалізації виробництва і комплексному розвитку народного господарства;

- зближення сільськогосподарського виробництва з промисловим завдяки формуванню різногалузевих АПК, створенню в аграрних районах нових міст і промислових вузлів;

- досягнення найповнішої і раціональнішої зайнятості населення з урахуванням регіональної демографічної ситуації;

- забезпечення екологічного обґрунтування нового будівництва або реконструкції старих об'єктів.

На основі районного планування, що ґрунтується на принципах, покладених у його основу, розробляють схеми і проекти районних планів. Вони є основою для вибору майданчиків промислових підприємств, житлового, культурного і побутового будівництва, а також інженерних споруд і мереж, транспортних засобів, розташованих у межах району.

Основною інформаційно-статистичною базою для схем і проектів районних планів є прогноз розвитку економіки області, економічного району, країни.

Основними видами районного планування є планування промислових районів і вузлів, сільських адміністративних районів, районів великих міст, а також санаторно-курортних районів.

Районне планування промислових районів і вузлів. Основними проблемами схем районних планів є розміщення промисловості і розселення населення. Необхідна умова для створення економічної основи районних планів -- виявити перспективи народногосподарського розвитку промислового району.

Насамперед економічно обґрунтоване визначення перспектив розвитку промислового району дає змогу встановити розміри необхідної території для промислового будівництва, кількість зайнятих у промисловості для розрахунку проектної чисельності населення і його розселення, виявити придатні для нового будівництва ділянки.

При розміщенні нового промислового будівництва в межах району необхідно розглянути питання комплексного використання його природних ресурсів.

Раціональне розміщення нового промислового будівництва дає змогу знизити витрати на будівництво, передусім транспортне.

Досить важливою складовою частиною районних планів промислових районів є схема розселення, яка встановлює розселення зайнятих у районі чи на підприємстві людей; чисельність проектного населення в населених пунктах, шляхи розвитку їх. Крім того, вказують необхідні території для житлового і культурно-побутового будівництва з обґрунтуванням їх розміщення.

Важливим розділом районного планування є організація внутрішньорайонного транспорту, що забезпечує зв'язки підприємств і населених міст району між собою і зовнішніми транспортними магістралями. Поряд з розвитком транспортної мережі необхідно враховувати розвиток інженерних комунікацій, можливості кооперації засобів підприємств району для спорудження водопроводів, каналізаційних ліній, теплових мереж тощо.

Схеми і проекти районних планів мають передбачати пропозиції щодо охорони водних ресурсів, ґрунтів, повітря, рекультивації відпрацьованих кар'єрів, а також меліорації та облагородження території.

Вибір та організація території для масового відпочинку населення є одним із завдань районного планування. Місця масового відпочинку повинні розташовуватися поблизу населених пунктів і мати зручний транспортний зв'язок.

У схемі треба передбачати пропозиції щодо організації мережі шляхів і виду транспорту для зв'язків населення з місцями масового відпочинку.

Досить важливим елементом у схемах районних планів є вибір місця для розміщення будівельних баз, які мають забезпечити комплекс будівельних робіт на території.

Складання схем районних планів промислових районів має такі етапи:

1) вибір території для промислового будівництва;

2)врахування можливості реконструкції великих промислових підприємств;

3) планування транспортної мережі й транспортних засобів;

4) встановлення санітарно-захисних зон;

5) інженерна підготовка та обладнання території;

6) проектування промислового району.

При складанні схеми планів міських промислових районів використовуються такі техніко-економічні показники:

- загальна площа території промислового району, га;

- площа території, зайнята промисловими підприємствами, га;

- площа громадського центру району, резервних територій, га;

- невикористані території району, га;

- площа під відвалами й відходами, а також підприємствами для утилізації відходів, під житловими і громадськими будівлями, зеленими насадженнями, га;

- загальна протяжність залізничної колії, автошляхів, інших видів транспортних комунікацій, км;

- загальна площа під залізничними коліями, вулиць, доріг та автостоянок, га;

- площа, яку займають інші види транспорту, га;

- загальний вантажооборот району, в тому числі окремими видами транспорту, т/км;

- коефіцієнти використання території і озеленення території;

- довжина транспортних шляхів, км/га території;

- площа вулиць, доріг, стоянок, озеленення на 1 га території району;

-кількість працівників у районі, працівників на 1 га території району.

Районне планування сільських адміністративних районів має враховувати пропозиції щодо оптимізації розмірів господарств, розміщення промислових комплексів, чисельності населення, розселення, вибору територій для розміщення перспективних населених пунктів, організації системи культурно-побутового обслуговування населення, капітального будівництва та організації будівельних баз, інженерного обладнання території, транспорту, зв'язку, меліорації та інших заходів внутрішньорайонного характеру.

При складанні схем районних планів сільських адміністративних районів розробляють перелік і проекти розміщення в межах району основних виробничих його центрів, у тому числі ремонтно-технічних станцій, центральних садиб, тваринницьких ферм, підприємств для збереження і первинної переробки сільськогосподарської продукції, для виробництва будівельних матеріалів.

Метою районного планування сільських районів є раціоналізація розміщення в їх межах і кожного господарства населених пунктів, промислових комплексів підприємств для зберігання й переробки сільськогосподарської продукції, шляхів, водогосподарських об'єктів і різноманітних інженерних споруд.

Основою для складання схем районних планів є інженерно-економічні умови району, його ресурси, сучасний стан виробництва і перспективи.

Вихідними матеріалами для складання схем районних планів є урядові рішення про розвиток та інтенсифікацію сільського господарства, схеми розвитку і розміщення продуктивних сил економічного району, планування області, районних планів суміжних районів, генеральні плани міст і приміських зон, завдання до складання схеми районних планів, а також інструкції та рекомендації щодо складання схем.

Схеми районних планів складають у кількох варіантах і в результаті їх техніко-економічного аналізу визначають найекономічніший.

Основними етапами складання схеми районного планування сільських адміністративних районів є:

1) встановлення меж району;

2) організація території району;

3) розміщення будівельних баз виробничого призначення;

4) визначення форм розселення і розмірів населених пунктів;

5) розміщення підприємств і закладів культурно-побутового та комунального обслуговування; виробничих баз і підприємств сільського будівництва;

6) інженерне устаткування і благоустрій території району.

Районні плани санаторно-курортних районів і зон масового відпочинку мають забезпечити зручне розміщення всіх лікувальних закладів і місць відпочинку з метою оптимального використання природно-кліматичних і ландшафтних умов та лікувальних чинників. Водночас схеми районних планів санаторно-курортних районів та зон відпочинку мають забезпечити охорону навколишнього середовища і раціональне природокористування відповідно до чинного природоохоронного законодавства. Основою для складання схеми районних планів є спеціальне медичне зонування території, яке сприяє правильному використанню її. Велике значення при виборі місць для санаторно-курортних районів має взаємне розміщення пляжів, мінеральних джерел, рельєфу й рослинності. Створення захисних зон навколо міст, ефективне функціонування водоканалізаційних споруд, очисного устаткування є запорукою створення належних умов для оздоровлення і відпочинку людей.

У санаторно-курортних районах не планується розміщення промислових підприємств, що забруднюють атмосферу, воду, згубно впливають на рослинний світ. Особливу увагу в таких районах звертають на створення раціональної транспортної мережі внутрішньо-районного характеру з ефективним виходом на зовнішні транспортні артерії. Звичайно, стоянки, дороги, огорожа, малі архітектурні форми повинні вписуватися у ландшафт території, доповнювати його. Неабияке значення в курортних районах має забезпечення їх комплексом інженерних споруд і устаткування. Особливо це стосується гірських районів, а також морської берегової лінії з огляду захисту території морських пляжів.

Важливим елементом схем планування санаторно-курортних районів є розміщення населених пунктів як джерел забезпечення курортів і санаторіїв обслуговуючим персоналом.

У сучасних умовах погіршилося навколишнє середовище, передусім у рекреаційних зонах Чорноморського узбережжя та Карпат. У зв'язку з цим важливим елементом схем районних планів санаторно-курортних районів є екологічне обґрунтування нового будівництва або реконструкції старих курортних здравниць та санаторіїв. У таких схемах необхідно виробляти пропозиції щодо поліпшення охорони атмосфери, водних, земельних і біологічних ресурсів.

Високі темпи урбанізації в нашій країні, збільшення кількості міст, особливо великих, зумовили потребу складання схем районних планів приміських зон великих міст, які виконують санітарно-гігієнічні, постачальницькі, обслуговуючі і розвантажувальні функції.

Поряд з районним плануванням промислових районів і вузлів сільських районів, приміських зон і санаторно-курортних районів виняткового значення набули районні плани спеціального призначення.

Схеми районних планів спеціального призначення розробляють у районах, які сформувалися здебільшого на основі видобувних галузей промисловості або в зонах потужних гідротехнічних та енергетичних споруд, зрошувальних систем. Особливістю розробки схем у цих районах є максимальне врахування масштабів ресурсної бази розвитку відповідної галузі промисловості і перспективних можливостей зміни спеціалізації господарства району.

Доцільність будівництва будь-якого об'єкта або промислового комплексу, а також рішень, передбачених схемами районних планів, визначається глибоким техніко-економічним обґрунтуванням і характеризується відповідною економічною ефективністю.

Основними показниками, що характеризують економічну ефективність районних планів, є роль:

- районів у забезпеченні випуску запланованого асортименту промислових виробів і сільськогосподарської продукції;

- районів і промислових комплексів у розвитку економічних (адміністративних) районів країни і зростанні культурного рівня населення;

- промислових комплексів у зміцненні обороноздатності країни.

Економічна ефективність схем районних планів забезпечується передусім за рахунок:

- групового розміщення промислових підприємств (створення спільних підсобних і допоміжних підприємств, єдиної тепло-, електро-, шляхової мережі і транспортних засобів, єдиної системи інженерних комунікацій, спільної будівельної бази);

- раціонального вибору території для розміщення в межах районів нового промислового будівництва і нових населених пунктів;

- своєчасного вилучення з обігу територій, що знаходяться в зоні перспективних гірничих відпрацювань.

2. Загальна характеристика розміщення галузей машинобудівного комплексу та його регіональні особливості

Виняткове значення машинобудівного комплексу в господарському комплексі країни полягає передусім у тому, що він дає знаряддя праці для матеріального і нематеріального виробництва, радикально примножує його продуктивну силу та інтелектуальні можливості людини.

Машинобудівний комплекс -- міжгалузевий господарський комплекс України, що об'єднує систему науково-дослідних, конструкторсько-технологічних організацій, підприємств (об'єднань), продукція яких (машини, устаткування, прилади, апарати, механізми, послуги) має загальноекономічне призначення, виробничу та експлуатаційну спільність.

Єдність цілей, засобів виробництва, пропорційний розвиток галузей, функціональних, виробничих і кооперативних зв'язків визначають ефективність машинобудівного комплексу в системі суспільного поділу праці. До складу машинобудівного комплексу входять три великі групи галузей: машинобудування (16 комплексних інтегрованих галузей, 90 галузей і підгалузей), промисловість металевих конструкцій і виробів (14 галузей), ремонт машин і устаткування (16 галузей).

Машинобудування і металообробка -- провідний підрозділ промисловості України, фундамент технічного прогресу її господарства, підвищення ефективності всіх його галузей. В умовах радикальної реформи економіки зросли вимоги до прискорення темпів зростання продукції машинобудування на якісно новій основі, вдосконалення його виробничої та територіальної структури.

Машинобудування характеризується складною структурою і великою кількістю галузей. Провідне місце в машинобудівному комплексі України посідають сільськогосподарське машинобудування, автомобілебудування, електротехніка, важке і тракторне машинобудування. Розвинене також приладобудування: виробництво засобів автоматизації й управління, верстатобудівна та інструментальна галузі промисловості, які слід віднести до галузей високої технології.

Багатогалузева структура машинобудування і металообробки, їхні техніко-економічні особливості (конструкційна складність машин і широка спеціалізація та кооперування, метало- і працемісткість, малотранспортабельність тощо) зумовлюють специфіку розміщення різних галузей. Вирішальне значення при цьому мають такі чинники, як споживчий, сировинний, трудовий, науковий, і особливо зручне транспортно-географічне положення або сприятливе поєднання цих чинників.

Орієнтація на споживача -- провідний чинник розміщення підприємств машинобудування, оскільки дешевше перевозити метал і комплектуючі вироби, ніж громіздкі машини.

Металомісткі виробництва тяжіють до металургійних баз (локомотивобудування, виробництво шахтового і металургійного устаткування тощо), працемісткі -- до місць зосередження кваліфікованих кадрів (випуск верстатів, приладів, літаків).

На основі спеціалізації та кооперування машини створюють із сотень частин, що транспортуються від багатьох підприємств-постачальників. У зв'язку з цим зростає значення вигідного транспортно-географічного положення складальних підприємств.

Кожна спеціалізована галузь машинобудування має певні особливості територіальної організації. Рівень досконалості територіальної організації машинобудування значною мірою визначає формування всіх основних виробничо-територіальних комплексів країни.

Розміщення машинобудівної галузі на території України характеризується нерівномірністю і недостатньо ефективною територіальною структурою виробництва. Зокрема близько 53 відсотків випуску товарної продукції, 51 відсоток чисельності промислово-виробничого персоналу і 55 відсотків вартості промислово-виробничих фондів зосереджені у Донецькому та Придніпровському економічних районах.

Найбільша концентрація машинобудівних підприємств характерна для Києва, Харкова, Львова, Одеси, Запоріжжя. Дуже низький розвиток цієї галузі у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській і Чернівецькій областях.

Структура машинобудування країни характеризується переважанням металомістких галузей і недостатнім розвитком наукомістких. Для розвитку останніх в Україні є всі необхідні умови (розвинена науково-дослідна база, виробничий і науковий потенціал, вигідне транспортно-географічне положення, що зумовлює ефективний зв'язок як з економічними районами всередині країни, так і з зарубіжними країнами, а також розвиток загальнобудівної бази).

Особливо багато проблем накопичилось у заготівельному виробництві -- основі машинобудування країни. Вузьковідомчий підхід у забезпеченні заводів матеріалами і сировиною ускладнює кооперативні зв'язки, підвищує вартість перевезень напівфабрикатів і комплектуючих виробів, загострює проблему нестачі залізничних вагонів тощо. Із загальної кількості нераціональних зв'язків 71 відсоток становлять внутрішньогалузеві. Особливо багато нераціональних зв'язків на заводах сільськогосподарського машинобудування -- 77 відсотків, верстатобудування -- 81 відсоток, електротехнічної промисловості -- 92 відсотки.

У цілому розвиток і розміщення машинобудування України супроводжується сукупністю таких загальних проблем його територіальної організації:

- концентрація машинобудівного виробництва у великих містах;

- недостатньо ефективна галузева й організаційна структура машинобудування, яка характеризується недостатнім розвитком наукомістких галузей, переважанням у структурі виробництва універсальних підприємств з високою матеріаломісткістю виробництва;

- слабкий розвиток машинобудівної бази в середніх і малих містах, окремих регіонах;

- відсутність комплексного розвитку машинобудування в багатьох машинобудівних центрах і регіонах;

- територіальна несумісність підприємств ряду галузей;

- недостатній розвиток внутрішньорегіональної виробничої кооперації, що призводить до виникнення надмірно дальніх, зустрічних та інших неефективних територіально-виробничих зв'язків.

Вирішення гострих проблем територіальної організації машинобудування країни визначається передусім чіткою розробкою державної та регіональних програм розвитку цієї галузі. Так, правильна орієнтація Донецького і Придніпровського регіонів має передбачати збереження (а в перспективі -- розвиток) спеціалізації важкої промисловості, тракторного і сільськогосподарського, енергетичного та хімічного машинобудування.

У Подільському, Поліському та Карпатському регіонах проблеми подальшого розвитку машинобудування досить специфічні. Тут існують передумови для превалювання галузей, які потребують підвищених витрат кваліфікованої праці, а також збільшення кількості робочих місць.

Структура і спеціалізація Причорноморського економічного регіону в перспективі не потребує істотних змін. Машинобудування в регіоні розвиватиметься завдяки підвищенню рівня концентрації та вдосконалення спеціалізації виробництва, реконструкції та технічного переоснащення діючих підприємств, підвищення рівня комплексності сформованих машинобудівних центрів.

Порівняно з іншими міжгалузевими комплексами машинобудування впливає на природне середовище значно менше. Проте спеціалізовані підприємства «малої» металургії через їхню чисельність забруднюють атмосферу і воду на рівні переробного металургійного комплексу. До інших забруднювачів середовища відносять відходи металообробки, зокрема ті, що виникають при хромуванні, нікелюванні виробів, виробниче сміття, мастила, пакувальні матеріали. їхні обсяги досить значні. Основні заходи запобігання забрудненню навколишнього середовища цією галуззю пов'язані з поліпшенням технологій виробництва.

3. Придніпровський економічний район: транспортна система й сільське господарство

районний планування машинобудівний промисловий

Склад -- Дніпропетровська і Запорізька області. Придніпров'я займає друге місце в країні (після Донбасу) за обсягом виробництва промислової продукції і є одним з найбільших індустріальних районів України. Водночас високого рівня розвитку тут досягло сільське господарство, яке чималу частку своєї продукції продає іншим районам.

Провідною галуззю індустріального виробництва Придніпровського району є машинобудування і металообробка (45 % промислово-виробничого персоналу і 28 % товарної продукції). Відповідні показники для Запорізької області становлять 60 і 40 %. Чорна металургія -- на другому місці у його промисловому виробництві: 25 % за чисельністю промислово-виробничого персоналу (Дніпропетровська обл. -- 32 %) і 38,5 % за вартістю товарної продукції всієї промисловості (Дніпропетровська обл. -- 45,5 %). У районі концентрується більше ніж половина всього загальноукраїнського випуску продукції галузі і приблизно стільки зайнятих робітників. Далі йде легка (7 %), харчова (5 %), хімічна і нафтохімічна (4 %) промисловість.

У Придніпров'ї розвинені такі види транспорту: залізничний, водний, автомобільний, авіаційний, трубопровідний. Через Придніпров'я проходять шляхи, що з'єднують Криворізький басейн з Донбасом і центральними районами європейської частини СНД, з портами Чорного та Азовського морів.

Провідну роль у транспортній системі Придніпров'я відіграє залізничний транспорт. Через цей район проходять Московсько-Кримська (Москва -- Харків -- Запоріжжя -- Мелітополь -- Крим), Криворізько-Донецька (Кривий Ріг -- Запоріжжя -- Волноваха) магістралі, які зв'язують район з іншими регіонами країни. Найбільш напружені ділянки залізниць електрифіковані (ділянки Довгинцеве -- Нікополь -- Запоріжжя, П'ятихатки -- Нижньодніпровськ -- Вузол -- Чаплине -- Ясинувата та деякі інші). Найбільші залізничні вузли району: Долинський, Нижньодніпровський, Апостолове, П'ятихатки, Синельникове, Запоріжжя, Знам'янка, Помічна.

У розвитку водного транспорту велика роль Дніпра, особливо після спорудження Дніпрогесу. Після завершення будівництва каскаду гідроелектростанцій значення Дніпра зросло ще більше. Найважливішими річковими портами на Дніпрі є Запоріжжя (великий перевалочний пункт у залізнично-водному сполученні ряду районів країни з Придніпров'ям і Донбасом) і пристані -- Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь. Передбачається будівництво портів на Дніпродзержинському водосховищі, важливим портом стане Верхньодніпровськ.

Значну роль в економічних зв'язках відіграє морський транспорт. На узбережжі Азовського моря (у Запорізькій обл.) розташований великий морський порт Бердянськ, який посідає значне місце в загальному вантажообороті країни; особливо зросло його значення після спорудження Волго-Донського судноплавного каналу. Від порту Бердянська курсують судна в напрямі Маріуполя, Таганрогу, Ростова-на-Дону.

Невпинно зростає значення автомобільного транспорту у внут-рішньорайонних і міжрайонних перевезеннях. Придніпров'я має розвинену мережу нерейкових шляхів. Довжина шляхів з твердим покриттям становить 6,1 тис. км. Серед них виділяються дуже важливі автомагістралі Москва -- Сімферополь, Запоріжжя -- Новомосковськ та ін.

Авіатранспорт зв'язує найбільші міста Придніпров'я (Запоріжжя, Дніпропетровськ, Нікополь, Кривий Ріг та ін.) з багатьма центрами країни.

Господарський комплекс, створений у Придніпров'ї, визначає і характер його міжрайонних зв'язків. В основному вивозяться продукція гірничорудної, металургійної промисловості, машини, будівельні матеріали, а також сільськогосподарська продукція, вугілля, нафтопродукти, боксити, ліс, текстиль та інші види продукції.

Придніпров'я є одним з найважливіших експортерів промислової продукції до країн Європи, Азії та Африки. Експортують залізну і марганцеву руди, прокат, металургійне устаткування тощо. Структура ввезення і вивезення свідчить про значний рівень розвитку продуктивних сил і є наслідком спеціалізації господарства Придніпров'я в Україні.

На території Дніпропетровської області сформувались три промислових вузли. На Дніпропетровський вузол припадає 30 % промислової продукції області, його основу становлять чорна металургія, машинобудування і хімічна промисловість, а також легка, меблева галузі та виробництво будівельних матеріалів. Криворізький вузол спеціалізується на залізорудній промисловості та гірничорудному машинобудуванні у поєднанні з легкою і харчовою промисловістю; Дніпродзержинський -- на металургії, хімічній, машинобудівній, цементній галузях у поєднанні з легкою, харчовою, будівельних матеріалів та деревообробною галузями. Формуються промислові вузли: Нікопольський (чорна металургія, зокрема виробництво труб, машинобудування і металообробка, легка і харчова промисловість), Павлоградський (кам'яновугільна, хімічна, машинобудівна, металообробна, харчова галузі промисловості), Новомосковський (чорна металургія, зокрема виробництво труб, легка промисловість, машинобудування і металообробка, деревообробна промисловість), Марганецький (гірничорудна, машинобудування і металообробка, деревообробна промисловість), Синельниківський (машинобудування і металообробка, легка, фарфоро-фаянсова, будівельних матеріалів і харчова промисловість).

Придніпров'я нині займає значне місце в сільськогосподарському виробництві України. Рослинництво є провідною галуззю сільськогосподарського виробництва Придніпров'я. Воно дає понад половину валової продукції сільського господарства, забезпечуючи розвиток тваринництва.

Як і в інших лісостепових та степових районах України, використання землі в сільськогосподарському виробництві Придніпров'я дуже інтенсивне. Під посівами сільськогосподарських культур зайнято 3,61 млн га. Розораність території досягає 70 %. Нині понад 47 % посівної площі припадає на зернові культури, в тому числі майже 30 % на озиму пшеницю. Висока частка соняшника і кормових культур.

Озима пшениця в умовах Придніпров'я дає добрі стійкі врожаї. Значні площі відведено під посіви кукурудзи на зерно, яка тут дає врожаї до 40--50 ц/га. Посіви пшениці і кукурудзи розміщені досить рівномірно на всій території Придніпров'я.

Третє місце серед зернових займає ярий ячмінь. Вирощують також просо, яке забезпечує добрі врожаї, та гречку. Різко зменшилися площі під вівсом, житом (його висівають лише на півночі Придніпров'я) і ярою пшеницею.

Зросли посіви технічних культур, серед яких основне значення мають соняшник (у Дніпропетровській, Запорізькій обл.) та цукрові буряки (у Дніпропетровській обл.). Поширені посіви коноплі, льону-кудряшу, ріпаку. Певного розвитку набуло вирощування овочевих культур і картоплі. Однак виробництво їх ще не задовольняє потреб населення району. Посіви баштанних культур найбільш поширені на півдні району (у Дніпропетровській і Запорізькій обл.), добре розвинені тут садівництво і виноградарство. В перспективі передбачається розширити площі під садами та виноградниками. Значна частина посівної площі відводиться під кормові культури. Збільшення продуктивності польового кормовиробництва дасть можливість створити достатню кормову базу для розвитку продуктивного тваринництва.

У структурі тваринництва за поголів'ям та валовою продукцією перше місце посідає велика рогата худоба, далі -- свинарство, вівчарство. Крім того, розвинені кролівництво, птахівництво, рибництво, шовківництво.

Перспективи розвитку сільського господарства Придніпров'я досить сприятливі. Впровадження передових агротехнічних методів, підвищення рівня механізації основних виробничих процесів, поліпшення структури посівних площ та зрошування допоможуть підвищити продуктивність рослинництва. Зміцнення кормової бази при значному зростанні поголів'я великої рогатої худоби, свиней, овець і підвищення його продуктивності забезпечать зростання виробництва тваринницької продукції.

Агропромисловий комплекс району характеризується однорідністю територіальної спеціалізації. Це пояснюється тим, що вся територія району практично розташована в одній природній зоні -- степовій. Головні галузі спеціалізації сільського господарства -- зерно (пшениця, ячмінь, кукурудза), соняшник, м'ясо-молочне скотарство, свинарство, птахівництво. Донецько-Придніпровський район -- основна зернова й олійна база України. Вирощуються також коноплі, на півночі Дніпропетровської області -- цукровий буряк. Навколо міських агломерацій розвинуто господарство приміського типу: молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, виробництво овочів та плодів.

4. Практичне завдання №1

Використовуючи дані таблиці 1 „Середньорічна кількість найманих працівників по містах і районах Рівненської області” графічно зобразити динаміку кількості найманих працівників по Березнівському району, провести аналіз, зробити висновки.

Таблиця 1. Середньорічна кількість найманих працівників по містах і районах Рівненської області.

(тис.)

Роки	1995	2000	2005	2006	2007	2008	2009	2010
По області	412,2	307,8	242,0	238,0	234,0	232,6	220,2	214,3
місто Рівне	105,5	82,5	77,6	77,7	79,6	81,4	77,6	77,9
місто Дубно	16,9	8,5	7,5	7,2	7,1	9,1	8,8	8,4
М. Кузнецовськ	16,3	17,5	16,4	15,6	15,0	14,7	14,0	13,6
місто Острог	6,0	3,8	2,1	2,3	3,0	3,0	2,9	2,6
Березнівський	6,0	3,8	2,1	2,3	3,0	3,0	2,9	2,6
Володимирецький	18,0	13,6	9,8	9,3	8,5	8,3	8,0	7,3
Гощанський	16,9	13,9	9,5	9,0	8,6	8,2	7,7	7,3
Демидівський	14,0	8,8	5,9	5,8	5,5	5,4	5,1	4,9
Дубенський	-	4,1	2,3	2,2	2,1	2,0	1,9	1,8
Дубровицький	14,1	11,8	7,0	6,6	6,6	5,9	5,3	4,8
Зарічненський	16,5	12,5	8,5	8,1	7,7	7,2	6,8	6,3
Здолбунівський	9,3	7,5	4,8	4,6	4,1	3,9	3,8	3,9
Корецький	23,1	16,2	12,5	12,5	12,0	11,9	11,2	10,4
Костопільський	13,3	8,0	4,7	4,6	4,1	4,0	4,0	3,8
Млинівський	24,8	16,7	11,1	11,0	10,8	10,7	9,8	10,0
Острозький	22,1	10,6	6,2	6,0	5,6	5,3	5,1	4,9
Радивилівський	9,8	7,0	5,1	4,9	3,9	3,8	3,5	3,6
Рівненський	15,2	11,6	7,3	7,0	6,2	5,4	5,2	4,5
Рокитнівський	15,2	11,6	7,3	7,0	6,2	5,4	5,2	4,5
Сарненський	28,4	20,9	17,9	18,1	18,3	17,4	16,0	15,6



Рис 1. Динаміка кількості найманих працівників по Березнівському району

Середньорічна кількість найманих працівників, як свідчать дані приведені на рис. 1, з 1995 року скоротилася з 6 тис. осіб до 3,8 тис. осіб в 2000 році, і до 2,1 тис. осіб в 2005 році, але вже у 2006 році спостерігалося незначне збільшення кількості найманих працівників до 2,3 тис. осіб. Тенденція зростання кількості найманих працівників спостерігалася і у 2007 році до 3 тис. осіб, у 2008 році - залишалася сталою - 3 тис. осіб. І вже у 2009 році кількість найманих працівників становила 2,9 тис. осіб., а у 2010 році - 2,6 тис. осіб.

Отже, зменшення кількості найманих працівників протягом 1995 - 2005 років пов'язане із становленням економіки району, що було не дуже вдалим, як і по Україні в цілому. Приватне підприємництво не розвивалося, сільське господарство занепадало, зупинялися діючі підприємства і, відповідно, нові робочі місця не створювалися, працівники звільнялися.

Починаючи з 2006 року кількість найманих працівників збільшилася, що може свідчити про розвиток підприємництва в районі і про збільшення частки легалізації найманої праці. Інформація про економічну кризу внесла свої корективи і, починаючи з 2009 року відбуваються масові скорочення працівників по всій Україні, що не могло не вплинути негативно на рівень кількості найманих працівників Березнівського району.



Практичне завдання № 2

Використовуючи таблицю 3 „Окремі показники про економічне і соціальне становище Рівненської області у порівнянні із сусідніми областями західного регіону” провести порівняльний аналіз: Закарпатської і Івано - Франківської областей.

Таблиця 3 „Окремі показники про економічне і соціальне становище Рівненської області у 2010 році у порівнянні із сусідніми областями західного регіону”.

	Рівненська	Волинська	Закарпатська	Івано- Франківська	Львівська	Тернопільська
Територія, тис.	20,1	20,2	12,8	13,9	21,8	13,8
Кількість наявного населення (на 1 січня 2011 р.), тис	1152,5	1037,1	1247,4	1379,8	2544,7	1084,1
Щільність населення, осіб на 1	57	51	97	99	117	78
Кількість пенсіонерів (на 1 січня 2011 р), тис.	313,6	286,8	294,4	372,2	712,6	311,7
Коефіцієнт дитячої смертності (померло дітей віком до 1 р. на 1000 народжених)	9,2	8,2	10,9	10,3	9,2	8,2
Середньорічна кількість найманих працівників, тис.	214,3	200,2	201,1	225,1	554,7	183,4
Безробіття населення за методологією МОП, тис.	60,8	40,5	50,3	47,5	92,8	50,8
Рівень зареєстрованого безробіття на 1 січня 2011 р., %	2,9	2,2	1,8	2,0	1,7	2,6

Порівнюючи Закарпатську та Івано-Франківську області слід зазначити, що перша має територію меншу на 1,1 тис. км2., а у відсотках - на 7,9% ніж друга, наявного населення станом на 1 січня 2011 року менше на 132,4 тис., або на 9,6%. Щільність населення менша на 2,0%, і ця різниця - 2 людини на 1км2. У Івано-Франківській області проживає 372, 2 тис. пенсіонерів, що на 77,8 тис. або на 20,9% більше ніж у Закарпатській. На Закарпатті кількість пенсіонерів становить 23,6% від кількості всього наявного населення, на Івано-Франківщині цей показник становить 27,0%. Коефіцієнт дитячої смертності більший на 0,6% в Закарпатській області, а також більша кількість безробітних за методологією МОП на 2,8 тис., або на 5,6%. У Івано-Франківській області кількість найманих працівників становить 225,1 тис., що на 10,6% , або на 24 тис. більше ніж у Закарпатській, а також на 0,2% вищий рівень зареєстрованого безробіття.



Список використаної літератури

1. Географія України. За редакцією П.Г.Тищенко - Київ, 1998.

2. Іщук С.І. „Розміщення продуктивних сил /теорія, методи, практика/”. - К., 2001.

3. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил у економіка регіонів України. - К., 2004.

4. Качан Є.П. „Розміщення продуктивних сил України”, „Вища школа”, К., 1998.

5. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун І.С. „Розміщення продуктивних сил України”, Рівне, 1998

6. Розміщення продуктивних сил За редакцією В.В.Ковалевського, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенова /, - К., 2000.

7. Соціально - економічна географія України: Навчальний посібник / За редакцією Шаблія О.І./ - Львів, 1994.

8. Сиротинко А.Й., Чернов Б.О. „Географія України”, Київ, 2000.

Размещено на Allbest.ru

...