Розрахунок економічної ефективності вдосконалення системи автоматизації парового котла

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розрахунок економічної ефективності вдосконалення системи автоматизації парового котла

Вступ

Автоматизація - вищий рівень розвитку машинної техніки, коли регулювання і управління виробничими процесами здійснюються без безпосередньої участі людини, а лише під її контролем. Автоматизація виробництва означає появу якісно нової системи машин, найважливішою особливістю якої є наявність керуючого ланцюга, що ґрунтується на застосуванні електронних обчислювальних машин, приладів та автоматичних засобів.

Автоматизація один з головних напрямів науково-технічного прогресу. Розрізняють автоматизацію: часткову (автоматизація окремих операцій, процесів), комплексну (автоматизовані дільниця, цех, єдиний, взаємопов'язаний автоматизований комплекс) і повну (автоматизовано всі процеси, в тому числі підготовку й регулювання виробництва) з ускладненням та інтенсифікацією виробничих процесів, впровадженням складних технологій, переходом до виготовлення продукції, вироби, якої пов'язане з застосуванням техніки високої точності.

До основних задач механізації і автоматизації виробництва в даний час відносять:

- перехід до масового вживання високоефективних систем машин і технологічних процесів, що забезпечують комплексну механізацію і автоматизацію виробничого процесу, технічне переозброєння основних його галузей;

- підняти технічну переозброєність праці, неухильно скорочувати у всіх галузях чисельність працівників, зайнятих ручною працею;

- забезпечити зростання випуску закінчених систем машин для комплексної механізації і автоматизації навантажувально-розвантажувальних, складських і ремонтних робіт;

- поліпшити використовування рухомого складу, добитися ритмічності вантаження і вивантаження вантажів.

Кінцевою метою комплексної автоматизації є створення інформаційної бази, яка б сприяла прийняттю управлінських рішень, вибору стратегії на основі аналізу господарської діяльності за різними показниками та досягненню конкурентоздатності підприємства.

Завданням даної курсової роботи є розрахунок економічної ефективності модернізації системи автоматизації парового котла ДКВР-4/13 на ТОВ «Сумиторг-Партнер». В процесі виконання цієї роботи будуть поглиблені теоретичні знання з курсу «Економіка, планування та організація виробництва», а також будуть набуті практичні навички по обчисленню показників економічної ефективності автоматизації.

1. Технічний розвиток підприємства

Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого - її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва.

Рисунок 2.1 - Форми технічного розвитку підприємства

Оцінку технічного рівня різногалузевих підприємств треба проводити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва. Найбільш важливі й типові для всіх підприємств (незалежно від галузевої належності) показники наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Основні показники технічного рівня підприємства

Ознаки групування показників	Показники
Ступінь технічної оснащеності праці	Фондоозброєність праці Енергоозброєність праці
Рівень прогресивності технології	Структура технологічних процесів за трудомісткістю Частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції Середній вік застосовуваних технологічних процесів Коефіцієнт використання сировини і матеріалів
Технічний рівень устаткування	Продуктивність (потужність) Надійність, довговічність Питома металомісткість Середній строк експлуатації
Ознаки групування показників	Показники
	Частка технічно та економічно застарілого в загальному парку
Рівень механізації та автоматизації виробництва	Ступінь охоплення робітників механізованого працею Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці

Об'єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах. Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведенні якої, як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, треба застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме:

- механоозброєність праці (відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні);

- коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;

- коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва (кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу);

- рівень утилізації відходів виробництва;

- рівень забруднення природного середовища;

- частка екологічно чистої продукції.

У зв'язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, а також у зв'язку з його багатоспрямованістю і великою складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана та збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві.

Процес економічного управління технічним розвитком підприємства зазвичай включає такі основні етапи:

- установлення цілей - визначення, ранжирування, виокремлення пріоритетів;

- підготовчий - аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;

- варіантний вибір рішень - розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;

- програмування (планування) робіт - узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;

- супроводження реалізації програми - контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми.

Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи тому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрямки технічного розвитку підприємства можуть бути зв'язані з вирішенням проблем:

- кардинального підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринках;

- розробки й широкого впровадження ресурсозберігаючих (передовсім енергозберігаючих) технологій;

- скорочення до максимально можливого рівня затрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;

- здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучасними вимогами до охорони навколишнього середовища тощо.

У процесі економічного управління технічним розвитком підприємства стрижневими є завдання якісної розробки й коригування, забезпечення необхідними ресурсами, постійного відслідковування здійснення програм (планів). Зміст програм (планів) технічного розвитку підприємства визначається сукупністю конкретних заходів, що входять до їхнього складу. Як правило, такі програми (плани) охоплюють кілька розділів, а кожен з останніх - певну групу цілеспрямованих заходів.

Головним недоліком чинного порядку розробки програми (планів) технічного розвитку підприємства є механічне «підсумовування» різних пропозицій, брак їхньої реальної інтеграції в єдиний цілеспрямований комплекс заходів. Подолати цей недолік дає змогу попереднє опрацювання програми (плану) технічного розвитку в так званому режимі групової роботи. Мета такої роботи полягає в ретельному перегляді та узгодженні пропозицій, що рекомендуються для включення до проекту програми (плану).



Рисунок 2.2 - Типовий зміст програми (плану) технічного розвитку підприємства

Саму роботу бажано проводити у вигляді проблемної наради, учасниками якої мають бути керівники підприємства і група експертів, включаючи незалежних. Це певною мірою забезпечує здійснення конкурсного відбору конкретних об'єктів і напрямків технічного розвитку підприємства.

2. Оцінка економічної ефективності автоматизації

Автоматизація керування вимагає значних капітальних вкладень, експлуатаційних витрат, витрат живої праці. Доцільність таких великих заходів вимагає доказів, що звичайно виконуються у виді розрахунків економічної ефективності.

Обґрунтування економічної ефективності автоматизації керування дозволяє вирішити не тільки це завдання, але і ряд інших:

- установити основні економічно ефективні напрямки автоматизації по окремим управлінським роботам;

- виявити можливий розмір річного економічного ефекту, забезпечуваного автоматизацією на конкретному підприємстві;

- визначити припустимий обсяг капітальних вкладень у систему автоматизованого керування на тому або іншому підприємстві;

- розрахувати термін окупності витрат на АСУ і порівняти його з установленими нормативами по відповідній галузі;

- виявити необхідність і доцільність витрат на створення і впровадження автоматизованої системи на кожному об'єкті;

- визначити вплив упровадження нової технології в керування виробництвом на техніко-економічні показники діяльності підприємства;

- вибрати економічно найбільш ефективний варіант АСУП у цілому;

- намітити черговість проведення робіт з автоматизації керування;

- порівняти економічну ефективність автоматизації керування з ефективністю інших заходів щодо нової техніки.

Ефект від АСУП створюється завдяки наявності на будь-якому підприємстві втрат, невикористаних можливостей і недостатньої технічної оснащеності управлінського апарата. Ефект виявляється в сфері керування й у сфері виробництва, на самому підприємстві, що автоматизується, і в його суміжників, у виробничій і суспільній сферах. Відомі методики, що відбивають різні підходи, стосуються тільки економічної ефективності АСУП на самому підприємстві, що автоматизується.

Тут використовується досить широкий комплекс техніко-економічних показників ефективності, а для оцінок застосований метод порівняння. Використовується так само метод розрахунку припустимих показників, що орієнтують проектувальників на дотримання визначених параметрів систем. Розрахунки економії і додаткових прибутків засновані на порівнянні ситуації «до АСУП» і «при АСУП». У цьому порівнянні принциповим є питання про спосіб переходу до ситуації «при АСУП», оскільки ситуація «до АСУП» звичайно відома.

Створення АСУ вимагає єдиночасних витрат на розробку і впровадження АСУ, а також поточних витрат на функціонування системи.

Єдиночасні витрати на розробку і впровадження АСУ включають:

- попередні витрати (тобто витрати на розробку АСУ);

- капітальні витрати на придбання (виготовлення), транспортування, монтаж і налагодження обчислювальної техніки, периферійних пристроїв, засобів зв'язку, допоміжного устаткування, оргтехніки, продуктивного-господарського інвентарю, а також програмних засобів;

- витрати на будівництво (реконструкцію) будинків, споруд, необхідних для функціонування АСУ;

- витрати на підготовку (перепідготовку) кадрів;

- зміна оборотних коштів у зв'язку з розробкою і впровадженням АСУ. Ефективність АСУ визначають зіставленням результатів від функціонування

АСУ і витрат усіх видів ресурсів, необхідних для її створення і розвитку.

Оцінку ефективності АСУ проводять за критерієм «ефективності-витрат». Оцінку ефективності АСУ проводять для: аналізу й обґрунтування доцільності створення функціонування і розвитку АСУ; вибору найбільш економічно ефективного варіанта розробки і впровадження АСУ; визначення розмірів відрахувань у ФЕС за створення АСУ й інше.

При оцінці економічної ефективності АСУ використовують узагальнюючі і загальні часткові показники.

Основним показником економічної ефективності АСУ є річний економічний ефект (розрахунковий і фактичний).

Розрахунковий річний економічний ефект від розробки і впровадження АСУ визначається як різниця між розрахунковою річною економією і розрахунковими приведеними витратами на розробку і впровадження АСУ.

Для підвищення ефективності діяльності котельні на технологічному обладнанні слід провести такі техніко-економічні заходи:

- зменшити питомі витрати палива (природного газу) на одиницю продукції;

- мінімізувати втрати продукції;

- вдосконалити систему обліку параметрів енергопостачання.

Існуюча система передбачає вимірювання деяких технологічних параметрів, автоматичне блокування і захист. Введена АСУ ТП з використанням сучасної мікропроцесорної техніки дозволить:

- підвищити якість продукції та її продуктивності;

- зменшити трудомісткість технологічного процесу за рахунок усунення ручного керування;

- збільшити термін служби технологічного обладнання.

Недоліком АСУ ТП є необхідність залучення до її експлуатації працівників високої кваліфікації.

При проектуванні системи автоматизації доцільно використати існуючі технічні рішення - зовнішні трубні і електричні проводки, деякі з встановлених приладів.

При виборі керуючого пристрою враховувались такі фактори як точність регулювання вихідних параметрів, надійність, стійкість, можливість подальшого нарощування системи програмної зміни її архітектури, підключення до керуючого обчислювального комплексу для створення верхнього рівня АСУ.

Фактичний річний економічний ефект від розробки і впровадження АСУ визначається як різниця між річною економією (річним приростом прибутку) і приведеними єдиночасними витратами на розробку і впровадження АСУ; затверджений у встановленому порядку і зафіксований в акті приймання в промислову експлуатацію, підтверджений замовником на основі фактичних даних експлуатації.

Річна економія (річний приріст прибутку) від розробки і впровадження АСУ містить у собі приріст прибутків, викликаний збільшенням об'єму господарської діяльності при розробці і впровадженні АСУ; річний приріст прибутків за рахунок прискорення освоєння нової продукції в результаті розробки і впровадження АСУ; економію поточних витрат на виробництво продукції, послуг або робіт в умовах функціонування АСУ; економію інших витрат, що не входять у собівартість виробництва або робіт, забезпечувану функціонуванням АСУ як безпосередньо на об'єкті впровадження, так і в сполучених сферах.

2.1 Розрахунок капітальних вкладень

Інвестиції - відносно новий для нашої економіки термін. У рамках централізованої планової системи використовувалося поняття «валові капітальні вкладення», під яким малися на увазі всі витрати на відтворення основних фондів, включаючи витрати на їх ремонт.

Капітальні вкладення забезпечуються коштами з різних джерел, основним з який є національний доход, створюваний у сфері матеріального виробництва. Поряд з національним доходом джерелом засобів для капітальних вкладень є фонд відшкодування спожитих засобів праці. Джерелом коштів виступають також кредити іноземних банків і фірм. Кошти з цих джерел направляються на капітальні вкладення по декількох розподільних каналах. Тому в практиці забезпечення капітальних вкладень коштами з'являються різні по характері джерела коштів. До них варто віднести: власні фінансові ресурси інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб); позикові фінансові кошти інвесторів (облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити); притягнуті фінансові засоби інвесторів (кошти, отримані від реалізації акцій, пайові й інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетні інвестиційні асигнування; кошти позабюджетних фондів, безкоштовні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян.

Склад коштів, що направляються на капітальні вкладення, залежить від того, хто є інвестором і яку формою власності він представляє. Так, інвесторами державних капітальних вкладень є органи влади і керівництво країною, областями й іншими адміністративно-територіальними утвореннями, а також державні підприємства й організації. У першому випадку капітальні вкладення здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів, позабюджетних фондів і позикових засобів. Державні підприємства й організації, а також ті, котрі засновані на колективній формі власності, забезпечують капітальні вкладення власними, притягнутими і позиковими коштами.

Капітальні вкладення підприємства - це витрати на: будівельно-монтажні роботи при зведенні будинків і споруджень; придбання, монтаж і налагодження машин і устаткування; проектно-пошукові роботи; витрати по відводу земельних ділянок і переселенню в зв'язку з будівництвом і ін. Для обліку, аналізу й інших цілей капітальні вкладення на підприємстві класифікуються по цілому ряді ознак.

Власні кошти підприємств і організацій утворяться відповідно до вимог комерційного розрахунку і складаються з прибутку, амортизаційних відрахувань і інших засобів. В останні роки зростає питома вага власних коштів у загальному обсязі фінансування капітальних вкладень.

Важливим джерелом фінансування капітальних вкладень стає прибуток від основної діяльності, що являє собою частину чистого доходу, що залишається в розпорядженні підприємства й організації. Використання прибутку для цієї мети створює залежність капітального будівництва на діючих підприємствах від їхньої основної діяльності, оскільки своєчасне і повне фінансування таких вкладень обумовлено виконанням плану прибутку.

До інших власних коштів підприємств і організацій для капітальних вкладень відносяться кошти, що мобілізують в ході будівництва в результаті реалізації зайвих і непотрібних матеріалів і устаткування, використання раніше оплачених матеріальних цінностей і насамперед устаткування, а також ліквідації дебіторської заборгованості, що відноситься до капітальних вкладень. Це джерело називається мобілізацією внутрішніх ресурсів.

Джерелом коштів на капітальні вкладення може бути довгостроковий кредит як банківський, так і державний. Кредит надається, як правило, тим інвесторам, у яких немає чи недостатньо власних засобів у всіх випадках технічного переозброєння, реконструкції і розширення виробництва, придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв, а також на будівництво нових підприємств і споруджень.

По напрямку використання капітальні вкладення класифікуються на виробничі і невиробничі. Виробничі капітальні вкладення направляються на розвиток підприємства, невиробничі - на розвиток соціальної сфери.

По формах відтворення основних фондів розрізняють капітальні вкладення:

- на нове будівництво;

- на реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств;

- на розширення діючих підприємств;

- на модернізацію устаткування.

Під інвестиціями розуміються кошти держави, підприємств і фізичних осіб, що направляються на створення, відновлення основних фондів, на реконструкцію і технічне переозброєння підприємств, а також на придбання акцій, облігацій і інших цінних паперів і активів.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.

Сума капітальних вкладень, яка пов'язана з автоматизацією складається з наступних витрат:

- вартість приладів і засобів автоматизації;

- вартість монтажних матеріалів;

- вартість щитів;

- вартість електропневмоапаратури;

- транспортно-заготівельних витрат;

- витрат на монтаж системи автоматизації;

- витрат на проведення налагоджувальних робіт;

- інших капітальних витрат.

Для здійснення модернізації системи автоматизації парового котла ДКВР-4/13 необхідно встановити наступні прилади:

- іонізаційний датчик ДПЗ-01 фіксує наявність факелу в топці котла;

- блок контролю факела Ф 34.2 контролює наявність факела;

- рівень в барабані котла вимірюється ультразвуковим рівнеміром Rosemount 3101;

- мікропроцесорний індикатор ІТМ-10 відображає значення параметрів;

- тиск в барабані котла вимірюється перетворювачем тиску ПД 200;

- магнітний пускач ПМЛ -1631 запускає виконавчий механізм;

- блок ручного управління БРУ-7 в ручну дозволяє керувати виконавчим механізмом;

- вміст солі в воді вимірюється солеміром КС-1М-1/2;

- тиск газу вимірюється перетворювачем тиску Rosemount 3051Т;

- частотний перетворювач EI-7011 змінює частоту обертання вентиляторів;

- розрідження вимірюється приладом Rosemount 3051 CD;

- витрата газу вимірюється вихровим витратоміром Rosemount 8800;

- витрата перегрітої пари вимірюється електромагнітним витратоміром Метран-370;

- витрата живильної води вимірюється електромагнітним витратоміром Rosemount 8700;

- температура перегрітої пари вимірюється терометром опору ДТС 50М;

- значення температури перетворюється перетворювачем МТМ 402-ИТ-С;

- концентрація газів в приміщенні ТЕЦ фіксується датиком ДТХ-152;

- клапан-відсікач КЗЭМ-ВД-50 припиняє подачу газу в разі виникнення аварійної ситуації;

- виконавчий механізм МЭО-40 регулює параметри.

Розрахунок вартості приладів

Найменування приладів	Кількість, шт.	Ціна за одиницю, грн.	Вартість, грн.
ДПЗ-01	1	1975	1975
Rosemount 3101	1	9311	9311
ПМЛ-1631	3	210	630
МЕО-40/10	3	1810	5430
ПД 200	2	5369	10738
КС-1М-1/2	1	11122	11122
Rosemount 3051Т	1	13585	13585
Rosemount 8700	1	10225	10225
Метран-370	1	9585	9585
Rosemount 8800	1	8305	8305
ДТС-50М	1	119	119
КЗЭМ-ВД-50	1	1872	1872
Rosemount 3051СD	1	14211	14211
ДТХ-152	1	890	890
EI-7011	2	2802	5604
МТМ 402-ИТ-С	1	301	301
ПМЛ-2210	1	339	339
Ф 34.2	1	1240	1240
БРУ-7	3	1530	4590
ІТМ-10	6	1200	7200
БПС-152	1	156	156
ПЛК-160	1	4303	4303
Разом			121731

До монтажних матеріалів відносять матеріали, що забезпечують постійні інформаційні зв'язки приладів між собою, а також кріплення приладів.

До монтажних матеріалів відносять кабельну продукцію, пневмокабелі, перфоровані лотки, що забезпечують захист кабелів від механічних пошкоджень, клемники та інше.

Обрані марки проводів (КВВГ 4х1.0, КВВГЭ 4х1.0 і АВВГ2х2.5) забезпечують поставлені до них вимоги: кількість і переріз струмоведучих жил, надійнісь ізоляції. Перша букви А означає що жили мідні.

Розрахунок вартості монтажних матеріалів

Найменування монтажних матеріалів	Кількість метрів	Ціна за одиницю, грн.	Вартість, грн.
КВВГ 4х1.0	195	7,17	1398,15
КВВГЭ 4х1.0	95	3,78	359,10
АВВГ2х2.5	30	1,74	52,20
Труба стальна тр. 25х2,5	300	2,40	720,00
Разом			2529,45

Для розміщення всіх засобів автоматизації встановлюється щит. Його розміри і тип обирають з стандартних щитів що випускаються промисловістю на даний час. Встановлений щит ЩШ-ЗД-І-2200х800х600 має достатній обєм, площу лицьової панелі, і малу масу. Наявність в нього монтажної панелі полегшує монтаж приладів.

Розрахунок вартості щита

Найменування щита	Кількість, шт.	Ціна за одиницю, грн.	Вартість, грн.
ЩШ-ЗД-І-2200х800х600	1	2300	2300

Слідуючою складовою витрат пов'язаних з автоматизацією є витрати на пневмо- і електроапаратуру. До електропневмоапаратури відноситься обладнання призначене для підключення основного обладнання до мереж живлення, а також для можливості демонтажу приладів для ремонту під час роботи заводу. В середньому вартість електроапаратури становить 20% від загальної суми приладів. Вартість електроапаратури становить:

В_а=

Транспортно-заготівельні витрати - це витрати на оплату транспортним компаніям за транспортування приладів, комісійні, вантажно-розвантажувальні роботи пов'язані з доставкою обладнання на підприємство, тимчасове зберігання на складах. Транспортуватися можуть окремі прилади, укрупнені вузли та цілі блоки (модулі). Вартість заготівельних робіт обчислюється в залежності від сумарної вартості приладів, монтажних матеріалів, щитів і апаратури і становить звичайно 4%. Вартість транспортно-заготівельних робіт становить:

В_тзр=

Далі розраховується вартість монтажних робіт

Монтажні роботи - це всі роботи пов'язані з встановленням приладів, прокладанням проводок-трас для групового прокладання проводок, встановлення відбірних пристроїв та регулюючих органів та ін. Вартість монтажних робіт складає 18% сумарної вартості приладів апаратури та щитів і розраховується за цією формулою:

В_мр=

Слідуючими розраховуються витрати на налагоджувальні роботи. Це витрати на заробітну плату робітникам що виконують роботи по наладці і повірці всіх приладів вартість таких робіт складає 20% від вартості, приладів щитів і апаратури, вартість витрат становить:

В_нр =

Також розраховуються інші витрати. Це різні відносно дрібні витрати які важко врахувати. Такі витрати становлять 15% вартості приладів, щитів, апаратури, монтажних матеріалів, транспортно-заготівельних витрат, витрат на монтажні та налагоджувальні роботи.

Обчислимо інші витрати:

В=

Загальна сума капітальних вкладень це сума всіх затрат підприємства на автоматизації станції дефекосатурації, тобто сумарна вартість приладів, щитів, апаратури, монтажних матеріалів, транспортно-заготівельних витрат, витрат на монтажні та налагоджувальні роботи.

В_кв=121731+22346,20+2300+2529,4+6036,26+26707,90+29675,44+31998,93 =245325,13 грн.

2.2 Розрахунок економічної ефективності автоматизації

Розрахунок економічної ефективності автоматизації виконується в три етапи:

- розрахунок суми економії, пов'язаної з впровадженням системи автоматизації на підприємстві;

- розрахунок додаткових витрат пов'язаних з впровадженням системи автоматизації;

- розрахунок економічної ефективності автоматизації, як різниця між сумою економії та додатковими витратами;

Розрахунок суми економії пов'язаної з впровадженням системи автоматизації на підприємстві.

- Розрахунок годинної економії умовного палива

Ер=

Де: Дпп - витрати перегрітої пари - 1200 (кг/год);

іпп - термостійкість перегрітої пари 2985 (ккал);

іжив - теплоємність живильної води - 460 (кг/год);

Дпв - витрата води 12000 (кг/год)

ККД0 - коефіцієнт корисної дії до автоматизації - 0,85;

ККД - коефіцієнт корисної дії після автоматизації - 0,86;

Qр - теплотворна здібність умовного палива - 29387 (ккал).

Ер=

- перерахунок годинного умовного палива в натуральний вигляд шляхом годинної економії умовного палива на коефіцієнт переводу Кпер=1,17: 15,51/1,17=13,26 (м?)

- розрахунок часу роботи котла шляхом множення часу роботи котла на протязі доби і на протязі року: 24*180=4320 год.

- розрахунок загальної економії пов'язаний з впровадженням системи автоматизації шляхом множення годинної економії палива на час роботи котла та на ціну за одиницю палива, яка становить 3100 гривень за 1000 м?:

Амортизаційні відрахування - систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання. Основні виробничі фонди діляться на групи. Відповідно до цих груп різні й норми амортизаційних відрахувань.

Для цієї групи сума амортизаційних відрахувань становить 20%.

Ав=

Ремонт - це процес підтримання устаткування у робочому стані та відновлення його початкової дієспроможності, яка була втрачена в результаті виробничого використання.

Розрізняють такі типи ремонту:

- капітальний ремонт найбільший за обсягом та складністю вид ремонту, передбачає повне розбирання, ремонт відпрацьованих деталей та вузлів, заміна тих, що не підлягають ремонту, регулювання й випробування під навантаженням;

- середній ремонт передбачає часткове розбирання обладнання, заміну спрацьованих вузлів, випробування та регулювання;

- малий ремонт полягає в заміні невеликою кількості зношених деталей, а також регулювання обладнання. Забезпечує дієздатність обладнання до наступного планового ремонту;

- поточний ремонт передбачає заміну або відновлення окремих деталей або вузлів засобів праці, регулювальні операції;

Витрати на поточний ремонт становлять 4% від витрат на амортизацію (дані розрахунків частини 3.1). Витрати на поточний ремонт становитимуть:

Впр=

Для розрахунку додаткових витрат на електроенергію потрібно спочатку розрахувати сумарну потужність всіх встановлених приладів.

Загальна потужність встановлених приладів становить 1,97кВт*год. З розрахунку вартості 1кВт*год 0.83 грн. то додаткові витрати на електроенергію, пов'язані з автоматизацією становитимуть:

= 1,97*24*180*0,83 =7063,63 грн.

З проведених розрахунків можна визначити загальну суму додаткових витрат пов'язаних з автоматизацією:

дв=49065,02+9813,00+7063,63=65941,65 грн.

Сума отримана за розрахунок автоматизації становить різницю між сумою економії і сумою додаткових витрат:

?П=177577,92-65941,65 =111636,27 грн.

Ефективність інвестицій обчислюється відношенням суми загальної економії до суми затрат. Ефективність капіталовкладень для даного проекту автоматизації становить:

Ер=

Визначимо термін окупності капіталовкладень. Він показує за який час прибуток від автоматизації дорівнюватиме затратам на неї. Цей показник обернений до першого. Термін окупності становить:

Т=.

Висновок

В наш час впровадження автоматичних систем управління технологічним процесом на підприємства будь-якої галузі є вигідним і необхідним. До факторів підвищення ефективності в результаті автоматизації можна віднести:

- підвищення якості продукції, що випускається;

- впровадження енергозберігаючих технологій;

- зменшення об'ємів ручної праці;

- зниження витрат сировини.

Таким чином автоматизація сприяє інтенсифікації харчових виробництв, дає істотний економічний ефект.

Ефективність капіталовкладень оцінюється за коефіцієнтом економічної ефективності. Для даної системи автоматизації коефіцієнт економічної ефективності становить 0,39 що свідчить про доцільність капіталовкладень в таку систему автоматизації.

Перелік літератури

автоматизація капітальний вкладення котел

1. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. Навч. Посіб. - К.: КНЕУ, 1997. - 352 с.

2. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посіб. - К.: Каравела, 2003. - 432 с.

3. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навч. Посіб. - К.: Каравела, 2004 - 568 с.

4. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 1999. - 545 с.

5. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Н.А. Сафронова. М.: Экономистъ, 2003.

6. Москалюк В. Є. Планування діяльності підприємства: Навч. Посіб. - К.: КНЕУ, 2005. - 384 с.

7. Економіка підприємства: Підручник / За ред. А.И. Ильина. М.: Новое знание. 2003.

Размещено на Allbest.ru

...