Економічна теорія

Размещено на http://www.allbest.ru

8

План

Теоретичні питання

1. Предмет економічної теорії. Методи наукових досліджень в економіці

2. Рівновага споживача. Максимізація корисності. Ефекти доходу і заміщення

3.Організаційно-правові форми підприємств в ринковому господарстві

4. Економічні цикли та кризи. Індикатори ділової активності

Розкрити зміст категорій і понять:

Ринок; система ринкової організації суспільного господарювання; соціальне ринкове господарство; ринок товарів та послуг; інфраструктура ринку, національна економіка; валовий внутрішній продукт (ВВП); валовий національний продукт (ВНП); чистий національний продукт (ЧНП); національний доход (НД).

Тести

Список використаної літератури

Теоретичні питання

1. Предмет економічної теорії. Методи наукових досліджень в економіці

Економіка - це найважливіша сфера суспільного життя, в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, розподіл, обмін та споживання продуктів людської діяльності. Крім того, економіка - це система економічних наук, таких як економіка промисловості, економіка сільського господарства, економіка праці, економіка будівництва, економіка освіти тощо. Економічна теорія, являє собою теоретичну основу цих наук. Перед будь-якою наукою стоять завдання провести аналіз реальних процесів, фактів, виявити внутрішні взаємозв'язки, визначити закономірності і тенденції змін явищ. Вони стосуються й економічної теорії.

Питання предмету економічної теорії є дискусійним в економічній науці. Різні школи по-різному визначають предмет економічної теорії. Перші уявлення про неї полягали в тому, що вона вивчає створення і використання матеріальних благ, тобто це наука про багатство. Джерела такого бачення чітко простежуються у Адама Сміта і Альфреда Маршалла.

Дискусії серед економістів з цього питання не припиняються і сьогодні. В останні роки широко розповсюджується підхід до предмету економічної теорії, який спирається на використання поняття "обмежених ресурсів". Отже, економіка досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини

Проте економічна теорія - це широкопланова наука. Її Багатогранність та багатоаспектність зводиться до перечислення визначень предмету, а саме:

це наука про види діяльності, пов'язані з обміном і грошовими угодами між людьми.

це наука про використання людьми рідкісних та обмежених продуктивних ресурсів для виробництва різних товарів і розподілу їх між членами суспільства з метою споживання.

це наука а про щоденну ділову життєдіяльність людей, досягнення ними засобів до існування і використання цих засобів.

це наука про те, як людство розв'язує свої завдання у галузі споживання і виробництва.

це наука про багатство

Отже, з вищенаведеного видно, що загальноприйнятого визначення предмету економічної теорії немає, хоч більшість економістів визнають, що це універсальна наука про проблеми вибору ресурсів і економічну поведінку людей. Напрошується необхідність обґрунтування економічної теорії як суспільної науки, яка вивчає поведінку людей і груп у виробництві, розподілі, обміні і споживанні матеріальних благ з метою задоволення потреб при обмежених ресурсах.

Об'єктом вивчення економічної теорії є аналіз тісного взаємозв'язку механізму функціонування ринку з наявністю на ньому досконалої і недосконалої конкуренції, ступеня монополізованості окремих господарських сфер, шляхів і способів економічного реформування ринкових відносин. Відновлення виробництва і його економічне зростання проходить на індивідуальному рівні (рівні фірми) і в суспільному масштабі. Тому структурно економічна теорія включає в себе мікроекономіку і макроекономіку.

Досліджуючи свій предмет, кожна наука використовує певні методи.

Поняття “метод” від грецького слова “методас” - шлях до чогось: шлях до пізнання, вчення, теорії. Тому по відношенню до економічної теорії поняття метод застосовується як шлях до вивчення системи виробничих відносин в їх тісній взаємодії з розвитком продуктивних сил.

Таким чином, метод економічної теорії - це система прийомів, способів пізнання та перетворення економічної життєдіяльності способу виробництва.

Узагальнюючим науковим методом, яким користується економічна теорія, досліджуючи закономірності функціонування соціально-економічної системи або її окремих елементів, є діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ і процесів економічного життя:

1) в їх загальному зв'язку і взаємозалежності;

2) в стані безперервного розвитку;

3) коли кількісні зміни, які виникають у процесі розвитку, ведуть до змін якісних.

Джерелом розвитку будь-яких процесів згідно з цим методом визначається єдність і боротьба протилежностей.

До загально - наукових принципів та методів можна віднести:

1) наукова абстракція;

2) структурно-функціональний підхід;

3) системність;

4) історично-логічний метод;

5) аналіз і синтез;

6) індукція і дедукція.

2. Рівновага споживача. Максимізація корисності. Ефекти доходу і заміщення

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях. Така рівновага передбачає, що щойно споживач отримає цей набір товарів, у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший.

Рухаючись уздовж бюджетного обмеження, споживач може знайти точку, яка б відповідала максимальному задоволенню його потреб, тобто, відповідала б найбільшій корисності. Така точка належить найвищій кривій байдужості, яка може бути досягнута в межах цього бюджету.

На рис. 1 такою точкою буде точка D - точка дотику кривої байдужості U2 з бюджетною лінією I. Точка дотику найвищої кривої байдужості і лінії бюджетного обмеження відповідає стану споживчої рівноваги.

Рис. 1 Рівновага споживача

Корисність блага - це задоволення, яке отримують споживачі при споживанні благ і послуг. Корисність не можна виміряти в будь-яких одиницях, оскільки це суто суб'єктивна категорія, про неї можна судити, лише інтерпретуючи дії споживача. Теорія споживчого вибору ґрунтується на припущенні, що середній споживач - цілком розумна людина, котра намагається так розпорядитися своїм грошовим доходом, щоб отримати з нього якомога більше задоволення чи користі в процесі купівлі та споживання товарів і послуг в певному поєднанні. Тому, мета споживача - максимізація корисності .

Правило максимізації корисності полягає в тому, що можна максимізувати корисність, якщо розподілити грошовий дохід таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на перший продукт, а також остання грошова одиниця , витрачена на другий продукт і так далі, принесуть однакову кількість додаткової чи граничної корисності.

Інакше це можна сформулювати так: відношення граничної корисності блага до його ціни має бути однаковим для всіх благ. У цьому разі можна сказати, що досягнуто точки споживчої рівноваги.

У разі коли споживач досяг рівноваги, він не виграє, якщо збільшить споживання блага А, бо його гранична корисність швидко зменшиться. Це залишить споживача в програші, якщо він швидко не переключиться на споживання більшої кількості блага В.

При зниженні ціни товару виникають два ефекти: ефект заміщення (споживач заміняє дешевшим товаром деякі інші товари, і попит на цей товар збільшується ) та ефект доходу (реальний дохід покупця збільшується, тому він збільшує попит на деякі товари, до яких зазвичай належить і товар, ціна на який упала).

Реальний дохід - це максимальна корисність, яку може отримати споживач, володіючи даним грошовим доходом. Таким чином, характер залежності обсягу попиту від ціни товару визначається ефектом заміщення і ефектом доходу.

Ефект заміщення -- це зміна обсягу попиту, викликана зміною відносної ціни товару при незмінному реальному доході споживача.

Ефект доходу -- це зміна обсягу попиту, викликане зміною реального доходу за незмінної відносної ціну товару.

3.Організаційно-правові форми підприємств в ринковому господарстві

економічна теорія цикл рівновага

Організаційно-правова форма господарювання - форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо Класифікація організаційно-правових форм господарювання

Згідно з класифікація організаційно-Правових форм господарювання в Україні виділяють такі я організаційно-правових форм господарювання підприємств та господарських товариств: фермерське господарство; приватне підприємство; державне підприємство; казенне підприємство; комунальне підприємство; дочірнє підприємство; іноземне підприємство; підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки); підприємство споживчої кооперації; акціонерне товариство; державна акціонерна компанія (товариство); товариство з обмеженою відповідальністю; товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство.

Фермерське господарство - форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.

Приватне підприємство - підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (3, ст. 63).

Державне підприємство - підприємство, що діє на основі державної власності. Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Державне комерційне підприємство - суб'єкт підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.

Казенне підприємство - підприємство, створено за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства

Комунальне підприємство - підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Комунальне унітарне підприємство - підприємство утворене компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Дочірнє підприємство - підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого).

Іноземне підприємство - унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави.

Підприємство обєднання громадян (релігійної організації, профспілки) - унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання громадян, релігійної організації або профспілки для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань. Засновником такого підприємства є відповідне об'єднання громадян, релігійна організація, профспілка, що має статус юридичної особи, а також їх об'єднання (спілки) у разі, якщо їх статутом передбачено право заснування підприємств

Підприємство споживчої кооперації - унітарне або корпоративне підприємство, утворене споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об'єднанням) споживчих товариств з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об'єднань) (3, ст. 111).

Господарські товариства - підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства .

Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Державна акціонерна компанія (товариство) - акціонерне товариство, державна частка у статутному фонді якого перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цієї компанії (3, ст. 22).

Товариство з обмеженою відповідальністю - господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів

Товариство з додатковою відповідальністю - товариство, статутний фонд якого поділено на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а за недостатністю цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах

Повне товариство - товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (

Командитне товариство - товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників)

4. Економічні цикли та кризи. Індикатори ділової активності

Економічний цикл - це періодичний підйом або спад фактичного ВВП на фоні загальної тенденції до зростання (рис.2).

Рис.2. Графік фаз економічного циклу

Економічний цикл характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності взаємопов'язаних показників - темпу економічного зростання, інфляції, рівня безробіття. В загальному вигляді економічний цикл - це результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВВП, загального обсягу продажів, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей тощо).

Економічні умови ніколи не залишаються сталими - піднесення прокладає шлях до спаду. В роки спаду ВВП, зайнятість та реальні доходи населення падають, прибутки зменшуються. Невдовзі знову починається пожвавлення, що характеризується підвищенням життєвого рівня. Але за піком настає новий спад економіки.

Зростання і падіння обсягів виробництва, цін, процентних ставок і зайнятості складають діловий цикл, що є характерною рисою ринкової економіки.

Причинами циклічності можуть бути:

- технічні нововведення;

- політичні й випадкові події;

- нестача національних інвестицій;

- зміни в кредитно-грошовій політиці;

- зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.

Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз. При цьому циклічно змінюються обсяг випуску, рівні зайнятості, безробіття, інфляції, процентної ставки, обсяг грошової маси тощо. Проте основними індикаторами фази циклу служать:

- рівень зайнятості;

- рівень безробіття;

- обсяг випуску.

Можна виділити такі фази економічного циклу:

- пік - в економіці спостерігається повна зайнятість, і виробництво працює на повну потужність; рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняється;

- рецесія (спад) - виробництво та зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження;

нижча точка спаду (дно) - найнижча точка спаду (депресії): виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня;

- пожвавлення - виробництво та зайнятість зростають; рівень цін може підвищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості й виробництво не почне працювати на повну потужність.

Економічний цикл характеризується його тривалістю, а також рушійними силами, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. За цими ознаками всі економічні цикли можна поділити на:

- цикли Китчина тривалістю 3-5 років, що обумовлюються динамікою відносної величини запасів матеріально-технічних цінностей на підприємствах;

- цикли Джаглера з періодичністю 7-11 років як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

- цикли Кузнєца тривалістю в 20 років, а рушійними силами є зрушення у відтворювальній структурі виробництва;

- цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли, котрі тривалістю 40-60 років. Їхня головна рушійна сила - радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова.

Матеріальною основою економічного циклу та періодичності економічних фаз є відтворення основного капіталу, його масове оновлення у строки, які визначаються часом його обігу.

У ході економічного циклу досить чітко виявляється така закономірність: що вищі темпи економічного піднесення, то глибшим є наступний спад виробництва. Високі темпи економічного зростання створюють атмосферу надмірного “перегріву“ економіки, що становить об'єктивну загрозу наступного спаду виробництва і кризи.

Розкрити зміст категорій і понять

Ринок - місце взаємодії продавців і покупців для визначення ціни та необхідної кількості товару. Це система соціально-економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання і ґрунтуються на певних принципах, основними з яких є економічна доцільність і свобода діяльності.

Система ринкової організації суспільного господарювання - це складна і розгалужена структура, що містить у собі виробничі підприємства різних галузей матеріального виробництва і сфери послуг, бюджетні установи, приватні і сімейні фірми, біржі, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо.

Соціальне ринкове господарство - суть полягає в тому, що принцип свободи ринку поєднується з принципом соціального вирівнювання

Ринок товарів та послуг базується на розгалуженій мережі товарних бірж, підприємств оптової торгівлі, маркетингових організацій, тобто інфраструктура ринку товарів та послуг - це організаційні, матеріальні та технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, накопичуються, зберігаються та продаються.

Інфраструктура ринку - це сукупність інститутів, що обслуговують ринок і виконують визначені функції по забезпеченню нормального режиму його функціонування. Інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб'єктів, її елементи не пов'язані суб'єктами ззовні, а породжені самими ринковими відносинами.

Національна економіка - це система економічно активних суб'єктів і зв'язків між ними, яка має просторово визначену і національну організаційну структуру.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - це вартість кінцевих товарів (послуг), які вироблені в межах країни за певний період резидентами та нерезидентами країни.

Валовий національний продукт (ВНП) - це вартість усіх кінцевих товарів (послуг), які вироблені за певний період часу резидентами країни в межах своєї країни і за її межами.

Чистий національний продукт (ЧНП) - це обсяг вартості всіх кінцевих товарів (послуг), які вироблені за певний період, за вирахуванням суми амортизації основних фондів (обладнання, виробничих приміщень.

Національний доход (НД) - це сукупність усіх доходів в економіці домашніх господарств і підприємців незалежно від того, де вони використовують ресурси.

Тести

1. За теорією трудової вартості ціна і вартість товару визначаються:

а) граничною корисністю блага;

б) споживчою вартістю товару;

в) суспільно-необхідними витратами праці;

г) міновою вартістю товару.

Відповідь: в) суспільно-необхідними витратами праці

2. З позицій маржиналізму товар є:

а) неекономічним благом;

б) продуктом праці, призначений для обміну;

в) економічним благом;

г) продукт, призначеним для власного споживання виробника.

Відповідь: в) економічним благом;

3. За трудовою теорією вартості, товар - це:

а) продукт, призначений для власного споживання виробника;

б) неекономічне благо;

в) продукт праці, призначений для обміну;

г) економічне благо.

Відповідь: в) продукт праці, призначений для обміну;

4. З позицій маржиналізму вартість (цінність) товару визначається:

а) споживчою вартістю товару;

б) міновою вартістю товару;

в) граничною корисністю блага;

г) суспільно-необхідними затратами раці.

Відповідь: в) граничною корисністю блага

5. Який відомий економіст обґрунтував необхідність синтезу теорій трудової вартості і граничної корисності:

а) Д. Кларк;

б) С. Джевонс;

в)А. Маршалл;

г) Д. Кейнс.

Відповідь: в)А. Маршалл

6. У чому полягає сутність фінансів підприємства?

а) фінанси підприємства - це грошова сума, яка зберігається в касі бухгалтерії підприємства;

б) фінанси підприємства - це грошові кошти, що знаходяться на рахунку підприємства в банках;

в) фінанси підприємства - це сукупність грошових ресурсів, які використовуються для обслуговування виробничо-господарської діяльності підприємства.

Відповідь: в) фінанси підприємства - це сукупність грошових ресурсів, які використовуються для обслуговування виробничо-господарської діяльності підприємства

7. Яке з визначень розкриває зміст категорії "фінанси населення "?

а) фінанси населення - це грошові заощадження, що зберігаються в ощадбанку, вдома та у вигляді цінних паперів;

б) фінанси населення - це грошові ресурси, що формуються у жителів країни з доходів, отриманих від трудової і господарської діяльності, від цінних паперів, власності і спрямовуються на задоволення потреб населення;

в) фінанси населення - це грошова заробітна плата, пенсія, стипендія та грошові суми, одержані у вигляді лотерейних виграшів.

Відповідь: б) фінанси населення - це грошові ресурси, що формуються у жителів країни з доходів, отриманих від трудової і господарської діяльності, від цінних паперів, власності і спрямовуються на задоволення потреб населення

8. Яка тенденція найхарактерніша для сучасної системи державного бюджету?

а) збалансованість видаткової частини бюджету з доходною;

б) зменшення частки податків у доходах державного бюджету;

в) зростання частки видатків з державного бюджету на соціальні цілі.

Відповідь: в) зростання частки видатків з державного бюджету на соціальні цілі.

9. Із перелічених функцій центрального банку назвіть ту, якої він не виконує:

а) регулювання грошового обігу в країні;

б) надання кредиту окремим підприємствам, фірмам, фізичним особам;

в) емісія грошей.

Відповідь: б) надання кредиту окремим підприємствам, фірмам, фізичним особам

10. Які функції виконують комерційні банки?

а) надання позики промисловим підприємствам;

б) емісія грошей;

в) здійснення розрахунків між окремими господарськими одиницями;

г) зберігання золотого запасу держави.

Відповідь: а) надання позики промисловим підприємствам; в) здійснення розрахунків між окремими господарськими одиницями.

Список використаної літератури

Економічна теорія: Політекономія: Підручник /За ред. В.Д.Базилевича.-К.: Знання -Прес, 2007.

Макконнелл К.Р., Брю С.Б. Экономикс: Принципи, проблеми и политика. В 2 т.: Пер. с англ. - М.: Республика, 1992.

Основи економічної теорії: Підручник / За ред. А.А.Чухна. - К.: Вища шк., 2001.

Основи економічної теорії:Підручник/За ред.С.В.Мочерного.-К.:Видав. центр «Академія»,2001.

Фінанси підприємств: Підручник / За ред. професора А. М. Поддєрьогіна. -- К.: КНЕУ, 1998.

Класифікація організаційно-правових форм господарювання, затверджена наказом держспоживстандарту України від 28 травня 2004 р. № 97

Размещено на www.allbest.

...