Проблеми подолання безробіття в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Однією з найважливіших макроекономічних проблем є безробіття. Як економічна категорія безробіття відображає економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Як бездоганно не працювали б ринкові механізми, на жаль, вони не можуть забезпечити повної зайнятості навіть за наявності вільних робочих місць.

Метою цієї курсової роботи є розгляд безробіття як соціально-економічного явища. В даній роботі досліджено рівень безробіття в Україні та в інших країнах світу, розглянуто основні причини виникнення цього явища та висвітлено різні погляди економістів щодо нього. Також розглянуто різноманітні форми безробіття та методи його подолання.

Оскільки безробіття негативно позначається на економічній стабільності країни та веде за собою цілий ряд негативних наслідків, на сьогоднішній день актуальним є пошук шляхів подолання та методів регулювання цього явища. Ця проблема стосується не тільки України, а й усіх країн світу навіть високо розвинутих.

Представники різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства, оскільки воно є невід'ємною складовою ринкової економіки. Ринкова економіка неможлива без існування ринку праці, основним результатом функціонування якого є формування визначеного рівня і структури зайнятості населення і безробіття.

Власне безробіття не є небезпечним для суспільства. Однак безробітні потребують надійного захисту, тому виникає необхідність у забезпеченні державою ефективних механізмів регулювання цього явища.

Безробіття є результатом певних макроекономічних коливань. Воно впливає на макроекономічну рівновагу як з боку попиту, так і з боку пропозиції.

Наявність певної норми безробіття в ринковій економіці неминуча і вважається природною. Рівень безробіття є одним із основних показників для визначення загального стану економіки, для оцінки її ефективності.

Враховуючи те, що подолання безробіття не можливе без державного регулювання, уряди країн застосовують різні методи для зниження рівня безробіття, що досягається при покращенні функціонування економіки країни загалом. Чим вищий рівень соціально-економічного розвитку країни, тим нижчим буде рівень безробіття, і навпаки.



1. Безробіття як економічна категорія

1.1 Поняття безробіття, його причини

безробіття економічний соціальний

Безробіття є невід'ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самої природи ринку, результатом дії його головного закону - попиту і пропозиції. Безробіття - незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об'єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і т. ін. Безробіття, котре наступило внаслідок об'єктивних причин, зобов'язує суспільство турбуватися про громадян, які залишилися без роботи не зі своєї вини і не за власним бажанням. [9, c. 186]

Ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» дає таке визначення безробітного: «Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи». Слід підкреслити, що це визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі шукають роботу, виявляючи економічну активність. [1]

Більш широке поняття безробітного, за методологією МОП, - це особи віком 15-70 років (зареєстровані та не зареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

а) не мали роботи (прибуткового заняття);

б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню;

в) були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу тому, що вже знайшли її і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також навчаються за направленням державної служби зайнятості. [8, c. 284]

Причини безробіття:

1. Структурні зрушення в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств. Це призводить до скорочення зайвої робочої сили.

2. Економічний спад чи депресія, що змушують роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових.

3. Економічна конкуренція, зокрема на ринку праці.

4. Політика уряду в галузі оплати праці: підвищення мінімального розміру заробітної плати збільшує витрати виробництва і тим самим знижує попит на робочу силу.

5. Сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки.

6. Зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці збільшує попит на працю і, отже, зростає імовірність безробіття.

Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні.

Соціальна сутність безробіття - в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості.

Таким чином, безробіття в умовах ринкових економічних відносин є, з одного боку, невід'ємною, а з другого, - неприйнятною альтернативою зайнятості, проблемою, яку суспільству доводиться вирішувати щоденно шляхом проведення заходів державного регулювання зайнятості. [12, c. 458]

Безробіття уперше виникло у Великобританії на початку XIX ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в період економічних криз. Так, у США в 1920-1929 рр. середня кількість безробітних становила 2,2 млн. чоловік, а в 30-х роках - близько 20% осіб найманої праці. [14, c. 95]

Економічна наука неодноразова зробила спроби з'ясувати причини безробіття. Одну з таких перших спроб було зроблено французьким економістом Ж.Б. Сеєм. Ринок праці він розглядав на основі попиту та пропозиції. Закон Ж.Б. Сея викликав полеміку, яка продовжується вже півтора століття. Ідея автоматичної рівноваги попиту та пропозиції на ринку праці була піддана критиці англійським економістом, священиком Т. Мальтусом (1766-1834). На його думку і капітал, і населення на протязі значного періоду часу можуть бути надлишковими по відношенню до попиту на продукцію. Причиною падіння попиту є скорочення особистих доходів, а зменшення цих доходів викликається демографічними причинами: темпи зростання населення перевищують темпи зростання виробництва. Відповідно, причину безробіття треба шукати в надмірно швидкому зростанні населення. Сучасний досвід соціального розвитку показав однак, що в багатьох високорозвинутих країнах спостерігається дуже низька народжуваність і навіть абсолютне скорочення населення, однак безробіття існує. Отже причина безробіття - у іншому.

Принципово інакше пояснення безробіття дав К. Маркс. На його думку причиною безробіття є не зростання заробітної плати, не швидкі темпи зростання населення, а нагромадження капіталу в умовах зростання технічної надбудови промислового виробництва. Змінний капітал авансований на купівлю робочої сили, зростає повільнішими темпами в порівнянні з постійним капіталом, авансованим на купівлю засобів виробництва. Іншою причиною є банкрутство підприємств в умовах ринку. Факторами, які підсилюють безробіття, є кризи і спади, міграції сільського населення.

Англійський економіст А.Пігу (1877-1959) причину безробіття вбачав у недосконалій конкуренції, яка діє на ринку праці і веде до завищення ринку праці. Він намагався стверджувати, що всезагальне скорочення грошової заробітної плати стимулює зайнятість. Варто вказати і на те, що і в умовах досконалої конкуренції на ринку праці безробіття також існувало, а теза про високу зарплату як причину безробіття висувались Ж.Б. Сеєм. [11, c. 482]

Найбільш відомою теорією, що пояснює причини безробіття, є теорія Дж.М. Кейнса, що змінила в середині 30-х років теорію класиків - економістів (А. Сміт, А. Маршалл), що пояснюють причину безробіття високим рівнем заробітної плати. По Кейнсу, безробіття є зворотна функція сукупного попиту. «Обсяг зайнятості, - писав Кейнс, - зовсім певним чином зв'язаний з обсягом ефективного попиту». Недостатній обсяг ефективного попиту обумовлює млявість інвестиційного процесу і, отже, неможливість забезпечення зайнятості, що веде до росту безробіття. Вихід з цієї ситуації Кейнс бачив у підвищенні ролі держави у формуванні сукупного попиту за рахунок збільшення державних витрат, насамперед - на інвестиційні товари.

Так, наприклад, Ф. Хайек вважав, що безробіття «є прямий результат короткозорої політики повної зайнятості, що проводили протягом останніх двадцяти п'яти років». Зріст державних витрат, по думки Ф. Хайека, неминуче веде до інфляції, що, досягає критичної оцінки, сама стає причиною безробіття. Вихід з цього замкнутого кола один - припинити інфляційну політику повної зайнятості. Звичайно, на першому етапі це приведе до різкого стрибка безробіття, але саме це, по ідеї Ф. Хайека, дасть можливість виявити всі пороки в розміщенні праці, розробити і здійснити не інфляційними методами програму забезпечення високого і стабільного рівня зайнятості.

Монетаристи на чолі з М. Фридменом висунули концепцію «природного» безробіття. До якої вони відносять так називане фрикційне безробіття. Фрикційне безробіття охоплює працівників, що змінюють по тим чи іншим причинам місце роботи, наприклад, у пошуках більш високого заробітку чи роботи з більшою престижністю, більш сприятливими умовами праці, чи мігруючих у зв'язку з необхідністю зміни місця проживання. До природного безробіття відносять також структурними, викликаними змінами в структурі суспільного виробництва під впливом науково - технічного прогресу й удосконалювання організації виробничих процесів Цей тип безробіття також є тимчасовим (хоча і більш тривалим, чим фрикційне безробіття), тому що зникнення одних виробництв (галузей) супроводжується бурхливим зростанням інших. Проблема лише в тім, наскільки швидко безробітні зможуть пристосуватися до умов, що змінилися, на ринку праці. [10, c. 184]

Принципово нові підходи до даної проблеми були представлені у відомій роботі англійського економіста О.Філіпса (1914-1975) «The Relations Between Unemployment and the Rate of Change of Money Wage in the U.K., 1861-1957», яка вийшла в 1958 році. Узагальнюючи статистичні дані по Великобританії за 1861-1957 роки, автор вибудував криву, яка характеризує взаємозв'язок між середньорічним зростанням заробітної плати і безробіттям. Цей взаємозв'язок виявився зворотнім: якщо заробітна плата швидко зростала, безробіття було невеликим і навпаки. Крива О.Філіпса виявилась ввігнутою відносно осі ординат: одному і тому ж приросту заробітної плати відповідало порівняно невелике скорочення безробіття при низькому його рівні і значне - при високому.

Сам О.Філіпс дуже обережно підійшов до інтерпретації виведеної ним залежності, вказуючи на те, що для кінцевих висновків необхідним є більш детальне дослідження взаємозв'язку між безробіттям і ставками заробітної плати. Однак послідовники Дж.М. Кейнса почали пов'язувати криву Філіпса зі зростанням цін, а відповідно, з інфляцією. На осі ординат вже почали відкладати не приріст номінальної заробітної плати, а приріст цін, рівень інфляції, вважаючи, що зростання зарплати автоматично призводить до інфляції. Тепер для збільшення зайнятості почали радити збільшувати інфляцію в межах керованості. [4, c. 288]

У західній економічній літературі причини безробіття досліджуються переважно на основі чисто економічного підходу. При цьому безробіття розглядається як макроекономічна проблема недостатньо повного використання сукупної робочої сили. Часто причини безробіття розуміються незбалансованістю ринку чи праці несприятливими змінами на цьому ринку.

Усі наявні погляди на причини безробіття можна згрупувати в такий спосіб. По-перше, причиною безробіття може стати відносно надлишкове населення, «зайве» у порівнянні з досягнутим рівнем національного виробництва. Цей фактор безробіття особливо сильно позначається в країнах, що розвиваються. По-друге, безробіття може бути результатом змін у структурі економіки, у тому числі у технології (структурне безробіття). Це безробіття є тимчасовий, тому що на зміну старим галузям і виробництвам (технологіям) приходять нові. По-третє, безробіття може тимчасово збільшитися через природні бажання людей знайти роботу «по душі» і з кращими умовами праці й оплати (фрикційне безробіття). По-четверте, особливо сильне збільшення рівня безробіття відбувається в результаті циклічного спаду в економіці (циклічне безробіття). Цей вид безробіття є найбільш небезпечним, тому що виникає замкнуте коло: падіння виробництва - безробіття - зменшення загального рівня доходів - зниження сукупного попиту - падіння виробництва - безробіття і т.д.

По-п'яте, у деяких випадках генератором безробіття може стати активне втручання держави і профспілок у відносини між найманим робітником і роботодавцем, що приводить до ринкової негнучкості заробітної плати і змушує підприємців вирішувати проблему досягнення максимального прибутку шляхом скорочення зайнятості.

Усі ці причини безробіття являють собою скоріше фактори, що впливають на розмір і динаміку безробіття. Основними джерелами безробіття є не ринкові пропорції й умови, що складаються на ринку праці тому що ринок праці лише відображає існуючі в даний момент пропорції між попитом та пропозицією робочої сили, але особистої участі в їхньому формуванні не приймає. Ці пропорції залежать від процесів, що знаходяться за межами ринку праці. Ринок лише виявляє їх, виявляє безробіття, робить її видимою для суспільства. [16, c. 145]

шувати проблему досягнення максимального прибутку шляхом скорочення зайнятості.

Усі ці причини безробіття являють собою скоріше фактори, що впливають на розмір і динаміку безробіття. Основними джерелами безробіття є не ринкові пропорції й умови, що складаються на ринку праці тому що ринок праці лише відображає існуючі в даний момент пропорції між попитом та пропозицією робочої сили, але особистої участі в їхньому формуванні не приймає. Ці пропорції залежать від процесів, що знаходяться за межами ринку праці. Ринок лише виявляє їх, виявляє безробіття, робить її видимою для суспільства. [16, c. 145]

1.2 Види безробіття, їх основні характеристики

безробіття економічний соціальний

Величина безробіття визначається як різниця між робочою силою і зайнятими. Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором працюючою населення, а з іншого - великим суспільним злом. Всі економічно розвинуті країни прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жодній з них ще не вдавалося ліквідувати його повністю. Навіть в таких країнах з розвинутою соціальною економікою, як Японія, ФРН, США, кількість безробітних не була меншою 1,5% загальної* кількості працездатних. У майбутньому в світі безробіття буде складати близько 10%, повністю його ліквідувати не зможе жодна країна.

Розрізняють два основних типи безробіття:

а) природне; б) вимушене.

Природне безробіття набуває форми добровільного, фрикційного, інституціонального, структурного.

- добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільнюється з роботи за власним бажанням у зв'язку з незадоволеністю рівнем оплати праці, умовами роботи, тощо. Рівень добровільного безробіття залежить від стадії економічного циклу. Закономірність даного виду безробіття полягає в тому, що чим менше у працівника шансів знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше в нього бажання добровільно залишити роботу;

- фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає, що існують постійний зв'язок між звільненням з однієї організації і найманням працівників іншими організаціями, заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші тощо. В умовах ринкової економіки цей вид безробіття завжди існує. Одні змінюють роботу добровільно, інші - у зв'язку зі звільненням або втратою сезонної зайнятості. Дехто шукає роботу вперше. Таке безробіття може поєднуватися з рівновагою на ринку праці. Наприклад, в США наприкінці 80-х років близько 49% безробітних не працювали менше п'яти тижнів. Це свідчить про нормальний процес перерозподілу трудових ресурсів відповідно до потреб виробництва, а також про високу ефективність ринку праці;

- інституціональне безробіття - складова частина фрикційного безробіття. Це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно пов'язане з тим, що іноді надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованого мінімуму заробітної плати, недосконалість податкової системи тощо призводять до того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних;

- структурне безробіття виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, тобто коли з'являються невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками і пов'язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих підприємств. Структурне безробіття відрізняється від фрикційного передусім тим, що працівники, які втратили роботу в одних секторах економіки, не можуть бути використані на тих робочих місцях, які пропонуються в інших секторах. Окрім того, структурне безробіття є тривалим і має, як правило, хронічний характер. Причиною структурного безробіття є територіальна і кваліфікаційна невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними. У структурному безробітті можна виокремити технологічне й конверсійне безробіття.

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Вимушене безробіття - це безробіття, коли людина в працездатному віці не працює з незалежних від неї причин, вона може і хоче працювати, має достатню кваліфікацію, шукає роботу але не може знайти її, бо немає вільних робочих місць. Серед форм вимушеного безробіття найбільш поширеними є:

- плинне безробіття - це частина промислової резервної армії праці, яка то позбувається роботи, то знову знаходить її;

- приховане безробіття корениться переважно в малому бізнесі, фермерстві, індивідуальному і ремісному виробництві, а також в неповній зайнятості (там, де працівників більше, ніж того вимагає виконання виробничої програми);

- сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо);

- циклічне - це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму - під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями циклу ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

Крім вище перерахованих видів безробіття і в їх рамках (фрикційного, структурного, циклічного) розрізняють їх модифікації:

- застійне безробіття охоплює людей, які не хочуть, а з часом і не можуть працювати (бідні, бродяги, бомжі та ін.);

- економічне безробіття має порівняно стійкий характер, обумовлене коливаннями ринкової кон'юнктури, збанкрутінням частини товаровиробників у процесі конкурентної боротьби;

- молодіжне безробіття характеризується непропорційно високою питомою вагою молоді (віком 16 - 24 роки) у складі безробітних, має характер переважно функціонального безробіття.

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.



1.3 Соціально-економічні наслідки безробіття

Будь-яке суспільство прагне оптимально використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, з метою реалізації виробничого потенціалу. Наявність безробіття у суспільстві свідчить про недовикористання трудових ресурсів. У цілому вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий.

На мікрорівні безробіття є однією з головних причин зниження продуктивності праці та виробництва в цілому, тобто погіршення якості продукції, що випускається, зниження її конкурентоспроможності Це пов'язано з тим, що окремі й достатньо значимі групи населення змушені погоджуватися на нецікаву для них роботу. Звідси низькоефективна, неякісна праця, висока плинність кадрів. Крім того, за таких обставин неможливо сформувати стабільні виробничі колективи

Так, на індивідуальному рівні економічні наслідки безробіття полягають у втраті доходу чи частини доходу у можливому зниженні рівня доходу в майбутньому в зв'язку з втратою кваліфікації (що особливо погано для людей новітніх професій) і тому у зменшенні шансів знайти високооплачувану, престижну роботу. [13, c. 246]

Безробіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспільства. Вплив безробіття на економічне й соціальне життя суспільства суперечливий. Безробіття має як позитивний, так і негативний вплив на рівень життя населення країни.

Як позитивні аспекти проблеми можна назвати наступні:

1. Безробіття виступає як умова росту виробництва, появи нових підприємств. Коли б не цей фактор, було б затруджене розширене відтворення, що вимагає додаткових ресурсів: праці, землі, капіталу.

2. Безробіття піднімає дисципліну й ефективність праці тих, хто поки зайнятий у виробництві.

У той же час безробіття породжує найтяжкі соціально-економічні наслідки.

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості). Загострення проблеми безробіття супроводжується економічними втратами, насамперед зменшенням валового національного продукту (ВНП), його відставанням від потенційного ВНП, який визначається за припущення існування природного рівня безробіття та певних «нормальних» темпів економічного зростання. Чим вищий рівень безробіття, тим більше відставання ВНП.

2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати.

3. При тривалому безробітті працівник губить кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно і потребують тривалого часу. Економічними збитками від безробіття є також звуження споживчого ринку, нарощування елементів кризи надвиробництва. Крім того, люди, які перебувають у статусі безробітних, втрачають стереотипи трудової поведінки.

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя населення. Допомоги з безробіття завжди менше заробітної плати, мають тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний й інвестиційний попити, скорочує обсяги заощаджень у населення.

5. Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами (смерть близьких, тюремне ув'язнення й т. п.). Багато соціологів пов'язують зростання злочинності зі зростанням безробіття. Наявність значної чисельності працездатних осіб, які лише формально зайняті, а фактично не працюють і одержують низьку заробітну плату (або зовсім не одержують її), сприяє збільшенню чисельності зайнятих у нерегламентованій діяльності, ускладненню криміногенної ситуації, загостренню соціальних конфліктів. [10, c. 356]

Результати досліджень з психології, фізіології праці, медицини показують: безробіття переживається людиною як ситуація вкрай критична, що часто призводить до незворотних наслідків як у психіці, так і в організації соціального життя. Внаслідок втрати роботи у свідомості людини руйнуються традиційні цінності сучасного суспільства, що в першу чергу пов'язані з працею, - матеріальний добробут, самоствердження, соціальний статус, авторитет, повага і т. п.

За даними американських фахівців, збільшення безробіття на один відсоток призводить до такого зростання показників соціальної патології:

- загальна смертність (насамперед від збільшення кількості серцево-судинних захворювань і цирозу печінки) - на 2%;

- кількість самогубств - на 4,1%;

- кількість убивств - на 5,7%;

- збільшення кількості ув'язнених - на 4%;

- кількості хворих у результаті психічних захворювань - на 3,4%.

Особливо негативно безробіття впливає на молодь. В її середовищі зростає злочинність, наркоманія, проституція тощо. Велику небезпеку представляє довготривале безробіття. В результаті зниження якості робочої сили падає продуктивність суспільного виробництва, знижується конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Одночасно збільшуються суспільні витрати на професійну і соціально-психологічну реабілітацію безробітних. [13, c. 92]

Довготривале безробіття спричиняє надзвичайно негативний вплив не тільки на суспільство взагалі, а й на людей, які опиняються в такому стані. А саме:

- породжує професійну деградацію безробітних, в результаті чого зменшується їх поточна і майбутня конкурентоспроможність щодо працевлаштування на високооплачувану роботу;

- ускладнює процес інтеграції довготривалих безробітних у ринкове середовище, їх професійну та соціально-психологічну адаптацію до ринкових умів, сприяє відторгненню людини від політичного та соціального життя суспільства;

- посилює схильність до девіантної поведінки безробітних (відхилення від загально визначених норм), ускладнюючи тим самим криміногенну ситуацію в суспільстві, трансформуючи традиційний устрій життя цих громадян та відношення до них оточення;

- знижує загальний рівень добробуту в суспільстві, погіршує моральне самопочуття, фізичне та психічне здоров'я безробітних громадян. [7, c. 231]

Безробіття так чи інакше впливає на економічне життя країни, в першу чергу впливає на соціально-економічні показники.



2. Безробіття в економічно-розвинутих країнах, основні методи його подолання

Безробіття - тема, яка останні три роки знаходиться під пильною увагою світової громадськості і є предметом обговорення представників багатьох країн. Не секрет, що кількість постраждалих від економічної кризи, як в Україні, так і за кордоном, в минулому році збільшувалася в геометричній прогресії. Люди втрачали не лише свій дохід, але й робочі місця.

В сучасних умовах проблема безробіття стає однією з найгостріших проблем в усьому світі, адже таке негативне явище в суспільстві тягне за собою низку похідних проблем, зокрема скорочення робочих місць та виробництва, знецінення національної валюти.

В наш час питання безробіття стало особливо актуальним для всіх країн світу, в тому числі найрозвиненіших, таких як країни Європейського Союзу. Тому дану проблему досліджують як зарубіжні вчені, так і вітчизняні вчені: Л. Білик, Г. Теренс, Л. Польовий [1].

Останні три роки світова економіка занепала під нищівним впливом глобальної фінансової кризи. Саме з цієї причини рівень безробіття в світі зріс на рекордні показники. За даними Міжнародної організації праці (МОП), в якому наводяться дані з щорічної доповіді Міжнародного бюро праці «Глобальні тенденції у сфері зайнятості», в минулому році безробіття досягло найвищого рівня за весь час спостереження. Кількість безробітних у світі в 2009 р. досягла рекордного рівня - майже 212 млн. осіб після того, як в 2007 р., напередодні кризи, було зареєстровано рекордне зростання безробіття - на 34 млн. осіб у порівнянні з 2006 роком. За оцінками МОП, в 2009 р. у порівнянні з 2007 р. кількість безробітних молодих людей у світі зросла на 10,2 млн. - найбільш значне зростання з 1991 р.

За даними МОП, частка працівників з нестабільною зайнятістю у світі може становити більш як 1,5 млрд. осіб, що еквівалентно 50% загальної чисельності світової робочої сили. Масштаби нестабільної зайнятості розраховуються шляхом додавання чисельності самозайнятих працівників і працівників, які їм допомагають, з числа членів сім'ї. За оцінками, в 2009 р. кількість чоловіків і жінок, які мають нестабільну зайнятість, зросла у порівнянні з 2008 р. на 110 млн. осіб. За даними МОП, в 2008 р. 633 мільйони працівників та їх сімей жили на менш ніж 1,25 дол. в день, а ще 215 мільйонів працівників у 2009 р. балансували на межі бідності. Безробіття серед молоді у світі зросло на 1,6 процентних пункти і досягло у 2009 р. рівня 13,4%. Це наймасштабніше зростання, принаймні з 1991 р., коли почали проводити глобальні оцінки за цим показником.

Але слід зазначити, що криза в різному ступені позначилася на сфері зайнятості та перспективах відновлення ринків праці в різних країнах і регіонах. Безробіття в різних регіонах було різним - від 4,4% у Східній Азії до більш ніж 10% в країнах Центральної і Південно-Східної Європи (не членів ЄС) та СНД, а також у Північній Африці.

Попередні оцінки зростання продуктивності праці, розраховані на основі виробітку на одного працівника, вказують на зниження продуктивності праці в усіх регіонах, за винятком Східної Азії, Південної Азії та Північної Африки. Саме різке падіння виробітку на одного працівника зафіксовано у Центральній і Південно-Східній Європі (не членів ЄС) та СНД - 4,7%, в результаті була зведена нанівець частина позитивних результатів, досягнутих в цьому регіоні в першій половині десятиліття.

Зниження виробітку на одного працівника призводить до погіршення умов праці, особливо в регіонах, де й до кризи продуктивність праці була низькою (наприклад, у країнах Африки на південь від Сахари) [2].

Криза позначилась і на розвинених країнах світу. Саме у цих країнах у період з 2008 р. по 2009 р. зафіксовано найбільше зростання безробіття серед регіонів у світі, в тому числі в державах Європейського союзу. Так, у 2009 р. рівень безробіття в країнах з розвиненою економікою та в державах ЄС підскочив до 8,4% (у порівнянні з 6,0% в 2008 р. і 5,7% в 2007 р.). За оцінками, чисельність безробітних в регіоні в період з 2007 р. по 2009 р. зросла більш ніж на 13,7 млн. осіб, причому лише в 2009 р. їх чисельність збільшилася майже на 12 млн. Зайнятість у промисловості скоротилася більшою мірою, ніж зайнятість у сільському господарстві та сфері послуг.

Найсвіжіші показники, оприлюднені Євростатом, зазначають, що у лютому 2010 року рівень безробіття в країнах єврозони зріс до 10% у порівнянні з 9,9% у січні рік тому, а у лютому 2009 року показник безробіття в цьому регіоні не перевищував 8,8%. Також дещо зросло безробіття у всіх 27 країнах Євросоюзу - з 9,5% у січні до 9,6% в лютому 2010 (8,3% у лютому 2009 року). В абсолютних показниках це означає, що в лютому 2010 року в Євросоюзі залишалися без роботи 23 млн. 19 тис. працездатних людей, з яких 15 млн. 748 тис. проживають у країнах єврозони. У порівнянні з лютим 2009 року кількість безробітних європейців зросла на 3 млн. 139 тис.

При цьому найнижчий рівень безробіття в лютому поточного року зареєстровано у Нідерландах (4,0%) та Австрії (5,0%), найвищий - у Латвії й Іспанії - 21,7% і 19,0% відповідно.

Євростат наводить дані щодо показників безробіття в США та Японії, які є головними економічними партнерами і, водночас, конкурентами Євросоюзу. Так, у США у другому місяці 2010 року рівень безробіття досяг 9,7%, в Японії у січні 2010 року його рівень не перевищував 4,9% [3].

Помітним став вплив кризи і на зайнятість в інших регіонах, зокрема у країнах Центральної і Південно-Східної Європи (не членів ЄС) та СНД показник безробіття зріс на 2 процентних пункти і в державах Латинської Америки і Карибського басейну - на 1,2 процентних пункти. Крім того, дві третини зростання світового безробіття в 2009 р. також відносяться до трьох названих регіонів, хоча там працює лише 30% світової робочої сили. В інших регіонах світу відзначене нижче зростання безробіття (0,5 процентних пункти або нижче).

У 2009 р. держави Центральної та Південно-Східної Європи (не члени ЄС) та СНД зазнали найбільш серйозний шок в порівнянні з іншими регіонами в плані зниження темпів економічного зростання. У результаті рівень безробіття виріс на 2,0 процентних пункти - з 8,3% в 2007 р. до 10,3% у 2009 р.

В світових масштабах, економічна криза, за даними ООН, загрожує 51 млн. людей, що можуть залишитись без роботи [4].

За даними організації, у той час, як безробіття сягне найвищих рівнів у розвинутих країнах, його вплив на поглиблення бідності найбільше відчують у країнах, що розвиваються, зокрема в Азії. Варто констатувати той факт, що саме найрозвиненіші країни світу на сьогодні є лідерами за показниками безробіття. Згідно з останніми даними Організації з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), у 30 найбагатших країнах світу, включно з США, Японією та Німеччиною, рівень безробіття продовжує стрімко зростати. Пальму першості з безробіття серед розвинених країн має Іспанія. За минулий рік кількість вільних рук виросла на 3% та сягнула у січні 2010-го 18,8%.

Значно погіршилась за останній рік ситуація із безробіттям в Ірландії. Його рівень завмер на 13,8% у січні, але, порівняно з минулорічним показником, він зріс на 4,4%. У 2008 році рівень безробіття в цій країні становив лише 6,3%. Третю позицію з кількості безробітних посідає Словаччина - 13,7%. Попри те, що більшість країн, які належать до ОЕСР - європейські, ринки праці інших держав з цього клубу почуваються трохи краще.

Згідно з даними ОЕСР, рівень безробіття у Сполучених Штатах за рік виріс на 3% і становить нині 9,7%. Японія за рік зробила стрибок від усього лише 0,7% аж до 4,9%. Між 2008 та 2009 роками найбільший стрибок безробіття відбувся в економічно розвинених країнах Євросоюзу, де в середньому рівень безробіття зріс на 2,3%. Тоді як в Америці та Японії ситуація дещо вирівнялася, для Європи перспектива лишається зовсім не райдужною.

Криза спричинила також і негативний вплив на показники економічного зростання країн світу. Так, показники американської економіки знизились на 2,7% у 2009 році, тоді як показники Євросоюзу минулого року - більше аніж на 4,1%, згідно з даними Міжнародного валютного фонду.

Найрізкіший спад відбувся у країнах із економікою, що розвивається - у Литві, Латвії та Естонії, жодна з котрих не є членом ОЕСР.

Найсерйознішим вплив криза має на такі галузі економіки, як будівництво, автомобільна галузь, туризм, сфера послуг, фінансовий ринок.

Тому найбільш постраждали ті розвинені країни Європи, які пройшли через бум та спад у галузі будівництва та цін на нерухомість. Для прикладу, значну частку безробітних Ірландії складають будівельники, багато з яких мали тимчасові контракти, втратили роботу та намагалися працевлаштуватися в інших секторах [5].

Слід сказати, що криза призвела до рекордного зростання безробіття і падіння показників зростання не у всіх країн. Деякі держави змогли уникнути зростаючого впливу кризи. Визначальним фактором в даному контексті стали дії уряду щодо стримування розвитку негативних процесів в суспільстві. Зокрема Німеччині вдалося втримати рівень безробіття під контролем. Оскільки більшість німецьких компаній є машинобудівними або оснащені високотехнологічними виробництвами, на них працюють висококваліфіковані фахівці, яких важко замінити. Тому замість звільнення працівників, німецькі компанії заощаджують шляхом скорочення кількості робочих годин. Уряд натомість робить дотаційні виплати працівникам, що змушені працювати неповний день. Завдяки урядовим витратам, ФРН в 2009 році мала найменший показник зросту безробіття: 0,3% - також як Норвегія та Австралія [8].

Всім країнам світу необхідно терміново створити систему базового соціального захисту з широким охопленням, щоб захистити малозабезпечені верстви населення в період економічної нестабільності. За словами генерального директора МОП Хуана Сомавія, потрібно прийняти такі ж рішучі політичні заходи щодо створення та збереження робочих місць та доходів людей, як ті заходи, які дозволили врятувати банківську систему. На думку Х. Сомавія, досягти цього можна, успішно поєднуючи державну політику і приватні програми інвестицій.

Розглядаючи способи подолання безробіття, що застосовуються урядами країн в світі, слід сказати що вони на сьогодні є різними.

Уряд Росії на заходи боротьби з безробіттям додатково виділив 44 млрд. руб. За словами президента РФ Д. Медвєдєва, потрібно не лише витратити ці гроші на виплату допомоги по безробіттю, а і створювати нові робочі місця, зокрема в малому бізнесі, в нових виробництвах, будувати нові об'єкти, що здатні створити нові робочі місця [9].

Єврокомісія затвердила спеціальну стратегію боротьби з безробіттям в ЄС. І тільки в найближчі два роки ЄК має намір направити на ці потреби 19 млрд. євро. Частина цих коштів повинна бути витрачена на тренінги і курси з перекваліфікації робітників, а також на створення робочих місць і часткової зайнятості. Ще частина потрапить у кишені європейського населення у вигляді допомог у зв'язку з безробіттям. Крім того, 500 млн. євро будуть надані як мікрокредити для початку власного бізнесу безробітними, але ініціативними європейцями. Правда, на відміну від практики третього світу, де розмір мікрокредитів, як правило, не перевищує $50 (і звідки, до речі, і росте коріння мікрокредитування), розмір подібних позик у ЄС буде досягати 25 тис. євро. У цілому це повинно допомогти Європі «прилаштувати» ту частину європейського населення, яка, як очікується, у результаті кризи залишиться не при справах до кінця 2010 року. Перші два роки Єврокомісія буде фінансувати програму самостійно, домовившись із керівництвом країн повернутися до співфінансування лише в 2011 році. Кошти на боротьбу з безробіттям у цей період будуть надходити з раніше створеного Європейського соціального фонду, бюджет якого на 2007-2013 роки становить 77 млрд. євро [10].

За словами Єврокомісара з питань економіки і грошової політики Хоакіна Алмуніа, країни ЄС вже витратили на боротьбу з кризою 130 млрд. євро (1% ВВП Євросоюзу) в 2009 році і 60 млрд. євро (0,46% ВВП) заплановано на 2010 рік. Якщо враховувати пов'язане з цими заходами автоматичне збільшення держвидатків, наприклад на допомогу з безробіття, а також на допомогу банкам, загальний обсяг заходів досягає 4% ВВП, або 500 млрд євро, в 2009-2010 роках [10].

Президент США Барак Обама підписав закон щодо боротьби з безробіттям в країні. Згідно з документом, витрати на стимулювання ринку зайнятості оцінюються в 17,6 млрд. дол. Новий закон припускає використання таких інструментів, як звільнення працедавців від сплати податку на заробітну плату нового персоналу компаній; податкові пільги при різних капіталовкладеннях підприємств, зокрема, при закупівлі устаткування. Крім того, програма також направлена на розвиток будівельного сектору і повинна сприяти появі нових автодоріг і магістралей в США в поточному році. За весь період рецесії американська економіка позбулася 8,36 млн. робочих місць. Впродовж довгого часу безробіття росло досить швидкими темпами, а скорочення числа робочих місць складало в середньому 750 тис. щомісячно. Тільки останнім часом в США зафіксовано уповільнення темпів зростання безробіття і незначне поліпшення становища на ринку праці [11].

Підводячи підсумки, можна виділити такі заходи боротьби з безробіттям:

1. Перерозподіл наявного попиту на працю шляхом стимулювання підприємств до переходу на неповний робочий день. Такі підприємства повинні отримувати пільги з метою компенсування витрат на збереження наявного штату працівників;

2. Бюджетне субсидування додаткової робочої сили на підприємствах в формі кредитування державою зарплати додатково найнятих;

3. Надання робочих місць в сферах, не орієнтованих на отримання прибутку, а пов'язаних з роботою в інтересах суспільства, наприклад, охороні навколишнього середовища.



3. Безробіття в незалежній Україні: причини, особливості. Шляхи подолання безробіття в Україні на сучасному етапі

Україна стала однією з країн, які найбільше постраждали від фінансово-економічної кризи. Це сприяло загостренню низки проблем, зокрема вплинуло на зростання рівня безробіття. Безробіття є негативним соціально-економічним явищем, оскільки зумовлює скорочення купівельної спроможності населення, зменшує кількість платників податків, приводить до зростання ризику соціального напруження та виникнення додаткових витрат на підтримку безробітних.

Громадяни України хочуть почути від керівників країни правду: «Скільки громадян змушені виживати без роботи?» Влада у відповідь оперує цифрами, які дуже далекі від правди. Уряд не визнає, що саме через відсутність роботи 7 мільйонів наших співвітчизників виїхали за кордон на заробітки. Він не включає до складу безробітних ні 2 мільйони селян, які живуть лише із присадибного господарства, ні тих, котрі працюють на «чверть ставки», ні тих, що мають тимчасові підробітки.

За допомогою статистичного шахрайства нам демонструють фальшиве благополуччя, яке приховує справжній масштаб безробіття.

У країнах, де влада чесна зі своїми громадянами, безробітними вважаються всі, хто хоче працювати й не може знайти роботу. У Росії таких - 9,2%, у Польщі - 19,2%, у Чехії - 7,8%, в Італії - 8,2%, у Португалії - 8,7%. В Україні декларується рівень безробіття у 3,6%, і влада запевняє громадян, що відбувається небачене в Європі «економічне диво». Уряд правління в Україні звітує, що 2010 року економіка зросла на 14%. Але робочих місць побільшало тільки на 1%!

Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки - Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі. Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях і природному прирості населення рівень безробіття в майбутньому набуде в цьому регіоні ще більшої гостроти. Впровадження ринкових механізмів господарювання вимагає від держави, регіональних органів управління завчасної розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатного віку. Тим більше, що значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості. Лише чисельність працюючих в режимі неповного робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік. Впровадження ринкових реформ повинно мати чітке узгодження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення. Серед безробітних, жінки становили 48,4%, молодь у віці до 28 років - 31%

Внаслідок впливу різноманітних фінансово-економічних чинників за останні десять років кількість безробітного населення істотно змінювалась. Так, у 2000 році кількість безробітних (населення у віці 15-70 років) була найбільшою і становила ? 2655,8 тис. осіб, а найменшою в 2007 році ? 1417,6 тис. осіб,

За січень 2011 року рівень безробіття в Україні, в порівнянні з груднем 2010 року, збільшився на 7,4%, а саме до 585,6 тис. осіб. Як повідомляє прес-служба Держслужби статистики, при цьому кількість осіб, які отримують допомогу з безробіття, збільшилась на 8,89% і склала 447,9 тис. осіб.

Середній розмір допомоги у місяць склав у січні нинішнього року 814,02 грн, в порівнянні з 780,05 грн. місяцем раніше.

На думку голови Національного форуму профспілок України Мирослава Якібчука, реальна кількість безробітних у 2011 році збільшиться приблизно на 28% і складе близько 2 млн. 160 тис. осіб.

На початку березня в Державній службі зайнятості було зареєстровано 0,617 млн. безробітних. В той же час на початку лютого було зареєстровано 0,586 млн. безробітних. Державну допомогу з безробіття в лютому отримало 466,3 тис. осіб. Розмір допомоги становить 826,14 гривні. В січні офіційний рівень безробіття підвищився на 0,1 в. п. до 2,1%. На 1 лютого в Державній службі зайнятості було зареєстровано 0,586 млн. безробітних. [6.]

Кількість зареєстрованих безробітних за статтю та місцем проживання у 2011 році (на кінець звітного періоду; тис. осіб):

	Січень	Лютий
Всього	585,6	616,7
жінки	310,3	324,9
чоловіки	275,3	291,8
міське населення	324,0	342,3
сільське населення	261,6	274,4

Зареєстроване безробіття у 2011 році

	Кількість зареєстрованих безробітних, на кінець звітного періоду	Середній розмір допомоги за місяць, гривень
	тис. осіб	у% до населення працездатного віку
	Всього	з них отримують допомогу по безробіттю
Січень	585,6	447,9	2,1	814,02
Лютий	616,7	466,3	2,2	826,14

Попит та пропозиція робочої сили у 2011 році (на кінець звітного періоду)

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб	Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, тис. осіб	Навантаження на 10 вільних робочих місць (вакантних посадах), осіб
Січень	610,3	68,5	89
Лютий	635,6	72,9



Система заходів щодо регулювання безробіття в Україні включає: розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів; надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівників на скорочений робочий день; державну підтримку нетрадиційним сферам зайнятості; стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили; механізм соціальної допомоги безробітним становлять різні види компенсацій при втраті роботи; особливі гарантії працівникам, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в структурі виробництва й організації праці стипендії на час професійної підготовки та перепідготовки, виплати допомоги по безробіттю.

В Україні допомогу по безробіттю виплачують з одинадцятого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про працевлаштування, але не більш як 12 міс. протягом наступних трьох років, а для осіб передпенсійного віку - 18 міс. Розмір допомоги гарантується не менш як 50 відсотків середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, проте не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати. Громадяни, які шукають роботу вперше або після перерви більше одного року, одержують допомогу в розмірі не нижче ніж 75 відсотків мінімальної заробітної плати. Система соціального захисту населення у сфері зайнятості повинна охоплювати три взаємопов'язаних рівні - макрорівень, регіонально-галузевий і первинний - з властивими для них функціями і механізмами реалізації їх. У моделі управління системою зайнятості повинні дістати відображення всі фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили, і мотиви, які формують поведінку населення до працездатного віку, працюючого, працездатного не працюючого і непрацездатного. Суспільне виробництво України в умовах переходу до ринкових відносин перенасичене робочою силою. За підрахунками спеціалістів, потенціальний надлишок її - надзайнятість - становить 18-20 відсотків. Це означає, що з кожним роком процеси вивільнення робочої сили торкатимуться все більшого числа людей і цілих колективів, інтереси яких можуть і не збігатися. Головне завдання системи захисту від безробіття в цих умовах боротьба із соціальним утриманством, стимулювання людини до пошуків роботи і перенавчання, а також надання їй необхідної при цьому допомоги.

В цілому безробіття, як економічне і соціальне явище ринкової економіки, є виявом відносного перенаселення, появою відносно зайвих людей. Проте це не абсолютне перенаселення, а тільки відносно потреб у робочій силі для прибуткового ведення підприємницького господарства.



Висновок

На сьогоднішній день ринок праці є невід'ємною складовою ринкової економіки, основним результатом функціонування якого є формування визначеного рівня і структури зайнятості населення і безробіття. Проте нині найбільш гостро постала проблема безробіття, яка пов'язана з багатьма передумовами та чинниками.

Тому з даної роботи можна зробити такі висновки:

1. Безробіття є невід'ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самої природи ринку, результатом дії його головного закону - попиту і пропозиції. Безробіття - незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об'єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і т. ін. Безробіття, котре наступило внаслідок об'єктивних причин, зобов'язує суспільство турбуватися про громадян, які залишилися без роботи не зі своєї вини і не за власним бажанням.

2. Розрізняти два основних типи безробіття: природне й вимушене. Природне безробіття набуває форми добровільного, фрикційного та інституціонального. Серед форм вимушеного безробіття найбільш поширеними є: циклічне, плинне, приховане або аграрне, застійне, сезонне та структурне, економічне і молодіжне.

...