Дослідження підходів до інноваційного інвестування підприємства та рекомендації щодо їх покращення

Як відомо економічний стан нашої країна дуже залежить від іноземних капіталів, стану економіки світу, у цілому.

Судячи з балансу за 2011 рік нашого підприємства можна зробити висновок, що ситуація на підприємстві покращується і для того, щоб підприємство стало ще більш потужним та незалежним, необхідно розроблювати нові ідеї та технології для розвитку та створення конкурентоспроможності на ринку виробництва скла.

Слід зазначити, що в Україні на сьогодні залишилося дуже небагато підриє мст, які випускають продукцію у даній галузі виробництва.

Розглянемо основні методи, які використовувались на нашому підприємстві, починаючи з часів його заснування.

Метод зворотного розрахунку як спосіб адекватності кошторису на розробку і реалізацію проектів запропонував Ральф X. Менлі. Загалом він виходить з передумови, що кінцевий прибуток повинен становити суму, достатню для покриття витрат на ці роботи, на будь які нові споруди й устаткування, необхідні для виробництва і збуту нової продукції. Щоб виконати зворотний розрахунок, потрібно насамперед оцінити ці фактори, а потім, після врахування максимального періоду окупності, визначити кошти, необхідні, згідно з логікою, на розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів.

Метод зворотного розрахунку найкраще використовувати в розробках або дослідженнях прикладного характеру. Цей метод порівняно простий і не дуже відрізняється від загальноприйнятих методик складання кошторису.

Другий метод -- метод розрахунку прибутковості капітальних вкладень -- часто використовують для загальної перевірки кошторисних заявок на розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів. Він базується на формулі прибутковості капітальних вкладень. Ця формула звичайно використовується в дослідних роботах на рівні підприємств, керівники яких затверджують кошторисні заявки відділів та підрозділів з розробки цих проектів.

Одним із можливих способів задоволення потреби в більш об'єктивному методі розрахунку оптимальної суми коштів, які необхідно витратити на розробку і реалізацію інноваційних підприємницьких проектів, є визначення співвідношень і тенденцій між вартістю науково дослідних обґрунтувань і контрольованою часткою ринку, торговельними витратами, капітальними та іншими незалежними змінними. Метод, що базується на співвідношеннях і тенденціях, запропонували Бертон В. Дін та С. С. Сингупт.

Для оцінки інновацій і відбору інноваційних проектів можна також використовувати співвідношення обсягів реалізації нової і старої продукції, яке для зручності можна показати у вигляді відношення загальних обсягів реалізації до реалізації обсягів старої продукції. Розрахунок загального валового доходу, отриманого від реалізації нової продукції у цьому році, і загального валового доходу від продукції, вдосконаленої і випущеної на ринок у наступні роки, дасть змогу отримати цифри, необхідні для розрахунку співвідношення сукупних обсягів реалізації і старих обсягів реалізації продукції.



Розробка рекомендацій з покращення підходів до інноваційного інвестування на базі підприємства SPARK. Розробка та впровадження на підприємстві інноваційного продукту

Сучасні технології розвиваються на стільки швидкими темпами, що просто іноді неможливо за ними встигати.

Сьогодні присутність у пересічного громадянина нового мобільно телефона, айфона планшета, багатої кількості побутової техніки нас не здивує. Виходить, що технічний прогрес сам по собі робить наше життя «більш цивілізованим», як ми звикли висловлюватись «сучасним», але світ розвивається постійно і це не зупинити.

Таке становище нинішнього часу призвело до того, що поява інноваційних технологій(інноваційні товари, процеси і т. і.) викликана не тільки потребою в них чи для вирішення поставленої задачі(наприклад: технології для передбачення стихійних лих), але й потребами і забаганками споживачів.

Саме тому при розробці документації по економічній ефективності важливу роль відіграє саме попит на інноваційний продукт.

Сучасне виробництва скла та види його обробки застіль розширились, що звичайний пересічний споживач, навіть, не в силах уявити, які вироби можна створити зі скла.

Скло - це матеріла, який останнім часом досить міцно закріпився у сфері будівництва і постійно розширює «кордони». Вже давно зруйновані ті стереотипи, що скло можна застосовувати тільки для вікон, дверей. Тепер скло використовують для створення фасадів у великі багатоповерхових будівлях, скляних сходів з над міцного скла, декоративних пано, ванних кімнат, вхідних дверей, міжкімнатних перегородок, предметів меблів зі скла(наприклад: столи, тумби), а також різноманітні дрібні вироби: годинники, торшери, світильники, дзеркала та скло з різноманітними малюнками, візерунками та будь - якими формами.

Потреби клієнтів та нові розробки, технології дозволили створити новий продукт у галузі виробництва скла та дзеркал. У своїй роботі пропонуємо вам розглянути новий товар, а саме: дзеркало з накаткою батика.

Вибір, який ми зупинили на виробництві саме цього виробу не випадковий.

Як відомо, досить часто розробка та впровадження на виробництві нового товару зумовлено змогою підвищити свої прибутки, намагання створити конкуренцію на ринку, збільшення своєї клієнтської бази.

Виробництво даного виду обробки дзеркала - це багатошаровий технічний процес, який потребує не аби яких затрат на його впровадження на підприємстві, але дасть змогу створити не лише продукт, аналога якого не існує, а й запропонувати на ринку продукт який обов'язково знайде багато позитивних відгуків.

Необхідність створення такого дзеркала зумовлена не лише спробою поліпшити стан підприємства, змогу збільшити прибутки розширити свій асортимент товарів, але й тим, що виникла потреба у створенні виробу, який буде виконувати функцію дзеркала(за побажанням клієнта), декоративну(здійснення будь - якого дизайнерського задуму чи витвору мистецтва), а також буде досить міцним. Такі поставлені задачі зумовлені тим, що сучасні декоративні в ідеї вимагають можливості використання даного продукту у різних напрямку: від пано до міжкімнатних перегородок.

Зупинитися на виборі саме дзеркала з накаткою тканини дозволяє те, що первісна задача - це збереження основної функції скла - відображення. По - друге - хоч на скло можна нанести який завгодно малюнок за допомогою техніки фотодруку, але товщина 4 мм(яка необхідна згідно гостів виробництва фурнітури для встановлення виробу затонке).

По - третє - дзеркало є більш міцним, ніж скло будучи однакової товщини у 4 мм.

Відомо, що більш того скло з малюнком не можна піддавати загартуванню, тому що воно не витримає даного процесу, бо буде деформоване. Підвищити міцність скла не можна ще й тому, що звичайне скло з малюнком при техніці фотодруку не можна загартовувати взагалі.

Наша ж запропонована техніка дозволяє створити дзеркало не тільки з нанесенням будь - якого малюнка, збереження дзеркальної поверхні, при необхідності, але й більш високої міцності, ніж скло.

Сам технічний процес полягає в тому, що з тильної поверхні дзеркала знімається амальгама, потім на цю поверхню наноситься тканина з зображенням пейзажу, елемента візерунка оброблюється за допомогою ультрафіолету, тобто піддається спеціальній термічній обробці. Якщо необхідні створити візерунок з вкрапленнями дзеркальної поверхні, то наноситься спеціальний шаблон, за зазделегіть підготовленого візерунка з агакалу та вирізається вручну майстром. Потім оброблюється, очищується від будь - якого пилу, залишку елементів тканини та наноситься шар захисного аракалу.

Дзеркало для даного технологічного процесу підготовлюється зазделегіть. Якщо саме дзеркало є нестандартної(прямокутникової) форми, то також створюється шаблон для створення необхідної форми дзеркала. Що стосується самого малюнка, то створюється спеціальний каталог тканин, в якому будуть запропоновані різноманітні варіанти, кольори та текстури для створення візерунка. Якщо мова йтиме про малюнок у вигляді пейзажу чи натюрморту, то тканина буде фарбуватися під замовлення кожного клієнта індивідуально.

Для того, щоб якомога точна можна було розрахувати кількість матеріалів та їх собівартість, перед тим, як запустити на виробництві замовлення, з клієнтом буде обговорено макет виробу, який1 він замовляє. Тобто цей процес буде мати наступний вигляд: менеджер обговорю з клієнтом розмір та конфігурацію вироба з дзеркала, яка тканина буде використовуватися, а також задається тематика малюнка, який хоче отримати замовник. Потім отримана інформація передається менеджером на виробництво і потрапляє до професійного дизайнера, який розробляється розробкою макету. Після того, як макет буде затверджений клієнтом, замовлення потрапляє на виробництво.

Термін виготовлення такого вироба у середньому, з моменту затвердження макету, займе приблизно два тижні.

Рисунок 3. 1 - Зразок виробу за технікою накатка батиком

Звичайно така продукція не може бути поставлена на потік, бо неможливо виготовити вироби за зазделегіть, тому що кількість можливих комбінацій декоративних рішень дуже велика. Такі замовлення оформлюються індивідуально під кожного клієнта.

Ще однією перевагою впровадження даної техніки є той нюанс, що не потрібно проводити закупівлю повного обладнання. Усі необхідні верстати існують вже на виробництві, так як були закуплені за декілька років до цього.

Все обладнання, яке використовується на підприємстві «Spark» є високоякісними. Більшість верстатів закуплено в Італії, що свідчить про високу якість та точність(рисунок 3. 2).



Рисунок 3. 2 - Зразки верстатів

Дані верстати використовуються при обробці вже готової продукції. Точність і якість цих з верстатів відіграє важливі роль, бо обробка повинна пройти якісно, без сколів, тріщин, щербин, так як сама техніка обробки дзеркала є досить затратною і тому помилки на виробництві повинні бути ліквідовані.

Для впровадження такої техніки основна задача полягає у спеціалістах, які зможуть виконати дану роботу. Це питання вирішується за допомогою даною технікою майстрів, тобто від фахівців вимагається здатність постійно вивчати щось нове, удосконалюватися.

Техніка нанесення батику на тильну поверхню дзеркала є дуже цікавою, доцільною та конкурентоспроможною. Впровадження цієї техніки на виробництві допоможе зайняти значний сегмент на ринку, підвищити свої прибутки розширити коло своїх клієнтів. Велику роль у цьому також може відіграти той факт, що практично немає такої дизайнерської ідеї, якої б не можна було виконати у цій техніці.



Аналізування ринку виробництва скла в Україні та розробка рекомендацій по покращення стану на нашому виробництві

Частка України у світовій скляної галузі.

Розпад СРСР зруйнував сформовані протягом десятиліть господарські зв'язки, фактично була припинена діяльність науково дослідної та дослідно конструкторської бази скляної промисловості. Галузь втратила багатьох провідних фахівців, причому не тільки вчених, але і виробничників.

У скляної промисловості України за 10 років (1990 2000 г) відбулися глибокі структурні зміни. Практично було зупинено близько 50% заводів виробляють листове скло, склотару та інші види склопродукції, серйозний удар було завдано по галузевому машинобудуванню, сировинну базу та іншим суміжним виробництвам.

З початку 90 х років минулого століття різко скоротилося оновлення технологічного обладнання в галузі та забезпечення його запасними частинами. Ступінь амортизації устаткування досягла більш 60%, у тому числі до 50% 34,1%, від 50 до 75% 16,8%, від 76 до 100% 21,3%. Велика група устаткування (27,8%) має ступінь амортизації більше 100%, але продовжує експлуатуватися. Станом на січень 1990 року частка машин та обладнання в галузі з терміном експлуатації до 5 років вже становила 22,2%, від 5 до 10 років 22,6%, від 10 до 20 років 44,6% і понад 20 років 68%. До початку 1990 року виникла необхідність заміни значної частини морально і фізично застарілого обладнання.

Скляної промисловості притаманні високі капітало, матеріалоенергоємність виробництва. При цьому скляна промисловість в значній мірі визначає рівень завантаження виробничих потужностей ряду базових галузей економіки. Так на виробництво продукції скляного комплексу витрачається 7,9% палива, 13% електроенергії від їх загального споживання в промисловості, 21% сировини і мінеральних ресурсів від загального їх споживання в країні. Скляні підприємства забезпечують близько 20% вантажообігу залізничного транспорту.

Рис. Структура импорта флоат стекла в Украину в 2011 г.

Рис. Структура експорту флоат скла з Україною в 2011 р.

Основним напрямом розвитку міжнародних економічних відносин на рубежі ХХ і ХХІ століть стала глобалізація економіки, яка в повній мірі проявилася в скляної промисловості. Міжнародні господарські зв'язки перетворилися на інструмент перерозподілу ресурсів і підвищення ефективності виробництва в глобальному масштабі. Це призвело до розвитку наступних тенденцій у світовому виробництві скла:

* посилення ролі на світових ринках великих транснаціональних компаній з повним циклом виробництва і реалізації;

* загострення конкуренції на ринках продукції з високою доданою вартістю та поширеності протекціонізму національних виробників;

* активізації робіт по зниженню витрат на виробництво за рахунок забезпечення найбільш дешевими природними та енергетичними ресурсами, робочою силою, лобіювання та забезпечення мінімальних податкових і транспортних витрат.

Світові тенденції визначають суть проблем вітчизняної скляної промисловості. Українські підприємства витісняються з ринку скла; на зовнішньому ринку держави використовуються різні тарифні та нетарифні угоди.

На внутрішньому ринку притаманне неадекватне ставлення державної влади до захисту інтересів вітчизняної скляної промисловості і, як результат, низькі мита на імпортовану промислову продукцію, обладнання для галузі, скло та вироби з нього з високою доданою вартістю, що призвело до інтервенції на український ринок зарубіжної продукції .

В результаті рівень завантаження потужностей з виробництва устаткування для скляної промисловості різко впав, зменшилися фінансові вкладення в галузь, що привело до зниження загального технічного рівня заводів і галузевих інститутів.

Одночасно на українському скляному ринку посилився тиск з боку виробників країн третього світу (в першу чергу Китаю). Володіючи низькими витратами виробництва, ці країни зуміли залучити значні іноземні інвестиції для створення сучасної національної скляної промисловості.

Таким чином, сучасна українська скляна галузь функціонує в умовах глобальної конкуренції на світовому ринку. Тому найважливішим напрямком державної промислової політики щодо скляної галузі повинно було стати створення таких загальних умов для роботи підприємств галузі, які б відповідали умовам розвитку в країнах найбільших учасниках світового ринку скла. В контексті цього завдання забезпечення конкурентоспроможності скляної промисловості України на світовому ринку передбачає реалізацію низки державних заходів у галузі оподаткування, митної і тарифної політики, а також зовнішньої торгівлі.

Асоціація як громадське об'єднання склотарних заводів була організована в 1997 році з ініціативи Дмитра Олійника. Виникнення структури, яка б лобіювала інтереси скляної галузі у вертикалі влади, було цілком логічним, оскільки та переживала момент становлення. Спочатку в асоціацію входило лише п'ять підприємств при 20 ти функціонуючих на той момент. Тому, можна сказати, її існування було швидше номінальним. Однак ситуація кардинально змінилася у 2003 році, коли стартувала посилена робота всередині самої організації, всередині виконавчої дирекції, по нарощуванню авторитету асоціації як такої. Були проведені серйозні переговори з керівництвом галузевих підприємств, у ході яких ми детально розповідали про переваги об'єднання. Нам було важливо заявити про себе як про структуру, за якою стоять не два три заводи, а ціла галузь. І можу сказати, що на сьогоднішній день до складу «Скло України» входять 63 організації, з них 23 заводи. Крім цього, членами асоціації є підприємства з переробки скла, проектні інститути, інжинірингові компанії, навчальні заклади (НТУУ «Київський політехнічний університет», НТУ «Харківський політехнічний університет, НУ» Львівська політехніка «). Таким чином значно розширилася сфера діяльності, оскільки скляне виробництво не обмежується домінуючою в Україну тарної продукцією, бо суть такого вчинку полягає в об'єднанні заводів і суміжних підприємств, які працюють на скляну галузь. Завдяки цьому вдалося налагодити досить щільні стосунки з виконавчою владою, що призвело до того, що з думкою асоціації вважаються. До реструктуризації уряду доводилося працювали через Міністерство промислової політики. Як буде далі, стане відомо тільки після указу Президента. Поки ж однією зі сфер впливу залишається Федерація роботодавців України.

Відомо, що кризовий для багатьох підприємств 2008 рік у склярів, як не парадоксально, виявився найбільш продуктивним. Потужності, нарощені в попередні роки, дали можливість, як би за інерцією, отримати 2900000000 одиниць продукції. Падіння показників ми побачили вже в 2009 2010 рр.., Коли ця цифра скоротилася на чверть і опустилася до 2 млрд 200 тис. одиниць. За підсумками 2010 року скляна галузь вийшла на рівень 2005 року.

Рисунок 3. 3 - Темпи розвитку скляної галузі в Україні за 2011 рік

Однозначно назвати одне підприємство, якому належить першість, ми не можемо, оскільки оцінювання можна проводити за двома критеріями. В Україну враховуються одиниці випущеної продукції. Згідно з цим параметром головним гравцем галузі є АТ «Ветропак Гостомельський Склозавод». Якщо ж проводити підрахунки згідно з європейськими стандартами та враховувати кількість звареної скломаси, то лідерство переходить до ТОВ «Вільногірське скло» єдиному в Україні підприємству, яке продукує склотару відразу трьох кольорів зеленого, оливкового і прозорого. Збільшення виробничих потужностей стало можливим з введенням в експлуатацію нової лінії з виробництва прозорої склотари. Два вищезгаданих підприємства входять в трійку лідерів української скляної промисловості, замикає яку АД ЗОРЯ склозавод.

Незважаючи на явний виробничий приріст, скляна промисловість залишається однією з найбільш проблемних, в першу чергу, через її енергозалежності. Наші підприємства не використовують газ внутрішнього видобутку, а залежать від поставок з Російської Федерації. Найбільша проблема галузі полягає в тому, що ціна на газ для українського підприємства в три рази більше, ніж для аналогічного в Росії чи Білорусі. Наші заводи платять близько 400 доларів за кубометр газу, тоді як тим же білорусам він дістається по 120 доларів за кубометр. Коли енергетична складова у собівартості пляшки досягає 35%, то, погодьтеся, конкурувати досить складно. Тим більше, якщо врахувати, що, відповідно до міждержавних угод, між Україною, Росією і Білоруссю встановлено Зона вільної торгівлі і відсутні митні бар'єри.

До сьогоднішнього дня ми не побоювалися конкуренції з боку наших сусідів з тієї простої причини, що їх виробники не могли повністю забезпечити потреби власного ринку. Тепер же склалася ситуація, коли Російська Федерація зуміла серйозно наростити виробничі потужності, тим самим не тільки збалансувавши співвідношення виробництва і споживання тарної продукції, а й створити певні вільні частки. Виходячи з цього, ми очікуємо, що на український ринок почнеться активна експансія з боку Росії по пляшці і банці. Подібна ситуація складається і в сегменті листового скла. Потреба в даному виді продукції в Україну становить 30 35 млн кв.м, власними силами ми покриваємо тільки половину. В цей же час в Росії і Білорусії запускають нові лінії з виробництва листового скла. Так, зовсім недавно був відкритий завод в Гомелі, здатний виплавляти 1500 т на добу. Природно, при таких обсягах вони покривають свій ринок, а надлишки йдуть в Україну.

Україна вкрай важливо будівництво як мінімум ще одного заводу з виробництва листового скла. На сьогоднішній день йде обговорення декількох проектів в Чернігівській та Дніпропетровській областях. На жаль, поки все застигло на стадії переговорів, тому що немає рішення по фінансуванню: вартість капіталовкладень у нове підприємство складає близько 300 350 млн євро. Ресурсів одних акціонерів і внутрішніх інвесторів буде недостатньо, а банку не вигідно давати кредит під підприємство з терміном окупності до 10 ти років. Іноземні інвестори бачать в українському ринку виключно споживача листового скла, а будувати підприємства воліють в Росії чи Білорусі.

Сьогоднішній день асоціація ставить вирішення даної проблеми в список першочергових. Це стратегічна сировина, яке реально допомагає знизити споживання газу: кожні 10% склобою дають економію по газу в 3%. Щорічно українські склозаводи споживають близько 300 млн кубометрів газу. І чим більше ми будемо використовувати склобою, тим меншою буде ця цифра, а відповідно, і собівартість продукції. І що дуже важливо, ми зможемо знизити кількість шкідливих викидів в атмосферу, чого вимагають європейські норми. На жаль, в Україні склалася парадоксальна ситуація. Через те, що склобій проходить через руки кількох посередників, його ціна при вході на завод досягає 750 грн за тонну при початкових 300 грн. Підприємству економічно невигідно використовувати цю сировину, оскільки вартості шахти без урахування склобою 700 750 грн. Тому ми вважаємо, що сьогодні вкрай важливо ввести державну систему регулювання ціни на склобій, встановити його максимальну вартість. Також в країні відсутня ефективна система збору скляної маси у вигляді бою. З 1 млн 200 тис. сировини, які формуються щорічно, українськими заводами переробляється тільки 350 тис. тонн. Це питання було озвучено нами на зустрічі з главою державного підприємства «Укрекоресурси» Федором Васильовичем Лученко.

Після підписання меморандуму про співпрацю, ми плануємо приступити до розробки системи збору склобою і методики компенсації скляним заводам за його утилізацію, оскільки тільки вони можуть вести цю діяльність. Нас бентежить той факт, що за останній час в чотири рази збільшився експорт склобою з Україною в зв'язку з тим, що закупівельні ціни в Росії та Україні значно вище. Ми вже готуємо документи щодо введення мита на вивіз цієї стратегічної сировини. Я думаю, що Кабінет Міністрів України нас підтримає, інакше скляної галузі буде дуже складно утриматися на ринку. У планах асоціації робота по створенню ГОСТу на склобій. Ми розуміємо, що це довгостроковий проект, який вимагає відповідного фінансування. Тому ми будемо пропонувати підприємствам, що входять до складу «Скло України», пайова участь в цьому проекті. І сподіваємося, що в майбутньому вони зможуть отримувати склобій високої якості.

Асоціація розробляє і готує до розгляду програму популяризації скла. Поки вона обговорюється тільки на словах, ми готуємо відповідні плани і розрахунки. На жаль, заводи склотари дуже сильно залежать від купівельної спроможності споживача. Сьогодні на неї значно вплинуло зростання цін, і логічно, що багато українців вибирають дешевшу продукцію в ПЕТ упаковці. У Європі пік споживання даного виду упаковки вже пройшов. Вони прийшли до повного розуміння, що скло це оптимальний матеріал для зберігання якісної харчової продукції. Ми впевнені, що у програми є перспективи в Україну, проте для її успішної реалізації нам необхідно розібратися з більш вагомими проблемами галузі, про які я говорив спочатку.

Основні напрямки розвитку скляної галузі до 2010 р. і її науково технічне забезпечення

Основний шлях реалізації головної мети широке і прискорене впровадження інновацій в результаті активізації інвестиційної діяльності на всіх виробничих переділах. Посилення інноваційно інвестиційної діяльності послабить негативний вплив факторів, що обмежують розвиток підприємств, забезпечить кардинальне оновлення виробничого потенціалу, випуск традиційних і нових видів продукції при зниженні витрат усіх видів ресурсів і дотриманні норм з охорони навколишнього середовища.

Основний напрямок створення потужних вертикально інтегрованих структур, здатних успішно конкурувати на внутрішньому і зовнішньому ринках. Доцільна організація фінансово промислових груп, які керують діяльністю власних і сполучених підприємств і організацій на основі володіння значними частками пакета акцій, договорів комерційного партнерства і кредитних договорів.

В області інституційних перетворень є вдосконалення правового регулювання при створенні і функціонуванні холдингових компаній та інших видів інтегрованих структур. При цьому повинні зберегтися і вузькоспеціалізовані підприємства. Також слід розширити практику створення міні виробництв, які забезпечують поставку споживачам дрібних партій продукції для кінцевого споживача.

Концептуальні засади розвитку скляної промисловості України

Скляна промисловість в світі розвивається зараз прискорено, причому технологічні зміни відбуваються так швидко, що більша частина склопродукції, яка сприймається звичною, була розроблена лише в останньому десятилітті.

Зміни останніх років у світовій скляної індустрії підштовхнули до вражаючої реструктуризації деяких сегментів і агресивного, випереджаючого ринкового становища інших.

Двома найважливішими викликами конкурентів, які встали перед скляної промисловістю Україні, є зовнішня конкуренція з боку виробників скла з тих країн, де ще більш низькі витрати на робочу силу і витрати на екологію, і з боку високотехнологічних виробників тих видів скловиробів, які не виробляються поки в Україна.

Відповідь на ці виклики буде вимагати уваги у вигляді розумного інвестування, поліпшення виробничих процесів та науково дослідної підтримки, щоб створити додаткові напрями використання скла, а також знизити витрати на енергоносії та утилізацію відходів. На відміну від багатьох інших матеріалів, вживання повторно використаного скла фактично знижує витрати на енергоносії, в середньому від $ 3 до $ 8 на тонну (залежно від сегмента промисловості) в порівнянні з вживанням тільки первинної сировини.

Скляна відрости надає робочі місця 60,0 тис. кваліфікованим фахівцям і випускає продукцію кошторисною вартістю 2051,2 млн. грн. на рік.

Екологічні очікування вже підштовхнули до інвестування в устаткування для боротьби з викидами і поліпшення виробничих процесів. Ресайклінг стає все більш актуальним для промисловості, тому слід подбати про шляхи підвищення ефективності вторинної переробки.

Враховуючи, що виробництво скла вимагає значних капітальних вкладень в організацію виробництва і збуту, і те, що виробниче обладнання для одного типу скла неможливо пристосувати до виробництва інших типів, вирішальним є цільове інвестування в напрямку зростаючих сегментів промисловості при збереженні існуючих ринків.

Щоб відповісти на майбутні запити до 2020 року, скляна промисловість в цілому повинна розширити пропозицію енергоефективної продукції і зниження кількості викидів і відходів. Це відноситься і до самої технології, і до готових виробів. Промисловість буде потребувати зниження виробничих витрат, по крайній мере на 20% нижче за рівень в 1995 р. При економічно обґрунтованому збагаченні вторинної сировини виробничі процеси зможуть використовувати повторно до 100% від усієї номенклатури скловиробів. Енергоспоживання технологічних процесів потрібно знизити на 50% від нинішнього рівня шляхом збільшення інновацій в енергоефективність. Завдяки екологічно чистих технологій, викиди в повітря і воду вдасться знизити мінімум на 20% в порівнянні з нинішнім рівнем.

Якість сировини, устаткування і ціна енергоносіїв будуть безпосередньо впливати на економічні результати галузі. Ступінь використання енергії можна підвищити шляхом розробки поліпшених засобів утилізації відпрацьованого тепла на когенераційних установках. В інноваціях також потребують і виробництво вогнетривких матеріалів, і обладнання для технологічних процесів.

Теоретично для виплавки тонни скла потрібно близько 2,2 млн. Btu (британських теплових одиниць) енергії.

Насправді в Україну для виплавки тонни скла витрачається вдвічі більше енергії, враховуючи неефективність і втрати.

Для зниження енергоємності скляна промисловість повинна просунутися по чотирьох ключових напрямках, де будуть потрібні нові наукові дослідження та розробка технологій:

* переробка: удосконалення плавильних і рафінуючих процесів, а також процесів виготовлення та формування;

* технологія: розробка нових технічних прийомів стеклоделия, засобів управління процесами і комп'ютерного моделювання процесів;

* системи: для боротьби з викидами, розробка нових методів для повторного використання і сепарації скла з твердих відходів;

* продукція: розробка нових напрямів використання скла в інших галузях промисловості.

Класифікація напрямків розвитку скляної промисловості зображена нижче(рисунок 3. 4)

Рисунок 3. 4 Класифікація напрямків розвитку скляної промисловості

Пошук нових шляхів застосування скла та підвищення його якісних характеристик стає все важливішим, враховуючи конкурентні пропозиції від виробників альтернативних матеріалів.

Шляхом інновацій, які оптимізують склад і характеристики міцності скла, підвищиться рівень автоматизації і управління процесами виробництва, а впровадження комп'ютерного моделювання при проектуванні процесів і виробів, допоможе українському скляному виробництву відповідати світовим стандартам якості.

Інноваційна продукція з підвищеними енергозберігаючими, оптичними та міцності розширить ринок збуту для виробників скла, включаючи зростання експорту.

Розрахунок економічної ефективності

Техніко економічне обґрунтування проектів науково дослідних, дослівно технологічних робіт окремих завдань і науково технічних програм в цілому є документом, на підставі якого визначається не тільки доцільність підтримки діяльності наукових і виробничих колективів в області створення науково технічної продукції, а й оцінюється. Діяльність колективів за роботу в області інновацій.

При всій складності оцінки очікуваних результатів від розробки і впровадження технічних нововведень, особливо на початкових стадіях життєвого циклу, необхідні управлінські рішення, які дозволили б уникати помилок при прийнятті рішень, зводити до мінімуму відхилення фактичних результатів від запланованих. Для цього науковий персонал, фахівці підприємств повинні мати повну інформацію і методичну базу для наукового та техніко економічного обґрунтування прийнятих рішень в області інновацій.

Офіційно затверджена в 1977р. "Методика визначення економічної ефективності використання в народному господарстві нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій" за наявності низки положень, які не втратили актуальності в даний час, містить і такі, використання яких не відповідає сучасним вимогам економічного управління. Це відноситься, в першу чергу, до недоцільності використання в числі головного показника річного економічного ефекту. Істотні зміни основних показників не тільки в період освоєння нової продукції, але і в процесі серійного виготовлення вимагає врахування результатів за весь період експлуатації науково технічних результатів. Для сучасного управління інноваційною діяльністю на всіх рівнях потрібно також застосування більш диференційованого підходу до розрахунку цін на всіх етапах життєвого циклу виробу, обліку ризику при визначенні соціально економічної ефективності, оцінки результатів фінансової підтримки, уніфікації вихідної інформації та ін

Ця методика містить методичні та організаційні рекомендації щодо визначення соціально економічної ефективності розроблюваних і впроваджуваних проектів, сформульовані єдині вимоги до системи показників і методів їх визначення; даються рекомендації по визначенню рівня якості, розрахунку конкурентоспроможних цін, обліку ризику та невизначеності. На прикладах розрахунків конкретизуються методи визначення основних показників. Особливістю даних положень порівняно з офіційною методикою 1997 р. є те, що результати і витрати оцінюються не за рік, а за певний проміжок часу.

Якщо відсутні обмеження економічного або іншого характеру (забезпечення техніки безпеки, необхідних умов праці та охорони навколишнього середовища), термін служби встановлюється в прямій залежності від матеріального зносу на основі статистичних даних, що характеризують фактичні терміни служби техніки аналогічного призначення.

Ефективний період (строк морального зносу) це термін, протягом якого продукція залишається нової, забезпечує народногосподарський ефект. До розробки нормативів ефективний термін функціонування може бути прийнятий рівним 6 ти років, за окремими проектами допустимо індивідуальний підхід.

Якщо економічний термін служби менше фізичного, то при встановленні передбачуваного терміну використовують економічний термін служби. Якщо ж період появи нового виду техніки менше економічного терміну служби, то в розрахунок приймається період появи нової моделі.

Розрахунковий період повинен бути таким, щоб можна було оцінити рік, коли розробка дає позитивний результат. Він не може бути меншою за кількість років, в яких будуть мати місце додаткові капітальні вкладення та одноразові витрати.

Розрахунковий рік рік отримання результатів. Як правило, це рік, що передує початку освоєння нової продукції.

Розрахунковий період (горизонт розрахунку) вимірюється кількістю кроків.

Крок розрахунку інтервал між черговий фіксацією показників.

Залежно від темпів зміни показників розрахунки можуть проводитися по місяцях, кварталах, роках. В розрахунковий рік (рік отримання результатів) за крок розрахунку може бути прийнятий квартал або рік, у наступні рік.

Для розрахунку соціально економічного ефекту може бути використаний метод абсолютної або порівняльної ефективності. При використанні методу абсолютної ефективності потрібно повний розрахунок очікуваних результатів (обсяг робіт, цін), розрахунок повної собівартості, активної і пасивної частини основних засобів, розрахунок втрат у виробника у зв'язку з переходом на нову продукцію, змін економічних результатів у споживача. Такий метод розрахунку використовується при розробці та постановці на виробництво продукції, яка характеризується значною новизною, що вимагає реконструкції виробництва або будівництва нових об'єктів.

Для окремих складових розрахунку ефективності, таких як соціально екологічні витрати і результати, зміна величини оборотних коштів, супутні результати використовується прирістний метод: в розрахунку враховується різниця вартісних показників зі знаком "+" або " ".

При розрахунках узагальнюючих показників ефективності передбачається облік зміни цін по окремих видах продукції та послуг, ресурсів, курсів валют, індексів внутрішньої інфляції за весь розрахунковий період на основі перспективних планів і прогнозів органів державного управління в галузі економічної політики. Расчет узагальнюючих показників проводяться в національній валюті. Для спільних проектів можливий розрахунок і в національній валюті та в умовних грошових одиницях. Грошові потоки по зовнішньоторговельних операціях розраховуються у національній валюті і в тій валюті, куди буде експортуватися продукція або звідки будуть надходити ресурси. Результати розрахунку узагальнюючих показників подаються в табличній формі (див. додаток таблиця.

Основним показником ефективності проекту є чистий дисконтований дохід (інтегральний ефект, накопичений дисконтований ефект, прибуток).

Чистий дисконтований дохід (ЧДД) характеризує перевищення грошових надходжень над сумарними витратами, приведеними до єдиного моменту часу. Це реальний доход, який може забезпечити конкретний проект за розрахунковий період. ЧДД розраховується за формулою:

Pti очікуваний приплив коштів за i ий крок розрахунку (виручка від реалізації), руб.;

Зti витрати на виробництво і реалізацію продукції за i ий крок розрахунку, грн.;

t розрахунковий період (горизонт розрахунку), років;

ai коефіцієнт дисконтування.

На кожному кроці реалізації проекту розраховується вартісної результат сальдо між притоком грошових надходжень і відтоком, рівним виробничих витрат. Позитивна величина ЧДД за розрахунковий період є умовою економічної доцільності здійснення проекту. При порівнянні альтернативних варіантів кращим визнається варіант, у якого величина ЧДД максимальна.

Вартісна оцінка соціально екологічного ефекту від впровадження проекту враховується у величині ЧДД за умови документального підтвердження досягнутого результату.

На вимогу органів державного управління для обгрунтування доцільності державної фінансової підтримки розраховується бюджетна ефективність. При розрахунку припливу коштів (результату) враховуються:

Податки, збори, мита, відрахування в цільові фонди згідно з чинним законодавством;

Доходи від ліцензування, конкурсів, тендерів на розвідку, будівництво та експлуатацію об'єктів, передбачених проектом;

Платежі в погашення кредитів;

Комісійні платежі за супровід іноземних кредитів;

Дивіденди по належать державі акцій та інших цінних паперів, пов'язані з проектом;

До витрат (відтоку коштів) відносяться:

Бюджетні кошти, представлені у вигляді інвестиційного кредиту;

Бюджетні кошти, представлені на безоплатній основі (субсидування);

Бюджетні дотації;

Податкові пільги згідно з чинним законодавством.

До результатів (притоках) або витрат (відтоку) відносяться різницеві величини виділених з бюджету коштів на переселення працевлаштування громадян; виплати допомоги, матеріальної допомоги безробітним і т.д. (Якщо такі заходи передбачені проектом). При визначенні показників обов'язковий облік чинника часу.

Термін окупності це період (вимірюваний в роках і місяцях) починаючи з якого початкові вкладення та інші одноразові витрати, пов'язані з Проектом покриваються сумарними результатами Це тривалість часу, протягом якого недисконтовані прогнозовані надходження грошових коштів перевищать недисконтированную суму одноразових витрат (інвестицій). Терміном окупності вважається момент часу в розрахунковому періоді, після якого показник ефекту стає позитивним числом. Період повернення одноразових витрат визначається послідовним складанням величини доходу (Pti Зti) до моменту, коли одержувана сума не зрівняється з величиною одноразових витрат.

Термін окупності може визначатися від різного початкового моменту: від початку здійснення проекту, від дати введення в дію першого пускового комплексу, від завершення періоду освоєння проектної потужності.

Основний недолік показника терміну окупності в тому, що він не враховує весь ефективний період функціонування техніки, тому в ньому не відображається вся та віддача, яка має місце за межами терміну окупності. Орієнтація тільки на цей показник у випадках з високим рівнем ефективності та зниженням її в подальшому може істотно спотворити загальну оцінку ефективності в бік необгрунтованого завищення. У зв'язку з цим даний показник не може бути критерієм вибору, а використовується лише у вигляді обмеження при прийнятті рішення.

Якщо термін окупності проекту більше, ніж прийняте обмеження, то при відсутності інших, важливих для народного господарства республіки переваг, він виключається зі списків проектів, які потребують У фінансовій підтримці держави.

Розробляються проекти можуть забезпечувати однакові розміри доходів, але при цьому інвестиції для їх реалізації будуть різні. Тому розраховується відносний показник ефективності (прибутковості), що характеризує економію, що припадає ід один рубль вкладень. Індекс прибутковості (ИД) розраховується за формулою(3. 2):



ВД індекс прибутковості, ефект, який припадає на одиницю інвестицій;

Рti очікуваний приплив коштів за i ий крок розрахунку, грн.

Зti витрати на реалізацію проекту без одноразових витрат і капітальних вкладень за 1 ий крок розрахунку,. грн;

ti і tp порядковий номер відповідно 1 го кроку розрахунку і розрахункового року.

Якщо ІД> Е, то це означає, що прибутковість (рентабельність) проекту перевищує заздалегідь обраний норматив, проект стійкий, якщо він перевищує 1,2. Індекс прибутковості, близьке до Е, свідчить про невисоку стійкості проекту до можливих коливань доходів і витрат, постановка на виробництво такої продукції сумнівна.

Для оцінки стійкості проекту визначається внутрішня норма прибутковості (ВНД). Вона являє собою таку ставку дисконту, при якій забезпечується рівність вартості очікуваних грошових відтоків і очікуваних грошових припливів по кожному року розрахункового періоду. Якщо ВНД> Е, матиме місце ЧДД, проект ефективний, якщо ВНД <Е, проект неефективний.

У випадках, коли порівняння альтернативних проектів по ЧДД і ВНД призводить до протилежних результатів, перевага віддається проекту з більшим показником ЧДД. Показник постійної норми дисконту величина суб'єктивна, тому при аналізі і відборі проектів доцільно визначати величину ЧДД при декількох ставках дисконту.

Облік фактора часу.

Певна сума грошей, наявна в даний час, має більшу цінність, ніж така ж сума в наступні роки. Для обліку цієї особливості витрати і результати по кожному року протягом всього розрахункового періоду (t) приводяться до єдиного моменту часу розрахункового року (tp).

За розрахунковий рік приймається рік, що передує початку випуску продукції (використання розробки). Він може збігатися з початковим роком (роком початку фінансування робіт, якщо використання починається в тому ж році, коли починається фінансування). Приведення витрат і результатів є дисконтування. За допомогою дисконтування у проведених розрахунках враховується фактор часу. Вартісна оцінка наведених (дисконтованих) витрат та результатів за розрахунковий період визначається за формулою(3. 3):

Pt (Зt) вартісна оцінка відповідно результатів чи витрат за весь розрахунковий період, грн;

Pti (Зti) вартісна оцінка відповідно результатів чи витрат в i му році розрахункового періоду, грн.;

ati коефіцієнт приведення (дисконтування) витрат результатів в i році розрахункового періоду.

В якості норми дисконту може бути прийнята:

Соціальна норма дисконту, яка встановлюється органами управління республіки як мінімальний соціально економічний норматив, обов'язковий для оцінки проектів, за якими передбачається бюджетне фінансування (до розробки таких нормативів для проектів, включених до державного замовлення рекомендується застосовувати його в розмірі 10%);

Передбачувана середня процентна ставка по довгострокових позиках з урахуванням можливих суттєвих змін в системі кредитування;

Норма прибутковості конкретного інвестора.

Облік супутніх результатів.

1) Реалізація принципу "порівняння при рівності ефектів" вимагає обліку та оцінки супутніх результатів, тобто змін, яких відбудуться в суміжних областях. До числа супутніх змін відносяться:

Різниця у витратах на виробництвах, створених у зв'язку з появою нових технічних рішень;

Зміна транспортних умов;

Зміна збитку у споживача (обсягів недовипущенной продукції у зв'язку з простоєм основного обладнання) при відмові або аварійному виході з ладу;

Зменшення шкоди, обусло ва через відмову від реалізації проекту (вартість екологічних наслідків від забруднення навколишнього середовища, наслідки відмови від пожежно профілактичних заходів, зміни захворюваності трудящих та ін.).

Відвернений збиток враховується при розрахунку народногосподарського ефекту. Для цього із загальних витрат виділяється і віднімається та їх частина яка безпосередньо спрямована на досягнення конкретної мети, або в базовий варіант включаються додаткові витрати для забезпечення рівності соціальних ефектів.

Четвертий метод зваженої оцінки соціально екологічних змін. За допомогою відповідних показників, кожен з яких розраховується в своїх одиницях виміру й ранжирується за своєю відносної важливості, визначається зважений коеффіцнент поліпшення соціально екологічної ефективності. В основу розрахунку приймаються нормативи, встановлені централізовано по формулі (3. 4).

Bj вагомість (значимість) відповідного j го соціально екологічного показника;

Псоцфj і Псоцнj фактичне та нормативне значення j го показника в натуральних одиницях.

2) Якщо поліпшення соціально екологічних умов не представляється можливим висловити у вартісній оцінці витрат і результатів, то рішення про перевагу того чи іншого варіанта приймаються за допомогою експертної оцінки.

Облік ризику та невизначеності

Реалізація розроблюваних "проектів відноситься до майбутнього періоду, результати яких не можуть бути визначені з абсолютне точністю. У цьому зв'язку всі розрахунки повинні проводитися з урахуванням ризику і невизначеності. Ризик є результат несприятливого результату прийнятого локального рішення і має місце тоді, коли ситуація може бути оцінена на основі даних попереднього періоду. Невизначеність виникає в тих випадках, коли ймовірність наслідків! доводитися визначати суб'єктивно. Ризики невизначеність незалежно від їх конкретних форм представляють зменшення реальних результатів в порівнянні з очікуваними.

Для оцінки ефективності проектів необхідно визначити величину ризику, що залежить від розробників (вона враховується при визначенні конкурентоспроможної ціни), і розміри ризику, що залежать від підприємницької діяльності (вони враховуються при визначенні реальних ринкових цін). При оцінці чистого дисконтованого доходу враховуються всі види ризику незалежно від причин їх виникнення.

Для обліку фактора невизначеності і ризику використовуються наступні методи:

Коригування параметрів проектів і економічних нормативів в процесі економічного обґрунтування: використання помірних прогнозів, техніко економічних параметрів, цін, коливань курсу валюти, термінів виконання робіт;

Визначення стійкості досягнення очікуваних результатів;

Формалізований опис невизначеності, експертна оцінка, для проведення якої необхідний повний перелік можливих ризиків по стадіях життєвого циклу продукції.

Ризик недоотримання передбачених проектом доходів суто індивідуальний.

Проект вважається стійким і ефективним, якщо у всіх розглянутих ситуаціях інтереси учасників дотримуються, а можливі несприятливі наслідки усуваються за рахунок створених запасів.

Для оцінки стійкості проекту визначається обсяг випуску, при якому виробництво вважається беззбитковим (Рівноцінний поняття "поріг рентабельності", "точка окупності".). Беззбитковим виробництвом (БП) вважається кількість одиниць продукції, які необхідно зробити і реалізувати, щоб повністю перекрити річні постійні та змінні питомі витрати. Формула розрахунку(3. ):

Зпост постійні витрати за рік (витрати, які умовно залишаються незмінними від обсягів і масштабів виробництва: утримання управлінського персоналу, амортизаційні відрахування, адміністративно господарські витрати), грн.;

Цт ціна одиниці продукції, грн.;

Зпер змінні витрати на одиницю продукції (витрати на які змінюються при зміні обсягів випуску в тій же пропорції: витрати на купівлю сировини, матеріалів, енерговитрати на технологічні цілі, транспортні витрати, основна заробітна плата, податки, що включаються в собівартість), грн.

Доцільним визнається проект, у якого точка беззбитковість буде менше значень мінімальних обсягів виробництва і продажів.

Проект вважається стійким, якщо рівень беззбитковості не перевищує 0,6 0,7 після освоєння проектної потужності. Показник, близьке до 1.1 свідчить про недостатню стійкості проекту.

Розрахунок економічної ефективності інвестиційного проекту організації виробництва.

У практичних ситуаціях ця таблиця, у відомому сенсі, є завершальною. При її створенні повинен враховуватися весь план здійснення проекту, що залежить від результатів маркетингових досліджень (обсяг реалізації і умови продажу: в кредит, з авансовими платежами і т.д.), розрахунків виробничих та інших витрат, придбання і зміни активів, умов утворення коштів для здійснення проекту і т.д.

Поток реальних грошей складається з трьох частин:

потоку реальних грошей від операційної або виробничої діяльності;

потоку реальних грошей від інвестиційної діяльності;

потоку реальних грошей від фінансової діяльності.

У розрахунку потік реальних грошей від інвестиційної діяльності відображаються платежі за придбані активи, а джерелом надходжень служать надходження від реалізації активів, які не використовуються у виробництві. У цьому розділі повинні бути вказані не тільки витрати на знову придбані активи, але і балансова вартість наявних у власності підприємства активів на дату початку проекту. Витрати на придбання активів у майбутні періоди повинні бути вказані з урахуванням інфляції на основні фонди.

Як було зазначено в основному тексті Рекомендацій, основною умовою здійсненності проекту є позитивність сальдо реальних грошей на будь якому кроці розрахунку.

Якщо на деякому кроці сальдо реальних грошей стає негативним, це означає, що проект в даному вигляді не може бути здійснений незалежно від значень інтегральних показників ефективності.

Таблиця 3. 1 Потік реальних грошей (потік готівки)

NN строк	Найменування показників	Значення показників по рокам (тис. грн.)
		Первісний стан	2013	2014	2015
1	Операційна діяльність	147300	292074	494495	721910
2	Продажі та інші надходження	253000	429480	697600	999750
3	Матеріали та інші комплектуючі	48000	56000	89000	120000
4	Інші прямі витрати	22680	28356	37730	67900
5	Загальні витрати та податки	15730	40550	68000	81950
6	Відцотки по кредитам	19290	12500	8375	7990
7	Інвестиційна діяльгність	13000	71720	0	192000
8	Надходження від продажі активів	0	71720	0	192000
9	Витрати на придбання активів	13000	0	0	0
10	Фінансова діяльність	246000	14000	134000	264000
11	Власний капітал	200000	0	0	0
12	Короткострокові кредити	0	0	0	0
13	Довгострокові кредити	53000	0	0	0
14	Погашення заборгован. по кредитам	7000	14000	14000	14000
15	Виплата дивідендів	0	0	120000	250000
16	Надлишок коштів	448300	777554	1281095	1841660
17	Загальна потреба у коштах	0	0	0	0
18	Сальдо на кінець року	448300	1225854	2506949	4348609

Число в рядку 18 на даному кроці дорівнює сумі значень у рядку 18 на попередньому кроці <**> і в рядку 16 на даному кроці.

Інтегральні показники ефективності.

Для прикладу розрахунку приймаємо норму дисконту Е = 200% (Е = 2,0).

Складові в першій сумі представляють собою значення дисконтованого ефекту, в якому зі складу витрат виключені капіталовкладення; складові друга сума дисконтовані капіталовкладення, взяті зі зворотним знаком.

Розрахунок за вище приведеними формулами дає наступний результат:

S = 276889,2тис. грн.

K = 80190тис. грн.

ЧПД = S K = 196699,2 тис. грн.

Індекс прибутковості: ІП=3,45

ВД = 4,278.

Таким чином, і по чистому дисконтованого доходу, і за індексом прибутковості проект є вигідним (прибутковим).

Перевіримо значення внутрішньої норми прибутковості (ВНД) проекту.

Рішення рівняння дає ВНД = 2,1 = 210%.

Таким чином, внутрішня норма дохідності має досить високе значення. З таблиці для потоку грошових коштів виходить, що з урахуванням дисконтування термін окупності протягом трьох років від запровадження на виробництві (2012 р.). Тобто у продовж трьох років об'єм продаж буде істотно збільшуватися (рисунок 3. )

...