Економічна ефективності діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка ефективності діяльності підприємства як складної ієрархічної системи

Поняття ефективності - одне з центральних в економічній теорії та практиці. На будь-якому напрямі суспільного життя вона визначає доцільність дій господарюючого суб'єкта в економічній системі. Розрізняють суспільну, виробничу, соціальну, технічну, економічну ефективність. Технічна ефективність визначає результативність дій, спрямованих на вдосконалення техніки і технології, соціальна - на поліпшення умов праці, психологічного клімату в трудовому колективі тощо, економічна - на підвищення прибутковості всієї господарської діяльності, суспільна - на подолання нерівності в розподілі доходів і підтримання соціальної справедливості, виробнича - на мінімізацію витрат і максимізацію прибутку. Всі види ефективності тісно пов'язані між собою, взаємозалежні і разом визначають ефективність економічної системи країни загалом.

Результати роботи підприємства аналізують за показниками, що характеризують сторони його діяльності, їх вибір залежить від мети аналізу. Визначення стратегічних цілей потребує порівняння результатів діяльності конкретного підприємства з підприємствами-конкурентами. Для такого аналізу вибирають узагальнюючі показники, що відображають діяльність окремих напрямів або структурних підрозділів. Визначення тактичних цілей потребує контролю діяльності підприємства, тобто розрахунку показників ефективності функціонування окремих підрозділів або виробництва окремого виду продукції.

Планування як розробка завдань підприємства на перспективний і поточний періоди передбачає співставлення вигоди використання різних видів ресурсів або їх поєднання у певному періоді та можливості їх зміни в майбутньому. Кожна з цілей, що стоять перед підприємством, потребує аналізу низки показників, що дає змогу прийняти конкретні рішення щодо поведінки підприємства. Джерелом інформації є звітність підприємства: річний бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух капіталу, звіт про рух коштів та ін. На основі даних звітності визначається кінцевий результат роботи підприємства у вигляді нарощування власного капіталу за звітний період. Діяльність підприємства можна проаналізувати за економічними показниками, об'єднаними у групи, кожна з яких характеризує економічний потенціал підприємства, економічну ефективність, конкурентоспроможність і фінансову стійкість.

Економічний потенціал підприємства характеризують: активи фірми, обсяг продажів, прибуток чистий і валовий, основний і оборотний капітал, власний і позичковий капітал, виробничі потужності, науково-дослідні роботи та ін.

Ефективність діяльності підприємства аналізують за такими показниками: прибуток, норма прибутку, рентабельність, а також показниками використання трудових ресурсів (продуктивність праці), основних виробничих фондів (фондовіддача, фондомісткість), матеріальних ресурсів (матеріаломісткість, матеріаловіддача) та ін.

Продуктивність праці є узагальнюючим показником оцінки економічної ефективності суспільного виробництва і в загальному вигляді вимірюється як відношення виробленого національного доходу в країні до середньої чисельності працівників, зайнятих у галузях матеріального виробництва. В окремих галузях продуктивність праці обчислюється за валовою продукцією і визначається її кількістю, виробленою в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції. На рівні підприємства основними показниками продуктивності праці є виробіток і трудомісткість. Виробіток (прямий показник) визначає кількість продукції, виробленої в одиницю часу, трудомісткість (обернений показник) визначає витрати часу на виробництво одиниці продукції. Вони розраховуються за формулами де W - виробіток; t - трудомісткість виробленої продукції; Q - обсяг виробленої продукції; Т - витрати живої праці на виробництво одиниці продукції.

Основними показниками ефективного використання основних фондів є фондовіддача, фондомісткість, матеріаловіддача і матеріаломісткість.

Конкурентоспроможність підприємства можна оцінити за показниками обсягів продажів і їх збільшення, зростання рентабельності.

Фінансова стійкість підприємства характеризується можливістю покривати за власні кошти вклади в основні фонди, оборотні кошти, нематеріальні активи, не допускаючи при цьому невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості та сплачуючи за своїми зобов'язаннями у визначені терміни. Фінансове становище підприємства можна проаналізувати за показниками платоспроможності, ліквідності, ефективності використання активів і власних коштів. Платоспроможність - це показник, що характеризує здатність підприємства виконувати свої зобов'язання. Коефіцієнт платоспроможності дорівнює Коефіцієнт платоспроможності вимірює фінансовий ризик, тобто вірогідність банкрутства. Високий Кп свідчить про мінімальний фінансовий ризик і гарні можливості для залучення додаткових коштів інвесторів, низький - навпаки. Ліквідність - це здатність вчасно сплатити борги (зобов'язання). Що вищий коефіцієнт ліквідності, то більша платоспроможність фірми.

В умовах ринкової економіки зростає цінність вірогідної інформації про результати діяльності підприємства. Прийняття рішення на основі необ'єктивної інформації може призвести до банкрутства. Крім того, вибір партнера на ринку й ефективність співробітництва з ним також залежать від вивчення фінансового становища майбутнього партнера.

Система оцінки діяльності підприємства як ієрархічної структури, що активно взаємодіє з оточуючим середовищем

Ефективна діяльність організації припускає, що її менеджмент володіє навичками ведення операцій в умовах невизначеності середовища. Невизначеність - це недостатність інформації для прийняття рішень. Існують дві базові стратегії організації в умовах високої невизначеності середовища: адаптація до змін зовнішнього середовища і вплив на середовище, з метою зробити його більш сприятливим для функціонування компанії.

Якщо організація зустрічається з високим рівнем невизначеності в плані конкуренції, державного регулювання, тоді можна використовувати стратегію адаптації. Це означає:

1. Постійне спостереження за зовнішнім середовищем, координація взаємодії організації з його ключовими елементами. Необхідно в структуру апарату управління ввести посаду спостерігача, який буде виконувати дві функції: займатися пошуком і обробкою інформації про зміни за межами організації і представляти інтереси організації за її межами.

2. Прогнозування і планування змін у зовнішнім середовищі, як найважливіший з видів діяльності фірми. Планування використовується при високому рівні невизначеності зовнішнього середовища.

Гнучка структура. Дослідження показують, що вільна, гнучка структура дозволяє більш ефективно адаптуватися до зовнішніх змін і проводити внутрішні трансформації. Характеристика органічної і ієрархічної структури

Злиття і створення спільних підприємств. Такі підприємства створюються для реалізації складних, зв'язаних зі значними інвестиціями проектів коли одна з компаній не має достатнього досвіду.

Другий варіант стратегії організації в умовах невизначеності середовища полягає в тім, що компанія прагне вплинути на його фактори. До широко розповсюджених способів впливу на середовище відносяться реклама і зв'язки з громадськістю, політична діяльність і членство в асоціаціях.

1. Реклама і зв'язки з громадськістю. Реклама є дуже ефективним методом керування попитом на продукцію компанії. Компанії витрачають великі кошти для того, щоб впливати на потреби споживачів.

Реклама - розповсюджений метод зниження рівня невизначеності середовища щодо показників. Методи встановлення і підтримки зв'язків із громадськістю спрямовані на формування суспільної думки про саму компанію, її іміджу, а не про її товари.

2. Політична діяльність - спроби організації вплинути на законодавство і державне регулювання. Багато організацій мають у законодавчих органах свої лобі.

3. Торгові асоціації. Багато організацій, що мають подібні інтереси, поєднуються в торгові асоціації і спільні зусилля намагаються вплинути на зовнішнє середовище.

Поняття ефекту та ефективності у визначеності діяльності фірми

Будь-яка діяльність має певний результат, який людина завжди прагнув оцінити. З розвитком виробництва, а особливо його промислового масштабу, ця оцінка, прагнення «одержувати більше натомість на менше або, принаймні, стільки ж» спровокувала появу концепції ефективності виробництва - як окремої серйозною складовою вивчення економіки організації. Потрібно розрізняти поняття «ефект» і «ефективність».

Ефект - абсолютний показник результату будь-якої дії чи діяльності. Він може бути як позитивним, так і негативним.

Ефективність - відносний показник результативності і може бути тільки позитивною величиною.

Розрахунок економічної ефективності рекомендується проводити шляхом порівняння витрат з економічним ефектом як грошовим виразом результату за формулою:

Ефективність (Е) = (Результат (Р) / Витрати (З)) * 100%

Витрати (З) та результати (Р) можуть зіставлятися між собою різними способами, при цьому одержувані показники мають різний зміст, акцентуючи ту чи іншу сторону категорії «ефективність»:

показник виду Р / 3 характеризує результат, отриманий з одиниці витрат;

ставлення З / Р означає питому величину витрат, що припадають на одиницю досягається результату;

різниця Р-З характеризує абсолютну величину перевищення результатів над витратами;

показник Р-З / З дає оптимальну величину ефекту;

показник Р-З / Р відображає питому величину ефекту, що припадає на одиницю отримуваного результату.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.

У зарубіжних країнах а розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін ~ продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи ~ це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва.

підприємство конкурентоспроможність стратегія адаптація

Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати)

Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно.

Йдеться про корисний кінцевий результат.

Можна розрізняти:

кінцевий результат процесу виробництва;

кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об'єднання підприємства).

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, вимірюваний обсягом продукції у натуральній і вартісній формах, другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності - прибуток.

Види ефективності Ефективність виробництва (продуктивність системи) має визначення і застосування для аналітичних оцінок і управлінських рішень. З огляду на це важливим є вирізнення за окремими ознаками відповідних видів ефективності (продуктивності), кожний з яких справляє певне практичне значення.

Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності підприємства. Перш за все результат (ефект) виробництва буває економічним або соціальним.

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (в об'єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економш тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може слугувати необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу.

У кінцевому підсумку змістовне тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є утворювальною субстанцією багатства і мірою витрат, необхідних для його нагромадження. Саме тому підвищення ефективності виробництва (продуктивності системи виробництва і обслуговування) можна вважати конкретною формою проявлення цього закону.

Суттєва характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення у загальній методології її визначення, математично формалізована форма якої має вигляд:

В даний час використовуються різні терміни, по-своєму характеризують співвідношення результату з певними цільовими установками - результативність, доцільність, економічність, продуктивність, дієвість.

Ефективність - характеристика процесів і впливів суто управлінського характеру, що відображає перш за все ступінь досягнення переслідуваних цілей, тому ефективністю володіє лише цілеспрямована взаємодія. Під ефективністю також розуміють:

певний конкретний результат (ефективність дії чого-небудь);

відповідність результату або процесу максимально можливому, ідеальному або плановому;

функціональна різноманітність систем;

числову характеристику задовільності функціонування;

ймовірність виконання цільових установок і функцій;

ставлення реального ефекту до необхідного (нормативного) ефекту.

Поняття ефективності організації в дореформений період

У науці, присвяченій економіці та управління, розвиток поняття «ефективність» історично починається з ефективності виробництва підприємства. Питання ефективності в нашій країні широко висвітлювалися в науковій літературі і детально розглядалися в нормативно-методичних та інструктивних матеріалах відповідних органів управління. Однак в умовах державної власності і відсутність ринку ресурсів, продукції, капіталу практично всі рішення у відносинах використання ресурсів приймалися централізовано. Відповідно всі зусилля були зосереджені на аналізі, контролі та плануванні, як правило, поточної результативності (ефективності) виробництва підприємства.

У вітчизняній науці та практиці матеріал, присвячений ефективності виробництва, був трьох видів: апробований, що міститься в нормативних актах (методиках, інструкціях і т.п.); висвітлює дискусійні питання, відображені в спеціальній літературі, а також що стосується до кінця не вирішених питань ( питання про єдиний або диференційований коефіцієнті економічної ефективності; про облік чинника часу при визначенні одноразових і поточних витрат, особливо для деяких видів техніки; про методичному підході до визначення розрахункової та фактичної економічної ефективності автоматизації інформаційних процесів управління виробництвом).

Ефективність виробництва в дореформений період розглядалася у двох аспектах: як макроекономічна категорія (в політекономії), що носила характер, що політизується, і як розрахункова одиниця (що складається з безлічі показників) в плановій і бухгалтерської звітності підприємств, галузей.

Політекономічний зміст ефективності господарювання визначається як система відносин з приводу кінцевих народногосподарських результатів, які виражають ефективність на всіх стадіях процесу відтворення. Тому ефективність господарювання включає не тільки ефективність управління власне процесом виробництва, але і всіма фазами відтворення і виражає (в зіставному показнику або групою показників) міру реалізації економічного інтересу.

У зв'язку з цим поняття ефективності виробництва розглядається як одна з форм прояву економічних законів.

За цим визначенням, вивчаючи ефективність, галузеві і спеціальні економічні науки тим самим вивчають дію загальних законів у специфічних умовах галузевої структури виробництва, окремих підприємств або інших ланок народного господарства, у конкретному прояві, в обумовленому місці і часу.

Размещено на Allbest.ru