Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Темою моєї курсової роботи є інфраструктура ринку та її роль в регулюванні економічних процесів. Вивчення даної теми дуже актуально і важливо на даному етапі розвитку ринкових відносин.

Інфраструктура - невід'ємна частина ринку, отже, її вивчення необхідне для становлення, стабільного розвитку і функціонування ринкових механізмів, для оптимізації дії різних законів ринку, які забезпечують процес товарообігу, та задовольняють потреби населення та регулюють соціальну сферу суспільства.

При адміністративно-плановій системі господарювання підхід до інфраструктури сильно відрізнявся від її розуміння в умовах ринкової економіки. У централізованій системі продукт розподілявся незалежно від існування інститутів, що сприяють його руху від виробника до кінцевого споживача. При переході до ринку підприємствам доводиться самостійно налагоджувати господарські зв'язки, щоб забезпечують збут їхньої продукції на ринку. Крім того, змінилася і система розрахунків між господарюючими суб'єктами ринку, що обумовило виникнення фінансових установ, які є елементами інфраструктури.

Вивчення інфраструктури важливо не тільки в сфері виробництва, але стосується соціального і культурного життя суспільства. З наданням більшої волі дій громадянам з'являються організації, що забезпечують їхню самостійну діяльність, виходячи з їхніх власних інтересів.

Перехід до ринкових відносин ще не закінчено, багато ринкових механізмів і законів ще не сформувалися, діють не в повну силу. Щоб завершити цей процес, прийти до стабільного, урегульованого ринку, необхідно вивчати існуючі ринкові інститути, історію їхнього виникнення, виявляти їхні недоліки, виробляти рекомендації з поліпшення їхнього функціонування.

Важливим моментом є вивчення закордонного досвіду. Тому що зародження основ ринку і його елементів відбулося в країнах Європи й Америки. Однак пряме перекладання закордонного досвіду на українську дійсність не припустимо, тому що необхідно враховувати українську специфічну організацію господарювання. Таким чином, необхідно знайти оптимальне сполучення ринку нашої країни і позитивних рис закордонних ринків.

1. Поняття інфраструктури

У період планової економіки склалася диспропорція між розвитком базисних галузей і інфраструктурою через заниження ролі інфраструктури, недостатніх капіталовкладень внаслідок розуміння її як вторинного елемента стосовно основного виробництва.

Однією з особливостей сучасного етапу розвитку країни є підвищення ролі й удосконалення інфраструктури.

Термін «інфраструктура» відбувся від лат. - «infra» - нижче, під; «structura» - будівля, розташування. Незважаючи на широке використання терміну «інфраструктура» існують різні трактування поняття.

Одна група авторів визначає інфраструктуру як усю систему обслуговування, вбачаючи функцію інфраструктури в «наданні послуг виробництву і населенню», у «обслуговуванні виробництва і населення».

Інші розуміють під інфраструктурою тільки систему виробничого обслуговування, вбачаючи її призначення в «створенні загальних умов виробництва», у «забезпеченні діяльності основного виробництва».

Відома і така точка зору, відповідно до якої інфраструктура складає накопичене матеріальне багатство, як сукупність об'єктів і споруджень, «що забезпечують, необхідні матеріально-технічні умови для успішного функціонування підприємств промисловості, як частина національного багатства, що покликана забезпечити безперешкодне поле діяльності».

Функціонування ринку передбачає постійний рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Для цього потрібні певні організації, які, діючи в рамках закону, обслуговують ринкові відносини. Тобто, сучасному ринковому господарству необхідна відповідна інфраструктура.

Слово «інфраструктура» означає основу, фундамент, внутрішню будову системи. Стосовно ринку - це сукупність організаційно-правових форм, за допомогою яких здійснюється функціонування й поєднання в єдине ціле ринкових відносин. А це означає, що ринок складається не тільки з тих, хто робить свій підприємницький, споживчий, трудовий або державний бізнес. Взаємні відносини між ними зумовлюються великою кількістю організаційних форм, які допомагають суб'єктам ринку реалізувати свої ділові інтереси.

Інфраструктура виступає як механізм функціонування підприємництва. Вона заповнює величезний економічний простір від виробництва до споживання. Отримуючи вироблену продукцію, вона організовує укладання контрактів на постачання, просуває товарні потоки по галузях і регіонах, регулює збут і обслуговування економічної системи. Тому ефективність функціонування ринкової економіки в першу чергу залежить від комплексності й ефективності її інфраструктури.

Поняття інфраструктура відображає сукупність різних установ та інститутів, певних видів діяльності, які забезпечують рух об'єктів власності: банки фондові й товарні біржі, біржі робочої сили, валютні біржі, інформаційні біржі тощо.

2. Види інфраструктури

Деякі підручники виділяють виробничу, соціальну та ринкову інфраструктуру.

При розгляді питання про виробничу інфраструктуру важливо виділити те, що вона не виробляє який-небудь продукт, а лише створює необхідні умови для його виробництва.

Інфраструктурні елементи економіки є лише наслідком своєрідних функцій, покладених економікою на інфраструктуру. Ці функції з часом змінюються, і все більш відокремлюються від функцій основного виробництва. Тому у визначенні виробничої інфраструктури первинною ознакою повинні виступати її функції, що складаються в забезпеченні виробництва.

Функціональною специфікою виробничої інфраструктури є:

Праця, яка витрачається в галузях виробничої інфраструктури є продуктивною, вона збільшує вартість національного доходу.

У галузях інфраструктури створюється продукт у новій матеріально-речовій формі.

Неможливо резервувати чи складувати продукцію галузей інфраструктури, тому що вона виявляється у формі процесу переміщення, збереження, передачі інформації

Не можна характеризувати виробничу інфраструктуру як допоміжну і тим більше другорядну сферу.

Функціонування інфраструктури носить подвійний характер: з одного боку - обслуговування матеріального виробництва, з іншого боку - відтворення трудових ресурсів, самої людини, тобто фактора який також безпосередньо бере участь у виробництві.

Соціальна інфраструктура. - сукупність об'єктів галузей сфери обслуговування (транспорту і зв'язку по обслуговуванню населення; утворення, охорони здоров'я) діяльність яких спрямована на задоволення особистих потреб, забезпечення життєдіяльності й інтелектуального розвитку населення.

Необхідно відзначити подібність виробничої і соціальної інфраструктури, яка полягає в тому, що зміна вартості товару відбувається як у виробничій сфері, так і в соціальній сфері (ремонт взуття, одягу).

Функції соціальної інфраструктури:

1. Виховання підростаючого покоління, одержання кваліфікації, перекваліфікації (освіта, утворення)

2. Збільшення тривалості періоду працездатності (охорона здоров'я)

3. Запобігання зниження продуктивності праці в протягом робочого дня. (громадське харчування, пасажирський транспорт).

4. Забезпечення умов для відпочинку працівників, підвищення їхнього культурного рівня (житлове господарство, культура, мистецтво).

Новим видом інфраструктури є ринкова інфраструктура. З розвитком ринкового механізму в економіці країни з'являється необхідність створення спеціалізованого виду діяльності для задоволення потреб окремих ринків, організованої системи, що відображає попит та пропозиція. Поява ринку обумовило виникнення нових організація, установ, що забезпечують його цивілізоване функціонування.

Сучасна інфраструктура ринкової економіки сформувалась у результаті тривалої еволюції товарного виробництва. Разом з цим формувалися й її функції:

- організаційне оформлення ринкових відносин;

- полегшення учасникам ринкових відносин реалізацію своїх інтересів;

- спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищення оперативності й ефективності їхньої роботи на основі диференціації ринкових ніш, які вони заповнюють;

- полегшення форм юридичного й економічного контролю, державного й громадського регулювання ринкових відносин.

3. Основні елементи ринкової інфраструктури та їх вплив на регулювання економіки

Елементи ринкової інфраструктури:

- підприємства роздрібної та оптової торгівлі;

- кредитна система й комерційні банки;

- емісійна система й емісійні банки;

- організаційно оформлене посередництво на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;

- аукціони, ярмарки та інші форми організованого позабіржового посередництва;

- система регулювання зайнятості населення й центри (державні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);

- інформаційні технології й засоби ділової комунікації;

- податкова система й податкові інспекції;

- система страхування комерційного, господарського ризику й страхові (державні й недержавні) компанії;

- спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства й засоби масової інформації;

- торгові палати, інші громадські й добровільні державно-громадські об'єднання ділових кіл;

- митна система;

- професійні спілки працюючих за наймом;

- комерційно-виставочні комплекси;

- система вищої і середньої економічної освіти;

- консультативні (консалтингові) компанії;

- аудиторські компанії;

- громадські і державно-громадські фонди, призначенні для стимулювання ділової активності;

- спеціальні зони вільного підприємництва тощо.

Елементи інфраструктури не можуть бути нав'язані зовні, сконструйовані в міністерських кабінетах. Вони породжуються потребами ринку, діловими відносинами.

Для зручності аналізу всі елементи ринкової інфраструктури зведемо в три групи. Див. схему 1.

Схема 1. Класифікація ринкової інфраструктури

Виходячи з цього, можна говорити про два види ринкової інфраструктури: спеціалізовану, тобто таку, яка обслуговує окремі ринки (ринок товарів, послуг, цінних паперів і т. ін.); загальну, тобто таку, яка обслуговує всю економічну систему, нею зайнятий весь економічний простір від виробника до споживача.

Загальна інфраструктура обслуговує ринкову економіку в цілому. З певною мірою умовності сюди можна віднести: грошову, фінансову, кредитну й податкову системи.

ГРОШОВА СИСТЕМА

Гроші виступають основним інструментом функціонування ринкової економіки. Це обумовлюється тим, що вони опосередковують усі економічні відносини людей з приводу купівлі - продажу результатів їхньої діяльності. Свої функції гроші виконують у результаті безперервного руху в сфері обігу.

Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично формується в країні й закріплюється її законами. Ця система включає в себе ряд взаємопов'язаних елементів:

a) масштаб цін національної грошової одиниці, якій забезпечує її купівельну спроможність;

b) певний порядок карбування національних монет;

c) емісія державних грошових знаків і порядок їхнього обігу (забезпечення, випуск, вилучення);

d) організація й регламентація безготівкового обороту;

e) організаційні центри грошового обігу (міністерство фінансів (казначейство), центральний емісійний банк).

Цінність грошей визначається купівельною спроможністю, інтернаціональною вартістю, а також попитом і пропозицією.

Існують різні види грошей:

Кредитно - паперові гроші - це всі види грошей, які не мають внутрішньої товарної вартості. До них входять різні види грошей, які об'єднуються в дві великі групи: готівкові й безготівкові (депозитні) гроші. Готівкові гроші - це переважно паперові у вигляді банкнот і казначейських білетів. До них відносяться й різного роду грошові сурогати: державні цінні папери, колишні українські купони й розмінна монета.

Безготівкові або депозитні гроші - це найбільш розповсюджений вид кредитних грошей, на які припадає до 90% всієї грошової маси країни. Основою цього підвиду кредитних грошей є депозит - тимчасово вільний грошовий капітал, поміщений на поточний рахунок банку. Рух безготівкових грошей здійснюється за допомогою певних кредитних засобів обігу й платежу. Це векселі, платіжні доручення, розрахункові чеки, акредитиви, електронні гроші, кредитні картки.

Електронні гроші не є новим різновидом грошей. Це ті ж самі безготівкові гроші, але в основі їхнього обігу лежить нова технологія, яка дозволяє переказувати гроші й реєструвати інформацію про ці перекази без паперовим способом за допомогою електронних розрахункових систем.

ФІНАНСОВА СИСТЕМА

Гроші обслуговують усі ринкові відносини, охоплюють всі сфери й рівні ринкової економіки, де відбуваються процеси перетворення товарних форм у грошові і навпаки. А це передбачає наявність певного організаційного механізму, який забезпечує нормальне функціонування грошової маси. Таким механізмом є фінансова система.

Вперше термін «фінанси», що означає грошовий платіж, став застосовуватися в XII-XVст. в Італії при грошових торгових розрахунках і в банківських операціях. Згодом термін утверджується як поняття, пов'язане з системою грошових відносин, утворенням грошових ресурсів, які держава мобілізовувала для виконання своїх функцій. У сучасних умовах фінанси - це сукупність економічних відносин, які опосередковують утворення, розподіл і використання фондів грошових коштів у процесі розподілу і перерозподілу суспільного продукту й національного доходу.

Основу фінансової системи країни складають центральний (державний) і місцевий бюджети. Саме бюджет дає державі можливість вирішувати ті соціально-економічні проблеми, які не в стані розв'язати механізм ринку. Що мається на увазі? Через бюджет (податки і видатки) відбуваються перерозподіл доходів з тим, щоб забезпечити певну справедливість, здійснюється фінансування соціальних програм (освіта, охорона здоров'я, пенсійне забезпечення тощо), оборони, державного управління, фундаментальної науки. Серед бюджетних статей є витрати, пов'язані з рішенням регіональних, структурних та інших проблем загальнонаціонального порядку.

У той же час бюджет не повинен бути перевантаженим надмірною централізацією економічних, соціальних функцій тому, що чим більше функцій, особливо господарських, бере на себе держава, тим більше вона повинна концентрувати в бюджеті грошових коштів. А основним джерелом цих коштів є податки. Отже, централізація господарських функцій в руках держави неминуче веде до посилення податкового пресу, що певною мірою підриває підприємницьку ініціативу. Тому в країнах з розвинутою ринковою економікою розміри бюджету намагаються утримати в таких обсягах, які дозволяють державі робити те, чого не може зробити ринок, і не більше. Цим виключається необґрунтоване втручання держави в економіку. Перетворення бюджетних асигнувань у капіталовкладення допускається лише в особливих випадках, коли реалізуються цільові народногосподарські програми, які ретельно контролюються законодавчими органами. В ринковій економіці ті, хто шукає джерела фінансування інвестицій, звертаються не до уряду з його бюджетом, а до банків і фондової біржі.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА.

Ядром кредитної інфраструктури є банківська система. Банківська система - це одна з найбільш важливих частин економіки, що забезпечує грошові розрахунки між суб'єктами ринку, які господарюють, та надає кредити для їхнього розвитку.

Найбільш розповсюджена будівля банківської системи є двох'ярусна, де перший ярус представлений центральним банком, а комерційні й інші банки складають 2 ярус. Така система дозволяє регулювати економічні процеси, такі як інфляція, зайнятість та інші різними способами.

Банківська система України є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.

На 1 січня 2002 року в Державному реєстрі банків України зареєстровано 189 банків. Ліцензію НБУ мають 152 банки (80,4%), з них 148 мають ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями. 28 банків створені за участю іноземних капіталів, шість з них - із 100%-м іноземним капіталом. Об'єм активів українських банків становить лише 21% від внутрішнього валового продукту.

Банк є особлива організаційна одиниця кредитної системи, яка виступає посередником між кредитором і постачальником. Сферою діяльності банків є операції з позичковим (грошовим) капіталом. Діяльність банків пов'язана з виконанням трьох основних видів операцій. Див. схему 2.

Схема 2. Операції банків

Пасивні операції - це операції, посередництвом яких утворюються ресурси банків: внески й позичені гроші; емісія заставних листів, банківських і комунальних облігацій, а також довгострокові позики в кореспондентів банку. По цих операціях банк сплачує проценти. Пасив включає поточні рахунки, строкові вклади, власний капітал банку.

Активними операціями називається діяльність, пов'язана з розміщенням грошових ресурсів банку, тобто надання їх у кредит за певний процент. Причому кредити можуть надаватися як у вигляді грошових позик, так і у вигляді зобов'язань банку гарантувати платежі клієнта. В останньому випадку банк не надає грошові позики, а лише обіцяє здійснити платежі у разі, якщо позичальник не зможе оплатити свої зобов'язання. В актив входять мінімум готівки, резерви, позички, цінні папери. Позички комерційних банків характеризуються великим різноманіттям: позички торгово-промисловим підприємствам - короткострокові позички для фінансування покупки товарно-матеріальних цінностей; позички під заставу нерухомості, які являють собою позички з погашенням на виплат; позички приватним особам - це споживча позичка для покупки споживчих товарів тривалого користування і повернення частинами; сільськогосподарські позички видаються фермерам для покриття витрат і здійснення інвестицій у сільське господарство.

Комісійними операціями називається посередницька діяльність, яка не вимагає кредитів з боку банків і не є джерелом надходження коштів на його рахунки. До таких операцій належать: платіжний оборот, операції з валютою, інкасування векселів і чеків, прийняття на збереження цінних паперів і надання сейфів для користування, управління майном і т.д.

Комерційні банки - це не державні банки, що функціонують на ринковій основі і здійснюють широке коло фінансово-кредитних операцій: видачу кредитів і прийом внесків, посередництво в платежах, купівлю-продаж акцій, розміщення державних позик, консультації з фінансових питань, операції оренди.

У залежності від умов засобів розрізняють вклади до запитання, що видаються не першій вимозі, і строкові вклади, що вкладники зобов'язуються не брати впродовж визначеного часу. Структура внесків визначає напрям розміщення акумульованих засобів. Якщо в загальному обсязі притягнутих засобів домінують вклади до запитання, то банк може видавати лише короткострокові позички, підтримуючи розвиток дрібного і середнього підприємництва. якщо переважають строкові вклади, то банк у стані надавати довгострокові кредити, сприяючи розвитку капіталомістких виробництв.

Однак банківська система і фондові біржі не єдині ринкові інститути, у яких обертаються кошти, що забезпечують функціонування ринків.

ПОДАТКОВА СИСТЕМА

Основним джерелом формування доходної частини державних і місцевих (муніципальних) бюджетів в умовах ринкової економіки є податки. Тому виплата їх учасниками ділових відносин - справа необхідна, хоча й не дуже приємна для платників.

Податки - це обов'язкові нормовані платежі в державний або місцевий бюджети, що їх вносять окремі особи, підприємства, організації та установи. В Україні сучасна податкова система включає такі види податків: для підприємств основними є податок на доход (прибуток) і на додану вартість; обов'язкові платежі у фонди соціального страхування, Чорнобиля, стабілізації й зайнятості, а також на спорудження шляхів сполучення; основним податком для населення є прибутковий податок. Крім названих податків, існує ще ціла система акцизів (непрямих податків), а також платежів як у державний, так і в місцеві бюджети, які регламентуються законодавчими актами різних рівнів. Всі податки й платежі, які сплачують господарюючі суб'єкти й населення, складають податкову систему.

Слід зазначити, що існуюча в Україні податкова система не є ідеальною й вимагає вдосконалення. Необхідність вдосконалення диктується об'єктивними причинами. Річ у тім, що з кожним кроком у бік ринкової економіки в обсязі бюджетних доходів буде збільшуватися частка прибуткових податків з фізичних осіб і падати частка податків на підприємницький прибуток. Це відбувається тому, що держава, відмовляючись від адміністративного регулювання цін, вже не зможе використовувати їх з метою перерозподілу доходів. Все навантаження ляже на бюджет. А щоб бюджетний механізм був у змозі забезпечити будь-кому додаткові доходи, їх спочатку треба в когось узяти. Здійснюється це за допомогою ефективної системи прибуткового оподаткування, роль якого буде в майбутньому зростати. Оподаткування прибутку з часом стане більш ліберальним, даючи можливість підприємствам вести повноцінну інвестиційну діяльність.

КРЕДИТНА СИСТЕМА

Ринкова система може нормально функціонувати лише тоді, коли в її судинах постійно циркулюють грошові потоки (готівкові й безготівкові).

Безперервність цієї циркуляції забезпечує кредитна система. Що вона собою являє? Кредит - (від латинського «кредо» - вірю) є форма руху грошового капіталу, який надається у позику на умовах повернення й прибутковості. Сукупність банків та інших кредитно-фінансових закладів, що здійснюють мобілізацію вільних грошових ресурсів і надають їх у позику, називається кредитною системою. В кредитну систему входять банки, інвестиційні та страхові компанії, фонди. Див. схему 3.

Схема 3. Кредитна система

Наявність кредитних відносин передбачає, з одного боку, тимчасово вільні грошові капітали, власники яких готові надати їх на певний строк за певну винагороду (процент), а з іншого, - підприємців, бажаючих тимчасово використати їх у своїй виробничій діяльності.

Існує декілька форм кредиту, основними серед них є комерційний і банківський. Комерційний кредит - це кредит одного підприємця іншому у вигляді відстрочки платежу за поставлені товари або надані послуги. Інструментом такого кредиту є комерційний вексель (письмове боргове зобов'язання встановленої форми про сплату зазначеної на ньому суми грошей у вказаний строк), в ціну якого входить ціна товару (послуги) плюс процент. Банківський кредит надається банками та іншими кредитно-фінансовими закладами підприємцям та іншим позичальникам у вигляді грошових сум. Різновидом комерційного чи банківського кредиту виступає споживчий кредит. Чому різновидом? Тому, що, з одного боку, об'єктом цього кредиту виступають товари довготермінового користування (меблі, автомобілі, холодильники, телевізори і т.д.), а з іншого, банківські позики на споживчі цілі (наприклад, на будівництво або придбання житла). Виділяють також державний кредит, тобто будь-який кредит, де суб'єктом (кредитором або позичальником) виступає держава, та іпотечний кредит, тобто довгострокові позики під заставу нерухомості (землі, виробничих і житлових будівель).

Основними елементами спеціалізованої інфраструктури, тобто структури, яка сприяє організаційному оформленню ринкових відносин, є біржі, системи оптової й роздрібної торгівлі, ярмарки, аукціони, торговельні доми і таке інше. Див схему 4.

Схема 4. Основні елементи спеціалізованої інфраструктури ринку

ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ

Основою товарного ринку є підприємства торгівлі, що на даному етапі розвитку економіки України є як колишніми державними, так і ті, що виникли в ході ринкових перетворень.

Підприємства оптової і роздрібної торгівлі мають всі ознаки, що властиві інфраструктурі. Так, наприклад, такі підприємства не змінюють товар у матеріальному плані, що докорінно відрізняє їхню діяльність від діяльності виробників. Однак саме підприємства оптової і роздрібної торгівлі є елементом виробничої інфраструктури, тому що предметом оптової і роздрібної торгівлі є продукт виробництва товар.

У ринковій економіці, в якій підприємства вільно організують своє виробництво, торгові підприємства впливають на деякі принципові моменти прийняття рішень: вони допомагають інформувати виробників щодо запитів споживачів і беруть участь у різного роду рекламної діяльності, що впливає на вибір споживачами того чи іншого товару; сприяє підтримці конкуренції, здійснення порівняння і вибір постачальників, беруть участь у формуванні витрат виробництва і роздрібних цін, від енергійності їхніх дій у сфері стимулювання і збуту в значній мірі залежить зростання виробництва відповідних видів продукції.

Таким чином, роль підприємств торгівлі не обмежується лише поширенням продукції. Підприємства оптової і роздрібної торгівлі - це сукупність організацій, що стимулюють виробництво і задають йому визначений напрямок. Вони є невід'ємним елементом інфраструктури ринкової економіки.

Оптовий торговець закуповує товари у виробників, а потім продає їх комерсантам, чи промисловцям підприємствам сфери обслуговування, причому звичайно він оперує великими партіями товарів. Таким чином, оптовий торговець виступає в ролі посередника, не контактуючи безпосередньо зі споживачами. Часто ставлять запитання, навіщо потрібно така проміжна ланка в товарообігу. Однак ті операції технічного і фінансового характеру, що здійснює оптовий торговець, закуповуючи, складуючи і збуваючи товар, є необхідними, тому що кожному виробнику неможливо мати власну мережу постачальницьких і ринкових організацій, оскільки тоді для покриття витрат на реалізацію треба значно підвищити вартість продукції.

Функції роздрібної торгівлі визначаються безпосереднім контактом з кінцевим споживачем: роздрібний торговець повинен представляти споживачам таку продукцію, що найкраще задовольняє їхні потреби і відповідає їх смакам. Виробник товарів одержує відомості про зміну попиту саме через роздрібного торговця.

БІРЖОВА ТОРГІВЛЯ.

Ще одним важливим елементом інфраструктури є біржі.

Торгівля є не тільки сферою розподілу продуктів виробництва, але й організаційною формою виробництва, тому що передбачає забезпечення його всіма необхідними елементами: робочою силою, предметами і засобами праці.

Виробництво і торгівля тісно взаємозалежні між собою, тому що виробництву необхідні визначені в погодженому обсязі, асортименті і потрібної якості товари, які були б поставлені до встановленого терміну. У той же час торгівля визначає: яку продукцію виробляти, у якому обсязі, до якого терміну, для якого споживача і т.д.

Як правило, з виробництвом пов'язана оптова торгівля. Розвиток ринкових відносин в Україні викликав появу біржової торгівлі.

Біржова торгівля виросла зі звичайного локального ринку і ярмарку. Характерними рисами ринку є:

здійснення торгівлі відбувається регулярно;

її основою є гласно (привселюдно) проведений торг і відсутність обмежень для товарів;

товар обов'язково присутній при проведенні торгів;

після операції купівлі-продажу товар відразу ж передається з рук у руки, що виключає необхідність оформлення спеціальних документів;

ціна на товар установлюється на основі попиту та пропозиції.

Для ярмаркової торгівлі характерні наступні риси:

епізодичний характер проведення торгівлі;

ведення торгівлі у формі голосного торгу;

торгівля за зразками, описом, каталогам (причому товар як правило не присутній).

У зв'язку з продажем товару великими партіями з відстроченим терміном передачі його покупцю необхідні спеціальні документи, що підтверджують передачу права власності на товар. У цьому випадку ціна на товар встановлюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції, покупцем є на ярмарку замість кінцевого споживача як на ринку, перекупник (посередник). Ярмарку обслуговують великі території.

Біржова торгівля ввібрала в себе риси як звичайної ринковий, так і ярмаркової торгівлі. Можна сказати, що біржова торгівля є самостійною формою торгівлі. Таким чином, біржова торгівля:

концентруються в місцях виробництва і споживання товарів, тобто у великих промислових і торгових центрах;

ведеться за специфічними видами товарів, так званим біржовим товарам і великим партіям;

ведеться під час відсутності товару, за зразками, опису, а також контрактами чи договорами на їхнє постачання в майбутньому;

проводиться регулярно, враховується можливість концентрації попиту та пропозиції, продавців і покупців у часі та просторі;

відрізняється гласністю торгів, тобто всі бажаючі можуть одержати вичерпну інформацію про обсяги укладених у процесі торгів угод і цінах, що складаються;

характеризується вільним ціноутворенням, тому що ціни формуються відповідно до попиту та пропозиції;

ведеться біржовими посередниками, що можуть виступати від імені й в інтересах безпосередніх виробників і споживачів товарів;

ведеться за єдиними, історично сформованими і законодавчо затвердженими правилами.

Біржі є організованими у визначеному місці, що регулярно діють за правилами встановленими оптовим ринком, на якому відбуваються торгівля цінними паперами, товарами, а також валютою за цінами, установленим на основі попиту та пропозиції.

Одним з елементом обслуговуючим товарний ринок є товарна біржа.

Товарна біржа - це класичний інститут ринкової економіки, що формує оптовий ринок товарів шляхом організації і регулювання біржової торгівлі; це постійно діючі ринки, де купівля-продаж товарів здійснюється на основі встановлених стандартів і зразків, відповідних форм документів, якими регламентуються номенклатура, обсяг, ціни терміни і види поставки та інші умови. Основним змістом діяльності товарної біржі є створення найбільш сприятливих умов для укладання товарних угод.

Біржа покликана:

1. організовувати біржовий торг і його правила, розробляти стандарти на реалізовані, типові контракти за угодами купівлі-продажу.

2. інформувати членів біржі про ціни, стан виробництва, фактори, що впливають на ціни. У країнах з розвитий економікою на біржові прогнози орієнтуються всі господарські структури, а біржові котирування є одним з найбільш достовірних джерел інформації про ціни.

3. на біржу покладають також організуючу роль на ринку. Товарна біржа вносить елементи регулювання, планування в народне господарство, тому що її функція розподілу поширюється у просторі і в часі. Просторовий розподіл відбувається таким чином, що термінова торгівля тримає товар доти, поки не з'ясується де буде найвища ціна і найбільша потреба в цьому товарі.

Задача розподілу в часі полягає в тому, що товарні запаси не відпускаються відразу на ринок, а більш-менш рівномірно розподіляються.

Угоди на біржі мають два основних напрямки: на реальний товар (spot) і термінові угоди (future). Угоди spot мають особливе місце, коли продавці чи покупці мають намір продати чи купити реально існуючий товар.

Угоди на реальний товар можуть бути з негайним постачанням, і у випадку обов'язкового постачання у майбутньому їх називають форвардні угоди.

Угоди на термін мають об'єктом не реальний товар, а стандартні ф'ючерсні контракти, у яких уніфікована якість і кількість товару, умови його постачання, умови платежу, упакування і маркірування.

Для розвитку товарного ринку необхідні кошти, що обертаються в сфері іншого елемента інфраструктури - фондовій біржі. Це пояснюється тим, що компанії які емісують свої акції не можуть обходитися без спеціалізованого інструменту, що обслуговує ринок акцій цих компаній.

Фондова біржа - установа, організований ринок, на якому власники здійснюють купівлю-продаж цінних паперів.

Фондова біржа являє собою ринок, у якому з однієї сторони держава і компанії, що потребують інвестицій, розміщають тут свої цінні папери, з іншої сторони приватні особи й організації, що намагаються вигідно вкласти свої заощадження в цінні папери.

Членами біржі є переважно її засновники - окремі індивіди та кредитно-фінансові інститути. У разі потреби засновники біржі можуть розширити коло її членів, продаючи біржові місця.

Купівля-продаж акцій на фондовій біржі здійснюється за допомогою посередників. Сучасний ринок цінних паперів характеризується значним обсягом позабіржового обороту, що здійснюється за допомогою телефону і телефаксу.

На фондовій біржі відбувається розподіл і перерозподіл фінансового капіталу (на «первинному» ринку - коли акції випускають і продають населенню, різним компаніям та фінансово-кредитними інститутами, та «вторинного» ринку - коли емітовані акції перебувають в обігу і переходять з одних рук в інші), що разом із рухом грошей, інших цінних паперів та відповідними інститутами формує кровоносну систему економіки. Інші функції біржі - реєстрація курсів цінних паперів, виконання ролі барометра країни, місце реалізації цінних паперів.

Не менш важливим є інший вид біржової діяльності - валютні біржі. На сучасному етапі розвитку економіки поява іноземної валюти на українському ринку визначає необхідність обміну однієї валюти на іншу, тобто виникає необхідність у появі засобів при розрахунках з іноземними партнерами. Таким чином, основними функціями валютної біржі на сучасному етапі в Україні є:

акумулювання попиту та пропозиції на валютні ресурси;

установлення єдиного курсу гривні за безготівковими операціями банків;

забезпечення додаткових гарантій при проведенні валютних операцій;

організація і проведення розрахунків в іноземній валюті і гривнях за угодами;

визначення поточного курсу іноземних валют до гривні;

збір і аналіз інформації про процеси, що відбуваються на валютному ринку.

НЕБАНКІВСЬКІ УСТАНОВИ.

Найбільшим постачальником заощаджень є страхові компанії.

Основним джерелом їхнього інвестиційного капіталу є комісійні за страхування всього життя чи життя на який-небудь термін, страхування індивідуальне і групове, медичне і пенсійне і т.д. Страхові компанії охороняють довірені їм фонди власників страхових полісів.

Щоб забезпечити безпеку довірених фондів, вони повинні бути обережними у своїй інвестиційній діяльності. Найбільший інтерес страхові компанії виявляють до коштовних високоприбуткових довгострокових паперів, тому що люди страхуються на роки вперед чи на все життя.

Останнім часом підвищилася роль пенсійних фондів, як джерел інвестиційного капіталу. Пенсійні фонди формуються як за рахунок внесків підприємців для виплати пенсій робітникам та службовцям так і населенням. Оскільки доход на інвестиції пенсійних фондів не обкладається податком, то пенсійні фонди використовуються для придбання високоприбуткових державних і інших цінних паперів. Інвестиції пенсійних фондів у більшості випадків довгострокові, тому що самі фонди накопичуються роками, до виходу людей на пенсію.

Найважливішим постачальником інвестиційного капіталу є інвестиційні фонди. Інвестиційні фонди - це компанії, що продають свої акції приватним особам та інвестують виручку від їхнього продажу в найрізноманітніші цінні папери з метою одержання доходу за рахунок різниці в їхній ринковій ціні.

Кредитні союзи також виступають як джерела інвестиційного капіталу. У кредитні союзи, як правило, вступають особи зі спільними інтересами, які проживають в одній місцевості. Капітал кредитних союзів утворюється за рахунок пайових внесків у формі покупки акцій. За акціями виплачуються дивіденди. Кошти кредитних союзів використовуються для надання короткострокових позичок із членам.

АУДИТОРСЬКІ ФІРМИ

Аудит - це процес завдяки якому компетентний і незалежний працівник накопичує інформацію, щоб виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям.

Існують такі типи аудиту:

Операційний аудит (для оцінки ефективності дії обчислювального центру), аудит на відповідність (для визначення чи задовольняється вимога певного співвідношення (фінансового) у кредитному договорі) аудит у фінансовій звітності (щорічний аудит фінансової звітності фірми).

Аудиторські фірми надають послуги чотирьох категорій: 1) послуги по засвідченню - це будь-які послуги, при наданні яких аудиторська фірма видає письмовий висновок з вираженням думки, що стосується надійності визначеного твердження, відповідальність за який несе інша сторона. Існує три види послуг по засвідченню: а) аудит завершеної фінансової звітності. б) добірні перевірки завершеної фінансової звітності. в) інші послуги по засвідченню.

2) податкові послуги - аудиторські фірми підготовляють податкові декларації для клієнтів. Крім того аудиторські фірми надають консультації по оподатковуванню.

3) консультаційні послуги для адміністрації - діапазон послуг від простих пропозицій по поліпшенню бухгалтерської системи клієнта, до удосконалення маркетингової стратегії, а також у проведенні консультацій по інших напрямках фінансової діяльності.

4) Бухгалтерські послуги.

ТРАНСПОРТ

Транспорт є одним з основних елементів інфраструктури, для нього характерні всі ознаки інфраструктури, і в першу чергу така її ознака, як виробництво послуг. Тому що транспорт хоча і відноситься до галузей матеріального виробництва, продукції в речовинній формі не робить, а лише збільшує вартість продукції, доставляючи її до місця споживання.

Одним з найважливіших показників для підприємств у ринковій економіці є максимальне зниження транспортних витрат.

У різних галузях частка транспортних витрат у собівартості продукції різна, по окремих видах вантажів вона коливається від 1% до 40%.

У цих умовах зниження витрат по перевезеннях дає реальну економію для всіх галузей, включаючи і транспорт.

Іншим важливим показником є економія оборотних коштів, і в першу чергу товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в шляху, за рахунок скорочення часу доставки до місця споживання.

Скорочення часу доставки вантажів буде безперечним ефектом, що створює умови для прискорення оборотності оборотних коштів. Визначений ефект це дасть і транспорту за рахунок скорочення потреби в рухливому складі.

Висновки

Розглянуті вище інфраструктурні елементи є невід'ємною частиною ринкових відносин. Ефективне функціонування ринку неможливо без існування цих інститутів. Кожний з них відповідає за оптимальну взаємодію окремих сфер ринку. Вони відбивають реальні економічні тенденції, що існують на ринку, забезпечують процес виробництва, розподілу і споживання продукції.

Ринковій економіці необхідна інфраструктура - система взаємопов'язаних спеціалізованих організацій, потоків товарів, послуг, грошей, цінних паперів і робочої сили.

Підприємства торгівлі - будучи не тільки елементами інфраструктури ринку, але і його суб'єктами, що хазяюють, забезпечують процес товарообігу від виробників до проміжних і кінцевих споживачів. Тим самим підприємства торгівлі є основою ринку, відбивають його тенденції і є джерелом інформації для виробників про стан товарного ринку, про попит та пропозицію на товари, про ціни на них і інші фактори, що визначають обсяг виробництва. Тим самим виражається зв'язок виробництва і торгівлі.

Одним з видів оптової торгівлі служать біржі. Це спеціальна організація торгівлі визначеними товарами, що представляє собою налагоджений механізм розподілу товарів, коштів.

Товарні біржі забезпечують організацію біржових торгів, на яких виробники мають можливість збути свою продукцію й одержати інформацію про стан ринку.

Фондові біржі є зосередженням фінансових ресурсів, що забезпечують інвестиційний процес виробництва, торгівлі. Вони також є джерелом прибутку по акціях і інших цінних паперах підприємств-емітентів, що розміщають їх на фондовому ринку.

Біржа, як барометр, характеризує стан усього народного господарства, індикаторами якого є біржові курси (ринкові ціни). Вони формуються під впливом попиту та пропозиції. Структура попиту на цінні папери багато в чому визначається загальноекономічними факторами, динаміку яких угадати досить складно. Структура пропозиції цінних паперів залежить від мікроекономічних факторів.

При розрахунках з іноземними партнерами, важливість зв'язків з який значно зросла останнім часом, необхідні засоби в іноземній валюті. Валютні біржі забезпечують звертання і встановлюють співвідношення курсу валют до карбованця на російському ринку.

По новому законодавству всі розрахунки між юридичними особами, а саме вони є основними суб'єктами ринку, що хазяюють, повинні відбуватися по безготівковому розрахунку, що забезпечується банківською системою. Крім того, вона здійснює кредитування їхньої діяльності, а також є джерелом прибутку по депозитних рахунках вкладників. Крім того банківська система є одним з основних ринкових важелів регулювання економіки. За допомогою процентної ставки можна установити оптимальний обсяг грошової маси, знизити інфляційні процеси, скоротити безробіття, відрегулювати обсяг виробництва. Комерційні банки і фондові біржі мають загальне функціональне значення - акумулювати заощадження для наступного їхнього інвестування. Разом з тим вони розрізняються по меті діяльності, характеру операцій і ризику.

Небанківські установи акумулюють вільні кошти населення, а потім направляють їх на інвестування виробництва.

Сполучною ланкою всіх суб'єктів ринку є транспорт. Він забезпечує процес товарообігу.

Необхідно підкреслити повний взаємозв'язок і взаємозалежність всіх елементів інфраструктури.

Перелік використаної літератури

інфраструктура економіка ринковий

1. Закон «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.1991 №872-XII

2. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Перехідна економіка: основні концепції та характерні риси // Вчені записи: Наук. Зб. - К.: КНЕУ, 2001

3. Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв «Політична економія»; К., Ніка-Центр Ельга, 2000

4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. - К.: Вища шк., 1999

5. Грязневая А.Г., Корневой Р.В., Голованов В.А., «Биржевая деятельность»; М., Финансы и статистика, 1999

6. Макконел К.Р., Брю., Экономикс: Принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. 11-ого изд. К., ХаГар, 1998

7. Мочерний С.В. «Економічна теорія» - К.: Видавничий центр «Академія», 1999

8. Носова С.С. Інфраструктура і її роль у підвищенні ефективності суспільного виробництва

9. Рузовин Г.И. Основы рыночной экономики. - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1999

10. Семенов Т.В. «Інфраструктура і сфера послуг» - К.: Вікар, 2001

11. Хомелянский Б.Н. Місце інфраструктури в народному господарстві і проблеми її розвитку - Економічні науки 1999 №12

Размещено на Allbest.ru

...