Природа і специфіка циклічності економічної динаміки
Сутність економічної динаміки. Сучасні досягнення та перспективи економічного розвитку, циклічність - її форма. Фази економічного циклу. Сучасна теорія циклів. Світові економічні кризи, аналіз причин їх виникнення та наслідків. Економічні кризи в Україні.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.02.2013 |
| Размер файла | 112,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Полтавський національний технічний університет імені Ю. Кондратюка
Кафедра економічної теорії та регіональної економіки
Курсова робота
з дисципліни макроекономіка
на тему: Природа і специфіка циклічності економічної динаміки
Виконала:
студентка групи 201-ФМ
Харченко Т.І.
Науковий керівник:
Професор д. е. н. Кузняк.Б.Я.
Полтава 2011
План
- Вступ
- Розділ Й. Економічна динаміка
- Поняття та сутність економічної динаміки
- Сучасні досягнення та перспективи розвитку
- Розділ ЙЙ. Циклічність як форма економічного розвитку
- Фази економічного циклу
- Сучасна теорія циклів
- Розділ ЙЙЙ. Економічні кризи: сутність, види та шляхи подолання
- Економічні кризи в Україні
- Аналіз причин виникнення та наслідків світових економічних криз
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Мішель Монтень у своїй головній праці "Досліди" (1580) писав: "Увесь світ - це вічна гойдалка. Навіть стійкість - і вона ніщо інше, як ослаблене та уповільнене гойдання. Я не в змозі закріпити предмет, що зображую. Він бреде навмання, погойдуючись, хмільний від народження, адже таким його створила природа". Цей вислів можна порівняти з коливаннями, які відбуваються в сучасній економіці. Адже, важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність, що проявляється в циклічному чергуванні піднесень і спадів у економіці.
Актуальністю даної теми є те, що дослідження циклічного характеру економіки, виявлення особливостей динаміки зростання на різних етапах економічного циклу постійно перебувають у центрі уваги економістів і політиків, адже залежно від якості тих чи інших оцінок та ступеня їх відповідності реальній економічній ситуації визначається ґрунтовність стратегічних рішень на макро - та макрорівнях.
Проблема дослідження економічної динаміки на окремих фазах економічного циклу стає все більш нагальною у зв'язку із зростанням відкритості економіки України, підвищенням кількісних та якісних показників її міжнародної інтеграції, посиленням впливу з боку світогосподарської системи. Високий ступінь синхронізації економічних процесів, що відбуваються у внутрішньому (національному) та зовнішньому висококонкурентному середовищі, включення економіки України в глобальний циклічний процес, свідчить про посилення системних зв'язків, поступове перетворення України на дійову підсистему, спроможну вступати в конкурентні відносини з іншими суб'єктами системи світового господарства.
Метою дослідження курсової роботи є уточнення уявлення про структуру сучасного економічного циклу та особливості його окремих фаз на прикладі вивчення циклічних процесів в економіці, в контексті світової фінансово-економічної кризи.
Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства і особливостями сільськогосподарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні. Тобто, циклічного характеру ринкова економіка набула з початку ХІХ ст., коли вона досягла високої зрілості. З 1825 р., коли відбулась перша світова економічна криза, ринкова економіка з певною періодичністю переживає спади виробництва. Період від однієї кризи (спаду) до іншої назвали економічним циклом.
Природа циклу до цих пір є одній з самих спірних і маловивчених проблем. Дослідників, що займаються вивченням кон'юнктурної динаміки, умовно можна розділити на тих, хто стоїть на детерміністських позиціях і стверджує, що економічні цикли виявляються з регулярністю приливів і відливів.
Представники першого напряму, до яких належать найбільш авторитетні учені сучасної західної неокласичної школи, вважають, що цикли є наслідком випадкових дій (імпульсів) на економічну систему, що і викликає циклічну модель відгуку, тобто циклічність є результат дії на економіку серії незалежних імпульсів. Основи цього підходу були закладені в 1927 р. радянським економістом Є.Є. Слуцьким (1880 - 1948). Проте лише через 30 років даний напрям отримало широке визнання на Заході.
Представники другого напряму схильні розглядувати цикл як своєрідну першооснову, елементарний неподільний "атом" реального миру. Цикл в даному трактуванні - це особливе, універсальне і абсолютне утворення матеріального світу. Структуру циклу утворюють два протилежні матеріальні об'єкти, які знаходяться в нім в процесі взаємодії.
циклічність економічна динаміка фаза
Розділ Й. Економічна динаміка
Поняття та сутність економічної динаміки
Економічна динаміка - процес функціонування економічної системи в довготерміновому ринковому періоді. У такому періоді всі економічні параметри, що характеризують ринкові пропозиції (обсяги виробництва, ринкова пропозиція тощо), встигають зреагувати на зміну економічних параметрів, що характеризують попит (обсяг ринкового попиту, грошові доходи виробників, грошові витрати споживачів, рівень ринкових цін). Важливим фактором економічної динаміки є ринкова пропозиція, а процесів економічного функціонування - ринковий попит.
Поняття "економічна динаміка" тотожне поняттю "економічне зростання". Тому економічні науки, які вивчають проблеми економічної динаміки й економічного зростання, фактично тотожні або значною мірою збігаються.
Принципи економічної динаміки (економічного зростання) досліджують теорія економічної динаміки, теорія економічних коливань, теорія економічного зростання та ін. Темп економічної динаміки (економічного зростання) залежить від багатьох факторів, зокрема й від виробничої структури національної економіки. Більш високу динаміку має та національна економіка, в якій питома вага інвестиційних товарів порівняно т питомою вагою споживчих товарів дуже висока, і навпаки. Економічна динаміка та її темп залежать і від характеру співвідношення інтенсивних та екстенсивних методів господарювання, швидкості технічних і технологічних змін в економіці, характеру впливу на економіку економічних, соціальних, політичних, екологічних, демографічних та інших факторів.
Сучасна економічна теорія (як західна, так і вітчизняна) вважає, що процеси економічної динаміки мають хвильовий характер. У динамічному аспекті економіка розвивається методом коливань, тобто поєднання періодів піднесення економічної активності з періодами й спаду, що має назву "економічного циклу" (в марксистський економічній літературі - "промислового циклу"). Циклічний характер економічної динаміки зумовлюють сезонні, інвестиційні, інноваційні фактори. Головна причина економічного циклу - в особливостях ринкового механізму регулювання економічних систем, а саме ринкова пропозиція реагує на зміну ринкового попиту не одразу а через певний час, і ця реакція не обов'язково повинна виявлятися в повному обсязі зміни ринкового попиту.
В теорії економічної динаміки переважно виділяють три принципи (типи) коливного динамічного розвитку економічних систем:
сезонні хвилі (субхвилі), специфічною причиною яких є природний фактор економічного розвитку;
короткі хвилі (власне хвилі), що виникають внаслідок різких коливань попиту і витрат на інвестиційні товари;
довгі хвилі (гіперхвилі), що виникають через коливання інноваційних витрат.
Деякі школи економічної науки вважають, що економічні цикли та економічні коливання зумовлені психологічними, монетарними, політичними, міжнародними та іншими факторами. Динамічні процеси в українській національній економіці характеризуються багатьма ознаками економічної динаміки (зміщенням кривої виробничих можливостей вліво і вниз, швидким вростанням армії безробітних тощо). [4,c 465]
Сучасні досягнення та перспективи розвитку
Президія НАН України відзначає, що здійснення наукових досліджень у галузі економічної динаміки, розробки й впровадження нових технологій управління економічними системами належить до найбільш актуальних з наукового і гострих з суспільно-економічного погляду завдань економічної науки. Їх важливість зумовлена істотним впливом сучасних трансформаційних процесів на економіку України, що вимагає суттєвого розширення досліджень проблем формування якісно нових структур і механізмів управління підприємствами, розвитку інструментів гнучкого адаптивного управління, науково обґрунтованих підходів до прийняття управлінських рішень.
Економічна динаміка відкриває нові можливості для вивчення явищ динамізму, інерційності, нестійкості, гіперчутливості і кризового економічного розвитку, запроваджує новий науковий інструментарій для вивчення проблем вдосконалення методології управління підприємствами, забезпечення високої ефективності й необхідної стійкості їхнього функціонування. Завданням економічної динаміки є вдосконалення механізмів управління економічними системами, засноване на впровадженні сучасних підходів до управління, використанні апарату кількісних методів і впровадженні сучасних високопродуктивних інформаційних технологій.
Для вивчення проблем економічної динаміки Донецьким національним університетом у 2004 р. створено спеціалізований Науково-дослідний інститут проблем економічної динаміки, головною метою якого є фундаментальні та прикладні розробки з пріоритетних питань динаміки економічного розвитку, вдосконалення управління економічними системами шляхом наукових досліджень, консалтингу, експертизи та інформаційно-аналітичного забезпечення.
Дослідження зазначеного інституту свідчать, що зростання складності й багатовимірності процесів функціонування економіки країни є об'єктивним явищем, яке вимагає від вчених-економістів переходу до більш досконалих, багатоаспектних методів дослідження економічних об'єктів через розробку нових наукових підходів, пошук шляхів вдосконалення принципів і організаційно-методичних аспектів функціонування систем управління підприємствами. При цьому особливого значення набуває застосування формальних і математичних методів для оцінки стану економічних систем, прогнозування їхнього поводження, вироблення дієвих систем підтримки прийняття обґрунтованих з наукового й ефективних з економічного погляду рішень. Застосування підходів, що поєднують можливості кібернетичних обчислювальних систем з результатами наукових і прикладних досліджень у галузі управління економічними системами всіх рівнів на сучасному етапі розвитку української економіки є усвідомленою необхідністю, продиктованою пріоритетами наукових досліджень у цій галузі, здійснюваними в усьому світі.
Сферу фундаментальних досліджень донецької школи економічної динаміки становлять дослідження нелінійної динаміки й теорії хаосу в економіці; вивчення явища леверіджу - гіперчутливості економічних систем до змін впливових факторів; дослідження адаптивної економіки й теорії самоорганізації економічних систем; розробка методології моделювання економічних систем і процесів; вироблення моделі життєздатних економічних систем; вивчення проблем економічної безпеки й управління економічними системами за слабкими сигналами. [10]
Завдяки фундаментальним дослідженням наукової школи економічної динаміки, спрямованим на комерціалізацію та задоволення ринкових потреб у інноваційних продуктах управління, здійснюються прикладні розробки з моделювання процесів управління проектами, фінансового й податкового менеджменту; рейтингового управління підприємствами й установами; прогнозування економічних показників за допомогою нейронних мереж і генетичних алгоритмів; імітаційного моделювання бізнес-процесів підприємства; реінжинірингу систем управління організаційним проектуванням; удосконалення систем управління персоналом, систем мотивації й компенсації праці на підприємствах; впровадження динамічного портфеля замовлень у плануванні виробництва; впровадження методології управління підприємством "Виробництво без втрат".
Партнерами Науково-дослідного інституту проблем економічної динаміки є Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" (м. Київ), Інститут регіональних досліджень НАН України (м. Львів), Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України (м. Одеса), Інститут економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк). Споживачами результатів досліджень виступають промислові підприємства України, зокрема ВАТ "МК "Азовсталь" (м. Маріуполь), ДПП "Укрпромводчормет" (м. Донецьк), Українська гірничо-металургійна компанія (м. Київ).
Розширення спектра фундаментальних розробок, розвиток прикладних досліджень, їх адаптація до потреб конкретних замовників і реалізація на комерційній основі вимагають удосконалення організаційних форм взаємодії дослідницьких організацій, інтеграції їхньої діяльності в спільних комерційних проектах. Інтеграція Науково-дослідного інституту проблем економічної динаміки в структуру Відділення економіки НАН України сприятиме ефективнішому використанню його потенціалу шляхом залучення наукового колективу до здійснення спільних досліджень і реалізації проектів з науково-дослідними інститутами НАН України, просуванню наукових результатів і впровадженню практичних розробок на базі підприємств-контрагентів.
Розділ ЙЙ. Циклічність як форма економічного розвитку
Фази економічного циклу
Циклічність - це форма руху національної економіки та світового господарства в цілому, що припускає зміну революційних і еволюційних стадій розвитку економіки, економічного прогресу.
Коливальна економічна динаміка спостерігається майже два сторіччя, з того часу як в рамках капіталістичного суспільства здійснився перехід до індустріального виробництва. Циклічний розвиток економіки супро-воджується високим рівнем економічної активності, а потім спадом цієї активності до рівня нижче за допустимий. Періодична повторність економічних спадів веде до зубожіння, голоду, страждань, самогубств людей, що не може не турбувати розвинуте цивілізоване суспільство. Тому проблема циклічності завжди привертала увагу вчених-економістів і сьогодні залишається однією з центральних проблем економічної теорії. Цю проблему вивчали такі видатні дослідники цього феномену, як А. Шпітгоф, М. Туган-Барановський, К. Маркс, Т. Веблен, І. Мітчелл, Дж. Хікс, Дж.М. Кейнс, Й. Шумпетер і багато інших. Проблеми циклічності намагалися пояснити ще філософи Стародавньої Греції. Історично їх пов'язували то з циклом руху Венери, то з появою плям на Сонці чи світовими війнами та соціальними революціями. Більшість сучасних економістів вивчають причини циклічності через аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на характер циклу, його тривалість, специфіку проявів окремих фаз. [1,c 526]
До зовнішніх факторів можуть бути віднесені об'єктивні та суб'єктивні обставини, які викликають періодичну повторюваність економічних явищ і які знаходяться поза економічною системою:
війни, революції, та інші політичні потрясіння;
відкриття крупних родовищ золота, урану, нафти та інших цінних ресурсів;
освоєння нових територій і пов'язана з цим міграція населення, коливання чисельності населення планети;
потужні прориви в технології, винаходи та інновації, які дозволяють радикально змінити структуру суспільного виробництва.
Внутрішні фактори притаманні самій економічній системі, і вони можуть викликати як підйоми, так і спади економічної активності через певні проміжки часу. Серед них виділяють:
фізичний строк служби основного капіталу (рухомого та нерухомого);
особисте споживання, скорочення або зростання якого впливає на обсяг виробництва та зайнятості;
інвестування, тобто вкладення коштів у розширення виробництва, його модернізацію, створення нових робочих місць;
економічну політику держави щодо виробництва, попиту та споживання.
Пояснити циклічність руху економіки дією тільки зовнішніх або внутрішніх факторів неможливо, тому що економічний цикл прискорює і гальмуг економічну систему, використовуючи їх разом.
Розглядаючи економічні цикли та їх причини, австрійський економіст И. Шумпетер висунув ідею про трициклічну схему, тобто про коливальні процеси в економіці, що здійснюються, так би мовити, на трьох рівнях. Він назвав ці цикли іменами Н.Д. Кондратьєва, К. Жупіяра та Дж. Кітчіна - вчених, що відкрили цикли тривалістю відповідно в п'ятдесят п'ять років, десять років і три роки 4 місяці.
Головною причиною довгохвильових коливань М.Д. Кондратьсв вважав наявність у складі сукупного капіталу особливих частин, що мають тривалий термін дії: великих засобів виробництва, споруд, устаткування, а також кадрів кваліфікованої робочої сили. У цілому концепція російського науковця визнана як теорія, що містить комплексний опис феномена довготривалих коливань.
Найчастіше в економіці розвинутих країн зустрічаються середні промислові цикли - тривалістю 8-10 років, але на ділову активність впливають і всі інші. Протягом одного великого циклу відбувається декілька середньострокових коливань, матеріальною основою яких є фізичне оновлення основних засобів виробництва, насамперед їхньої найактивнішої частини - знарядь праці.
Малі економічні цикли Дж. Кітчіна матеріальною основою мають процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли розмежовуються грошовими кризами, що повторюються з певними закономірностями. Вони характеризуються особливою гостротою та інтенсивністю - або накладаються на промислові кризи, або ж мають самостійний розвиток.
Економічні цикли (цикли ділової активності) означають коливання економічної активності, рух виробництва від початку попереднього до початку чергового кризового спаду.
Кожен з економічних циклів унікальний, але водночас усім їм притаманні певні загальні риси, передусім однакова послідовність фаз циклу: піднесення; спад або криза (рецесія); депресія; пожвавлення (рис.1). На різних етапах економічного розвитку суспільства і за різних конкретних умов відтворення цикл і його фазипроявляються по-різному.
Рис. 1. Фази економічного циклу в їхній послідовності та взаємозв'язку
Головною фазою циклу вважають кризу (спад, рецесію, скорочення ділової активності). Вона ніби підводить підсумок попередньому циклу і відкриває новий цикл. Головні особливості кожного циклу (його загальна тривалість, співвідношення між окремими фазами) визначаються перш за все характером і глибиною кризи. Без кризи не було б циклу, оскільки саме періодичне повторення кризи надає економічному відтворенню циклічного характеру. Однак, розглядаючи кризу як вирішальний момент циклу, не можна ігнорувати інші фази циклу. В кожній фазі циклу містяться умови її перетворення в іншу фазу, і, отже, увесь розвиток циклу заснований на саморусі. [2,c 408]
Економічна криза - це більш або менш регулярно повторювані тимчасові падіння виробництва, що виникають внаслідок порушення економічної рівноваги. Вона характеризується: порушенням макроекономічної рівноваги, розбалансуванням взаємодіючих структур; перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва, нагромадженням товарних мас в оптовій торгівлі; падінням товарних цін; зростанням безробіття, збільшенням незайнятих виробничих потужностей; падінням рівня реальної заробітної плати, інших доходів, прибутків підприємств, життєвого рівня населення; зниженням платоспроможного попиту населення, зменшенням обсягів оптової та роздрібної торгівлі; крахом грошово-кредитних зв'язків; наростанням системи взаємних неплатежів; кредитною напругою, злетом норми позикового відсотка; нестачею грошової маси, високими темпами інфляції; масовим знеціненням капіталу, завмиранням інвестиційних процесів; падінням курсу акцій, біржовою панікою; масовим банкрутством підприємств; зростанням соціальної напруженості у суспільстві тощо.
Скорочення виробництва у період кризи триває доти, поки не буде встановлена рівновага, тобто відповідність попиту та пропозиції, припинення кризовою падіння та розсіювання товарних запасів відбувається внаслідок зниження цін, виробничих потужностей і товарних запасів (у вартісному вираженні), а також шляхом посилення вивозу товарів на зовнішні, в основному колоніальні ринки. Після цього кризове падіння припиняється, а економічна система входить у фазу депресії.
Депресію, застій або дно економічної активності справедливо порівнюють з післяшоковою ситуацією. Рух капіталу в'ялий і нечіткий, він ніби набирається сил перед новим штурмом. Цьому сприяють поступове відновлення перерваних кризою зв'язків, переливання капіталу у більш перспективні сфери застосування, а головне - масове оновлення основного капіталу досягає таких розмірів, що виникає його надлишок або така його кількість, для якої зниження норми прибутку не врівноважується зростанням її маси. У цьому випадку додаткові інвестиції не приносять додаткового прибутку. Іншими ознаками депресії є: стабілізація виробництва на найнижчому рівні; призупинення інфляційних процесів; збереження високого рівня безробіття; норма позикового відсотка висока; починають відновлюватися господарські зв'язки; стабілізуються і поступово зменшуються товарні запаси. Внаслідок цього - поступове поширення реанімаційних процесів, наростання позитивних тенденцій. Зв'язок депресії з кризою полягає передусім у відновленні основного капіталу (який під час кризи був зруйнований фізично), але вже на новому, більш високому технічному рівні. Тому у наступному циклі економіка досягає більш високої точки піднесення.
Депресія переходить у наступну фазу циклу - пожвавлення (розширення ділової активності), яка характеризується тим, що тут уперше після початку кризового падіння відбувається розширення попиту на засоби виробництва та робочу силу; оновлюється основний капітал; починається модернізації виробництва; відновлюється економічне зростання; зростають прибуток, заробітна плата, позиковий відсоток; скорочується безробіття. У суспільній свідомості посилюються позитивні сподівання, розширюється бізнесова активність. У ході пожвавлення відновлюється докризовий рівень економічного розвитку і готується майбутнє піднесення. Відновлюється докризовий стан економіки.
Піднесення, або пік ділової активності характеризується тим, що економіка виходить на рівень, який перевищує всі попередні рубежі. Економічне зростання прискорюється, поліпшуються всі показники ринкової кон'юнктури, передусім збільшується платоспроможність попиту. Це сприяє зростанню товарних цін, збільшує прибутки, стимулює пропозицію. Особливо великих розмірів досягають кредитно-фінансові операції, а також спекулятивні операції на біржах. Але саме у цей, найбільш сприятливий для економіки період, в її надрах зріють передумови майбутнього падіння. До певного часу розвиток цих передумов приховується багатоланковою та розгалуженою торговельною мережею, розвинутою кредитною системою, створенням штучних дефіцитів у результаті спекуляцій на зростанні цін. І лише у період кризового падіння виявляється дійсний стан речей, справжні масштаби нерівноваги ринкової економіки.
Фазам економічного циклу відповідає зміна фаз бізнесової активності в економіці: піднесення означає пік ділової активності, спад супроводжується стисненням ділової активності, депресія - це дно ділової активності, а пожвавлення - розширення ділової активності. Основними індикаторами фази циклу ділової активності служать: рівень зайнятості, рівень безробіття, обсяг випуску. [5, с 411]
Сучасна теорія циклів
Сучасна теорія циклів являє собою певну сукупність різноманітних моделей із деякими спрощеннями, що формалізують процес економічної динаміки, найбільш відомі з яких подані нижче.
Гіпотетична модель ділового циклу А. Бернса й У. Мітчелла. Перша серйозна спроба узагальнення в теорії економічних циклів була почата Артуром Бернсом і Уеслі Мітчеллом у їхньому дослідженні, що було частиною широкомасштабного проекту, проведеного протягом декількох десятиліть Національним бюро економічних досліджень (США). Одна з основних гіпотез, що лежать в основі підходу в даній моделі, полягає в тому, що динаміку рядів випуску і зайнятості обумовлює економічний ріст, відомий як зростаючий тренд, а цикл ділової активності являє собою коливання навколо тренда.
Рис.2 - Модель ділового циклу А. Бернса й У. Мітчелла
Тренд є результат дії чинників, що обумовлюють довгостроковий ріст в економіці: рівня заощаджень, приросту праці і капіталу, технологічних зсувів і т.п. Чинники ж, що визначають вид ділового циклу, практично не впливають на формування довгострокового тренда. Тобто бізнес-цикл являє собою тимчасові відхилення від довгострокового тренда. Довгий час дана гіпотеза була узвичаєною, проте в деяких недавніх дослідженнях обгрунтованість розходжень між трендом і циклом поставлена під сумнів. Деякі автори (Рендо Уолкс, Едвард Прескотт, Джон Кемпбелл і Грегорі Менкью) висловлюють точку зору, що істотна частина коливань випуску відбувається внаслідок постійних шоків, а не тимчасових відхилень від незмінного тренда. На їхню думку, наслідки випадкових впливів на випуск достатньо стійкі в часі. Наприклад, якщо випуск зненацька різко зросте в поточному періоді, то і тренд в цілому буде вище протягом деякого наступного періоду.
Кейнсіанська теорія бізнес-циклу. Дж. Кейнс вважав інвестиційні витрати основним джерелом імпульсу, що викликає циклічні коливання. При цьому природа самого імпульсу пояснюється нестійкістю чекань економічних суб'єктів (у даному випадку оцінка очікуваної прибутковості), що викликає і нестійкість інвестиційного попиту, отже - і сукупного попиту, і валового випуску. При цьому, внаслідок жорсткості номінальної зарплати, коливання сукупного попиту, викликані коливаннями в рівні інвестицій, виявляються не в зміні рівня цін, а в коливаннях випуску.
Концепція політичних шоків. У "Грошовій історії США" М. Фрідмен і А. Шварц показали, що більшості циклів випуску в США передували значні зміни грошової пропозиції. Темпи приросту ВНП мали тенденцію до зниження, якщо за період біля року до цього мало місце зниження приросту грошової маси. Цей зв'язок не тільки стійкий, але й кількісно вимірний (чим більше зниження темпів приросту грошової пропозиції, тим сильніше падіння темпів приросту випуску). Сама по собі зміна грошової маси і темпів її приросту не несе в собі якогось механізму, що породжує циклічні коливання. Проте грошова політика є складовою частиною економічної політики в цілому, а уряди, що здійснюють економічну політику, мають тенденцію змінюватися із певною періодичністю. Тому циклічні коливання обсягів випуску є результат періодичної зміни характеру монетарної політики (ліберальні уряди проводять як правило експансіоністську грошово-кредитну політику, консервативні - жорстку). [7, c 675]
Розділ ЙЙЙ. Економічні кризи: сутність, види та шляхи подолання
Економічні кризи в Україні
Криза (від грец. - вихід, закінчення) - це рішення, поворотний пункт, тяжкий перехідний стан. Економічна криза - фаза економічного циклу, під час якої відбувається різке відновлення порушених відтворювальних пропорцій шляхом спаду виробництва, недовантаження виробничих потужностей, зростання безробіття та ін. Це явище періодично повторюється і виявляється у надвиробництві капіталу і товарів. При цьому надвиробництві не абсолютному, а відносному, що передбачає більшу кількість вироблених товарів, ніж та, яку може спожити суспільство. Криза означає відносне надвиробництво внаслідок обмеженого платоспроможного попиту населення, що пояснюється збіднінням робітничих мас. Кризи глибоко вражають і руйнують усе народне господарство. Вони свідчать про силу стихійного саморегулюючого механізму ринкової економіки.
Світова економічна криза 1929-1933 років була найсильнішою за своїми наслідками для світового господарства: сукупний обсяг промислового виробництва капіталістичного світу скоротився на 46%, виплавка сталі та чавуну зменшилася на 62%, видобуток вугілля - на 31%, зовнішньоторговельний оборот - на 67%, кількість безробітних становила 26 млн. чол., або 1/4 всіх зайнятих, реальні прибутки скоротилися на 58%, вартість цінних паперів на біржах - на 60 - 75%. Особливостями цієї світової кризи були: тривалий спад виробництва; переплетіння промислової та аграрної кризи; переплетіння кредитної, валютної і фінансової криз; масовість банкрутств малого і великого бізнесу. Таку увагу цій світовій кризі ми приділили тому, що вона має багато спільних рис з кризою в Україні, особливо за своїми наслідками. Наприклад, у 1999 році порівняно з 1990 роком спад виробництва валового внутрішнього продукту становив 60%. [1,c 420]
Економічні кризи охоплюють усі галузі й види діяльності, тому вони багатогранні і мають специфіку залежно від сфери, тривалості й середовища функціонування.
Найважливішими ознаками економічної кризи в Україні є, по-перше, різке зниження виробництва національного доходу, промислової продукції та продовольства; по-друге, різке зниження життєвого рівня населення; по-третє, зростаюча армія безробітних; по-четверте, різка поляризація суспільства: з одного боку, швидко формується клас мафіозно-номенклатурної еліти, а з іншого - відбувається катастрофічне зниження життєвого рівня більшості населення.
Причини економічної кризи в Україні доцільно поділити на три основні групи. До першої належать ті, що були успадковані нею від колишнього СРСР, до другої - ті, що постали з часу проголошення незалежності України; до третьої - причини, зумовлені необхідністю самої трансформації існуючої економічної системи, перехідним періодом такої трансформації, який, як засвідчує досвід інших країн, не може не відбуватися у формі певних кризових явищ.
До головної причини першої групи належить майже повне, або тотальне, одержавлення економік, власності, за якого 92% усіх засобів виробництва перебували в руках держави і якими розпоряджалися загальносоюзні міністерства й відомства. Внаслідок цього в економіці майже не існувало плюралізму форм власності і такої могутньої рушійної сили розвитку, як конкуренція між товаровиробниками різних форм власності за здешевлення продукції, за зростання якості виготовлених товарів і послуг, за споживача. До того ж наявність глибоких диспропорцій в економіці означала орієнтацію не на людину, а на виробництво заради виробництва.
Якщо розглядати причини другої групи, то можна виділити таке:
1. Розрив господарських зв'язків з країнами колишнього СРСР, насамперед з Росією, що призвело до втрати Україною значної кількості традиційних ринків збуту, до зупинення багатьох підприємств через відсутність комплектуючих виробів тощо.
2. Відсутність науково обґрунтованої стратегії трансформації командно-адміністративної системи в більш розвинуту і досконалу економічну систему, невизначеність моделі такої трансформації (ставилася мета одночасного переходу до ринкової, соціально орієнтованої ринкової і змішаної економіки).
3. Непродумане (без відповідної наукової концепції) впровадження купона. Купоно-карбованці не були оформлені як валютні ресурси власної банківської системи, не мали надійного захисту.
4. Придушення національного виробництва, майже цілковита втрата внутрішнього ринку, свідченням чого є засилля імпортних товарів.
5. Прийняття численних декретів, постанов уряду тощо, які поставили у невигідне становище виробника (наприклад, непомірний податковий тягар).
6. Відсутність надійної фінансово-банківської системи, раціонального регулювання НБУ діяльності комерційних банків.
7. Тіньовий характер роздержавлення й приватизації (масове оволодіння державною власністю клановими угрупуваннями, частиною директорського корпусу та ін.), відчуження від цього процесу переважної більшості населення.
8. Відсутність належного інвестиційного клімату в Україні.
9. Майже цілковита відсутність політики структурної перебудови господарства, занепад галузей, що виробляють товари масового вжитку, і прискорений розвиток окремих енергозатратних галузей (наприклад, металургійної), які поглиблюють енергетичну та екологічну кризу, сприяють перетворенню України на сировинний придаток.
10. Отримання значних кредитів на невигідних умовах, внаслідок чого зростали зовнішній борг і виплата відсотків по ньому, які не давали (або давали незначною мірою) можливості вдосконалювати систему продуктивних сил.
11. Стрімке подорожчання енергоносіїв та незадовільний стан освоєння власних енергоносіїв, зростання енергомісткості виробництва. Підвищення ціни на енергоносії позначається на головних експортних галузях - хімічній і металургійній промисловості, для яких поріг нульової рентабельності досягається за ціни на газ 90-100 доларів за тисячу кубометрів. Крім цього, дуже відчутною проблемою є підвищення ціни на газ для населення. Адже Україна і далі залишається однією з найменш економних країн світу за споживанням енергоресурсів на одиницю вироблюваної продукції.
12. Значні витрати на відшкодування збитків від Чорнобильської катастрофи.
Третя група причин глибокої і затяжної економічної кризи зумовлена процесом трансформації суспільно-економічної формації. Якби стратегічний курс і механізм його реалізації були чіткіше і глибше продумані та послідовно реалізувалися, то шляхом створення нових, ефективніших елементів економічної системи, зокрема техніко-економічних відносин, форм власності та господарського механізму, трансформаційні процеси в економіці України не мали б такого руйнівного характеру.
На сьогоднішній день насамперед лишається нерозв'язаною проблема конкурентоспроможності. За винятком окремих підприємств, вона виникла штучним шляхом: собівартість виробів зменшується за рахунок не вдосконалення менеджменту, не інновацій, а хронічної заборгованості, яка продовжує зростати.
Надійних передумов сталого зростання економіки України поки не існує, їх ще треба створити. А без цього найбільш імовірним є сценарій депресивного розвитку. Його потенціал визначається динамікою +-2% ВВП. Звичайно, залежно від зовнішньої кон'юнктури, не виключається й певне прискорення.
Унаслідок вище названих причин найглибша економічна криза в Україні набула таких основних ознак, охарактеризованих з точки зору сутності фаз економічного циклу: фаза кризи завершилась; водночас продовжується фаза депресії (незважаючи на п'ять років економічного пожвавлення) внаслідок відсутності макроекономічної рівноваги (зокрема, між попитом і пропозицією), кризових процесів в окремих сферах і галузях економіки (наприклад, сільське господарство, легка промисловість) та масове безробіття, відбувається фаза пожвавлення, фаза піднесення ще не розпочалась, оскільки економіка не вийшла на рівень, який перевершує всі попередні. [3, c 250]
В українській економіці немає засобів для захисту від майбутніх потрясінь, оскільки з багатьох галузей практично повністю вимили обігові кошти. Натомість українська банківська система навряд чи зможе кредитувати стабілізаційні програми, оскільки не має достатніх фінансових ресурсів. Слід відмітити, що українському суспільству потрібна нова, гуманна стратегія соціального й економічного розвитку. Тобто, рівновага сучасної економічної системи повинна підтримуватися широкомасштабною діяльністю держави і насамперед антициклічним і антикризовим регулюванням. Головне завдання держави полягає в тому, щоб під час криз сприяти швидкому вирівнюванню суперечностей, переходу до пожвавлення та піднесення, а потім не допустити того, щоб нагромадження відхилень і диспропорцій набуло загрозливого характеру. Об'єктами такого регулювання є обсяг платоспроможного попиту й інвестиційний процес, а його основними інструментами - грошово-кредитна політика держави та бюджетне регулювання. Антициклічне регулювання потрібно здійснювати економічними, правовими й адміністративними методами.
Аналіз причин виникнення та наслідків світових економічних криз
Таблиця 1
|
Назва кризи |
Тривалість |
Причини виникнення |
Характеристика. Антикризові заходи |
|
|
1788 р. Економічна криза у Франції |
1788-1792 5 років |
У Р половині XVIII ст. у Франції спостерігався економічний бум. Наприкінці століття наступив застій: мануфактури виробляли товарів більше, ніж споживало населення.1780-і роки виявилися неврожайними, запасів зернових вистачило всього на кілька років. Багато мануфактур згорнули виробництво, тисячі городян залишилися без роботи. Почалися масові хвилювання. |
Економічна криза призвела до політичного розладу, і в 1792 році почалася Велика французька революція. Франція стала республікою, було страчено короля Людовика XVI; адміністративна реформа - спрощення структури апарату управління; був прийнятий закон Лешапельє, за цим законом заборонялися профспілки; державний борг у ці роки виріс у кілька разів, для фінансування позик влада ввела додаткові податки церковне майно було конфісковано на користь держави й було продано, щоб покрити державний дефіцит; впроваджені асигнації - паперові гроші, гарантією паперових грошей стало національне майно. |
|
|
1825 р. Перша міжнародна фінансова криза |
1820-1825 6 років |
На початку 1820-х років європейські інвестори вкладали в розробку золотих і срібних рудників у Латинській Америці. Добуті в регіоні дорогоцінні метали поставляли в Англію, зокрема, на фондову біржу в Лондоні. Масові спекуляції із золотом і сріблом виснажили резерви Банку Англії, вибухнула фондова криза, що спричинила паніку в банківській системі Великобританії. Криза перекинулася на Латинську Америку, оскільки золотошукачі втратили основний ринок збуту. |
Відновлення банківської системи. Акт про банківський статут 1826 р. дозволив створювати акціонерні банки з правом емітувати банкноти в радіусі більш як 65 миль від Лондона. Експансія ощадних банків, що мала за мету тримати заощадження прошарку робітників і надавати їм страхові послуги. Промисловий переворот сприяв випереджаючому розвитку металургійної, вугільної, машинобудівної промисловості, викликав розорення ремісників. |
|
|
1836 р. Фондова криза в Англії |
1836-1843 8 років |
В 1836 році - неврожай кукурудзи в Англії і високий рівень відтоку капіталу (в Америці почався бавовняний бум). Міжнародні золоті резерви Банку Англії сильно скоротилися, і йому довелося підняти дисконтну ставку. Почалася криза на британському фондовому ринку. |
Диверсифікація банківської системи Великої Британії. Виникнення чартизму - форми робочих об'єднань. Виникли Лондонська асоціація робітників і Великий північний союз в Лідсі - боротьба за робітниче представництво в парламенті. Створено Асоціацію боротьби проти хлібних законів. |
|
|
1847 р. Фондова криза в Європі |
1846-1847 2 роки |
Економічна криза 1846 р., неврожайні 1846-1847 рр., дорожнеча, безробіття створили вибухонебезпечну ситуацію. На початку XIX століття найпопулярнішим активом на фондовому ринку Європи були акції залізничних компаній. Багато цих компанії не виправдали надій інвесторів, деякі фірми луснули. Почалася фондова криза, що перекинулася на банківську систему Англії, Німеччині і Голландії. |
Загострення соціальної боротьби, розмаху народних виступів і бурхливого піднесення національно - визвольних рухів. Революції в Франції, Австрії, Німеччині, в Угорщині, Бельгії, Іспанії, Швейцарії. Політична роздробленість, тиранія дрібних монархів, панування дворянства, залежність селян від поміщиків, свавілля чиновників і поліції гальмували подальший економічний розвиток країни, обурювали буржуазію та народ. Прийнято закон про 10-годинний робочий день. Обмеження робочого дня призвело до нового витка винахідництва машин. Роль машин у виробництві підвищилася настільки, що не легка, а важка промисловість стала економічно більш важливою, прибутковою. |
|
|
1857 р. Перша світова економічна криза |
1857-1860 4 роки |
Почалася в США. Причина - масові банкрутства залізничних компаній і обвал ринку акцій. Колапс на фондовому ринку спровокував кризу американської банківської системи. У тому ж році криза перекинулася на Англію, а потім на всю Європу. Хвиля біржових хвилювань прокотилася навіть по Латинській Америці. |
У 1857 р. виникла перша світова циклічна криза, що свідчило про загострення основної суперечності в кількох країнах і певною мірою між інтернаціоналізацією продуктивних сил і вузькими межами національних форм капіталу (власності), переважанням у ньому приватного характеру. |
|
|
1861 р. Валютна криза в США |
1861-1865 5 років |
На початку Громадянської війни між Північчю і Півднем США. Держказначейство країни звернулося за фінансовою допомогою до американських банків. Банки дали кредит уряду, однак влада США не змогла погасити позику вчасно. Виникла криза ліквідності банківської системи, що тривала до кінця війни - 1865 року. |
Банки штатів припинили розмін банкнот на золото і срібло, золоті і срібні монети поступились паперовій грошовій системі. У цей час емісію банкнот здійснювали головним чином штатні банки, яких на 1861 р. налічувалось 1601, в обігу перебувало понад 7000 банкнот різного типу, з яких тільки 1500 справді функціонуючих у цей період банків. У 1863 р. було прийнято федеральний закон про створення національної банківської системи. Тільки національні комерційні банки, які були створені згідно з цим законом, мали право емісії банкнот. У США під час Громадянської війни 1861-1865 рр. індекс оптових цін збільшився до 220 % (1864), а роздрібні ціни зросли настільки, що за ввезення провіанту треба було заплатити віз знецінених паперових грошей. У Німеччині після Першої світової війни інфляція досягла сотень тисяч відсотків, у Росії за 1918-1921 рр. ціни зросли у 8 тис. разів. |
|
|
1890 р. Криза банку Baring |
1890 1 рік |
Найстарший англійський банк Baring - кредитор залізниць і інших інфраструктурних проектів - збанкрутував. |
Банк Франції і Російський центральний банк надали Великобританії великий кредит, що допоміг країні подолати валютну кризу і провести санацію банку. Керуючий Банку Англії лорд Лідердейл встановив для головних банків Лондона гарантійний фонд. |
|
|
1907 р. Криза фондової біржі в Нью- Йорку |
1907-1908 2 роки |
Банк Англії підняв дисконтну ставку. Це призвело до відтоку капіталу зі США - інвестори охочіше вкладали в державні папери Королівства. Акції на Нью-Йоркській фондовій біржі обвалилися. |
Через значний відтік капіталу із США на Нью - Йоркській фондовій біржі стався обвал ціни акцій. Чинник - Банк Англії підняв дисконтну ставку з 3,5% до 6% з метою поповнення золотих резервів, у зв'язку з цим розвалився американський фінансовий трест "Нікербокер", у якому нараховувалось 18 тисяч вкладників. Це банкрутство спричинило фінансову паніку на фондових ринках по обидва боки океану. |
|
|
1914 р. Міжнародна фінансова криза |
1914-1918 5 років |
Була викликана початком Першої світової війни. Причина - тотальний розпродаж паперів іноземних емітентів урядами США, Великобританії, Франції і Німеччині для фінансування воєнних дій. |
Поряд з усіма державами Європи у війну були втягнуті США, Японія та інші країни світу. Грандіозна за своїми масштабами війна принесла в Європу економічний розлад та величезні матеріальні та людські втрати. Загинуло близько 9 млн військових і 10 млн мирних жителів. Матеріальні втрати становили 180,5 млрд доларів. |
|
|
1920 р. Світова економічна криза |
1920-1922 3 роки |
Післявоєнна дефляція та рецесія. Явище було пов'язане з банківськими і валютними кризами в Данії, Італії, Фінляндії, Голландії, Норвегії, США та Великобританії. |
1919-1923 рр. характеризують як період повоєнної нестабільності. Наслідком Першої світової війни став новий переділ світу між країнами-переможницями, закріплений юридично на Паризькій та Вашингтонській мирних конференціях. |
|
|
1929 р. Велика депресія |
1929-1933 5 років |
24 жовтня 1929 року (Чорний четвер) обрушилися всі фондові індекси на американських біржах. Кризі передувало скорочення виробництва в країнах, що розвиваються: бум фондового ринку в США в 1927р. привів до відтоку капіталу з Європи і Латинської Америки, спровокував кілька валютних криз в Австралії, Аргентині, Бразилії, Уругваї. |
24 жовтня 1929 року на Нью-Йоркській фондовій біржі було зафіксоване різке падіння акцій - на 60-70%. Ділова активність катастрофічно впала, золотий стандарт щодо основних світових валют скасували. В деяких країнах промисловість скоротилася на половину, колосальних масштабів сягнуло безробіття. Встановлено абсолютний державний контроль над золотом; зменшення кількості банків; ліквідовано можливість займатися спекулятивними операціями; введено страхування депозитних вкладів; долар девальвовано на 12 %.; забезпечення роботою молоді; введення страхування по старості та безробіттю; створений пенсійний ліміт; прийнятий білль про допомогу фермерам: головна мета - підняти рівень цін. |
|
|
1933 р. Криза долара |
1933-1934 2 роки |
Президент США Теодор Рузвельт вирішив припинити дію золотого стандарту в США. До того моменту запаси золота у ФРС не покривали обсяг грошової маси в країні. Побоюючись втілення планів Рузвельта, іноземні інвестори стали скуповувати долари, обмінювати їх на золото і вивозити дорогоцінний метал із країни. У підсумку Рузвельт здійснив задумане: скасував прив'язку долара до золота. |
Світова економічна криза 1929-1933 pp. викликала значне зростання банкрутств банків, повністю підірвала довіру до банківської системи серед населення, почалось масове вилучення вкладів із банків з одночасним обміном їх на золото. Це змусило США в березні 1933 р. припинити розмінювати банкноти на золото. Погіршення економічної ситуації у світі загалом та в США зокрема змусило уряд піти на девальвацію власної валюти. Законом від 31 січня 1934 р. долар був девальвований на 40,9%. Громадянам і юридичним особам у США було заборонено володіти золотом у монетарній формі. Розмін грошей на золото скасовувався. Офіційна ціна на золото (35 дол. за тройську унцію) тривалий час була об'єктом державного регулювання США для підтримання незмінного золотого вмісту американської валюти. |
|
|
1973 р. Перша енергетична криза |
1973-1975 3 роки |
Почалася з подачі країн - членів ОПЕК, що знизила обсяги видобутку нафти. У такий спосіб добувачі чорного золота намагалися підняти вартість нафти на світовому ринку. 16 жовтня 1973 року ціна бареля нафти піднялася на 67% - з $3 до $5. В 1974 році вартість нафти досягла $12. |
Охопила усі капіталістичні країни і відрізнялася високим рівнем інфляції. Характерною рисою цієї кризи було переплетення її з глибокими структурними кризами, що вразили найважливіші сфери виробництва - енергетику, сировинні галузі, включаючи і сільське господарство, а також валютну систему. Підвищення цін на нафту призвело до росту дефіциту платіжного балансу розвинених країн-імпортерів нафти. Окрім того, відбувся остаточний крах золотовалютного стандарту (Бреттон-Вудської валютної системи). Масштабна біржова криза відбулась у 1973 - 1974 pp., коли майже 7 млн акціонерів США (насамперед дрібних) продали свої акції за заниженими цінами. В лютому 1973 р. було проведено девальвацію долара на 10%. Щоб витіснити золото з обігу і відновити довіру до долара, в 1975 р. уряд США дозволив своїм громадянам купувати золоті зливки та монети. |
|
|
1987 р. Чорний понеділок |
1987-1991 5 років |
19 жовтня 1987 року американський фондовий індекс Dow Jones Industrial обвалився на 22,6%. Слідом за американським ринком провалилися ринки Австралії, Канади, Гонконгу. Катастрофу на світових фондових майданчиках біржовики вважають містикою: події не передували економічні чи політичні потрясіння. Можлива причина кризи - стадний рефлекс: відтік інвесторів з ринків після сильного зниження капіталізації пари-трійки великих компаній. |
Особливістю розвитку фондового ринку США в 1980-і рр. було значне посилення позицій великих інституціональних інвесторів, на частку яких напередодні біржового краху 1987 р. припадало близько 50% обсягу продажів на Нью-Йоркській фондовій біржі, січень-серпень 1987 р. курси акцій зросли на 44%., відношення курсів до середнього прибутку в розрахунку на одну акцію досягло спекулятивного рівня - 24. Різко збільшені обсяги спекулятивних угод стали короткостроковим фактором біржового буму. До літа відрив показників фондової біржі від економічно обґрунтованих рівнів досяг масштабів. Ціни акцій досягли піка в серпні, після чого почали стрімко падати вниз. Фондова криза в найкоротший термін набула глобального характеру. Це було пов'язано з тим, що в другій половині ХХ століття прискорилися процеси взаємозв'язку й взаємозалежності (глобалізації) національних фондових ринків. Фондова криза також виявила тісний взаємозв'язок розвинених ринків цінних паперів і ринків, що формуються. Розпочавшись у країнах з розвиненими ринками цінних паперів, біржова криза вибухнула також й у країнах з ринками, що формуються. Особливо гострий шок восени 1987 р. відчули біржі країн Південно-Східної Азії та Латинської Америки. Серед країн Південно-Східної Азії найглибше падіння кон'юнктури спостерігалося в Гонконгу. Були ухвалені заходи, спрямовані на обмеження коливань курсів акцій: рішення про впровадження пілотного проекту, що передбачав припинення деяких видів комп'ютерних торговельних операцій, якщо рівень індексу Dow Jones відхилявся вгору або вниз більш ніж на 50 пунктів. Окрім того, проект передбачав призупинення комп'ютерної торгівлі окремими акціями на 10 хвилин, якщо коливання їхніх цін виходили за певні межі. |
|
|
1994 р. Мексиканська криза |
1994-1995 2 роки |
Наприкінці 1980-х рр. мексиканський уряд проводив політику залучення інвестицій у країну. Зокрема, ... |
Подобные документы
Причини та типи економічних коливань. Суть і структура економічного циклу. Фактори, що визначають темпи економічного зростання. Теорія реального ділового циклу. Показники економічної динаміки у макророзрахунку. Сучасні дослідження теорії циклічності.
курсовая работа [413,3 K], добавлен 12.02.2013Циклічність економічного розвитку як прояв макроекономічної нестабільності. Класифікація економічних циклів за тривалістю. Фази циклу за Мітчелом. Наслідки та фактори стабілізації кризи. Підйом або спад реального ВВП. Нестача національних інвестицій.
курсовая работа [181,9 K], добавлен 22.12.2010Природа економічного циклу, його фази і види циклів. Причини циклічного розвитку економіки. Аналіз сучасного економічного циклу та його характерні риси. Методи регулювання циклічності. Рекомендації щодо стабілізації циклічних коливань в економіці України.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 19.05.2011Причини і механізм циклічних коливань. Науковий підхід до з'ясування причин циклічності та криз. Антициклічні заходи економічної політики держави. Причини економічної кризи в Україні. Структурні кризи в економіці. Теорія довгих хвиль М. Кондратьєва.
реферат [219,0 K], добавлен 24.02.2008Теоретичні основи циклічності розвитку ринкової економіки. Інфляція як соціально-економічне явище і фактор макроекономічної нестабільності. Сучасні інфляційні процеси в Україні: причини і наслідки. Аналіз рішення проблеми економічної кризи в Україні.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 28.01.2011Теорія ефективного попиту Дж.М. Кейнса, викладена в його книзі "Загальна теорія зайнятості, відсотка й грошей" як найбільш важлива подія в історії економічної думки. Неокейнсіанська теорія економічної динаміки і зростання та теорія економічного циклу.
реферат [77,4 K], добавлен 24.11.2013Поняття економічного циклу, його сутність і особливості, класифікація та різновиди. Теорія циклів К. Маркса. Пояснення коливань на базі змін сукупної пропозиції. Основні заходи антикризової політики. Сутність інфляції, її причини та шляхи подолання.
лекция [22,2 K], добавлен 27.01.2009Теорії економічної динаміки. Методичні підходи до складання макроекономічних прогнозів. Застосування теорії циклічного розвитку. Чотири кондратьєвських цикли. Симетричність економічних реформ в Україні. Макроекономічні характеристики фаз довгої хвилі.
реферат [26,4 K], добавлен 01.10.2009Аналіз валового внутрішнього продукту, його структури та динаміки в Україні. Особливості ринкової реформи в Україні в умовах соціально-економічної кризи. Політика у сфері заробітної плати та податків. Макроекономічні умови для стабілізації виробництва.
реферат [268,2 K], добавлен 21.11.2015Наприкінці 1992 р. економіка зі стану глибокої кризи вступила в етап некерованої руйнації. Причини економічної кризи, що постали з часу проголошення незалежності і зумовлені процесом трансформації існуючої економічної системи. Шляхи виходу України з неї.
творческая работа [26,9 K], добавлен 02.04.2012Криза як один з факторів циклічного розвитку. Регулювання циклічного розвитку або антикризова політика держави. Аналіз, наслідки та проблеми вирішення економічної кризи в України. План заходів з виконання Державної програми активізації розвитку економіки.
курсовая работа [1,9 M], добавлен 11.05.2015Економічна рівновага і циклічність, та їх формування. Розвиток економічної теорії. Фази економічного циклу в їхній послідовності та взаємозв’язку. Середні і малі цикли. Довгі хвилі в економіці та їхній вплив на структуру суспільного виробництва.
контрольная работа [55,3 K], добавлен 14.10.2008Поняття про економічний цикл, його фази. Циклічність як форма економічного розвитку, їх різновиди та відмінні особливості. Циклічність суспільного відтворення. Державна політика та методи впливу на циклічні коливання національної економіки, інструменти.
курсовая работа [39,3 K], добавлен 10.12.2010Поняття економічного циклу, порядок оцінки коливань в ньому. Види коливань залежно від довжини хвилі за часовим чинником. Методи аналізу тенденцій кон'юнктури ринку. Ендогенний механізм довгоплинних коливань. Півфази малих циклів ділової активності.
контрольная работа [345,9 K], добавлен 24.05.2010Кон'юнктурні коливання економіки та ділові цикли. Поняття циклічних коливань в економіці. Криза як один з факторів циклічного розвитку. Аналіз та проблеми вирішення економічної кризи в Україні. Шляхи подолання економічної кризи в Україні.
курсовая работа [51,7 K], добавлен 13.09.2003Сутність економічних криз, їх стадії, класифікація та характеристика з позиції різних теорій. Економічна криза в Україні: причини виникнення та наслідки. Роль держави у регулюванні економічного росту. Шляхи вирішення і механізми профілактики криз.
курсовая работа [128,3 K], добавлен 18.06.2009Сутність та різновиди фінансових криз, їх вплив на ділові цикли. Поняття циклічності як форми розвитку економіки. Аналіз розвитку економіки України, методи подолання її циклічності та оцінка практичної ефективності даного процесу, значення на сьогодні.
курсовая работа [659,8 K], добавлен 24.06.2014Сутність та стадії економічних криз, їх класифікація. Причини виникнення економічних криз з позиції різних економічних шкіл. Світова економічна криза 2008 року. Трагедія кризи в Україні та шляхи її подолання. Прогнози розвитку української економіки.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 15.04.2011Початок самостійного розвитку економічної теорії. Виникнення політичної економії. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами, споживанням і виробництвом. Розвиток відносин власності в Україні. Еволюція форм організації суспільного виробництва.
шпаргалка [138,9 K], добавлен 27.11.2010Суть фінансової безпеки держави, фактори, що на неї впливають. Чинники появи фінансової кризи, наслідки найбільших економічних криз. Шляхи мінімізації їх наслідків. Підходи до збереження економічної безпеки держави, недопущення розвитку кризових явищ.
курсовая работа [223,0 K], добавлен 02.10.2013
