Економічні показники діяльності підприємства з виробництва дверних полотен

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра теоретичної і прикладної економіки

Курсова робота

з дисципліни: “Економіка підприємства”

Економічні показники діяльності підприємства з виробництва дверних полотен

Виконала студентка ІІ курсу, групи УМ-31

факультету менеджменту та маркетингу

Войцехова Ольга Станіславівна

Керівник: Удовицька Євгенія Андріївна

Київ 2005

Зміст

вартість показник рентабельність оборотний

Анотація

Вступ

Завдання на курсову роботу

1. Характеристика компанії

2. Характеристика продукції

3. Технологія виробництва дверного полотна

4. Розрахункова частина курсової роботи

4.1 Розрахунок вартості основних промислово-виробничих фондів та показники їх використання

4.2 Визначення потреби в оборотних коштах підприємства та оцінка їх використання

4.3 Визначення чисельності робітників та продуктивності праці

4.4 Розрахунок собівартості продукції (складання калькуляції)

4.5 Визначення ціни виробу

4.6 Визначення прибутку та рентабельності

5. Реферативна частина курсової роботи

5.1 Поняття і показники рентабельності виробництва та методи їх розрахунку

5.1.1 Поняття рентабельності виробництва

5.1.2 Показники рентабельності виробництва та методи їх розрахунку

5.2 Рентабельність виробництва

5.3 Визначення резервів збільшення рентабельності

Висновки

Список використаної літератури

Анотація

вартість рентабельність оборотний

У курсовій роботі проводяться розрахунки економічних показників діяльності виробничо-будівельного підприємства. Зокрема, визначаються основні промислово-виробничих фонди та показники їх використання, оборотні кошти підприємства та розраховується оцінка їх використання, чисельність робітників та продуктивність їхньої праці. Одним із важливих розділів курсової роботи є визначення собівартості одиниці продукції, а також визначення рентабельності та ціни виробу. Реферативна частина присвячена поняттю і показникам рентабельності виробництва та методам їх розрахунку. Всі літературні джерела вказані в тексті. В кінці курсової роботи містяться короткі висновки.

Вступ

В сучасних умовах перед майбутніми спеціалістами постають все складніші завдання. Крім основ підприємництва ми маємо розуміти показники діяльності підприємства, вміти оперувати економічними даними, щоб втілити в життя підприємницькі здібності та хист. В ході виконання курсової роботи з дисципліни “Економіка підприємства” природно виникає мета досягти певних навичок роботи з реальними показниками фірми, відслідкувати джерела їх виникнення, встановити залежності. Це дозволить спеціалісту приймати рішення, які призведуть до майбутньої зміни та вдосконалення організаційної структури підприємства в умовах обмеження ресурсів та можливостей. Основною метою курсової роботи є систематизація та закріплення теоретичних знань, набутих з курсу “Економіка підприємства” та вміння оцінювати ефективні шляхи використання ресурсів підприємства (основних промислово-виробничих фондів, оборотних коштів, нематеріальних активів).

Об'єктом дослідження я обрала однин із цехів виробничо-будівельної компанії МАКСІМУС, яка займається виробництвом вікон та дверей на замовлення торгових агентів. Дослідженням продукції цього підприємства я вже займалася в ході написання курсової роботи з маркетингу, до того ж деревообробна галузь типова для розрахунків основних показників, складання калькуляції.

Завданням реферативної частини є теоретичне дослідження теми “Поняття і показники рентабельності виробництва та методи їх розрахунку”. У наш час в Україні спостерігається тенденція до значного зниження рівня рентабельності виробництва, що означає збитковість багатьох підприємств. Тому мене, як майбутнього спеціаліста, цікавить в чому полягає сутність рентабельності, як вона розраховується і які шляхи її підвищення. Ці питання я і хотіла б розглянути в даній курсовій роботі.

Завдання на курсову роботу

Вихідні дані для розрахункової частини курсової роботи

Показники і дані для курсової роботи взяті з одного із цехів виробничо-будівельної компанії МАКСІМУС, яка займається виробництвом вікон та дверей на замовлення торгових агентів та журналу “СтройПрайс”. За основу взято показники діяльності за 2004 звітний рік. З метою спрощення розрахунків, деякі параметри, котрі не суттєво впливають на результат, було об'єднано або усунуто. Стандартним виробом цеху прийнято вважати дверне полотно з натуральної деревини, а саме, дубу.

Технологічний процес включає такі стадії: торцювання, фрезерування, шліфування, фарбування (лакування), складання.

Режим роботи підприємства - 1 зміна на добу.

Таблиця 1. Показники виробництва підприємства

Показники	Умовні позначення	Дані
1. Обсяг виробництва (шт./рік)	Q	20000
2. Одноденні витрати матеріалів (грн.)	q мд	8300
3. Зворотні відходи матеріалів в середньому на 1 виріб (м3/шт.)	q м	0,01
4. Трудомісткість операцій (нормо-годин/виріб) Торцювання Фрезерування Шліфування Фарбування Складання	t 1 t 2 t 3 t 4 t 5	0,53 0,41 0,62 0,65 0,57

Таблиця 2. Склад устаткування та інформація про його роботу

Вихідні дані	Торцю-вальний верстат	Фрезерний верстат	Шліфу-вальний верстат	Фарбу-вальна камера	Вайма для збірки
Кількість одиниць устаткування (шт.)	2	2	2	1	1
Балансова вартість (грн.)	18300	12180	17640	55500	41552
Потужність електродвигунів (кВт)	7,5	4,2	15	5,5	7
Річний фонд робочого часу одиниці устаткування (год.)	1880	1930	1840	1970	1950
Коефіцієнт ремонтної складності				35
Середня величина витрат на одиницю ремонтної складності (грн.)				25
Кількість маш.-год. на річний обсяг робіт (год.)	3100	2700	6000	3800	4200
Коефіцієнт приведення	3	4,6	3,1	1	1,3

Додаткові вихідні дані

Вартість 1 м² будівництва виробничих приміщень - 980 грн.

Середній залишок матеріалів у дорозі - 23000 грн.

Інтервал між суміжними поставками 3 днів.

Кількість робочих місць з погодинною оплатою праці - 30.

Норма обслуговування - 2.

Ціни на матеріал та комплектуючі:

Дошка дуба суха обрізна S=30-50мм - 1755 грн./м³

Лак для дерева тонуючий, акваполіуретановий “ISAVAL” (Іспанія) - 32,86 грн./кг

Вологостійкий клей підвищеної стійкості (група навантаження D3 по DIN EN 204) - 28,27 грн./кг

Петля дверна (порошкове фарбування) - 5,3 грн./шт.

Замок “ABLOY” 2014 (Фінляндія) для внутрішніх та сан вузлових дверей - 23,21 грн./шт.

Комплект ручки 016/006 + накладки 016 “PRIMO”(Фінляндія) - 46,38 грн./шт.

Погодинні тарифні ставки робітників по операціях, грн./год.:

Торцювання - 5,68

Фрезерування - 5,83

Шліфування - 6,25

Фарбування - 7,39

Складання- 6,11

Тариф на електроенергію 0,26 грн./кВт-годину

Витрати матеріалів та комплектуючих на один виріб [3]:

Дошка - 0,25 м³

Лак - 1 кг

Клей - 1,55 кг

Петля - 2 шт.

Замок - 1 шт.

Комплект ручки + накладки - 1 шт.

Відходи матеріалів на один виріб [3]:

Дошка - 0,01 м³

Ціна відходів матеріалів на один виріб:

Дошка - 35 грн./м³

Річні загальновиробничі витрати - 800000 грн.

Річний фонд основної заробітної плати - 356000 грн.

Річні витрати на утримання та експлуатацію устаткування - 40190 грн.

Норматив адміністративних витрат - 0,9

Завдання реферативної частини - “Поняття і показники рентабельності виробництва та методи їх розрахунку”.

1. Характеристика компанії

Виробничо-будівельна компанія МАКСІМУС створена групою професіоналів, які отримали значний практичний досвід роботи в сучасному будівничому бізнесі. Великий досвід роботи, глибокі знання, сучасне обладнання і найголовніше колектив професіоналів у своїй справі - все це складові успішної діяльності цієї компанії протягом декількох років.

Основними, пріоритетними напрямами діяльності компанії є:

встановлення бетонної, броньованої, хімічностійкої підлоги;

повний комплекс ремонтно-будівельних робіт;

виробництво вікон та дверей.

Площа компанії займає 2 га і розміщується в 5 новопобудованих цехах, оснащених сучасним устаткуванням.

Впроваджується система контролю якості відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001. Ведеться робота по упровадженню маркування виробів із застосуванням штрих-кодів для поліпшення якості роботи з товаром.

Компанія МАКСІМУС пропонує широкий асортимент дверних блоків власного виробництва [14]:

“Наша компанія працює і розвивається вже багато років. Ми розробили різноманітні моделі дверей і налагодили їх випуск, сконструювали універсальну дверну коробку і полотно, що дозволяють споживачам забути про вибір правосторонніх чи лівосторонніх дверей.

Ми використовуємо у виробництві високоякісну сировину та імпортне обладнання, що забезпечує європейський рівень якості нашої продукції.

Сподіваємося, що Ви відкриєте для себе наші двері, а ми зробимо все можливе, щоб це відкриття було приємним, необтяжливим у ціні, а наше майбутнє співробітництво - взаємовигідним”.

Продукція, завдяки великому різноманіттю моделей і розумним цінам, завоювала популярність як у будівельних і торгових організацій, так і у населення, яке у повній мірі оцінило її якість.

Найновіші технології виробництва забезпечують високу якість дверей компанії МАКСІМУС. Використання сучасних матеріалів роблять двері від МАКСІМУС не тільки гарними і довговічними, але, що особливо важливо, гарантує вологостійкість, міцність, стійкість до деформацій, високу екологічність. Навіть дуже вимогливий клієнт зможе підібрати двері, що відповідають високим вимогам, в тому числі й естетичним.

Повний комплекс послуг "Двері під ключ":

виїзд майстра для вимірювання пройми и консультації у виборі моделі;

підбір кольору дверного блоку;

великий вибір фурнітури;

доставка;

встановлення блоків;

врізка фурнітури;

гарантійне і післягарантійне обслуговування.

2. Характеристика продукції

Дерев'яні міжкімнатні двері - це не простий будівельний матеріал, а один з ключових елементів інтер'єру. Виготовлені з витонченого натурального дерева, вони вимагають такого ж уважного ставлення, як і дорогі меблі. Міжкімнатні дерев'яні двері є екологічно чистим виробом, оскільки зроблені з масиву дерева. Виробник виготовляє двері з матеріалу, що пройшов сушку в оптимальному для кожної деревини режимі. Вогкість виробів, що виходять з фабрики, складає порядку 9%.

Деревина є традиційним матеріалом, що використовується для виготовлення дверей.

Перевагами натуральної деревини є: висока міцність; низька теплопровідність; низька звукопровідність; висока морозостійкість; легкість в обробці; простота утилізації; низький коефіцієнт температурного лінійного розширення.

До недоліків натуральної деревини можна віднести: наявність пороків (сучки, тріщини і ін.); гігроскопічність (присутність надмірної вологи в деревині викликає різке погіршення всіх її физико-механічних властивостей); горючість [2].

Дверне полотно з натурального дубу

Дуб - тверде і міцне дерево коричнювато-жовтого кольору з чітко вираженими річними нашаруваннями. Дуб досить важко стружеться і пиляється, зате легко колеться. Політуру практично не приймає через високу пористість. Морення підкреслює пористу волоконну структуру дуба і надає їй додаткову привабливість [8].

3. Технологія виробництва дверного полотна

Переймаючи досвід Заходу, компанія МАКСІМУС навчилася робити дерев'яні двері виключно міцними і довговічними [13]. Для цього використовується спеціальний клеєний брус з дубу, що максимально захищає двері від деформації. При цьому особлива обробка поверхні дверей ефективно протидіє атмосферному впливу, що робить дерев'яні двері виключно довговічними.

Щоб виготовити клеєний брус необхідно виконати наступні операції:

Розпиляти дошки на ламелі потрібної ширини.

Висушити ламелі при м'якому (тривалому) режимі сушки, щоб в деревині не з'явилися тріщини.

Ламелі калібруються (обробляються на чотиристоронньому верстаті).

Ламелі торцюються (випилюються сучки).

Ламелі сортуються на ті, які необхідно зрощувати, і на ті які використовуватимуться суцільними.

Ламелі зрощують на мікрошипи (роблять мікрошипи, наносять клей, склеюють під великим тиском).

Зрощені ламелі обробляють в потрібний розмір на чотиристоронньому верстаті.

З ламелей склеюють брус.

Готовий брус обробляють в потрібний розмір на чотиристоронньому верстаті.

Ламель -- це обрізна дошка, з якої далі робиться клеєний брус [1].

У готовому клеєному брусі кожний його погонний метр проходить через верстати 20-30 разів.

Технологія виробництва дверного полотна з клеєного брусу

1. Розкрій брусу на заготівки

Розкрій клеєного брусу в розмір по довжині і ширині виконується на форматно-розкрійних верстатах.

2. Строжка деталей зв'язування

Строжка деталей рамки (зв'язування) в чистовий розмір по перетину виконується на чотирьохсторонніх верстатах.

3. Профілізація деталей зв'язування

Торцювання здійснюється на торцювальних верстатах з автоподаванням.

4. Калібрування фільонок

Фільонками називаються окремі щити, які заповнюють простір між зв'язками та середниками.

В результаті обробки на шліфувальному верстаті знімаються напливи клею, сходинки між склеєними батогами і формується брус з точними геометричними розмірами і гладкими поверхнями для подальшої обробки.

5. Профільне фрезерування фільонок

Профільне фрезерування фільонок по периметру проводиться на фрезерних верстатах із шипорізною кареткою. Шипорізна каретка переміщується над столом і дозволяє встановлювати заготівку великої довжини.

6. Шліфування фільонок

Шліфування по зовнішньому периметру фільонки з обох боків і шліфування площин - повторна обробка на шліфувальному верстаті

7. Фарбування фільонок

Ґрунтування і перше фарбування по зовнішньому контуру місць з'єднання фільонки з рамкою (з обох сторін) відбувається у фарбувальній камері.

8. Складання рамкової конструкції

Складання полотна дверей відбувається на ваймах для складання вікон та дверних полотен.

9. Шліфування дверного полотна

Шліфування зібраного полотна дверей також проводиться на шліфувальному верстаті.

10. Фарбування дверного полотна

Ґрунтування і фарбування дверного полотна проходить у фарбувальній камері.

11. Врізка фурнітури

Останнім кроком є врізка в дверне полотно ручок, замків та петель.

Короткий опис основного обладнання

Торцювальний верстат TR 450: це напівавтоматичні торцювальний верстати з пневматичним підйомом пильного диска. Його можна використовувати як окремо, так і в технологічній лінії, для вирізання дефектів, виготовлення елементів дверей, рам і палітурок, на будь-якому деревообробному виробництві.

Розрахункова продуктивність 5-45 операцій в хвилину. Потужність двигуна пили 7,5 кВт.

Фрезерній верстат з ЧПУ Winner 09A

Універсальний верстат невеликих розмірів, що поєднує низьку ціну і функціональність професійного устаткування.

Потужність двигуна 4.2 кВт.

Шліфувальний верстат GRIGGIO GC 110/2 RRT

калібрування панелей ДСП і масиву;

шліфування панелей з масиву;

шліфування панелей, фанерованих шпоном.

Потужність головного двигуна 15 кВт.

Фарбувальна камера з водяною завісою Daphne (Італія) L5A

Використання фарбувальних камер з водяною завісою дозволяє підвищити якість обробки і зменшити вплив шкідливих речовин на людину і оточуюче середовище, що обумовлюється різними чинниками, пов'язаними з розмірами виробів, які фарбуються, об'ємом і видом матеріалу, що розпилюється, тривалістю використовування фарбувальних камер, вимогами з охорони довкілля, робочими витратами.

Потужність головного двигуна 5.5 кВт.

Вайма для складання вікон і дверних полотен

Це повністю автоматична система, контрольована мікропроцесором. Контролер управляє ходом процесу складання згідно вибраній програмі для конкретного виду дверних полотен. Контролер дозволяє управляти процесом сушки в ручному, напівавтоматичному і автоматичному режимі.

Потужність двигуна 7 кВт

4. Розрахункова частина курсової роботи

4.1 Розрахунок вартості основних промислово-виробничих фондів та показники їх використання [7]

Первісна вартість основних промислово-виробничих фондів (Ф_о):

Ф_о = В_б + В_о + В_т.м. (1.1)

де В_б - витрати на будівництво виробничих приміщень, грн.

В_б = S ·Ц'_б (1.2)

де S - площа виробничих та допоміжних приміщень, м²

S = k_s У S_oi ·n_oi (1.3)

де S_oi - виробнича площа на одиницю і-го обладнання, м²_, прийняти 8;

n_oi - кількість одиниць і-го обладнання;

k_s - коефіцієнт, який враховує допоміжні площі, прийняти 1,5;

Ц'_б - витрати на будівництво 1м² приміщення, грн./м²;

В_о - витрати на придбання обладнання, грн.

В_о = k_ін У n_oi ·Ц_oi (1.4)

де k_ін - коефіцієнт, який враховує витрати на інше обладнання, прийняти 1,09;

Ц_oi - ціна одиниці і-го виду обладнання, грн.;

В_т.м. - витрати на транспортування та монтаж обладнання, на 10% більше за ціну обладнання.

S = 1,5 · 8 (2 + 2 + 2 + 1 + 1) = 1,5 · 8 · 8 = 96 (м²)

В_б =96 · 980 = 94080 (грн.)

В_о = 1,1 (2 ·18300 + 2 · 12180 + 2 · 17640 + 1 · 55500 + 1 · 41552) =

= 1,1 · 213292 = 212621,2 (грн.)

В_т.м. = 212621,2 · 0,1 = 21262,12 (грн.)

Ф_о = 94080 + 212621,2 + 21262,12= 327963,32 (грн.)

Фондовіддача (f_o):

f_o = Q_T / Ф_о (1.5)

де Q_T - обсяг виробництва, що розрахований після визначення ціни, грн.;

Ф_о - середньорічна вартість промислово-виробничих фондів, грн./рік.

f_o = 20000 · 954,14 / 327963,32 = 58,19

4.2 Визначення потреби в оборотних коштах підприємства та оцінка їх використання

Норма запасу матеріалів (Н_м):

Н_м = Н_д + Н_п (1.6)

де Н_д - норма запасів матеріалів у дорозі, дні

Н_д = О_д / q_м.д. (1.7)

де О_д - середній залишок матеріалів у дорозі, грн.;

q_м.д. - одноденні витрати матеріалів, грн.;

Н_п - норма запасу матеріалів, яка враховує приймання, складування, аналіз і підготовку матеріалів до виробництва, дорівнює 1,5 дні.

Н_д = 73000 / 14300 = 5,1 (днів)

Н_м = 5,1 + 1,5 = 6,6 (днів)

Норматив запасів матеріалів (О_м):

О_м = Н_м · q_м.д. (1.8)

О_м = 6,6 · 14300 = 94380 (грн.)

Сукупний норматив оборотних коштів (О_ср):

О_ср = 3,5 · О_м (1.9)

О_ср = 3,5 · 94380 = 330330 (грн.)

Коефіцієнт оборотності (К_об):

К_об = Q_р / О_ср (1.10)

де Q_р - обсяг реалізованої продукції, грн.;

О_ср - середній залишок оборотних коштів, що для даної роботи рівний сукупному нормативу оборотних коштів.

К_об = 20000 · 951,14 / 330330 = 57,77

4.3 Визначення чисельності робітників та продуктивності праці

Чисельність робітників відрядників (Ч_р.в.):

Ч_р.в. = (У N_i · t_i) / (Ф_е · k_в.н.) (1.11)

де N_i - річний обсяг виробництва виробу і-го найменування, шт.;

t_i - трудомісткість виконання операцій при виробництві, нормо-годин/виріб;

Ф_е - ефективний річний фонд часу, прийняти 1780 годин;

k_в.н. - плановий коефіцієнт виконання норм, прийняти 1,1.

Ч_р.в. = 20000 ( 0,53 + 0,41 + 0,62 + 0,65 + 0,57) / (1780 · 1,1) = =>29 (чол.)

Кількість робітників з погодинною оплатою праці (Ч_п):

Ч_п = (n_р.м. · n_зм · k_о) / Н_об (1.12)

де n_р.м - кількість робочих місць з погодинною оплатою праці;

n_зм - кількість змін роботи на добу;

k_о - коефіцієнт облікового складу, прийняти 1,15;

Н_об - норма обслуговування.

Ч_п = (30 · 1 · 1,15) / 2 => 18 (чол.)

Чисельність допоміжного персоналу (Ч_д), сумарна чисельність робітників (Ч_р) та чисельність промислово-виробничого персоналу (Ч_пв):

Ч_р = Ч_р.в + Ч_п (1.13)

Ч_д = 0,4 · Ч_р (1.14)

Ч_пв = Ч_р + Ч_д (1.15)

Ч_р = 29 + 18 = 47 (чол.)

Ч_д = 0,4 · 47 => 19 (чол.)

Ч_пв = 47 + 19 = 66 (чол.)

Продуктивність праці робітників (В):

В = Q / Ч_пв (1.16)

В = 20000 · 954,14 / 66 = 289133,33 (грн./рік) або

В = 20000 / 66 = 303 (шт./рік)

4.4 Розрахунок собівартості продукції (складання калькуляції)

Сировина і матеріали (С_м)

С_м = k_тз У q_вмi · Ц_мi (1.17)

де k_тз - коефіцієнт, який враховує транспортно-заготівельні витрати, прийняти 1,1;

q_вмi - норма витрат і-го матеріалу на одиницю продукції;

Ц_мi - ціна одиниці і-го матеріалу, грн.

Куповані вироби та послуги (С_к)

С_к = k_тз У q_кi · Ц_кі (1.18)

де q_вкi - норма витрат і-го матеріалу на одиницю продукції;

Ц_кi - ціна одиниці і-го матеріалу, грн.

В табл. 1. детально показано витрати на матеріали та куповані вироби, які не доцільно виробляти власними силами.

Таблиця 1. Витрати сировини, матеріалів і купованих виробів

Матеріал	Одиниці виміру	Норма витрат на виріб	Ціна на матеріал, (грн.)	Сума, (грн.)
1. Дошка	м3	0,25	1755	438,75
2. Лак	кг	1	32,86	32,86
3. Клей	кг	1,55	28,27	43,82
Разом		515,43
Куповані вироби
1. Замок	шт.	1	23,21	23,21
2. Петлі	шт.	2	5,3	10,6
3. Комплект ручки + накладки	шт.	1	46,38	46,38
Разом		80,19
Транспортно-заготівельні витрати	1,1
Всього	655,19

Зворотні відходи (С_в)

С_в = У q_ві · Ц_ві (1.19)

де q_ві - кількість зворотних відходів і-го виду на одиницю продукції;

Ц_ві - ціна одиниці і-го виду зворотних відходів, грн.

С_в = 0,01 · 35 = = 0,35 (грн.)

Енергія, що йде на технологічні цілі (С_ен)

С_ен = Ц_ен У n_i · N_в.і· Т_р.і · k_еч..i · k_еп.і (1.20)

де Ц_ен - тарифи за одну кВт.год електроенергії, грн.;

n_i - кількість встановленого обладнання і-го виду, де електроенергія використовується як технологічна;

N_в.і - встановлена потужність обладнання і-го виду, кВт;

Т_р.і - річний корисний фонд часу роботи обладнання, годин;

k_еч..i - коефіцієнт використання електрообладнання за часом, прийняти 0,8;

k_еп.і - коефіцієнт використання електрообладнання за потужністю, прийняти 0,8.

С_ен = 0,26 · 0,8 · 0,8 (2 · 7,5 · 1880 + 2 · 4,2 · 1930 + 2 · 15 ·1840 + 1· 5,5· 1970 + 1 · 7 · 1950) = 0,26 · 0,64 · 124097 = 20649,74 (грн.)

В перерахунку на одиницю продукції (витрати енергії в середньому на одиницю продукції):

С_ен = 20649,74 / 20000 = 1,03 (грн.)

Основна заробітна плата (С_з.о.)

С_з.о. = У С_Ті · t_і (1.21)

де С_Ті - погодинна тарифна ставка для і-го виду робіт або операцій, грн.;

t_і - норма часу для і-го виду робіт або операцій, нормо-години/виріб;

В табл. 2. показано розрахунки основної заробітної плати по кожній операції.

Таблиця 2. Основна заробітна плата

Найменування операцій	Погодинні тарифні ставки, (грн.)	Трудомісткість операцій, (нормо-годин)	Сума, (грн.)
1. Торцювання	5,68	0,53	3,02
2. Фрезерування	5,83	0,41	2,4
3. Шліфування	6,25	0,62	3,88
4. Фарбування	7,39	0,65	4,81
5. Складання	6,11	0,57	3,49
Всього			17,6

Додаткова заробітна плата (С_з.д.)

С_з.д. = k_з.д. · С_з.о. (1.22)

де k_з.д. - коефіцієнт додаткової зарплати, прийнятий за 40%

С_з.д. = 0,4 · 17,6 = 7,04 (грн.)

Витрати на соціальне страхування (С_соц.)

С_соц. = k_соц. · (С_з.о. + С_з.д.) (1.23)

де k_соц. - коефіцієнт відрахувань на соціальне страхування, рівний 37,5%

С_соц. = 0,375 · (17,6 + 7,04) = 0,375 · 24,64 = 9,24 (грн.)

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування (С_у.)

С_у. = С'_у. У k_прі · Т_мі (1.24)

де С'_у. - планова собівартість однієї приведеної машино-години устаткування, прийнятого за базове, грн.;

k_прі - коефіцієнт приведення витрат на експлуатацію і-ої групи устаткування;

Т_мі - кількість машино-годин роботи і-ої групи устаткування, необхідних для виготовлення відповідного виробу.

С'_у. = С'_ур / Т'_р (1.25)

де С'_ур - річні витрати на утримання та експлуатацію устаткування, що прийняте за базове, грн.;

Т'_р - річний фонд робочого часу устаткування, що прийняте за базове, годин.

С'_ур = С'_у.а. + С'_у.ен. + С'_р.у. (1.26)

де С'_у.а. - річні амортизаційні відрахування, грн.

С'_у.а. = Ц_у · а (1.27)

де Ц_у - ціна устаткування, грн.;

а - норма амортизації, приймемо 15% (або 0,15);

С'_у.ен - річні витрати на електроенергію, грн.

С'_у.ен. = q'_ен. · Ц_ен. (1.28)

де q'_ен - витрати електроенергії одиницею устаткування, кВт-години;

Ц_ен. - тарифи за одну кВт-годину електроенергії, грн.;

С'_р.у. - річні витрати на ремонт устаткування, що прийняте за базове та інші витрати.

С'_р.у. = k'_р.с. · Ц_р.с. (1.29)

де k'_р.с - коефіцієнт ремонтної складності устаткування, що прийняте за базове;

Ц_р.с. - середня величина витрат на одиницю ремонтної складності устаткування, що прийняте за базове, грн.

С'_р.у. = 35 · 25 = 875 (грн.)

С'_у.ен. = 1 · 5,5 · 1970 · 0,8 · 0,8 · 0,26 = 1803 (грн.)

С'_у.а. = 55500 · 0,15 = 8325 (грн.)

С'_ур = 875 + 1803 + 8325 = 11003 (грн.)

С'_у. = 11003 / 1970 = 5,59 (грн.)

С_у. = 5,59 (3 · 3100 + 4,6 · 2700 + 3,1 · 6000 + 1 ·3800 + 1,3 · 4200) =

= 5,59 · 49580 = 277152,2 (грн.)

В перерахунку на одиницю продукції (витрати енергії в середньому на одиницю продукції):

С_у. = 277152,2 / 20000 = 13,86 (грн.)

Загальновиробничі витрати (С_зв)

С_зв = k_зв (С_з.о. + С_у) (1.30)

де k_зв - норматив загальновиробничих витрат.

k_зв = С_зв.р. / (С_з.о.р. + С_у.р.) (1.31)

де С_зв.р. - річні загальновиробничі витрати, грн.;

С_з.о.р. - річний фонд основної заробітної плати, грн.;

С_у.р. - річні витрати на утримання та експлуатацію устаткування, грн.

k_зв = 800000 / (352000 + 277152,2) = 1,27

С_зв = 1,27 (17,6 +13,86) = 39,95 (грн.)

Втрати від браку

При даному технологічному процесі в цеху відсутній запланований неусувний брак, тому і втрати на усунення браку відсутні.

Інші виробничі витрати (С_ін.)

На підприємстві відсутні витрати, що пов'язані з періодичним випробуванням продукції, тому ця стаття витрат відсутня.

Адміністративні витрати (С_ад.)

С_ад. = k_ад. · С_з.о. (1.32)

де k_ад. - норматив адміністративних витрат, рівний 0,9.

С_ад. = 0,9 · 39,95 = 35,96 (грн.)

Витрати на збут (С_зб.)

С_зб = k_зб. · С_в.с. (1.33)

де k_зб. - коефіцієнт витрат на збут, рівний 0,02;

С_в.с. - виробнича собівартість.

С_зб = 0,02 · (655,19 - 0,35 + 1,03 + 17,6 + 7,04 + 9,24 + 13,86+ 39,95 + 35,96) = 0,02 ·779,52 = 15,59 (грн.)

Розрахунок собівартості продукції показано в табл. 3, разом із грошовим виразом розрахована питома вага кожної статті калькуляції.

Таблиця 3. Калькуляція собівартості продукції

№ п/п	Найменування статей калькуляції	Всього (грн.)	Питома вага
1	Сировина і матеріали	566,98	71%
2	Куповані вироби та послуги	88,21	11%
3	Зворотні відходи	- 0,35	- 0,1%
4	Паливо та енергія, що йдуть на технологічні цілі	1,03	0,5%
5	Основна заробітна плата	17,6	2,2%
6	Додаткова заробітна плата	7,04	1%
7	Витрати на соціальне страхування	9,24	1,2%
8	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування	13,86	1,7%
9	Загальновиробничі витрати	39,95	5%
10	Втрати від браку	-	-
11	Інші виробничі витрати	-	-
12	Адміністративні витрати	35,96	4,5%
13	Попутна продукція	-	-
14	Витрати на збут	15,59	2%
Повна собівартість	795,11	100%

Графік 1. Питома вага калькуляційних статей

4.5 Визначення ціни виробу

Оптова ціна виробництва (Ц_в)

Ц_в = С_п (1 + Р / 100) (1.34)

де С_п - повна собівартість продукції, грн.;

Р - запланований рівень рентабельності, 20%.

Ц_в = 795,11 (1 + 0,2) = 954,14 (грн.)

Відпускна ціна цеху (Ц_відп.)

Ц_відп.= Ц_в (1+а_пдв / 100) (1.35)

Ц_відп = 954,14 · 1,2 = 1144,96 (грн.)

4.6 Визначення прибутку та рентабельності

Прибуток від реалізації одного виробу (П_в)

П_в = Ц_р - С_п (1.36)

П_в = 954,14 - 795,11= 159,03 (грн.)

Річний прибуток (П_р)

П_р = П_в · Q (1.37)

П_р = 159,03 · 20000 = 3180600 (грн.)

Рентабельність виробу (Р_в)

Р_в = (П_в / С_п) · 100 % (1.38)

Р_в = (159,03 / 795,11) · 100 % = 20 %

Рентабельність виробництва (Р)

Р = П_р / (Ф_о + О_ср) · 100% (1.39)

Р = 3180600 / (327963,32 + 330330) · 100% = 483 %

В таблиці 4 наведено результати розрахунку всіх показників діяльності спеціального виробничого цеху меблевого комбінату.

Таблиця 4. Зведені результати розрахунку показників діяльності цеху

Найменування показників	Підсумки
1. Річний обсяг виробництва продукції:
у натуральному вимірі, шт	20000
у грошовому вимірі, грн.	15902200
2. Вартість основних промислово-виробничих фондів, грн.	327963,32
3. Оборотні кошти, грн.	330330
4. Чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.	66
5. Собівартість виробу, грн./шт.	795,11
6. Оптова ціна виробництва, грн.	954,14
7. Ринкова ціна виробу, грн.	1144,96
8. Річний прибуток, грн.	264400
9. Продуктивність праці, грн./рік	289133,33
10. Фондовіддача	58,19
11. Коефіцієнт оборотності	57,77
12. Рентабельність виробу, %	20
13. Рентабельність виробництва, %	483

5. Реферативна частина курсової роботи

5.1 Поняття і показники рентабельності виробництва та методи їх розрахунку

5.1.1 Поняття рентабельності виробництва

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства можуть оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників.

Абсолютні показники дозволяють проаналізувати динаміку різних показників прибутку за декілька років. При цьому слід зазначити, що для отримання більш об'єктивних результатів слід розраховувати показники з урахуванням інфляційних процесів.

Відносні показники менше схильні до впливу інфляції оскільки є різними співвідношеннями прибутку і вкладеного капіталу, або прибутку і виробничих витрат. Ці характеристики найбільш доцільно розглядати відносно інших часових періодів. Абсолютні цифри самі по собі несуть небагато інформації. Лише знаючи динаміку їх зміни, можна більш достовірно судити про роботу підприємства.

По абсолютній сумі прибутку не завжди можна судити про рівень прибутковості підприємства, оскільки на її розмір впливає не тільки якість роботи, але і масштаби діяльності. Прибуток підприємства є результатом господарської діяльності, але сам по собі не характеризує міру ефективності виробництва та ступінь використання засобів. Тому для характеристики ефективності роботи підприємства разом з абсолютною сумою прибутку використовують відносний показник - рівень рентабельності, що має дати всебічну оцінку діяльності компанії. Перш за все розглянемо, що є рентабельністю.

У найширшому, найзагальнішому понятті рентабельність (від німец. rentabel - дохідний, прибутковий) означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки [6].

Одне з визначень звучить так: рентабельність - відносний показник, що характеризує рівень економічної ефективності (дохідності) роботи підприємства, комплексно відображає використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Рентабельним вважається підприємство, яке приносить прибуток [12].

Можна привести ще одне визначення: рентабельність - показник, що є відношенням прибутку до суми витрат на виробництво, грошових вкладень в організацію комерційних операцій або суми майна фірми, що використовується для організації своєї діяльності [9].

Розрізняють рентабельність загальну - процентне відношення балансового (загального) прибутку до середньорічної сумарної вартості виробничих основних фондів і нормованих оборотних коштів; і рентабельність розрахункову - відношення розрахункового прибутку до середньорічної вартості тих виробничих фондів, з яких стягується плата за фонди.

Кожне підприємство самостійно здійснює свою виробничу і господарську діяльність на принципах самоокуповуваності і прибутковості. Підприємство має певні витрати по виготовленню продукції і її реалізації, тобто витрати виробництва даного підприємства (собівартість), або індивідуальні витрати. Проте витрати на окремий продукт по підприємствах можуть відхилятися від середніх витрат по галузі, які приймаються за суспільно необхідні витрати або вартість, грошовий вираз яких складає ціну продукту. Наявність індивідуальних витрат, породжує відособлення другої частини вартості продукції - прибутку, а отже, і відносного її вимірювання - рентабельності.

Проте абсолютна величина прибутку не дає уявлення про рівень і зміну ефективності виробництва. Сума прибутку може збільшуватися, а ефективність виробництва може залишатися на колишньому рівні або навіть знизитися. Це відбувається в тому випадку, якщо приріст прибутку набувається за рахунок екстенсивних (кількісних) факторів виробництва - збільшення чисельності працівників, зростання парку устаткування і т.д. Якщо ж при зростанні чисельності працівників їх продуктивність залишилася колишньою або знизилася, то ефективність виробництва відповідно не змінюється або навіть знижується. Основними ознаками рентабельності в системі виробничих відносин є наступні:

відношення прибутку до витрат виробництва, що характеризують рівень прибутковості поточних витрат (на придбання сировини, матеріалів, палива, на амортизацію засобів праці, на витрати по управлінню і обслуговуванню виробництва і заробітній платі працівників);

відношення прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів, що характеризують відносний розмір зростання авансованих витрат і дають оцінку економічної ефективності виробничих фондів.

Реальний зміст мають ознаки рентабельності, які характеризують ефективність витрат по прибутку, одержаному після реалізації [11].

5.1.2 Показники рентабельності виробництва та методи їх розрахунку

Якщо підприємство одержує прибуток, воно вважається рентабельним. Показники рентабельності, які використовуються в економічних розрахунках, характеризують відносну прибутковість.

У умовах ринкових відносин велика роль відіграють показники рентабельності продукції, що характеризують рівень прибутковості (збитковості) її виробництва. Вони характеризують відносну прибутковість підприємства, вимірювану у відсотках до витрат або капіталу з різних позицій.

Показники рентабельності - це найважливіші характеристики фактичного середовища формування прибутку і доходу підприємств. З цієї причини вони являються обов'язковими елементами порівняльного аналізу і оцінки фінансового становища підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними. Різниця полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, для фактичної -- фактичні.

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат, або частку товарної продукції в її собівартості.

Показники рентабельності можна розраховувати і за окремими структурними підрозділами, і за видами діяльності.

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

Завданнями аналізу рентабельності є:

- оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);

- вивчення динаміки показників;

- визначення факторів зміни їхнього рівня;

- пошук резервів зростання рентабельності;

розроблення заходів для використання виявлених резервів.

Вибір і послідовність аналізу визначається його завданням. Так, для оцінки результатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції, для вивчення виробництва окремих видів продукції з погляду попиту на них, доцільності їх випуску - рентабельність окремих виробів і фактори її зміни.

Варто вивчати рівень рентабельності не тільки в цілому по підприємству, а й у його структурних підрозділах, а також за видами діяльності підприємства (основна, інвестиційна, фінансова тощо).

Основні показники рентабельності можна об'єднати в такі групи:

1. Рентабельність продукції підприємства.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут та показує, скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції. Зростання даного показника є наслідком зростання цін при постійних витратах на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг) або зниження витрат на виробництво при постійних цінах, тобто при зниженні попиту на продукцію підприємства, а також зростанням цін швидшими темпами ніж витрат.

Показник рентабельності продукції включає наступні показники:

Рентабельність всієї реалізованої продукції, що є відношенням прибутку від реалізації продукції П_р на виручку від її реалізації В_р (без ПДВ);

. (2.1)

Цей показник характеризує дохідність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над взаємозв'язком між цінами, кількістю реалізованої продукції, витратами виробництва і реалізації продукції.

Загальна рентабельність, дорівнює відношенню балансового прибутку П_б до виручки від реалізації продукції (без ПДВ);

. (2.2)

Рентабельність продажів по чистому прибутку, що визначається як відношення чистого прибутку П до виручки від реалізації продукції(без ПДВ);

(2.3)

Рентабельність окремих видів продукції. Відношення прибутку від реалізації даного виду продукції до його повної собівартості.

, (2.4)

де Ц_і, S_i -- відповідно ціна і собівартість і-го виду продукції [4].

У багатономенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групувань. Насамперед усі вироби групують за ознакою: рентабельна чи нерентабельна продукція.

При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, розраховують частку у відсотках до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції. Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.

Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:

вироби з низкою рентабельністю;

вироби з середньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельності по галузі);

вироби високорентабельні.

При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.

Нарешті, здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напряму зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом.

При цьому визначають кількість виробів, по яких:

рентабельність помітно зросла;

рентабельність суттєво не змінилась;

рентабельність знизилась.

Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба враховувати дію на рентабельність продукції таких чинників:

зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;

зміну податку на додану вартість;

зміну рівня собівартості виробу з усіма "факторами, які впливають на неї.

Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. В перший рік, як правило, рентабельність дуже низька, проте наступні кілька років спостерігається підвищення її рівня. Згодом її величина стабілізується, а в кінці виробництва навіть може почати падати. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції. Вивчення впливу обсягу виробництва на рівень рентабельності - цілком самостійне питання аналізу прибутковості підприємства.

2. Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів підприємства

Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів є рентабельністю підприємства - це наступний показник рентабельності, який показує ефективність використання всього наявного майна підприємства.

, (2.5)

де С_ак - середня сума активів балансу підприємства.

Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку дохідності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і залученого.

Серед показників рентабельності підприємства виділяють 5 основних:

1. Загальна рентабельність вкладень, показує яка частина балансового прибутку припадає на 1грн. майна підприємства, тобто наскільки ефективно воно використовується.

2. Рентабельність вкладень по чистому прибутку.

3. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу займає особливе місце серед показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди.

, (2.6)

де П -- чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит, С_вк -- сума власного капіталу.

Величина власного капіталу береться за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням усіх боргових зобов'язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

4. Рентабельність довгострокових фінансових вкладень, показує ефективність вкладень підприємства в діяльність інших організацій.

Рентабельність перманентного капіталу. Показує ефективність використання капіталу, вкладеного в діяльність даного підприємства на тривалий термін.

5.2 Рентабельність виробництва

Рентабельність виробництва (загальний рівень рентабельності підприємства), визначають як відношення балансового прибутку до суми вартості основних виробничих С_овф фондів і нормованих оборотних засобів С_ноз

. (2.7)

Відношення фондів до матеріальних і прирівняних до них витрат відображає прибутковість підприємства. Інакше кажучи, загальний рівень рентабельності, тобто індикатор, що відображає приріст всього вкладеного капіталу (активів), дорівнює відношенню прибутку до нарахування відсотків до активів.

Сума всіх активів (сума основного й оборотного капіталу) залежить від обсягу реалізації і швидкості обороту капіталу, який визначається відношенням суми обороту до середньорічної суми основного й оборотного капіталу. Чим швидше обертається капітал на підприємстві, тим менше його потрібно для забезпечення випуску планового обсягу продукції. І навпаки, уповільнення оборотності капіталу потребує додаткового залучення засобів для забезпечення того самого обсягу виробництва, реалізації і збуту.

На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори:

- зміна частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції;

- зміна фондомісткості продукції;

- зміна оборотності оборотних коштів.

Загальний рівень рентабельності підприємства - це ключовий індикатор при аналізі рентабельності підприємства. Але якщо необхідно точніше визначити розвиток підприємства, виходячи з рівня його загальної рентабельності, необхідно обчислити додатково ще два ключові індикатори: рентабельність обороту і число оборотів капіталу.

Рентабельність обороту відображає залежність між валовою виручкою оборотом) підприємства і його витратами і обчислюється по формулі:

, (2.8)

де П_днв - прибуток до нарахування відсотків, В_в - валова виручка.

Чим більше прибуток в порівнянні з валовою виручкою підприємства, тим більше рентабельність обороту.

Число оборотів капіталу відображає відношення валової виручки (обороту) підприємства до величини його капіталу і обчислюється по формулі:

, (2.9)

де А - активи.

Чим вище валова виручка фірми, тим більше число оборотів її капіталу. У результаті витікає, що

. (2.10)

Зв'язок між трьома ключовими індикаторами представлений в наступній таблиці:

Таблиця 5. Зв'язок між трьома ключовими індикаторами при аналізі рентабельності підприємства

Загальний рівень рентабельності	Рентабельність обороту	Прибуток до нарахування відсотків
		відсоток від
		Валова виручка
	Число оборотів капіталу	Валова виручка
		поділена на
		Активи

5.3 Визначення резервів збільшення рентабельності

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства. Для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головними внутрішніми і зовнішніми чинниками підвищення ефективності діяльності підприємства, а отже, і рентабельності є:

Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.

Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи.

7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управлі...