Модель кругообігу продукту і доходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Модель кругообігу продукту і доходу

Вступ

Ринок являє собою систему економічних відносин, які виникають у процесі обміну продуктами як товарами шляхом купівлі-продажу. Через механізм обміну процес виробництва пов'язується з процесом споживання, і таким чином створюються необхідні умови для задоволення суспільних потреб у формі платоспроможного попиту.

В змішаній економіці ринок виконує головну координуючу роль. Але ринок - це не монолітна, а структуризована система, яка складається з окремих елементів, видів ринку. Серед останніх важливе місце займають ринок ресурсів і ринок продуктів (споживчих товарів та послуг).

У процесі макроекономїчного кругообігу ці два види ринку тісно взаємодіють між собою. В результаті такої взаємодії національний продукт розподіляється між суб'єктами ринку відповідно до його законів, а між окремими сторонами економіки досягається рівновага. (3, с. 52)

В основі макроекономічного аналізу лежить модель кругообігу, яка відображає взаємопов'язаний і безперервний рух ресурсів, виготовлених продуктів і доходів між економічними суб'єктами. У кожній національній економіці є три основні економічні суб'єкти - домогосподарства, фірми та держава. Якщо економіка країни відкрита, тобто пов'язана з економіками інших країн через експорт-імпорт товарів, послуг, ресурсів та іншими формами зовнішньоекономічних зв'язків, то існує ще й четвертий суб'єкт економічного життя країни - решта світу (сектор закордон). (1, с. 37)

1. Макроекономічні суб'єкти та їх взаємодія

Сектор домашніх господарств містить усі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб.

Домашні господарства проявляють три основних види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.

Підприємницький сектор - це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни (мета діяльності фірм - отримання прибутку). Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності: пред'являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.

Державний сектор - містить усі державні інститути та установи.

Основне завдання держави - створення суспільних благ, які надходять споживачам «безоплатно» (безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної, соціальної та виробничої інфраструктур тощо).

Основні цілі державного сектору - задоволення потреб у суспільних благах, а не отримання прибутку; зростання суспільної продуктивності праці та зниження витрат на споживання домашніх господарств.

Для здійснення своєї діяльності держава збирає податки, за рахунок яких здійснює закупки товарів та послуг. Для спрощення аналізу реальних процесів на основі макромоделювання будемо вважати, що податки збираються тільки з домашніх господарств, а державні закупки включають всі державні витрати (державні інвестиційні витрати та державні споживчі витрати).

Для забезпечення своєї діяльності державний сектор проявляє такі види економічної активності: збирає податки, здійснює державні закупки товарів та послуг, а також надає пропозицію грошей для всіх макроекономічних суб'єктів.

Сектор закордон містить усі економічні суб'єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути.

Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

Макроекономічні суб'єкти приймають рішення під впливом таких факторів:

* в силу своїх переваг;

* під дією кон'юнктури;

* у відповідь на дію інших макроекономічних суб'єктів. (2, с. 10)

2. Двосекторна модель кругообігу

Для простоти аналізу розглянемо спочатку двосекторну модель кругообігу, яка відображає замкнену національну економіку, що містить лише два економічні суб'єкти - домогосподарства та фірми. На верхній частині рис. 1 показано ринок ресурсів. Тут домогосподарства, які безпосередньо або опосередковано (через власність на ділові підприємства) володіють усіма ресурсами (працею, землею, капіталом, підприємницьким хистом), постачають ці ресурси підприємствам. Підприємства потребують ресурсів, бо саме за їхньою допомогою виробляють товари й послуги.

Описана модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходу на ринку існує вже майже 200 років. Рівновага між попитом і пропозицією на обох ринках визначає і рівновагу економічної системи в цілому.

Основу теорії загальної рівноваги ринків започаткувала праця Л. Вальраса «Елементи політичної економії» (1874 p.). Згодом, уже в 30-х роках XX ст., ця теорія розвивалася в працях Ф. Вальда, Ф. Неймана, Дж. Хікса, а в 50-60-х роках - у творах Нобелівських лауреатів П. Дебре та О. Ланге. Істотний внесок у розвиток цієї теорії зробив П. Самуельсон, який спирався на роботи Дж. Хікса. (3, с. 52)

Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами. Ці доходи домогосподарства привласнюють у вигляді заробітної плати (оплати праці), ренти (плати за землю), процента (плати за капітал) і прибутку (плата за підприємницький хист). Водночас платежі фірм за придбані ресурси є їхніми витратами.

Ця схема кругообігу містить два кола - внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє коло відображає рух ресурсів, товарів і послуг - потік за годинниковою стрілкою. Зовнішнє коло віддзеркалює грошовий потік доходів, витрат і споживчих видатків - проти годинникової стрілки.

У нижній частині схеми показано ринок продуктів. Грошовий дохід, який домогосподарства отримують від продажу ресурсів, вони спрямовують на купівлю товарів і послуг. Через видатки свого грошового доходу домогосподарства виявляють свій попит на товари й послуги. Фірми використовують ресурси, які вони придбали, для виробництва, а отже, пропозиції товарів і послуг на тих самих ринках. З точки зору фірми, видатки на товари й послуги становлять виторг, або надходження, від продажу товарів і послуг.

З цієї схеми видно, що у замкненій національній економіці доходи одних економічних суб'єктів є витратами інших. Витрати фірм на ресурси є доходами домогосподарств (зарплата та інші види доходів). З іншого боку, видатки домогосподарств на товари й послуги становлять виторг (надходження) фірм від реалізації продукції.

Із двосекторної моделі випливає, що виторг фірм дорівнює величині доходів домогосподарств. Інакше кажучи, у замкненій економіці, в якій відсутнє державне втручання в господарські процеси, обсяг національного виробництва у грошовому виразі (виторг фірм) дорівнює величині грошових доходів (видатків) домогосподарств.

Фізичний («ресурси-продукція») та грошовий («видатки-доходи») потоки відбуваються одночасно у протилежних напрямках і безмежно повторюються. Ці потоки здійснюються без перешкод за умови, що видатки домогосподарств дорівнюють обсягові національного виробництва. Видатки домогосподарств стають виторгом фірм, що дає їм змогу продукувати товари й послуги та здійснювати платежі за ресурси. Ці платежі знов у вигляді доходів повертаються до власників факторів виробництва і т.д.

Якщо видатки домогосподарств із певних причин зменшуються, то фірми змушені скорочувати обсяги свого виробництва, що зменшує доходи, які визначають, у свою чергу, видатки, тобто попит на товари й послуги. Тому важливим завданням макроекономічної політики є стабілізація попиту в національній економіці.

Висновок: сумарна величина продажів фірм дорівнює сумарній величині доходів домашніх господарств. Тобто, для закритої моделі економіки, в якій не враховується вплив держави на економічні процеси, величина загального обсягу виробництва у грошовому вимірюванні дорівнює сумарній величині грошових доходів домашніх господарств.

3. Заощадження та інвестиції у схемі кругообігу

кругообіг домогосподарство заощадження інвестиція

У найпростішій двосекторній схемі кругообігу продуктів та доходів виходять із того, що виготовлені фірмами продукти купують лише домогосподарства, які повністю витрачають свої доходи. Проте у реальній дійсності домогосподарства певний відсоток свого доходу заощаджують у вигляді готівки, вкладів у банках тощо. Це означає, що поточні видатки домогосподарств є меншими, ніж їхні доходи. Водночас фірми не лише виготовляють продукти, а й купують одне в одного капітальні блага. Окрім платежів за ресурси, фірми здійснюють інвестиції - купують машини, устаткування тощо, які відшкодовують зношений основний капітал та збільшують його величину.

Отже, домогосподарства заощаджують, а фірми потребують додаткових коштів на інвестиції. У ринковій системі виникають фінансові посередники - комерційні банки, кредитні спілки тощо, які спрямовують заощадження від домогосподарств до фірм-інвесторів. Домогосподарства можуть також прямо інвестувати в економіку, купуючи акції, облігації та інші цінні папери на фінансових ринках.

Раніше припускалося, що домогосподарства одразу витрачають весь свій дохід, що забезпечує рівність сукупних видатків і національного продукту, а отже рівновагу в національній економіці. Тепер у нас два покупці - домогосподарства й фірми. Сумарні видатки цих покупців мають дорівнювати вартості національного продукту, Оскільки заощадження та інвестиції здійснюють два різні економічні суб'єкти, то може виникати розбіжність між обсягами заощаджень домогосподарств та інвестиційними планами фірм. Унаслідок цього в національній економіці попит на товари й послуги та їхня пропозиція не збігатимуться.

4. Державний та зарубіжний сектори у схемі кругообігу

У сучасній ринковій економіці держава тісно взаємодіє з двома іншими економічними суб'єктами - домогосподарствами та фірмами. Тому до схеми кругообігу доходів та продуктів введемо державний сектор. Основними каналами зв'язку державного сектора з іншими економічними суб'єктами є податки, державні трансфери, державні закупівлі товарів і послуг, державні запозичення та надання громадських благ.

Податки - це частина грошових коштів, яку держава вилучає у домогосподарств та ділових підприємств (потоки 6 і 8). Водночас держава надає трансферні платежі (потік 7) домогосподарствам (наприклад, допомога з безробіття, стипендії тощо) та субсидії (потік 9) виробникам (наприклад, податкові пільги, позики під низький процент і т.д.). Різницю між податковими надходженнями та трансферними платежами називають чистими податками.

Державні закупівлі товарів і послуг охоплюють усі державні видатки - як уряду країни, так і місцевих органів влади - на товари й послуги, а також заробітну плату усіх державних працівників - військових, депутатів, учителів, пожежників та ін. Інакше кажучи, уряд купує як на ринках продуктів (потік 5), так і на ринках ресурсів.

Державні запозичення (потік 10) на фінансових ринках здійснюються тоді, коли державний бюджет дефіцитний - видатки перевищують надходження до бюджету. Держава бере в позику, випускаючи цінні папери (облігації, векселі скарбниці) і продаючи їх домогосподарствам, комерційним банкам тощо.

Врахування державного сектора в кругообігу доходів і продуктів не порушує рівності видатків та національного продукту. Сукупні видатки трьох покупців на товари й послуги (споживчі видатки домогосподарств, інвестиційні видатки фірм та державні закупівлі товарів і послуг) мають дорівнювати вартості національного продукту.

Економіка більшості країн світу, в тому числі України, є відкритою. Це означає, що частину національного продукту купують населення, фірми та уряди зарубіжних країн, тобто іноземці. Тому в схемі кругопотоку треба врахувати експортно-імпортні операції. Потік 13 показує грошові надходження від решти світу за вітчизняні товари й послуги, які продані за кордоном. Однак вітчизняний експорт - це лише половина картини. Вітчизняні домогосподарства, фірми та уряд витрачають частину своїх доходів на зарубіжні товари. Ці товари й послуги є вітчизняним імпортом. Платежі за імпорт зображено стрілкою, що спрямована з національної економіки за кордон (потік 14).

Якщо країна купує за кордоном більше, ніж експортує, то різницю мусить оплатити або позиками в іноземних фінансових посередників, або продажем іноземцям своїх фізичних та фінансових активів. Це приводить до чистого припливу капіталу (фінансових ресурсів) - потік 15. Коли ж експорт перевищує імпорт, то наявний відплив капіталу.

Наша схема, звісно, спрощена. Річ утім, що в аналізі зовнішньоекономічних зв'язків ми взяли до уваги лише ринки продуктів. Між тим ринки ресурсів кожної країни також пов'язані з рештою світу. Україна, наприклад, імпортує та експортує мінеральні ресурси. Існують також міжнародні потоки робочої сили. Значна частина трудових ресурсів України працює за кордоном, що збільшує сукупний дохід певних країн.

Рис. 3 дає змогу зрозуміти, що участь країни у світовій економіці змінює розподіл її ресурсів та доходів. За наявності зарубіжного сектора національна економіка виробляє більший обсяг продукції, яку експортує, порівняно із внутрішніми потребами та менший обсяг продукції, яку імпортує. Тому вітчизняні трудові та інші виробничі ресурси переміщуються з галузей імпорту в галузі експорту. Врахування решти країн світу у схемі кругопотоку не порушує рівності видатків та національного продукту. Сукупні видатки чотирьох покупців - споживчі видатки домогосподарств, інвестиційні видатки фірм, державні закупівлі товарів І послуг та видатки іноземців на наші товари й послуги мають дорівнювати вартості національного продукту.

У відкритій повній моделі кругових потоків вплив державного сектору і сектору закордон призводить до порушення рівноваги двосекторної моделі (домашні господарства - фірми), бо з потоку «доходи - витрати» здійснюються «вилучення» у вигляді заощаджень, податкових платежів та імпорту.

«Вилучення» - будь-яке використання доходу домашніх господарств не на купівлю виготовленої в країні продукції.

Одночасно до потоку «доходи - витрати» залучаються додаткові кошти у вигляді «ін'єкцій», а саме: інвестиції, державні витрати та експорт.

Висновок: реальний і грошовий потоки здійснюються без перешкод за умови, що сукупні витрати сектору домашніх господарств (С), підприємницького сектору (/), державного сектору (G) та сектору закордон (NE) дорівнюють сукупному обсягу виробництва (У)

C + I + G + NE = Y. (2, с. 18)

Висновок

Загальне уявлення про функціонування ринкової системи дає схема кругопотоку. Ця спрощена модель показує ринки продуктів, ресурсні ринки та найважливіші потоки - «доходи-видатки» і «ресурси-продукція». Урахування у схемі кругопотоку державного сектора дає змогу зрозуміти роль держави у національній економіці. Модель кругопотоку відкритої економіки пов'язує національну економіку з рештою світу. Експорт творить надходження для вітчизняних фірм і збільшує національний дохід, а імпорт означає, що частину грошових доходів витрачають на купівлю продуктів, що виготовлені за кордоном. (4, с. 46)

Розширена модель кругообігу дає змогу зрозуміти, як уряд може змінити розподіл доходу, здійснити перерозподіл ресурсів і регулювати рівень економічної активності. Тобто уряд різними засобами впливає на функціонування ринкової економіки. Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходу наочно показує, як держава може втручатися в цей кругообіг.

Перша й друга модель кругообігу - це моделі закритої економіки, тобто такої економіки, яка не має відносин із світовим ринком. Насправді економіка кожної країни - відкрита економіка. Світове господарство доповнює внутрішні ринки й розподіляє потоки ресурсів, продуктів та доходів за двома напрямами - по лінії внутрішніх та зовнішніх ринків (третя модель кругообігу).

По лінії зовнішніх ринків кожен суб'єкт економічного кругообігу, здійснюючи постачання ресурсів і продуктів на експорт у зворотному напрямі одержує доходи. Закуповуючи ресурси і продукти через імпорт, вони роблять відповідні витрати. (2, с. 55)

Список літератури

кругообіг домогосподарство заощадження інвестиція

1. Панчишин Степан. Макроекономіка: Навч. посібник. вид. 2-ге, стереотипне. - К.: Либідь, 2002. - 616 с.

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О.

Макроекономіка. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002. - 368 с.

3. Макроекономіка: Підручник / А.Г. Савченко, Г.О. Пухтаєвич, О.М. Тітьонко та ін.; за ред. А.Г. Савченка. - К.: Либідь, 1995. - 208 с.

4. Бурда, Майкл, Виплош, Чарлз Макроекономіка: Європ.контекст / Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - 682 с.

Размещено на Allbest.ru