Показники стану та ефективності використанні основних засобів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ПОКАЗНИКИ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства. У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпечення підприємства основними засобами; 2) стан основних засобів; 3) ефективність використання основних засобів (рис.1.). До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.

Приклад 1.

Випуск товарної продукції за рік становив 3200 тис. грн., вартість основних виробничих засобів - 1440 тис. грн. Фондомісткість дорівнює 0,45 грн. х (1440 тис грн./3200 тис. грн.), тобто на кожну гривню виробленої продукції припадає 45 коп. основних виробничих засобів.

Рис. 1 Показники забезпечення, стану та ефективності використання основних засобів

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства.

Приклад 2.

Вартість основних виробничих засобів на початок року 1165 тис. грн., а чисельність працівників 85 осіб. На кінець року - відповідно 1440 тис. грн. і 80 осіб. Звідси фондоозброєність на початок року становить 13,7 тис. грн. (1165/85), на кінець року - 18,0 тис. грн. (1440/80).

Отже, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором. Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.

Приклад 3.

Вартість основних виробничих засобів на кінець звітного року становила 1440 тис. грн., сума зносу основних засобів - 180 тис. грн., а вартість майна - 3100 грн. Відтак коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів становитиме 0,41 ((1440-180)/3100). Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2 - 0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для виправлення становища. Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів (див. рис. 1 ).

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

Кз = Зо/Фк

де Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;

Зо - сума зносу основних засобів;

Фк - балансова вартість основних засобів.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів. Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:



Кп=1-Кз або Кп=100%-Кз

де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів;

Кз - коефіцієнт зносу основних засобів.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:

Ко = Фу / Фк;

Кв = Фв / Фк,

де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів;

Фу - вартість введених основних засобів за звітний період;

Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів;

Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.



Фк - балансова вартість основних виробничих засобів;

Вп - вартість виробленої продукції;

Фз - залишкова вартість основних виробничих засобів;

М - вартість майна підприємства;

Зо - сума зносу основних виробничих засобів;

ч - середньооблікова чисельність працівників;

Фу - вартість уведених основних виробничих засобів;

Фв - вартість виведених основних виробничих засобів;

Кз - коефіцієнт зносу основних виробничих засобів;

Пз - загальний прибуток підприємства.

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів.

Кр = (Фу-Фв)/Фк,

До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Найбільш загальним показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача.

Фв = Вп / Фк

де Фв - фондовіддача основних засобів;

Вп - вартість виробленої продукції за звітний період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність.

Цей показник визначається за формулою:

Рф = (Пз/Фк) х 100%,

де Рф - рентабельність основних засобів;

Пз - загальний прибуток за звітний період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Абсолютним показником ефективності використання основних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів у їх загальній сумі. Формули розрахунку показників забезпечення стану й ефективності використання основних засобів та їхню характеристику наведено в табл.

2. ПОНЯТТЯ, РОЛЬ ТА ФУНКЦІЇ ЦІНИ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

виробничий ціна ринковий амортизація

Основу ціни як економічної категорії становить вартість товару, величина якої визначається суспільне необхідними затратами праці. Як зазначав відомий український економіст М.І. Туган-Барановський, "ціна вільно виробленого товару визначається тими видатками на його виробництво, які дають змогу виробити товару стільки, скільки його потребує ринок". Разом з тим ціна є вираженням узгодженого продавцем і покупцем грошового або іншого майнового еквівалента, який покупець згоден заплатити за переданий йому товар (роботи, послуги).

Суб'єктивістські та волюнтаристські уявлення щодо ціноутворення, які мали місце в нашій країні, коли ігнорувалися вимоги об'єктивних економічних законів (передусім закону вартості та закону розподілу за працею), зумовили те, що ціни лише фіксували рівень витрат того чи іншого виробництва, який склався. У багатьох випадках цей рівень був досить далеким від суспільне необхідних витрат. Відірвані від об'єктивної вартісної бази ціни, таким чином, перестали відповідати суспільне необхідним затратам праці і по суті перетворилися на планово-обліковий вимірювач. Цілком зрозуміло, що така система цін не могла застосовуватися в умовах реформування економіки, фундаментальним моментом якого у сфері ціноутворення є найповніше відображення У нових цінах суспільне необхідних затрат праці.

За такої умови ціна щонайкраще виконує властиві їй функції У період побудови ринкових відносин, а саме:

1) функцію обліку і виміру затрат суспільної праці. Виконуючи її, ціна виступає одним з найважливіших показників народногосподарського виробництва, є орієнтиром для прийняття господарських рішень;

2) функцію пропорційності та рівноваги в господарстві. Саме через ціну здійснюється зв'язок між виробництвом і споживанням, пропозицією і попитом. В умовах пропорційного розподілу засобів виробництва і праці між галузями рівновага на ринку підтримується за допомогою цін, що відповідають суспільне необхідним затратам;

3) стимулюючу функцію. У народному господарстві ціни можуть сприяти або перешкоджати збільшенню виробництва і споживання тих або інших товарів. Так, занижені ціни, які не забезпечують нормальну рентабельність або завдають збитків, не заінтересовують підприємства нарощувати обсяги виробництва. Разом з тим завищені ціни, які дають змогу отримати надмірний прибуток, створюють для підприємства незаслужені економічні привілеї і водночас можуть спричинити розширення виробництва, що не відповідає суспільним потребам;

4) розподільчу функцію, пов'язану з можливістю відхилення ціни від вартості. Так, встановлення високих цін на певну продукцію (товар) дає змогу державі перерозподіляти кошти, встановлюючи дотації на інші товари (послуги).

Ринкові перетворення в економіці спрямовані на кардинальну перебудову не лише існуючої системи цін і методології їх встановлення, а й організації самого процесу ціноутворення. Підвищення відповідальності господарюючих суб'єктів за результати своєї господарської діяльності, з одного боку, і необхідність реорганізації в діяльності органів ціноутворення та контролю за цінами, - з іншого визначили лінію на демократизацію політики ціноутворення.

Політика ціноутворення є складовою загальної економічної та соціальної політики України і спрямована на забезпечення:

рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів держави;

збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг, протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів та послуг;

об'єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

розширення сфери застосування вільних цін;

підвищення якості продукції;

соціальних гарантій насамперед для низькооплачуваних та малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку зі зростанням цін і тарифів;

створення необхідних економічних гарантій для виробників;

орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень цін світового ринку.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про економічну самостійність Української РСР" політика ціноутворення на території України належить до її компетенції і визначається її законодавством. Головну роль у цьому законодавстві відіграє Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 р.2, який визначає основні принципи встановлення та застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх додержанням на території України. Закон поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості й методів організації праці та виробництва.

Види цін та порядок їх встановлення

Залежно від способу встановлення, суб'єктів ціноутворення, сфери застосування тощо та відповідно до чинного законодавства в Україні застосовуються різні види цін і тарифів. За способом встановлення ціни і тарифи поділяються на:

вільні ціни і тарифи, що в свою чергу поділяються на договірні та ціни, що їх встановлюють самостійно підприємства та організації. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів;

державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: а) державних фіксованих цін (тарифів); б) граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про ціноутворення в умовах реформування економіки" від 21 жовтня 1994 р. № 733 намічено скоротити обсяги державного регулювання цін і тарифів, обмеживши їх тільки природними та окремими штучними монополіями.

Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюють державні органи України. Постановою від 25 грудня 1996 р. № 1548 Кабінет Міністрів затвердив Повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг (додаток до постанови). До органів, наділених повноваженнями щодо встановлення цін і тарифів, цією постановою віднесено Мінекономіки, Мінтранс, Мінфін, Міносвіти, інші міністерства та відомства, а також Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та міські (міст Києва і Севастополя) державні адміністрації.

Державні ціни повинні враховувати середньогалузеву собівартість продукції і забезпечувати мінімальний рівень рентабельності продукції, на яку вони поширюються. Якщо цей рівень рентабельності не забезпечується державними цінами, то держава повинна забезпечити його дотацію за умови, що продукція підприємства є суспільне необхідною.

Крім розглянутих вище, Кабінет Міністрів України може вводити інші методи державного регулювання цін.

Певні особливості має ціноутворення при здійсненні експортних та імпортних операцій. Відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України "Про підприємства в Україні" та ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" у розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Важливе значення для впорядкування ціноутворення при здійсненні експортно-імпортних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України має Указ Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 10 лютого 1996 р. та затверджене ним Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За загальним правилом, контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються її суб'єктами на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладання зовнішньоекономічних угод (контрактів).

Проте у ряді випадків Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України може запроваджувати індикативні ціни на товари, які є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності усіх форм власності при укладанні та здійсненні зовнішньоекономічних угод.

Під індикативними розуміють ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України може запроваджувати індикативні ціни на товари:

щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами;

щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до ст. 19 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування;

щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;

експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому ст. 20 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань України? Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та уповноважені ним організації на базі результатів аналізу інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських, інформаційних та інших установ та організацій України, з інших джерел, за відповідними методиками. При цьому враховуються стандарти якості товарів, чинні в Україні та визнані у світовій практиці, передбачені законодавством України умови поставки і розрахунків, стан кон'юнктури зовнішніх та внутрішніх ринків, цінова інформація та прогнози щодо можливих цінових коливань, контрактна практика щодо певного товару на відповідному ринку та інша інформація кон'юнктурно-цінового характеру.

Рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари приймає та переліки індикативних цін затверджує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

Таке рішення та переліки індикативних цін публікуються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України або уповноваженими ним організаціями в газеті "Урядовий кур'єр" не менш як раз на місяць.

З огляду на те, коли і кому реалізуються продукція та товари, всі ціни (і вільні, і державні фіксовані та регульовані) поділяються на оптові та роздрібні.

Оптові (відпускні) ціни застосовують при розрахунках між підприємствами та організаціями-товаровиробниками і споживачами (покупцями) продукції і товарів. Оптова ціна у таких випадках включає в себе собівартість, прибуток (норматив прибутку) і податок на додану вартість. Якщо продукцію (товар) віднесено у встановленому законодавством порядку до підакцизних, до її ціни включається акцизний збір - непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. У такому разі податок на додану вартість обчислюється з урахуванням суми акцизного збору.

У разі реалізації продукції (товарів) через посередників за вільними цінами до ціни включаються також постачальницько-збутові надбавки (націнки), граничний розмір яких може обмежувати держава.

Роздрібні ціни на товари формуються, виходячи з оптової ціни, шляхом включення до неї торговельної надбавки (націнки). Ці ціни застосовуються у відносинах між підприємствами торгівлі та населенням, що споживає товари.

При розрахунках за продану сільськогосподарськими товаровиробниками сільськогосподарську продукцію застосовують закупівельні ціни.

Правове регулювання контролю за додержанням дисципліни цін та відповідальність за її порушення

Контроль за додержанням державної дисципліни цін є одним з видів державного контролю за діяльністю господарюючих суб'єктів. Державний контроль за цінами здійснюється головним чином при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Щодо сфери дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування (зокрема, шляхом декларування) та додержання вимог антимонопольного законодавства.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюють спеціальні органи - державні інспекції з контролю за цінами, систему яких очолює Державна інспекція з контролю за цінами, що функціонує у складі Міністерства економіки України. В умовах переходу економіки на ринкові принципи органи державного контролю за цінами перебудовують свою роботу в напрямі здійснення перевірок основних засад формування собівартості продукції (робіт, послуг) у структурі цін, а також вимог антимонопольного законодавства.

Закон України "Про ціни і ціноутворення" не регулює детально правовий статус державних органів контролю за цінами, права та обов'язки їхніх посадових осіб. Він лише містить норму, відповідно до якої державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 ст. 11 зазначеного Закону. Виходячи з того, що завдання і функції державних податкових інспекцій і державних інспекцій з контролю за цінами істотно відрізняються, у Законі України "Про ціни і ціноутворення" доцільно повніше і детальніше визначити правовий статус державних органів з контролю за цінами.

Відповідно до чинного законодавства державні інспекції з контролю за цінами мають, зокрема, право:

здійснювати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів;

одержувати від службових осіб у письмовій формі пояснення, довідки, відомості з питань, що виникають під час перевірок;

обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні приміщення підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та місця їх знаходження;

вимагати від керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій усунення виявлених порушень законодавства про ціни;

зупиняти операції підприємств за розрахунковими, валютними, іншими рахунками в банках у разі відмови у проведенні документальної перевірки та в інших передбачених законом випадках;

накладати адміністративні штрафи на керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій за порушення державної дисципліни цін.

Закон зобов'язує господарюючих суб'єктів у встановленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін.

Відповідальність господарюючих суб'єктів за порушення державної дисципліни цін встановлена законами України "Про ціни і ціноутворення" (ст. 14) та ."Про підприємства в Україні" (ст. 23), іншими актами законодавства, чинними на території України. Так, уся необгрунтоване одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, у позабюджетні фонди місцевих рад народних депутатів стягується штраф у двократному розмірі необґрунтоване одержаної суми виручки. Зазначені суми списуються з рахунків підприємств і організацій у банківських установах за рішенням суду (арбітражного суду) на підставі рішення державної інспекції з контролю за цінами. У разі незгоди підприємства, установи, організації з рішенням державної інспекції з контролю за цінами воно може бути оскаржено в арбітражному суді.

Певні санкції (як майнові, так і оперативно-господарські) щодо підприємств і організацій, які порушили дисципліну цін, мають право застосовувати самі господарюючі суб'єкти. Так, підприємства, організації та інші юридичні особи мають право оскаржити в арбітражному суді порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій і вимагати відшкодування завданих їм збитків у разі реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства про ціни.

Згідно з Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення (п. 24) та Положенням про поставки товарів народного споживання (п. 19) покупець в односторонньому порядку має право відмовитися від виконання договору (повністю або частково) при завищенні продавцем ціни на продукцію.

3. ЗАДАЧА №1

Визначити фондовіддачу, фондоємкість основних засобів у звітному періоді та порівняти їх з базовими значеннями. Розрахувати коефіцієнти оновлення та вибуття основних засобів. Визначити, за який термін відбудеться повне оновлення основних засобів при збереженні даного темпу руху.

Вихідні данні для розрахунку наведені у таблиці 1.

Таблиця 1. Вихідні данні для задачі №1

№	Показники	Одиниці виміру	ВАРІАНТ
			8
1	2	3	11
1	Товарна продукція у базисному періоді	тис. грн	10491.2
2	Фондовіддача у базисному періоді	____	4.316
3	Збільшення обсягу товарної продукції у звітному періоді	%	4.15
4	Вартість основних засобів на початок звітного періоду	тис. грн	1942.2
5	Обсяг та термін введення в дію нових основних засобів	тис. грн	265.5 з 17.07
6	Обсяг та термін виведення з експлуатації спрацьованих основних засобів	тис. грн	97.11 з 7.09

Проаналізувати отримані значення.

Дано:

В_баз = 10491.2 тис. грн

ФВбаз= 4.316

В_зв=В_баз+4,15%

ОЗ_пр= 1942.2 тис. грн

N1=5

ОЗ_вв=265.5 тис. грн

N2 = 3

ОЗ_виб = 97.11 тис. грн

Знайти: ФВ_зв, ФМ_зв, К_он, К_виб, Т_он.

Рішення:

- середньо річна вартість основних засобів;

ОЗ_пр - основні засоби на початок року;

ОЗ_зв - основні засоби введені в дію протягом року;

ОЗ_виб - основні засоби, що вибули протягом року;

N1 - кількість місяців з моменту введення ОЗ до кінця року;

N2 - кількість місяців з моменту вибуття ОЗ до кінця року.

тис. грн

тис. грн

грн/грн

%

Фондовіддача зросла на 24,79%, тобто 1 грн. основних засобів заробляла у базисному періоді 4,316 грн. а в звітному періоді стала заробляти 5,386 грн.

%

Фондоємкість зменшилася на 19,26%, тобто для того щоб заробити 1 грн. в звітному періоді знадобиться 0,1857 грн основних засобів.

Основні засоби на кінець року:

тис. грн

Коефіцієнт оновлення основних засобів:

Коефіцієнт вибуття основних засобів:



років потребується для повного оновлення основних засобів підприємства.

4. ЗАДАЧА №2

Розрахувати показники обігових коштів у плановому році та визначити умовну їх економію внаслідок прискорення їх обігу.

Вихідні данні для розрахунку наведені у таблиці 2.

Таблиця 2. Вихідні данні до задачі №2

	Показники	Од. виміру	ВАРІАНТ
1	2	3	11
1	Обсяг реалізованої продукції у звітному році	тис грн	2141,40
2	Середньорічний залишок обігових коштів у звітному році	тис грн	142,76
3	Збільшення обсягу реалізації продукції у плановому році	%	3,6
4	Прискорення оборотності обігових коштів у плановому році	дні	4

Проаналізувати отриманні значення. Дано:

РП_зв=2141,40 тис. грн

ОК_зв= 142,76 тис.грн

РП_пл=РП_зв + 3,6 %

Т_зв - Т_пл = 4 дні

Знайти: , , , .

Рішення:

1. Обсяг реалізованої продукції в плановому періоді:

тис. грн

2. Коефіцієнт оборотності в звітному році:



обертів

3. Тривалість обороту:

дні

день

4. Коефіцієнт оборотності в плановому році:

обертів

Отже, кількість обертів оборотних коштів у плановому році збільшилася на 2,1 раза.

5. Коефіцієнт завантаження:

6. Вивільнення коштів з обороту:

тис. грн.

Внаслідок прискорення оборотності обігових коштів у плановому році з обороту вивільнилося 26,06 тис. грн.

5. ЗАДАЧА №3

Визначити можливий приріст продуктивності праці у плановому році. Розрахувати частку приросту продуктивності праці внаслідок впливу кожного фактора на загальний приріст продуктивності праці, а також питому вагу умовної економії чисельності по кожному фактору у загальній сумі економії.

Вихідні данні надані у таблиці 3.

Таблиця 3. Вихідні данні для задачі №3.

№ п/п	Показники	Од. вим.	ВАРІАНТ
			8
1	2	3	11
1	Обсяг випуску продукції у звітному році	тис. грн	2587
2	Чисельність персоналу у звітному році	Чол	300
3	Структура персоналу підприємства:
	-робітники	%	86
	в т. ч. основні	%	78
	з них:
	- відрядники	%	69
	- погодинники	%	9
	- керівники, спеціалісти та службовці	%	14
4	Збільшення обсягу виробництва у плановому році	%	1,9
5	Умови вивільння робітників внаслідок підвищення технічного рівня виробництва	Чол	7
6	Запланований приріст чисельності керівників, спеціалістів, службовців	%	0,6
7	Заплановане перевиконання норм виробітку робітниками - відрядниками внаслідок удосконалення організації праці (К О П)	%	3,7
8	Втрата робочого часу	%
	- у звітному році		7
	- у плановому році		1
9	Фонд робочого часу	Дні:
	- у звітному році		224
	- у плановому році		229

Проаналізувати отриманні значення

Рішення:

1. Загальний приріст продуктивності праці у плановому році:

?ПП = ,



де - загальна умовна економія чисельності персоналу внаслідок дії всіх факторів;

- чисельність персоналу планово-умовна.

,

де - економія чисельності за рахунок збільшення технічного рівня виробництва;

- економія чисельності за рахунок вдосконалення організації виробництва;

- економія чисельності за рахунок збільшення випуску продукції;

- економія чисельності за рахунок скорочення витрат робочого часу.

чол

За умовою чол

Економія чисельності за рахунок вдосконалення організації виробництва:

%

%

чол

Економія чисельності за рахунок збільшення випуску продукції:

,

де - чисельність базова керівників, службовців, спеціалістів;

- приріст чисельності керівників, службовців, спеціалістів.

чол

чол

Економія чисельності за рахунок скорочення витрат робочого часу:

%

чол

Загальна умовна економія чисельності персоналу внаслідок дії всіх факторів:

чол

Загальний приріст продуктивності праці у плановому році:

%

2. Приріст продуктивності праці за рахунок кожного з факторів складає:

3. Питома вага умовної економії чисельності по кожному фактору:

Висновки: можливий приріст продуктивності праці в плановому році становить 13,34%. При цьому найбільша частка у цьому прирості належить фактору зміни робочого часу. Внаслідок скорочення витрат робочого часу продуктивність праці збільшиться на 7,79%, що становить 0,58 від загальної економії чисельності.



6. ЗАДАЧА №4

Розрахувати запланований процент зниження витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції. Визначити витрати підприємства на одиницю продукції у плановому році.

Вихідні данні надані у таблиці 4.

Таблиця 4 Вихідні данні для задачі №4.

№ п/п	Показники	Од. вим	ВАРІАНТИ
			8
1	2	3	11
1	Витрати підприємства на одиницю продукції	грн	203
2	Структур в витрат підприємства:
	- матеріальні витрати	%	79
	- заробітна плата основних робітників	%	16
	- витрати на управління та обслуговування виробництва	%
3	В плановому році очікуються наступні зміни:
	а) Підвищення продуктивності праці основних робітників	%	4,8
	б). Підвищення обсягу виробництва	%	6
	в) збільшення заробітної плати робітників	%	2,3
	г) ціни на матеріали підвищаться (+), зменшаться (-)	%	- 0,8
	д) Зменшення норм використання матеріалів	%	1,1
	е) Підвищення витрат на управління та обслуговування виробництва	%	2

Проаналізувати отриманні значення.

Розв'яжемо дану задачу індексним методом.

Дано:

Собівартість продукції в базисному періоді: грн

Частка матеріальних витрат у собівартості подукції: %

Частка заробітної плати у собівартості продукції: %

Частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції: %

Індекс зміни норм витрат матеріалів:

Індекс зміни ціни матеріального ресурсу:

Індекс зростання заробітної плати:

Індекс зростання продуктивності праці:

Індекс зростання умовно постійних витрат:

Індекс зростання обсягу виробництва:

Знайти: , .

Розв'язання:

1. Зменшення собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів та цін на них:

%

2. Зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці:

%

3. Зниження собівартості продукції за рахунок зміни умовно-постійних витрат:

%

4. Загальне зниження собівартості продукції у плановий період:

%



5. Планова собівартість товарної продукції:

грн

Висновок: запланований процент зниження витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції становить 2,59%, при цьому собівартість продукції знизиться трохи більше ніж на 4 грн і становитиме 198,82 грн.

7. ЗАДАЧА №5

Відтворити втрачені дані звіту про фінансові результати діяльності підприємства та розрахувати показники рентабельності. Вихідні данні наведені у таблиці 5.

Таблиця 5. Вихідні данні для задачі №5.

Стаття	Варіант
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг)	3375
Податок на додану вартість	562,5
Акцизний збір	-
Інші відрахування з доходу	150
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг)	2662,5
Собівартість реалізованої продукції (товарів, послуг)	1200
Валовий:	0
прибуток	1462,5
збиток	-
Інші операційні доходи	131,25
Адміністративні витрати	225
Витрати на збут	105
Інші операційні витрати	45
Фінансові результати від операційної діяльності
прибуток	1237,5
збиток	-
Дохід від участі в капіталі	56,25
Інші фінансові доходи	-15
Інші доходи	37,5
Фінансові витрати	93,75
Втрати від участі в капіталі	0
Інші витрати	52,5
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування
прибуток	1185
збиток	-
Податок на прибуток від звичайної діяльності	355,5
Фінансові результати від звичайної діяльності
прибуток	829,5
збиток	-
Надзвичайні:
доходи	-
витрати	-
Податок з надзвичайного прибутку	-
Чистий
прибуток	829,5
збиток	-

Проаналізувати отриманні значення.

Рішення:

1)Знайдемо ПДВ:

ПДВ=Дохід / 6 = 3375/6 = 562,5

2) Валовий прибуток = Чистий дохід - Собівартість продукції

Валовий прибуток = 2662,5 - 1200 = 1462,5

3) Адміністративні витрати = Валовий прибуток + Інші операційні доходи - Витрати на збут - Інші операційні витрати - Фінансові результати від опер. діяльності:



Адміністративні витрати = 1462,5 + 150 - 105 - 45 - 1237,5 = 225

4) Інші фінансові доходи = Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування + Фінансові витрати + Витрати від участі в капіталі - Фінансові результати від операційної діяльності - Дохід від участі в капіталі:

Інші фінансові доходи = 1185 + 93,75 + 0 - 1237,5 - 56,25 = -15

5) Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування = Фінансові результати від звичайної діяльності + Податок на прибуток від звичайної діяльності:

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування = 829,5 + 355,5 = 1185

6) Визначимо рентабельність продукції:

Рентабельність реалізованої продукції = (Прибуток від операційної діяльності підприємства / Собівартість реалізованої продукції) * 100% = (1237,5/1200) * 100% = 103%

Рентабельність продукції склала 103%, що є достатньо високим показником на підприємстві.

Размещено на Allbest.ru

...