Статистичне вивчення зайнятості населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Джерела інформації й основні поняття статистики зайнятості населення

2. Показники економічної активності та зайнятості

Висновок

зайнятість безробітний населення

Вступ

Для всіх країн світу зайнятість населення посідає провідне місце у системі соціальних та економічних проблем і разом з показниками рівня життя є важливим індикатором соціальних процесів. Перехід від планово-централізованого до вільного руху трудових ресурсів змінює систему інтересів, мотивів і стимулів діяльності економічно активного населення, що, відповідно, впливає на джерела наповнення ринку праці, сегментацію та напрями державного регулювання зайнятості населення.

Зайнятість населення як сукупність відносин на рівні підприємства можна тлумачити як систему економічних відносин щодо узгодження і реалізації економічних інтересів власників підприємства та його трудового колективу і окремих категорій працівників, формування пропорцій розподілу чистого продукту між фондами споживання і накопичення, визначення загальних для всього підприємства принципів поєднання особистісного і матеріально-речового чинників з метою досягнення подвійної мети діяльності підприємства - реалізації економічних інтересів усіх постачальників ресурсів підприємства як передумови відтворення його діяльності як цілісної господарської одиниці та підтримання його конкурентоспроможності. Тоді характеристики зайнятості населення зводяться до характеристик колективного договору, показників структури робочих місць підприємства та ефективності використання праці персоналу підприємства.

1. Джерела інформації й основні поняття статистики зайнятості населення

На етапі формування сфери застосування праці зайнятість населення можуть характеризувати показники загального обсягу потреби суспільного виробництва в послугах праці, виражені як в кількості необхідних працівників, так і в нормогодинах потрібної праці; пропорції розподілу такої загальної кількості працівників чи кількості нормогодин за вимогами до професійно-кваліфікаційних якостей працівника; пропорції розподілу такої потреби за належністю одиниць господарювання, що формують цю потребу, до певної сфери економічної діяльності, галузі, форми власності чи господарювання; розподіл загальної кількості потрібних працівників та загальної необхідної кількості нормогодин праці за умовами та змістом трудового процесу.

Окрім того, на етапі формування системи застосування праці зайнятість можна характеризувати за критерієм „обсяги і структура руху робочих місць” - оцінювання за цим критерієм має здійснюватися на основі таких показників, як обсяги створення і виведення робочих місць та пропорції розподілу таких обсягів за ознакою вимог робочих місць до професійно-кваліфікаційного рівня працівника, за умовами праці, продуктивністю і прибутковістю праці, формами господарювання і власності, галузевою приналежністю та масштабами діяльності підприємств, які створюють робочі місця; обсяги і структура наявних вакантних робочих місць, сальдо робочих місць (загальне і в розрізі окремих професій, кваліфікаційних рівнів, галузей, форм власності і суб'єктів господарювання).

Зайнятість населення також можна характеризувати на етапі формування сфери докладання праці за допомогою показників внутрішнього руху працюючих, розподілу чисельності персоналу за ознакою тривалості перебування на одному робочому місці (посаді), охоплення заходами планування трудового життя та кар'єрного просування.

В основу вивчення зайнятості за умов ринкової економіки покладено концепцію робочої сили, сутність якої полягає в чіткому поділі населення за такими категоріями: зайняте, безробітне та економічно неактивне.

Відповідно до міжнародних стандартів зайнятість і безробіття населення є взаємодоповняльними характеристиками стану й рівноваги економічної системи. Рівновазі економічної системи відповідає певний рівень зайнятості населення, що забезпечує економічну і соціальну стабільність у суспільстві.

Аналіз ситуації із зайнятістю населення на українському ринку праці дозволяє назвати її характерні риси - розбалансованість, а також, що не менш важливе, нездатність розбалансованої системи повернутися у свій вихідний або початковий стан. Для оцінювання ступеня незбалансованості доцільно застосувати показники, що характеризують як відкриту, так і приховану частину поточного ринку праці.

При вивченні зайнятості населення та передумов забезпечення її ефективності можна виділити такі аспекти проблематики зайнятості:

1) економічний, який відображає головний зміст зайнятості як системи відносин щодо забезпечення робочих місць; цей напрям стосується проблем взаємоузгодженості матеріально-технічного і особистісного факторів виробництва, а також галузевої, професійної і кваліфікаційної структур зайнятості тощо;

2) демографічний, який відображає питання зайнятості населення у зв'язку з статево-віковими характеристиками працюючих;

3) регіональний, який полягає у вивченні та виявленні особливостей зайнятості населення, обумовлених специфікою природно економічної зони, етнічного складу населення, урбанізації та ін.

Зайнятість населення базується на особистій праці та передбачає отримання доходу, а також визначає передумови ефективного використання трудового потенціалу держави, регіону та окремого працівника і пов'язана із забезпеченням масштабів, умов та форм включення людей в суспільну працю. Зайнятість вказує на рівень забезпечення працездатного населення робочими місцями в системі відносин суспільної праці. Враховуючи весь спектр відносин, які проявляються і перетинаються у змісті категорії „зайнятість населення”, вона синтезує систему економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин з приводу діяльності громадян у процесі створення суспільного продукту в системі суспільної праці, яка базується на особистій праці та приносить доход. Зайнятість населення базується на особистій праці та передбачає отримання доходу, а також визначає передумови ефективного використання трудового потенціалу держави, регіону та окремого працівника і пов'язана із забезпеченням масштабів, умов та форм включення людей в суспільну працю. Зайнятість вказує на рівень забезпечення працездатного населення робочими місцями в системі відносин суспільної праці. Враховуючи весь спектр відносин, які проявляються і перетинаються у змісті категорії „зайнятість населення”, вона, на нашу думку, синтезує систему економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин з приводу діяльності громадян у процесі створення суспільного продукту в системі суспільної праці, яка базується на особистій праці та приносить доход. Статистика вивчає рівні зайнятості і безробіття, виявляючи стан і тенденції, що характеризують ринок праці; структуру зайнятого і безробітного населення для розробки програм зайнятості та організації своєчасної підготовки та перепідготовки кадрів, забезпечення соціального захисту відповідних прошарків суспільства, досліджує взаємозв'язок між зайнятістю населення та рівнем його життя.

Важливим джерелом інформації про стан справ на ринку праці є державна служба зайнятості. Ця служба має доволі повну інформацію про чисельність осіб, котрі шукають роботу, а також тих, які отримали її з допомогою цієї служби; про кількість зареєстрованих вакансій; про кількість зареєстрованих безробітних, причини безробіття та виплату допомоги з безробіття; про кількість осіб, які вибули з числа зареєстрованих безробітних, із зазначенням причин вибуття; про залучення безробітних до різних заходів, що мають на меті сприяння зайнятості (перепідготовка, громадська робота і т. ін.).

У результаті з'ясовують чисельність зайнятого, неповністю зайнятого, безробітного та економічно неактивного населення, а також рівень кваліфікації, статусу зайнятості та інші показники, що характеризують економічну активність населення. Такі обстеження є важливим і найповнішим джерелом інформації про рівень і структуру робочої сили. За умови їх незалежного планування й проведення вони дають достовірну інформацію про стан ринку праці,якою можна скористатись як для моніторингу, так і для оцінювання ефективності політики, здійснюваної у сфері зайнятості населення.

Щоб дістати інтегральну інформацію про ринок праці, одночасно з обстеженнями домашніх господарств доцільно проводити обстеження підприємств стосовно зайнятості, заробітної плати та робочого часу, вартості витрат на робочу силу, а також гнучкості праці. На підставі таких обстежень дістають інформацію про рівень і професійну структуру; про кількість і структуру вакантних місць; про розміри заробітної плати і тривалість робочого часу; про порядок набору на роботу, навчання на виробництві, плинність робочої сили; про стан і рівень трудових відносин.

Інтенсивність економічної активності та зайнятості населення оцінюють за допомогою розрахунків показників зайнятості, які на сьогодні повністю узгоджені із методологічними засадами МОП. Так, в Україні вже передбачено розрахунок таких відносних показників як рівень економічної активності, рівень зайнятості населення у віці 15-70 років, рівень зайнятості населення працездатного віку.

Економічно активне населення поділяється на три основні категорії: зайняте населення, не повністю зайняте населення і безробітне населення.

Точність статистичних оцінок стану ринку праці значною мірою залежить від чіткості визначень та правильності вибору критеріїв,за якими тих чи інших осіб віднесено з різними видами зайнятості.

Зайнятість - це стан, в якому особа здійснює діяльність, спрямовану на задоволення власних і суспільних потреб, і таку, що, як правило, приносить доходу грошовій або іншій формі.

Рівень зайнятості населення залежить від розвитку продуктивних сил, науково-технічного прогресу та добробуту суспільства і характеризує ступінь участі працездатного населення у сфері суспільно корисної праці.

У разі повної зайнятості кожному економічно активному члену суспільства надається можливість бути зайнятим або незайнятим залежно від його бажання. Повна зайнятість можлива за умови збалансованості попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці.

Поняття «повна зайнятість» населення має два аспекти кількісний і часовий.

У кількісному розумінні повна зайнятість може досягатися лише тоді, коли чисельність економічно активного населення, його професійна підготовка та кваліфікація відповідатимуть кількості робочих місць, професійним і кваліфікаційним вимогам ринку праці. З різних причин повна зайнятість усього економічно активного населення за ринкових умов ніколи не настає: завжди існує група населення, до якої належать ті, хто намагається знайти ліпшу роботу, навчається, щоб здобути професійну підготовку або удосконалити її, і т. ін. за цим критерієм усе економічно активне населення поділяється на зайняте і безробітне.

До зайнятого населення належать усі особи, вік яких перевищує встановлений і які протягом певного часу працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), виконуючи деяку роботу, або мали роботу, роботодавці, а також самостійно зайняті особи, члени виробничих кооперативів.

Безробітне населення становлять усі особи у віці економічної активності котрі протягом періоду обстеження одночасно відповідають таким критеріям: не мають роботи; готові приступити до роботи; активно шукають роботу.

До не повністю зайнятого населення (згідно з тривалістю виконуваної роботи) відносять усіх зайнятих осіб, що протягом періоду обстеження відповідали таким критеріям:

- Бажали працювати додаткову і водночас вдалися до пошуку додаткової роботи;

- Були готові працювати додаткову кількість годин, коли мали змогу виконувати додаткову роботу;

- Відпрацювали на всіх видах робіт годин менше за нормативний поріг, установлений для робочого часу.

У разі неповної (часткової) зайнятості частина зайнятого населення виконує роботу протягом неповного робочого дня або неповного робочого тижня, тобто працює менш як нормальний робочий час, установлений для даного виду діяльності.

Розрізняють дві форми неповної зайнятості: видиму й невидиму. Ознакою видимої неповної зайнятості є недостатній за часом роботи обсяг зайнятості. Вона, у свою чергу, поділяється на добровільну і вимушену неповну зайнятість. Коли йдеться про добровільну видиму неповну зайнятість, під час приймання на роботу заздалегідь обумовлюється робота протягом неповного робочого дня або робочого тижня. Така зайнятість поширена у країнах із високим рівнем економічного розвитку, де сучасне обладнання й технологічні процеси дозволяють за неповної зайнятості одержувати дохід, достатній для забезпечення гідного рівня життя. У разі вимушеної видимої неповної зайнятості працівники трудяться менше за призначений час не зі своєї волі, а за рішенням адміністрації підприємства (переведенням на скорочений режим роботи, надання відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати). Невидима неповна зайнятість характеризується недостатнім використанням кваліфікації працівників, що призводить до низької продуктивності праці і низьких доходів.

До економічно неактивного населення (населення поза робочою силою) належать усі особи, незалежно від їхнього віку (включаючи осіб, які молодші за вік економічної активності), котрі на момент обстеження не могли бути віднесені до економічно активного населення. До складу цієї категорії населення включаються: учні та студенти, які не охоплені жодною діяльністю, крім навчання, і не шукають роботу; пенсіонери й інваліди, котрі одержують пенсії і не здійснюють ніякої діяльності; особи які ведуть домашнє господарство, виховують дітей, доглядають за хворими і т. ін.;особи, які припинили пошук роботи (втратили надію знайти роботу); інші особи, котрі не мають необхідності у працевлаштуванні, а також ті, які шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

2. Показники економічної активності та зайнятості

Ситуація на ринку праці оцінюється за допомогою абсолютних показників, що вимірюються чисельністю різних категорій учасників ринку, і за допомогою відносин показників, що визначаються які питомі ваги окремих категорій робочої сили у певній чисельності населення. Відносні показники дають можливість виконувати порівняльний аналіз і вивчати розвиток процесів на ринку праці у динаміці.

Економічна активність населення характеризується рівнем економічної активності (Кеа), що визначається як відношення чисельності економічно активного населення (Sеа) до чисельності всього населення (S). У певних цілях аналогічний економічної активності (S_15-70). У останньому випадку він характеризує рівень економічної активності робочої сили.

,

Зайнятість і безробіття населення характеризуються чисельністю зайнятих і безробітних. Відносними показниками зайнятості безробіття є рівень зайнятості і рівень безробіття.

Рівень зайнятості економічного населення К3 визначається як відношення чисельності зайнятого населення S3 до чисельності економічно активного населення Sea:

Рівень безробіття економічно активного населення К_б визначається відношенням чисельності безробітних S_б до чисельності економічно активного населення Sea:

Наприкінці застосовується ще один показник рівня безробіття - рівень зареєстрованого безробіття. В Україні він розраховується як відношення кількості безробітних громадян, що перебувають на обліку на початок відповідного року у державній службі зайнятості, до чисельності працездатного населення у працездатному віці.

Адитивний зв'язок між чисельністю економічно активного населення і чисельностями зайнятого та безробітного населення дає можливість побудувати модель динаміки економічно активного населення, яку можна використати для обчислення будь-якого показника, що входить до її складу за відомих інших показників.

Для вироблення й здійснення ефективної соціальної політики у сфері зайнятості не достатньо мати загальну інформацію про чисельність і рівні економічно активного населення, зайнятих і безробітних.

З метою всебічного аналізу середовища на ринку праці зайнятість вивчається як у цілому за всім населенням, так і за окремими секторами економіки та видами економічної діяльності, статевими та віковими групами, рівнем освіти, соціальним статусом у зайнятості, професійною приналежністю тощо. Аналіз проводиться по країні в цілому і за регіонами.

Вивчаючи зайнятість за секторами економіки та видами економічної діяльності, слід особливо виокремлювати зайнятість у неформальному секторі. Неформальний сектор економіки характеризується звичайно низьким рівнем організації, низькою капіталоємністю, невеликими розмірами. Трудові відносини в таких підприємствах, якщо вони існують, ґрунтуються переважно на залученні випадкових працівників, родичів і знайомих, а не на договірних засадах, які надають формальні гарантії захисту зайнятості. Підприємницька діяльність у неформальному секторі здійснюється окремими особами самостійно або за допомогою членів сім'ї, які їм допомагають. Можливе також залучення одного чи кількох оплачуваних працівників. Діяльність підприємств неформального сектору здійснюється, як правило, у статистично не візуальних місцях: невеликих цехах, будинках, на відкритій місцевості. Ці підприємства практично не мають доступу до організованих ринків, кредитних установ, сучасних технологій, професійного навчання та державних служб.

Неформальний сектор визначається незалежно від характеру робочих місць, де відбувається виробнича діяльність, розміру використовуваних основних фондів, тривалості функціонування підприємства, а також від того, чи є для власника підприємства ця діяльність основною або додатковою. Прикладами зайнятості в неформальному секторі є вулична торгівля, пошиття одягу, чищення взуття, окремі види ремонту автомобілів і т. ін.

Єдиним джерелами інформації про зайнятість населення в неформальному секторі є обстеження населення з проблем зайнятості.

Населення, зайняте в неформальному секторі, складається з усіх осіб, які протягом періоду обстеження були зайняті щонайменше в одній з виробничих одиниць неформального сектору, незалежно від їхнього статусу зайнятості і від того, чи була дана робота для них основною або додатковою.

Поділ економічно активного населення за статусом у зайнятості здійснюється на основі відповідної класифікації. Міжнародна класифікація статусу в зайнятості визначає такі 6 категорій зайнятого населення:

- Наймані працівники;

- Роботодавці;

- Члени виробничих кооперативів;

- Особи, які працюють за свій рахунок;

- Члени сім'ї,які допомагають;

- Працівники, які не класифікуються за статусом.

Найманий працівників - це особа найманої праці, яка уклала трудовий договір (контракт) із керівником підприємства або усну угоду з окремою особою про умови трудової діяльності і розміри оплати праці.

Роботодавець - особа, яка управляє своїм власним приватним (сімейним) підприємством або працює самостійно, але постійно використовуючи працю найманих робітників.

Члени виробничого кооперативу - особа, яка працює на даному підприємстві і є його співвласником.

Особа, яка працює за свій рахунок - це особа, яка здійснює самостійну діяльність, що приносить дохід, не використовуючи при цьому найманої праці.

Член сім'ї, що допомагає - це член сім'ї, який працює без оплати на приватному сімейному підприємстві, що ним володіє родич.

Працівник, який не класифікується за статусом - особа, котра здійснює економічну діяльність, яка не може бути віднесена ні до однієї з категорій статусу в зайнятості.

Склад за професійною приналежністю включається поділом економічно активного населення за професіями на підставі Класифікатора професій, розробленого з урахуванням Міжнародної стандартної класифікації занять. В основу розробки і створення цих класифікаторів покладено 2 принципи: вид виконуваної роботи і кваліфікація, яка необхідна для її виконання. За професійною приналежністю (становищем у занятті) серед економічно активного населення виокремлюють такі основні групи:

- Законодавці, старші посадові особи і керівники;

- Спеціалісти-професіонали;

- Спеціалісти і допоміжний персонал;

- Конторські службові;

- Працівники сфери послуг і торговельних підприємств;

- Кваліфіковані працівники сільського господарства, рибного господарства і рибної промисловості, родинних професій;

- Кваліфіковані працівники промисловості та родинних професій;

- Оператори та складальники промислового устаткування і машин;

- Некваліфіковані працівники;

- Військові сили.

Статус у зайнятості і становище в занятті визначаються для всього економічно активного населення, тобто як для зайнятого, так і для безробітного. Для безробітних осіб, які раніше мали роботу, статус у зайнятості визначається за їхньою попередньою зайнятістю.

Розглянуті класифікації за видами економічної діяльності, статусом в зайнятості і професійною приналежністю використовують у поєднанні з класифікаціями за статтю, віком, рівнем освіти, місцевістю, проживанням та ін..

Статистика вивчає зайнятість населення і безробіття як за станом на певний період часу, так і в динаміці, використовуючи при цьому весь арсенал статистичних методів і показників, що характеризують динаміку соціальних явищ. Динаміка зайнятості з урахуванням впливу різниць у складі й рівні зайнятості населення регіонів оцінюється за допомогою індексів змінного, фіксованого складу і структурних зрушень.

Висновок

Отже, використання системного і комплексного підходу для аналізу стану і змін у сфері зайнятості та пов'язаних з нею відносин вимагає побудови системи економічних критеріїв та статистичних показників, що всебічно характеризують зайнятість населення.

З урахуванням положень теорії людського розвитку, важливими характеристиками зайнятості населення вважаємо також доступність та якість послуг освіти для населення та охорони здоров'я, екологічний стан оточуючого середовища в місцях постійного мешкання тощо. Це характеристики, що відображатимуть результати порівняння умов життя зі стандартами доступності та якості умов існування, необхідних для забезпечення повноцінного розвитку особистості. Ці характеристики визначатимуться за оцінками таких показників, як обсяги доступних - для особи, що отримує середню для підприємства (галузі, регіону, економіки в цілому) заробітну плату, - товарів і послуг, відповідність такого набору фізіологічним та соціально-етичним стандартам.

Размещено на Allbest.ru