Проблеми розміщення та розвитку металургійної галузі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Промисловий комплекс України є пріоритетною сферою національної економіки. Саме від нього залежать реалізація ключових інтересів країни, її безпека, культурний та соціальний рівень життя нації. Промисловість є активним агентом зовнішньої торгівлі України. Очевидно, що стратегічний розвиток України значною мірою залежить від місця її промислового комплексу в системі міжнародного поділу праці. Промисловість - найважливіша структурна ланка господарського комплексу України.

Чорна металургія є важливою галуззю важкої промисловості, однією з основних частин фундаменту всього народного господарства країни. Практично немає такого підприємства, яке у тій чи іншій мірі не використовувало б продукцію чорної металургії, адже чорні метали - це основний конструкційний матеріал для виготовлення засобів та знарядь виробництва, від кількості та якості якого в значній мірі залежать рівень розвитку виробничих сил країни, темпи і масштаби технічного прогресу.

Значення чорної металургії для економіки України важко переоцінити. Це пояснюється тим, що чорна металургія не тільки впливає на розвиток усіх без виключення галузей народного господарства України і є базою їх формування, але й є важливою експортоутворюючою галуззю і значною мірою характеризує та визначає експортний потенціал нашої країни. Розвиток гірничо-металургійного комплексу - основна науково-технічного прогресу у всіх галузях господарювання, значна підтримка конкурентоспроможності країни.

Ураховуючи особливе значення чорної металургії для вітчизняної економіки, як у науковій літературі, так і у практико-прикладних роботах приділено значну увагу різним аспектам даної проблематики. Серед українських фахівців, які працюють у даній тематиці, варто назвати таких: О. Власюк, Б. Буркинський, С. Савчук, С. Матвієнков, В. Мазур, О. Скороход, Г. Єфіменко, В. Самарай, В. Клименко, І. Шелевицький, А. Голубченко, А. Пасхавер, І. Бураковський. Серед практичних фахівців, які наразі займаються аналізом проблем чорної металургії, особливо варто відзначити В. Власюка, В. Піковського, В. Попова та ін. Але питання сучасного стану та тенденцій розвитку потребують подальшого дослідження з урахуванням динаміки розвитку економіки загалом та металургійної галузі зокрема.

Метою дослідження є вивчення стану, тенденцій розвитку та сучасних проблем розміщення та розвитку металургійної галузі України.

Об'єктом дослідження курсової роботи є металургійна галузь господарства України.

Предметом курсової роботи є галузеве та територіальне розміщення, проблеми та перспективи розвитку металургійних районів України.

Основні завдання курсової роботи:

- розкрити сутність, структуру, зв'язки та значення металургійних районів України,

- висвітлити основні фактори розміщення та територіальної організації металургійних районів України,

- охарактеризувати стан, галузеву та територіальну структури металургійної галузі України,

- визначити місце металургійної продукції комплексу у внутрішній і зовнішній торгівлі України,

- проаналізувати проблеми та визначити перспективи розвитку металургійних районів України.

Методологічною базою даної роботи є застосування загальнонаукових методів дослідження, метод системного аналізу, порівняльний метод.

Мета та завдання курсової роботи обумовили структуру роботи. Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаної літератури та додатків.

металургійний район галузь торгівля

1. Соціально-економічна суть, структура і значення металургійних районів України

У господарському комплексі України чорна металургія посідає особливе місце. Сьогодні вона є найбільшою базовою галуззю промисловості й загалом економіки України, яка поряд з іншими визначає загальний стан соціально-економічного розвитку країни.

Чорна металургія України галузь народного господарства України. Україна є одним із лідерів країн-виробників металів у світі і займала до 2008 року 7 місце за обсягом виробництва сталі і 3 місце за обсягом експорту металопродукції. Країна входить до десятка найбільших виробників і експортерів металу. Частина продукції, яку виробляють металургійні підприємства, складає 30% загалом у промисловому виробництві і 42% від загальних обсягів експорту України. Понад 80% металопродукції експортується до країн Європи, Азії, Близького Сходу, Південної Америки [20, c. 231].

Україна належить до країн Європи і світу з найбільш розвинутою металургією. Навіть в умовах економічної кризи вона поступається за показниками виробництва основної продукції цієї галузі в Європі тільки Німеччині.

Чорна металургія є фундаментом індустріального розвитку багатьох країн світу. Від чорної металургії в першу чергу залежить розвиток важкої промисловості. Без металургії як виробника конструкційних матеріалів неможливий розвиток машинобудування, суднобудування, а в зв'язку з цим і розвиток науково-технічного прогресу. Її продукція є основою розвитку будівництва, усіх видів транспорту, особливо залізничного і трубопровідного. Вона має велике значення для оснащення необхідною технікою сільського господарства.

Чорна металургія впливає на розвиток усіх галузей народного господарства України як найголовніший споживач палива й електроенергії, води. До складу чорної металургії належать видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд; виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі й прокату, електроферосплавів, вогнетривів, металів промислового значення, вторинна переробка чорних металів і коксування вугілля, видобуток допоміжних матеріалів [21, c. 269].

Великий вплив має чорна металургія на розвиток і розміщення машинобудування, хімічної промисловості, енергетики. В металургії значно розвинуте комбінування виробництва. На її відходах працюють виробництва будівельних матеріалів, мінеральних добрив тощо.

Чорна металургія з повним технічним циклом виробництва є важливим районотворчим чинником. її супроводять ряд галузей промисловості, що використовують відходи, які утворюються при виплавленні чавуну і коксуванні вугілля. Найтиповішими з них є теплова енергетика і металомістке машинобудування. Потреба раціонального використання праці жінок у металургійних районах України зумовлює розвиток легкої і харчової промисловості. Отже, чорна металургія впливає на формування таких потужних промислових районів і підрайонів, як Донбас, Придніпров'я, Криворіжжя.

Розвиток чорної металургії зумовив і стимулював зростання виробництва в ряді галузей промисловості, особливо в залізорудній і кам'яновугільній, у видобутку мінеральної сировини.

Продукція чорної металургії має велике значення у зовнішній торгівлі України, є її головною експортноспроможною галуззю.

Ця галузь є потужним фактором формування ТПК. Вона виділяється значною концентрацією виробничого процесу величиною підприємств і формуванням їх територіальних осередків. В місцях розміщення її основних підприємств зосереджується важке машинобудування, коксохімія, хімія, виробництво вогнетривких матеріалів тощо; формуються великі транспортні вузли, швидко виростають великі і крупні міста.

2. Передумови регіонального розвитку і розміщення металургійних районів України: природно-сировинні, техніко-економічні, споживчі, історичні

Підвищення ефективності металургійної галузі визначається не лише впровадженням у виробництво нових типів машин і устаткування, вдосконаленням його галузевої структури, реконструкцією та технічним переозброєнням. Великі можливості приховані у вдосконаленні територіальної організації галузі, кращій розміщуваності її підприємств.

В ієрархічну структуру системи територіальної організації промисловості входять такі об'єкти: промислове виробництво країни, економіко-географічних районів, адміністративно-територіальних одиниць, галузевих промислових зон, промислових комплексів (районів, вузлів, центрів), окремих промислових підприємств.

Фактори розміщення промислового виробництва поділяють на декілька груп:

- природні кількісні запаси і якісний склад природних ресурсів, умови їх експлуатації і використання;

- кліматичні, гідрологічні, орографічні умови та ін.;

- екологічні;

- технічні досягнутий і можливий рівень техніки і технології;

- соціально-демографічні забезпеченість промисловими трудовими ресурсами, стан виробничої і соціальної інфраструктури;

- економічні економіко-географічне і транспортне положення, вартість капітальних вкладів, строки будівництва, ефективність будівництва, призначення і якість продукції, виробничо-територіальні зв'язки та інші [8, c. 157].

В східній Україні сформувалися унікальні природні умови для розвитку металургійного комплексу. Тут знаходяться найкрупніші, що мають світове значення, паливно-сировинні бази чорної металургії Донецький кам'яновугільний, з коксівними марками вугілля, Криворізький залізорудний і Придніпровський марганцеворудний басейни; великі, практично невичерпні родовища вапняків, доломітів, вогнетривких глин.

Віддаль від Кривого Рога до центрального району Донбасу Горлівки (по прямій) становить 345 км, а від Західного Донбасу, який доходить до Павлограда (Дніпропетровська обл.), близько 150 км. Між зазначеними басейнами пролягає потужне джерело водопостачання р. Дніпро.

Такого поєднання найважливіших сировинних матеріалів, енергетичного і технологічного палива, водних ресурсів, необхідних для розвитку чорної металургії, і такої концентрації їх на порівняно невеликій території немає в жодній країні світу.

Металургія США, Великобританії, Німеччини, Франції працює на імпортній марганцевій руді. Японія розвиває свою чорну металургію на основі імпорту паливних і сировинних ресурсів, які доставляються морським транспортом з країн, віддалених від неї на тисячі кілометрів. Залізну руду імпортують також і деякі європейські країни [13].

Залізорудна база чорної металургії України представлена Криворізьким і Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Керченським родовищами.

Криворізький басейн розташований у західній частині Дніпропетровської області в басейні річки Інгулець. Він простягнувся вздовж Інгульця на 100 км від ст. Миколо-Козельськ на півдні до с. Жовте на півночі. Ширина рудоносної смуги змінюється від 2-3 до 7 км. Руди басейну досить різноманітні. Вони залягають на глибині від 100 до 600 м, а на окремих ділянках і до 2000 м. Багаті руди (переважно мартітові і гематіто-мартітові з вмістом заліза 50-62% і більше) добуваються тільки шахтним способом. Бідні руди (залізисті кварцити) з вмістом заліза 28-39% видобувають відкритим способом (кар'єрним). Їх запаси оцінюють у 30,6 млрд. т. Розвідані запаси залізних руд Криворізького басейну становлять близько 18 млрд. т. Цей басейн за запасами належить до найбільших у світі.

Кременчуцький залізорудний басейн розташований на території Кременчуцького району Полтавської області, за 15-20 км від Кременчука на лівому березі Дніпра. Рудоносна територія вузькою смугою простягнулась з півдня на північ на 45 км. Басейн має вигідне транспортно-географічне положення. На півдні він знаходиться в шести кілометрах від Дніпра, середня частина території перетинається залізницею Полтава-Кременчук. Розвідані запаси залізних руд становлять 4,5 млрд. т. Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не завершені. В басейні є руди з вмістом заліза до 69%, але основну їх частину становлять руди з вмістом заліза 35-38%. Експлуатація басейну відкритим способом почалася з 1955 р. [19, c. 358]

Білозерський залізорудний район об'єднує декілька родовищ. Він розташований на лівому березі Дніпра, на південь від Запоріжжя.

Район має зручні залізничні і річкові транспортні зв'язки. На березі Каховського водосховища збудовано місто Дніпрорудний, яке є портом для відправки руди по Дніпру.

Загальні запаси руд району (до глибини 1500 м) становлять близько 1,4 млрд. т. На частку багатих руд з вмістом заліза 60-64% припадає близько 600 млн. т. Решта запасів руд має переважно вміст заліза 46-48%. В перспективі у районі збільшиться використання значних запасів залізистих кварцитів з вмістом заліза 25-40%, які після збагачення перетворюються в концентрат з вмістом заліза 65-70%. Видобуток руди в районі відкритим способом почався з 1969 р. Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не завершені.

Про наявність залізних руд на території Керченського півострова було відомо ще наприкінці XIX ст., але грунтовні геологічні дослідження його запасів проводилися з 1926 р. і в повоєнний період. Керченський залізорудний район охоплює кілька родовищ, які розташовані на північному і східному узбережжі півострова. Загальні запаси становлять 1,8 млрд. т. Вміст заліза в руді сягає 37-40%. Крім того, в руді є значні домішки марганцю, ванадію, фосфору, миш'яку.

У зв'язку з цим керченська руда використовується тільки на комбінаті «Азовсталь», куди вона доставляється по Азовському морю.

Придніпровський марганцеворудний басейн за запасами і видобутком руд є другим у світі. В ньому зосереджено 80% запасів марганцю колишнього Радянського Союзу. В 1989-1990 рр. Україна забезпечувала 75% загальносоюзного видобутку марганцевих руд.

Басейн розташований у південній частині Дніпропетровської і Запорізької областей і складається з трьох підрайонів: Нікопольського (запаси понад 1 млрд. т), Великотокмакського (запаси 1,4 млрд. т) і Інгулецького (запаси близько 600 млн. т), розташованого між річками Інгулець і Дніпро. Загальні запаси басейну перевищують 3 млрд. т. На даний час експлуатується переважно Нікопольський підрайон [19, c. 365].

В Україні з рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії як легуючі добавки для надання сталі певних якостей, є родовища титану і хрому.

3. Сучасний стан та територіальна структура розвитку і розміщення металургійних районів України

Металургійний комплекс є базовою галуззю економіки України, оскільки забезпечує понад 25% промислового виробництва, 34% загального експорту товарів. Частка України у світовому виробництві сталі становить 2,4% (рис. 1). Серед країн-виробників металургійної продукції Україна посідає восьме місце.

Світова фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. внесла суттєві корективи у завантаження виробничих потужностей металургійного комплексу і позиціювання вітчизняних виробників металургійної продукції на світовому ринку. Так, виробництво сталі в Україні скоротилось у 2008 р. на 13,3% (у порівнянні з попереднім роком), у 2009 р. на 19,4%, у 2010 р. спостерігалось зростання на 12,4%. В інших країнах, що є основними виробниками сталі, падіння виробництва під час кризи було меншим, а у Китаї та Індії, незважаючи на кризу, відбувся приріст (табл. 1).

Рис. 1. Світове виробництво сталі у 2010 р. [30]

Таблиця 1. Основні виробники сталі у світі (млн. тонн) [30]

Країна	2006	2007	2008	2009	2010
Китай	423,0	494,9	500,5	573,6	626,7
Японія	116,2	120,2	118,7	87,5	109,6
США	98,6	98,1	91,4	58,2	80,6
РФ	70,8	72,4	68,5	60,0	67,0
Індія	49,5	53,1	55,2	62,8	66,8
Південна Корея	48,5	51,5	53,6	48,6	58,5
Німеччина	47,2	48,6	45,8	32,7	43,8
Україна	40,9	42,8	37,1	29,9	33,6

На сьогодні гірничо-металургійний комплекс України включає:

- 15 металургійних комбінатів і заводів;

- 3 феросплавних заводи;

- 14 гірничодобувних підприємств;

- 12 коксохімічних заводів;

- 13 заводів з виробництва вогнетривів;

- 20 метизних заводів;

- 8 підприємств з виробництва труб і 134 підприємства, що організували виробництво труб [27].

Основні види продукції ГМК - залізорудний концентрат, агломерат і окатиші, кокс, вогнетриви, чавун, сталь, прокат чорних металів, труби й феросплави.

З того моменту, як Україна стала незалежною державою, металургійна галузь пройшла певний шлях змін та перебудови.

Перш за все, галузь було переорієнтовано на зовнішні ринки збуту. І, як наслідок, сьогодні приблизно 80% виробленої металопродукції експортується закордон, забезпечуючи, за різними даними, понад 40-48% валютних надходжень від експорту, частка металу при цьому складає 33%. Завдяки переходу на експортну орієнтацію галузі було освоєно випуск продукції згідно з міжнародними стандартами, здійснено сертифікацію технологічних процесів та якості виготовленої продукції, поліпшено товарний вигляд продукції.

Також було проведено реконструкцію та модернізацію виробництва, удосконалення обладнання і технології металургійного циклу з метою скорочення затрат сировинних та енергетичних ресурсів, підвищення якості продукції.

На жаль, зміни, що відбулися в галузі за останні десять років, мали не лише позитивні наслідки.

Корпоративна революція в галузі, перехід прав власності у приватні руки, втрата державою керівництва стратегічними підприємствами призвели до значного погіршення конкурентних позицій підприємств ГМК України та стабільності держави в цілому.

Як вже зазначалось, розмір експорту металопродукції складає 80%, на внутрішній ринок ГМК України відвантажується лише 20%. Але, на сьогодні, зовнішні ринки металу швидко скорочуються. Це відбувається більшою мірою, внаслідок створення нових сучасних металургійних потужностей у Китаї та Індії. Росія - головний торгівельний партнер України серед держав СНД, її частка становить 62% у загальній структурі експорту українського металопрокату до СНД [28]. Обсяги експорту української металопродукції в 2007-2008 рр. до країн СНД знизилися на 5-7%. Так, за січень-жовтень 2009 року за кордон було продано металу на суму близько 10,4 млрд. дол., але це складає всього 41,3% обсягу продажу за цей же період 2008 року [23].

Підприємствам, що мають зовнішні ринки збуту, вдалося не допустити катастрофічних темпів падіння виробництва на відміну від інших. У першій половині 2009 року українські гірничорудні підприємства істотно скоротили обсяги виробництва залізорудної сировини. Випуск агломерату впав на 35% (16,6 млн. тонн), окатишів на 22% (до 9,0 млн. тонн). Падіння обсягів виробництва в першу чергу викликане стагнацією вітчизняної металургії. В січні-червні виробництво чавуну впало на третину в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року, що вплинуло і на виробництво сировини [23].

Гірничорудні підприємства України в січні-липні 2009 р. в порівнянні з аналогічним періодом 2008 р. скоротили обсяги виробництва необробленої залізорудної сировини на 28% до 34,362 млн. тонн. Зокрема, виробництво залізорудного концентрату скоротилося на 24% до 28,651 млн. тонн і залізної руди на 40% - до 5712 тис. тонн.

Виробництво підготовленої залізорудної сировини за вказаний період скоротилося на 29% до 30,694 млн. тонн, зокрема агломератів на 33% до 19,814 млн. тонн, окатишів на 19% - до 10,879 млн. тонн. У липні 2009 року українські гірничо-збагачувальні комбінати провели 6097 тис. т непідготовленої залізорудної сировини, зокрема 5083 тис. тонн концентрату і 1014 тис. тонн залізняку. Окрім цього, гірничорудні підприємства України в червні 2009 року провели 5110 тис. тонн підготовленої залізорудної сировини, зокрема 1895 тис. тонн окатишів і 5110 тис. тонн агломерату [13].

Завантаження виробничих потужностей українських металургійних підприємств на липень 2009 року складало 58,8%. Низький рівень завантаження підприємств і низькі ціни на металопродукцію на світових ринках призвели до мінімальної рентабельності українських металургійних підприємств і до зростання їх кредиторської заборгованості.

Сучасний металургійний комплекс України майже повністю зосереджений в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій областях, де сформувався один з найбільших металургійних районів світу. На території цього району з урахуванням умов і особливостей розвитку і розміщення галузей комплексу виділяються три металургійних підрайони: Придніпровський, Донецький і Приазовський.

Придніпровський металургійний підрайон розташований вздовж правого і лівого берегів Дніпра від Кременчука до півдня Дніпропетровської і Запорізької областей. За своїм значенням цей підрайон є найбільшим виробником сталі і прокату. На його території сформувалися три крупних металургійних промвузли: Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Запорізько-Нікопольський і Криворізький.

У Дніпропетровсько-Дніпродзержинському вузлі зосереджені такі заводи: в Дніпропетровську три металургійних, трубопрокатний, коксохімічний, металоконструкцій, а в Дніпродзержинську металургійний комбінат, два коксохімічних заводи, в Новомосковську трубний завод.

В Криворізькому вузлі знаходяться металургійний комбінат, коксохімічний завод, 5 крупних гірничо-збагачувальних комбінатів, понад 15 шахт, об'єднаних рудоуправліннями.

В Запорізько-Нікопольському вузлі знаходяться: в Запоріжжі металургійний комбінат «Запоріжсталь», завод «Дніпроспецсталь», коксохімічний завод і завод феросплавів, в Нікополі південно-трубний і феросплавний заводи. Тут же розташовані Нікопольський, Великотокмакський підрайони Придніпровського марганцеворудного басейну з підприємствами, які видобувають руду, а також Білозерське залізорудне родовище і гірничозбагачувальний комбінат. Руда Кременчуцького родовища використовується заводами Придніпровського підрайону і транспортується переважно по Дніпру [14, c. 140].

Донецький металургійний підрайон охоплює металургійні підприємства Донецької і Луганської областей. Це основний підрайон по виробництву коксу і чавуну. На його території сформувалися три вузли: Донецько-Макіївський, Стахановсько-Алчевський і Приторецький.

Донецько-Макіївський вузол найбільш потужний із трьох. До його складу входять Макіївський металургійний комбінат, два коксохімзаводи і трубний завод, Донецький металургійний і два коксохімічні заводи, Авдіївський коксохімзавод, Єнакїівський металургійний комбінат, Єнакіївський і Горлівський коксохімзаводи, Харцизький трубопрокатний і канатно-дротовий заводи. До цього вузла належать також потужний комплекс вогнетривких матеріалів і флюсових вапняків (Докучаєвськ, Комсомольське, Ново-Троїцьке та ін.).

На півночі Донецької області знаходиться невеликий Приторецький вузол у складі Краматорського металургійного і коксохімічного заводів, Костянтинівського заводу «Вторчермет» і вогнетривів. Поблизу цих заводів знаходяться крупні центри видобутку сировини і виробництва вогнетривких матеріалів Часів-Яр, Артемівськ, Северськ, Райське [18, c. 305].

На території Луганської області сформувався металургійний вузол, до складу якого входять Алчевський металургійний комбінат з його цехом у м. Алмазна і коксохімзавод, Стахановський коксохімічний і феросплавний заводи. Недалеко від цього вузла знаходиться Луганський трубний завод.

Приазовський металургійний підрайон включає дві території: місто Маріуполь з його двома металургійними комбінатами «Азовсталь» та ім. Ілліча, коксохімзаводом, а також північну і східну частини Керченського півострова, де знаходиться залізорудний район і Комиш-Бурунський залізорудний комбінат, та невеличкий, частково відбудований після війни металургійний завод ім. Войкова. Зв'язок між цими частинами підрайону здійснюється морським транспортом по Азовському морю.

Незважаючи на кризовий стан, металургія України є основним постачальником валютних надходжень у державу. Вартість експортної продукції чорної металургії України становила в окремі роки понад 3 млрд. доларів. А її частка в загальному експорті трималась на рівні понад 40%. В країни СНД експортується більша частина металопродукції України.

4. Місце та значення продукції металургійних районів України у внутрішній та зовнішній торгівлі

Україна займає провідне місце у світовому виробництві металургійної продукції світу. З країн ЄС найбільші обсяги виробництва металургійної продукції спостерігаються у Німеччини, Італії, Іспанії, Франції, Великобританії, Бельгії, Польщі, Австрії, Нідерландах, Чехії, Швеції, Словаччині, Фінляндії, Румунії та Люксембурзі. Найбільшими країнами-виробниками металургійної продукції СНД є Росія, Україна, Казахстан та Білорусія. З інших країн Європи, що не входять до ЄС або СНД найбільшим виробником металопродукції є Туреччина. У табл. 2 наведено найбільші країни-виробники Європи, їх обсяги та відсоток виробництва, місця за рейтингом найбільших 40 країн-виробників металургійної продукції, складеним World Steel Association.

Таблиця 2. Найбільші країни-виробники Європи за рейтингом World Steel Association у 2010 р. [30]

Місце	Країна	Млн. т	% у Європі	% у світі	Місце	Країна	Млн. т	% у Європі	% у світі
7	Німеччина	43,8	13,9	3,1	4	Росія	67,0	21,3	4,7
11	Італія	25,8	8,2	1,8	8	Україна	33,6	10,7	2,4
14	Іспанія	16,3	5,2	1,2	31	Казахстан	4,3	1,4	0,3
15	Франція	15,4	4,9	1,1	39	Білорусія	2,5	0,8	0,2
18	Великобританія	9,7	3,1	0,7
20	Бельгія	8,1	2,6	0,6		Інші країни Європи
21	Польща	8,0	2,5	0,6	10	Туреччина	29,0	9,2	2,1
23	Австрія	7,2	2,3	0,5
25	Нідерланди	6,7	2,1	0,5
26	Чехія	5,2	1,7	0,4
29	Швеція	4,8	1,5	0,3
30	Словаччина	4,6	1,5	0,3
33	Фінляндія	4,0	1,3	0,3
34	Румунія	3,9	1,2	0,3
38	Люксембург	2,9	0,9	0,2

З табл. 2 можна зробити висновки, що найбільшим виробником металопродукції в Європі є Росія, яка займає 4 місце з виробництва металу. Частка Росії у виробництві металу у Європі складає 21,3%, а у світі - 4,7%. Україна у 2010 р. зайняла 8 місце у світі з виробництва металопродукції з показником 33,6 млн. дол., що складає 10,7% обсягу виробництва металу у Європі та 2,4% - у світі.

Компанії - лідери з виробництва металургійної продукції у Європі наведені у табл. 3, у якій також приведено місце за рейтингом найбільших виробників металопродукції у світі (World Steel Association), обсяги виробництва компаній та їх частка у виробництві металургійної продукції у регіоні у 2009 р.

Таблиця 3. Компанії-лідери з виробництва металопродукції у Європі, 2009 р. [30]

Місце	Компанія	Країна	Млн. т	% у Європі
9	Severstal	Росія	16,7	5,3
10	Evraz	Росія	15,3	4,9
18	Gruppo Riva	Італія	11,3	3,6
20	ThyssenKrupp	Німеччина	11,0	3,5
21	Novolopetsk	Росія	10,9	3,5
23	Magnitogorsk Iron and Steel Works	Росія	9,6	3,0
28	Metivest	Україна	7,4	2,3
29	Technit	Італія	6,9	2,2
30	Erdemir	Туреччина	6,5	2,1

З табл. 3 можна зробити висновки, що металургійні компанії Росії є найбільшими виробниками металопродукції в Європі. Чотири російські компанії входять до рейтингу 30 найбільших компаній-виробників металопродукції. Частка найбільших російських металургійних компаній у виробництві металопродукції в Європі склала 16,7%.

Найбільша компанія Україна Metinvest у 2009 р. зайняла у рейтингу найбільших країн світу з виробництва металу 28 місце з показником 7,4 млн. т., що складає 2,3% обсягу виробництва металу у Європі.

Внутрішнє споживання металургійної продукції в Україні є досить обмеженим (табл. 4), до того ж спостерігається тенденція його зменшення у 2008-2010 рр. по відношенню до 2007 р. відповідно на 8,4; 3,9 і 8,4 в.п. Збільшення частки внутрішнього споживання у структурі реалізованої продукції в 2009 р. (з 21,2% до 25,7%) пояснюється значним зменшення обсягів експорту металопродукції у цьому році (на 32% в порівнянні з попереднім роком).

Таблиця 4. Загальні обсяги реалізації та внутрішнє споживання вітчизняної металопродукції [23]

	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Обсяги реалізації вітчизняної металопродукції, млрд. грн.	94,7	109,5	141,0	177,1	127,9	167,3
в т.ч. експорт вітчизняної металопродукції, млрд. грн.	68,3	77,8	99,3	139,5	95,0	131,9
Внутрішнє споживання вітчизняної металопродукції
млрд. грн.	26,4	31,7	41,7	37,6	32,9	35,4
% до обсягів реалізації	27,8	28,8	29,6	21,2	25,7	21,2
Імпорт металопродукції
млрд. грн.	8,6	11,2	16,5	24,9	13,5	22,2
% імпорту в загальному обсязі внутрішнього споживання	24,6	26,1	28,3	39,8	29,1	38,5
Довідково
Загальний обсяг внутрішнього споживання (вітчизняна продукція плюс імпорт), млрд. грн.	35,0	42,9	58,2	62,5	46,4	57,6

Імпорт металургійної продукції у 2010 р. у порівнянні з 2009 р. збільшився на 64,4%, що спричинило збільшення частки імпорту у структурі внутрішнього споживання металопродукції (у 2010 р. у загальному обсязі споживання металопродукції 38,5% складав імпорт).

Скорочення внутрішнього споживання вітчизняної металургійної продукції у кризові 2008-2010 рр. пояснюється декількома причинами.

Відбулося падіння виробництва у галузях економіки, що формують основний попит на металопродукцію. Найглибше падіння було зафіксовано у машинобудуванні, де обсяги виробництва почали знижуватися з кінця 2008 р. Найбільший спад зафіксовано у IV кв. 2008 р. на підприємствах виробництва автомобілів (50,2%), побутових приладів (47%), машин та устаткування для сільського і лісового господарства (35,9%), залізничного рухомого складу (35,8%). Негативний тренд посилився у 2009 р., коли на підприємствах машинобудування індекс виробництва становив лише 54,9% до рівня 2008 р., у т. ч. на підприємствах із випуску машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва - 52,1%, для сільського і лісового господарства - 55,1%, для металургії - 48,7%, залізничного рухомого складу - 47,7%, автомобільного транспорту - 19,1% [24].

Перспективи розвитку металургійної галузі України значною мірою залежать від того, як швидко вона зможе відновити свої позиції на світових ринках. Обсяги експорту металопродукції групи УКТ ВЕД 72 «Чорні метали» в 2010 р. були вище показників 2009 р. на 5,8%. Найбільше зростання спостерігалося щодо експорту феросплавів - на 42,8%, прутків, брусків та арматури - на 16,9% (табл. 5).

Таблиця 5. Експортні поставки металопродукції з України

Найменування	Кількість, тис. т	Вартість, млн. дол. США
	2007	2008	2009	2010	2007	2008	2009	2010
7201 Чавун у чушках або інших формах	2070	1470	1380	1480	610	730	370	560
7202 Феросплави	1200	990	770	1100	1120	1660	710	1200
7206-7207 Зливки та напівфабрикати	11760	12540	11420	11320	5100	8600	3900	5350
7208 Прокат плаский гарячекатаний	7000	6700	4700	5300	3920	5380	2080	3000
7209 Прокат плаский холоднокатаний	1010	780	740	730	530	580	340	460
7213-7215 Прутки та бруски, арматура	5150	4030	3650	4270	2620	3060	1450	2200

Основну частку (42%) українського експорту металів у 2010 р. складали: чавун переробний у чушках, зливки, напівфабрикати з нелегованої сталі, феросплави, відходи та брухт чорних металів. Практично була відсутня номенклатура експорту високотехнологічної металопродукції: продуктів прямого відновлення залізних руд, листів плакованих з гальванічним покриттям та електролітичним оцинкуванням, прокату плаского з корозійностійкої нержавіючої сталі. По багатьох видах високотехнологічної металопродукції імпорт в десятки разів перевищує експортні поставки.

5. Проблеми і перспективи регіонального розвитку і розміщення металургійних районів України

Підприємства чорної металургії оснащені старим, майже зношеним, допотопним обладнанням, металургійні заводи експлуатуються понад нормативні терміни, існує значна технологічна відсталість у порівнянні з розвиненими країнами. Так, нещодавно на Донецькому металургійному заводі вивели з експлуатації мартенівську піч, експлуатовану з 1912 р. Виступаючи в Києві на галузевій конференції, директор Алчевського комбінату Тарас Шевченко заявив, що вік половини вітчизняних металургійних заводів із застарілим устаткуванням і технологіями перевищує сотню років.

Ця проблема вимагає впровадження найновіших досягнень науково-технічного прогресу у виробництві чорних металів, пошуку нових оригінальних шляхів та способів їх виплавки.

Чорна металургія України надмірно енергозатратна. Щоб подолати цю проблему необхідно реалізувати в чорній металургії програми зі значного скорочення затрат усіх видів енергетичних ресурсів - починаючи з видобування і закінчуючи виробництвом готової продукції.

Низький вміст металу у сировині вимагає збагачення руд. Звичайно, необхідні також пошуки найефективніших шляхів її збагачення.

Різко впала продуктивність праці, хоча в останні роки спостерігається поступовий, ще не досить стабільний підйом. Щоб підвищити та стабілізувати продуктивність праці у чорній металургії необхідно перш за все розв'язати соціальні проблеми робітників підприємств та, знову ж таки, ввести найновіші технології у процес виплавки металів. Також доцільно було б застосовувати економічні засоби заохочення робітників до найефективнішої праці.

Крім того, чорна металургія відноситься до виробництва, яке при сучасній технології виготовлення металів сильно забруднює навколишнє середовище. Успішно розв'язати екологічну проблему в цих районах - важливе регіональне економічне і соціальне завдання. Для цього необхідно впроваджувати на підприємствах чорної металургії найновітніші очисні технології, що дають змогу звести до мінімуму промислові відходи і викиди в атмосферу, оздоровити місця надмірної концентрації металургійних підприємств, а також лімітний вплив природних факторів на розміщення об'єктів чорної металургії в регіонах з порівняно високим рівнем заселення.

У зв'язку з усіма вищеназваними проблемами, виникає одна з найголовніших проблем чорної металургії: неконкурентність та велика вартість продукції, що призводить до «виштовхування» наших підприємств з ринку. Щоб подолати це, необхідно:

- встановити якнайтісніші зв'язки з вітчизняними підприємствами машинобудування, будівництва і транспорту, а також з іншими металоспоживачами з метою детального вивчення нинішньої та перспективної потреб у різних видах металопродукції - з тим, щоб ні в якому разі не допустити значного імпорту тих видів прокату, труб і металевих виробів, які наші підприємства спроможні виготовити самостійно;

- вжити заходів до активного проникнення різних видів прокату, труб і металевих виробів на перспективні ринки збуту, до країн, які не становлять небезпеки з точки зору порушення антидемпінгових процесів, та їх закріплення там (для чого необхідні маркетинг, кваліфіковане представництво, реклама);

- у пошуках ринків збуту головну увагу слід приділити країнам Південно-Східної Азії, що інтенсивно розвиваються (Китаю, Таїланду, Гонконгу, Сингапуру, Південній Кореї, Філіппінам, Індонезії), близько розташованим країнам (Туреччині, Ізраїлю, Єгипту, Ірану, Індії) та традиційним партнерам (Росії та іншим країнам СНД);

- систематично вивчати потреби внутрішнього і зовнішніх ринків збуту розпочати кваліфіковану розробку бізнес-планів для розв'язання конкретних проблем, організації та розширення виробництва конкурентоспроможних видів продукції, що мали б гарантований збут, і вести пошук внутрішніх і зовнішніх інвесторів для фінансування робіт з реалізації бізнес-планів [22, c. 39].

Заінтересованість металургійних підприємств України у здійсненні всієї цієї непростої роботи повинна стимулюватися відповідними пільгами на прибуток, який направляється на розвиток виробництва, на впровадження досягнень НТП, на використання винаходів, патентів і «ноу-хау» (тобто на використання інноваційного заділу).

При розміщенні металургії повного циклу визначальним фактором є сировина і паливо, які за часткою витрат у виплавці чавуну домінують (30-85%), у тому числі на кокс припадає 50% витрат. Для виплавлення 1 тонни чавуну витрачається 1,2-1,5 т вугілля, 1,5 т залізної руди, понад 0,5 т флюсових вапняків і 30 м³ води. Отже, поєднання вигод від взаємного транспортно-географічного розміщення сировинних і паливних баз, джерел водопостачання та допоміжних матеріалів є запорукою ефективного функціонуванні металургійного підприємства.

Видобуток залізної руди в Україні 1998 р. складав 51,1 млн. т, в 2,3 рази менше ніж у 1985 р. Найголовнішою залізорудною базою є Криворізький басейн. Основні родовища залізних руд: Кременчузьке (Полтавська область), Білозірське (Запорізька область), Керченське (автономна республіка Крим).

Трубопрокат розміщений у Донбасі (Ворошиловград, Харцизьк) та Придніпров'ї (Дніпропетровськ, Нікополь, Новомосковськ). Помітне місце належить феросплавам, причому їх виробництво електрометалургійним способом орієнтується на Придніпров'ї (Запоріжжя, Нікополь), а доменним - на Донбас (Стаханов).

Ще однією важливою умовою є наявність споживача металу. Досить велику частку металу споживає машинобудування. Оскільки Україна спеціалізується на виробництві продукції машинобудування, то чорна металургія також має бути розвинутою (для забезпечення сировиною основної галузі спеціалізації України). Останнім часом посилився розвиток металомісткого машинобудування, таким чином зростає потреба у виплавці більшої кількості металу.

В Україні є величезна кількість металобрухту, який ми поки що не використовуємо в повній мірі, а продаємо за низькими цінами за кордон. Але значно вигідніше було б використовувати його на власних підприємствах, переплавляти на метал, придатний для виробництва труб.

Досить розвинутою і потужною є науково-дослідна база (висококваліфіковані кадри) зайняті в цій галузі. Взагалі українські науковці вийшли на досить високий рівень розробок. Історично склалося так, що галузь чорної металургії постійно розвивалась, удосконалювались методи виробництва металу, адже Україна виплавляла основну частку металу в Союзі. Тому й нині багато людей займаються розробками в цій галузі.

Звичайно, одним із найважливіших чинників розвитку даної галузі є наявність дешевої електроенергії, тобто розвитку базової галузі промисловості - електроенергетики. Чорна металургія є найбільшим споживачем електроенергії (~20%). Тому поблизу підприємств чорної металургії будують електростанції. В Донбасі є багато теплоелектростанцій, наприклад Зуївська, Старобешівська, Вуглегірська, Курахівська, Луганська, Миронівська, Слов`янська, Штерівська та ін., а в Придніпров`ї також гідроелектростанції - Дніпрогес, Дніпродзерджинська, Кременчуцька[7].

Великий вплив на розвиток чорної металургії має наявність прісної води.

Слід зазначити, що дана галузь споживає ~20% всього використання прісної води, а тому проблема забезпечення прісною водою є дуже актуальною.

Проведений аналіз свідчить про значні проблеми, нагромаджені у металургійній галузі України. Для реформування вітчизняної металургійної галузі необхідно створити умови для ефективного використання наукового потенціалу та підвищення ролі держави у реалізації інвестиційно-інноваційної моделі розвитку галузі. Пріоритетами реформ мають бути зменшення енергоємності виробництва, збільшення попиту на внутрішньому ринку на вітчизняну продукцію металургійної галузі, стимулювання експорту, забезпечення конкурентоспроможності металургійної продукції.

Висновки

За сучасної економічної ситуації металургійний комплекс залишається одним з найважливіших чинників подальшого розвитку народного господарства.

У зв'язку з тим, що проникнення продукції нашої металургії в країни Західної Європи, США, Канаду (в них має місце надвиробництво сталі) ускладнюється, основна увага у пошуках ринків збуту повинна приділятися країнам Південно-Східної Азії, які розвиваються (Таїланд, Сінгапур, Філіппіни, Індонезія та ін.) і більш близько розташованим країнам Ізраїлю, Єгипту, Ірану та країнам СНД.

У перспективі стратегічним напрямом розвитку металургійного комплексу України буде системна реструктуризація галузі з орієнтацією на кон'юнктуру внутрішнього та зовнішнього ринків. Передбачається продовжити будівництво об'єктів металургійного комплексу, спроможних збільшити експортний потенціал галузі. Поряд з цим очікується закриття нерентабельних виробництв, а також вилучення з експлуатації морально застарілого та фізично спрацьованого обладнання.

Перспективи розвитку металургійного комплексу України тісно пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності продукції на основі зменшення енерго - та матеріалоємності продукції, скорочення трудових витрат, впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Відповідно до існуючих програмних документів у доменному виробництві впроваджуватиметься обладнання та технологія використання пиловугільного палива. У сталеплавильному виробництві максимально збільшуватимуться обсяги конверторного та електросталеплавильного виробництв на основі технологій безперервного розливу сталі з одночасним скороченням мартенівського. У прокатному виробництві створюватимуться ливарно-прокатні модулі, розширюватиметься сортамент профільного, сортового та листового прокату, реконструюватимуться діючі прокатні стани. У виробництві металевих виробів та труб передбачається істотне підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, збільшення випуску труб з антикорозійним покриттям та легованих марок сталі.

У перспективі особлива увага приділятиметься збереженню і посиленню експортної спрямованості металургійної промисловості. Захист українських товаровиробників на зовнішніх ринках, попередження антидемпінгових процедур до вітчизняних виробників, запобігання перенасиченості ринків металопродукції та падіння цін дадуть змогу зміцнити експортний потенціал галузі. У структурі експорту продукції галузі намічено скоротити вивіз продукції сировинного напряму (чавун, заготовка сортова, сляби) та переорієнтуватися на експорт кінцевої продукції (труби, метвироби, листовий та сортовий прокат).

Список літератури

1. Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В.С. Білецького. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. - 752 с.

2. Гончаренко Н. Регіонально-інтеграційне спрямування України: міжнародне економічне співробітництво з державами Євросоюзу / Н. Гончаренко // Економіст. - 2008. - №5. - С. 62.

3. Грищенко С.Г. Рынок металлопродукции Украины в странах СНГ: проблемы и задачи. «Стиль» №9. - 2008. - С. 88-90.

4. Грищенко С. Украинская металлургия-2008: успешный старт, кризис и его уроки / С. Грищенко // Зеркало недели. - 2009. - 14-20 марта (№9).

5. Долішній М.І. Регіональні проблеми соціально-економічного розвитку України / М.І. Долішній // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niurr.gov.ua.

6. Жаліло Я. Підсумки економічного розвитку України [Електронний ресурс] / Я. Жаліло // Аналітичні записки НІСД. - Режим доступу: www.niss.gov.ua.

7. За даними «Держзовнішінформу» // Товарний монітор, №5. - 2011.

8. Економiка зарубiжних країн: навчальний посiбник для вузiв: / А.П. Голiков, О.Г. Дейнека, Л.О. Позднякова, П.О. Черномаз. - К.: Центр учбової лiтератури, 2008. - 463 с.

9. Мазур В.Л. Конкурентні позиції підприємств гірничо-металургійного комплексу України. / Економіка України, №3 (568), 2009. - С. 4-19.

10. Майорченко В. Роль черной металлургии в развитии экономики Украины / Майорченко В., Калюжный А. // Економіст. - 2007. - №7. - С. 23-32.

11. Макогон Ю.В. Економіка промисловості України в умовах кризи / Ю.В. Макогон // Економіка промисловості. - 2009. - №45. - С. 57-67.

12. Медведкин Т.С., Нестеренко Э. Тенденции развития мирового рынка черных металлов в условиях глобализации мировой экономики // Вісник Донецького національного університету. Серія В «Економіка і право», №1, Том 1 Донецьк: ДонНУ, 2009. - С. 122-128.

13. Міністерство промислової політики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://industry.kmu.gov.ua/control/uk/index.

14. Миронова Т.Л., Добровольська О.П., Процай А.Ф.Ю. Управління розвитком регіону. - К.: ЦУЛ, 2006. - 328 с.

15. Олефір В. Прогноз кон'юнктури зовнішніх ринків / В. Олефір // Діловий вісник. - 2008. - №2 (165). - С. 6-7.

16. Офіційний сайт Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України // Режим доступу: http://www.niss.gov.ua.

17. Покришка Д. Основні чинники та ризики промисловості України на сучасному етапі [Електронний ресурс] / Д. Покришка // Аналітичні записки НІСД. - Режим доступу: www.niss.gov.ua.

18. Регуляторна політика у сфері зовнішньої торгівлі: монографія / А.А. Мазаракі, Т.М. Мельник. - К: КНТЕУ, 2010. - 470 с.

19. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С.І. Дорогунцов, Ю.І. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. - К.: КНЕУ, 2007. - 364 с.

20. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. - 6-тевид., випр. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2004. - 350 с.

21. Розміщення продуктивних сил / За ред. Є.П. Качана. - К. ВД «Юридична книга», 2004. - 532 с.

22. Скороход О.Б., Савчук Л.М. Аналіз антикризових заходів підтримки гірничо-металургійного комплексу України // Економіка і управління. - 2011. - №4. - С. 39.

23. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України; ред. О.Г. Осауленко. - Офіц. веб-сайт. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

24. Статистичний щорічник України за 2010 р. / За ред. О.Г. Осауленка. - К.: Консультант, 2011. - 663 с.

25. Степанов В. Стальной сектор Украины / Степанов В. // Металлургическая и горнорудная промышленностъ. - 2008. - №12. - С. 1-3.

26. Українська асоціація металоторговців [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uam.com.ua.

27. Українська асоціація підприємств чорної металургії «УкрМет» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrfer.org.ua.

28. Український державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків Держзовнішінформ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: (http://www.ukrdzi.com).

29. Щербатюк Н. Зовнішня торгівля: найбільші проблеми від найважливіших партнерів. ФК «Чинник» http://economics.unian.net/ukr/detail/.

Размещено на Allbest.ru

...