Неолітична революція та її вплив на господарське життя первісного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет харчових технологій

Кафедра економічної теорії

Реферат

з історії економіки та економічної думки

на тему: Неолітична революція та її вплив на господарське життя первісного суспільства

Виконала:

студентка групи Е і М I-3

Закорська Ксенія Юріївна

Перевірила: Соломка О.М.

Київ, 2013

План

Вступ

1. Неолітична революція та її вплив на господарське життя первісного суспільства

2. Зміни в соціальній структурі періоду неолітичної революції

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Господарський розвиток за первісної доби займає значне місце в історії економіки та економічної думки і є най тривалішою в історії людства і бере свій початок із завершення льодовикового періоду та значним потеплінням. У зв'язку з цим відбулася певна стабілізація господарської діяльності людства. Як наслідок стабілізувався і соціальний розвиток і почалося впевнене збільшення чисельності населення.

Вказані обставини спричинили значні якісні зрушення в економічному та соціальному житті суспільства, що відбулися за доби неоліту (6-3 тис. років до н.е.), а саме - перший та другий суспільні поділи праці. Власне, поділ праці - це процес, при якому різні види обробки продуктів відокремлюються один від одного, створюючи все нові виробництва і галузі. В цьому рефераті ми розглянемо сутність таких зрушень і вплив їх на господарське життя первісного суспільства. Англійський археолог Гордон Чайлд назвав ці якісні зрушення неолітичною революцією.

Актуальність цієї теми безумовна у будь-який період розвитку людства, адже для того, аби впевнено дивитися вперед, необхідно знати з чого і як все починалося.

1. Неолітична революція та її вплив на господарське життя первісного суспільства

В первісну добу людство пройшло довгий еволюційний шлях від зародження людини як біологічного виду,первісного людського стада до родової та сусідської громади, племен та їхніх союзів та зародження державності.

Розвитку продуктивності праці сприяли перший (землеробство та скотарство) і другий (виокремлення ремесел із сільського господарства) суспільні поділи праці, що об'єднані в один період, названий англійським археологом Г. Чайлдом неолітичним або аграрним. Саме він зумовив індивідуалізацію, розвиток та вдосконалення знарядь праці, виникнення приватної власності, впорядкування соціальних та господарчих стосунків у общинах і, певна річ, зростання продуктивності праці. Саме з аграрною революцією пов'язується перехід від мезоліту до неоліту, тобто нового кам'яного віку, що припадає на другу половину VI тисячоліття до н. е.

Прогресом у розвитку продуктивних сил став перехід до обробітку землі, незважаючи на те, що способи і техніка землеробства були дуже примітивні: землю скопували дерев'яними палицями і мотиками, жали серпами з кремінним лезом, зерна розтирали на кам'яній плиті або в зернотерці.

У період неоліту люди освоїли майже всі відомі нині сільськогосподарські культури. Припускають, що основи землеробства як самостійної галузі господарства сформувались у Передній Азії. Сучасні археологічні й палеоботанічні знахідки дають підставу говорити про чотири самостійні найбільш старовинні центри походження культурних рослин:

1) Передня Азія, в якій у VII-VI тис. до н. е. культивували польові злаки - ячмінь і пшеницю;

2) басейн річки Хуанхе, де у IV-III тис. до н. е. вирощували китайське просо (чумизу), рис і гаолян;

3) Центральна Америка, в якій у V-IV тис. до н. е. почали розводити боби, перець, а до Ш тис. до н. е. - маїс (кукурудзу);

4) Перуанське нагір'я, де в III тис. дон. е. вирощували перець, бавовник, боби та ін.

Поступово вдосконалювалась агротехніка. Так, у V-IV тис. до н. е. у землеробстві виникли такі форми, як обробка постійних ділянок і перелогів неполивних (богарних) і навіть поливних (іригаційних) земель. У низці регіонів (у Європі, Західній і Середній Азії) відбувався перехід від ручного землеробства до орного.

Важливою галуззю господарства вважали скотарство, хоча поширювалось воно нерівномірно і формувалось із мисливства. Важливу роль у його становленні відіграли діти: вони годували маленьких диких тварин і гралися з ними, приручаючи їх. Першими домашніми тваринами стали вівці, кози, корови та свині. Скотарські (пастуші) племена жили в степах Північної Африки, Аравії, Середньої та Центральної Азії. Європа була зоною переважно рослинного землеробства із стійловим скотарством. На відміну від скотарських племен Азії та Африки, в європейців тваринництво лише доповнювало землеробство.

Розвивались ремесла. Найдавніше серед них - гончарство. Появу кераміки вважають важливим технічним досягненням неоліту. Маючи глиняний посуд, людина значно поліпшила приготування й збереження їжі. Удосконалення харчових технологій ставало важливим чинником економічного розвитку. Гончарне горно - піч для обпалювання глиняних виробів - уперше виготовили на Сході. Гончарний круг винайшли у IV тис. до н. е., що значно підвищило продуктивність праці і дало змогу поліпшити якість глиняного посуду.

На територіях сучасних Індії, Єгипту, Передньої Азії в VI-IV тис. до н. е. сформувалося металургійне виробництво. Першим металом, який привернув увагу, була мідь, напевно, самородна. За міцністю вона поступалася каменю, але під час нагрівання з неї робили голки, шила, рибальські гачки; виготовляли різноманітні прикраси. На європейському континенті металургія міді виникла в районі Егейського моря в V тис. до н. е.

Ще одне старовинне ремесло - ткацтво - виготовлення тканини на ручному ткацькому верстаті. Перші ткацькі верстати з'явилися у південно-східній частині Європи (власне, звідси ткацтво поширилося на територію України). На них виготовляли вовняні та лляні тканини. З цією метою вирощували льон, кропиву, інші культури, потім розділяли волокна, сукали їх, пряли, виробляли мотузки й нитки. Із ниток робили тонкі та грубі тканини для пошиття одягу і потреб домашнього господарства (виготовляли мішки, торби). Для виготовлення одягу використовувалися також шкіри тварин, вовна дрібної рогатої худоби.

У III тис. до н. е. винайшли більш твердий метал - бронзу (сплав міді з оловом, свинцем, що надавало їй твердості); вона швидко поширилася в усьому Стародавньому світі, крім Америки. Спочатку метали плавили на вогнищі, потім руди нагрівали в суміші з деревним вугіллям у плавильних печах.

Значного розвитку набула техніка обробки каменю: його шліфували, різали та свердлили. Кам'яні знаряддя - мотики, зернотерки, ступки, леза для серпів, ножів, кинджалів - виготовляли із кременю; голки, шила, ложки робили із кістки, у тому числі із слонової.

2. Зміни в соціальній структурі періоду неолітичної революції

Зміни у господарському житті давнього населення доби неоліту змушують останнє до більшої, ніж це було раніше, осілості. Щоправда, значна залежність від природних умов, зокрема родючості ґрунтів чи продуктивності пасовищ, зумовлює збереження його мобільності.

На кордонах племен з різною господарською орієнтацією, пізніше і всередині них, інтенсивно відбувався обмін. Проте всезагального характеру він не набув. Йдеться лише про виникнення товарного виробництва й обігу, тобто створення окремих продуктів у такій кількості, що перевищувала потреби сім'ї та общини (ними обмінювалися з іншими общинами), про формування ринкових відносин, хоча у досить примітивній формі. Процес обміну стимулював удосконалення продуктивних сил, сприяв поліпшенню відносин в общині.

Із переходом до осілого способу життя різко змінилася кількість людей, які, живучи поряд, почали змішуватися. Община мисливців була невелика - понад 20 осіб. Вона збільшувалася тільки за наявності достатніх запасів їжі. Перехід до виробляючого господарства зумовив помітне зростання кількості общин, виникнення територіальної общини - постійного поселення, в якому налічували десятки, іноді й сотні житлових приміщень, культових споруд, майстерень. Мешкали у глиняних будівлях. На межі V-IV тис. до н. е. на Землі вже нараховували майже 80 млн осіб, а густота населення становила для заселених територій від 10 до 100 осіб на 1 км кв. Уперше в історії спостерігалися тенденції розвитку сім'ї до багатодітності. Збільшилася тривалість життя. У суспільстві закріплюються закони патріархату.

Неолітична революція створила матеріальні передумови формування нових соціальних відносин. На ґрунті відтворювальної економіки з'являється можливість для отримання надлишкового продукту, що з часом неминуче має призвести до появи приватної власності, а також до майнової та соціальної нерівності.

Удосконалювалися знання, з'явилися перші примітивні рахункові системи: в'язка соломи, низка черепашок, мотузка із зав'язаними на ній вузликами. У первісній Європі, як правило, для розрахунків використовували каміння (слова "калькулятор, "калькуляція" походять від лат. calculus - камінь).

Розвиток землеробства й інтенсивні земельні роботи сприяли розвитку геометричних та географічних знань, зокрема створенню перших географічних карт. Наприкінці неоліту винайшли колесо - поширився колісний транспорт. Потім відбулася надзвичайна подія - виникла перша в історії людства писемність, що було межею, яка відокремила первісну історію від епохи цивілізації.

Висновок

Підсумовуючи все, вище сказане можна зробити висновок, що значення змін, які відбулися в житті первісної людини, величезне. При переході до виробничого господарства були запущені процеси, які в кінцевому результаті призвели до трансформації примітивних відносин в більш цивілізовані. господарський неоліт економіка

До того ж виник ряд принципово нових явищ у житті людини, серед яких - відділення скотарства від землеробства, а в епоху бронзового віку - ремесла; поглиблення соціальної та майнової диференціації всередині общин і між ними; зростання ролі сім'ї; перехід від родової общини до сусідської; поява нового типу крупних поселень.

Тож, завдяки неолітичній революції відбулися суттєві зміни в духовному світі та світобаченні людини, що, безсумнівно, було нерозривно пов'язано з руйнуванням первісного суспільства у різних регіонах світу.

Виробництво додаткового продукту пов'язували з суспільним поділом праці та технічним прогресом, унаслідок чого збільшувалась продуктивність праці, а відтак - кількість і якість продуктів праці. Додатковий продукт забезпечив матеріальну базу для розвитку людей.

Слід зазначити, що винятково важливою подією було виникнення писемності. Це стало межею, яка відокремила первісну історію від епохи цивілізації.

Список використаної літератури

1. Історія економіки та економічної думки - Лощина Л.В., Подлєсна В.Г, Ткаченко І.В.

2. Навчальний посібник / Юхименко П.І. - К.: Вікар, 2004.- 341 c.

3. Історія економіки та економічної думки - П.І. Юхименк, П.М.Леоненко.

4. Історія України - Литвин В.М.

Размещено на Allbest.ru