Регіональні особливості розвитку й розміщення продуктивних сил Швейцарії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Регіональні особливості розвитку й розміщення продуктивних сил Швейцарії

Вступ

Наука РПС вивчає особливості розміщення та розвитку народного господарського комплексу тієї чи іншої країни, регіону, закономірності розміщення та головні фактори, які зумовлюють це розміщення, пошук шляхів покращення розміщення продуктивних сил. Тому вивчення розміщення продуктивних сил Швейцарії є вкрай цікавим і повчальним з точку зору перенесення досвіду господарювання цієї країни на українську реальність. [5]

Що ж являє собою ця країна? Швейцарія бідна природними ресурсами, якщо не враховувати електроенергію. Але це квітуча країна, у багатьох випадках найбагатша в Європі завдяки високому рівню обробної промисловості та сфері послуг. В теперішній час економіка стабільно розвивається, безробіття утримується на низькому рівні, інфляція стримується Швейцарським Національним банком. Високий рівень життєдіяльності швейцарського населення досягається завдяки багатомасштабному розвитку різноманітних галузей промисловості. Світове визнання завоювала Швейцарська промисловість, сконцентрована в західній частині країни.

Для промисловості Швейцарії характерне немасове виробництво високоякісних виробів на експорт. Країна спеціалізується на виробництві високоякісних дорогих виробів, які потребують великої праці, але малих ресурсів. Таке направлення розвитку промисловості ґрунтується на тому, що країна має висококваліфіковану робочу силу.

Висока якість промислових виробів пояснюється тим, що тут широко поставлено научно-технічна розробка їх нових видів. Рішуче значення мають 2 галузі машинобудування (виробництво турбін, електромоторів, судових двигунів, електронної та вимірювальної апаратури, годинників) та хімічна промисловість (виробництво фарб, сільськогосподарських добрив, ліків та ін.).

Швейцарія займає перше місце по випуску годинників та перші місця по виробництву текстильного обладнання, синтетичних фарбників, виробництво станків, генераторів, турбін, ліків. [1]

1. Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Швейцарії

Фізико-географічне положення

Швейцарія - держава в Центральній Європі з територією 41,3 тис. кв. км. На півночі вона межує з Німеччиною (довжина кордону - 334 км), на заході - з Францією (довжина кордону - 573 км), на півдні - з Італією (довжина кордону - 740 км), на сході - з Австралією (довжина кордону 164 км) і Ліхтенштейном (довжина кордону - 41 км). Північний кордон частково проходить по Боденському озеру і Рейну, який починається в центрі Швейцарських Альп і утворює частину східного кордону. Західний кордон проходить по горах Юра, південний - по італійських Альпах і Женевському озеру.

У Швейцарії можна виділити чотири райони - Північну Швейцарію, Західну, Центральну і Південну.

Найгустіше заселена та найбільш економічно розвиненою є Північна Швейцарія (кантони Базель, Аргау, Цюріх, Санкт-Галлен, Гларус, Тургау). Це найрівнинніший район країни. Він займає північну частину Швейцарського плоскогір'я, лівий берег Рейну, а на півдні заходить у передгір'я Альп. Західна Швейцарія (кантони Берн, Невшатель, Фрібург, Во, Женева) більш гориста, ніж північ країни. Цей район містить у собі центральну і південну частини Швейцарського плоскогір'я. З заходу до нього примикають хребти Юри, зі сходу - Альпи. Центральна Швейцарія (кантони Люцерн, Швіц, Урі та Унтервальден) відрізняється суворістю своїх ландшафтів. Район включає північні схили Альп і Фірвальдштетське озеро. Найбільший, але водночас рідко населений район країни - Південна Швейцарія. Він містить у собі кантони Граубюнден, Тічино і Вале. Природа Південної Швейцарії надзвичайно мальовнича та різноманітна. Тут найвищі гірські хребти, широкі полонини і великі озера Лугано й Лаго-Маджоре.

Грунти Швейцарії не відрізняються родючістю. Для обробки придатні лише бурі лісові ґрунти Швейцарського плоскогір'я і нижніх частин схилів гір. На гірських схилах нерідкі обвали і зсуви, що зносять ґрунтовий шар або оброблювані землі.

Загальна характеристика економіки

Швейцарія - високорозвинена індустріальна країна з інтенсивним високопродуктивним сільським господарством і майже повною відсутністю будь-яких корисних копалини. За підрахунками західних економістів, вона входить в першу десятку країн світу по рівню конкурентоспроможності економіки. Швейцарська економіка тісно пов'язана із зовнішнім світом, перш за все з країнами ЄС, тисячами ниток виробничої кооперації і зовнішньоторговельних операцій. Біля 80-85% товарообігу Швейцарії доводиться на держави ЄС. Через Швейцарію транзитом проходить більше 50% всіх вантажів з північної частини Західної Європи на південь і у зворотному напрямі. У 2009 р. ВВП виріс на 0,5% і склав 417 млрд шв. фр. Інфляція була на відмітці 0,6%. Рівень безробіття досяг 3,3%. У економіці зайняте біля 4 млн чоловік (57% населення), з них: у промисловості - 25,8%, зокрема в машинобудуванні - 2,7%, у хімічній промисловості - 1,7%, у сільському і лісовому господарстві - 4,1%, у сфері послуг - 70,1%, зокрема в торгівлі - 16,4%, у банківській і страховій справі - 5,5%, у готельний-ресторанному бізнесі - 6,0%. Політика нейтралітету дозволила уникнути розрухи двох світових воєн. [4]

Рівень розвитку та розміщення продуктивних сил

Найбільші компанії

Десять найбільших компаній Швейцарії входять до числа 500 провідних компаній світу. В їх числі: Novartis AG (з капіталізацією 155 млрд. шв. фр.), Nestle AG (141 млрд. шв. фр.), F. Hoffmann - La Roche AG (112 млрд. шв. фр.), Swisscom (35,2 млрд. шв. фр.), АВВ АG (21,4 млрд. шв. фр.).

В Україні представлена відома швейцарська фірма за міжнародної участі «АВВ». Діють також «Нестле», фармацевтичні фірми.

Фінанси

Швейцарія - один з найважливіших банківських і фінансових центрів світу (Цюріх - третій після Нью-Йорка і Лондона світовий валютний ринок). У країні функціонує близько 4 тис. фінансових інститутів, зокрема безлічі філій іноземних банків. На швейцарські банки доводиться 35-40% світового управління власністю і майном приватних і юридичних осіб. Вони користуються доброю репутацією у клієнтів завдяки стабільній внутрішньополітичній обстановці, твердій швейцарській валюті, дотриманню принципу «банківської таємниці». Швейцарія, будучи крупним експортером капіталу, займає четверте місце в світі після США, Японії, ФРН. Прямі інвестиції за кордоном складають 29% швейцарського ВВП (середній показник в світі - біля 8%). 75% всіх швейцарських інвестицій прямує в промислово розвинені країни, серед країн, що розвиваються, найбільш привертають швейцарські капітали Латинська Америка і Південно-Східна Азія. Частка Східної Європи в загальному об'ємі інвестицій поки що незначна.

1 квітня 1998 р. в Швейцарії вступив в силу федеральний закон про боротьбу з «відмиванням» грошей у фінансовому секторі, що дозволив дещо піднести завісу банківської таємниці з метою виявлення «брудних» грошей.

Грошова одиниця. 1 швейцарський франк, дорівнює 100 сантимам.

Енергетика

Близько 37% електроенергії в Швейцарії виробляється на АЕС, 50% на ГЕС, решта 13% на ТЕС з нафти, що імпортується. Більшість ГЕС знаходиться в Альпах, де створено більше 40 штучних озер - водосховищ. За ініціативою «зелених» будівництво нових АЕС тимчасово припинене, проте в перспективі Швейцарія не збирається поки згортати програму атомної енергетики.

Зовнішня торгівля

Зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг за 2011 рік становив майже 210 млрд. доларів США. Торговельний і платіжний баланси позитивні, зовнішня заборгованість відсутня, частка країни у світовому зовнішньоекономічному обороті - 2%. [4]

Високорозвинена зовнішня торгівля Швейцарії базується на експорті промислової продукції, наприклад, машин, годинників, медикаментів, електронного устаткування, хімічних товарів та одягу. Продукти сільського і лісового господарства також мають чималу частку в експорті країни.

Важливою статтею імпорту Швейцарії є сировина, яку небагата на природні ресурси Швейцарія використовує для виробництва високоякісних товарів. Також імпортуються машини й устаткування, хімічні товари, транспортні засоби, прилади, дорогоцінні камені і метали та вироби з них, сільськогосподарські товари, метали, папір та вироби з нього, шкіра, каучук, пластмаси. Понад дві третини експорту та чотири п'ятих імпорту Швейцарії припадають саме на ЄС. Основні зовнішньоторговельні партнери Швейцарії - ФРН, США, Італія, Франція та Великобританія.

Рівень розвитку та розміщення продуктивних сил

В умовах браку природних ресурсів і надмірної кількості гір з постійно небезпечними обвалами снігів працьовите кількамовне населення Швейцарії поступово перетворило її у високоіндустріалізовану країну, що здавна спеціалізувалася на точній механіці та накопиченні й експорті капіталу. І зараз ці два види діяльності роблять приблизно однаковий внесок у валовий національний продукт - один з найвищих у світі в розрахунку на одного мешканця. Країна намагається постійно утримуватися на рівні, чи трохи вище, світових еталонів якості для всього, що у ній створюється: від годинників і точних верстатів - до шоколаду та ліків. Швейцарія одна з перших почала розвивати туристичну індустрію, ставши світовим центром гірського туризму. Вона серед лідерів у царині відносної вартості експорту, імпортуючи робочу силу.

Головними природно-продуктивними ресурсами країни є: лісові масиви, корисність грунтів, водні запаси, гори. Головною продуктивною силою як Швейцарії так і будь-якої країни є працездатне населення. Що до природних ресурсів, то грунти Швейцарії не відрізняються родючістю. Для обробки придатні лише бурі лісові ґрунти Швейцарського плоскогір'я і нижніх частин схилів гір. На гірських схилах нерідкі обвали і зсуви, що зносять ґрунтовий шар або оброблювані землі.

У країні густа мережа багатоводних рік, що належать басейнам трьох морів: Північного, Середземного і Чорного. Ріки Швейцарії не мають судноплавного значення. Ліса Швейцарії займають близько 1/4 території країни. На Швейцарському плоскогір'ї знаходяться масиви широколистих лісів (з дуба, бука, ясена, в'яза, клена, липи).

На жаль, мінеральні ресурси Швейцарія обмежені, є невеликі поклади залізних і марганцевих родовищ, але не відомих родовищ вугілля. Країна має різні матеріали гідні комерційної експлуатації, серед них - вапно, соль, пісок, гравій, глина і мармур. Близько 12% площі Швейцарії використовується під пашні і ще 28% для екстенсивного розвитку великої рогатої худоби і виробництво молочних продуктів. Третина території країни зайнята непродуктивними землями та чверть вкрита лісами. Не дивує, що 40% продовольчих товарів доводиться імпортувати. В той же час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, а м'ясна та молочна продукція виробляється в надлишку.

В умовах науково-технічної революції вирішальним чинником дальшого зростання продуктивних сил є впровадження у виробництво досягнень науки, яка перетворюється на безпосередню продуктивну силу. Тут слід зазначити, що саме Швейцарія є сильною науково-технічною країною, яка постійно збагачується різними науково-технічними винаходами, які покращують розвиток продуктивних сил, що є невід'ємним аспектом у підвищені економічного рівня країни. Швейцарія є одною із тих небагатьох країн, яка ще з давніх-давен вміла правильно оцінити свої природні ресурси, використати їх в правильному руслі та охороняти від надмірного споживання. Прикладом є машинобудівна промисловість. Окрім спеціалізації Швейцарії на банківській справі країна спеціалізується на виробництвах, що вимагають небагато сировини, але великої праці високоякісних дорогих виробів. Такому напряму розвитку промисловості сприяло і те, що країна розташовує висококваліфіковану робочою силою.

2. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу території: історичні, природні, демографічні

Історичні передумови

Розглядаючи це питання, слід зазначити, що являє собою поняття «продуктивні сили». Продуктивні сили - засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх. Основою продуктивних сил людського суспільства на всіх етапах його розвитку є трудящі маси.

Господарство Швейцарії формувалося на основі міжнародного поділу праці та багатоаспектних інтеграційних процесів. До середини ХIХ ст. Швейцарія знаходилася на економічній периферії європейського континенту. Господарство країни носило аграрний характер. Промисловість, провідною галуззю якої було виробництво годинників, була представлена дрібними ремісничими підприємствами. Промисловий підйом, що почався в Швейцарії у 50-ті рр. ХIХ ст. був в основному результатом ліквідації кантональної роздрібненості, що була скасована конституцією 1848 р. Проходження територією країни транзитних шляхів, які пов'язували промислові регіони Західної Європи - Німеччину, Північ Франції, Північ Італії - дозволило швейцарським промисловцям активно вести посередницьку торгівлю. Неповторний швейцарський ландшафт притягував багатьох туристів, частину з яких складала буржуазія розвинених країн Європи, а також США. Таким специфічним шляхом Швейцарія, що не брала участі у колоніальному розподілі світу, створила первісні нагромадження капіталу, які обумовили швидкий прогрес промисловості, головним чином точного і складного машинобудування, тонкої хімії, а також виробництво алюмінію, легкої і харчової галузі. Вже до початку ХХ ст. маленька, позбавлена природних копалин Швейцарія перетворилася на одну з найбагатших держав світу.

Природні передумови

Розміщення продуктивних сил відбувається не спонтанно, воно опирається на ряд чинників та факторів, ігнорування яких може різко змінити економічну ситуацію країни, тому що тільки досконалі знання цих важливих умов можуть сприяти певному розвитку країни. Однією з таких передумов виступають природні фактори і чинники. [5]

Природно-географічні чинники, які впливають на розміщення продуктивних сил, включають якісну й кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, ґрунтово-кліматичних та природно-транспортних умов. Особливо важливим є вплив цих чинників на розміщення галузей видобувної промисловості, гідроенергетики, галузей промисловості, що переробляють сільськогосподарську продукцію.

Обґрунтовують розміщення продуктивних сил за кількісними та якісними параметрами природних умов і природних ресурсів, тобто за природно-ресурсним потенціалом території. Зростання економічного значення природних умов і ресурсів полягає в тому, що вони розглядаються не тільки як предмети праці, а і як засоби виробництва.

До основних факторів формування господарства Швейцарії слід віднести:

ь високу господарську освоєність території;

ь значний трудоресурсний потенціал;

ь давню історію розвитку.

Демографічні передумови

Демографічні передумови можна поділити на такі основні У комплексі передумов розміщення продуктивних сил демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси - головна продуктивна сила. Аналізуючи вплив демографічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба враховувати, що населення - не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці структурні блоки:

ь чисельність населення країни його динаміка, характер відтворення;

ь розміщення населення на території, щільність населення, форми розселення, міграції;

ь статевовікова структура населення, чисельність і динаміка трудових ресурсів, рівень їхньої кваліфікації;

ь структура зайнятості населення;

ь національний склад населення;

ь демографічна політика держави.

Чисельність населення найбільше впливає на формування контингенту трудових ресурсів і потенціалу внутрішнього ринку країни або реґіону. Певною мірою вона визначає й розмір валового внутрішнього продукту країни, хоча ця залежність не пряма: вирішальний вплив на цю величину справляють інші фактори (наприклад, продуктивність праці).

Розглянемо детально демографічні особливості населення в Швейцарії, в тому числі щільність населення, вікову категорію, рівень трудового потенціалу.

Швейцарія знаходиться на перехресті кількох великих європейських культур, які мають великий вплив країни Мови та культурні традиції. Швейцарія має чотири національних мови: німецька, французька, італійська і ретороманська (посадової особи лише у Граубюнден).

Більше 75% населення живе в центральній рівнині, яка простягається від Альп і Юра і з Женеви на південному-заході до Рейну і Боденського озера на північному-сході. Іноземці, які проживають і тимчасових іноземних робітників складають близько 20% населення.

Швейцарія послідовно займає високу якість життя індексів, у тому числі доходу на душу населення, концентрації комп'ютерних та інтернет використання на душу населення, страхове покриття за індивідуальними та догляду номера здоров'я. За цим і багатьом іншим причин, наприклад, чотири Мови, вона служить відмінним випробуванням для ринку бізнес сподівається представити нові продукти до Європи.

Кількість зареєстрованих жителів

Рік	Чоловіча стать	Жіноча стать
2010	3727000 (49,1%)	3866500 (50,9%)
2009	3679400 (49,0%)	3829400 (51,0%)
2008	3652500 (49,0%)	3806600 (51,0%)
2007	3628700 (48,9%)	3786400 (51,1%)
2006	3601500 (48,9%)	3762600 (51,1%)
2005	3575000 (48,9%)	3738800 (51,1%)

Структура населення за статистикою: жінки становлять 51.1% населення Швейцарії, чоловіки 48.9%.

Починаючи з 1993 року число громадян Швейцарії збільшується тільки за рахунок іноземців, отримавших швейцарське громадянство.

Статистичні дані (за 2011 р.)

Чисельність постійного населення	7,954,662
Чисельність швейцарського населення	6,138,668 (77.2%)
Чисельність іноземців	1,815,994 (22.8%)

На рівні із швейцарцями живе більше 1 мільйона іноземців, що складає 1/7 всього населення. В окремих містах - Женеві, Базелі, Цюріху - доля іноземців серед мешканців зростає до 1/5 - 1/3. Жодна європейська країна не має в складі свого населення такої великої кількості іноземців. Це передусім робітники, завербовані на тривалий термін для роботи в промисловості, будівництві, сфері обслуговування. Крім постійних імміграцій існують також сезонні. Близько 200 тис. чоловік прибуває в Швейцарію на будівництво та с/г роботи. Майже 100 тис. жителів кордонних районів Німеччини і Франції щоденно їздить на роботу у Швейцарію.

Взагалі країна заселена нерівномірно. В середньому щільність населення складає 154 чоловік на 1 кв. км, але на Швейцарському плато і в північно-східній частині країни, де зосереджено майже 3/4 всіх жителів країни, вона досягає 250 чоловік на 1 кв. км. В гірських, центральних і південних частинах Швейцарії (за виключенням кантона Тессін), а також на сході населення дуже рідке - від 25 до 50 чоловік на 1 кв. км.

Великих міст мало: лише Цюрих, Базель, Женева, Берн и Лозанна мають більше 100 тис. мешканців. Разом 4 міста мають від 50 до 100 тис. чоловік. Більша частина міст країни налічує менше 20 тис. жителів. Середня тривалість життя чоловіків - 75 років, жінок - 81 рік.

Вікова структура населення (2011 р.)

Вік	Кількість
0-19	1,642,543 (20.6%)
20-39	2,120,114 (26.7%)
40-64	2,826,853 (35.5%)
65-79	982'866 (12.4%)
80+	382'286 (4.8%)

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Швейцарії

Швейцарія - високорозвинута індустріальна країна з інтенсивним сільським господарством. Завдяки високій якості промислових виробів вони мають стійкий попит на світових ринках.

Вирішальне значення мають дві галузі - машинобудування (виробництво турбін, електромоторів, суднових двигунів, надточних верстатів, електронної і вимірювальної апаратури, годинника) і хімічна промисловість (виробництво фарбників, добрив для с/х, ліків і іншого).

З інших галузей найбільшу роль виконують текстильна, швейна і харчова промисловість. Високої репутацією користуються швейцарських шоколад, розчинна кава, дитячі живильні суміші, сирі.

Крупних заводів в країні дуже мало, і, навпаки, налічується дуже багато середніх і навіть дрібних підприємств. Ці невеликі підприємства успішно виступають на світовому ринку завдяки тому, що вони випускають вимагаючу дуже великої кваліфікації високоякісну і, як правило, несерійну продукцію по індивідуальним замовленням. Дрібні підприємства характерні особливо для годинної промисловості. Ця стара галузь розосереджена приблизно по 800 фабрикам, з яких тільки три мають понад тисячу робітників. Вартові підприємства щорічно випускають 65-68 млн. штук годинника (1980) і 9/10 їх направляють на експорт.

Машинобудівні підприємства розташовані переважно в густонаселених районах, забезпечених робочою силою. Годинні фабрики, зокрема, групуються в Женеві, Ла-Шо-де-фоні, Ле-Локе і Бьенне - містах, лежачих уздовж французької межі. Хим. заводи знаходяться майже виключно в Базелі і його околицях, так як по Рейну сюди легко можна було доставляти сировину. В промисловості домінують крупні об'єднання транснаціонального характеру, як правило, що успішно витримують конкуренцію на світовому ринку і займають провідні позиції: концерни «Нестле», «Новартіс» і «Хоффман-ла-рош», «Алюсюїсс» (алюміній).

Рівень розвитку промисловості

Для промисловості Швейцарії характерно виробництво високоякісних виробів експорту. Країна спеціалізується на виробництвах високоякісних дорогих виробів, потребують трохи сировини, але великих складнощів. Такому напрямку розвитку промисловості сприяло й те, що країна має висококваліфікованої робочої сили.

Високе якість промислових виробів пояснюється лише тим, що саме широко поставлена науково-технічна розробка їх нових видів. Вирішальне значення мають дві галузі - машинобудування (виробництво турбін, електромоторів, суднових двигунів, надточних верстатів, електронної і вимірювальної апаратури, годин) та хімічна промисловості (виробництво барвників добрив як на сільського господарства, ліків).

Швейцарія серед країн капіталістичного світу займає 1-е місце по випуску годинників, у Європі - третє місце із виробництва текстильного устаткування й синтетичних барвників, 4 - із виробництва верстатів, генераторів і турбін, 5-те за медикаменти.

Серед інших галузей найбільшу роль грають текстильна (тонкі бавовняні і шовкове тканини, вишивки), швейна, трикотажна, взуттєва, паперова, поліграфічна і харчова.

Текстильна індустрія, найстарша країни, багато років була найважливішої галуззю промисловості. Проте під час Другої світової війни стався зрушення на користь металургії та хімічної промисловості, але в протязі 1980-х років швидко розвивалося виробництво машин і устаткування. У 90-х роках великій ролі відігравало виробництво хімічних продуктів і медикаментів, своїх наукових та вимірювальних приладів, оптичних інструментів, верстатів і продуктів, особливо сиру та шоколаду. Серед інших промислових продуктів виділялися взуття, папір, вироби зі шкіри. Текстильної промисловості, з використанням вовни, бавовни, шовку, синтетики і є найстаршою швейцарської промисловості і залишається важливою. Машинної індустрії, першим серед швейцарських промисловості сьогодні, виробляє продукцію, починаючи від важкої зброї та боєприпасів високим ступенем точності й оптичні прилади.

Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллі та ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби і виробництва молочних продуктів. Приблизно третина країни зайнята непродуктивними землями (по крайнього заходу непридатними для землеробства), особливо у кантонах Урі, Валі і Граубюнден, й наступну чверть - покрита лісами. Не дивно, що 40% продовольчих товарів доводиться імпортувати. У той самий час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, мясо-молочная продукція виробляється у надлишку. Основні осередки землеробства зосереджено кантонах Берн, У, Цюріх, Фрибур і Аргау. Головними сільськогосподарськими культурами є пшениця, картопля і цукровий буряк. У 1996 країни налічувалося 1772 тис. голів великої рогатої худоби (їх прибл. 40% - молочні корови), 1580 тис. свиней, 442 тис. овець і 52 тис. кіз. Велика лісопереробну промисловість дбає про внутрішній і зовнішній ринки.

Швейцарія має високорозвинену транспортну систему. Рейн, найбільша судноплавна водна артерія, судоходен не більше Швейцарії лише з ділянці Базель - Райнфельден довжиною 19 км. Введений до ладу великий річковий порт в Базелі. У 90-х роках, його щорічний вантажообіг становив 9 млн. т. Важливе значення для перевезення промислових вантажів має також канал Рейн - Рона.

Більшість промислових підприємств, розташованих на рівнинах і Швейцарське плато, особливо в кантонах Цюрих, Берн, Ааргау, Санкт-Гален, Золотурн, Ву, Базель (Baselstadt і Базельланд), і Тургау. Деякі промислові підприємства зосереджені у певних регіонах: годинник і ювелірної промисловості в гір Юра, машини в Цюріху, Женеві та Базелі; хімічної промисловості (барвників і фармацевтичних препаратів) у Базелі, а також у текстильній промисловості на північному сході Швейцарії.

Високою репутацією користуються швейцарських шоколад, розчинна кава, дитячі живильні суміші, сири, згущене і сухе молоко, вершкове масло. Також виготовлення консервів, разом з харчовими концентратами. Продукція швейцарського сира займає провідне місце в експорті. Також є цукрове виробництво і виноробство.

Годинники і устаткування припадає близько 42% від загальної вартості експорту швейцарських. (Самі по собі, всесвітньо відомі швейцарські годинники припадає 8% експорту і 50% команди на світовому ринку.) Хімічних речовин, зокрема барвників і фармацевтичних препаратів, а також мають важливе значення. Близько 10% світі ліків виробляються три компанії в Базелі. Незважаючи проблем сільського господарства, Швейцарія також розробив основні харчової промисловості, спираючись, зокрема на країни можливостей для виробництва молока. Згущене молоко вперше була розроблена в Швейцарії, а також два інших важливих перероблених продуктів харчування: шоколад та дитяче харчування. Швейцарська компанія Nestle SA зі штаб-квартирою в Веве, є одним з найбільших продовольчих компаній світу. Через зміни у закордонний попит, деякі з основних галузей промисловості Швейцарії, таких, як текстиль, нерудних корисних копалин, а також годин і clockmaking, зменшилося значення в останні роки, в той час як інші, такі як хімікати, пластмаси, паперу, стали швидко.

Сільське господарство

Згідно із статистичними даними 2011 р., загальна площа земель, придатних для сільського господарства, склала 1060 тис. га, а середньостатистичне фермерство налічувало близько 16,7 га.

В даний час намітилася тенденція до укрупнення фермерських господарств. У 2011 р. загальне число селянських господарств дорівнювало 63 627, що на 31% менше, ніж в 2000 р. Кількість невеликих фермерських господарств площею до 20 га знизилася на 44%. Дуже маленькі фермерські господарства площею до 5 га зникли зовсім. Число господарств площею понад 20 га збільшилося на 39%. Найбільше кількісне зростання характерне для фермерських господарств площею більше 50 га.

Через топографічні умови тільки 3/4 оброблюваної землі зайнято під луги і пасовища. Місцями гірський, місцями горбистий ландшафт і клімат не дозволяють засівати великі площі землі під зернові культури. Хліб і овочеві культури вирощуються тільки в Середній смузі. Приблизно тільки 1/3 всі фермерські господарства зайнята у виробництві зернових культур. Традиційно Швейцарії вважається країною корів, але якщо подивитися на статистичні дані, то поголів'я свиней перевищує за чисельністю поголів'я корів. Так, в 2011 р. в цілому по країні число корів склало 1 554 700, свиней - 1 609 500. Якщо це продовжуватиметься і далі, різниця між ними з кожним роком збільшуватиметься.

Досить важливими статтями виробництва є також кормові культури - 22%, плодово-ягідні - 17% та зернові - 17% (мал. 3.2).

Недивно, що 40% продовольчих товарів доводиться імпортувати. В той же час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, м'ясо-молочна продукція виробляється в надлишку.

Таким чином, швейцарське виробництво продукції АПК дуже різноманітне: у виробництві, переробці і реалізації натуральної продукції беруть участь сотні малих і середніх підприємств.

Протягом 2006-2011 рр. обсяги виробництва продукції рослинництва збільшились на 61,4 млн. дол (+4,8%), в тому числі за рахунок зростання обсягу вирощування кормових культур в грошовому еквіваленті на 19,7 млн. дол (+7,1%), плодово-ягідних - на 11,1 млн. дол (+5,2%), технічних культур - на 12,8 млн. дол (+4,1%)

Динаміка виробництва основних видів продукції рослинництва за 2006-2011 рр., млн. дол.

Продукція	2006	2011	Відхилення
			млн. дол	%
зернові	226	231	5,2	2,3
кормові	278	298	19,7	7,1
баштанні	131	135	4,5	3,4
плодово-ягідні	214	225	11,1	5,2
технічні	311	324	12,8	4,1
інша продукція	115	123	8,2	7,1
Всього	1275	1336	61,4	4,8

При виробництві сільськогосподарської і м'ясомолочної продукції швейцарські фермери стикаються з величезною дилемою: що краще - проводити дешеві або екологічно чисті продукти? Нелегко провести рівновагу між економічною рентабельністю і екологією. Багато фермерів влаштовуються на додаткову роботу, щоб вижити і прогодувати сім'ю.

Протягом останніх 10 років швейцарське сільське господарство динамічно розвивалося, при активній підтримці держави і громадських організацій. Число фермерських господарств, що застосовують органічні методи, збільшилося в 8 разів. Надалі зростання продовжиться, хоча буде вже не таким інтенсивним.

4. Територіальна структура господарства Швейцарії

В Швейцарії можна виділити 4 сільськогосподарські райони - Північну Швейцарію, Західну, Центральну і Південну.

Найбільш густозаселена і економічно розвинута Північна Швейцарія (кантони Базель, Аргау, Цюріх, Санкт-Галлен, Гларус, Тургау). Тут добре розвинено вирощування зернових культур - озима пшениця, ячмінь, жито, а також кормових та технічних - коноплі та цукровий буряк. В цілому АПК даного району спеціалізується на виробництві продукції рослинництва.

Західна Швейцарія (кантони Берн, Невшатель, Фрібур, Во, Женева) більш, гірська ніж північ країни. Західна Швейцарія спеціалізується в основному на вирощуванні кормових культур та тваринництві. В структурі АПК району переважає молочно-м'ясне скотарство та свинарство. Тваринництво покликане задовольнити потреби населення у м'ясомолочних продуктах, а також потреби легкої та інших галузей промисловості в багатьох видах сільськогосподарської сировини.

На розміщення тваринництва впливають природні умови. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а також транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва Центральна Швейцарія прив'язані до м'ясної та м'ясомолочної промисловості (кантони Люцерн, Швіц, Урі, Унтервальден) відрізняється суворістю своїх ландшафтів. Район включає північні нахили Альп і Фірвальдське озеро. Альпи високі, нерівні, покриті снігом гори розчленовані глибокими ущелинами.

Вівчарство - найменш інтенсивна галузь тваринництва, що грунтується переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним використанням концентрованих кормів.

З галузей рослинництва в даному районі переважає вирощування кормових та плодово-ягідних і садових культур.

Найбільшим, але разом з тим найменш заселеним є район - Південної Швейцарії. Найсуттєвішою рисою цього району є те, що природа його майже не торкнута «індустріальним віком».

У Південній Швейцарії субтропічна рослинність і м'який клімат круглий рік. Завдяки такому клімату і різним висотам над рівнем моря тут велику різноманітність видів флори і фауни.

Південна Швейцарія вирізняється високим ступенем розвитку сільського господарського виробництва. Тут також добре розвинуті деревообробна, хімічна та целюлозно-паперова промисловості.

У цілому переважна більшість галузей АПК Швейцарії набула значного розвитку і має чималі можливості розширення виробництва рослинницької і тваринницької продукції, підвищення її якості та розширення асортименту, а також модернізації виробництва.

5. Участь Швейцарії у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв'язках

Швейцарія - експортоорієнтована країна. Відносно невеликий обсяг внутрішнього ринку змушує швейцарські компанії виходити на світову арену, тому експорт займає провідне становище в її економічному житті.

Завдяки високій конкурентоспроможності швейцарських компаній на зовнішньому ринку, що обумовлена високою якістю продуктів, що випускаються, більше 90% виробленої в країні продукції вивозиться за кордон. Для підтримки високого рівня якості швейцарських товарів, багато фірм інвестують гроші в науково-технічні розробки, і в деяких галузях економіки для розвитку і впровадження інноваційних проектів виділяється понад 15% коштів від загального доходу. Приблизно близько половини всіх експортних доходів країни припадає на продукцію машинобудування (ткацькі верстати, папір і друкарські верстати, штампувальні машини для обробки металів, ескалатори та ліфти, пакувальний матеріал, залізничні зубчасті рейки), а також вироби електронної і хімічної промисловості. Швейцарія виробляє близько половини загального обсягу годинникової продукції у світі, випускаючи як розкішні і дорогі годинники, так і відносно дешеві (наприклад, годинник фірми Swatch), однак висока якість і тих, і інших забезпечують швейцарським компаніям незмінний успіх на світовому ринку.

Країна небагата природними ресурсами, і тому істотну частку імпорту складає сировина, а також напівфабрикати та споживчі товари. В результаті, імпортуючи відносно дешеву сировину, Швейцарія виводить на європейський та міжнародний ринок, в основному, дорогу високотехнологічну та високоякісну продукцію, що забезпечує їй стабільний профіцит торговельного балансу.

Загалом експорт Швейцарії у 2011 р. склав 233,1 млрд. дол. США (що є більше за експорт 2010 р. - 200.5 млрд. дол. США), завдяки чому вона зайняла 20 місце в порівнянні зі світом по експорті товарів і послуг.

Основними торгівельними партнерами по експорту є (у 2011 р.): Німеччина (21,2%), США (8,7%), Франція (8,2%), Італія (7.9%), Австрія (4.5%).

У 2011 р. Швейцарія також імпортувала товарів і послуг на загальну суму 213 млрд. дол. США (20 місце в порівнянні зі світом), що на 25,3 млрд. дол. США більше ніж у 2010 р.

Основними торгівельними партнерами по імпорту є (у 2011 р.): Німеччина (27,7%), США (10,6%), Італія (10,3%), Франція (8,4%), Росія (4,4%), Великобританія (4%).

Зовнішньоекономічний зв'язок Швейцарії з Україною

Швейцарська Конфедерація посідає чільне місце у системі зовнішньоекономічних зв'язків України: на неї припадає 1,3% загального товарообороту України та 5% товарообороту з європейськими країнами.

У 2009 році загальний товарооборот товарами та послугами між Україною і Швейцарією становив 224 млн. дол. при експорті 104 млн. дол. та імпорті 120 млн. дол. У 2010 році обсяги взаємної торгівлі зросли вдвічі до 446 млн. дол. при експорті 196 млн. дол. та імпорті 250 млн. дол. У 2011 році обсяг товарообороту помітно зменшився і становив 243,2 млн. дол. при експорті 171,9 млн. дол. та імпорті 141,2 млн. дол. [2]

Основними статтями українського експорту є продукція сільського господарства, чорні метали, добрива, продукти неорганічної та органічної хімії, імпорту - машини та обладнання, електротехнічні прилади, теле- і радіотехніка, продукція хімічної і фармацевтичної промисловості, нафтопродукти, тютюнові вироби та продукти харчування.

За даними Держкомстату України, прямі швейцарські інвестиції в економіку України станом на 1 січня 2010 року становили 133 млн. дол., на 1 січня 2011 року - 169,3 млн. дол. (4,4% загального обсягу, восьме місце у світі). Протягом 2004 року обсяг прямих швейцарських інвестицій залишався незмінним. Найбільші обсяги інвестицій надійшли у харчову промисловість (45%), внутрішню торгівлю (15%), фінансово-кредитну та страхову сферу (13%). Інвестиції вкладено у 227 підприємств, з них 50 випускають продукцію.

Українські інвестиції в економіку Швейцарії становлять 6,5 млн. дол., які розміщені переважно у паливній та хімічній промисловості.

В рамках технічної допомоги Швейцарія успішно здійснює в Україні цілу низку проектів. Найважливішими з них є реалізація проекту з підготовки банківських службовців та забезпечення адаптації банківської системи України до нових умов функціонування, облаштування депортованих народів, які повернулися до Криму. В рамках другого етапу останнього проекту передбачається надання доступу до питної води 22,5 тис. мешканцям двох поселень Бахчисарайського району, а також створення належних передумов для забезпечення постійного водопостачання в достатній кількості для іригації приватних садибних ділянок. Фінансується також обладнання лікарні на 6 тис. пацієнтів.

У результаті домовленостей на вищому рівні швейцарський уряд надав допомогу Україні загальною вартістю 6,7 млн. шв. фр. на оснащення дитячих лікарень у Волинській, Івано-Франківській, Донецькій, Рівненській областях і м. Київ та спеціальне обладнання для лікування ослаблих та хворих немовлят. Його реалізація сприяла значному зниженню рівня дитячої смертності. Нині уряд Конфедерації вирішив питання про виділення 3 млн. шв. фр. для реалізації Програми щодо надання послуг населенню України. Отримувачами допомоги будуть жінки репродуктивного віку, новонароджені та члени сімей, у яких вони живуть.

6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення господарського комплексу країни

Швейцарія поступово втрачає статус найбагатшої країни світу. Якщо виходити з розміру приросту ВВП за рік (8285 млн. доларів), то Швейцарію обійшли Греція (9324 млн. доларів), Іспанія (8789 млн. доларів), Нідерланди (10231 млн. доларів), а також ряд інших країн. Останнім часом темпи розвитку швейцарської економіки дуже невисокі: у середньому, за останні два десятиліття вони становили 1,25%.

Швейцарія імпортує, у першу чергу, сировину, напівфабрикати і споживчі товари. Щодо невеликий обсягів її внутрішнього ринку, то ця обставина змушує вітчизняних виробників виходити на європейський і міжнародний ринки. Щоб витримувати конкуренцію з боку іноземних фірм, вони повинні бути орієнтовані на випуск високоякісних товарів, оскільки маленькі розміри країни обмежує кількість вироблених товарів. Отже, імпортуючи відносно дешеву сировину, країна спеціалізується на виробництві високотехнологічної продукції.

Існує проблема збільшення витрат бюджетних засобів всіх рівнів, що викликало гострий дефіцит у сфері фінансування суспільних послуг. Швейцарія завжди мала порівняно невеликий рівень державних і муніципальних витрат у ВВП, однак останнім часом розрив з основними європейськими країнами скорочується. Взагалі, збільшуються витрати на потреби соціального забезпечення. Так, витрати на охорону здоров'я зараз досягають 10% ВВП, що у два рази більш ніж 30 років тому.

Висновки

Агропромисловий комплекс (АПК) є важливою складовою частиною економіки країни, що включає галузі по виробництву сільськогосподарської продукції, її переробці і доведенню до споживача, а також що забезпечують сільське господарство і переробну промисловість засобами виробництва.

Протягом останніх 10 років швейцарське сільське господарство динамічно розвивалося, при активній підтримці держави і громадських організацій. Число фермерських господарств, що застосовують органічні методи, збільшилося в 8 разів. Надалі зростання продовжиться, хоча буде вже не таким інтенсивним.

Натуральна продукція вирощується в основному в приватних сімейних господарствах, середній розмір яких - 16 га. Основна продукція органічного сільського господарства - зернові, фуражне зерно, овочі і картопля, молоко і молочні продукти, м'ясо, яйця.

Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллю і ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби і виробництва молочних продуктів. Протягом 2006-2011 рр. обсяг виробництва продукції тваринництва Швейцарії зріс на 81,4 млн. дол. (+3,5%). Найбільш інтенсивно зростали обсяги вирощування свиней - (+5,5%) та обсяги виробництва молочної продукції - (24,9 млн. дол). В структурі випуску продукції тваринництва переважає частка вирощування великої рогатої худоби. На яловичину припадає 37% від усього обсягу випуску продукції тваринництва. Досить важливою статтею виробництва є також молочна продукція - 22% та свинина - 20%.

Найбільш густо заселена і економічно розвинута Північна Швейцарія (кантони Базель, Аргау, Цюріх, Санкт-Галлен, Гларус, Тургау). Тут добре розвинуті вирощування зернових культур - озима пшениця, ячмінь, жито, а також кормових та технічних - коноплі та цукровий буряк. В цілому АПК даного району спеціалізується на виробництві продукції рослинництва.

Західна Швейцарія спеціалізується в основному на вирощуванні кормових культур та тваринництві. В структурі АПК району переважає молочно-м'ясне скотарство та свинарство.

В Центральній Швейцарії в основному розвитку набули всі види тваринництва - скотарство молочно-м'ясного напрямку, свинарство, птахівництво, вівчарство, коневодство та є декілька ферм по оленеводству.

Швейцарія активно регулює діяльність АПК через механізм цін, оподаткування, кредитну політику, надання субсидій для сільського господарства, шляхом заохочення експорту сільськогосподарської продукції.

Список джерел

1. Світова економіка: підручник. - Видавництво «Либідь», 2006.

2. Н.В. Крилова. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. - Київ 2008

3. В.В. Безуглий, С.В. Козинець. Регіональна економіка та соціальна географія світу: Навч. посіб. - Київ, 2008.

4. БИКИ: Періодика - №115, 9 жовтня 2010 р., ст. 4-5

5. Н.П. Ващенко, Т.В. Мірзодаєва. Регіональна економіка: Навч. посіб. - Киїів 2008

економіка продуктивний галузевий регіональний

Размещено на Allbest.ru

...