Визначення основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, молоді та спорту України

Державний заклад "Київський коледж звя'зку"

Курсова робота

з предмету «Економіка підприємства»

На тему: «Визначення основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства»

2012

План курсової роботи:

I. Теоретична частина

1. Розрахунок обсягу продукції

2. Система показників використання ОВФ та оборотних фондів

3. Кадри та продуктивність праці на підприємстві

4. Витрати виробництва та собівартість продукції

5. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства

II. Розрахункова частина

1. Загальній обсяг випуску продукції в грошовому вимірі

2. Показники, які характеризують використання основних виробничих та оборотних фондів

3. Показники, які характеризують персонал та заробітну плату на підприємстві

4. Показники, які характеризують витрати виробництва

5. Показники, які характеризують фінансові результати діяльності підприємства

III. Аналітична частина

Список використаної літератури

I. Теоретична частина

1. Розрахунок обсягу продукції

Виробнича програма підприємства - це конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури й асортименту, а також належної якості, надання промислових послуг на певний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років).

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємством при найкращому використанні його ресурсів та отриманні максимального прибутку.

Планування виробничої програми в натуральному виразі передбачає:

· Визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випускається;

· Розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва за календарними періодами року;

· Обґрунтування планових обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними та трудовими ресурсами.

В основу планування виробничої програми покладено систему показників обсягу виробництва, до якої входять натуральні та вартісні показники.

Натуральні показники - це обсяг продукції в натуральних за номенклатурою та асортиментом показниках.

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент - це різновид виробів у межах даної номенклатури.

Натуральні показники подані у фізичних одиницях виміру (шт., м, кг).

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою та децентралізованою.

Централізована номенклатура - формується шляхом укладення державних контрактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура - формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контрактів із споживачами шляхом укладення договорів поставок.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства.

Державний контракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністерств та відомств - державних замовників. Фінансування державного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а державного замовлення - за рахунок власних коштів підприємства та організацій і наявних кредитних ресурсів.

Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів. Тобто бути оптимальною.

Оптимальна виробнича програма - програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

· Планування оптимальної структури номенклатури продукції

· Визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції та економічної межі нарощування виробництва.

Зовнішні джерела формування виробничої програми:

v Результати маркетингових досліджень;

v Державні контракти (державне замовлення), які передбачають не лише конкретну їх величину, а й гарантоване державою забезпечення оплати поставок і необхідних бюджетних асигнувань;

v Прямі домовленості зі споживачем (портфель замовлень на продукцію та послуги інших споживачів, що відображає його постійні прямі господарські зв'язки).

Внутрішні джерела формування виробничої програми:

§ Виробничі потужності та коефіцієнт їх використання;

§ Трудові ресурси та їх склад (кваліфікація);

§ Результати аналізу матеріально - технічного постачання;

§ Стан основних виробничих фондів тощо.

Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюється на основі обсягу поставок:

ОВі = ОПі - Гп(3) + Гк

ОВі- обсяг виробництва іншого виду продукції в натуральних одиницях;

ОПі- обсяг поставок (продажу) іншого виду в натуральних одиницях;

Гп(3), Гк (3) - запаси готової продукції на складі відповідно на початок та кінець планового періоду в натуральних одиницях.

Запаси готової продукції на початок планового періоду визначаються з їх фактичної величини на кінець звітного періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначають виходячи з терміну зберігання продукції на складі й тривалості планового періоду:

Гк (з) = ( ОПіТзбер (і) ) / Д

Тзбер (і) - середній термін зберігання іншого виду продукції на складі, вимірюється у днях;

Д - тривалість планового періоду, вимірюється у днях.

Основними вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової. Реалізованої та чистої продукції валового та внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Обсяг товарної продукції (ТП) визначається:

ТП = Ni Ці + Р

Ni - випуск продукції іншого виду в натуральних одиницях;

Ці - гуртова ціна підприємства одиниці виробу іншого виду, вимірюється в грн;

п - кількість видів продукції, що виготовляються на підприємстві;

Р - вартість робіт і послуг на сторону, вимірюється в грн.

У валову продукцію (ВП) включають всю продукцію в вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності та визначається за формулою:

ВП = ТП - ( Нзв (п) - Нзв (к)) - (Іп - Ік)

Нзв (п), Нзв (к) - вартість залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду, вимірюється в грн;

Іп - Ік - вартість інструменту для власних потреб на початок і кінець планового періоду, вимірюється в грн.

Реалізована продукція (РП) - продукція, яка відвантажується споживачеві, і за яку надійшли кошти на поточний рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін.

Обсяг чистої продукції підприємства (ЧП):

ЧП = ТП - (М + СА)

М - матеріальні витрати на виробництво продукції, вимірюється в грн;

СА - сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, вимірюється в грн.

Незавершене виробництво - продукція, яка перебуває на різних проміжних стадіях виробничого циклу. Вона включає надходження матеріалів зі складу в цех та їх перебування у виробничому процесі до моменту здачі виробів на склад готової продукції.

2. Система показників використання ОВФ та оборотних фондів

Виробничі фонди поділяються на:

§ Основні виробничі фонди - це частина виробничих фондів у вигляді предметів праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готової продукції.

§ Оборотні виробничі фонди - це частина виробничих фондів у вигляді предметів праці, які повністю споживаються в одному виробничому циклі, змінюють свою натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість готової продукції.

Основні виробничі фонди поділяються на:

Ш Фонди невиробничого призначення - сюди входять фонди, які не беруть участь в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови для його здійснення, задовольняють побутові та культурні потреби працівників ( житлово-комунальні приміщення, побутові та спортивні приміщення, будинки та устаткування медичних закладів);

Ш Основні виробничі фонди - сюди входять фонди, які беруть участь у виробничому процесі. Вони становлять 95% загальної кількості основних фондів:

§ Активна частина ( комплекс машинних механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі);

§ Пасивна частина ( всі інші види фондів, які не беруть участь у виготовленні продукції, проте є необхідними, щоб відбувався виробничий процес).

Облік виробничих фондів ведеться в натуральному і вартісному виразі. Облік основних фондів у вартісному виразі називається оцінкою.

Облік у натуральному виразі потрібен для визначення технічного складу основних фондів. Він здійснюється за даними технічних паспортів, які ведуться на кожну одиницю фондів. В таких паспортах дається розгорнута технічна характеристика кожного об'єкта, а саме: дата виготовлення, кількість ремонтів та модернізацій, технічна продуктивність, ступінь зносу.

Оцінка основних фондів підприємства - це грошовий вираз їх вартості.

Потрібна, щоб правильно визначити загальний обсяг основних фондів, їх динаміку та структуру, розрахувати економічні показники основних фондів господарської діяльності підприємства за певний проміжок часу.

Існує кілька способів оцінки основних фондів:

1. Залежно від моменту проведення оцінки:

· Первісна - це їх фактична вартість на момент введення в діло або купівлю. До складу входять: ціна придбання, витрати на доставку, монтаж і т.д.

Сперв = Сприд + Сдост + Смонт + Ст.д.

· Відновлена - це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва. Враховує ті ж витрати що й первісна але за сучасними діючими цінами. Дає можливість порівняти вартість ОВФ введених в різні роки.

Свідн = Спервi

i - це індекс зростання або зменшення ціни (показник індексації ОВФ).

2. З урахуванням стану основних фондів:

· Повна - це їх вартість у новому стані, тобто без урахування вартості зносу. За цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства впродовж всього періоду їх функціонування.

· Залишкова - це різниця між первісною та відновленою вартістю.

У процесі експлуатації ОФ накопичуються кошти для відшкодування їх зносу. Ці кошти утворюють амортизаційний фонд підприємства.

Амортизація - це грошовий вираз зносу ОФ або це процес перенесення вартості ОФ на вартість готової продукції.

Норма амортизації - це відношення річної суми амортизації до вартості ОФ виражених у відсотках.

n = (СБ - Слік / СБТn) 100%

n - норма амортизаційних відрахувань;

СБ - балансова вартість;

Слік - ліквідаційна вартість;

Тn - нормативний строк експлуатації ОФ у роках.

Методи нарахування амортизації:

1. Метод рівномірного нарахування внеску (метод прямолінійної амортизації) - це амортизаційні відрахування розподіляються рівномірно протягом всього нормативного строку експлуатації основних фондів з урахуванням ліквідаційної вартості, тобто коштів, які можна залучити шляхом продажу введених експлуатаційних фондів.

Ар = (Сn - Слік) n / 100

Сn - первісна вартість ОФ

2. Метод одиниці продукції (послуг) - це визначена кількість продукції (послуг), яку можна виробляти за нормативний термін експлуатації.

С = (Сn - Слік) / Q

С - ціна продукції чи послуги

Q - нормативна кількість виробленої продукції (послуг).

3. Метод урахування цілих значень років експлуатації (метод однозначних чисел) - підприємства мають змогу прискорювати списання вартості нових основних фондів у початковий або завершальний період експлуатації, тобто устаткування використовується інтенсивніше, або в перші, або в останні роки експлуатації.

4. Метод подвійно - знижувальний, балансовий (метод залишку, що зменшується) - це, коли підприємства можуть мати норми амортизації вдвічі вищими за метод рівномірного нарахування внеску. При його використанні не враховується ліквідаційна вартість основних фондів, а амортизація розраховується тільки на основі первісної вартості фондів.

5. Метод системи прискореного компенсування витрат - використовується підприємствами для складання початкової декларації.

Показники використання ОВФ:

Ш Натуральні ( до них належать показник продуктивності за одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму);

Ш Вартісні - для визначення ефективності використання основних фондів.

Вартісні показники використання ОВФ:

1. Показники, які характеризують технічний стан ОВФ:

· Коефіцієнт оновлення - характеризує інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей і визначається відношенням введених основних фондів до вартості ОВФ на кінець року

Конов= Свв/ Скін. Року

· Коефіцієнт вибуття - відображає інтенсивність вибуття основних фондів впродовж розрахункового періоду і визначається відношенням вартості основних фондів до вартості ОВФ на кінець року

Квиб = Свиб / Споч. пер.

· Коефіцієнт зносу - показує, яка частина вартості основних фондів перенесена на вартість готової продукції; тобто характеризує ступінь зносу основних фондів і визначається відношенням величини зносу до вартості основних фондів на кінець року

Кзносу = Сзносу / Скін. Року

· Коефіцієнт придатності - характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації і визначається відношенням недоамортизованої вартості основних фондів, до їх первісної вартості на кінець року

Кприд = Сзал / Скін.року = Сперв - Сзносу/ Скін. року

Кзносу+ Кприд = 1

2. Показники, які характеризують технічне оснащення підприємства:

· Фондооснащеність - характеризує, яка частина загальної вартості основних фондів припадає на одиницю устаткування

Фосн = С / Аобл

Аобл - облікова кількість устаткування на підприємстві, що має найбільшу питому вагу;

С - це середньорічна вартість основних фондів підприємства.

· Фондоозброєність - відбиває ступінь озброєності фондами одного робітника і показує яка частина вартості основних фондів припадає на одного працівникаФозб = С / Т

Т - середньорічна чисельність працівників

3. Показники, які характеризують використання основних фондів підприємства:

· Фондовіддача - показує, яка сума валового доходу припадає на 1 грн вартості ОВФ

ФВ = ВД / СОВФ

ВД - валовий дохід

· Фондомісткість - характеризує, яка частина вартості ОВФ припадає на 1 грн валового доходу підприємства

ФМ = СОВФ / ВД

· Рентабельність - характеризується відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості фондів

РОВФ = ПБ / СОВФ 100%

ПБ - балансовий прибуток.

Оборотні засоби підприємства - це сукупність оборотних фондів та фондів обігу.

Оборотні фонди - це частина засобів виробництва, які беруть участь в одному виробничому циклі, при цьому переносять свою вартість на вартість готової продукції і змінюють свою натуральну форму (матеріали, сировина, деталі).

Фонди обігу - це частина оборотних засобів у вигляді товарно - матеріальних цінностей та грошових коштів, які функціонують у сфері обігу, забезпечуючи безперервність процесу виробництва.

До оборотних фондів належать:

Ш Виробничі запаси (матеріали, сировина, деталі);

Ш Незавершене виробництво (предмети праці, обробку яких не завершено підприємством);

Ш Витрати майбутніх періодів (витрати на виконання науково - дослідних робіт, освоєння нової техніки, орендна плата та інші, що здійснюються в поточному періоді але на собівартість продукції будуть перенесені в наступному періоді);

Ш Залишки готової продукції на складах.

До фондів обігу належать:

Ї товарно - матеріальні цінності;

Ї грошові кошти на розрахунковому рахунку;

Ї наявні гроші в касі;

Ї відвантажені товари та надані послуги.

Таким чином фонди обігу - це ті оборотні засоби, які в грошовій або речовій формі перебувають на підприємствах і які у будь-який момент можуть стати вільними коштами підприємства.

Оборотні засоби класифікуються за такими ознаками:

1. За місцем та роллю у процесі виробництва:

· оборотні фонди

· фонди обігу

2. За джерелами утворення:

· власні (це всі оборотні фонди, статутний фонд, прибуток амортизаційного фонду);

· позичкові (це фонди обігу представлені різноманітними предметами, від інших організацій та установ)

3. За способом планування або нормування:

· нормовані(оборотні фонди);

· ненормовані (фонди обігу).

Шляхом нарахування визначають той мінімальний розмір оборотних засобів, який необхідний для забезпечення безперервного і нормального формування виробництва.

Методи формування оборотних засобів:

v Аналітичний - ґрунтується на аналізі наявності оборотних фондів підприємства з подальшим корегуванням фактичних запасів від потреб виробництва і вилучення з них надлишкових;

v Коефіцієнтний - полягає в уточненні фактичних законів товарно-матеріальних цінностей та величину коефіцієнту.Зміни умов виробництва, який розташовується на основі показників динаміки, розвитку підприємства впродовж кількох попередніх років.

v Метод прямого розрахунку - ґрунтується на розрахунках нормативів по кожному елементу оборотних засобів. Цей метод дає змогу точніше нормувати використання оборотних засобів підприємства, дає можливість проаналізувати на складність оптимально установленої норми, виявити їх недоліки.

Норматив оборотних засобів - це їх мінімальний плановий розмір необхідний для нормального формування підприємства:

Ш Нормування оборотних засобів у виробничих запасах.

Норма запасу оборотних засобів - це мінімальна необхідність кількості днів, запас матеріалів джерел нормального формування підприємства.

Види запасів:

· Поточний запас - первинний перелік запасу оборотних засобів між поставками;

· Підготовчий запас - це термін, який необхідний для повторного аналізу, прийняти доставку матеріалів зі складу та баз;

· Гарантійний запас - установлюється у випадках порушення планового режиму поставок, він дорівнює половині поточного запасу;

· Сезонний запас - установлюється для організацій та підприємств у місцях де поставки протягом року неможливі.

Ш Нормування оборотних засобів у незавершеному виробництві - виконують на тих підприємствах де період одного виробничого циклу більший за один день (будівництво, ремонт тощо);

Ш Нормування оборотних засобів у майбутніх періодах;

Ш Нормування оборотних засобів у залишках готової продукції.

Ступінь використання оборотних засобів характеризується за такою системою показників:

1. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів - визначає складність оборотів, які можуть зробити оборотні засоби за певний розрахунковий період і показує ту кількість продукції, яка припадає на 1 грн вартості оборотних засобів.

Коб = Q / Соз

2. Фондомісткість - це показник, який показує яка вартість оборотних засобів припадає на 1 грн вартості випущеної продукції.

ФМОЗ = Соз/ Q = 1 / Коб

3. Період обороту оборотних засобів - визначає ту кількість днів, на яку припадає один оборот оборотних засобів.

Тоб= (СозДк) / Q = Дк / Коб

Дк - кількість календарних днів у періоді, що розглядається.

4. Коефіцієнт збереження оборотних засобів - характеризує ефективність їх використання.

Кзб = Соз / Ноз

Ноз - це сумарний норматив оборотних засобів.

5. Рентабельність оборотних засобів - характеризує ефективність їх використання.

R = (Пб/Соз) 100%

Пб- балансовий прибуток підприємства.

3. Кадри та продуктивність праці на підприємстві

Трудові ресурси підприємства - його головний ресурс, від ефективності використання якого значною мірою залежать результати діяльності підприємства.

Кадровий стан підприємства (персонал) - має кількісні, якісні і структурні характеристики, які можуть бути такими абсолютними відносними показниками:

1. Облікова і явочна чисельність працівників на конкретну дату;

2. Середня облікова чисельність працівників за визначений період;

3. Питома вага працівників окремих підрозділів у загальній чисельності;

4. Середній розгляд робітників підприємства;

5. Середній стан;

6. Плинність кадрів.

Виробничі кадри - працівники підприємства, які мають необхідні для певного виду діяльності знання, навички ефективно виконувати певні функції.

Вони поділяються:

ь Робітники - безпосередньо виконують операцію і виготовляють продукцію;

ь Службовці - здійснюють підготовку і оформлення документів, облік та контроль;

ь Спеціалісти - виконують інженерно - технічні роботи;

ь Управлінський персонал (керівники) - займають керівні посади.

Визначення загальної чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування, належності до певної галузі економіки.

При визначенні чисельності працівників необхідно врахувати фактори зовнішнього середовища: ринкову кон'юнктуру, циклічність розвитку економіки, державні програми та замовлення, юридичні аспекти (закон та договори).

Головне завдання кадрової політики підприємства - забезпечити кожне робоче місце персоналом відповідної кваліфікації.

Передбачає виконання багатьох функцій: набір персоналу, підготовка кадрів, оцінка кваліфікації, мотивація додержання дисципліни.

Управління кадрами являє собою: забезпечення потреб підприємства в кадрах, ефективне використання трудового потенціалу підприємства.

У кадровій політиці підприємства розрізняють:

1. Зовнішній набір персоналу - набір кадрів через оголошення в бюро працевлаштування;

2. Внутрішній набір персоналу -це набір кадрів із внутрішніх резервів.

Основними документами, які забезпечують юридичні аспекти відносин між робітником і роботодавцем є - трудовий договір та індивідуальний договір підряду.

Трудовий договір - це документ, являє собою безпосередньо угоду між підприємством та людиною, яка влаштовується на роботу.

Індивідуальний договір - це документ, в якому працівник зобов'язується виконувати роботу на задоволення підприємства за визначену ціну.

Плинність кадрів - виражені у відсотках числа звільнених за власним бажанням працівників, за визначений період до середньооблікової їх чисельності за той же період.

З плинність кадрів пов'язані витрати:

— Прямі витрати на працівників, що звільняються;

— Витрати пов'язані зі спадом виробництва під час зміни кадрів;

— Витрати на навчання тощо.

Продуктивність праці виражає співвідношення між кількістю виробленої продукцією та витратами робочого часу на її виготовлення.

Продуктивність праці - це виготовлення продукції одиницею виробництва за певний період часу; це кількість затраченої праці на виготовлення одиниці продукції.

Затрачена праця на виготовлення одиниці продукції поділяється на:

· Живу працю - це діяльність людей, які безпосередньо виготовляють певний продукт;

· Минулу працю - це діяльність машин, механізмів на виготовлення яких була витрачена праця в минулому.

Розрізняють продуктивність індивідуальної та загальної праці.

Продуктивність індивідуальної праці - визначає продуктивність конкретної живої праці і вимірюється кількість продукції, яка виробляється за одиницю часу, чи кількістю робочого часу, яка витрачена на виготовлення продукції.

Продуктивність загальної праці:

ППзаг = НВД / Тв

НВД - національний валовий дохід країни;

Тв - чисельність працівників зайнятих у сфері виробництва.

Продуктивність праці тісно пов'язана з інтенсивністю.

Інтенсивність - характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини.

Чим вищий рівень інтенсивності тим вище її продуктивність.

Рівень продуктивності праці визначається через прямі та обернені показники.

До прямих належать - виробіток продукції, продуктивність праці.

Продуктивність праці визначається у натуральних, вартісних і нормативних показниках.

До обернених належать - трудомісткість, яка поділяється на планову, фактичну та нормативну.

Загальний виробіток продукції - це та кількість продукції, яку випустило підприємство за розрахунковий період.

Методи визначення продуктивності праці:
1. Визначення ПП в натуральних показниках:

· Показник, який характеризує продуктивність окремого працівника

ППОП = Q / Тоб

Q - кількість випущеної продукції в натуральних одиницях на підприємстві чи структурному підрозділі;

Тоб - середньооблікова кількість працюючих.

· Показник, що характеризує кількість продукції, яку випускає одиниця устаткування за певний проміжок часу

ППуст = Q / Аоб

Аоб - це облікова чисельність того устаткування, яке має найбільшу питому вагу на цьому підприємстві.

· Показник, який характеризує скільки продукції можна виготовити за одиницю часу по підприємству

ППпідп. = Q / Ч

Ч - час затрачений на виготовлення всього обсягу продукції

2. Визначення ПП у вартісних показниках:

ППоп = ВД / Т

ППуст = ВД / Аоб

ППпідп. = ВД / Ч

ВД - загальний обсяг випущеної підприємством продукції у вартісних одиницях (валовий дохід).

3. Визначення ПП в нормативних одиницях - обсяг виробництва вимірюється і визначається в нормативному робочому часі.

Трудомісткість продукції - визначається витратами робочого часу на одиницю продукції чи на конкретний комплекс робіт.

Нормативна трудомісткість окремого процесу - дорівнює сумі витрат робочого часу окремого робітника чи бригади на виготовлення одиниці продукції або виконання комплексу робіт.

Планова трудомісткість - визначається на основі показників нормативної трудомісткості.

Планова та нормативна трудомісткості визначаються в людино-годинах.

Фактична трудомісткість - показує фактичні витрати та робочий час окремого робітника, які припадають на одиницю готової продукції.

Зростання ПП на будь-якому підприємстві залежить від багатьох факторів, але всі їх можна об'єднати в три групи:

1. Техніко-технологічний (визначається рівнем розвитку та ступенем використання засобів виробництва). Важливим чинником ПП на підприємствах є їх індустріалізація, яка полягає у створенні прогресивної виробничо-технічної бази: застосування сучасних нових виробничих технологій, упровадження нових комп'ютерних розробок.

2. Організаційні (відображають рівень організації виробництві). Організаційні фактори спрямовані на створення малої організації виробничого процесу, яка ліквідує простої робочого часу і забезпечує оптимальне завантаження ОВФ підприємства.

3. Соціально-економічні (зростання з/п, премії та доплати, кар'єра та підвищення кваліфікації). Рівень ПП залежить від ступеня використання резервів.

4. Витрати виробництва та собівартість продукції

Собівартість продукції - являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Собівартість об'єднує в собі витрати на спожиті засоби виробництва і витрати живої праці, тобто витрати на з/п, а також частину чистого прибутку суспільства, яка призначення на соцстрахування.

Собівартість характеризує ефективність роботи підприємства, являється базою ціни товару і її нижньою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва.

Підприємство не може встановлювати ціну нижчу за собівартість, бо в такому разі діяльність підприємства буде збитковою.

При обчисленні собівартості підприємства важливе значення має визначення складу витрат, які входять до неї.

Витрати підприємства відшкодовуються за рахунок собівартості та прибутку.

Ш Собівартість продукції охоплює витрати на:

Ш Дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

Ш Підготовку та освоєння нової продукції;

Ш Виробництво (витрати на матеріали, з/п, амортизацію);

Ш Збут продукції;

Ш Набір і підготовка кадрів.

Витрати підприємства поділяються на:

1. Економічні - всі види витрат підприємства постачальникам за ті ресурси, що були використані. Складаються з: зовнішніх (оплата сировини, з/п), внутрішніх (земля, приміщення);

2. Бухгалтерські - розраховуються на практиці, різниця між економічним и та внутрішніми витратами.

Буває індивідуальна, планова, галузева, фактична собівартість продукції.

Індивідуальна собівартість - є реальним відображенням витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

Галузева собівартість - відбиває сукупні витрати на підприємництво та реалізацію продукції всіх підприємств галузі, тобто являє собою середню собівартість продукції по галузі.

Планова собівартість - відбиває індивідуальні витрати конкретного підприємства, які плануються виходячи з норм, цін, тарифів, ставок поточного періоду.

Фактична собівартість - виражені в грошовій формі індивідуальні витрати конкретного підприємства за даних умов.

Усі витрати на виробництво продукції поділяються на: загальні та витрати на одиницю продукції.

Загальні витрати виробництва - це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їх величина залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції.

Витрати на одиницю продукції - обчислюють як середнє за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.

Всі витрати пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції класифікуються за певними принципами:

1. За економічним принципом: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, інше.

2. За виробничим принципом: сировина та матеріали, основна та додаткова з/п виробничих працівників, загальновиробничі витрати, поза виробничі витрати. Прості витрати - однорідні за складом, мають єдиний зміст і є первинними. До них відносяться витрати на сировину та матеріали або з/п робітників. Комплексні витрати - розрізняються своїм складом і охоплюють кілька елементів витрат.

3. За способами віднесення на собівартість: прямі витрати - безпосередньо пов'язані з виготовленням певного виду продукції і можуть бути обчисленні на одиницю продукції; непрямі витрати - їх величина може бути прямо обчислена на одиницю продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням окремого виробу, а з процесом виробництва загалом;

4. За принципом залежності витрат від обсягів виробництва: постійні витрати - витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; змінні витрати - витрати, загальна сума якихза певний час залежить від обсягів виготовленої продукції.

Методи визначення собівартості продукції умовно можна поділити на такі групи:

1. Кошторисний метод собівартість товарної продукції - визначають додаючи до суми кошторису інші витрати, що відносяться до собівартості

2. Підсумовування попередньо визначеної собівартості окремих виробів;

3. Пофакторний метод - за яким визначається собівартість продукції з урахуванням впливу різноманітних чинників на її формування.

Ціна - це грошовий вираз вартості товару (продукції, виробів, робіт, послуг), тобто та її кількість (сума) грошей, яку покупець платить за товар.

Ціноутворення - це процес встановлення ціни на конкретний товар.

Цінова політика підприємства - це комплекс заходів фірми, до якого відноситься формування ціни, знижок, умова оплати за товар, реалізація якого покликана забезпечити задоволення потреб споживачів і отримання фірмою прибутку, а також вирішення стратегічних завдань фірми.

Основна кінцева мета фірми - одержання максимального прибутку.

Ціна одиниці продукції формується з відповідних складових. Наприклад:

v Собівартість + прибуток = оптова ціна підприємства

v Оптова ціна підприємства + податок на додану вартість + акцизний збір + оптово збуті надбавки = оптова ціна реалізації

v Оптова ціна реалізації + торгівельна надбавка = роздрібна ціна.

Складовою частиною системи ціноутворення є значно поширена система знижок зі встановленням прейскурантних цін.

Знижки використовують фірми-виробники товарів і роздрібна торгівля як і відповідні дії на зниження цін конкурентами, зменшують первинну ціну, щоб залучити нових покупців, скоротити великі запаси.

Фактори, які впливають на формування цін:

1. Внутрішні фактори - витрати фірми (ціни на сировину, транспортні витрати, вартість реклами), звуження асортименту за рахунок неприбуткових товарів та їх окремих модифікацій, модернізація товарів, пере позиціонування їх, цілі маркетингу, стратегії комплексу маркетингу;

2. Зовнішні фактори - дії уряду, учасників каналів збуту, реакція споживачів, політика конкурентів.

5. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства

Дохідність підприємства є одним з найголовніших показників, які відображають його фінансовий стан. Такий показник визначає мету підприємницької діяльності. Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою цілого ряду показників, які поділяються на абсолютні та відносні.

До абсолютних показників відноситься прибуток підприємства, а до відносних - рентабельність.

Дохід є виторгом підприємства від реалізації продукції, послуг та виконання робіт без урахування ПДВ та акцизного збору.

Джерела утворення доходу розрізняють так:

Ш Дохід від реалізації продукції, робіт та послуг;

Ш Дохід від позареалізаційних операцій;

Ш Дохід від іншої реалізації (реалізація матеріальних цінностей, матеріалів, основних фондів і нематеріальних активів).

Дохід від реалізації продукції обчислюється як різниця між виторгом та матеріальними прирівняними до них витратами у собівартості реалізованої продукції.

До матеріальних належать витрати, які входять до відповідного елемента кошторису виробництва.

Прирівняними до матеріальних вважають витрати на: амортизацію основних фондів, відрахування на соціальні потреби, платежі на виплати, які об'єднуються в кошториси виробництва під назвою «інші витрати».

Отже, до матеріальних витрат та витрат, що прирівняні до матеріальних, належать усі елементи витрат кошторису виробництва, за винятком з/п.

Знаючи співвідношення величин з/п та матеріальних витрат у кошторисі виробництва, можна обчислити матеріальні витрати у собівартості реалізованої продукції.

Інші види доходу визначаються як різниця між виторгом від продажу, залишковою (ліквідаційною) вартістю та матеріальними витратами на демонтаж та реалізацію.

Прибуток - це частина виторгу, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства.

Загальна величина прибутку має такі самі джерела утворення що й дохід: від реалізації продукції, від позареалізаційних операцій, від інших реалізацій.

Загальна величина прибутку визначається:

П = ВД - ВВ - А

ВВ - валові витрати виробництва (собівартість виробництва), тобто це загальна сума витрат на виробничу та комерційну діяльність;

ВД - валовий дохід підприємства;

А - амортизаційні відрахування на повне оновлення основних фондів підприємства.

Такий прибуток називають балансовим прибутком.

Балансовий прибуток - це прибуток отриманий підприємством у результаті діяльності всіх господарсько-виробничих підрозділів. Які перебувають на його балансі.

ПБ = Пр + Пп.р. + Пін

Пр - прибуток від реалізації продукції (робіт чи послуг);

Пп.р. - прибуток від позареалізаційних операцій;

Пін - прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від реалізації продукції є основною складовою загального балансового прибутку.

Пр = ВД - Sвир - ПДВ - АЗ

Sвир - витрати виробництва на виготовлення продукції і з/п працівників (повна собівартість виробництва);

АЗ- акцизний збір.

Прибуток від позареалізаційних операцій визначається як різниця між доходами, отриманими внаслідок використання цих операцій і витратами на їх виконання

Пп.р. = Дп.р. - Sп.р.

Дп.р. - доходи від позареалізаційних операцій;

Sп.р. - витрати на виконання позареалізаційних операцій.

Прибуток від іншої реалізації обчислюється як різниця між ціною продажу і ціною придбання матеріальних цінностей майна підприємства.

Пін - Цпр - Цприд

Цпр, Цприд - ціна продажу та ціна придбання відповідно.

Від загально балансового прибутку сплачується податок на прибуток за ставкою 25%. Величина, що зменшується називається чистим прибутком. З нього виплачуються борги та відсотки на дві частини:

I-ша частина - прибуток, який розподіляють між власниками майна (капіталу) підприємства і спрямовують на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, формування фондів соціального заохочення та матеріального стимулювання).

II-га частина - прибуток, який залишається на підприємстві і використовується на інвестиційні потреби (фонд розвитку виробництва) та створення резервного фонду.

На прибуток як економічний показник впливає велика кількість факторів. Бувають зовнішні та внутрішні фактори впливу.

До зовнішніх відносяться такі фактори, які не залежать від розвитку підприємства: інфляційні процеси, законодавство, політика, науково-технічний та соціальний розвиток регіону, політика оподаткування та інше.

До внутрішніх факторів відносяться ті, що залежать від діяльності окремого підприємства. Вони впливають на формування прибутку як безпосередньо, так і опосередковано.

До факторів безпосереднього впливу належать: обсяг продукції, що випускається, собівартість виробництва, ціна продукту що реалізовується, найменування продукту що випускається.

До факторів опосередкованого впливу належать: післяпродажний сервіс, збільшення чи зменшення ОВФ, реклама.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використання при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати відносними показниками - рентабельністю.

Рентабельність - відносний показник, який характеризує прибуток, що отримується з кожної гривні засобів, що вкладаються у підприємство.

Розрізняють такі види рентабельності:

1. Загальна (розрахункова) рентабельність

Rзаг= (ПБ / Sзаг) 100%

Sзаг - загальна виробнича собівартість.

Перший показник відбиває загальну ефективність діяльності підприємства. Найбільш простим виразом загального рівня рентабельності є відношення балансового прибутку до суми вартості ОВФ (СОВФ) і нормованих оборотних засобів (СНОЗ).

Rзаг = (ПБ / СОВФ + СНОЗ) 100%

Такий рівень рентабельності показує наскільки раціонально використовуються матеріальні ресурси підприємства.

2. Рентабельність виробничих фондів (рентабельність виробництва)

RОВФ = (ПБ / СОВФ) 100%

3. Рентабельність сукупних активів характеризує використання всього наявного майна підприємства

RСА = (ПБ / САК) 100%

САК - середня сума активів балансу підприємства

4. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу - відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів.

RВ = (П / Св.к.) 100%

П - чистий прибуток підприємства за врахування оплати відсотків за кредит;

Св.к - сума власного капіталу.

Величина власного капіталу береться за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за врахуванням всіх боргових зобов'язань.

5. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції.

RП = (ПБ / Sт.п.) 100%

R= (ПБ / Q) 100%

Sт.п. - повна собівартість товарної реалізованої продукції;

Q - обсяг реалізованої продукції.

Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини ОВФ і нормативних обігових засобів.

Важливими факторами, які забезпечують зростання прибутку та рентабельності підприємства, слугують зростанню ПП, економії матеріальних ресурсів, підвищення фондовіддачі та рівня технічного процесу.

II. Розрахункова частина

1. Загальній обсяг випуску продукції в грошовому вимірі

Розраховуємо витрати на виробництво продукції (собівартість):

А)Матеріальні витрати = Q (обсяг продукції) * матеріальні витрати на одиницю продукції

Мв = 41000 * 18,11 = 742510 грн

Б)Оплата праці:

Премія = 3989 * 53,4% = 2130,13 грн

Оплата праці = (3989 + 2130,13) * 65 = 397743,45 грн

В)Соціальні нарахування на фонд заробітної плати:

v Внески до пенсійного фонду (33,2%);

v Соціальні страхування (1,5%);

v Страхування від безробіття (1,3%);

v Страхування від нещасних випадків (0,88%).

Внески до пенсійного фонду = 397743,45 * 33,2% = 132050,83 грн

Соціальне страхування = 397743,45 * 1,5% = 5966,15 грн

Соціальне страхування від нещасних випадків = 397743,45 * 0,88% = 3500,14 грн

Соціальне страхування по безробіттю = 397743,45 * 1,3% = 5170,66 грн

Всього: 27831,85 грн

Г)Амортизація = 41615 грн

Д)Інші виробничі витрати = 5780 грн

Собівартість = 742510 + 397743,45 + 146687,78 + 41615 + 5780 = 1334336,1 грн

2. Показники виконання ОВФ

1)розраховуємо показники технічного етапу ОВФ:

Ш Коефіцієнт оновлення:

Кон = Сввед / Сперв. к. р.

Сперв. к. р. = 441020 + 16040 - 8010 = 449050 грн

Кон = 16040 / 449050 = 0,04

Ш Коефіцієнт вибуття

Квиб = Свиб / Сперв. п.р.

Квиб = 8010 / 441020 = 0,02

Ш Коефіцієнт зносу

Кзносу = Сзносу/ Сперв. к.р.

Кзносу = 41615 / 449050 = 0,1

Ш Коефіцієнт придатності

Кприд = Сзал/ Сперв. к.р. = (Сперв.п.р. - Сзн) / Сперв.к.р.

Кприд = (441020 - 41615) / 449050 = 0,89

2)показники технічного оснащення підприємства:

Ш Фондооснащеність

Фосн = Сср / Аобл

фінансовий собівартість виробничий

Сср - середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства;

Аобл - облікова кількість устаткування на підприємстві, що має найбільшу питому вагу

С = (441020 + 449050) / 2 = 445035 грн

Аобл = 449050 * 80% = 359240 грн

Фосн= 445035 / 359240 = 1,2

Ш Фондоозброєність

Фозб = Сср / Чп

Чп - середньооблікова чисельність працюючих

Фозб = 445035 / 65 = 6846,69 грн / чол.

3)показники ефективності використання ОВФ:

Ш Фондовіддача

ФВ = ВД / Сср

ВД - доходи від реалізації, інші операційні доходи та доходи від фінансових операцій

Дреал = 1334336,1 * 46,8% = 624469,29 грн

Дін.оп. = 624469,29 * 28,5% = 177973,75 грн

Дфін = 177973,75 * 3,15% = 5606,17 грн

ВД = 624469,29 + 177973,75 + 5606,17 = 808049,21 грн

ФВ = 808049,21 / 445035 = 1,82

Ш Фондомісткість

ФМ = Сср / ВД

ФМ = 445035 / 808049,21 = 0,55

Ш Рентабельність

РОВФ = (ПБ / Сср) * 100%

РОВФ = (551512,6 / 445035) * 100% = 123,93%

4)показники використання оборотних фондів

Ш Фондомісткість

ФМ = Соз / Q

Ск.р. = 192240 + 15040 - 12090 = 195190 грн

Соз = (192240 + 195190) / 2 = 193715 грн

ФМ = 193715 / 41000 = 4,72

Ш Рентабельність

Rоз = (ПБ / Соз) * 100%

Rоз = (551512,6 / 193715) * 100% = 284,7%

3. Показники оплати праці та продуктивності

Нарахована середня заробітна плата окремому робітникові - 6119,13 грн

Загальний фонд заробітної плати на підприємстві - 337743,45 грн

Загальна сума соціальних нарахувань - 146687,78 грн

Рівень продуктивності праці

ППа = Q / Ч = 41000 / 65 = 630,76 грн / чол.

ППс/в = (с/в) / Ч = 1334336,1 / 65 = 20528,25 грн / чол.

4. Витрати виробництва та собівартість продукції

Структура собівартості продукції

№	Елементи виробничих витрат	Сума (грн)	Питома вага (%)
1	Матеріальні витрати	742510	55,65
2	Оплата праці	397743,45	29,81
3	Соціальні нарахування	146687,78	10,99
4	Амортизація	41615	3,12
5	Інші витрати	5780	0,43
	Всього	1334336,23	100

Структура валових витрат

№	Елементи виробничих витрат	Сума (грн)	Питома вага (%)
1	Виробничі витрати	1334336,23	83,87
2	Адміністративні витрати	175465,21	11,03
3	Витрати на збут	59511,4	3,74
4	Оплата відсотків за кредит	21560	1,36
	Всього	1590872,84	100

Вадм= 1334336,23 * 13,15% = 175465,21 грн

Взбут = 1334336,23 * 4,46% = 59511,4 грн

5. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства

1) Чистий дохід від реалізації продукції - 624469,29 грн

2) Інші операційні доходи - 177973,75 грн

3) Дохід від фінансових операцій - 5606,17 грн

Структура валових доходів

№	Елементи валових доходів	Сума (грн)	Питома вага (%)
1	Чистий дохід від реалізації продукції	624469,29	77,28
2	Інші операційні доходи	177973,75	22,03
3	Дохід від фінансових операцій	5606,17	0,69
	Всього	808049,21	100

4) Балансовий і власний прибуток

ПБ = валові доходи - адміністративні витрати - витрати на збут - сплата відсотків за кредит

ПБ = 808049,21 - 175465,21 - 59511,4 - 21560 = 551512,6 грн

5) Власний прибуток

ПВ = ПБ - податок на прибуток (25%)

Податок на прибуток = 551512,6 * 25% = 137878,15 грн

ПВ = 551512,6 - 137878,15 = 413634,45 грн

6) Рентабельність продукції

Rпрод = (ПБ / (с/в)) * 100%

Rпрод = (551512,6 / 1334336,23) * 100% = 41,33%

7) Рентабельність підприємства

Rпід-ва = (ПВ / ВД) * 100%

Rпід-ва = (413634,45 / 808049,21) * 100% = 51,2%

ІІІ. Аналітична частина

В розрахунковій частині курсової роботи визначена система показників, яка характеризує результативність роботи підприємства. Аналіз визначених показників допомагає встановити основні шляхи і фактори покращення роботи підприємства.

В II розділі розрахункової частини визначені показники, о характеризують технічний стан ОВФ, технічне оснащення та ефективність використання ОВФ.

Коефіцієнт оновлення ОВФ показує, як швидко здійснюється оновлення виробничих фондів на підприємстві:

Коефіцієнт оновлення ОВФ = 0,04

Коефіцієнт вибуття ОВФ = 0,02

За вказаними показниками оновлення ОВФ на підприємстві здійснюється швидше ніж вибуття ОВФ. Це означає, що на підприємстві проводиться технічне удосконалення засобів праці, технологій виробництва та скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки.

Показник фондоозброєності визначає рівень забезпеченості ОВФ виробничого персоналу підприємства. На даному підприємстві фондоозброєність дорівнює 6846,69 грн/чол.

У випадку, якщо цей показник вище середньогалузевого - це означає високий рівень технічного забезпечення підприємства.

Важливим показником матеріального забезпечення виробництва є показник фондомісткості оборотних засобів. Він характеризує, яка сума оборотних засобів припадає на 1 грн обсягу продукції.

Фондомісткість оборотних засобів = 0,55.

Якщо цей показник нижчий середньогалузевого, то на підприємстві складається план оптимального використання оборотних засобів. Він включає наступні основні напрямки:

1) Удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення.

2) Зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

3) Встановлення сучасних норм матеріальних витрат за новітніми технологіями виробництва.

4) Зменшення витрат енергоресурсів.

5) Створення системи заохочення робітників за економію матеріальних витрат.

Ефективність використання трудового потенціалу підприємства показує продуктивність праці, вона характеризує виробіток продукції на 1 робітника у грошовому і кількісному виразі.

Продуктивність праці = 630,76 (од/чол.)

Продуктивність праці = 20528,25 (грн/чол.)

Для збільшення прибутковості підприємства необхідне підвищення продуктивності праці. Для цього на підприємстві використовуються наступні чинники:

А) Раціональна організація робочого місця робітника

Б) Вдосконалення технічної бази і технології виробництва.

В) Скорочення витрат робочого часу і плинності кадрів.

Г) Автоматизація та комп'ютеризація виробничого процесу.

Д) встановлення діючої системи стимулювання праці.

Ж) Визначення оптимальної структури персоналу підприємства.

У IV розділі розрахункової частини визначена структура собівартості продукції і валових витрат підприємства або на підставі розрахованих елементів собівартості продукції. Можна вказати, що найбільшу питому вагу має елемент «матеріальні витрати» - 55,65 %; найменшу питому вагу має елемент «інші витрати» - 0,43 %.

Структура валових витрат підприємства показує, що найбільшу питому вагу мають «виробничі витрати» - 83,87 %; найменшу питому вагу мають «сплата відсотків за кредит» - 1,36 %.

За даними структури собівартості продукції і валових витрат можна зробити висновок, що це промислове підприємство, яке здійснює виробництво продукції, надання послуг.

За даними V розділу розрахункової частини курсової роботи підприємство має власний прибуток у розмірі 413634,45 грн.

Кінцевим якісним показником діяльності підприємства є рентабельність, яка визначає рівень прибутковості підприємства або ефективність його роботи. За даними визначених розрахунків отримано 4 види рентабельності:

Рентабельність ОВФ =123,93 %

Рентабельність основних засобів = 284,7 %

Рентабельність продукції = 41,33 %

Рентабельність підприємства = 51,2 %.

Для визначення рівня загальної рентабельності підприємства здійснюється порівняння індивідуальної рентабельності підприємства з галузевою рентабельністю. За вихідними даними курсової роботи галузева собівартість складає 35 %, індивідуальна рентабельність склала 32,51 %. Відповідно до галузевої рентабельності підприємство можна назвати низькорентабельним.

На підставі проведеного аналізу рівня рентабельності підприємства визначаються основні шляхи підвищення показника рентабельності:

1. Збільшення прибутку підприємства.

2. Підвищення якості продукції.

3. Зменшення валових витрат підприємства.

4. Економія виробничих ресурсів.

5. Вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства.

Список використаної літератури

1. Конспект з економіки підприємства 2011-2012 рр;

2. «Економіка підприємства: управлінські аспекти» О.В.Пирог, О.В.Щипанова. Навчальний посібник. Дніпропетровськ - 2011 р.

3. http://posibnyky.vntu.edu.ua/ekonomika

Размещено на Allbest.ru

...