Мікроекономіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Мікроекономіка як складова економічної теорії вивчає поведінку і механізм прийняття рішень окремими економічними суб'єктами (індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, організаціями, тобто мікросистемами), які прагнуть досягти мети за наявних обмежених ресурсів і для яких до того ж можна знайти альтернативне використання. У центрі уваги мікроекономіки перебуває поведінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативного їх використання, часткова і загальна рівновага тощо.

Мета дисципліни - сформувати ринково-орієнтований економічний світогляд учасника спільного виробництва, здатного до діяльності економіста-фахівця або самостійної підприємницької діяльності; допомогти йому оволодіти універсальним інструментарієм прийняття раціональних господарських рішень.

Предмет. Мікроекономіка вивчає поведінку і механізм прийняття рішень окремими ек. суб'єктами (мікросистемами), які прагнуть досягнути мети шляхом використання обмежених ресурсів, для яких можна знайти альтернативне використання.

Об'єкт. Домогосподарства, фірми, галузі, держава.

Домогосподарства - ек. одиниця, що утворена одним чи кількома особами, які виконують такі функції: самостійно приймають рішення, є власниками ресурсу, прагнуть максимізації задоволення потреб в межах власних коштів.

Фірма - економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення, викор. ресурси, виготовляє продукцію для задоволення потреб споживачів, прагне до максимізації прибутку.

Держава - це урядові заклади, які наділені юридичною і політичною владою для контролю за господарюючими суб'єктами чи ринком для блага суспільства.

Головна ідея поведінки суб'єктів економічних відносин - це гіпотеза про раціональну поведінку.

Методологічні основи. Методи мікроекономічного аналізу - це сукупність засобів та прийомів пізнання суті економічних процесів.

Загальнонаукові: синтез, порівняльний, індукція, дедукція, наукова абстракція, аналогія, моделювання (оптимізаційні і рівноважні моделі), графічне зображення.

При формуванні наукового уявлення існує 2 підходи:

частина мікроекономіки, яка вивчає факти і залежності між ними - ЩО Є - позитивна мікроекономіка;

частина мікроекономіки, яка вивчає наше уявлення - нормативна мікроекономіка.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ „ГРАНИЧНОЇ НОРМИ ЗАМІЩЕННЯ ОДНОГО ТОВАРУ ІНШИМ”. ЗМІНИ ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В МІРУ РУХУ ВЗДОВЖ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ

Будь-яка економічна система стикається з обмеженістю, рідкістю ресурсів та необмеженістю потреб економічних суб'єктів. Економічна наука відповідає на три основних питання - Що виробляти (як задовольнити суспільні потреби)? Як виробляти (яким чином використовувати обмежені ресурси)? Для кого виробляти (хто отримає вироблений продукт)?

Система економічних знань під загальною назвою “економіка” традиційно поділяється на два головних розділи - мікроекономіку і макроекономіку. Макроекономіка вивчає народне господарство в цілому, як єдину інтегровану систему, тобто проблеми, пов'язані зі спільною діяльністю великого числа економічних суб'єктів у рамках національної економіки чи навіть у світовому масштабі. Мікроекономіка вивчає поведінку окремих економічних одиниць - споживачів, працівників, інвесторів, землевласників, окремі компанії, які намагаються максимізувати корисність (або прибуток), використовуючи обмежені ресурси при безмежних потребах. Префікс “мікро”, що означає “маленький”, в контексті визначення предмета економічної науки носить умовний характер. По-перше, ринкова одиниця за величиною може бути як маленькою, так і дуже великою. По-друге, при дослідженні економічної одиниці, не можна не враховувати її взаємодію з іншими одиницями, тобто галузі виробництва, ринки ресурсів та збуту, організацію конкуренції тощо. Таким чином, мікроекономіка виходить на проблеми макроекономіки, в основі яких лежить аналіз поведінки окремих економічних одиниць. Практично всі підручники з макроекономіки мають розділи, присвячені мікроекономічним дослідженням. І навпаки, курс мікроекономіки включає теми, присвячені ролі держави та державному сектору, зовнішнім ефектам та суспільним благам та ін.

У центрі уваги мікроекономіки знаходяться поведінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативності їх використання, часткова та загальна ринкова рівновага тощо.

Діяльність економічних суб'єктів розглядається як процес прийняття та реалізації економічних рішень щодо розпорядження обмеженими ресурсами з найбільшою користю. Хоча поняття “користь” як у кількісному, так і в якісному відношенні суб'єктивне, в мікроекономіці прийнято вважати, що економічні суб'єкти діють раціонально, тобто основним мотивом їх діяльності є максимізація матеріальної вигоди, що вимірюється для фірми - в показниках прибутку, для покупців - споживчого надлишку, для інвесторів - віддача від вкладень. Раціональними вважаються всі економічні дії, що приводять до зменшення витрат або до збільшення зиску.

Обравши певний варіант діяльності, економічний суб'єкт, вважає його найкращим відносно свого зиску, проте він витрачає можливості реалізації альтернативних варіантів. Втрачений зиск від найкращого альтернативного варіанта використання ресурсів складає ті витрати, що економічний суб'єкт сплачує за прийняте рішення. Облік альтернативних витрат вважається одним із найважливіших принципів економічного аналізу. Наприклад, принцип альтернативності покладено в основу моделі виробничих можливостей, що дозволяє проаналізувати економічний розвиток з позиції відповіді на питання Що? Як? Для кого?

Таким чином, основними суб'єктами мікроекономіки є: індивіди, домогосподарства, підприємства (фірма), ринки окремих товарів, галузі, держава.

Досліджуючи свій предмет, кожна наука використовує певні методи. Як мікроекономіка вивчає, пізнає суть економічних процесів? Відповідаючи на це питання, слід пам'ятати, що наукове пізнання життя відрізняється від його безпосереднього сприйняття тим, що воно проникає в суть процесів і явищ, розкриває їх причинні зв'язки та взаємозалежності, виявляє причини та рушійні сили соціального й економічного розвитку. Безпосереднє ж сприйняття реагує лише на поверхові форми прояву тих чи інших явищ і процесів. Тому науковий підхід вимагає застосування певних методів пізнання суті предмету, що вивчається. Термін “метод” походить від грецького слова methodas, яке буквально означає: “шлях до чогось”, “шлях пізнання” (або дослідження), вивчення, теорію. Отже, метод -це сукупність прийомів, способів, принципів, за допомогою яких вивчаються шляхи досягнення певної мети, розв'язання конкретного завдання. Поняття “метод” використовується і в теорії, і в практиці. У науці метод - це застосування певних способів, прийомів, завдань теоретичного дослідження предмета, що знаходить вияв у системі категорій і законів.

Якщо предмет науки характеризується тим, що досліджується, то метод - тим, як досліджується. Предмет і метод становлять певну єдність, між ними існує причинно-наслідковий зв'язок. Особливості предмета визначають ті прийоми і засоби, які використовуються у процесі пізнання. Розпочинаючи дослідження, вчений опирається на існуючу теорію пізнання. Методом у цьому разі виступає передумовою пізнання.

Для пізнання соціально-економічних процесів мікроекономіка використовує філософські, загальнонаукові та спеціальні методи.

Важливого значення має метод наукової абстракції, що означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явищ з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв'язків, дійсної тенденції руху. За допомогою цього методу формуються наукові категорії, що виражають сутнісні сторони досліджуваних об'єктів, і будуються економічні моделі (модель недосконалої конкуренції, модель чистої монополії).

Мікроекономічний аналіз - це сукупність аналітичних засобів пізнання факторів, які впливають на розмір прибутку та інші показники ефективності суб'єкта господарювання. Він полягає у розчленуванні господарчої діяльності на складові частини з метою їх вивчення та забезпечення ефективності.

Моделювання є одним із основних методів економічного аналізу. Економічна модель - це система взаємозв'язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат. Іншими словами, вона використовується для передбачення того, як зміни економічних умов призведуть до зміни економічних результатів. Наприклад, ми можемо розробити модель конкретної фірми й використати її, щоб спрогнозувати, наскільки зміниться рівень виробництва продукції внаслідок 10% падіння ціни на сировину.

За способом побудови логічних конструкцій економічний аналіз буває позитивним та нормативним. Позитивний метод спирається на філософію позитивізму та являє собою процес формування знань про економіку, категорії та закони розвитку економічного середовища на основі опису та систематизації чинників, досвіду, ринкового спостереження тощо.

Критерієм істинності чи помилковості наукових знань є два головних принципи позитивізму:

верифікація (перевірка) гіпотези, теорії. Згідно з ним істинність чи помилковість будь-якого наукового положення, що має емпіричне походження, встановлюється у кінцевому підсумку зіставленням його з явищами і фактами реальної дійсності;

фальсифікація (заперечення) гіпотези, теорії. Наукове твердження має допускати (заради досягнення істини) заперечення його реальним досвідом, тобто шляхом фальсифікації, якщо воно неправильне.

Будь-яка економічна теорія чи гіпотеза істинна, якщо вона, згідно з цими двома принципами, підтверджується господарською практикою. Якщо цього немає, то економічну гіпотезу чи теорію треба переосмислити і вдосконалити, або відкинути і розробляти нову. Таким чином позитивний аналіз відповідає на питання “Що є?” Приклад позитивного твердження: “За інших однакових умов, якщо плата за навчання зросте, кількість абітурієнтів в академії зменшиться”.

Нормативний метод, що спирається на філософію прагматизму, досліджує практичну діяльність людей, спрямовану на досягнення максимальної ефективності. Завдання науки полягає в тому, щоб знайти шляхи забезпечення максимально можливого ступеня ефективної діяльності людини. Наукове дослідження є лише тоді виправданим, коли забезпечує певну практичну користь, яка дає можливість краще задовольнити потреби людини. Таким чином, нормативна теорія відповідає на питання “Що має бути?” Приклад нормативного твердження: “Плату за навчання в академії слід зменшити, щоб більше студентів могли здобути освіту”. Якщо в реченні є слова “має”, “повинно”, “слід”, можна з великою впевненістю говорити, що це нормативне твердження.

В мікроекономіці також використовуються такі методи аналізу: граничний, функціональний та графічний.

Граничний аналіз (маржиналізм) - спосіб аналізу економічних показників, що припускає дослідження їх динаміки - приросту, скорочення, зміни. Термін “граничний” використовується в якості “додатковий”. Прикладами граничних величин можуть бути граничні витрати, гранична корисність. Раціональний суб'єкт має продовжувати пошук кращих рішень до того часу, поки гранична вигода не зрівняється з граничними витратами.

Оскільки в економіці діє значна кількість суб'єктів та ринків, аналіз їх ефективності є центральною ланкою в економічному аналізі. В загальному розумінні ефективність - це можливість використати найкращим чином те, що має суспільство у своєму розпорядженні для досягнення найкращого результату. Стан економіки може бути охарактеризований як ефективний, якщо ефективність досягнута одночасно на всіх взаємопов'язаних ринках. Водночас усі суб'єкти в економіці можуть констатувати, що вони досягли найкращого стану з точки зору власних цілей.

Функціональний аналіз - дослідження залежності одних економічних величин від інших. Функція встановлює певну форму такого взаємозв'язку. Як правило, функціональна залежність задається математично. Незалежна величина (аргумент) називається економічним фактором. Наприклад, двофакторна виробнича функція показує залежність обсягу випуску від кількості значення двох факторів - праці і капіталу.

Графічний аналіз - моделювання економічних дій за допомогою графіків функцій, схем. Цей метод використовується спільно з іншими методами економічного аналізу.

Що стосується функцій мікроекономіки як науки, то, як і економічної теорії в цілому, можна виділити теоретикопізнавальну, прогностичну, методологічну та практичну функції.

Однак виконуючи першу функцію і виступаючи як позитивна наука, мікроекономіка пояснює економічні явища на мікрорівні - рівні окремих підприємств, домогосподарств, ринків окремих товарів. Багато висновків і положення цієї науки не завжди можливо застосувати до макрорівня. Відповідно, не завжди даються мікроекономікою прогнози збуваються стосовно до всієї національної економіки. Мікроекономіка стверджує, що підвищення цін на товар веде до збільшення його пропозиції на ринку, але в економіці в цілому не завжди зростання цін на всю товарну масу передбачає збільшення обсягів національного виробництва. Методологічна функція цієї науки також обмежена на мікрорівні. Мікроекономіка постає як методологічна основа конкретних економічних дисциплін, що вивчаються тими, хто має намір стати підприємцями або працювати на підприємствах в якості менеджерів, маркетологів, бухгалтерів, аудиторів і т.д. Що стосується практичної функції, то вона полягає в тому, що багато положень мікроекономіки мають значення для всіх суб'єктів економіки, які так чи інакше виступають як мікросуб'екти - виробники, споживачі, покупці, продавці.

Важлива особливість мікроекономіки як науки полягає в тому, що її положення можуть бути закладені в основу економічної політики, що здійснюється не тільки на мікрорівні, але і на макрорівні.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. ВИЗНАЧЕННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ РЕКОНСТРУКЦІЇ ЦЕХУ

гранична норма заміщення економічний моделювання

Передбачається провести реконструкцію одного з цехів підприємства по випуску продукції. Це буде пов'язано зі значними витратами на даний захід. Розроблено проект проведення реконструкції, у якому перелічені показники роботи цеху. В результаті здійснення цієї реконструкції приріст прибутку цеху по даній продукції буде складатися за рахунок:

- поліпшення якості (провести розрахунок);

- зменшення витрат на теплову енергію - 3800 тис.грн.

- зменшення витрат на електроенергію - 200 тис.грн.

- зменшення умовно-постійних витрат - 2700 тис.грн.

- збільшення випуску продукції - 1300 тис.грн.

Обсяг виробництва продукції до реконструкції складав 30 тис. т, а після - 32 тис. т. - 1-й рік; 33 тис. т - 2-й рік; 34 тис. т - 4-й рік; 35 тис. т - 5-й рік. Середня ціна за 1 т продукції до реконструкції дорівняла 266,0 грн./ т, а після буде складати 272,0 грн./ т за рахунок підвищення сортності продукції, тобто росту питомої ваги вищих сортів.

Для здійснення реконструкції підприємство не має власних коштів, а тому йому потрібен кредит. Процентна ставка за отриманий кредит буде дорівнювати 32,0%. Період розрахунку - 5 років. Витрати на реконструкцію цеху згідно проекту складуть 4200,9 тис. грн.

Необхідно визначити економічну доцільність передбачуваного проекту по здійсненню реконструкції цеху. Після проведення відповідних розрахунків необхідно зробити висновок.

Вибір найбільш ефективного способу інвестування починається з чіткого визначення можливих варіантів. Альтернативні проекти по черзі порівнюються один з одним і вибирається якнайкращий з них з погляду прибутковості, надійності і безпеки.

При рішенні питання про інвестування доцільно визначити, куди вигідно вкладати капітал: у виробництво, цінні папери, придбання товарів для перепродажу, нерухомість або у валюту. Тому при інвестуванні рекомендується дотримувати наступні правила, вироблені практикою.

Принцип фінансового співвідношення термінів («Золоте банківське правило») свідчить -- отримання і використання засобів повинні відбуватися у встановлені терміни, а капітальні вкладення з тривалими термінами окупності доцільно фінансувати за рахунок довгострокових позикових засобів (облігаційних позик з тривалими термінами по гасіння і довгострокових банківських кредитів).

Принцип збалансованості рисок -- особливо ризикові інвестиції рекомендується фінансувати за рахунок власних засобів (чистого прибутку і амортизаційних відрахувань).

Правило граничної рентабельності -- доцільно вибирати такі капітальні вкладення які забезпечують інвесторові досягнення максимальної (граничною) прибутковості.

Чистий прибуток від даного вкладення капіталу повинен перевищувати її величину від приміщення засобів на банківський депозит.

Рентабельність інвестицій завжди має бути вище за індекс інфляції.

Рентабельність конкретного інвестиційного проекту з урахуванням чинника часу (тимчасовій вартості грошей) завжди більше прибутковості альтернативних проектів.

Рентабельність активів підприємства після реалізації проекту збільшується і у будь-якому випадку перевищує середню ставку банківського відсотка по позикових засобах.

Проект, що розгледів, відповідає головній стратегії поведінки підприємства на ринку товарів і послуг з погляду формування раціональної асортиментної структури виробництва, термінів окупності витрат, наявності фінансових джерел покриття витрат виробництва і забезпечення стабільності надходження доходів від реалізації проекту.

Інвестиції в реальні проекти -- тривалий за часом процес. Тому при їх оцінці необхідно враховувати:

а) ризикована проектів -- чим длительнее термін окупності витрат, тим вище інвестиційний ризик;

б) тимчасову вартість грошей, оскільки з часом гроші втрачають свою цінність унаслідок інфляції;

в) привабливість проекту в порівнянні з альтернативними варіантами вкладення капіталу з погляду максимізації доходу і зростання курсової вартості акцій компанії при мінімальному рівні риски, оскільки ця мета для інвестора визначає.

Використовуючи вказані правила на практиці, інвестор може ухвалити обґрунтоване рішення, що відповідає його стратегічним цілям. Найбільш важливий етап в процесі ухвалення інвестиційних рішень -- оцінка ефективності реальних інвестицій (капіталовкладень).

Від правильності і об'єктивності такої оцінки залежать терміни повернення вкладеного капіталу і перспективи розвитку підприємства.

Розгледимо найважливіші принципи і методичні підходи, використовувані в міжнародній практиці для оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів.

Першою з таких принципів є оцінка повернення вкладеного капіталу на основі показника грошового потоку, що формується за рахунок прибутку і амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації проекту.

Показник грошового потоку може застосовуватися для оцінки проектів з диференціацією по окремих роках експлуатації об'єкту або як середньорічний.

Другим принципом оцінки є обов'язкове приведення до справжньої вартості як вкладеного капіталу, так і величини грошових потоків. Це пов'язано з тим, що процес інвестування здійснюється не одномоментно, а минає лава етапів, що знаходить віддзеркалення в бізнес-плані інвестиційного проекту.

Аналогічно повинна приводитися до справжньої вартості і сума грошового потоку (по окремих етапах його формування).

Третім принципом оцінки є вибір диференційованого проекту (дисконту) в процесі дисконтування грошового потоку (приведення його до справжньої вартості) для різних інвестиційних проектів.

Розмір доходу від інвестицій (у формі грошового потоку) утворюється з урахуванням наступних чинників:

а) середньої реальної дисконтної ставки;

б) темпу інфляції (інфляційній премії);

в) премії за низьку ліквідність інвестицій;

г) премії за інвестиційний ризик.

З урахуванням цих чинників при порівнянні проектів з різними рівнями риски повинні застосовуватися при дисконтуванні неоднакові ставки відсотка. Вища ставка відсотка застосовується зазвичай по проектах з великим рівнем риски. Аналогічно при порівнянні два або більш за проекти з різними спільними періодами інвестування (ліквідністю інвестицій) вища ставка відсотка повинна застосовуватися за проектом з тривалішим терміном реалізації.

Четвертий принцип оцінки полягає в тому, що вибираються різні варіанти форм використовуваної ставки відсотка для дисконтування виходячи з цілей оцінки. Для визначення різних показників ефективності проектів як дисконтна ставка можуть вибиратися:

- середня депозитна або кредитна ставка по грнлевих або валютних кредитах;

- індивідуальна норма прибутковості (прибутковості) інвестицій з урахуванням темпу інфляції, рівня риски і ліквідності інвестицій;

- норма прибутковості по державних цінних паперах (облігаціям Центрального банку Росії або муніципальним короткостроковим облігаціям);

- альтернативна норма прибутковості по інших аналогічних проектах;

- норма прибутковості по поточній (експлуатаційною) прибутковості підприємства.

Для фінансової оцінки ефективності реальних інвестицій проектів використовуються наступні основні методи:

· метод простий (бухгалтерською) норми прибули;

· метод розрахунку чистої поточної вартості (ЧТС) проекту;
індекс прибутковості;

· період (термін) окупності;

· внутрішня норма прибутку (ВНП) проекту;

· модифікований метод внутрішньої норми прибули.

Визначимо доцільність проведення реконструкції цеху:

1) розрахуємо приріст прибутку за рахунок поліпшення якості продукції () по кожному року за формулою:

, (2.1)

де середня ціна 1 т продукції після і до проведення р

еконструкції цеху, грн./ т;

випуск продукції після реконструкції, тис. т.

Результати розрахунків представлені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Приріст прибутку за рахунок поліпшення якості продукції

Рік	Середня ціна за 1 т продукції до реконструкції, грн. за т.	Середня ціна за 1 т продукції після реконструкції, грн. за т.	Обсяг виробництва продукції після реконструкції, тис.т.	Приріст прибутку за рахунок поліпшення якості продукції, грн.
1-й	266	272	32000	192000
2-й	266	272	33000	198000
3-й	266	272	33000	198000
4-й	266	272	34000	204000
5-й	266	272	35000	210000
ВСЬОГО				1002000

Проілюструємо отриману інформацію (див. рис.2.1, рис.2.2)

Рис. 2.1 Обсяг виробництва продукції після реконструкції, тис.т

Рис. 2.2 Приріст прибутку за рахунок поліпшення якості продукції, грн

2) визначимо сумарний приріст прибутку після проведення реконструкції () по кожному року з виразу:

, (2.2)

де приріст прибутку за рахунок зменшення витрат на теплову енергію, тис. грн.;

приріст прибутку за рахунок зменшення витрат на електричну енергію, тис. грн.;

приріст прибутку за рахунок зменшення умовно-постійних витрат, тис. грн.;

приріст прибутку за рахунок збільшення випуску продукції, тис. грн.

Розрахунок наведемо в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Сумарний приріст прибутку після реконструкції

Рік	, тис.грн	, тис.грн.	, тис.грн.	, тис.грн.	, тис.грн.	, тис.грн.
1-й	192	3800	200	2700	1300	8192
2-й	198	3800	200	2700	1300	8198
3-й	198	3800	200	2700	1300	8198
4-й	204	3800	200	2700	1300	8204
5-й	210	3800	200	2700	1300	8210
ВСЬОГО						41002



Рис.2.3 Сумарний приріст прибутку після реконструкції, тис.грн.

3) розрахуємо чистий приведений дохід (), індексу прибутковості () і період окупності () за формулами:

, (2.3)

де сума грошового потоку (дійсної вартості) на весь період експлуатації інвестиційного проекту, тис. грн.;

сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту, тис. грн.

= 41002 - 4200,9 = 36801,1 тис.грн.

, (2.4)

де приріст прибутку відповідного року, після реконструкції, тис. грн.;

процентна ставка за кредит.

, (2.5)

ЧПД = -4200,9 + 8192/(1+0,32)1 + 8198/(1+0,32)2 + 8198/(1+0,32)3 8204/(1+0,32)4 + 8210/(1+0,32)5 = -4200,9 +6206,1 + 4705,01 + 3564,4 + 2702,3 + 2048,7 =-4200,9 + 19226,4 = 15025,5 тис.грн.

, (2.6)

де середня сума грошового потоку (у дійсній вартості).

, (2.7)

де період розрахунку, років.

ПО = 4200,9/3845,3 = 1,09 року або 399 днів

Таким чином, опираючись на проведені розрахунки можна зробити висновок про доцільність проведення реконструкції цеху, адже завдяки реконструкції значно зросте прибуток підприємства, перед усім завдяки поліпшенню якості, зменшенню витрат на теплову енергію, зменшенню витрат на електроенергію, зменшенню умовно-постійних та збільшенню випуску продукції. При залученні кредиту за ставкою 32 % річних підприємство зможе повністю розрахуватися з банком через один рік та два місяці після отримання кредиту.

ВИСНОВОК

Специфіка предмета мікроекономіки як науки обумовлює особливості її методів. Оскільки предметом мікроекономіки є поведінка суб'єктів економіки, то в мікроекономіці особливе значення набуває метод спостереження. Мова виробниками і споживача, покупців і продавців, що дозволяє виявити фактори, що визначають ту чи іншу поведінку, наявність закономірностей їх дії. Найважливішим методом економіки як науки є метод абстракції. Цей метод особливо широко використовує мікроекономічний аналіз при вивченні ринкового механізму, його складових елементів, поведінки покупців і продавців і т.д. Хоча мікроекономіка має справу з ринками окремих товарів, вона розглядає ринок взагалі в його абстрактному вигляді, що допомагає краще зрозуміти економічний зміст ринку, механізм його функціонування. Певною специфікою характеризується метод мікроекономічного аналізу. Зокрема, широко використовується метод функціонального аналізу, який вимагає розгляду тих чи інших елементів економіки з урахуванням впливу на них різних факторів. У результаті один даний об'єкт постає як функція, інший - як аргумент. При цьому досить часто застосовується метод припущень, що передбачає аналіз впливу одного фактору на інший "при інших незмінних умовах".

Важливу роль в мікроекономіці грає метод граничного аналізу. Він передбачає врахування змін у вигляді приросту тих чи інших результатів економічної діяльності: витрат, доходів, продукту, корисності іт.д. Це, в свою чергу, обумовлює особливе значення статистичного методу, що дозволяє отримувати дані, необхідні для аналізу станів окремих ринків, підприємств, ділити їх, втім, як і споживачів, на певні типи, види, категорії.

Що стосується функцій мікроекономіки як науки, то, як і економічної теорії в цілому, можна виділити теоретикопізнавальну, прогностичну, методологічну та практичну функції.

Що стосується функцій мікроекономіки як науки, то, як і економічної теорії в цілому, можна виділити теоретикопізнавальну, прогностичну, методологічну та практичну функції.

Однак виконуючи першу функцію і виступаючи як позитивна наука, мікроекономіка пояснює економічні явища на мікрорівні - рівні окремих підприємств, домогосподарств, ринків окремих товарів. Багато висновків і положення цієї науки не завжди можливо застосувати до макрорівня. Відповідно, не завжди даються мікроекономікою прогнози збуваються стосовно до всієї національної економіки. Мікроекономіка стверджує, що підвищення цін на товар веде до збільшення його пропозиції на ринку, але в економіці в цілому не завжди зростання цін на всю товарну масу передбачає збільшення обсягів національного виробництва. Методологічна функція цієї науки також обмежена на мікрорівні. Мікроекономіка постає як методологічна основа конкретних економічних дисциплін, що вивчаються тими, хто має намір стати підприємцями або працювати на підприємствах в якості менеджерів, маркетологів, бухгалтерів, аудиторів і т.д. Що стосується практичної функції, то вона полягає в тому, що багато положень мікроекономіки мають значення для всіх суб'єктів економіки, які так чи інакше виступають як мікросуб'екти - виробники, споживачі, покупці, продавці.

Важлива особливість мікроекономіки як науки полягає в тому, що її положення можуть бути закладені в основу економічної політики, що здійснюється не тільки на мікрорівні, але і на макрорівні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України “Про підприємства в Україні”. К.: Україна, 1991. - 32 с.

2. Закон України “Про власність”. К.: Україна, 1991. - 16 с.

3. Закон України “Про підприємництво”. К.: Україна, 1991. - 30 с.

4. Закон України “Про інвестиційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47 - С. 1351 - 1359.

5. Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. - М.: Высшая школа, 1994. - 280 с.

6. Горфинкель В.Я., Купрякова Е.М. Экономика предприятия. - М.: Юнити, 1996. - 368 с.

7. Лепейко Т.І. Методологія управління інвестиційними ресурсами фінансового ринку: Монографія. - Харків, 2001. - 304 с.

8. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. Учебник, 2-е изд., - М.: ЗАО “Бизнес-школа “Интел-Синтез”, 2000. - 624 с.

9. Экономика предприятия: Учебн. пособие. [П.А.Орлов и др.]; Под общей редакцией П.А. Орлова. - Харьков: Изд. ХГЭУ, 2000. - 400 с.

10. Экономика предприятия / Под ред. В.М.Семенова. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 184 с.

11. Экономика предприятия / Под ред. Грузинова В.П. - М.: Банки и биржи; ЮНИТИ. 1998. - 320 с.

12. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О.И.Волкова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 520 с. - (Серия “Высшее образование”).

13. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. Ф.К.Беа, Э.Дихтла, М.Швайтцера. Пер. с нем. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 928 с.

14. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КДЕУ, 2000. - 528 с., іл.

Размещено на Allbest.ru

...