Основи макроекономіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Особливості впливу на пропозицію основних нецінових чинників

Пропозиція - характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації її на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом.

Об'єм, величина пропозиції - це кількість продукту (товару, послуг), яка продавець (виробник) бажає, може і здатний у відповідності з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.

Як і об'єм попиту, величина пропозиції залежить не тільки від ціни, але і від ряду нецінових чинників, включаючи виробничі можливості, стан технології, ресурсне забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування.

Крива пропозиції ? показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати. Основним чинником, що впливає на обсяг пропонування є ціна.

Закон пропозиції - при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар. Математичним виразом закону пропонування є функція пропонування

,

де - обсяг пропонування товару, S - пропонування, P - ціна.

Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незмінних витратах, витрати виробництва одиниці товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніше за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце.

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним економічним законом - законом пропозиції. Пропозиція стосується насамперед економічної діяльності виробників, тобто основних суб'єктів конкурентної боротьби. Отже, причиною закону пропозиції виступає зміна ціни: вона може знижуватись або зростати. Цей процес тісно пов'язаний з певною масою товарів, послуг, що пропонується споживачам.

Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів і послуг підприємець одержує менше коштів від реалізації і навпаки. У другому випадку, коли ціна зросла, коштів стає більше. Як бачимо, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції на відміну від закону попиту існує прямий зв'язок.

У кожний конкретний момент, як правило, зміна ціни означає, що маса товарів і послуг виробляється (надається) при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує виробників змінювати тактику. Насправді витрати виробництва не змінились, але цю саму масу товарів і послуг через зниження ціни продано дешевше. Різниця між сумою реалізації та витратами виробництва зменшилась, отже, виробник одержав менший прибуток. Норма прибутку знизилась. Це досить серйозний привід для оцінки доцільності виробництва цього виду товару.

Підприємець має вжити заходів щодо зміни асортименту товару або щодо зниження витрат виробництва. Закон пропозиції, по суті, вимагає привести пропозицію у відповідність з існуючим попитом або знизити витрати виробництва, узгодити їх з новою ціною. Неціновими факторами називаються причини підвищення або зниження рівня середніх витрат виробництва, не пов'язані із зміною обсягів випуску.

Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію залежить в того, до якого типу змінних - реальних чи номінальних - вони належать.

Реальні змінні, які чинять на сукупну пропозицію короткочасний вплив практично не впливають на обсяг довгострокової сукупної пропозиції.

Втім, номінальні змінні впливають на обсяг потенційного випуску лише на досконалих ринках, де виконуються умови класичної дихотомії і принаймні в довгостроковому періоді ціни та заробітна плата є абсолютно гнучкими не лише в бік підвищені але і в напрямку зниження.

Існує ряд нецінових факторів, що впливають на обсяг сукупної пропозиції. Йдеться про:

- зміну цін на ресурси (наявність власних ресурсів, ціни на імпортні ресурси, співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів);

- зміну ефективності виробництва (продуктивності праці);

- зміну економічних та правових норм (податки з підприємств та субсидії, державне регулювання).

При зростанні цін на виробничі ресурси, зниженні продуктивності праці, обмеженні правовими нормами виробничої діяльності сукупна пропозиція буде зменшуватись.

Під дією нецінових факторів крива сукупної пропозиції AS переміщується:

- вліво вгору, коли сукупна пропозиція скорочується в результаті зростання витрат виробництва (AS AS1);

- вправо вниз, коли сукупна пропозиція зростає (AS AS2).

Рис. 1.1. Вплив на сукупну пропозицію нецінових факторів.

При зростанні рівня середніх витрат, обумовлених впливом номінальних нецінових факторів (наприклад, зміною рівня цін, заробітної плати або інфляційних очікувань), рівень цін виробництва при кожної можливому обсягу випуску підвищується. Зниження середніх витрат під впливом нецінових факторів знижує рівень цін виробництва для кожного можливого обсягу випуску [11].

Насправді ціни та заробітна плата виявляють значну негнучкість до зниження довгостроковому періоді. Тому при відсутності цілеспрямованої політики доходів, що коригує негнучкість номінальних змінних, зміни «витратних» номінальних величин, які відзначаються довгостроковою стабільністю наприклад, ставки податків на підприємствах, можуть вести до скорочення або до збільшення потенційного випуску.

В групі інституційних чинників додаткових витрат виробництва слід звернути увагу на видатки підприємницької діяльності - типові в конкретних умовах даного суспільства трансакційні та чисті видатки здійснення підприємницької діяльності. Обов'язкові амортизаційні відрахування і податки на підприємства є, власне кажучи, офіційною складовою суспільних видатків бізнесу при здійсненні угод. Спільна риса зазначених факторів така, що вони є обов'язковими загальними додатковими витратами підприємств, які здебільшого закладають у ціни. Відмінність полягає в тому, що амортизаційні та податкові фактори додаткових витрат меншою мірою скорочують довгостроковий обсяг потенційного випуску, ніж набагато менші за розмірами інші трансакційні та чисті видатки бізнесу, особливо тіньового характеру. Значні видатки «входу і виходу» (витрати часу і коштів на одержання дозволу, реєстрацію, ліцензування діяльності, придбання документації, відкриття банківського рахунку, оренду приміщення, звільнення співробітників при ліквідації фірми тощо) зменшують масштаби приватної підприємницької діяльності, особливо в сфері дрібного бізнесу. Високі трансакційні та чисті видатки бізнесу, пов'язані з бюрократичними перешкодами, втраченими видами та прямими збитками від втручання органів влади, з правовою нестабільністю, роблять бізнес важкою і дорогою справою. В умовах відкритої економіки платою за високі витрати на ведення бізнесу стає відсутність іноземних інвестицій, втеча капіталу, вивіз ресурсів, імміграція найактивнішого та кваліфікованого населення[4].

Виникає питання - від чого залежить співвідношення між динамікою виробництва і цін у формі інфляції попиту і як воно впливає на форму кривої сукупної пропозиції. Відповідь така - це залежить від рівня зайнятості в економіці. Так, в умовах низького рівня зайнятості в переважній більшості галузей забезпечується низький рівень використання виробничих потужностей. За даних умов при збільшенні сукупного попиту підприємства змушені утримуватися від підвищення цін, оскільки при значному дефіциті сукупного попиту це може загальмувати процес пожвавлення виробництва. Отже, в умовах низького рівня зайнятості відсутні передумови для суттєвого зростання цін. На кривій сукупної пропозиції зазначену ситуацію характеризує горизонтальна ділянка, тобто, яка тяжіє до горизонтальної лінії і згідно з якою збільшення виробництва відбувається без суттєвого зростання цін. В умовах надмірного відхилення сукупного виробництва від виробничого потенціалу економіки в багатьох її галузях виробничі потужності можуть бути повністю завантажені. Тому при збільшенні сукупного попиту в таких галузях попит починає випереджати пропозицію, що провокує інфляцію попиту. На кривій сукупної пропозиції таку ситуацію відбиває висхідна ділянка, тобто, яка здіймається вгору і згідно з якою збільшення виробництва за рахунок галузей з не завантаженими потужностями супроводжується суттєвим зростанням цін на продукцію галузей із повним використанням своїх потужностей.

Негнучкість зарплати - це явище короткострокового періоду. З часом термі дії суспільних факторів, які стримують зарплату від реакції на товарні ціни, закінчується. Зарплата пристосовується до нових цін, і тоді події в економіці розгортаються згідно з класичною моделлю сукупної пропозиції. Отже, кейнсіанська модель адекватно відображає реальну економіку в короткостроковому періоді. Це означає, що короткострокова крива сукупної пропозиції має вигляд позитивно похилої лінії.

Досі ми розглядали залежність сукупної пропозиції лише від цін (товарних) за інших незмінних умов, до яких відносяться нецінові фактори, як зміна сукупної пропозиції під впливом цін відображається на графіку за допомогою переміщення точки реального виробництва вздовж нерухомої кривої сукупної пропозиції. Якщо ж змінюються нецінові фактори, то за даних цін зміни в сукупній пропозиції відображаються на графіку заміщенням її кривої у відповідний бік (див. рис. 1.2).

Рис. 1.2. Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію

До основних нецінових факторів сукупної пропозиції відносяться:

зміни цін на ресурси (ресурсових цін);

зміни в продуктивності ресурсів;

зміни податків з підприємств та субсидій.

Усі нецінові фактори мають одну загальну рису: коли вони змінюються, то внаслідок цього змінюються середні витрати. Між середніми витратами і сукупною пропозицією діє обернена залежність. Коли нецінові фактори зменшують середні витрати, сукупна пропозиція збільшується, а її крива зміщується вправо. І навпаки, якщо вони збільшують середні витрати, сукупна пропозиція зменшується, а її крива зміщується вліво[5].

Зрушення кривої пропозиції - означає реакцію продавців на зміну нецінових факторів; веде до зміни пропозиції і являє собою рух кривої пропозиції з визначеного положення вправо або уліво внаслідок зміни будь-якого фактора, що обумовлює пропозицію товару, крім ціни даного товару. До таких факторів, зокрема, відносяться: а) зміна технології; б) зміна цін на ресурси; в) зміна цін на інші товари; г) зміна чекань.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Зрушення кривої пропозиції

Наприклад, зниження цін на ресурси скорочує виробничі витрати, у результаті чого крива пропозиції зрушується вправо (див. мал.) так, що при даному значенні ціни пропонується більша кількість благ. Скорочення виробничих витрат зрушує криву пропозиції з положення S1S1 у положення S2S2, збільшуючи кількість благ при ціні ОР з OQ1, до OQ2.

Серед нецінових факторів найбільший вплив на сукупну пропозицію справляють ціни на ресурси. Це особливо стосується цін на робочу силу (заробітна плата) та матеріальні ресурси (сировина. матеріали, паливо тощо). Збільшення продуктивності ресурсів означає. що за наявного обсягу ресурсів можна виробити більший реальний обсяг національного продукту. Це зменшує середні витрати, збільшує сукупну пропозицію і зміщує її криву вправо. Зростання продуктивності ресурсів є основним фактором збільшення сукупної пропозиції у довгостроковому періоді. Підвищення податків з підприємств збільшує середні витрати та зменшує сукупну пропозицію. Збільшення субсидій підприємствам зменшує середні витрати і збільшує сукупну пропозицію.

2. Визначення доцільності реконструкції цеху

Передбачається провести реконструкцію одного з цехів підприємства по випуску продукції. Це буде пов'язано зі значними витратами на даний захід. Розроблено проект проведення реконструкції, у якому перелічені показники роботи цеху. В результаті здійснення цієї реконструкції приріст прибутку цеху по даній продукції буде складатися за рахунок:

- поліпшення якості (провести розрахунок);

- зменшення витрат на теплову енергію - 3840 тис. грн.

- зменшення витрат на електроенергію - 220 тис. грн.

- зменшення умовно-постійних витрат - 2720 тис. грн.

- збільшення випуску продукції - 1320 тис. грн.

Обсяг виробництва продукції до реконструкції складав 30 тис. т, а після - 32 тис. т. - 1-й рік; 33 тис. т - 2-й рік; 34 тис. т - 4-й рік; 35 тис. т - 5-й рік. Середня ціна за 1 т продукції до реконструкції дорівняла 266,0 грн./ т, а після буде складати 272,0 грн./ т за рахунок підвищення сортності продукції, тобто росту питомої ваги вищих сортів.

Для здійснення реконструкції підприємство не має власних коштів, а тому йому потрібен кредит. Процентна ставка за отриманий кредит буде дорівнювати 32,0%. Період розрахунку - 5 років. Витрати на реконструкцію цеху згідно проекту складуть 4200,9 тис. грн.

Необхідно визначити економічну доцільність передбачуваного проекту по здійсненню реконструкції цеху. Після проведення відповідних розрахунків необхідно зробити висновок.

Вибір найбільш ефективного способу інвестування починається з чіткого визначення можливих варіантів. Альтернативні проекти по черзі порівнюються один з одним і вибирається якнайкращий з них з погляду прибутковості, надійності і безпеки.

При рішенні питання про інвестування доцільно визначити, куди вигідно вкладати капітал: у виробництво, цінні папери, придбання товарів для перепродажу, нерухомість або у валюту. Тому при інвестуванні рекомендується дотримувати наступні правила, вироблені практикою.

Принцип фінансового співвідношення термінів («Золоте банківське правило») свідчить - отримання і використання засобів повинні відбуватися у встановлені терміни, а капітальні вкладення з тривалими термінами окупності доцільно фінансувати за рахунок довгострокових позикових засобів (облігаційних позик з тривалими термінами по гасіння і довгострокових банківських кредитів).

Принцип збалансованості рисок - особливо ризикові інвестиції рекомендується фінансувати за рахунок власних засобів (чистого прибутку і амортизаційних відрахувань).

Правило граничної рентабельності - доцільно вибирати такі капітальні вкладення які забезпечують інвесторові досягнення максимальної (граничною) прибутковості.

Чистий прибуток від даного вкладення капіталу повинен перевищувати її величину від приміщення засобів на банківський депозит.

Рентабельність інвестицій завжди має бути вище за індекс інфляції.

Рентабельність конкретного інвестиційного проекту з урахуванням чинника часу (тимчасовій вартості грошей) завжди більше прибутковості альтернативних проектів.

Рентабельність активів підприємства після реалізації проекту збільшується і у будь-якому випадку перевищує середню ставку банківського відсотка по позикових засобах.

Проект, що розгледів, відповідає головній стратегії поведінки підприємства на ринку товарів і послуг з погляду формування раціональної асортиментної структури виробництва, термінів окупності витрат, наявності фінансових джерел покриття витрат виробництва і забезпечення стабільності надходження доходів від реалізації проекту.

Інвестиції в реальні проекти - тривалий за часом процес. Тому при їх оцінці необхідно враховувати:

а) ризикована проектів - чим термін окупності витрат, тим вище інвестиційний ризик;

б) тимчасову вартість грошей, оскільки з часом гроші втрачають свою цінність унаслідок інфляції;

в) привабливість проекту в порівнянні з альтернативними варіантами вкладення капіталу з погляду максимізації доходу і зростання курсової вартості акцій компанії при мінімальному рівні риски, оскільки ця мета для інвестора визначає.

Використовуючи вказані правила на практиці, інвестор може ухвалити обґрунтоване рішення, що відповідає його стратегічним цілям. Найбільш важливий етап в процесі ухвалення інвестиційних рішень - оцінка ефективності реальних інвестицій (капіталовкладень).

Від правильності і об'єктивності такої оцінки залежать терміни повернення вкладеного капіталу і перспективи розвитку підприємства.

Розгледимо найважливіші принципи і методичні підходи, використовувані в міжнародній практиці для оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів.

Першою з таких принципів є оцінка повернення вкладеного капіталу на основі показника грошового потоку, що формується за рахунок прибутку і амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації проекту.

Показник грошового потоку може застосовуватися для оцінки проектів з диференціацією по окремих роках експлуатації об'єкту або як середньорічний.

Другим принципом оцінки є обов'язкове приведення до справжньої вартості як вкладеного капіталу, так і величини грошових потоків. Це пов'язано з тим, що процес інвестування здійснюється, а минає лава етапів, що знаходить віддзеркалення в бізнес-плані інвестиційного проекту.

Аналогічно повинна приводитися до справжньої вартості і сума грошового потоку (по окремих етапах його формування).

Третім принципом оцінки є вибір диференційованого проекту (дисконту) в процесі дисконтування грошового потоку (приведення його до справжньої вартості) для різних інвестиційних проектів.

Розмір доходу від інвестицій (у формі грошового потоку) утворюється з урахуванням наступних чинників:

а) середньої реальної дисконтної ставки;

б) темпу інфляції (інфляційній премії);

в) премії за низьку ліквідність інвестицій;

г) премії за інвестиційний ризик.

З урахуванням цих чинників при порівнянні проектів з різними рівнями риски повинні застосовуватися при дисконтуванні неоднакові ставки відсотка. Вища ставка відсотка застосовується зазвичай по проектах з великим рівнем риски. Аналогічно при порівнянні два або більш за проекти з різними спільними періодами інвестування (ліквідністю інвестицій) вища ставка відсотка повинна застосовуватися за проектом з тривалішим терміном реалізації.

Четвертий принцип оцінки полягає в тому, що вибираються різні варіанти форм використовуваної ставки відсотка для дисконтування виходячи з цілей оцінки. Для визначення різних показників ефективності проектів як дисконтна ставка можуть вибиратися:

- середня депозитна або кредитна ставка по гривневих або валютних кредитах;

- індивідуальна норма прибутковості (прибутковості) інвестицій з урахуванням темпу інфляції, рівня риски і ліквідності інвестицій;

- норма прибутковості по державних цінних паперах (облігаціям Центрального банку Росії або муніципальним короткостроковим облігаціям);

- альтернативна норма прибутковості по інших аналогічних проектах;

- норма прибутковості по поточній (експлуатаційною) прибутковості підприємства.

Для фінансової оцінки ефективності реальних інвестицій проектів використовуються наступні основні методи:

· метод простий (бухгалтерською) норми прибули;

· метод розрахунку чистої поточної вартості (ЧТС) проекту;
індекс прибутковості;

· період (термін) окупності;

· внутрішня норма прибутку (ВНП) проекту;

· модифікований метод внутрішньої норми прибули.

Визначимо доцільність проведення реконструкції цеху:

1) розрахуємо приріст прибутку за рахунок поліпшення якості продукції () по кожному року за формулою:

, (2.1)

де середня ціна 1 т продукції після і до проведення реконструкції цеху, грн./ т;

випуск продукції після реконструкції, тис. т.

Таблиця 2.1. Приріст прибутку за рахунок поліпшення якості продукції

Рік	Середня ціна за 1 т продукції до реконструкції, грн. за т.	Середня ціна за 1 т продукції після реконструкції, грн. за т.	Обсяг виробництва продукції після реконструкції, тис. т.	Приріст прибутку за рахунок поліпшення якості продукції, грн.
1-й	266	272	32000	192000
2-й	266	272	33000	198000
3-й	266	272	33000	198000
4-й	266	272	34000	204000
5-й	266	272	35000	210000
ВСЬОГО				1002000

Рис. 2.1. Обсяг виробництва продукції після реконструкції, тис. т

пропозиція неціновий реконструкція цех

Рис. 2.2. Приріст прибутку за рахунок поліпшення якості продукції, грн.

2) визначимо сумарний приріст прибутку після проведення реконструкції () по кожному року з виразу:

, (2.2)

де приріст прибутку за рахунок зменшення витрат на теплову енергію, тис. грн.;

приріст прибутку за рахунок зменшення витрат на електричну енергію, тис. грн.;

приріст прибутку за рахунок зменшення умовно-постійних витрат, тис. грн.;

приріст прибутку за рахунок збільшення випуску продукції, тис. грн.

Таблиця 2.2. Сумарний приріст прибутку після реконструкції

Рік	, тис. грн	, тис. грн.	, тис. грн.	, тис. грн.	, тис. грн.	, тис. грн.
1-й	192	3840	220	2720	1320	8292
2-й	198	3840	220	2720	1320	8298
3-й	198	3840	220	2720	1320	8298
4-й	204	3840	220	2720	1320	8304
5-й	210	3840	220	2720	1320	8310
ВСЬОГО						41502

Рис. 2.3. Сумарний приріст прибутку після реконструкції, тис. грн.

3) розрахуємо чистий приведений дохід (), індексу прибутковості () і період окупності () за формулами:

, (2.3)

де сума грошового потоку (дійсної вартості) на весь період експлуатації інвестиційного проекту, тис. грн.;

сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту, тис. грн.

= 41502 - 4200,9 = 37301,1 тис. грн.

, (2.4)

де приріст прибутку відповідного року, після реконструкції, тис. грн.;

процентна ставка за кредит.

, (2.5)

ЧПД = -4200,9 + 8292/(1+0,32)¹ + 8298/(1+0,32)² + 8298/(1+0,32)³ 8304/(1+0,32)⁴ + 8310/(1+0,32)⁵ = -4200,9 +6281,9 + 4762,4 + 3607,9 + 2735,2 + 2073,6 =-4200,9 + 19460,9 = 15260,04 тис. грн.

, (2.6)

де середня сума грошового потоку (у дійсній вартості).

, (2.7)

де період розрахунку, років.

ПО = 4200,9/3892,2 = 1,079 року

Таким чином, опираючись на проведені розрахунки можна зробити висновок про доцільність проведення реконструкції цеху, адже завдяки реконструкції значно зросте прибуток підприємства, перед усім завдяки поліпшенню якості, зменшенню витрат на теплову енергію, зменшенню витрат на електроенергію, зменшенню умовно-постійних та збільшенню випуску продукції. При залученні кредиту за ставкою 32% річних підприємство зможе повністю розрахуватися з банком через один рік та два місяці після отримання кредиту.

Висновок

Крім цінових чинників на зміну пропозиції впливають і нецінові чинники. Найважливіші з них - зміна технології виробництва, зміна цін на ресурси, зміна цін на інші товари та ефект очікування.

Зміна технології виробництва. Виробники завжди шукають технології, що зменшують витрати виробництва. Зменшення витрат на виробництво певного товару робить вигідним збільшення його виробництва і збуту за існуючою ціною. Пропозиція збільшується без зміни ціни товару.

Зміна цін на ресурси. Зростання або зменшення цін на ресурси для виробництва певного товару (наприклад, зміна ціни нафти через події у Перській затоці) приведе до збільшення або зменшення витрат на виробництво товару (наприклад, бензину), викличе зміну величини пропозиції бензину ще до зміни його ціни.

Усі нецінові фактори мають одну загальну рису: коли вони змінюються, то внаслідок цього змінюються середні витрати. Між середніми витратами і сукупною пропозицією діє обернена залежність. Коли нецінові фактори зменшують середні витрати, сукупна пропозиція збільшується, а її крива зміщується вправо. І навпаки, якщо вони збільшують середні витрати, сукупна пропозиція зменшується, а її крива зміщується вліво[5].

Зрушення кривої пропозиції - означає реакцію продавців на зміну нецінових факторів; веде до зміни пропозиції і являє собою рух кривої пропозиції з визначеного положення вправо або уліво внаслідок зміни будь-якого фактора, що обумовлює пропозицію товару, крім ціни даного товару. До таких факторів, зокрема, відносяться: а) зміна технології; б) зміна цін на ресурси; в) зміна цін на інші товари; г) зміна чекань.

Література

1. Закон України «Про підприємства в Україні». К.: Україна, 1991. - 32 с.

2. Закон України «Про власність». К.: Україна, 1991. - 16 с.

3. Закон України «Про підприємництво». К.: Україна, 1991. - 30 с.

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №47 - С. 1351-1359.

5. Базова модель «сукупний попит - сукупна пропозиція» // Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. У 2 ч. / За ред. С. Будаговської. - К., 1998. - С. 260-287.

6. Вечканов Г.С. Макроэкономика: Пособ. для подгот. к экзамену / Г.С. Вечканов, Г.Р. Вечканова. - СПб., 2000. - С. 50-60.

7. Геск'єр А. Загальний огляд макроекономічної ситуації в Україні // Вісник НБУ. - 2001. - №4. - С. 5-6.

8. Копич В. Можливості макроеконометричного аналізу економіки України: реалії та наслідки // Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - №2. - С. 13-15.

9. Литвицький В. Макроекономічне обличчя України сьогодні // Банківська справа. - 2001. - №4. - С. 28-29.

10. Макроекономіка як наука // Манків, Грегорі Н. Макроекономіка / Пер. з англ. - К., 2000. - С. 34 - 47.

11. Макроэкономический анализ: совокупный спрос и совокупное предложение // Ринок / Упоряд. А.А. Чухно. - К., 1995. - С. 375-387.

12. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна. - К., 1998. - С. 219-230

13. Малыхин Д. Потребительская модель макроэкономики // Бизнес информ. - 1997. - №10. - С. 22-27.

14. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика: Підруч. - К., 1996. - 240 с.

15. Рибалкін В.О. Макроекономіка в основних категоріях і поняттях // Фінанси України. - 1997. - №11. - С. 111-113.

16. Цели и инструменты макроэкономической политики // Экономическая теория: Учеб. / Под ред. А.И. Добрынина, Л.С. Тарасевича. - СПб., 1999. - С. 257-285.

Размещено на Allbest.ru

...