Мінімально ефективний розмір підприємства та структура ринку

9

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Розділ 1. Мінімально ефективний розмір підприємства та структура ринку

Розділ 2. Практична частина. Розрахунок собівартості виготовлення лікарського препарату

З огляду на можливість підприємства змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва, діяльність його як мікросистеми досліджують протягом певних періодів часу: миттєвого - період виробництва, протягом якого жодний фактор не може бути змінний; короткострокового - період виробництва, протягом якого один із факторів розглядається як змінний (наприклад, праця), інші - як постійні; довгостроковий - період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, потрібних для випуску продукції.

В умовах обмеженості ресурсів головне місце в теорії виробництва займає проблема ефективності виробництва. Вирішення її пов'язане з технологіями та з цінами на ресурси, тому виділяють технологічну та економічну ефективність. Технологічна ефективність є способом виробництва, при якому даний обсяг випуску досягається за меншої кількості хоча б одного з факторів. Економічно ефективним буде той технологічний спосіб виробництва, за якого альтернативна вартість вмінених факторів виробництва для даного обсягу випуску буде мінімальною.

В рамках однієї технології завжди існує залежність між величиною ресурсів та обсягом випуску продукції. Технологічне співвідношення, що висвітлює залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимально можливим обсягом випуску продукції називається виробничою функцією. Незалежними змінними є фактори виробництва, а залежною - значення обсягу випуску.

Розділ 1. Мінімально ефективний розмір підприємства та структура ринку

Поняття «мінімально ефективний масштаб виробництва». У тривалому періоді підприємство може змінити обсяги застосування всіх видів ресурсів, тобто, по суті, змінити виробничу потужність. Підприємство, яке керується принципом економічної раціональності, має вибрати такий шлях розвитку, щоб виготовляти необхідну кількість продукції з мінімальними середніми витратами. Узагальнення результатів численних емпіричних досліджень функцій витрат дало змогу економістам висунути концепцію мінімально ефективного масштабу виробництва (Minimum Efficient Size, MES).

MES являє собою найменший обсяг випуску продукції, за якого підприємство може мінімізувати довгострокові середні витрати. На рис. 1.1 наведено можливі типи кривих довгострокових середніх витрат і відповідні їм MES. Мінімально ефективний масштаб виробництва є технологічним оптимумом довгострокового періоду. Зауважимо, що це не обов'язково оптимальний розмір випуску з погляду цільової настанови підприємства та його довгострокових економічних інтересів. Вивчаючи мікроекономічну теорію ринків продукції, неважко переконатися, що найчастіше максимальний прибуток досягається за інших обсягів. Але, безсумнівно, чим ближче реальний випуск продукції до точки технологічного оптимуму, тим ефективніше використовуються ресурси. MES і структура галузі. Звернемося до рис. 1.1, а, д, е. Наявність на графіках протяжних відрізків, що відповідають постійній віддачі від зростання масштабів виробництва, вказує, що підприємства, які виготовляють істотно більший за MES обсяг продукції, також функціонують з мінімальними середніми витратами. У такій галузі можуть співіснувати і бути життєздатними і малі, і середні, і великі підприємства. Прикладами слугують торгівля, сільське господарство, побутові послуги, хлібопекарське, меблеве виробництво тощо.

Рис. 1.1. Типи кривих довгострокових середніх витрат і мінімально ефективний масштаб виробництва: а -- постійний ефект масштабу; б -- зростаючий ефект масштабу різко змінюється спадним; в -- зростаючий тривало діючий ефект масштабу змінюється спадним; г -- спадний ефект масштабу виявляється за невеликих обсягів випуску; д -- зростаючий ефект масштабу змінюється постійним; е -- зростаючий ефект масштабу змінюється постійним, потім спадним

У випадку, коли зростаючий ефект масштабу досить швидко вичерпує себе і різко змінюється спадним або коли спадний ефект масштабу виявляється починаючи з невеликих обсягів випуску, MES чітко виявлений (див. рис. 1.1, б, г). Галузь представлятиметься певною кількістю підприємств приблизно одного розміру. До цієї категорії галузей потрапляють швейна, взуттєва, деякі підприємства агропромислового комплексу.

За ситуації, коли явно виражена тенденція зниження витрат у міру зростання обсягів випуску, а точка, починаючи з якої виявляється спадний ефект масштабу, дещо віддалена (див. рис. 1.1, в), галузь представлятиметься невеликою кількістю великих підприємств. До таких галузей належать металургійна, автомобільна, аерокосмічна та інші галузі важкої промисловості, а також деякі підприємства легкої промисловості, що виробляють стандартизовану продукцію масового попиту.

MES і тип ринку. Нагадаємо, що під структурою ринку розуміють сукупність елементів, які визначають особливості його функціонування. У мікроекономічній теорії все розмаїття різновидів структур товарних ринків заведено зводити до чотирьох моделей: досконала конкуренція, монополія, монополістична конкуренція, олігополія. Однією з класифікаційних ознак для виділення типів ринкових структур є кількість продавців аналогічної продукції. На думку багатьох економістів, мінімально ефективний розмір виробництва визначає максимально можливу кількість ефективно функціонуючих підприємств, необхідних для задоволення ринкового попиту.

Таблиця 1.1 Мінімально ефективний розмір підприємства

Показник мінімально ефективного масштабу виробництва може визначатися в натуральному вимірі, а також як відношення MES до місткості ринку або галузевого обсягу випуску, тобто у відсотках або частках одиниці.

У табл. 1.1, адаптованої в контексті розглядуваного питання, наведено мінімально ефективні розміри підприємств, визначені на основі даних обстеження представницьких галузей семи промислово розвинених країн світу, а також частка (у відсотках) підприємств MES у національному попиті США.

Як видно з даних таблиці, в більшості галузей і виробництв підприємство мінімально ефективних розмірів задовольняє лише частину ринкового попиту.

У процесі іншого дослідження було встановлено, скільки у галузі має бути підприємств, щоб повною мірою використовувався ефект масштабу і задовольнявся ринковий попит. Зауважимо, що цей показник можна розрахувати за формулою:

(1.1)

де n -- кількість підприємств у галузі;

Q -- розмір ринкового попиту в разі ціни, рівної LRATCmin, у натуральному вимірі за період (найчастіше -- рік);

q -- обсяг випуску в натуральному вимірі, що відповідає мінімально ефективному масштабу виробництва.

Результати цього дослідження наведено у табл. 1.2.

Таблиця 1.2 Кількість підприємств, здатних ефективно забезпечити пропозицію деяких товарів на національному ринку

В умовах обмеженості ресурсів головне місце в теорії виробництва займає проблема ефективності виробництва. Вирішення її пов'язане з технологіями та з цінами на ресурси, тому виділяють технологічну та економічну ефективність. Технологічна ефективність є способом виробництва, при якому даний обсяг випуску досягається за меншої кількості хоча б одного з факторів. Економічно ефективним буде той технологічний спосіб виробництва, за якого альтернативна вартість вмінених факторів виробництва для даного обсягу випуску буде мінімальною.

В рамках однієї технології завжди існує залежність між величиною ресурсів та обсягом випуску продукції. Технологічне співвідношення, що висвітлює залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимально можливим обсягом випуску продукції називається виробничою функцією. Незалежними змінними є фактори виробництва, а залежною - значення обсягу випуску.

Розділ 2. Практична частина. Розрахунок собівартості виготовлення лікарського препарату

масштаб виробництво собівартість

Якість лікарських засобів вітчизняного виробництва достатньо висока. Але всі вони не відповідають потребам споживачів через незручну, неякісну упаковку. Це відноситься до багатьох лікарських препаратів та засобів, які найчастіше використовуються населенням України. В рівній мірі це відноситься і до лікарського препарату “Сонорин”.

Упаковка, що використовується вітчизняним підприємством - це скляна баночка на 50 таблеток. Саме ця упаковка дуже впливає на рішення покупця: придбати ліки чи відмовитись. Підприємство з виготовлення лікарських засобів придбало автомат для виготовлення упаковки РК-557, але не використовувало його на повну потужність. Це було пов'язано з відсутністю необхідного пакувального матеріалу.

Враховуючи потреби споживачів лікарських засобів, конкуренцію та витрати на упаковки підприємством була знайдена можливість для закупівлі пакувальних матеріалів. Було укладено угоду на поставку полівінілхлоридної плівки за ціною 7,0 грн. за 1 кг. Норма витрати плівки на 50,0 тис. таблеток становить 1,34 кг. Фольга алюмінієва друкована лакована буде поставлятися з Росії (м. Санкт-Петербург) за ціною 18,0 грн./кг. Норма витрати на 50,0 тис. таблеток складе 0,29 кг. Необхідно визначити повну собівартість виготовлення 50,0 тис. таблеток “Сонорин” (калькуляційна одиниця) до та після заміни старої упаковки на нову, більш зручну.

Дані з витрат на стару та запропоновану упаковку й витрати на виготовлення препарату наведені в таблицях 2.1-2.3.

Таблиця 2.1 Вихідні дані за старою упаковкою на 50 тис. таблеток

Таблиця 2.2 Дані про нову упаковку на 50 тис. таблеток

Таблиця 2.3 Витрати на виготовлення препарату “Сонорин” на 50 тис. таблеток

Методичні рекомендації

Розрахунок треба провести у такій послідовності:

- визначення повної собівартості виготовлення 50 тис. таблеток “Сонорин” із старою та новою упаковкою;

- порівняти витрати на виготовлення 50 тис. таблеток препарату по цих упаковках (старою та запропонованою);

- розрахувати розмір прибутку, який буде отримано з кожної калькуляційної одиниці (50 тис. таблеток) за умови, що ціни продажу - 80 коп. за 10 штук таблеток;

- визначити рівень рентабельності препарату “Сонорин”, порівняти та зробити відповідні висновки.

Розв'язання

1.Визначимо повну собівартість виготовлення 50 тис. таблеток «Сонорин» із старою та новою упаковками.

Результати розрахунків наведемо в таблиці 2.4

Таблиця 2.4 Собівартість виготовлення «Сонорин» (стара упаковка)

Таблиця 2.5 Собівартість виготовлення «Сонорин» (нова упаковка)

Таким чином, можемо зазначити, що виготовлення нової упаковки значно відіб'ється на зменшенні повної собівартості виробництва таблеток «Сонорин». Так як, собівартість виготовлення нової упаковки для 50 тис.таблеток на 487,89 грн. менш ніж собівартість виготовлення старої упаковки. Значні витрати при виробництві старої упаковки приходяться на закупівлю банок, кришок та коробок. 2. Розрахуємо витрати на виготовлення самого препарату «Сонорин» в обсязі 50 тис. таблеток.

Таблиця 2.6 Витрати на виготовлення препарату “Сонорин” на 50 тис. таблеток

Таким чином, повна собівартість виготовлення препарату «Сонорин» становить:

- зі старою упаковкою = 3242,07+536,85= 3778,92 грн.

- з новою упаковкою = 3242,07 + 48,96=3191,03 грн.

Виробництво препарату «Сонорин» з новою упаковкою на 8,44% дешевше, ніж зі старою.

3. Розрахуємо розмір прибутку, який буде отримано з кожної калькуляційної одиниці (50 тис. таблеток) за умови, що ціни продажу - 80 коп. за 10 штук таблеток.

Результати розрахунків наведемо в таблиці 2.7

Таблиця 2.7 Прибуток від виробництва препарату «Сонорин» зі старою та новою упаковкою

При виробництві препарату з новою упаковкою прибуток підприємства в 9,44 рази буде більший, ніж при виробництві зі старою упаковкою.

Представимо графічно (див. мал.. 2.1)

Мал.. 2.1 Порівняльна характеристика основних показників діяльності підприємства по виробництву препарату «Сонорин»

Розрахуємо рентабельність виробництва препарату «Сонорин» зі старою та новою упаковкою. Результати розрахунку представимо у вигляді таблиці 2.8

Таблиця 2.8 Рентабельність виробництва препарату «Сонорин»

Таким чином, робимо висновок про те, що виробництво препарату «Сонорин» потрібно перевести на нову упаковку, бо собівартість її виготовлення значно менше, ніж виготовлення старої, а прибуток та рентабельність значно вищі.

Висновок

Мікроекономіка - це наука, яка вивчає поведінку індивідуальної економічної одиниці. Мікроекономіка являється розділом економічної теорії. Як економічна наука мікроекономіка шукає відповіді на основні запитання, які постають перед будь-якою економічною системою - підприємцем, приватною фірмою чи державним підприємством.

Насамперед, це - питання „що виробляти”, тобто, потреби споживачів задоволення яких є кінцевою метою всякого виробництва. Тому однією з ключових проблем мікроекономіки є теорія споживчого вибору. Друге питання, на яке допомагає відповісти мікроекономіка „як виробляти”. Виробник має вирішити, які ресурси та в якій кількості залучати до виробничого процесу, відповідь на ці питання дає теорія виробництва. Одним із основних питань, на яке звертає увагу мікроекономіка „ які результати принесе виробництво”. Це питання пов'язане з вивченням доходів та їх розподілом на поточне та перспективне споживання. Вихідною точкою для вирішення ключових проблем в економіці взагалі, в мікроекономічному тому числі, є теза, що вибір варіантів діяльності переслідує одну мету - максимізацію свого прибутку.

Для вивчення мікроекономічних процесів використовуються загальнонаукові та спеціальні методи, серед яких значне місце належить функціональному аналізу. При здійснені функціонального аналізу мікроекономічного процесу виділяється характерна риса і проводиться пошук факторів, що впливають на визначену рису. Важливе значення при вивченні мікроекономічних процесів, як соціально - економічно спрямованих процесів, має використання кількісного і якісного аналізів на основі математичних методів. Основним інструментарієм в мікроекономіці є використання методів абстрагування та моделювання.

Література

1. Закон України “Про підприємства в Україні”. К.: Україна, 1991. - 32 с.

2. Закон України “Про власність”. К.: Україна, 1991. - 16 с.

3. Закон України “Про підприємництво”. К.: Україна, 1991. - 30 с.

4. Закон України “Про інвестиційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47 - С. 1351 - 1359.

5. Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. - М.: Высшая школа, 1994.

6. Горфинкель В.Я., Купрякова Е.М. Экономика предприятия. - М.: Юнити, 1996. - 368 с.

7. Лепейко Т.І. Методологія управління інвестиційними ресурсами фінансового ринку: Монографія. - Харків, 2001. - 304 с.

8. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. Учебник, 2-е изд., - М.: ЗАО “Бизнес-школа “Интел-Синтез”, 2000. - 624 с.

9. Экономика предприятия: Учебн. пособие. [П.А.Орлов и др.]; Под общей редакцией П.А. Орлова. - Харьков: Изд. ХГЭУ, 2000. - 400 с.

10. Экономика предприятия / Под ред. В.М.Семенова. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 184 с.

11. Экономика предприятия / Под ред. Грузинова В.П. - М.: Банки и биржи; ЮНИТИ. 1998. - 320 с.

12. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О.И.Волкова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 520 с. - (Серия “Высшее образование”).

13. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. Ф.К.Беа, Э.Дихтла, М.Швайтцера. Пер. с нем. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 928 с.

14. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КДЕУ, 2000. - 528 с.

15. Экономическая стратегия фирмы: Учебн. пособие. / Под ред. проф. Градова А.П. - СПб: Специальная литература. 1995. - 416 с.

Размещено на Allbest.ru