Державна підтримка демонополізації та розвитку конкуренції на ринку залізничних перевезень

Размещено на http://allbest.ru/

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ДЕМОНОПОЛІЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ КОНКУРЕНЦІЇ НА РИНКУ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

В статті розглядається необхідність утворення державних компаній-операторів залізничних перевезень та визначаються напрями партнерських відносин підприємств залізничної галузі з представниками малого бізнесу.

In the article the necessity of formation of state companies-operators of railway transportations is examined and directions of partner relations of enterprises of railway industry with the representatives of small business are determined.

Ключові слова: залізничний транспорт, демонополізація, державно-приватне партнерство.

Виконання низки заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування залізничного транспорту, що окреслені Державною цільовою програмою реформування залізничного транспорту на 2010-2015 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1390 від 16 грудня 2009 року, передбачає прискорення розвитку конкуренції на ринку залізничних перевезень, утворення нових підприємств різних форм власності, що здійснюватимуть вантажні та пасажирські перевезення, а також підвищення конкурентоспроможності залізничного транспорту на внутрішньому та зовнішньому ринку транспортних послуг [1]. Зрозуміло, що безпосередньо в програмі окреслені лише напрями, в рамках яких мають здійснюватися заходи з її виконання, зокрема, створення умов для функціонування на ринку залізничних перевезень суб'єктів господарювання різних форм власності, оптимізація організаційної структури підприємств галузі. Відповідно до зазначеного актуальною є необхідність визначення конкретних шляхів досягнення мети програми реформування залізничного транспорту.

Таким чином, метою дослідження є формування напрямів створення на державному рівні сприятливих умов для розвитку конкуренції на залізничному транспорті, а відтак і підтримки демонополізації галузі.

Питання конкурентоспроможності залізничної галузі досліджувалися в працях відомих українських та російських вчених-економістів Бараша Ю.С. [2], Диканя В.Л. [3], Ейтутіса Д.Г. [4], Лапідуса Б.М. [5], Мачерета Д.О. [5], Пасічника В.І. [6], Сича Є.М. [7], Терьошиної Н.П. [8] тощо. Демонополізація залізничного транспорту була напрямком наукових пошуків Кулаєва Ю.Ф., Макаренка М.В., Цветова Ю.М. [9]. Однак, зважаючи на постійне оновлення вітчизняного законодавства, періодично з'являються можливості для надання підприємствами, у тому числі і державної власності, нових послуг, форм взаємодії з приватними підприємствами, регіональними владними органами тощо. Зрозуміло, що далеко не всі аспекти нових можливостей, у тому числі через відсутність відповідної нормативно-правової бази, були опрацьовані галузевими науковцями. Саме тому завданням дослідження є обґрунтування таких напрямів державної підтримки демонополізації й розвитку конкуренції на ринку залізничних перевезень, як формування сучасної вертикально-інтегрованої системи управління залізничною галуззю та розвиток державно-приватного партнерства в цій сфері.

Результати дослідження. Досвід реформування вітчизняних стратегічних галузей промисловості свідчить про те, що результатом оновлення управлінської системи, тобто переходом до вертикально-інтегрованої моделі управління, буде безперечна можливість залучення значних інвестиційних коштів в розвиток залізничної галузі для здійснення широкомасштабної програми модернізації і технічного оновлення виробничих фондів.

Більше того, створення вертикально-інтегрованої системи управління залізничним транспортом в повній мірі відповідає світовим тенденціям концентрації виробництва, що в подальшому надасть можливість отримати національного конкурентоспроможного учасника міжнародного та внутрішнього ринку транспортних послуг. Зокрема, вертикально-інтегрована система господарського управління залізничним транспортом дозволить вирішити такі завдання, як виконання функції універсального перевізника всіх видів вантажів та категорій пасажирів на вітчизняному та міжнародному ринках перевезень; надання перевізникам та операторам вантажних та пасажирських перевезень послуг по використанню інфраструктури залізничного транспорту та здійсненню її утримання.

Світовий досвід реформування залізничного транспорту свідчить про те, що вертикально-інтегрованим залізничним компаніям властиві, зокрема такі основні конкурентні переваги, як розвиток пропускної можливості інфраструктури; більш гнучке регулювання тарифів, на які не впливає вартість послуг інфраструктури; можливість встановлення інвестиційних пріоритетів у залежності від поточної та перспективної кон'юнктури транспортного ринку; висока капіталізація компанії [4]. Наголосимо, що формування вертикально-інтегрованих структур здійснюється з метою підвищення ефективності державного управління.

Вертикально-інтегрована структура задає вектор розвитку економіки і є одним із джерел підтримки стабільності виробництва. Вона може сприяти зниженню витрат виробництва, зокрема трансакційних витрат, пов'язаних з ринковою координацією підприємств, створюючи тим самим можливість посилення його конкурентних позицій. Акумуляція можливостей фінансового, торгового, інтелектуального капіталу і зростання виробничої ефективності за рахунок поглиблення вертикальної інтеграції можуть сприяти активізації інвестиційної діяльності, створюючи умови і стимули для інновацій і модернізації економіки. Об'єднання послідовних стадій єдиного технологічного ланцюга, встановлення контролю однієї компанії над низкою інших, стимулює інноваційно-технологічний взаємозв'язок, обмін стратегічною інформацією між ланками технологічного ланцюжка і, як наслідок, сприяє підвищенню ефективності інновацій.

Зважаючи на міжнародний та вітчизняний досвід побудови вертикально-інтегрованих систем управління, доцільно в рамках цієї системи, а також у відповідності підпорядкованості державному концерну, створити державну холдингову компанію.

Позитивним аргументом на користь такого кроку буде той факт, що реалізація завдань вертикально-інтегрованого управління можлива за умови переходу від командно-адміністративних до корпоративних принципів управління, які більш відповідають саме холдинговій компанії. Взагалі, сучасний стиль управління потребує створення принципово нових підходів до формування господарюючих суб'єктів, тому, підкреслимо, підприємства залізничної галузі мають об'єднатися у багатопрофільний транспортний холдинг, який буде поєднувати не лише залізничні перевезення, але й логістику, будівництво, телекомунікації тощо.

На сьогоднішній день процес утворення та діяльності холдингових компаній визначено в Законі України «Про холдингові компанії в Україні». Оскільки на першому етапі реформування залізничного транспорту передбачається утворення державного господарського об'єднання у формі державного концерну, то доцільним буде функціонування в його межах державної холдингової компанії, що створюється у формі відкритого акціонерного товариства, 100 % акцій якого належить державі. Доцільність утворення холдингу обумовлена не лише розмежуванням функцій та формуванням структури управління за видами діяльності, але й необхідністю в подальшому утворювати відповідні асоційовані підприємства.

Саме на цьому етапі варто наголосити на тому, що проведення структурної реформи залізничної галузі, її демонополізація, передбачає перетворення комплексу її підрозділів в ринково орієнтовані підприємства. Так, протягом наступних років буде здійснюватися виділення конкурентних секторів зі структури Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниці». Зокрема, виокремлення торкнеться найбільш прибуткових видів діяльності - відбудеться створення державних операторських, а згодом і на окремих прибуткових напрямах і пасажирських компаній, які будуть володіти парком вагонів, а в подальшому й парком локомотивів, здійснюючі перевезення вантажів та пасажирів.

Безпосередньо для Укрзалізниці діяльність таких компанії створить можливість залучення інвестицій для рішення інфраструктурних задач при збереженні контролю над процесом перевезень і їх забезпеченням рухомим складом; підвищить рентабельність переданих компанії активів і можливість одержання дивідендних надходжень тощо.

В той же час створення державної операторської мультимодальної компанії перевізника опосередковано вплине на вирішення таких загальнодержавних проблем, як оновлення основних фондів галузі без залучення державного фінансування і дотацій, отримання додаткових податкових надходжень і створення нових робочих місць, збільшення замовлень для машинобудівної галузі.

Таким чином, заходи щодо створення державної операторської мультимодальної компанії перевізника Укрзалізниці мають бути спрямовані на досягнення показників збільшення ринкової частки в найбільш привабливих сегментах вантажних перевезень, що в цілому буде сприяти розвитку здорової конкуренції.

В цілому диверсифікація залізничної галузі буде вимагати нових підходів в організації процесу діяльності. Це збільшить шанси, зокрема малого підприємництва на ефективну інтеграцію в роботу залізничної галузі, сприятиме отриманню необхідних обсягів робіт та послуг, збалансованості механізму ціноутворення тощо.

Невід'ємною перевагою малого підприємництва є гнучкість, здатність швидко пристосовуватися до нових вимог, що висуваються періодичною зміною ринкової ситуації та досягненнями науково-технічного прогресу. Зазначене особливо важливо в умовах поглиблення спеціалізації і диверсифікації виробництва, розширення номенклатури послуг і робіт, необхідної для сталої діяльності залізничного комплексу. Саме така характерна ознака малого підприємництва, як вузька спеціалізація по видах діяльності, найбільше сприятиме, на нашу думку, підвищенню якості робіт і послуг, що надаються підприємствами галузі.

Відповідно до зазначеного особливої актуальності набуває розвиток взаємовигідної співпраці між державними підприємствами залізничного транспорту й приватними суб'єктами господарської діяльності, спрямованої зокрема на розвиток конкуренції в транспортному секторі економіки. Загалом і галузеве керівництво визначає, що державно-приватне партнерство є перспективним видом партнерства на залізничному транспорті, але його впровадження потребує реформування існуючої організаційної моделі управління.

В умовах відсутності законодавчо закріплених норм державно-приватного партнерства перспективи такого роду взаємодії підприємств різних форм власності, що ґрунтувалися на досвіді інших країн, широко обговорювалися у наукових колах [10, 11]. Здебільшого мова йшла про загальні аспекти, як то визначення термінів, напрями застосування механізму державно-приватного партнерства, спрямовані значною мірою на формування інвестиційних джерел. Зазначимо, що наукова розробка впровадження окремих елементів державно-приватного партнерства здійснюється також і в транспортній сфері [12?14]. Зокрема науковці, що працюють в залізничній галузі, пропонують використання механізму державно-приватного партнерства для реалізації інвестиційних програм, у тому числі спрямованих на розвиток конкурентного середовища у сфері залізничних перевезень, а також як джерела фінансування проектів, пов'язаних із впровадженням швидкісного руху [15, 16].

Розвитку як наукових досліджень, так і практичних спрямувань в руслі вивчення та апробації важелів і методів державно-приватного партнерства безперечно буде сприяти Закон України «Про державно-приватне партнерство» № 2404-VI, затверджений 1 липня 2010 року. Зокрема, ним передбачається, що державно-приватне партнерство застосовується в сфері будівництва та експлуатації залізниць, мостів, тунелів та відповідної інфраструктури. Також зазначимо, що на вказаний вид діяльності покладається виконання наступних функцій: проектування, фінансування, будівництво, відновлення, зокрема реконструкція і модернізація, експлуатація, пошук та обслуговування, а також інші функцій, що передбачені попередньо підписаними договорами в рамках державно-приватного партнерства [17]. Більше того, вітчизняним законодавством передбачено, що зазначені договори можуть укладатися про концесію, спільну діяльність, розподіл продукції тощо.

Позитивним моментом є той факт, що при передачі приватному партнеру об'єктів державної форми власності для виконання умов договору, ніяким образом не буде відбуватися перехід права власності на зазначені об'єкти до приватного партнера. Тобто передбачається, що зазначені об'єкти, навіть, якщо вони добудовані, перебудовані, або реконструйовані, після припинення договору державно-приватного партнерства підлягають поверненню державному партнеру.

Таким чином, державно-приватне партнерство на об'єктах залізничної галузі, на нашу думку, передбачає співробітництво на договірній основі між державним та приватним секторами економіки, що ґрунтується на об'єднанні ресурсів, розподіленні ризиків, забезпеченні суспільного контролю і відповідальності для заохочення інноваційно-інвестиційних процесів, задоволення потреб залізничної інфраструктури та реалізації транспортних проектів.

Розвиток партнерських відносин дозволить заощадити кошти для підприємств залізничного транспорту, скоротити строки реалізації суспільно значущих проектів, сприяти підвищенню ефективності роботи залізничного транспорту. Ґрунтуючись на принципах державно-приватного партнерства можливе вирішення, зокрема наступних перспективних напрямів співпраці:

- створення логістичних комплексів сприятиме зростанню конкурентоспроможності;

- спрощення процедур роботи з клієнтами в подальшому сприятиме скороченню витрат;

- участь в обслуговуванні транспортних коридорів;

- реалізація програми швидкісного руху;

- спільна участь у виробництві рухомого складу;

- розвиток послуг громадського харчування;

- будівництво бюджетних готелів;

- створення інформаційних центрів для задоволення потреб клієнтів в інформації.

Однак зауважимо, що поряд із позитивними моментами, у державно-приватному партнерстві є деякі негативні риси. Так, виникає можливість збільшення вартості послуг, вірогідна монополізація приватним підприємством певного виду діяльності, можливі поступки держави приватному сектору в управлінні певними активами.

Висновок

Підсумовуючи зазначимо, що реформування залізничної галузі, яке передбачає обов'язкову демонополізацію основних видів діяльності та створення умов для розвитку конкуренції, повинно ґрунтуватися на чітко визначеній нормативно-правовій базі, наявності державних гарантій здійснення інституційних перетворень тощо. В подальшому необхідно вивчати та запроваджувати досвід, у тому числі й іноземний, здійснення співпраці між підприємствами залізничного комплексу та приватними суб'єктами господарської діяльності. Зокрема, серед напрямів стратегії реформування галузі важливо окрему увагу приділити заохоченню державно-приватного партнерства.

Серед шляхів демонополізації залізничних перевезень необхідно виокремити перспективність створення державних компаній-операторів вантажних та пасажирських перевезень, що має призвести до істотного розвитку конкуренції в сфері залізничних операторських послуг і дозволить оптимізувати витрати користувачів послуг залізничного транспорту за рахунок ринкового ціноутворення.

Література

державний залізничний конкурентоспроможність партнерський

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1390 «Про затвердження Державної цільової програми реформування залізничного транспорту на 2010-2015 роки» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nau.kiev.ua/index.php?page=hotline&file=311322-16122009-0.txt&code=1390-2009-?

2. Бараш Ю.С. Управління залізничним транспортом України : Монографія / Бараш Ю.С. - Дніпропетровськ : ДІІТ, 2006. - 252 с.

3. Дикань В.Л. Обеспечение конкурентоустойчивости предприятия : Монография / Дикань В.Л. - Х.: Основа, 1995. - 160 с.

4. Ейтутіс Д.Г. Конкурентоспроможність регіональних залізниць / Д.Г. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2007. - № 3. - С. 90-92.

5. Лапидус Б.М., Мачерет Д.А. Стратегия развития железнодорожного транспорта - інструмент инновационного прорыва отрасли в интересах общества и экономики России / Б.М. Лапидус, Д.А. Мачерет // Экономика железных дорог. - 2008. - № 10. - С. 12-20.

6. Пасічник В. І. Дослідження впливу основних важелів тарифного регулювання на ринку транспортних послуг на конкурентоспроможність залізниць України / В.І. Пасічник // Вісник Харківського нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Економічна. - 2001. - № 512. - С. 24-26.

7. Сич Є. М. Фактори підвищення конкурентоспроможності транспортних послуг залізниць / Є.М. Сич // Вісник Харківського нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Економічна. - 2001. - № 512. - С.152-154.

8. Терешина Н.П. Экономическое регулирование и конкурентоспособность перевозок / Терешина Н.П. - М. : ЦНТБ МПС РФ, 1994. - 132 с.

9. Цвєтов Ю.М., Макаренко М.В., Лашко А.Д. Залізничний транспорт України на порозі реформування / Ю.М. Цвєтов, М.В. Макаренко, А.Д. Лашко. - К. : ДЕТУТ, 2008. - 189 с.

10. Варнавский В.Г. Партнерство государства и частного сектора / В.Г. Варнавский. - М. : Наука, 2005. - 316 с.

11. Вилисов М.В. Государственно-частное партнерство: политико-правовой аспект / М.В. Вилисов [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.rusrand.ru/public/public_7.html

12. Вдовенко Ю. С. Приватно-державне партнерство в автодорожній сфері : монографія / Ю. С. Вдовенко. - Чернігів : ЧДТУ, 2009. - 198 с.

13. Полянська Н.О. Управління державно-приватним партнерством на ринку авіаційних перевезень: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 / Н.О. Полянська [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.dlib.com.ua/upravlinnja-derzhavno-pryvatnym-partnerstvom-na-rynku-aviatsiynykh-perevezen.html

14. Бондар Н.М. Світовий досвід державно-приватного партнерства у транспортній галузі / Н.М. Бондар [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://business-consultant.com.ua/ukr/publicaciidpp301.html

15. Волохов В.А., Маркова І.В. Обґрунтування впровадження механізму державно-приватного партнерства на залізничному транспорті / В.А. Волохов, І.В. Маркова // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2010. - № 32. - С. 25-28

16. Богомолова Н.І. Прискорення залізничних перевезень: управлінські та фінансові аспекти / Н.І. Богомолова [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2010_1/ Bogomolova_110.htm

17. Закон України від 1 липня 2010 року № 2404-VI «Про державно-приватне партнерство» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2404-17

Размещено на Allbest.ru