Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 9. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ



ЗМІСТ

1. Сутність і класифікація основних засобів

2. Знос і амортизація основних засобів

3. Відтворення основних засобів, його сутність і види

4. Фінансування капітального ремонту і модернізації основних виробничих фондів

5. Показники стану й ефективності використання основних виробничих засобів

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

ТЕСТИ

ЛІТЕРАТУРА



Ключові терміни й поняття: ОСНОВНІ ЗАСОБИ, ОСНОВНІ ФОНДИ, АМОРТИЗАЦІЯ, ЗНОС, ВІДТВОРЕННЯ, КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ, САМОФІНАНСУВАННЯ, РЕМОНТ І МОДЕРНІЗАЦІЯ, ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА, СТАН ВИКОРИСТАННЯ, ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ



1. СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Основні засоби - це грошова оцінка матеріальних активів (основних фондів) підприємства.

Для характеристики матеріальних активів приймають до уваги наступні чотири ознаки:

1) ціль придбання - використання в нормальному процесі функціонування компанії, а не для наступного перепродажу;

2) тривалість використання - відрізок часу більше одного року;

3) наявність матеріальної (фізичної) форми на відміну від нематеріальних активів;

4) гранична вартість об'єкта (15 неоподаткованих мінімумів заробітної плати).

Відповідно до їх ролі у виробничому процесі матеріальні активи (основні фонди) поділяються на наступні основні групи:

Ш будинки, споруди, та передавальні пристрої;

Ш машини й обладнання;

Ш транспортні засоби;

Ш інструменти, прилади, інвентар (меблі);

Ш інші основні засоби.

Питома вага кожної із груп основних фондів у їх загальній вартості характеризує їх структуру. На структуру основних фондів впливає галузева приналежність підприємства, рівень спеціалізації і кооперування виробництва, рівень механізації і автоматизації, кліматичні та географічні умови.

Підприємству небайдуже, у яку групу матеріальних активів вкладати гроші. Воно зацікавлене в підвищенні питомої ваги технологічного устаткування. Структура основних фондів відображає ефективність використання фінансових ресурсів на їх формування. Одним із критеріїв оцінки ефективності структури основних коштів є питома вага активної частини основних фондів.

Найбільш істотною фінансовою проблемою обліку основних засобів є спосіб віднесення вартості активу на собівартість готової продукції. Для вирішення цієї проблеми необхідно відповісти на наступні запитання:

1) визначити балансову вартість активу;

2) обрати метод нарахування амортизації;

3) встановити облікову політику щодо методу відображення видатків, пов'язаних з утриманням основних фондів (поточний і капітальний ремонт, модернізація).

Основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі. Вони по-різному переносять свою вартість на вироблену продукцію (рис. 1).

Рис. 1 - Порівняльна характеристика основних виробничих і невиробничих фондів

На всі виробничі і невиробничі фонди, за винятком землі, нараховується амортизація.

2. ЗНОС І АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Амортизація - це процес поступового переносу вартості виробничих фондів на собівартість продукції з урахуванням витрат на їх придбання, капітальний ремонт і модернізацію

Нарахування амортизації - це перенесення вартості об'єкта основних фондів на собівартість продукції за період його корисного використання.

У цьому процесі застосовуються наступні поняття (рис. 2):

Ш початкова вартість;

Ш залишкова або балансова вартість;

Ш накопичена амортизація (накопичений знос);

Ш ліквідаційна вартість - оцінка вартості при вибутті.

Первісна (початкова) вартість включає ціну придбання з врахуванням витрат, що прямо пов'язані з приведенням основних фондів у робочий стан (монтаж, доставка, установка тощо). Ця вартість може корегуватися:

Ш додаванням витрат на реконструкцію, модернізацію, капітальний ремонт до вартості придбання;

Ш за допомогою індексації.

Первісна вартість застосовується для визначення норми амортизації й суми амортизаційних відрахувань, прибутку й рентабельності активів підприємства, показників їхнього використання

Відновлювальна вартість - це витрати на відтворення основних фондів у сучасних умовах з урахуванням фізичного й морального зносу. Як правило, вона визначається періодично на основі переоцінки фондів.

Відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств балансова вартість основних фондів на початок періоду визначається як балансова вартість основних коштів на початок попереднього періоду, збільшена на суму введених основних фондів плюс витрати на капітальний ремонт і модернізацію мінус сума виведених з експлуатації основних фондів і мінус сума накопичених за попередній період амортизаційних відрахувань.

Бt = Бt-1 - Аt-1 +Пt-1 - Вt-1, (1)



де Бt-1 _ балансова вартість групи основних фондів на початок попереднього періоду;

A t-1 - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому періоді;

Пt-1 _ сума видатків на капітальний ремонт і модернізацію в попередньому періоді;

Вt-1, _ сума виведених з експлуатації основних фондів у попередньому періоді.

Рис. 2 - Види вартості основних фондів

Підприємства усіх форм власності мають право щорічно використовувати індексацію балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів, застосовуючи коефіцієнт індексації, що визначається за формулою (2):

(2)

де I - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Приклад. Індекс інфляції звітного року I = 120. %. За цих умов коефіцієнт індексації основних фондів дорівнює I = (120-10)/ 100 = 1,1.

Застосовуючи індексацію основних фондів, підприємство створює додатковий фінансовий ресурс, збільшуючи тим самим суму амортизаційних відрахувань. Але особливо важливо те, що індексація наближає балансову вартість основних фондів до їхньої реальної вартості.

Балансова вартість основних фондів - це вартість всіх елементів основних фондів підприємства в змішаній оцінці: ті елементи основних фондів, які ще не переоцінювалися, значаться на балансі за початковою вартістю без суми зносу, ті ж елементи основних фондів, які переоцінювалися - за відновлювальною вартістю за винятком зношування.

Для нарахування амортизації з метою визначення прибутку до оподаткування основні фонди поділяються на наступні групи.

Група 1 - будинки, споруди й передавальні пристрої, річна норма амортизації, Н=8%.

Група 2 - Автомобільний транспорт і вузли до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й пристрої, Н=40%.

Група 3 - робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади, Н=24 %.

Група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування й друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони й рації, Н=60%.

Амортизаційні відрахування нараховуються по кожному об'єкту основних засобів першої групи основних фондів а по об'єктах другої, третьої і четвертої груп в цілому по групі один раз за календарний квартал у відсотках до балансової вартості на початок звітного періоду.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається множенням норми амортизації на балансову вартість основних фондів на початок звітного періоду:

(3)

де Бt - балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду;

Н - норма амортизації.

Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єктах першої групи припиняється при досягненні кожним таким об'єктом балансової вартості величиною 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а їх залишкова вартість відноситься на витрати виробництва. Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єктах решти груп проводиться до досягнення групою нульової балансової вартості.

Підприємство може самостійно обирати один із зазначених методів амортизації основних засобів:

1) прямолінійного списання;

2) зменшення залишкової вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості);

4) кумулятивний (суми років експлуатації);

5) виробничий.

1. Метод прямолінійного списання полягає в тому, що вартість основних фондів списується рівними частками протягом строку корисного використання основних фондів. Річна сума амортизації розраховується за формулою:

, (4)

де НАпочатк - початкова вартість об'єкта необоротних активів;

Л - ліквідаційна вартість;

Там - тривалість амортизаційного періоду.

2. Метод зменшення залишкової вартості (зменшуваного залишку) передбачає визначення річної суми амортизації множенням залишкової вартості об'єкта основних фондів на норму амортизації.

3. Для активної частини основних фондів досить часто використовується метод прискореного (подвоєного) зменшення залишкової вартості, за яким норма амортизації за методом зменшення залишкової вартості, подвоюється:

Нприскор. = 2 Н (Бt-1 _ Аt-1) (5)

4. Метод суми років експлуатації заснований на використанні спеціальних коефіцієнтів списання, різних для кожного року. Коефіцієнт списання дорівнює відношенню строку, корисного використання активу, що залишився, включаючи поточний рік, до суми років.

, (6)



де Нt - норма амортизаційних відрахувань для t-го року експлуатації;

N - число років корисного використання об'єкта;

t - порядковий номер року, для якого визначається норма амортизації.

Приклад. Припустимо, що час корисного використання об'єкта становить 5 років. Тоді для першого року норма амортизації становитиме 5/15; для другого - 4/15; для третього - 3/15; для четвертого 2/15; для п'ятого 1/15.

5. Виробничий метод, за яким норма амортизації визначається як добуток фактичного обсягу випущеної продукції (робіт, послуг) на ставку амортизації. Ставка амортизації для виробничого методу розраховується діленням вартості об'єкта амортизації на обсяг продукції (робіт, послуг) за період корисного використання об'єкта.

Суму нарахованої амортизації відносять на збільшення витрат виробництва й одночасно на збільшення зносу необоротних активів.

Визначення норми амортизаційних відрахувань в практиці бухгалтерського обліку може відрізнятися від податкового обліку.

Приклад. Відповідно до стандартів П(С)БО №7 визначити річну норму амортизації і річну суми амортизаційних відрахувань, нарахованих за методом зменшення залишкової вартості при наступних вихідних даних: первісна вартість комп'ютера «Pentium 4» - 14 500 грн, строк експлуатації - 4 роки, залишкова вартість на кінець строку експлуатації (ліквідаційна вартість) - 1 400 грн.

Річна норма амортизації за методом зменшення залишкової вартості розраховується за формулою:

,(7)

де ЛВ - ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів;

ПВ - первинна вартість;

t - кількість років корисного використання об'єкта.

Розв'язання. Річна норма амортизації дорівнює:

= 44,2%

Таблиця 1- Розрахунок амортизаційних відрахувань за нормами П(С)БО-7

рік	Первинна вартість	Амортизація	Залишкова вартість
1	14 500	6 409	8 091
2	8 091	3 576	6 095
3	6 095	1 996	4 981
4	4 981	1 114	3 867

Рис. 3 - Діаграма залишкової вартості, щорічних амортизаційних відрахувань і амортизаційного фонду за методом зменшення залишкової вартості об'єкта (П(С)БО 7

У практичній діяльності підприємства особливе місце має використання прискореного методу амортизації активної частини основних фондів (рис. 4).

основні засоби амортизація виробничий відтворення



Рис. 4 - Графік нарахування амортизаційних відрахувань прямолінійним і прискореним (дегресивним) методом

Метод прискореної амортизації має наступні переваги:

1) використання цього методу дозволяє швидше обновляти основні фонди;

2) збільшує внутрішні фінансові ресурси підприємства;

3) забезпечує податкову економію в перші роки експлуатації основних фондів;

4) є ефективним засобом протидії негативному впливу інфляції на знецінення основних фондів.

Використання прискореної амортизації приводить до завищення собівартості продукції підприємства в перші роки використання основних засобів, внаслідок чого ціни можуть виявитися неконкурентоспроможними.

Таким чином, основна причина, з якої підприємства використовують прискорену амортизацію, полягає в прагненні накопичити максимальну суму амортизаційних відрахувань у перші роки використання активу, економлячи за цей період на відрахуваннях до бюджету з податку на прибуток.

Основним критерієм вибору методу нарахування амортизації є досягнення оптимального співвідношення між амортизаційними відрахуваннями, їхнім впливом на цінову конкурентоспроможність продукції і зниженням ризику неповного списання амортизації внаслідок морального старіння парку устаткування або продукції підприємства.

3. ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ, ЙОГО СУТНІСТЬ І ВИДИ

Відтворення основних фондів - це процес їх безперервного відновлення.

Відтворення основних фондів буває двох видів: просте й розширене. При простому відтворенні здійснюється заміна окремих зношених частин основних фондів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто відновлюється колишня виробнича потужність.

Кругообіг основних фондів в процесі простого відтворення (рис. 3).

Рис. 5 - Просте відтворення основних фондів підприємства

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних фондів і нарахування амортизаційних відрахувань.

На другій стадії відбувається заміна частини основних фондів, які перебували у виробничій формі, на грошові кошти шляхом нагромадження амортизаційних відрахувань.

На третій стадії амортизаційні відрахування використовуються для здійснення всіх видів ремонту основних фондів, модернізації, заміни зношених основних фондів і інших напрямків капітальних вкладень.

При розширеному відтворенні відбувається кількісне і якісне відновлення основних фондів, форми якого зазначені на рис. 3. Необхідність розширеного відтворення диктується умовами роботи на ринку й інтенсивністю конкуренції.

Капітальні вкладення - це використання фінансових ресурсів для створення нових, реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств.

Відповідно до чинного законодавства серед джерел фінансування капітальних вкладень варто назвати:

1) самофінансування із власних джерел (чистий прибуток плюс амортизація плюс кошти від ліквідації вибулого й непотрібного майна);

2) використання залучених коштів (пайові внески засновників та акціонерний капітал);

3) позикові (банківський кредит, облігаційні позики);

4) кошти, одержані від продажу майна підприємства;

5) кошти державного і місцевого бюджетів.

СТРУКТУРА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Рис. 6 - Відтворювальна структура основних виробничих фондів

Як зазначалось раніше, є два типи фінансування: самофінансування основних засобів з метою підтримки діючого рівня виробництва і самофінансування з метою забезпечення росту і розвитку виробництва.

Джерелом самофінансування з метою простого відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування, що є у розпорядженні підприємства. Проте їх часто не вистачає для повного оновлення основних виробничих фондів. Насправді з причин інфляції і розвитку технології вартість основних фондів зростає на момент їх необхідного придбання. Накопичена амортизація не знаходиться в нерухомому стані в очікуванні, коли прийде час замінити фізично зношене устаткування. Вона тим часом приймає участь у фінансуванні господарського циклу.

Джерелами самофінансування з метою розширення і розвитку виробництва, звичайно, є нерозподілений (реінвестований) прибуток, амортизаційні відрахування і резервні фонди.

Оцінка можливостей самофінансування дозволяє:

а) визначити, яку суму позики може одержати підприємство для фінансування інвестиційних проектів на довгостроковій і короткостроковій основі;

б) моделювати грошові потоки в ситуації росту і розширення бізнесу.

Самофінансування є часом єдиним джерелом фінансових ресурсів для підприємств, коли вони не можуть збільшити чи залучити акціонерний капітал або збільшити рівень заборгованості. Ця ситуація властива для багатьох вітчизняних малих і середніх підприємств.

Капітальні витрати включаються в фінансові плани виходячи з необхідного обсягу фінансування прийнятих до реалізації інвестиційних проектів.

4. ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ І МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ

Від своєчасності і якості ремонту основних фондів залежить ефективність їхнього використання. Підприємство самостійно визначає всі види ремонту основних фондів (поточного, середнього і капітального), джерела видатків і порядок їх використання.

Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних фондів і заміні або відновленні їх окремих частин.

Середній ремонт проводиться для часткового відновлення основних фондів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.

Капітальний ремонт виконується для відновлення виробничого ресурсу машин, устаткування. При цьому, як звичайно, устаткування повністю розбирається, виявляються дефекти, контролюється технічний стан, здійснюється сам ремонт, регулювання та випробування.

Економічна доцільність капітального ремонту основних засобів визначається порівнянням загальних витрат на ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту об'єкта перевищує вартість придбання аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно.

Всі підприємства, незалежно від форми власності, мають право включати видатки на всі види ремонту основних виробничих фондів до складу витрат на виробництво й реалізацію продукції в сумі, що не перевищує 10 % загальний балансової вартості основних фондів на початок року. Видатки на ремонт, які перевищують 10% норму, здійснюються з інших джерел і відносять на збільшення балансової вартості основних фондів.

Істотний вплив на рух грошових потоків здійснює облікова політика щодо вибору одного зі способів списання видатків на ремонт:

1) відносити фактичні витрати безпосередньо після закінчення ремонтних робіт;

2) резервувати кошти, створюючи за рахунок собівартості ремонтний фонд;

3) якщо буде потреба відносити фактичні витрати на видатки майбутніх періодів з наступним їх щомісячним списанням на собівартість продукції.



5. ПОКАЗНИКИ СТАНУ Й ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ

Стан і ефективність використання основних виробничих фондів характеризує система показників (табл. 2).

Таблиця 2 - Показники стану й ефективності використання основних фондів

Показник	Розрахункова формула	Характеристика
ПОКАЗНИКИ СТАНУ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ
Коефіцієнт зношування, Кзн	Знос/ ОВФпочатк	Характеризує рівень зношеності основних фондів по відношенню до початкової вартості
Коефіцієнт придатності, Кп	1-Кзн	Відображає частину основних фондів, придатну до експлуатації
Коефіцієнт вибуття, Кв		Характеризує частину основних фондів, які вибули у балансовій вартості ОВФ
Коефіцієнт відновлення, Кн		Показує частину введених основних фондів у балансовій вартості ОВФ
Коефіцієнт приросту, КР		Характеризує частку приросту ОВФ у балансовій вартості ОВФ
Фондоозброєність		Показує величину ОВФ на одного працівника ПВП
ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
Фондовіддача	В/ ОВФбал	Характеризує обсяг випуску продукції на одну грн. ОВФ
Фондоємність	ОВФбал// В	Характеризує витрати ВФ на одну грн. випуску продукції
Рентабельність ОВФ		Показує відношення прибутку до суми ОВФ, використаних на її одержання

Умовні позначення.

ОВФ - основні виробничі фонди; В - обсяг реалізації продукції (робіт, послуг);

ЧП - чистий прибуток; ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Дайте характеристику складу й структури основних засобів.

2. Які фактори впливають на структуру основних фондів?

3. У чому полягає сутність амортизації й зношування основних коштів?

4. Назвіть п'ять методів амортизації основних фондів.

5. Як здійснюється амортизація нематеріальних активів?

6. Зазначте переваги й недоліки використання прискорених методів амортизації основних фондів.

7. Як впливає вибір методу амортизації на рух грошових коштів підприємства?

8. Вкажіть основні джерела фінансування капітальних вкладень?

9. Що таке відтворення основних фондів?

10. Зазначте джерела самофінансування простого відтворення виробництва?

11. Охарактеризуйте джерела самофінансування розширеного виробництва.

12. Зазначте джерела й способи фінансування ремонту основних фондів?

13. Яким чином визначається доцільність фінансування капітального ремонту основних Фондів?

14. Як впливає джерело фінансування ремонту й модернізації основних фондів на рух грошових потоків підприємства?

ТЕСТИ

1. Основні засоби - це:

а) грошова оцінка вартості матеріальних активів (основних фондів) підприємства;

б) нематеріальні активи;

в) устаткування, придбане підприємством для наступного перепродажу.

2. За призначенням основні засоби поділяються:

а) на виробничі і невиробничі;

б) матеріальні і грошові;

в) активні і пасивні.

3. Яка вартість основних засобів використовується для нарахування амортизації методом зменшуваного залишку:

а) відновлювальна; б) балансова; в) залишкова на початок періоду; в ) ринкова.

4. Амортизація:

а) це процес поступового переносу вартості основних виробничих фондів і нематеріальних активів з врахуванням витрат на їх придбання, виготовлення, модернізацію на собівартість продукції;

б) поступове зниження вартості основних коштів внаслідок їхнього зношування;

в) поступове перенесення вартості основних виробничих фондів на вироблений продукт;

г) поступове перенесення вартості зносу основних виробничих коштів на валові витрати підприємства.

5. Основні фонди відображаються в бухгалтерському балансі за показником:

а) початкової вартості;

б) залишкової вартості;

в) відновлювальної вартості.

6. Відтворення основних засобів:

а) це процес безперервного відновлення основних виробничих коштів;

б) заміна зношених частин основних коштів;

в) заміна зношеного обладнання на нове.

7. Просте відтворення основних фондів передбачає, що джерелом фінансування є:

а) амортизація; б) внутрішні фінансові ресурси; б) власні фінансові ресурси.

8. За яких умов підприємство має право використовувати щорічну індексацію основних засобів:

а) за умови, що торішній рівень інфляції склав менше 5%;

б) з дозволу Кабінету Міністрів України;

в) здійснюється самостійно, якщо застосована прискорена амортизація основних фондів;

г) проводиться самостійно за умови, що торішній рівень інфляції склав більше 10%

9. За яким методом нараховується амортизація нематеріальних активів:

а) за методом суми років експлуатації; б) виробничим; в) лінійним; г) зменшення залишкової вартості об'єкта; в) методом прискореного зменшення залишкової вартості.

10. На які економічні показники впливає прискорена амортизація основних фондів:

а) сприяє збільшенню доходу від реалізації продукції; зменшує валові витрати, скорочує тривалість експлуатації основних фондів;

б) дозволяє швидше оновлювати основні фонди, прискорює процес формування власних фінансових ресурсів, запобігає моральному старінню основних фондів;

в) збільшує валові витрати, приводить до збільшення податку на прибуток, забезпечує рівномірне накопичення амортизаційних відрахувань.

11. Вкажіть на переваги оренди основних фондів у порівнянні з придбанням їх у власність Дві вірні відповіді.:

а) збільшує балансову вартість основних фондів, прискорює відтворення основних фондів;

б) зменшує потребу в фінансових ресурсах для придбання основних фондів;

в) збільшує суму прибутку; г) зменшує суму податку на прибуток.

12. Які із вказаних коефіцієнтів характеризують стан використання основних коштів підприємства:

а) фондовіддача, рентабельність використання основних фондів підприємства, фондоємність;

б) коефіцієнт відновлення, коефіцієнт зношування, коефіцієнт вибуття;

в) коефіцієнт автономії, коефіцієнт покриття процентних виплат, коефіцієнт маневреності.

13. Які показники характеризують ефективність використання основних фондів:

а) фондовіддача; рентабельність використання основних фондів; фондомісткість;

б) коефіцієнт зношування; коефіцієнт відновлення; коефіцієнт вибуття;

в) коефіцієнт оборотності, г) коефіцієнт маневреності.

14. Які інвестиції називаються реальними (капітальними):

а) безпосереднє вкладення грошових коштів у виробничі активи підприємства;

б) які можуть окупитися й принести прибуток; в) довгострокове вкладення грошових коштів у різноманітні фінансові активи підприємства; г) які здійснюються в грошовій формі.



ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств. - [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http//zakon1.rada.gov.ua

2. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. - К.: Лібра, 1999

3. Фінанси підприємств. Підручник / А.М.. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін. К.:КНЕУ, 2008. - С. 294-328.

4. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємства. - Харків, ВД ІНЖЕК, 2007. - С. 213-235.

5. Лень В.В., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навчальний посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2006. -С. 81-86.

Размещено на Allbest.ru

...