Сімейний бюджет: формування, розподіл, регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки молоді та спорту України

Сумський державний педагогічний університет

імені А.С. Макаренка

Кафедра туризмознавства, спортивно-гуманітарних дисциплін та економіки

Курсова робота

з економічних дисциплін

Сімейний бюджет: формування, розподіл, регулювання

Студентки 442 групи

галузі знань: фізико-математичні науки

напряму підготовки 6.040203 Математика

Сахнюк В.Д.

Керівник - старший викладач

Ковтун Г.І.

Суми 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Бюджет сім'ї

1.1 Економічна сутність сімейного бюджету

1.2 Види та джерела формування сімейного бюджету

1.3 Вплив соціальної політики держави на сімейний бюджет

Розділ 2. Розподіл сімейного бюджету

2.1 Канали розподілу сімейного доходу вУкраїні

2.2 Напрями використання доходів в Європі

2.3 Порівняння витрат в Україні та країнах ЄС

Висновок

Список використаної літератури

сімейний бюджет соціальний дохід

Вступ

Будь-яке суспільство є складною системою, що складається з людей, об'єднаних певними ознаками. Однією з основних характеристик людини в сучасному суспільстві є розмір і засоби одержання нею свого сукупного доходу. Доход у самому загальному виді - це та сума грошей, що ми заробляємо або одержуємо протягом певного часу (як правило, за рік).

Доходи населення -- це інструмент для визначення рівня добробуту суспільства. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, передусім за рахунок трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтриманням соціально-незахищених груп населення потребує державних гарантій забезпечення споживання для всіх громадян.

Доходи населення -- це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.

Кожна людина створює сім'ю, тому важливо доходи населення розглядати, як формування сімейного бюджету.

Сучасна економічна думка розглядає сім'ю (домашнє господарство) як важливого споживача і виробника, життєдіяльність яких здійснюється для реалізації соціальних, економічних і духовних потреб індивіда, самої родини і суспільства в цілому.

Звідси випливає актуальність теми.

Актуальність дослідження підкреслюється тим, що інститут сім'ї сьогодні переживає кризу. Сім'я відчуває на собі вплив економічних, правових, ідеологічних, моральних відносин.

Непрямим підтвердженням тому служить, що країну охопила хвиля дитячої безпритульності і багато дітей залишилося без догляду батьків. Прямим - низький рівень доходів основної маси сімей, житлово-побутова невлаштованість, свідома орієнтація на малодітність, заснована на невпевненості у завтрашньому дні, зростання числа цивільних шлюбів та позашлюбних народжень.

Створення нормальних умов для виробництва людського фактора вимагає не тільки ефективного ведення домашнього господарства, а й формування і використання сімейного бюджету.

Для того щоб ефективно використовувати свої доходи, сім'я повинна правильно скласти свій бюджет, ретельно продумати купівлі та робити заощадження для досягнення своїх цілей. Для складання сімейного бюджету необхідно складання списку всіх джерел доходів членів сім'ї. Це зарплата, соціальні допомоги і відсотки на заощадження. У статті витрат потрібно перерахувати все, за що треба заплатити протягом місяця: квартплата і послуги, харчування, проїзд, сплата податків та внесків. Також у план включаються і заощадження на майбутнє.

В даний час проблема вивчення формування і витрачання сімейного бюджету стає особливо актуальною, оскільки сімейний бюджет є невід'ємною частиною бюджету держави. Він є основою добробуту всієї держави і відображає рівень розвитку економіки.

Мета дослідження є розгляд сутності та способів формування бюджету сім'ї.

Завдання дослідження:

1. Визначити економічну сутність сімейного бюджету і залежність бюджету від економіки держави, соціальної політики та доходів сім'ї.

2. Визначити джерела формування доходів та структуру сукупних витрат членів сім'ї.

Предметом дослідження є формування доходів та їх розподіл,

Об'єктом дослідження є доходи населення та їх формування.

Курсова робота складається зі змісту, вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури, який включає в себе 20 джерел.

Розділ 1. Бюджет сім'ї

1.1 Економічна сутність сімейного бюджету

Бюджет (англ. Budget - «грошова сумка») - розпис доходів і витрат держави, установи, сім'ї на певний термін. З одного боку, бюджет - це сукупність, маса фінансових ресурсів, коштів, які має будь-який економічний суб'єкт, держава, територія, підприємство або сім'я. З іншого боку, це співвідношення між доходами та витратами економічного суб'єкта, баланс його грошових коштів, що характеризує відповідність їх надходження і витрат протягом певного періоду, частіше всього одного року. Інакше кажучи, бюджет визначає і вміст «грошової сумки», наявність в ній грошових коштів або їх дефіцит, динаміку її наповнення і витрачання, канали надходження і витрат грошей, співвідношення між доходами і витратами [1].

Сімейний бюджет - це план регулювання грошових доходів і витрат сім'ї, зазвичай складається на місячний термін.

Бюджет для середньої сім'ї визначається доходами середнього класу. До споживчого кошика для цієї категорії населення входять будинок, автомобіль, дача, сучасний дизайн житла, можливість подорожувати, навчати дітей, наявність цінних паперів і коштовностей.

Середній клас складають заможні люди, тобто, образно кажучи, всі небагаті і небідні. В Україні в 2011 р. до середнього класу належали сім'ї з доходом 1500 - 5000 грн. на одного члена родини на місяць. Це значно нижче західних стандартів. Згідно з даними Світового банку, щомісячні доходи середнього класу мають становити 4000 - 20000 грн. на члена сім'ї. В багатьох західних країнах до середнього класу належить до 70 % населення. Згідно з даними Держкомстату, всього 7,1 % населення мають середні загальні доходи. Тобто 92,9 % населення можна віднести до бідних, з яких 9,5 млн. мають дохід нижчий за розмір прожиткового мінімуму [13].

До багатих в Україні відносять тих людей, в чиїх сім'ях на одну людину на місяць припадає не менше 5000 грн. (За умови високого споживчого старту) [17].

Структура доходів сімейного бюджету залежить від характеру суспільних відносин у країні та рівня розвитку продуктивних сил. Для ринкової економіки специфічним є те, що в доходах сім'ї підвищується роль доходів від власності та індивідуальної трудової діяльності.

Сукупний сімейний дохід не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто вартості набору товарів і послуг, розрахований на основі наукових нормативів споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. На період 01.12.2012 - 31.12.2012 рр. прожитковий мінімум в Україні встановлений у розмірі 1134 грн. для працюючого населення та 1095 грн. - загальний показник [4]. Кризовий стан економіки України поки що не дозволяє підтримувати відповідний науково обґрунтований рівень прожиткового мінімуму для значної частини населення, особливо соціально вразливих верств -- багатодітних сімей, інвалідів, основної маси пенсіонерів і безробітних. Ці люди неспроможні без допомоги держави забезпечувати хоча б мінімальні свої потреби [12].

При аналізі доходів бюджету сім'ї принципово важливо врахувати не просто номінальний їх розмір, а реальну купівельну спроможність, що залежить від рівня цін на товари, послуги та динаміки інфляційних процесів у країні.

Одночасно слід розуміти, що чисельність і склад сім'ї, співвідношення між працюючими і непрацюючими у реальному житті надзвичайно різноманітні. Це позначається як на обсязі, так і на структурі доходів. Середні цифри не взмозі врахувати цю різноманітність. Однак середні величини мають позитивну властивість: дають можливість виявити типову ситуацію і визначити головні тенденції її розвитку.

Трудові доходи (зарплата в усіх її різновидах і формах) в 2011 р. дорівнювали понад 2/5 сукупного доходу. Для сільських домогосподарств основним джерелом доходів був дохід від особистого підсобного господарства (понад 50 %).

Отже, питома вага трудових доходів сімей в їх загальному обсязі виявляється не досить високою. Це свідчить про те, що заробітна плата втратила своє значення як основне джерело засобів для забезпечення життєдіяльності населення України.

Для реалізації отриманих домогосподарствами доходів в умовах ринкової економіки необхідна наявність на споживчому ринку достатньої кількості та відповідного асортименту товарів і послуг за доступними для масового споживача цінами. Це одна з найважливіших умов макроекономічної ринкової рівноваги.

Якщо споживчий ринок насичений недостатньо, то існує асортиментний дефіцит. Проте найголовніше інше: якщо доходи сімей не узгоджені з роздрібними цінами (як в економіці сучасної України), то розподільчий ринковий механізм деформується як на макро-, так і мікрорівнях.

1.2 Види та джерела формування сімейного бюджету

В економічній науці виділяють такі види сімейного бюджету.

Спільний бюджет. Це найпоширеніший вид сімейного бюджету. При такому способі розподілу грошей, всі кошти, зароблені членами сім'ї, складаються разом, і потім подружжя спільно вирішують, як розподілити отриману суму на певний проміжок часу (зазвичай - на місяць). Найбільший плюс такого підходу - у відчутті єдності. Чоловік і дружина разом обговорюють майбутні витрати. Спільний тип бюджету зазвичай використовують сім'ї з приблизно рівними доходами або пари, де дружина частково або повністю перебуває на утриманні у чоловіка. Цей варіант практично неминучий у випадку, коли жінка повністю присвячує себе догляду за дитиною, а єдиним годувальником залишається чоловік. Тобто фактично бюджет стає одноосібним, але психологічно він все-таки є загальним - гроші лежать у певному місці, подружжя удвох вирішують, як ними розпорядитися. Основа такого підходу в довірі один до одного, взаємної відповідальності та вмінню знаходити компроміс [6].

Проте пари з різним рівнем доходу, вибираючи цей вид формування бюджету, можуть зіткнутися з одним з його «мінусів»: дружину з великим доходом може здатися, що з них надходять нечесно. Або він вирішить, що сам «замовляє музику», або буде вносити до загального бюджету частку, рівну другій половині, а решту грошей витрачати на свій розсуд. От і привід для нових сварок - чоловік з меншим доходом може образитися, оскільки він вніс всі свої гроші. Щоб уникнути подібних непорозумінь, пари з різним рівнем доходу іноді вибирають для себе спільно-роздільний (пайовий) вид бюджету.

Пайовий бюджет (спільно-роздільний). Спільно-роздільний бюджет в даний час набуває все більшої актуальності. Цей принцип працює краще за все у випадку, якщо різниця між зарплатами подружжя незначна. Для цього спочатку треба розрахувати, скільки грошей ваша сім'я витрачає щомісяця на харчування, комунальні платежі, господарські витрати та інші потреби. Далі ця сума розподіляється між членами сім'ї або навпіл, або в співвідношенні, яке сім'я вважатиме справедливим, в залежності від зарплати. Таким чином, у кожного залишаються особисті гроші, які можна витратити на свій розсуд.

Позитивна сторона такого планування полягає в унікальному поєднанні почуття спільності в сім'ї (як і у випадку «загального гаманця») і елементу фінансової незалежності один від одного. Образ на другу половину через її покупок «для себе улюбленого» в цьому випадку набагато менше. Немає відчуття, що постійно треба звітувати. Знижується вірогідність виникнення почуття провини, що витратив сімейні гроші на себе, вліз у загальну скарбничку. У той же час це внутрішньо організовує подружжя, вони точно знають, скільки можуть дозволити собі «розкоші» і підходять до витрат більш відповідально.

Пайовий бюджет - достатньо універсальний і підходить практично всім, але тільки за умови, що обидва подружжя працюють. Конфлікти можуть виникати знову ж на грунті різниці в зарплатах подружжя в момент визначення, яку долу кожен повинен вносити. Якщо вирішити відразу, що суми вносяться порівну, може вийти так, що в одного вільних особистих коштів буде цілком достатньо, в той час як другий практично все буде вносити в сімейні гроші. Тому при такому варіанті до матеріальним можливостям кохану людину потрібно підходити дуже делікатно, не докоряючи один одного і не заглядаючи один одному в кишеню.

Роздільний бюджет в нашій країні рідко застосовується в чистому вигляді. Цей стиль сімейного планування прийшов із Заходу, де жінки намагаються бути незалежними і ні в чому не поступатися чоловікам. Такий тип розподілу грошей більше прийнятий серед пар, в яких обоє з подружжя мають достатньо високий дохід.

Звичайно, зовсім роздільним бюджет все ж не виходить. Ніхто не буде вираховувати, скільки в грамах чоловік з'їв картоплі, і скільки це коштує. Кожен забезпечує себе сам тим, чого потребує. Гроші при цьому, як правило, знаходяться на різних банківських рахунках. Їжа купується спільно. Деякі пари просто вираховують скільки грошей у них йде на їжу щомісячно, і скидаються порівну. Коли у когось одного гроші закінчуються, він займає у другого, з умовою обов'язкового повернення боргу [7].

Плюси такого типу бюджету в матеріальній незалежності один від одного, яка допомагає уникати конфліктів на фінансовому грунті і дає можливість кожному планувати свої надбання, ні перед ким не звітуючи. Серед вигод роздільного бюджету варто відзначити такий важливий факт, як допомогу родичам. Ця тема в сім'ях нерідко буває дуже делікатної. А в ситуації, коли «гроші нарізно», кожен вирішує сам, кому і в якій сумою він може допомогти, не побоюючись невдоволення чоловіка.

Роздільний варіант бюджету виручає і у випадку, якщо хтось з подружжя, або обидва, мають якесь захоплення, що вимагає великих витрат (любов до спортивного авто, гра в казино тощо), але це хобі зовсім не цікавить другу половину. Є й більш неприємна причина подібного вибору - це взаємна недовіра, коли подружжя підозрюють один одного в укритті істинних доходів [18].

В сучасних умовах створення сімейного бюджету виділяють окремі джерела формування.

Всі сімейні доходи поділяються на два види: грошові і натуральні.
Основними доходами сім'ї зазвичай є грошові, які, у свою чергу, можна розділити на чотири групи.

Перша і основна група сімейних грошових доходів - це оплата праці членів сім'ї на підприємствах, в установах, організаціях. Оплата праці включає в себе основну заробітну плату, всі доплати та винагороди за виконану працю.

Друга група грошових доходів сім'ї складається з пенсій, допомог, стипендій та інших соціальних і страхових виплат членам сім'ї державою, підприємствами, установами та організаціями.

Третя група сімейних грошових доходів - інші доходи, до яких відносяться всілякі винагороди за нетрудову діяльність (за донорську допомогу, повернення знахідки, виявлення скарбу), спадщину, отримані подарунки, премії (за винятком премій за результатами праці), аліменти на утримання дітей і батьків , інші виплати та компенсації за рішенням суду.

Четверта група грошових доходів сім'ї - це доходи від домогосподарської та підприємницької діяльності членів сім'ї, що підрозділяються на чотири підгрупи:

1) доходи від реалізації сільськогосподарської продукції особистого підсобного господарства та сімейного городництва;

2) доходи від операцій з домашнім майном (продаж та здача в оренду земельних ділянок і приміщень, продаж і здача напрокат машин, устаткування, меблів та ін);

3) отримані кредити та інші доходи від фінансово-кредитних операцій (відсотки, дивіденди по вкладах, акціях, від продажу цінних паперів, надання кредиту тощо);

4) доходи від підприємницької діяльності (індивідуального підприємництва, селянського (фермерського) господарства та від приватних підприємств членів сім'ї) [6].

Натуральні доходи сім'ї можуть бути у вигляді різної продукції власного домогосподарства, готової продукції підприємств, що видається ними в рахунок заробітної плати, а також різні матеріально-речові цінності, одержувані членами сім'ї в порядку допомоги, пожертвування, дарування тощо. Натуральні доходи при їх додавання до грошових доходів оцінюються за середніми ринковими цінами в даному регіоні на дату отримання цих натуральних доходів.

Офіційна заробітна плата за основним місцем роботи складає основний дохід 39 % українців в 2011 році. Про це свідчать дані опитування, яке провела компанія Research&Branding Group. Респондентів попросили відповісти на питання, що становить основні статті їх доходу. При цьому 32 % опитаних відповіли, що основним доходом для них є пенсія, 12 % - доходи від домашнього, присадибного господарства, 8 % - соціальні виплати і соціальні допомоги. Окрім цього 7 % респондентів відмітили, що їх основні доходи складаються з неофіційних доходів за основним місцем роботи - «зарплата в конвертах», «вдячність», 5 % - випадкові або разові доходи від купівлі-продажу, посередництва, консультаційних послуг, 8 % - назвали інші джерела доходу і 5 % респондентів відмовилися відповісти.

При цьому варто відзначити, що частка населення із загальними доходами нижчими від прожиткового мінімуму, становить 25 %. Серед мешканців міст така група становить 21 % населення, серед жителів сіл - 35 %.

Згідно з опитуванням, щоб не почувати себе бідними, 54 % українців хочуть отримувати зарплату від 2700 гривень на людину в місяць [20].

Порівняємо структуру доходів українців у сімейний бюджет за період 2007 - 2011 рр. (Таблиця 1.1)

Таблиця 1.1 Структура грошових доходів населення України (у відсотках від заробітної плати) [19]

Показник	2007	2008	2009	2010	2011
Трудові доходи, всього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
У тому числі	оплата праці	53,4	48,6	47,2	44,5	39
	соціальні виплати	29,5	29,7	30,4	31	32,3
	доходи від підприємницької діяльності	13,3	14,2	14,3	14,6	16,2
	доходи від власності	1,1	5,6	6,3	6,4	7,3
	інші доходи	2,7	1,9	1,8	2,5	4,2

Можна зробити висновок що, питома вага оплати праці за період з 2007 - 2011 рр. зменшилась, збільшились надходження від підприємницької діяльності і доходів від власності. Надходження доходів у вигляді соціальних виплат залишаються без змін [19].

Всі підсумовані грошові і натуральні доходи також поділяються на кілька видів залежно від ступеня повноти їх обчислення. Найбільш повними є сукупні доходи сім'ї, що представляють собою суму всіх грошових і натуральних доходів усіх членів сім'ї. Всі грошові і натуральні доходи сім'ї, які підлягають оподаткуванню, називаються сукупними оподатковуваними доходами. А сукупні доходи за вирахуванням всіх податків та обов'язкових платежів складають наявні або чисті доходи, що надходять у повне розпорядження сім'ї.

Всі грошові доходи, які оцінюються в гривні, за купівельною спроможностю поділяються на номінальні і реальні доходи. Номінальні доходи сім'ї - це доходи, які виражені грошовою сумою на момент їх отримання. Реальні доходи характеризують їхню реальну купівельну спроможність - кількість товарів і послуг, що купується на ці доходи. Купівельна спроможність грошових доходів сім'ї визначається кількістю товарів, які можна придбати на ці доходи [2].

1.3 Вплив соціальної політики держави на сімейний бюджет

Соціальна політика - це діяльність держави, інших економічних суб'єктів, спрямована на забезпечення гідних умов життя і праці. Соціальна політика займає пріоритетне місце в соціально орієнтованій ринковій економіці. Вона висловлює кінцеві цілі і результативність соціальної ринкової економіки. Іншими словами, ефективна соціальна політика є однією з основних цілей соціальної ринкової економіки і в той же час - фактором, оскільки зростання добробуту, рівня життя населення сприяє підвищенню її результативності. Крім того, соціальна ринкова економіка висуває підвищені вимоги до рівня освіти, кваліфікації, здоров'я, культури і духовності. Все це обумовлює прискорений розвиток соціальної сфери в сучасному суспільстві [1].

Соціальна політика здійснюється на різних рівнях господарювання: мікрорівні, макрорівні, інтеграційному рівні, світовому рівні. На мікрорівні проводиться соціальна політика окремих господарюючих суб'єктів економіки (фірм, підприємств, організацій). На макрорівні здійснюється загальнодержавна і регіональна соціальна політика. Інтеграційний рівень передбачає реалізацію скоординованої соціальної політики двох і більше країн. Світова соціальна політика спрямована на вирішення глобальних соціальних проблем. Проведення соціальної політики вимагає виділення відповідних економічних ресурсів, створення соціальної інфраструктури. Соціальна політика націлена на становлення і розвиток у суспільстві стабільних соціальних відносин, системи соціального захисту населення, створення умов для постійного зростання рівня і якості життя громадян.

Невід'ємним елементом соціальної політики є соціальний захист населення. Соціальний захист населення - це комплекс економічних, соціальних і правових заходів, а також сукупність інститутів, що забезпечують всім громадянам рівні можливості для підтримки певного рівня життя, а також підтримку окремих соціальних груп населення. Ринок не в змозі забезпечити своїм учасникам гарантований дохід і зайнятість. Громадяни в силу багатьох причин різняться за рівнем доходів, станом здоров'я, існують безробітні, інваліди, неповні сім'ї та ін. Одне із завдань соціальної ринкової економіки - створення ефективної системи соціального захисту. Цим соціальна ринкова економіка відрізняється від чистого капіталізму чи класичного ринку, який не забезпечує соціальний захист населенню, надання рівних можливостей у сфері споживання найважливіших благ та послуг.

До найважливіших гарантій соціального захисту відносяться: охорона праці та здоров'я громадян; мінімальний розмір оплати праці; державна підтримка сім'ї, материнства, батьківства і дитинства, інвалідів і людей похилого віку; встановлення державних пенсій та допомог; розвиток системи соціальних служб [3].

Однак цей перелік залишається відкритим, тобто може бути доповнений і розширений за рахунок включення до нього «інших гарантій соціального захисту». Соціальний захист населення розглядається як особлива діяльність держави, спрямована на надання соціально значущих благ та послуг усім його громадянам без будь-яких умов і обмежень (трудового внеску, статусу зайнятості, рівня доходів, наявності дітей тощо). По суті, в даному випадку соціальний захист практично збігається з розгалуженою системою соціальних гарантій, що забезпечують кожному члену суспільства дотримання конституційних прав особистості. При цьому мінімальний набір і рівень цих гарантій визначаються конкретними історичними умовами кожної країни. Однак у процесі життєдіяльності ніхто не застрахований від настання обставин, обумовлених дією соціально-економічних, демографічних, екологічних та інших факторів, здебільшого не залежать від волі людей. У силу цього подолати їх самостійно вони не можуть. У цих умовах держава і суспільство, прагнучи надати сприяння особам, що опинилися в особливо складному становищі, на основі комплексу постійних і (або) довгострокових економічних, соціальних, медико-психологічних, організаційних, правових та інших заходів забезпечує таким категоріям громадян соціально-оптимальний рівень життя, а також створює умови для повноцінної участі їх в житті суспільства. Іншими словами, формується свого роду «страхувальний пояс», який підтримує людей, що знаходяться у важкій життєвій ситуації, не даючи їм опуститися до рівня злиднів.

При цьому важка життєва ситуація розглядається як ситуація, об'єктивно порушує нормальну життєдіяльність людини (інвалідність, нездатність до самообслуговування у зв'язку з віком, хворобою, сирітство, бездоглядність, малозабезпеченість, безробіття, конфлікти і жорстоке поводження у сім'ї, самотність тощо), яку він не може подолати самостійно. У цьому випадку соціальний захист населення виступає як цілеспрямованої діяльності держави і суспільства з підтримання життєвого рівня працездатних і непрацездатних громадян, які перебувають у важкій життєвій ситуації і не здатних подолати її без зовнішньої підтримки, а також щодо створення умов для їх самовираження та самореалізації.

Таким чином, соціальний захист населення може розглядатися як:

засіб формування і розвитку особистості, забезпечення її конституційних прав;

державна і громадська підтримка окремих категорій населення, якізнаходяться у важкій життєвій ситуації і не здатних подолати її самостійно, тобто підтримка, що має цільовий характер [3].

У світовій практиці виділяють два типи соціального захисту - активний і пасивний.

Активний соціальний захист орієнтований на працездатних членів суспільства і передбачає створення умов для самозахисту людей, в першу чергу, через активні дії на ринку праці і через їх участь у соціальному страхуванні. Пасивний соціальний захист націлений на непрацездатні й соціально вразливі верстви населення і полягає, перш за все, в прямій матеріальній підтримці.

Критеріями виділення першочергових об'єктів соціального захисту є розмір середньомісячного доходу на члена сім'ї (у порівнянні з бюджетом прожиткового мінімуму), наявність джерела засобів існування (безробітні, непрацездатні - повністю або частково), екологічне та соціальне неблагополуччя (жертви соціальних і міжнаціональних конфліктів, біженці та переміщені особи, жертви і жителі екологічно неблагополучних територій), потреба в допомозі (вагітні жінки, ветерани війни і блокадники, особи після покарання у виправно-трудових установах). Для кожної категорії соціально вразливих верств населення розробляється своя програма соціального захисту.

Специфіка соціального захисту населення виражається в тому, що це форма розподілу матеріальних благ не в обмін на витрачені зусилля в процесі трудової діяльності, а з метою задоволення фізичних, соціальних та інших потреб людей похилого віку, хворих, безробітних, осіб, які мають мінімальні доходи, словом, тих, хто не здатний самостійно забезпечити гідне життя собі та своїй сім'ї, а також всіх членів суспільства з метою охорони здоров'я та нормального відтворення робочої родини. Виходячи з цієї специфіки виділяють наступні ознаки соціального захисту населення:

об'єктивні підстави, що викликають необхідність у застосуванні відповідних механізмів, спрямованих на підтримку або забезпечення певного рівня життя;

будь-які способи надання засобів існування;

закріплення правил надання соціального захисту в соціальних, у тому числі правових нормах.

Основні принципи соціального захисту населення сформульовані в конвенціях Міжнародної організації праці (МОП), які націлюють кожну державу на надання соціальних гарантій всьому населенню при різних обставинах, що загрожують здоров'ю або матеріальному добробуту. При цьому в конвенціях МОП наводяться основні види соціального захисту, регламентуються їх мінімальний рівень і категорії населення, на які вони повинні поширюватися [11]. Національні системи соціального захисту формуються на основі конвенцій МОП з урахуванням специфіки економічного, соціального та культурного розвитку конкретної країни. Найбільш рельєфно сутність соціального захисту населення виявляється в її функціях: економічної, політичної, демографічної та соціально-реабілітаційної. Економічна функція полягає в заміщенні заробітку, втраченого у зв'язку з віком, непрацездатністю або втратою годувальника; часткове відшкодування додаткових витрат при настанні певних життєвих обставин; наданні мінімальної грошової або натуральної допомоги малозабезпеченим громадянам.

Політична функція сприяє підтримці соціальної стабільності в суспільстві, в якому є значні відмінності в рівні життя різних верств населення. Демографічна функція покликана стимулювати відтворення народонаселення, необхідне для нормального розвитку країни. Соціально-реабілітаційна функція спрямована на відновлення соціального статусу непрацездатних громадян та інших соціально слабких груп населення, що дозволяє їм відчувати себе повноцінними членами суспільства.
Соціальний захист населення - це система, що включає декілька підсистем. Треба зазначити, що складові частини соціального захисту населення не завжди вдається чітко розмежувати.

Соціальне забезпечення - це система забезпечення та обслуговування престарілих і непрацездатних громадян, а також сімей, в яких є діти. Вона, як правило, включає: пенсії; допомоги працюючим (по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах та ін); допомоги сім'ям, в яких є діти; утримання і обслуговування людей похилого віку та інвалідів; допомоги по безробіттю та ін.

Пенсія - це регулярні грошові виплати, що надаються громадянам при досягненні певного віку, при отриманні статусу інваліда, в разі втрати годувальника, а також за вислугу років і особливі заслуги перед державою. Мінімальний розір якої у 2012 р. становить 884 грн.[15]. На пенсії в 2012 році державою було виділено 228763,7 млн. грн. Розрізняють трудові та соціальні пенсії [10].

Трудові пенсії включають пенсії за віком, інвалідності, у разі втрати годувальника, а також за вислугу років. Деяким категоріям громадян пенсія призначається на пільгових умовах. Це стосується громадян, що працюють на важких, шкідливих для здоров'я виробництвах, а також багатодітних матерів, батьків інвалідів з дитинства.

Пенсія по інвалідності встановлюється у зв'язку з тривалою або постійною фактичною втратою працездатності (інвалідності). Умови і норми пенсійного забезпечення залежать від характеру трудових відносин, причин настання інвалідності та інше. При одержанні інвалідності внаслідок трудового каліцтва, профзахворювання пенсія призначається незалежно від тривалості трудового стажу. Якщо інвалідність є наслідком загального захворювання, то при розрахунку пенсії враховується певний загальний трудовий стаж.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого, які раніше перебували на його утриманні (діти, брати, сестри та ін.).

Пенсія за вислугу років встановлюється тим категоріям громадян, які зайняті на роботах, що призводять до втрати працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (працівникам авіації, шахтарям, геологам, морякам та ін.)

Соціальна пенсія призначається непрацюючим громадянам при відсутності права на трудову пенсію. Розмір цих пенсій диференційований: від 30 % до 200 % мінімальної пенсії за віком [15].

Соціальне забезпечення включає також виплату допомог працюючим громадянам. До них відносяться: допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах. Особливу увагу в соціальній ринковій економіці приділяється сім'ям, в яких є діти. Держава виплачує їм допомоги, які допомагають забезпечити підростаючому поколінню нормальні умови життя.
Соціальне обслуговування людей похилого віку та інвалідів - важлива складова частина соціального забезпечення і покладається як на державні центри соціального обслуговування, так і на недержавний сектор. До недержавного сектору соціального обслуговування відносяться громадські об'єднання, в тому числі професійні асоціації, благодійні та релігійні організації, діяльність яких пов'язана з соціальним обслуговуванням громадян похилого віку та інвалідів [16].

Виплата допомоги з безробіття - інший напрямок діяльності соціального забезпечення. Розмір допомоги з безробіття в різних країнах обчислюється по-різному. В Україні розмір допомоги з безробіття встановлюється у відсотковому відношенні до середнього заробітку, обчисленого за останні 3 місяці за останнім місцем роботи, якщо працівник протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, мав оплачувану роботу не менше 26 календарних тижнів. Якщо безробітний має утриманців, то йому виплачується додатково 10 % від разової грошової допомоги на кожного утриманця [3].

Соціальні гарантії - це реалізації державою конституційних прав громадян на поліпшення найважливіших соціальних благ і послуг. Соціальні гарантії, що надаються державою населенню в Україні, включають: право громадян на вибір місця роботи, на професійну діяльність; мінімальний розмір оплати праці; мінімальний розмір пенсії; одноразова допомога при народженні кожної дитини; щомісячну допомогу на дітей одиноких матерів, військовослужбовців, що проходять військову службу за призивом, на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів тощо [2].

Соціальна допомога - це турбота про громадян, які потребують підтримки, сприяння у зв'язку з віком, станом здоров'я, соціальним становищем, недостатнім рівнем особистого доходу на основі перевірки нужденності. В Україні соціальна допомога надається пенсіонерам, інвалідам, біженцям і вимушеним переселенцям, громадянам, які зазнали впливу радіації внаслідок катастроф на АЕС та інших аварій. Соціальна допомога представляється у вигляді грошових і (або) натуральних виплат (безкоштовні обіди, житло, одяг, послуги).

Соціальне страхування - це система матеріального забезпечення у разі тимчасової втрати працездатності, старості, інвалідності, втрати годувальника, а також оздоровчих заходів (санаторії, будинки відпочинку, лікувальне харчування, піонерські табори і т.д.) [16].

З точки зору кола впливу і сфери поширення, соціальне страхування поділяють на державне, регіональне, муніципальне (місцеве), професійне (з професійно-галузевою ознакою), міжнародне. Державне (загальне) страхування охоплює великі маси населення на території країни. Муніципальне страхування поширюється тільки на певну частину країни. Професійне страхування організовується для окремих категорій працівників (льотчиків, шахтарів). Міжнародне страхування дійсно для населення декількох країн.

Соціальне страхування включає не тільки грошові виплати, компенсації, але також певні послуги з лікування, реабілітації та профілактики. Фінансування соціального страхування здійснюється за рахунок роботодавців, працівників з можливою участю держави. Виплати проводяться із спеціальних фондів, що формуються на основі внесків (пенсійні фонди, фонди медичного страхування, та ін.).

Підсумовуючи сказане, слід підкреслити, що більшість видів соціального захисту надається безкоштовно за рахунок централізованих позабюджетних органів соціального призначення або частини бюджетних коштів. Разом з тим в умовах обмежених фінансових і матеріальних ресурсів всі види соціального захисту в рамках соціальної допомоги та соціальної підтримки повинні надаватися з урахуванням нужденності [18].

Отже, сімейний бюджет - це план використання на накопичення грошових доходів. Сімейний бюджет зазвичай складається на місяць. Існує декілька джерел формування сімейного бюджету. Це - оплата праці всілякі винагороди за нетрудову діяльність, доходи від домогосподарської та підприємницької діяльності членів сім'ї.

Але не кожен громадянин України може забезпечити себе самостійно. У цьому випадку держава виплачує подомогу сім'ям, які це потребують у розмірі визначеним державою.

Також визначаю різні види сімейного бюджету. Це - спільний, спільно-роздільний, роздільний. І кожна сім'я в залежності від власних бажань, від можливостей кожного з подружжя визначає для себе вид сімейного бюджету.

Розділ 2. Розподіл сімейного бюджету

2.1 Канали розподілу сімейного бюджету в Украні

Отримання сімейних доходів, якими б великими вони не були, з точки зору теоретичного економічного аналізу не слід абсолютизувати як самоціль, адже це - засіб задоволення потреб людини. Із зростанням доходів не тільки повніше задовольняються потреби сім'ї, а й змінюється структура системи надання переваг в їх використанні. У цьому виявляється одна з форм закону зростання потреб та їх ускладнення. Відповідно змінюється і структура витрат сім'ї.

Сімейні доходи використовуються за різними напрямами. Основні серед них такі: на харчування; придбання товарів широкого вжитку (одяг, взуття) і довгострокового користування (меблі, холодильники, телевізори, комп'ютери, автомобілі тощо); оплату соціально-культурних і комунально-побутових послуг; сплату податків і різних платежів; заощадження та нагромадження; інші, часто непередбачені витрати.

Щодо зміни структури витрат із сімейного бюджету можна виявити кілька тенденцій. Перш за все, це - скорочення у доходах питомої ваги коштів, що йдуть на харчування сім'ї. В цілому така тенденція прогресивна і свідчить про зростання рівня та якості життя населення. Вона характерна для всіх країн з динамічним розвитком економіки. Пояснюється це тим, що витрати на харчування -- необхідна основа існування кожної людини. Видатки на нього, за всієї їх пріоритетності, визначаються традиційними сімейними потребами і менш за все піддаються скороченню. Тобто ці видатки більш-менш стабільні порівняно з іншими їх видами [8].

Позитивними є й тенденції зростання витрат із сімейного бюджету на соціально-культурні потреби, збільшення заощаджень та нагромаджень, які спрямовуються для поліпшення добробуту членів сім'ї, організацію власного бізнесу тощо [7].

За 10 років -- з 2001-го по 2011-й -- українці стали на 10 % менше проїдати зароблених грошей і більше витрачати на відпочинок і розваги, підрахувала Держслужба статистики. При цьому відсоток витрат на лікування та освіту майже не змінився, хоча в грошах витрачає населення на це набагато більше, ніж 10 років тому. Адже в 2001-му році середній дохід сім'ї був всього 658 грн., а в 2011-м -- 3456 грн., тобто в наявності п'ятикратне зростання. За офіційними даними, ціни за 10 років виросли всього в 2,77 рази, тобто середня сім'я стала багатшою на 80 %.

З даних статистики можна зробити висновок, що за десятиліття населення стало жити краще, перш за все тому, що витрати сім'ї на найнеобхідніше -- їжу та одяг -- в грошах збільшилися, а у відсотках зменшилися. Тобто харчуватися громадяни України стали якісніше, а витрачають на це меншу частину сімейних доходів. Збільшився попит на якісний одяг, а не на дешевий з речових ринків, де 10 років тому можна було купити за 12 - 15 грн. туфлі і за 20 -- джинси або сорочку. А от палити і пити українці стали менше -- ціна шкідливих звичок зросла в 4 - 5 разів за рахунок акцизів.

Змінилася структура витрат, зараз витрачають набагато більше грошей на житлово-комунальні послуги, вони серйозно подорожчали через зростання цін на газ (в 2000 році було $ 50 за 1000 куб. м, нині більше $ 420), бензин для особистих авто і зв'язок, перш за все інтернет, але й на відпочинок тепер йде у грошах в 8 разів більше, ніж 10 років тому: люди віддають перевагу не пікніку на галявині, а кафе, і не дачі, а відпочинку за кордоном [20].

Експерти прогнозують, що в 2012 році структура витрат сімей буде приблизно такою ж, як і в минулому. Пояснення тому -- споживання після кризи стабілізувалося, немає ажіотажного попиту ні на товари, ні на послуги, як це було кілька років тому [13]. Можна підвести підсумки щодо споживчих витрат українських сімей (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 Структура споживчих витрат населення (у відсотках від заробітної плати) [13; 20]

Показник	2004	2006	2008	2009	2010	2011
У тому числі	Споживчі витрати, всього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
	Продукти харчування	62,0	59,0	56,4	55,5	53,5	52
	Непродовольчі товари	30,0	28,0	28,1	27,5	27,3	27,2
	Алкогольні напої	2,8	2,3	2,4	2,3	2,4	2,1
	Оплата послуг	6,2	10,7	13,1	14,7	16,8	18,8

Дані таблиці відображають скорочення витрат на харчування, зниження витрат на непродовольчі товари, збільшення оплати послуг.

2.2 Напрями використання доходів в Європі

Рівень життя в найбагатших і найбідніших регіонах ЄС розрізняється на 650 %. Аналіз доходів європейців підтвердив, що «лінія розлому» між багатими і бідними зонами Євросоюзу майже точно ділить його на Західну і Східну Європу.

Євростат розбив 27 країн Євросоюзу на 271 регіон за рівнем доходу з поправкою на вартість життя. За його даними, рівень доходів в найбагатшому районі ЄС - центральній частині Лондона - на 650 % вищий, ніж в найбіднішому - північно-західній частині Болгарії. Дохід на душу населення в Лондоні в 2011 році склав 49,1 тис. євро на рік, в Болгарії - 6,4 тис. Цю різницю дещо згладжують відмінності у вартості життя. Великобританія, Німеччина, Нідерланди і Данія явно лідирують в цьому рейтингу, тоді як замикають його Болгарія, Румунія, Польща та Угорщина [5].

Але якщо узагальнити всю отриману інформацію, то виходить наступне. Середньостатистичний житель Європи витрачає 5 % від зароблених грошей на придбання різних продуктів харчування. Мається на увазі, що в цей відсоток входить звичайний набір продуктів, який необхідний для збалансованого харчування людини. Сюди, звичайно, не входить ікра, м'ясо крабів або устриці, це делікатеси. Також середньостатистичний європеєць витрачає близько 6 % на сплату різних комунальних послуг, при цьому в більшості країн Європейського Союзу рівнем послуг вони цілком задоволені.

Ще 14 % своїх доходів європейці витрачають на придбання різного одягу, щоправда, сюди входять тільки найнеобхідніші речі (нижню білизну, шкарпетки, сорочки). Взуття, верхній одяг до цього не відносяться.

На придбання різних побутових електроприладів європейці не завжди витрачають кожен місяць свої гроші. У середньому, європейці купують щось нове з побутової техніки один раз в 3 - 4 місяці. Значно частіше звичайні предмети, наприклад, зволожувач повітря або термос і т.д.

Також, на думку європейців, їм цілком доступні такі покупки, як автомобілі, правда, більшість купує їх в кредит, тим більше, що дешеві відсотки кредитів роблять ці покупки цілком виправданими. Адже отримавши кредит на покупку машини під 2 % річних, можна спокійно, не без шкоди бюджету сім'ї, поступово віддавати гроші в банк [9].

З загальної кількості опитаних людей, які проживають в Європейському Союзі, половина вважає себе представниками середнього класу, тобто це люди, які або працюють на добре оплачуваних роботах, або мають невеликий власний бізнес. З доходом 20000 доларів в місяць на одного члена сім'ї.

40 % людей вважають себе людьми, які йдуть нижче класом середнього достатку, звичайно, їм не становить проблем купити на зарплату пилосос, але більш дорогі покупки вони ретельно обдумують. Дохід складає 15 000 доларів на одного члена сім'ї.

І ще 10 % європейців вважають себе забезпеченими людьми, в тому числі і багатими. Відповідно дохід на місяць складає більше ніж зи тис. доларів на одного члена сім'ї [14].

2.3 Порівняння рівня життя в Україні та країнах ЄС

Україна позиціонує себе як європейська держава. Отже, проведемо порівняння рівня життя в Україні та Європейських державах.

Ціни в Україні не набагато нижчі за європейські. Минулого місяця українські вчені провели дослідження, в ході якого попросили жителів Західної Європи зайти у себе в країні в недорогий супермаркет і виписати ціни на 11 основних продуктів харчування. А потім порівняли їх з цінами в українських супермаркетах. Ефект виявився приголомшуючим. З'ясувалося, що їжа в Україні, на сьогодні дорожче, ніж в Португалії, за тією ж ціною, що і в Великобританії, і трохи дешевше, ніж у Німеччині, Франції.

Наприклад, ціни на огірки в Лондоні, на вершкове масло в Парижі, на яловичину в Берліні і на рис у Лісабоні нижчі, ніж на відповідні продукти харчування в Києві.

В цілому ж будь-який український турист, пройшовшись по звичайному європейському супермаркету, бачить, що основна продуктова корзина обходиться приблизно в одну і ту ж суму. Якісь продукти у них дорожче, а якісь дешевше.

А ось наші зарплати дуже сильно відстають від європейських, тому на продукти ми витрачаємо більше половини доходів.

Ще одна серйозна стаття витрат українців - комунальні послуги. З початку року в багатьох містах помітно подорожчали і квартплата, і вода, і опалення. У підсумку цифри у квитанціях зросли в півтора - два рази. При цьому зарплати і пенсії так і залишилися [4].

Порівняємо розподіл сімейних доході українців та жителів ЄС у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Розподіл сімейних доходів, (у відсотках від заробітної плати) [18; 9]

	Україна	Країни ЄС
Продукти харчування	52	18
Одяг, взуття	3,3	14
Комунальні послуги	9,3	6
Побутова техніка	2	1
Лікування	5	12
Відпочинок	1,8	3,6
Заощадження	25,3	54,6

Провівши порівняння ми бачимо, що середньостатистичний європеєць значно менше витрачає на харчування, комунальні послуги ніж українець. Та більше витрачає на відпочинок та на заощадження.

Отже, сімейні доходи використовуються за різними напрямами. Основні серед них такі: на харчування; придбання товарів широкого вжитку і довгострокового користування; оплату соціально-культурних і комунально-побутових послуг; сплату податків і різних платежів; заощадження та нагромадження; інші, часто непередбачені витрати. Також спостерігаються в Україніа остання роки скорочення витрат на харчування, зниження витрат на непродовольчі товари, збільшення оплати послуг.

Порівнявши розподіл сімейного бюджету в Україні та країнах ЄС можна прийти до висновку, що українці витрачають на харчування понад 50 % від сукупного сімейного доходу, а європейці тільки 18 %. Але дохід значно відрізняється. Тому не можна сказати, що українці витрачають на певний вид діяльності набагато більше.

Висновок

З даної курсової роботи можна зробити наступні висновки:
сімейний бюджет залежить від економічного стану держави, скорочення робочих місць, що спричиняє збільшення безробіття; невидача і затримка у виплаті зарплати - все це впливає на доходи й витрати родини.

Бюджет - це фінансовий план, який підсумовує доходи, і витрати родини за певний період часу. Для того щоб ефективно використовувати свої доходи, сім'я повинна правильно скласти свій бюджет, ретельно планувати купівлі та робити заощадження для досягнення своїх цілей.

Для складання сімейного бюджету необхідно складання списку всіх джерел доходів членів сім'ї. Це зарплата, соціальні допомоги і відсотки на заощадження. У статті витрат потрібно перерахувати все, за що треба заплатити протягом місяця: квартплата і послуги, харчування, проїзд, сплата податків та внесків. У плануванні витрати так само включаються і заощадження на майбутнє. Якщо доходи дорівнюють витратам, то це збалансований бюджет. Якщо передбачувані витрати перевищують доходи, то цей бюджет має дефіцит. Бюджет, в якому доходи перевищують витрати, буде мати надлишок. Якщо доходи перевищують витрати, необхідно виключити з планів зайві покупки, щоб збалансувати бюджет.

Робота також допомогла зрозуміти, що таке сімейний бюджет, зрозуміти з чого він формується, яку допомогу надає держава для його формування та в доповненні до цього навчитися правильно, розпланувати свої витрати, не завдавши шкоди сімейному бюджету.

Істотний вплив на формування доходів населення надають виплати за програмами державної допомоги, за рахунок цих джерел здійснюються пенсійне забезпечення, утримання тимчасово непрацездатних громадян, виплачуються різного виду допомоги (на догляд за дітьми, медичне обслуговування, малозабезпеченим сім'ям на дітей; виплати допомоги по безробіттю).

Співвідношення в доходах населення частки трансфертних виплат і заробітної плати відіграє важливу роль у формуванні економічної поведінки індивідуума. З метою захисту інтересів малозабезпечених громадян та недопущення зниження рівня добробуту нижче гранично допустимого в даних конкретних умовах держава встановлює пороговий мінімум в доходах, що не обкладається податком. У той же час для високих доходів встановлюються прогресивно більш високі ставки податків.

Список використаної література

1. Бєляєв О. О. Політична економія: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. О. Бєляєв, А. С. Бебело. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 328 с.

2. Борисов Є. Ф. Хрестоматія з економічної теорії / Є. Ф. Борисов. -- М.: Ін-т економіки, 2002. -- № 1. -- 320 с.

3. Горєлова М.Ю. Управляйте сімейним бюджетом професійно!/ М. Ю. Горєлова. -- К.: КНЕУ, 2009. -- 370 с.

4. Доходы среднего украинца и среднего европейца [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://posovesti.com.ua/News.aspx?newsID=939

5. Євростат: Доходи європейців у найбагатших і найбідніших регіонах ЄС відрізняються майже на 650 % [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/02/20/187955

6. Журавльова Г. П. Економічна теорія / Г. П. Журавльова. - М.: Улан-Уде, 2006. - 274 с.

7. Розподіл статей сімейного бюджету./ А. Гребенюк // Сімейне благополуччя. - 2008. - № 6. - С. 24 - 26.

8. Планування сімейного бюджету. / Д. Мартинов // Малюк і мама. - 2007. - № 12. - С. 12 - 14.

9. На что тратят деньги в Европе? [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://famlife.narod.ru/na_chto_tratyat_dengi_v_evrope.html

10. Пенсійний фонд України. [Електронний ресурс] // Режим доступу:

http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article?art_id=207631&cat_id=122125

11. Попов О. І. Економічна теорія / О. І. Попов. - М.: Пітер, 2001. - 365 с.

12. Розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 року [Електронний ресурс] // Режим доступу:

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SH000004.html

13. Скільки заробляють українці? [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.from-ua.com/eco/654d808bb50a7.html

14. Сколько зарабатывал в 2011 году среднестатистический европеец [Електронний ресурс] // Режим доступу:

http://berserkspb.livejournal.com/1817.html

15. Соціальні пенсії в Україні: умови виплати, розмір, порядок оформлення. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.urisc.com.ua/2012/07/19/%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96

16. Сучасний економічний словник / [ред.-упоряд. Райзберг Б. А., Лозівський Л. Ш., Стародубцева Є. Б.] - 5-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2010. - 495с.

17. Украинский средний класс. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://narodna.pravda.com.ua/rus/politics/48610165292e8/

18. Тараданов А. А. Сімейне благополуччя як соціальна технологія / А. А. Тараданов. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 356 с.

19. Узагальнення економіки та її вплив на соціально трудову сферу./ А. Фолот // Україна аспекти праці. - 2011. - №3. - С. 23 - 32.

20. Українці витрачають на їжу найбільше в Європі. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tsn.ua/groshi/ukrayinci-vitrachayut-na-yizhu-naybilshe-u-evropi.html

Размещено на Allbest.ru

...