Категорія зайнятості в економічному аспекті

Більш конкретизоване вираження зазначених прав та обов`язків громадян а також державне регулювання трудових відносин знаходимо у Кодексі законів про працю України. Глава ІІІ-А, що має назву “Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників” має посилання на безпосереднє регулювання зайнятості відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”.

Закон України "Про зайнятість населення" є комплексним законодавчим актом, що містить норми адміністративного права, права соціального забезпечення, трудового права. Цей Закон комплексно регулює спільний об'єкт - сферу зайнятості, й кожна з названих галузей права має тут свій предмет.

На цьому прикладі наочно видно яка не проста проблема співвідношення системи трудового права і трудового законодавства. Можливо, доцільним було б увести у науковий обіг два поняття - трудове законодавство і законодавство про працю. У першому випадку слід розуміти акти, котрі містять виключно норми трудового права (КЗпП, закони про відпустки, про оплату праці, про колективні договори і угоди), у другому - акти, котрі поряд з нормами трудового права містять норми інших галузей права.

Якщо трудове законодавство містить систему правових норм, проникнутих єдиними принципами, методами, засобами, притаманними лише для сфери найманої праці, то законодавство про працю являє собою сукупність правових норм, пронизаних різними методами у різних пропорціях, і має більш широку сферу застосування - соціальну сферу.

Державні гарантії зайнятості населення закріплені в статтях 4 і 5 Закону України "Про зайнятість населення". Безкоштовне сприяння в підборі відповідної роботи і працевлаштуванні є однією з основних (але не єдиною) державних гарантій права на вибір виду діяльності.

Законом України "Про зайнятість населення" встановлено додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення. Мова йде про працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці.

З метою працевлаштування вказаних категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5% загальної чисельності робочих місць за робітничими професіями, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

Згідно із п. 1 Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. №578 (Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. - 1998. - №7), броня - це кількість робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту; квота робочих місць - це закріплена норма робочих місць, в тому числі з гнучкими формами зайнятості, у відсотках до кількості робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.

У Положенні вказується, що до громадян, які потребують соціального захисту і надання першого робочого місця (підп. "в" і "д" ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення"), належать:

· молодь до 18 років;

· громадяни старші 18 років, які закінчили або припинили навчання в середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних навчальних закладах, звільнилися зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, не пізніше календарного року з дня закінчення навчання, звільнення з військової (невійськової) служби;

· діти (сироти), які залишилися без піклування батьків, а саме: діти, які не досягли 18 років; вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти після закінчення навчальних закладів (очної форми навчання), але не пізніше досягнення ними 23-річного віку, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, протягом календарного року з дня закінчення навчання;

· громадяни, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування, які вважаються такими, що потребують соціального захисту, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, не пізніше календарного року з дня звільнення після відбуття покарання або примусового лікування.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" місцеві ради спільно з підприємствами (об'єднаннями), установами й організаціями, громадськими організаціями інвалідів, з участю відділень Фонду України соціального захисту інвалідів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі, на основі пропозицій органів Міністерства праці та соціальної політики України щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, для всіх підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності й господарювання) в розмірі не менше 4% від загальної чисельності працюючих; а якщо працює від 15 до 25 осіб - встановлюється норматив у кількості одного робочого місця.

У забезпеченні зайнятості населення беруть участь державні органи двох видів: загальні й спеціальні. Загальне керівництво працевлаштуванням і його організація покладені на Міністерство праці та соціальної політики України і його органи на місцях.

Спеціальним органом працевлаштування виступає державна служба зайнятості, яка складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних, міжрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення.

До складу професійної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи та організації, підпорядковані службі зайнятості.

Діяльність державної служби зайнятості здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних організацій і органів місцевого самоврядування.

Її діяльність фінансується за рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення, передбачених на такі цілі.

Права та обов'язки державної служби зайнятості закріплені в ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення", Положенні про державну службу зайнятості, затвердженому постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. (із змін. і доп., внес. постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1993 р. №315, від 14 вересня 1998 р. №1435) (ЗП УРСР. - 1991. - №6. - Ст. 50; ЗП України. - 1993. - №10. - Ст. 200; Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. - 1998. - №9).

Діяльність державної служби зайнятості є посередницькою між громадянами, які звернулись до неї за допомогою, та підприємствами, установами, організаціями. Її направлення є обов'язковими для підприємств лише щодо осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Ці категорії громадян зазначені у ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення", а також інваліди. Щодо інших громадян, які мають направлення служби зайнятості, то підприємства, установи, організації вправі відмовити їм у прийнятті на роботу. Але така відмова має бути обґрунтованою, оскільки ст. 22 КЗпП містить одну з найважливіших гарантій трудових прав працівників - заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.

До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом або у вільний від навчання час. Послуги служби зайнятості для громадян безкоштовні.

Крім державної служби зайнятості посередницьку діяльність у працевлаштуванні здійснюють суб'єкти підприємницької діяльності. Ст. 18 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності можуть надавати платні послуги, пов'язані з профорієнтацією населення, посередництвом у працевлаштуванні громадян в Україні та за кордоном, лише на підставі дозволу (ліцензії), який видається Державним центром зайнятості.

Розділ 4. Проблеми зайнятості в Україні та перспективи їх розв'язання

зайнятість праця безробіття

В сучасних умовах розвитку економіки особливої актуальності набувають проблеми ефективної зайнятості населення України, створення ринку робочої сили і запобігання масового безробіття. Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість яких залежить від товарного ринку. Кон'юнктура ринку формується під впливом стану економіки, способу господарювання і структурних змін, технічного і організаційного рівня підприємств, кількісно-якісної збалансованості засобів виробництва і робочої сили. Ринок праці стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства.

Ринок праці є складовою частиною економічної системи країни. А отже, він дзеркально відображає більшість політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в державі та фокусує в собі найгостріші проблеми: високий рівень безробіття, посилення структурних диспропорцій зайнятості, неконтрольований відтік робочої сили за кордон, зміни в якості робочої сили і мотивації праці, падіння рівня доходів населення тощо. Вирішення широкого спектру проблем у соціально-трудовій сфері може бути забезпечене шляхом підвищення ефективності функціонування ринку праці, що припускає, з одного боку, підвищення гнучкості ринку праці, з іншого боку, забезпечення дотримання соціальних прав і гарантій.

Безробіття розглядається як явище, що засвідчує порушення рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням від норми, оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової економіки і в різні часи.

У той же час безробіття породжує найтяжкі негативні соціально-економічні наслідки. Незайнята робоча сила свідчить про недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менше заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний і інвестиційний попити, скорочує обсяги заощаджень у населення і наносить людині найтяжку психологічну травму.

Важливим здобутком нашої країни на етапі становлення ринкової економіки є створення системи соціального захисту населення від безробіття, що ґрунтується на принципах соціального страхування. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування заклали фундамент формування системи соціального страхування.

Загалом сучасному ринку праці в Україні притаманні такі ознаки як перевищення пропозиції робочої сили над попитом, низька ціна робочої сили, зниження зайнятості у сфері суспільного виробництва, зростання чисельності незайнятого населення, низька частка офіційно зареєстрованих безробітних, зростання молодіжного безробіття, регіональні диспропорції між наявністю і потребою в робочій силі, низька професійна й особливо територіальна мобільність трудових ресурсів, еміграція висококваліфікованої робочої сили тощо.

За даними Державної служби статистики України, у 2011 році чисельність зайнятого населення у віці 15-70 років, у порівнянні з 2010 роком, збільшилася на 58,2 тис. осіб та становила 20,3 млн. осіб. Рівень зайнятості населення зріс з 58,5% у 2010 році до 59,2% у 2011 році.

Зростання зайнятості населення у 2011 році супроводжувалося скороченням безробіття.

Чисельність безробітних в середньому за 2011 рік зменшилася на 52,9 тис. осіб і становила 1,7 млн. осіб. Рівень безробіття населення віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), знизився з 8,1% до 7,9% економічно активного населення.

Середньооблікова кількість штатних працівників в середньому по Україні у березні 2012 року збільшилася на 66,9 тис. осіб та становила - 10612,7 тис. осіб. Зростання кількості найманих працівників відбулося у сільському та лісовому господарстві, торгівлі та ремонті, фінансовій діяльності, державному управлінні, у сфері операцій з нерухомим майном, діяльності готелів, ресторанів та надання послуг підприємцям.

Відповідно до чинного законодавства, з метою забезпечення офіційного оформлення трудових стосунків, протягом січня-квітня 2012 року в центрах зайнятості було зареєстровано 152,3 тис. трудових договорів між працівниками та фізичними особами-підприємцями. Загальна кількість працюючих за договорами (з урахуванням зареєстрованих у попередніх роках), збільшилася на 22,0 тис. осіб та становила 1025,5 тис. осіб. В той же час, протягом січня-квітня 2012 року було знято з реєстрації 126,5 тис. договорів (у січні-квітні 2011 року - 134,1 тис. договорів).

У січні-квітні 2012 року у базі даних державної службі зайнятості налічувалося 443,9 тис. вакансій від роботодавців.

Укомплектування вакансій ускладнюється через невідповідність професійно-кваліфікаційного рівня безробітних вимогам роботодавців; транспортну недоступність певної кількості робочих місць, особливо в сільській місцевості; ускладнення можливості регіонального перерозподілу робочої сили через високу вартість житла; низький розмір запропонованої заробітної плати (у 26% вакансій розмір запропонованої заробітної плати дорівнював мінімальній, лише у 5% вакансій пропонувалася заробітна плата вища за середню по відповідному регіону).

Протягом січня-квітня 2012 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 919,4 тис. незайнятих громадян, в тому числі 30,1 тис. незайнятих громадян або 3,3% від загальної чисельності, зареєстровані не за місцем постійного проживання. Статус безробітного мали 757,4 тис. осіб.

За направленням центрів зайнятості у січні-квітні 2012 року було працевлаштовано 251,9 тис. незайнятих громадян, зокрема, за рахунок надання дотацій працевлаштувалися 11,2 тис. осіб; за рахунок виплати допомоги по безробіттю одноразово 4,0 тис. безробітних організували підприємницьку діяльність; не за місцем постійного проживання -17,4 тис. осіб.

Для забезпечення відповідності професійно-кваліфікаційного рівня громадян, що шукають роботу, вимогам роботодавців, державна служба зайнятості організовує професійне навчання безробітних. Перелік професій, за якими проходять навчання, постійно розширюється і на даний час складає майже 400 професій та спеціальностей. У січні-квітні 2012 року до професійного навчання за направленням служби зайнятості було залучено 102,2 тис. безробітних громадян.

З метою оперативного задоволення потреб економіки державна служба зайнятості створює власну мережу центрів професійного навчання дорослого населення. Такі центри працюють у Криму, Дніпропетровській, Донецькій, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Одеській, Рівненській, Сумській та Харківській областях.

Державна служба зайнятості надає можливість тимчасового працевлаштування, як безробітним, так і особам зайнятим трудовою діяльністю. Однією з дієвих форм матеріальної підтримки безробітних, надання можливості постійного закріплення на робочому місці - є організація оплачуваних громадських робіт. Протягом січня-квітня 2012 року до оплачуваних громадських робіт було залучено 137,9 тис. осіб.

Станом на 1 травня 2012 року на обліку в центрах зайнятості перебувало 506,1 тис. незайнятих громадян. Статус безробітного мали 486,0 тис. осіб, з яких 352,1 тис. отримували допомогу по безробіттю.

Кількість вакансій станом на 1 травня 2012 року становила 78,3 тис., у тому числі: для робітників - 39,2 тис., для службовців - 27,9 тис. та 12,2 тис. - для осіб, які не мають спеціальної підготовки.

Ситуація на ринку праці України характеризується постійним попитом на кваліфікованих робітників з інструментом: слюсарів, токарів, фрезерувальників, електрогазозварників, малярів, мулярів, штукатурів тощо. Залишається значний попит на водіїв, продавців, кухарів, менеджерів зі збуту, трактористів, двірників та комірників. Також затребувані медсестри, лікарі, інженери, ІT-спеціалісти.

Будь-яке суспільство прагне оптимально використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, з метою реалізації виробничого потенціалу. Наявність безробіття у суспільстві свідчить про недовикористання трудових ресурсів. У цілому вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий.

Політика держави на ринку праці має бути спрямована на розвиток активної політики, що передбачає її спрямованість на скорочення рівня безробіття, тобто забезпечення можливості реалізації своєї трудової активності всім громадянам, а відповідно, забезпечення продуктивності зайнятості всього населення. Таким чином, активна політика складається із заходів спрямованих на:

- збільшення попиту на робочу силу з боку як держави, так і приватного сектору економіки;

- підвищення конкурентоспроможності робочої сили та забезпечення відповідності робочої сили і робочих місць;

- вдосконалення процесу працевлаштування.

Також доцільно внести до чинного законодавства дозвіл про надання працівникові на період вимушеної відпустки можливості працевлаштування за сумісництвом на повний робочий час. Необхідно прискорити перехід до міжнародних форм обліку і статистики в галузі праці й зайнятості, що забезпечить проведення більш широкого аналізу неповної зайнятості працюючих і розробку конкретних заходів на коротко- та середньострокові терміни. Відзначимо, що в Україні необхідно дещо зменшити ставки відрахувань роботодавців та найнятих осіб до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що сприятиме макроекономічній стабілізації та підвищенню рівня робочих місць.

Зазначені заходи будуть однією з передумов стабілізації фінансово-економічного стану нашої країни, підвищення економічної активності та зростання кількості робочих місць.

В нинішніх економічних умовах безробіття, особливо серед молоді, є однією з найгостріших проблем. . Появу безробіття спричиняє низка чинників, серед яких:

- демографічні зміни у чисельності та складі робочої сили (народжуваність і старіння населення, співвідношення показників його приросту, смертності тощо);

- невідповідність освітньо-кваліфікаційних характеристик потенційних працівників потребам економіки, зокрема ринку праці;

- невідповідність заробітної плати умовам і характеру праці (зокрема висококваліфікованої);

- дискримінація на ринку праці окремих груп населення (жінок, молоді, осіб похилого віку, інвалідів);

- сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Загострення проблеми безробіття супроводжується економічними втратами, насамперед зменшенням валового національного продукту (ВНП), його відставанням від потенційного ВНП, що визначається, виходячи з припущення існування природного рівня безробіття й певних «нормальних» темпів економічного зростання. Чим вищий рівень безробіття, тим більше відставання ВНП.

Однією з найпроблемніших частин загальнонаціонального ринку праці сьогодні є молодіжний сегмент. Пошуки першого робочого місця, невідповідність рівня та якості отриманої освіти професійним обов'язкам, відсутність досвіду роботи, невідповідність запитів молоді щодо працевлаштування та пропозицій роботодавців посилюють напруження на ринку праці.

Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли пропозиція на ринку праці перевищує попит, але через неадекватно низьку заробітну плату багато сфер діяльності (медицина, освіта, житлово-комунальне господарство тощо) відчувають гострий дефіцит робочої сили, що збільшується з кожним роком. Отже, в Україні молодь стає незадіяним трудовим ресурсом, невикористаним потенціалом, причому досить гостро сприймає такий свій стан. За даними Інституту Горшеніна (2011 р.), проблема працевлаштування визначається студентською молоддю як найактуальніша - 64,5 % опитаних відповіли, що саме це питання турбує їх найбільше.

Найгостріше проблема безробіття постає в контексті отримання першого робочого місця - група 15-24 років охоплює максимальну кількість випускників начальних закладів, і саме вони найменш затребувані на ринку праці серед категорій молоді.

Масове молодіжне безробіття виникає через відсутність професійної перспективи, можливостей реалізації інтелектуального потенціалу. Як наслідок, частина працівників з високим трудовим потенціалом прагне залишити країну і передусім це стосується молодих осіб із високим рівнем освіти й професійної підготовки за інженерними спеціальностями та у фундаментальних галузях науки. Для попередження відпливу кадрового потенціалу молоді та підтримки молодих фахівців держава пропонує механізм забезпечення молоді першим робочим місцем, але він неефективний.

Високий рівень безробіття серед випускників вищих навчальних закладів можна пояснити тим, що в Україні немає прогнозування суспільної потреби в тих або інших спеціалістах на близьку й далеку перспективи. І якщо в недалекому минулому (2000-2005 рр.) більшість випускників вищих навчальних закладів складали інженери, то сьогодні - це економісти, юристи, психологи, що не мають реальних шансів на працевлаштування за фахом, незважаючи навіть на квоту для молодих фахівців економічних спеціальностей. У кращому разі, за умови реєстрації в Державній службі зайнятості, на них чекає перспектива перепідготовки.

Ситуація, що склалася із працевлаштуванням молодих дипломованих фахівців на ринку праці України, суттєво ускладнюється проявами гендерної дискримінації: різне ставлення роботодавців до фахівців чоловічої та жіночої статі, що зумовлює конкретні рішення щодо надання місця праці.

Безробіття є значущим стимулятором активності працюючого населення, але для економічного розвитку - це тягар. За умов недостатності заходів щодо контролю за ним та сприяння повній зайнятості безробіття призводить до негативних наслідків, які можна умовно розділити на соціальні (посилення соціального напруження та соціальної диференціації, загострення криміногенної ситуації, падіння трудової активності) та економічні (скорочення податкових надходжень, зменшення ВВП, падіння життєвого рівня населення, зростання витрат на допомогу безробітним, скорочення виробництва).

Отже, безробіття призводить до соціального напруження та погіршення рівня життя людей, демографічних і соціальних втрат, завдає економічних збитків. Тому основними заходами, які слід вживати для зменшення рівня безробіття, передусім серед молоді, можуть бути такі:

1. Вдосконалення системи стажування студентів останніх курсів на підприємствах, в установах та організаціях для набуття практичного досвіду роботи. Доцільно також організовувати експериментальні підприємства у навчальних закладах, сприяти частковій оплачуваній зайнятості студентів за фахом, який вони отримують.

2. Проведення досліджень з метою визначення спеціальностей, професійних навиків та рівня кваліфікації, якими мають володіти випускники. Важливо враховувати результати цих досліджень у навчальних програмах. Крім того, участь у дослідницькій роботі може стати «першим робочим місцем» для студентів відповідних спеціальностей (наприклад, до проведення даних досліджень можуть залучатися соціологічні лабораторії вищих навчальних закладів).

3. Створення механізму фінансової та/або іншої підтримки підприємств, установ та організацій, що беруть участь у реалізації програми з надання першого робочого місця випускникам.

4. Організація профорієнтаційних тренінгів та навчання з пошуку роботи, розповсюдження матеріалів щодо проблем зайнятості, поширення інформації про стан ринку праці, потенційних роботодавців тощо з метою створення умов для трудового самовизначення працівників.

5. Проведення інформаційних і навчальних семінарів і тренінгів щодо можливостей працевлаштування, активізації власних зусиль у вирішенні проблем зайнятості, підвищення самооцінки потенційних пошукачів роботи.

6. Розширення досвіду організації зустрічей із роботодавцями (ярмарки вакансій) та колишніми безробітними, які успішно знайшли роботу чи заснували власний бізнес. Доцільно також забезпечити широке висвітлення позитивного досвіду засобами масової інформації.

7. Посилення координації міжнародної діяльності в частині інформаційного обміну з питань молодіжної зайнятості, забезпечення обміну студентами з метою стажування, виконання волонтерських і тимчасових робіт тощо.

Размещено на Аllbеst.ru