Модель загальної рівноваги Вальраса та її практичне застосування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет

ім. Вадима Гетьмана

Реферат

з дисципліни «Моделі економічної динаміки»

на тему: «Модель загальної рівноваги Вальраса та її практичне застосування»

Виконав:

студент 4 курсу 1 групи

факультету ІСІТ

спеціальності 6502

Київ - 2012

План

Вступ

1. Створення моделі загальної економічної рівноваги

2. Концепція економічної рівноваги Вальраса

3. Практичне застосування моделі загальної економічної рівноваги Вальраса

Вступ

Проблема рівноваги -- не лише теоретична проблема. Порушення пропорцій між секторами і галузями економічних систем відбувається нерідко через прорахунки, помилкові висновки тих, на кого покладено прийняття визначальних рішень. Глибокі потрясіння економічного організму з метою відновлення зруйнованих зв'язків, наприклад, шляхом навмисного використання методів "шокової терапії", не обов'язково веде до бажаних результатів.

Основоположником теорії загальної економічної рівноваги вважається Леон Вальрас. Хоч його і називають інколи "чистим теоретиком", Вальрас не обмежився теоретичними дослідженнями, а застосував свої розробки на практиці. В центрі уваги Вальраса знаходилась загальнотеоретична проблема -- проблема загальної економічної рівноваги. її основний зміст можна звести до відповідей на три питання:

1. Чи досягається рівновага насправді?

2. Чи є ця рівновага (якщо вона досягається) стійкою?

3. Які умови стійкості рівноваги?

Вальрас виходив з того, що рішення проблеми може бути досягнуто за допомогою математичного апарату. Побудувавши досить складну систему взаємозв'язаних рівнянь, він доводить, що система рівноваги може бути досягнута як якийсь "ідеал", до якого прагне конкурентний ринок.

1. Створення моделі загальної економічної рівноваги

Як відомо, економіка - надзвичайно складна й багатогранна система, що охоплює різні сектори й ринки. Як вони функціонують у найбільш загальному виді? Наскільки стійкі багатоаспектні параметри економіки На основі яких принципів установлюється взаємодія цін, витрат, обсягів попиту та пропозиції на різних ринках? Чи приймає цю взаємодію форму "рівноважності" або ринковий механізм діє у зворотному напрямку Знайти відповіді на ці питання спробував швейцарський економіст-математик Леон Вальрас.

На відміну від Маршалла Вальрас зайнявся не прикладний, а загальнотеоретичною проблемою - проблемою загальної економічної рівноваги. Її основний зміст можна звести до трьох питань:

1.) чи досяжне ринкова рівновага на ділі;

2.) чи є ця рівновага (якщо воно досяжно) стійким;

3.) які умови стійкості рівноваги Вальрас виходив з того, що рішення проблеми може бути досягнуте з використанням математичного апарата. Побудувавши досить складну систему взаємозалежних рівнянь, він доводить, що система "рівноважності" може бути досяжна як якийсь "ідеал", до якого прагне конкурентний ринок.

Увесь економічний світ Вальрас розділив на дві більші групи: фірми й домогосподарства. Фірми виступають на ринку факторів як покупці й на ринку споживчих товарів як продавці. Домашні господарства - власники факторів виробництва - виступають у ролі їхніх продавців і в той же час як покупці споживчих товарів.

Побудувавши досить складну систему взаємозалежних рівнянь, Вальрас доводить, що система рівноважності може бути досяжна як якийсь "ідеал", до якого прагне конкурентний ринок. Положення, що одержало назву закону Вальраса, говорить: у стані рівноваги ринкова ціна дорівнює граничним витратам. Таким чином, вартість суспільного продукту дорівнює ринкової вартості використаних на його випуск виробничих факторів; сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції; ціна й обсяг виробництва не збільшуються й не зменшуються.

Побудована на основі цієї теоретичної концепції модель Вальраса є модель загальної економічної рівноваги, свого роду одномоментний знімок національного господарства в "чистому" виді. Що стосується стану рівноваги, то воно, по Вальрасу, припускає наявність трьох умов:

* по-перше, попит та пропозиція факторів виробництва рівні; на них установлюється постійна й стійка ціна;

* по-друге, попит та пропозиція товарів (і послуг) також з і реалізуються на основі постійних, стійких цін;

* по-третє, ціни товарів відповідають витратам виробництва

У цій моделі ролі продавців і покупців постійно міняються. Всі витрати виробників товарів перетворюються в доходи домашніх господарств, а всі витрати домашніх господарств - у доходи виробників (фірм.).

Ціни факторів залежать від обсягів виробництва, від попиту, а виходить, від цін на вироблені товари. У свою чергу, ціни на товари залежать від факторних цін.

Для нормального функціонування системи повинне встановлюватися відповідність між попитом та пропозицією (факторів і товарів.). Ціни факторів повинні відповідати витратам фірм; доходи фірм - "сполучатися" з витратами домашніх господарств.

Стан рівноваги припускає наявність трьох умов:

- по-перше, попит та пропозиція факторів виробництва рівні; на них установлюється постійна й стійка ціна;

- по-друге, попит та пропозиція товарів (і послуг) з і реалізуються на основі постійних, стійких цін;

- по-третє, ціни товарів відповідають витратам виробництва.

Перші дві умови припускають рівність пропорцій обміну. Третя умова виражає рівновага в сфері виробництва.

2. Концепція економічної рівноваги Вальраса

Весь економічний світ Вальрас розподілив на дві великі групи: фірми і домашні господарства. Фірми виступають на ринку факторів як покупці і на ринку споживчих товарів як продавці. Домашні господарства -- власники факторів виробництва -- виступають у ролі їх продавців і водночас покупців споживчих товарів (рис. 1).

У цій моделі ролі продавців і покупців постійно змінюються. Всі витрати виробників товарів перетворюються у доходи домашніх господарств, а всі витрати домашніх господарств -- у доходи виробників (фірм).

Ціни факторів залежать від обсягів виробництва, від попиту, а отже, від цін на товари, які виробляються. У свою чергу ціни на товари залежать від факторних цін.

Для нормального функціонування системи має встановлюватися відповідність між попитом і пропозицією (факторів і товарів). Ціни факторів мають відповідати витратам фірм; доходи фірм --."поєднуватися" з витратами домашніх господарств.

Рівновага є стійкою, тому що на ринку діють сили, які вирівнюють відхилення і відновлюють її. Проміжні, "неправильні" ціни поступово виключаються. Цьому сприяє розвиток вільної конкуренції.

Відзначимо деякі ідеї і положення, що покладені в основу теорії загальної економічної рівноваги (за Вальрасом):

-- всяке ринкове господарство прагне до рівноваги у вигляді тенденції;

-- існує принцип взаємозалежності основних елементів ринкової економіки, який забезпечує єдність системи і впливає на реалізацію прагнень до рівноваги;

-- вихідним пунктом аналізу рівноваги є аналіз обміну продуктами між виробниками і споживачами, який здіснюється на основі взаємови-гідності та еквівалентності.

Рівновага в економіці не зводиться до ринкової рівноваги, але вона може бути досягнута лише через ринковий механізм, через обмін. Основним інструментом у цьому механізмі є ціна. Вирівнювання попиту і пропозиції товарів відбувається через "намацування", пошук взаємоприйнятних цін, які виступають у вигляді цін рівноваги.

Рівновага цін установлюється у точці рівноваги між корисністю товару і витратами на його виробництво. Ціна виступає як регулятор пропозицій обміну. Вона забезпечує поєднання ступеня корисності споживної вартості з рівнем витрат. Для покупця ціна виступає як критерій оцінки корисності певного товару стосовно корисності інших товарів. Для продавця корисність ціни визначається співвідношенням виручки і витрат, необхідних для виробництва товару.

Вальрас підрахував, що ціни на споживчі товари залежать від цін факторів (ренти, процента, заробітної плати). У свою чергу ціна фак-торів виробництва залежить від цін споживчих товарів (продуктів харчування, одягу, взуття, транспортних засобів). Між учасниками обмінних операцій має дотримуватися принцип рівнозначних угод. Ціна однієї підсистеми залежить від цін іншої підсистеми. Кількість грошей, які сплачуються за фактори виробництва, має відповідати кількості грошей, які сплачуються за споживчі товари. Рівновага на ринках факторів виробництва узгоджується з рівновагою на ринках споживчих товарів.

На ринку встановлюється одна ціна для рівнозначних товарів. Ця ціна вирівнює пропоновану кількість з потребою кількості; пропозиція узгоджується з раннім попитом, попит відповідає пропозиції. Ціна товарів відповідає витратам, їх граничній корисності.

3. Практичне застосування моделі загальної економічної рівноваги Вальраса

Загальна економічна рівновага, за визначенням Л.Вальраса - це стан, при якому ефективна пропозиція і ефективний попит на виробничі послуги урівнюються на ринку послуг; ефективна пропозиція і ефективний попит на продукти урівнюються на ринку продуктів, і, накінець, продажна ціна дорівнює витратам виробництва у виробничих послугах.

Аналіз рівноваги Л.Вальрас почав із сфери обміну, де здійснюється взаємодія виробників і споживачів, де реалізується вироблений готовий продукт.

Модель рівноваги Вальраса у сфері обміну.

Прийнято умови для аналізу:

1) обмін здійснюється за умови досконалої конкуренції;

2) ринкові ціни, які відображають сукупність економічних взаємозв`язків, являють собою мінові відношення (пропорції), які встановлюються між контрагентами (покупцями і продавцями).

3) на ринку контрагенти виступають одночасно і як продавці, і як покупці (для спрощення аналізу).

Приймаємо для аналізу:

k - вид товару, k = 1,2 ...m (є товарів).

i - споживачі i = 1,2 ...n (є споживачів).

xki - кількість товару k-го виду, яка купується і-им споживачем (потенційний попит).

xki - запас товару k-го виду, який є в наявності у і-го контрагента ринкових угод (потенціальна пропозиція).

Виходячи з прийнятих позначень:

1. Величина сукупного попиту всіх споживачів (контрагентів) на товари k-го виду:

2. Сукупна пропозиція всіма ринковими контрагентами, яка формується по товарах k-го виду:

В подальшому будемо виходити з того, що кожен контрагент-споживач здійснює свої покупки, строго виходячи з прагнення максимізувати корисність купованого набору товарів відповідно до наявної в нього деякої індивідуальної функції корисності:

Ui = Ui(x1i ,x2i …, xmi)

Отже, Ui - індивідуальна корисність речі.

Ступінь “прирощування” вказаної корисності стосовного кожного споживача і залежно від рівня споживання (покупки) того чи іншого виду товару може бути описана неперервними частковими похідними функції корисності:

(- rki = dui / dxki), де (k = 1,2…m, i = 1,2…n).

Вводиться, таким чином, нова величина - rki - гранична цінність (корисність) того чи іншого товару для того чи іншого контрагента (споживача) ринкової угоди.

В зв`язку з цим один із товарів зручно взяти як базовий товар за еквівалентний, а його відносну ціну - як ціннісну (вартісну) одиницю. Тобто, один з товарів вибираємо за масштаб цін і використовуємо для виміру цінності (корисності) інших товарів з ряду k1 (rmi).

За такий товар приймаємо m-ий товар (за еквівалент) і його відносну ціну Pm беремо рівною 1.

Визначимо відносні ціни решти товарів:

Pk = rki / rmi (k = 1,2,…,m-1),

економічна ринкова рівновага

де rki - гранична корисність товарів із ряду k = 1,2,…,m-1;

rmi - гранична корисність товару m, взятого за еквівалент;

Pk - відносна ринкова ціна k-го виду товарів.

Однією з основних умов досягнення ринкової рівноваги в моделі обміну Л.Вальраса є вирівнювання відносних цін в результаті ринкових угод і вибір відповідних граничних цінностей rki по кожному виду товару між всіма n контрагентами-споживачами відносних цін.

В подальшому аналізі Л.Вальрас припускає, що в процесі обміну сукупна придбана ринкова цінність товарів (в ході угод кожним і-им споживачем) визначається як:

- ринкова ціна придбаних товарів, а ринкова цінність початкового запасу товарів, якою володів той же самий контрагент до укладання угоди визначається як:

 - ринкова ціна проданих товарів.

Фактично ця цінність початкового запасу товарів передається в обмін іншим покупцям на куповані товари. Отже, повинна виконуватись рівність, яка виступає як умова еквівалентності обміну:

, (i = 1,2,…,n)

На кінець, як ми знаємо, при обміні важливим є рівність попиту і пропозиції:

Dk = Sk, або в розгорнутому вигляді:

.

Таким чином, рівновага в сфері обміну за моделлю Л.Вальраса описується такими рівняннями:

Pk = rki / rmi , де k = 1,2,…,m-1, і = 1,2,...,n

Показує встановлення відносної ціни товарів k-го роду при виборі товару m за еквівалент;

, i = 1,2,…,n

Показує, що обсяг покупок на ринку дорівнює обсягу початкового запасу товару k-го виду, який пропонується до обміну (з врахуванням цін Pk);

, де k = 1,2,...,m, x0.

Показує рівність між величиною сукупного попиту всіх споживачів (контрагентів) на товару k-го виду і величиною сукупної пропозиції по товарах k-го виду, яка формується всіма ринковими контрагентами.

Виходячи з цих рівнянь можна визначити рівноважні значення xki ,pk, які описують ефективне функціонування ринку для кожного споживача.

Висновки: з моделі Вальраса випливають наступні висновки.

1. Існує взаємозв'язок і взаємозумовленість цін (регулюючі інструменти) не лише на ринку товарів, але і на всіх інших ринках. Ціни на споживчі товари встановлюються у взаємозв'язку і взаємодії з цінами на фактори виробництва, ціни на робочу силу -- з урахуванням і під впливом цін на продукти і т. п. Рівноважні ціни встановлюються у результаті взаємодії всіх ринків (ринку товарів, ринку праці, грошового ринку).

2. Математично доводиться можливість існування рівноважних цін одночасно і на всіх ринках. До цієї рівноваги "прагне" ринкова економіка. Але "ідеал" існує лише у теорії. Повна рівновага всіх цін на всіх ринках існує як теоретична абстракція.

3. Із теорії економічної рівноваги, якої теоретично можна досягнути, випливає висновок про відносну стійкість системи ринкових відносин. "Намацування" рівноважних цін відбувається на всіх ринках і в остаточному підсумку приводить до рівноваги попиту і пропозиції на всіх ринках.

4. Рівновага в економіці не зводиться до рівноваги обміну, до ринкової рівноваги. Із теоретичної концепції Вальраса випливає принцип взаємозв'язку і взаємозалежності основних елементів ринкової економіки. Це вихідне положення для розуміння взаємозв'язку виробництва, споживання, доходів на макрорівні.

Список використаної літератури

1. Андреюк Н. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ Наталія Андреюк,. - К.: Кондор, 2004. - 174 с.

2. Базілінська О. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Олена Базілінська, Оксана Мініна; За ред. Олени Базілінської; М-во освіти і науки України. - 2-ге вид., перероб. і доп.. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 349 с.

3. Ватаманюк Остап З. Мікроекономіка: Навч. посіб.. -- Л. : Інтелект-Захід, 2004. -- 176с

4. Вініченко І. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ І. І. Вініченко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 265 с.

5. Гончарова Н.М. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. -- К. : МАУП, 2009. -- 304 с.

6. www.Wikipedia.org/models/dynamictheory.html

7. http://www.info-works.com.ua/econimichna_teoria/4053.html

Размещено на Allbest.ru