Банкрутство -- процес, у якому індивід чи організація, нездатна розрахуватися із кредиторами, позбавляється майна за рішенням суду і після цього розподіляється між кредиторами відповідно до встановленої законом черговості виплати боргів кредиторам, таких як податки і заробітна плата працівникам організації-банкрута [10, ст. 45]. Процес може бути ініційований або особою-боржником (добровільне банкрутство), або будь-ким з кредиторів, якому боржник не може виплатити борг (вимушене банкрутство). Доти, доки банкрут не розрахується з боргами, його фінансова діяльність жорстко обмежена.

Банкрутство з'явилося одночасно з виникненням банківської системи та торговельних відносин. Проте відродження інституту банкрутства пов'язане, передусім, з початком ринкових перетворень в економіці України. Цей інститут покликаний у добровільному чи примусовому порядку сприяти оздоровленню або ліквідації неплатоспроможних підприємств. Навіть у країнах із розвинутою економікою процес банкрутства є досить поширеним. Так, протягом останніх двох років відбулося сім з десяти найбільших банкрутств у історії США. Найбільшим банкрутом стала компанія WorldCom з активами в $ 107 млрд., яка відмовилася виконувати свої зобов'язання перед кредиторами у липні 2002 року. В Україні за три останні роки 69816 підприємств припинили своє існування, а 17833 збанкрутували [13 ].

Механізм банкрутства підприємств є інструментом перерозподілу ресурсів виробництва та їх передачі ефективному власнику, а також засобом захисту майнових прав кредиторів. В той же час протягом періоду становлення ринкових відносин в Україні механізм банкрутства не завжди використовували за своєю метою і він став засобом, що є альтернативним приватизації та для перерозподілу прав власності. Крім того, враховуючи особливість національної економіки, що полягає у наявності значної кількості збиткових підприємств, необхідно забезпечити можливість відновлення їх платоспроможності. Отже, дослідження формування та функціонування механізму відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами та пошук шляхів його вдосконалення є надзвичайно важливим і актуальним для України.

Процес банкрутства в Україні регулюється законом України «Про банкрутство» від 30 червня 1999 р. Зовнішніми ознаками неспроможності (банкрутства) є нездатність підприємства платити за боргами, якщо відповідні грошові зобов'язання або обов'язок не виконані ним протягом відповідного терміну з дати, коли вони повинні були бути виконані. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи й надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в арбітражний суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом [8].

В основу системи банкрутства покладена перш за все нова нормативно-правова база, спрямована не на ліквідацію виробничих потужностей підприємств-боржників, а на їх збереження, відновлення виробництва, забезпечення робочими місцями працюючого населення, збереження великої кількості платників податків, життєздатних клієнтів банківської системи.

Реалізація на практиці нової системи банкрутства за рахунок санації, як основної процедури, повинна забезпечити появу реальних, а значить, і ефективних власників, усунення від керівництва осіб, не здатних працювати в умовах ринкової економіки.

В розробці нової системи банкрутства в Україні брали активну участь члени Кабінету Міністрів, керівники інших центральних органів виконавчої влади, спеціалісти-практики в галузі банкрутства, судді арбітражних судів, широке коло зарубіжних фахівців, представники міжнародних фінансових організацій [9].

Суб'єктом банкрутства або банкрутом виступає боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо). Відповідно, боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Банкрутство наступає в разі неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності після настання встановленого строку сплатити грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності [14, ст. 121].

Технологія порушення та проведення процедури банкрутства щодо підприємства-боржника передбачає такі головні етапи її здійснення:

- мирова угода;

- досудова санація (інвестування капіталу);

- судова санація, включаючи і реструктуризацію підприємства-боржника;

- банкрутство і ліквідація.

Неправомірними діями при банкрутстві є дії керівника, власника організації-боржника, направлені на приховування майна або майнових зобов'язань, відомостей про майно, його розмір, місцезнаходження або іншу інформацію про майно, передача майна в інше володіння, відчуження або знищення майна, приховування, знищення, фальсифікація бухгалтерських та інших облікових документів, що відображають економічну діяльність. Відповідно до Кримінального кодексу, такі дії караються обмеженням свободи на певний строк або штрафом у визначеному розмірі.

Фіктивним банкрутством називається завідомо неправдива заява суб'єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобов'язання перед кредиторами та державою. Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржникові у задоволенні заяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом.

Умисним банкрутством є стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов'язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону.

Зважаючи на те, що банкрутство в Україні стало масовим явищем, прискорене запровадження процедур банкрутства за ініціативою як кредиторів, так і боржників стає ефективним інструментом прискорення економічних реформ. Гальмування цих процесів призводить до знищення виробничих потужностей, втрати робочих місць, а значить, і до соціальної напруги в трудових колективах підприємств, що опинилися в стані неплатоспроможності [20, ст. 57].

Причини банкрутства

Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи: 1) зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати; 2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві. Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства.

До основних причин відносяться:

1. Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності.

2. Істотна незбалансованість у рамках щодо тривалого періоду обсягів його грошових потоків.

3. Тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів.

Зовнішні фактори можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні фактори формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу та ін. До факторів, що відображають вплив зовнішнього середовища, слід віднести:

- форсовану лібералізацію економічної діяльності в умовах відсутності конкуренції;

- недостатній розвиток ринкової інфраструктури;

- непередбачувані зміни нормативно-правової бази;

- непристосованість українських підприємств до існування в умовах ринкової економіки, зумовлену розглянутими вище причинами;

- значне зменшення сукупного попиту на продукцію вітчизняного виробництва у зв'язку з падінням купівельної спроможності населення та споживачів інших категорій;

- відсутність протекціоністської політики з боку держави.

Внутрішні фактори, що визначають кризовий стан підприємства, можуть бути зведені до двох основних груп:

1) відставання від вимог ринку (за асортиментом, що пропонується, за ціною, якістю та ін.);

2) незадовільне фінансове керівництво підприємством. Аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів діяльності підприємств, що перебувають у кризовому стані, дав змогу виділити дві основні категорії:

- періодично неплатоспроможні підприємства, тобто підприємства, що тимчасово перебувають у кризовому стані й мають потенційні можливості вийти з нього;

- підприємства-банкрути.

У кризовому стані підприємство опиняється не відразу, а рух до нього починається з погіршення певних показників, які характеризують його зовнішнє і внутрішнє середовище, тобто з'являються симптоми банкрутства. До них належать:

1. Спад попиту на продукцію і зменшення обсягів виробництва.

2. Втрата клієнтів і покупців.

3. Зниження прибутковості виробництва.

4. Збільшення величини неліквідних оборотних коштів.

5. Неритмічність виробництва.

6. Низький рівень використання виробничого потенціалу і зниження рівня продуктивності праці.

7. Скорочення робочих місць.

8. Збільшення витрат на виробництво.

9. Припинення поточних платежів та систематичне порушення термінів погашення зобов'язань.

10. Зменшення потоку грошових коштів від здійснення операцій.

11. Падіння ринкової ціни цінних паперів і скорочення виплачуваних дивідендів.

Усі ці симптоми поділяють на дві групи:

-- ті, що характеризують тотальну заборгованість підприємства;

-- ті, що характеризують повну неплатоспроможність.

До підприємств, неплатоспроможність яких може бути оцінена як періодична, доцільно вжити певні антикризові заходи, в результаті здійснення яких такі підприємства можуть бути виведені зі стану неплатоспроможності. Якщо ж господарюючий суб'єкт фактично є банкрутом, то його подальше існування видається економічно недоцільним, оскільки воно безповоротно поглинає матеріальні, трудові, енергетичні ресурси, які могли б знайти раціональніше використання [26, ст. 64].

З метою запобігання фінансовій кризі на підприємстві та виявлення причин, що її зумовлюють, необхідно розробляти систему попереднього регулювання загрози банкрутства та комплекс попереджувальних заходів [19, ст. 92].

Право на визначення боржника банкрутом має арбітражний суд, який приймає відповідну постанову і призначає ліквідатора. Арбітражний суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна і (або) керуючого санацією боржника. За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, арбітражний суд призначає членів ліквідаційної комісії.

Ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури і з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

- забезпечує опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, за рахунок банкрута;

- виконує повноваження (права) керівника (органів управління) банкрута;

- виконує функції з управління і розпорядження майном банкрута;

- організовує проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута, застосовуючи діючі інструкції і методики;

- організовує проведення аналізу фінансового становища банкрута;

- забезпечує належне оформлення та зберігання всіх фінансово-господарських документів банкрута протягом ліквідаційної процедури;

- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо проведення дебіторської заборгованості банкруту [7].

Отже, чинним законодавством чітко визначені механізми здійснення процедури банкрутства на всіх її етапах та безпосередні виконавці на всіх стадіях її здійснення. Державне регулювання процедури банкрутства, перш за все, передбачає шляхи недопущення банкрутства, вказує на певні шляхи виходу підприємств з кризи методом санації як основної альтернативи банкрутству та ліквідації [5].

1.2 Методологічні основи визначення ймовірності банкрутства

Розробка системи оцінки фінансового стану підприємств в сучасних умовах ринкової економіки набуває надзвичайно важливого значення, адже підприємства є повністю самостійними господарюючими суб'єктами та, водночас вони не існують ізольовано, а в процесі своєї діяльності взаємодіють з іншими суб'єктами економічних відносин - власниками, робітниками, банком та кредиторами, постачальниками - і несуть повну відповідальність за результати своєї виробничо-господарської діяльності перед ними. Пріоритетним на сьогодні напрямком аналізу фінансового стану підприємства є оцінка схильності підприємства до банкрутства, що зумовлено зростанням значення проблеми банкрутства вітчизняних підприємств в умовах кризової економіки. Тому важливим завданням є розробка моделей оцінки схильності підприємства до банкрутства, що забезпечать попередження і своєчасне виявлення кризи [12, ст. 216].

Проблема оцінки схильності підприємства до банкрутства стоїть у центрі уваги досліджень і висвітлена в працях багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців, серед яких І.О. Бланк, І.Т. Балабанов, Л.А. Бернстайл, Л. Гапенскі, , Р. Холт, А.В. Чупіс, О.Н. Волкова, В.Т. Савчук, Г.В. Савицька та інші [11, ст. 54;27, ст. 131].

Використання моделей оцінки схильності підприємства до банкрутства дістало значне поширення в міжнародній практиці. Деякі моделі оцінюють схильність підприємства до банкрутства на основі показників рентабельності та ділової активності (модель Альтмана, модель Спрінгейта, модель Р. Лиса). Хоча орієнтація цих моделей на фактори рентабельності та ділової активності не завжди є виправданою. Адже, з одного боку збитковість підприємства і є свідченням загрози банкрутства, але це не означає, що підприємство обов'язково має збанкрутувати. З іншого боку висока рентабельність не виключає можливість банкрутства, адже може супроводжуватись незадовільними показниками ліквідності та фінансової стійкості, що є свідченням загрози банкрутства [25, ст. 24].

Модель Альтмана

Ця модель являє собою алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємства, заснований на комплексному обліку найважливіших показників, що діагностують кризовий фінансовий стан. На основі обстеження підприємств-банкрутів, Альтман визначив коефіцієнти значимості окремих факторів в інтегральній оцінці можливості банкрутства. Дана модель має такий вигляд:

а) 2-факторна модель оцінки вірогідності банкрутства підприємства. Вважається однією з простіших моделей прогнозування можливості банкрутства. Вона заснована на двох ключових показниках - коефіцієнті поточної ліквідності Кп і показникові частки позикових коштів Кз:

Z= - 0,3877 - 1,0736*Кп + 0,0579*Кз

Якщо результат виявляється від'ємним, то вірогідність банкрутства невелика. Позитивне значення Z вказує на високу імовірність банкрутства.

б) 5-факторна модель:

Z = 1,2*X1 + 1,4*X2 + 3,3*X3 + 0,6*X4 + 1,0*X5, де Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства; X1 - відношення оборотного капіталу до суми активів; X2 - відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів (рівень рентабельності капіталу); X3 - відношення операційного прибутку до суми пасивів (рівень прибутковості активів); X4 - відношення ринкової вартості акцій до заборгованості; X5 - відношення виручки до суми активів.

Результати численних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник може приймати значення в межах від -14 до 22. При цьому підприємства, для котрих Z?2,99 потрапляють в число фінансово стійких, підприємства, для яких Z<1,81 є безумовно нестабільними, а інтервал від 1,81 до 2,99 складає зону невизначеності.

Інші моделі оцінки схильності підприємства до банкрутства орієнтовані на фактор фінансової стійкості, що пов'язано з фінансовою структурою підприємства, ліквідністю, залежністю підприємства від кредитів ( модель Таффлера, логіт-модель Дж.А. Ослона, модель В.Кромонова, показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера) [29, ст. 141]. В даних моделях увага концентрується на показниках ліквідності, короткострокової та довгострокової заборгованості, платоспроможності, що не завжди дають змогу зробити правильну оцінку, адже підприємство може одночасно мати значну частину залучених коштів і при цьому забезпечити високу рентабельність за рахунок ефективного використання фінансових ресурсів

Модель Таффлера

Вона описує поведінку двох груп компаній: збанкрутілих і платоспроможних. Дана модель має наступний вигляд:

Z = 0,53*X1 + 0,13*X2 + 0,18*X3 + 0,16*X4, де

Х1 - відношення операційного прибутку до короткострокових зобов'язань;

Х2 - відношення обігових активів до суми зобов'язань підприємства;

Х3 - відношення короткострокових зобов'язань до суми активів;

Х4 - відношення виручки від реалізації до суми активів.

Якщо величина інтегрального показника більша за 0,3, це говорить про те, що у підприємства непогані довгострокові перспективи, а якщо менша за 0,2, то банкрутство є більш ніж вірогідним. Проміжок від 0,2 до 0,3 становить так звану „зону невизначеності".

Модель Спрінгейта

Гордоном Л. В. Спрінгейтом (Gordon LV Springate) в 1978 роки, на підставі моделі Альтмана і покрокового аналізу дискримінанта була розроблена модель прогнозування вірогідності банкротства підприємства. В процесі розробки моделі з 19 фінансових коефіцієнтів, кращими, що вважалися, Спрінгейтом було відібране чотири коефіцієнти, на підставі яких була побудована модель Спрінгейта. Оцінка вірогідності банкротства по моделі Спрінгейта виробляється по формулі:

Z = 1,03X1 + 3,07X2 + 0,66X3 + 0,4X4

де Х1 = Оборотний капітал / Баланс;

Х2 = (Прибуток до оподаткування + Відсотки до сплати) / Баланс

Х3 = Прибуток до оподаткування / Короткострокові зобов'язання;

Х4 = Виручка (нетто) від реалізації / Баланс

При Z < 0,862 компанія - потенційний банкрут.

В процесі тестування моделі Спрінгейта на підставі даних 40 компаній була досягнута 92,5% точність передбачення неплатоспроможності на рік вперед.

Модель Р. Лиса

Модель Лиса, розроблена ним у 1972 році, для підприємств Великобританії має наступний вигляд:

Z = 0,063 +0,092 Х1 Х2 0,057 0,001 Х3 Х4

де, Х1 - оборотний капітал / сума активів;

Х2 - прибуток від реалізації / сума активів;

Х3 - нерозподілений прибуток / сума активів;

Х4 - власний капітал / позиковий капітал.

У разі якщо Z <0,037 - вірогідність банкрутства висока; Z> 0,037 - ймовірність банкрутства невелика.

Слід враховувати що, модель Лиса визначення ймовірності банкрутства при аналізі українських підприємств показує дещо завищені оцінки, так як значний вплив на підсумковий показник надає прибуток від продажів, без обліку фінансової діяльності та податкового режиму [17, ст. 63].

Оцінка фінансового стану підприємства за показниками У. Бівера. Відомий фінансовий аналітик Уільям Бівер запропонував свою систему показників для оцінки фінансового стану підприємства. З метою діагностики банкрутства він рекомендував дослідити тренд показників. В систему показників Бівера і їх значення для діагностики банкрутства входять:

* Коефіцієнт Бівера;

* Рентабельність активів;

* Фінансовий ліверидж;

* Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом;

* Коефіцієнт покриття.

Нормативні значення показників У. Бівера розподілені на три групи для стійких компаній, за 5 років до банкрутства, за 1 рік до банкрутства. Дана методика також не відображає всі сторони діяльності компанії і не є універсальною методикою для прогнозу імовірності банкрутства.

Коефіцієнт Бівера розраховується, як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань, за формулою:

Кб = (Чистий прибуток - Амортизація) / Зобов'язання

Розглянуті вище моделі розроблені для аналізу фінансового стану відповідно до умов західних ринків і досить точно прогнозують фінансовий стан західних компаній. Незважаючи на ряд переваг цих моделей, в наших економічних умовах вони не дозволяють отримати достатньо точний та об'єктивний результат, що зумовлено нестабільністю діяльності вітчизняних підприємств, розходженням в обліку окремих показників, впливом інфляції на їх формування, невідповідністю балансової і ринкової вартості окремих активів та іншими чинниками [15, ст. 71]. Однією з проблем є відмінність фінансової звітності та бухгалтерського обліку від міжнародної практики, що не дає змоги найбільш точно спрогнозувати загрозу банкрутства підприємства. На сьогодні надзвичайно гострою є потреба в розробці вітчизняної моделі оцінки схильності підприємства до банкрутства, яка б враховувала особливості вітчизняного ринку і давала достатньо точну оцінку фінансового стану підприємства.

Остаточне визначення масштабів кризового фінансового стану включає аналітичні і прогнозні результати фундаментальної діагностики банкрутства і визначення можливих напрямків відновлення фінансової рівноваги підприємства [16, ст. 49].

Отже, в сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки, враховуючи розвиток різних форм власності, виникає необхідність більш системного підходу до аналізу фінансового стану підприємства, який визначається результатами його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Нестабільність економіки України, зумовлює потребу акцентувати увагу на оцінці схильності підприємства до банкрутства. У міжнародній практиці з цією метою використовують математичні моделі, за допомогою яких формують інтегральну оцінку фінансового стану підприємства і, зокрема, загрози банкрутства.

У вітчизняній практиці позначені моделі застосовуються мало, оскільки не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманним їм форм організації бізнесу і в цілому особливостей вітчизняної економіки. Йдеться про суто теоретичний характер підходів до прогнозування банкрутства. У вітчизняних умовах дані такого прогнозування с необ'єктивними і не дають підстав для практичних висновків. Мають бути розроблені аналогічні вітчизняні моделі прогнозування з урахуванням галузевих особливостей.

Використання даних моделей на сучасних підприємствах не завжди є виправданим, адже вони дають точні результати лише для тих умов, для яких вони створені. Очевидно, що ці моделі не можуть забезпечити аналогічні результати в умовах нестабільної діяльності вітчизняних підприємств, наявності відмінностей фінансової звітності та бухгалтерського обліку від міжнародної практики. Тому на сьогодні актуальною є розробка методичного підходу, який би в оцінці фінансового стану підприємства спирався на вітчизняні стандарти обліку і звітності, використання інформаційної бази підприємств з урахуванням їх галузевої специфіки і умов національного ринку [23, ст. 49].

1.3 Наслідки ліквідації підприємства

Ліквідація підприємства є остаточним припиненням його існування з внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ліквідація підприємства є досить тривалою та складною процедурою, порядок проведення якої регламентовано законодавством України. Особа або орган, який прийняв рішення про ліквідацію, утворює ліквідаційну комісію, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строки для виявлення вимог кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них про початок ліквідаційної процедури [18, ст. 12].

Ліквідаційна комісія має виконати покладені на неї обов'язки:

· опублікування повідомлення про ліквідацію підприємства в пресі (за місцезнаходженням);

· вжиття необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості підприємства, виявлення кредиторів та їх претензій;

· здійснення інвентаризації майна, проведення розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу;

· складання ліквідаційного балансу і подання його на затвердження органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Підприємство вважається ліквідованим (припиненим) з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Ліквідація - це одна з форм припинення діяльності суб'єкта господарювання (юридичної особи). Нагадаємо: згідно зі ст. 104 ЦКУ і ст. 59 ГКУ, юридична особа припиняє своє існування шляхом ліквідації чи реорганізації. Так ось, при ліквідації діяльність припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов'язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб. Отже, при ліквідації юридичної особи її права та обов'язки припиняються [3].

Реорганізація підприємства відрізняється від ліквідації тим, що під час її провадження майно, у тому числі права та зобов'язання, передаються іншому суб'єкту господарювання, який став правонаступником. Отже, при реорганізації юридичної особи її права та обов'язки переходять до іншої особи. Реорганізація може здійснюватися у вигляді: злиття, приєднання, поділу та перетворення.

Внутрішній порядок ліквідації має бути передбачено установчими документами. Без цього підприємству може бути відмовлено в державній реєстрації. Але, як правило, в установчих документах дублюються законодавчі норми без їх уточнення для конкретного підприємства.

Визнання в установленому порядку боржника банкрутом має певні юридичні наслідки: по-перше, припиняється підприємницька діяльність такого боржника (підприємства, організації); по-друге, до ліквідаційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки; по-третє, вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов'язань банкрута; по-четверте, припиняється нарахування пені і відсотків на всі види заборгованості підприємства-банкрута (організації) [6].

Рішення про продаж майна банкрута за погодженням зі зборами (комітетом) кредиторів приймає ліквідаційна комісія, яка визначає порядок продажу майна банкрута (склад, умови і строки придбання майна). Реалізація майнових активів банкрута провадиться через викуп у разі надходження лише однієї пропозиції; якщо пропозицій надходить дві або більше, то призначається проведення конкурсу чи аукціону.

У світовій практиці загальновживаними способами реалізації є такі: продаж одному чи кільком покупцям; продаж на аукціоні або з допомогою тендера; надання в оренду одному чи кільком орендарям усіх або частини майнових активів банкрута з дальшим розподілом коштів, виручених від оренди, між кредиторами; передання заставленого майна заставодержателю; залишення боржникові збиткового майна або такого, що має незначну цінність і не впливає на збільшення майнових активів. Можна використовувати й будь-які інші способи реалізації, затверджені в судовому порядку [22, ст. 103].

У разі, коли суб'єктом банкрутства є унітарне державне підприємство або господарське товариство, у статутному фонді якого переважна частка майна належить державі, проведення аукціону (конкурсу) здійснюється органом приватизації. У разі, коли суб'єктом банкрутства є юридична особа, заснована на недержавній формі власності, ліквідаційна комісія може або безпосередньо проводити аукціон, або доручити його проведення спеціалізованому ліцензованому підприємству (установі).

Усі форми продажу майна банкрута (через викуп, на аукціоні, за конкурсом) оформляються договорами купівлі-продажу, який укладається між ліквідаційною комісією від імені підприємства-банкрута та покупцем.

Ліквідаційна комісія за погодженням зі зборами (комітетом) кредиторів визначає послідовність реалізації об'єктів ліквідаційної маси та критерії їхнього відбору для продажу, оскільки допускається продаж як цілісних майнових комплексів, так і окремого індивідуально визначеного майна, об'єктів незавершеного будівництва або законсервованих об'єктів.

При цьому, у першу чергу, покриваються витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді та з роботою ліквідаційної комісії, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою [4].

У другу чергу, виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат на акції трудового колективу).

У третю чергу, задовольняються вимоги щодо державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення.

У четверту чергу, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою. Насамкінець задовольняються вимоги членів трудового колективу щодо повернення їхніх внесків до статутного фонду підприємства та інші вимоги.

Слід зазначити, що вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої. Коли майна бракує для повного задоволення всіх вимог однієї черги, претензії задовольняються пропорційно належній кожному кредиторові сумі.

Претензії, виявлені й заявлені після закінчення встановленого строку, задовольняються з майна підприємства, що залишилось після задоволення першочергових претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також ті, щодо яких кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не подадуть відповідних позовів до суду (арбітражного суду). Безнадійна заборгованість, яка залишилася непогашеною після розподілу активів дебітора, оголошеного банкрутом на ухвалу арбітражного суду, покривається за рахунок страхового резерву та включається до складу валових витрат кредитора [28, ст. 243].

Відповідальність власників підприємства

Статутний фонд товариства з додатковою відповідальністю поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Загалом учасники цього товариства відповідають при його банкрутстві своїми внесками до статутного фонду. При недостатності ж цього майна якраз і діє правило про «додаткову відповідальність», тобто наступає вже безпосередньо відповідальність учасників товариства їхнім майном. Ця відповідальність визначається «в однаковому для всіх учасників розмірі до внеску кожного учасника» (ч. 1 ст. 65 Закону «Про господарські товариства») [2].

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах. Це межі майнової відповідальності такого товариства.

Дещо інший механізм відповідальності повних товариств. Суть повного товариства полягає в тому, що всі його учасники «займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном» (ст. 66 Закону «Про господарські товариства»). Повна відповідальність у такому разі визначається як відповідальність усім майном повних товариств, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення.

Аналогічно регулюється відповідальність повних товаришів командитного товариства (ст. 75, 77 Закону «Про господарські товариства»).

Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, використовується відповідно до рішення власника. У разі реорганізації підприємства його права та обов'язки переходять до правонаступників. Якщо внаслідок повної ліквідації підприємства власники корпоративних прав, емітованих таким підприємством, одержують засоби або майно, вартість яких перевищує балансову (номінальну) вартість таких корпоративних прав, сума перевищення включається в оподатковуваний дохід таких осіб. Коли сума засобів або вартість одержаного майна є меншою за номінальну вартість корпоративних прав, сума збитків відноситься на валові витрати власника, але не раніше повної ліквідації підприємства-емітента [21, ст. 79].

Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

На підставі результатів своєї діяльності ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс і подає його на затвердження до арбітражного суду. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи -- банкрута. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, надалі він вважається вільним від боргів і може продовжити свою підприємницьку діяльність [24, ст. 94].

РОЗДІЛ ІІ. «Практична частина»

2.1 Розрахунок показників виробничої програми підприємства машинобудівної галузі та її виконання

Таблиця 2.1

Виконання планових завдань з виробництва і реалізації продукції

Види продукції	Обсяг виробництва, тис. шт.	% виконання	Обсяг реалізації, тис. шт.	% виконання
	план	звіт		план	звіт
1	2	3	4	5	6	7
Ш	7,7	7,43	96,49	7,673	7,1782	93,55
Я(Ї)	15,4	18,13	117,73	15,8	18,63	117,91
С	98,6	95,9	97,26	99,87	94,36	94,48

За даними обсягу виробництва планового та звітного періодів ми бачимо, що підприємство має такі результати :

- по виробу «Ш»,% виконання завдання складає 96,49%

; (2.1)

- по виробу «Я»,% виконання завдання складає 117,73%

- по виробу «С»,% виконання завдання складає 97,26% .

Обсяг реалізації знаходимо за антологічною формулою :

 (2.2)

- по виробу «Ш»,% виконання завдання складає 93,55%

- по виробу «Я»,% виконання завдання складає 117,91%

- по виробу «С»,% виконання завдання складає 94,48%.

За обрахованими даними ми можемо зробити висновок, що по виробам «Ш»та «С» підприємство не виконало план, на 5,45%, 5,52% відповідно. А по виробу «Я» перевиконало на 17,91%.

2.2 Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу машинобудівного підприємства

банкрутство виробничий калькулювання собівартість

Для розрахунку чисельності основних виробничих робітників спершу потрібно розрахувати річний бюджет робочого часу одного робітника. Дані розрахунку наведені в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Річний бюджет (баланс) робочого часу одного робітника та його виконання

№ п/ч	Показники	Значення показників
		план	звіт
1	2	3	4
1	Кількість календарних днів	365	365
2	Вихідні і святкові дні	118	116
3	Номінальний фонд робочого часу, днів	247	249
4	Невиходи на роботу, днів, з них:	42	43
	відпустки	24	24
	лікарняні	8	7
	невиходи, що дозволяються законом	5	4
	невиходи з дозволу адміністрації	5	4
	цілодобові простої	-	3
	страйки	-	1
5	Явочний робочий час, днів	205	206
6	Середня тривалість робочої зміни, годин	8	8
7	Внутрішньозмінні втрати робочого часу та простої, годин	0,2	0,22
8	Ефективний фонд робочого часу на рік, год.	1599	1602,68

Номінальний фонд робочого часу рахується за формулою:

(2.3)

Відповідно до планового та звітного періодів.

Явочний робочий час це різниця між номінальним фондом робочого часу та невиходами на роботу(днів).

Ефективний фонд робочого часу на рік, (год.) це добуток Явочного робочого часу на середню тривалість робочої зміни. Відповідно по плановому та звітному періодам.

До промислово-виробничого персоналу машинобудівного підприємства належать основні виробничі робітники, підсобні робітники в основному виробництві, робітники, зайняті в допоміжному та обслуговуючому виробництві, робітники, зайняті у підсобному виробництві, управлінський та обслуговуючий персонал виробничих підрозділів, адміністративно-управлінський персонал.

Таблиця 4.3

Розрахунок чисельності основних виробничих робітників

Види продукції	Нормативна трудомісткість виготовлення виробу, люд/год	Обсяг виробництва, шт.	Трудомісткість виконання робіт, люд/год	Процент виконання норм виробітку, %	Бюджет робочого часу одного робітника, год.	Чисельність основних виробничих робітників, люд.
		план	звіт	план	звіт		план	звіт	план	звіт
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Ш	92	7700	7430	708400	683560	96,49	1599	1602,68	417	442
Я	8,5	15400	18130	130900	154105	117,73	1599	1602,68	77	82
С	46,3	98600	95900	4565180	4440170	97,26	1599	1602,68	2685	2849
Всього	146,8	121700	121460	5404480	5277835	-	-	-	3179	3373

При розрахунку чисельності робітників за основу враховують необхідну нормативну трудомісткість виробничої програми, дані про бюджет (баланс) робочого часу одного робітника та очікуваний середній процент виконання норм виробітку робітниками:

- чисельність основних виробничих робітників визначають за формулою 1 для кожного виду продукції зокрема і на підприємстві в цілому.

(2.4)

де Тсум - трудомісткість виконання робіт, люд-год., (табл. 3.2; табл.3.1);

tд - бюджет робочого часу одного робітника, год., (табл. 4.2);

kвик - коефіцієнт виконання норм виробітку;

- бюджет робочого часу визначається на основі даних про кількість робочих днів у розрахунковому році, очікуваний рівень невиходів на роботу та втрат робочого часу .

Трудомісткість виконання робіт:

1) Нормативна трудомісткість виготовлення виробу* Обсяг виробництва; 92*7700=708400 люд/год; відповідно планова та звітна.

2) Процент виконання норм виробітку: (обсяг виробництва плану / обсяг виробництва звіту)*100%; (7700/7430)*100=96,49%.

3) Бюджет робочого часу одного робітника переносимо з таблиці 2.

Відповідно він дорівнює 1599 та 1602,68 плановий та звітній.

4) Чисельність основних виробничих робітників визначають за формулою ( 2.4):

708400/(1599*106,35)=417, кількість задіяних робітників на виробництві товару «Ш».

5) Загальну суму робітників по підприємству, рахують сумуючи кількість робітників задіяних у виробництві всіх видів товару.

2.3.Розрахунок фонду заробітної плати основних виробничих робітників

Таблиця 4.4

Фонд заробітної плати основних виробничих робітників

Види продукції	Обсяг виробництва, тис. шт.	Відрядна розцінка, грн.	Тарифний фонд зарплати відрядників, тис. грн.	Середній розмір премій, %	Фонд зарплати основних виробничих робітників з урахуванням премій, тис. грн.
	план	звіт		план	звіт	план	звіт	план	звіт
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Ш	7,7	7,43	103,5	796,95	769,005	20	15	956,34	884,36
Я	15,4	18,13	9,56	147,224	173,3228	20	15	176,67	199,32
С	98,6	95,9	72,7	7168,22	6971,93	20	15	8601,86	8017,72
Всього	121,7	121,46	185,76	8112,394	7914,258	-	-	9734,87	9101,4

Для визначення фонду заробітної плати основних виробничих робітників потрібно розрахувати відрядну розцінку шляхом встановлення розцінки на виготовлення одного виробу через множення трудомісткості його виготовлення (табл.3.2) на середню годинну тарифну ставку (табл.3.5) відповідно до середнього розряду робіт (табл.3.6), передбаченого для виробництва відповідного виробу (середню годинну тарифну ставку знаходять методом інтерполяції, виходячи з тарифних ставок двох сусідніх розрядів);

Середня годинна ставка: 2+(2,25-2)*0,5=1,125 для виробу «Ш», для інших виробів рахуємо аналогічно.

Відрядна розцінка : 1,125*92=103,5 для виробу «Ш», для інших рахуємо аналогічно.

Тарифний фонд заробітної плати рахуємо множачи обсяг виробництва на відрядну розцінку:

7,7*103,5=796,95 тис.грн.

Середній розмір премій дорівнює 20% та 15% відповідно для планового та звітного періодів.

Фонд зарплати основних виробничих робітників з урахуванням премій, рахуємо множачи тарифний фонд З/П на (1+20/100), тобто на відсоткову кількість премій та основної З/П.

796,95*(1+20/100)=956,34 тис. грн.

Так розраховуємо по кожному виробу планового та звітного періодів.

ФОЗПпл розраховуємо з урахуванням чисельності окремої категорії працівників та відповідного усередненого рівня заробітної плати даної категорії відносно основних виробничих робітників.

ФОЗПпл=(1+0,11*0,7+0,227*0,9+0,035*0,8+0,063*1,2+0,085*1,5)*956,34=14761,66 тис.грн.

ФОЗПз рахується аналогічно.

Річний (плановий і звітний) фонд заробітної плати (ФЗП) працівників підприємства з врахуванням додаткової заробітної плати в розмірі 9% основної.

ФЗП = 14761,66*1,09=16090,21 тис.грн.

2.4 Вартісна оцінка основних виробничих фондів підприємства

Розрахунок вартості основних виробничих фондів машинобудівного підприємства включає визначення початкової, залишкової їх вартості на початок і на кінець року, балансової вартості, а також суми амортизаційних відрахувань.

Початкову вартість на кінець року знаходять за даними табл. 3.9 і табл.3.10 для кожної групи основних виробничих фондів окремо і для підприємства в цілому з виділенням власних і орендованих основних виробничих фондів.

Залишкову вартість на початок і на кінець року знаходять з врахуванням зношення за даними табл. 3.9 і табл.3.10 для кожної групи основних виробничих фондів окремо і для підприємства в цілому з виділенням власних і орендованих основних виробничих фондів.

Балансову вартість основних виробничих фондів визначають з врахуванням введення і виведення їх з експлуатації в розрахунковому періоді:

БВкін і = БВпоч і + Ввв і - Ввив і - Аі , (2.5)

де БВкін і - балансова вартість основних фондів на кінець і-го періоду, грн;

БВпоч і - балансова вартість основних фондів на початок і-го періоду, грн;

Ввв і - вартість введених в експлуатацію основних виробничих фондів в і-му періоді, грн;

Ввив і - вартість виведених з експлуатації основних виробничих фондів в і-му періоді, грн;

Аі - сума амортизаційних відрахувань в і-му періоді, грн,

і - розрахунковий період (квартал).

Аі = (БВпоч і + УВвв і * t / n - УВвив і * t / n ) * На /100 , (2.6)

де t - кількість місяців, що залишилась до кінця розрахункового періоду після введення в експлуатацію основних виробничих фондів, не враховуючи місяця введення;

t - кількість місяців, що залишилась до кінця розрахункового періоду після виведення з експлуатації основних виробничих фондів, не враховуючи місяця виведення;

n - кількість місяців в розрахунковому періоді.

На - норма амортизації для відповідної групи основних фондів, %.

Результати розрахунків можна подати у вигляді табл. 4.5 і табл. 4.6.

Таблиця 2.5

Вартісна оцінка основних виробничих фондів, тис. грн.

Показник	План	Звіт
	На початок року	На кінець року	На початок року	На кінець року
Вартість основних виробничих фондів:
- початкова	9468	9751,6	9468	9751,6
- залишкова	9335,1	7581,466	9335,05	7542,84
- зношення	132,95	2170,134	132,95	2208,76

Таблиця 2.6.1

Розрахунок амортизаційних відрахувань,(План) тис. грн.

Група основних фондів	Балансова вартість на початок року	Норма амортизації, %	1 квартал	2 квартал	3 квартал	4 квартал	За рік
			Сума амортизації	Балансова вартість	Сума амортизації	Балансова вартість	Сума амортизації	Балансова вартість	Сума амортизації	Балансова вартість	Сума амортизації	Балансова вартість
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
1 група	3784,6	2	75,692	3504,91	74,71	3774,1	75,48	3698,618	73,97	3624,65	299,85	3624,648
2 група	1497,3	10	149,73	1347,57	134,76	1212,8	121,3	1181,23	118,12	1063,11	523,89	1063,11
3 група	2802,2	6	168,13	2634,07	158,04	2684	161	2522,988	151,38	2371,61	638,59	2371,608
4 група	1250,95	15	187,64	1063,31	159,5	903,81	135,6	614,24	92,14	522,1	574,85	522,1
Разом	9335,05	-	581,19	8549,86	527,01	8574,7	493,4	8017,076	435,61	7581,47	2037,2	7581,466

Таблиця 2.6.2

Розрахунок амортизаційних відрахувань,( Звіт)тис. грн.

Група основних фондів	Балансова вартість на початок року	Норма амортизації, %	1 квартал	2 квартал	3 квартал	4 квартал	За рік
			Сума амортизації	Балансова вартість	Сума амортизації	Балансова вартість	Сума амортизації	Балансова вартість	Сума амортизації	Балансова вартість	Сума амортизації	Балансова вартість
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
1 група	3784,6	2	75,69	3504,91	74,71	...

Страница:

•  1 
•  2 

курсовая работа "Банкрутство та ліквідація підприємств" скачать

Подобные документы

• Економіка виробничо-господарської діяльності підприємства

  Виробнича програма підприємства та її виконання. Розрахунок чисельності персоналу та фонду заробітної плати. Вартісна оцінка основних виробничих фондів. Калькулювання собівартості продукції. Обчислення фінансово-економічних показників діяльності.
  
  курсовая работа [410,4 K], добавлен 21.07.2013
  

• Економічний аналіз господарської діяльності підприємства

  Визначення показників виконання річної виробничої програми підприємства. Аналіз економічних результатів діяльності підприємства, ефективності використання ресурсного потенціалу. Вартісна оцінка основних виробничих та оборотних фондів підприємства.
  
  курсовая работа [494,3 K], добавлен 14.04.2019
  

• Економіка виробничо-господарської діяльності підприємства

  Розрахунок показників виробничої програми підприємства та підсумків її виконання. Чисельність промислово-виробничого персоналу, фонд заробітної плати працівників. Складання кошторису витрат на виробництво продукції. Калькулювання собівартості продукції.
  
  курсовая работа [191,4 K], добавлен 23.08.2014
  

• Розрахунок економічних показників діяльності підприємства

  Виробнича потужність підприємства - максимально можливий річний обсяг випуску продукції. Поняття виробничої програми і калькулювання собівартості. Показники операційної діяльності готелю: його капіталу, трудових показників, операційних витрат і доходів.
  
  курсовая работа [85,0 K], добавлен 01.12.2010
  

• Оцінка потенційного банкрутства підприємства (на прикладі ТОВ ВКФ "Ротекс")

  Сутність та причини виникнення стану банкрутства. Фактори, що зумовлюють різні види криз. Фінансово-економічна характеристика підприємства. Визначення і аналіз системи показників оцінки його неплатоспроможності. Методи прогнозування можливого банкрутства.
  
  курсовая работа [83,4 K], добавлен 29.01.2014
  

• Основні виробничі фонди підприємства

  Визначення загальної вартості та структури основних виробничих фондів підприємства. Розрахунок річної потреби обігових коштів. Визначення кошторису витрат та собівартості одиниці продукції. Розрахунок економічних показників ефективності виробництва.
  
  контрольная работа [72,8 K], добавлен 21.02.2011
  

• Планування економічних показників машинобудівного підприємства

  Показники ефективності розвитку машинобудівної галузі, індекси обсягу промислової продукції. Аналіз виробничої потужності підприємства, собівартість продукції, використання основних фондів. Заходи по підвищенню ефективності і рентабельності виробництва.
  
  курсовая работа [130,8 K], добавлен 08.10.2010
  

• Розробка заходів щодо удосконалення антикризового управління підприємством (на прикладі КП "Втп "ВОДА")

  Кризовий стан підприємства та його ознаки. Аналіз виконання виробничої програми та показників ефективності використання основних фондів КП "Втп "ВОДА", оцінка експлуатаційних витрат. Зниження собівартості продукції за рахунок санації трубопроводів.
  
  дипломная работа [575,1 K], добавлен 09.11.2010
  

• Аналіз фінансового стану та ймовірності банкруства підприємства ЗАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе"

  Причини виникнення банкрутства підприємств. Фактори зовнішнього і внутрішнього середовища, що зумовлюють фінансову кризу. Інтегральна бальна оцінка фінансової стійкості підприємства. Основні шляхи фінансового оздоровлення та запобігання банкрутства.
  
  курсовая работа [274,9 K], добавлен 29.02.2012
  

• Структура основних виробничих фондів підприємства. Обігові кошти. Собівартість продукції

  Визначення загальної вартості та структури основних виробничих фондів підприємства. Розподіл основних фондів за групами. Річна потреба обігових коштів підприємства. Кошторис витрат та собівартості одиниці продукції підприємства. Основні види витрат.
  
  контрольная работа [53,1 K], добавлен 22.07.2010
  

• Комплекс економіко-математичних моделей системи попередження банкрутства підприємства

  Теоретичні основи банкрутства. Причини та види банкрутства підприємства. Аналіз сучасних методів і моделей оцінки ризику банкрутства. Система показників Вільяма Бівера. Аналіз фінансового стану підприємства. Показники ділової активності, майнового стану.
  
  дипломная работа [1,4 M], добавлен 11.10.2014
  

• Розрахунок, оцінка й аналіз планових техніко-економічних показників роботи ТЕС

  Визначення капітальних вкладень в енергетичне підприємство, вартості основних виробничих фондів. Розрахунок річного виробітку і відпуску енергії, річних експлуатаційних витрат. Оцінка техніко-економічних показників виробничої діяльності підприємства.
  
  контрольная работа [95,2 K], добавлен 06.12.2015
  

• Шляхи подолання банкрутства підприємства та його виходу з кризи на сучасному етапі

  Банкрутство підприємства: його суть та ознаки. Види та підстави застосування справи про банкрутство. Наслідки визнання підприємства банкрутом. Поняття санації, її суть, види та форми. Основні етапи фінансового оздоровлення підприємства, класична модель.
  
  курсовая работа [46,0 K], добавлен 16.04.2011
  

• Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства

  Оцінка структури капіталу, ліквідності та платоспроможності ТОВ "Вланик". Аналіз забезпечення оборотних активів власними джерелами фінансування. Прогнозування ймовірності банкрутства фірми. Пропозиції щодо поліпшення фінансової стійкості підприємства.
  
  курсовая работа [110,7 K], добавлен 22.02.2012
  

• Оцінка економічних показників діяльності автотранспортного підприємства

  Визначення вартості основних фондів АТП. Розрахунок амортизації, рентабельності ОФ, коефіцієнта оборотності оборотних коштів. Оцінка впливу рівня продуктивності праці на економічні показники роботи підприємства. Розрахунок собівартості перевезень.
  
  курсовая работа [278,9 K], добавлен 21.01.2015
  

• Дослідження процедури ліквідації підприємства в разі визнання його банкрутом

  Основні фактори банкрутства та причини ліквідації підприємства. Нормативно-правове забезпечення процедури ліквідації. Основні етапи ліквідації підприємства. Черговість задоволення вимог кредиторів. Проблеми процедури ліквідації збанкрутілих підприємств.
  
  курсовая работа [63,6 K], добавлен 21.04.2015
  

• Аналіз показників водопровідного підприємства

  Аналіз показників виробничої програми водопровідного підприємства, факторний аналіз доходу та показників стану, руху і ефективності використання основних фондів. Склад і структура працівників підприємства. Аналіз собівартості за економічними елементами.
  
  курсовая работа [129,3 K], добавлен 07.06.2011
  

• Структура основних виробничих фондів підприємства

  Визначення річної потреби обігових коштів підприємства, кошторису витрат і собівартості одиниці продукції, загальної вартості і структури основних виробничих фондів. Показники ефективності виробництва. Вибір кращого варіанту залучення інвестицій.
  
  курсовая работа [58,1 K], добавлен 12.10.2012
  

• Виробнича програма підприємства та її обґрунтування

  Сутність і економічні показники виробничої програми. Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства, розрахунок виробничих потужностей на плановий період. Фактори, що впливають на ефективне використання виробничої потужності підприємства.
  
  курсовая работа [71,1 K], добавлен 17.05.2011
  

• Аналіз фінансово-господарської діяльності віртуального підприємства "K-Stone"

  Фінансово-економічна діяльність "K-Stone". Аналіз виконання виробничої програми, собівартості продукції (робіт, послуг), плану її реалізації, ефективності використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів та матеріальних ресурсів на підприємстві.
  
  курсовая работа [258,8 K], добавлен 22.04.2012
  

Другие документы, подобные "Банкрутство та ліквідація підприємств"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам