Державна політика розвитку малого бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ

Коношко Л.О., УП-09-1

Важливим напрямком економічних реформ в Україні є створення сприятливого середовища для формування та функціонування суб'єктів малого та середнього підприємництва, які є одним з дійових засобів розв'язання першочергових соціально-економічних проблем.

В статті проаналізовано роль держави в розвитку малого бізнесу та запропоновано шляхи його державної підтримки.

Ключові слова: малий бізнес, товари, послуги, конкурентне середовище, сировинні ресурси, інвестиційне середовище.

Актуальність дослідження. Властивістю сучасного етапу економічного розвитку є становлення і подальше вдосконалення змішаної економіки ринкового типу. Саме ринковий тип економічної організації суспільства, конкурентно-ринковий спосіб координації економічних процесів є найбільш перспективним.

Це підкріплено світовим досвідом який стверджує про те, що пріоритетним напрямом розвитку економік розвинених країн є розвиток малого та середнього бізнесу. Малі підприємства цих країн є базисом економіки. Спеціалісти стверджують, що без них не існуватимуть великі підприємства.

Мета досліджень - визначення основних проблем та перспектив розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, надання фінансової підтримки урядом України суб'єктам малого та середнього підприємництва.

Об'єкт досліджень - аналіз фінансового аспекту державної підтримки малого та середнього бізнесу, сутність його впливу на макро та мікро середовище.

Аналіз останніх публікацій. Проблемою державної політики з розвитку малого та середнього бізнесу займалися такі видатні вчені, як Ю. П. Аніскін, Л. В. Беззубко, О. А. Бурбело, З. С. Варналій, Л. І. Воротіна, В. В. Дорофієнко, О. І. Зуєва, А. В. Кулемзин та ін.

Виклад основного матеріалу. В кожному суспільстві підприємництво передбачає функціонування поряд з великими цілої системи малих та середніх підприємств, у тому числі й таких, які базуються на індивідуальній трудовій діяльності окремих осіб або сімей. Ця форма господарської діяльності в нашій країні фактично не розвивалася. Проте перехід від командно-адміністративних до економічних методів господарювання створює реальні умови для розвитку малого та середнього бізнесу.

Дрібне підприємництво немислиме без ринку. Адже воно безпосередньо не регулюється державою; економічні відносини між дрібними бізнесменами можуть здійснюватися лише через ринок. [4]

Розвиток дрібного підприємництва забезпечується правом кожної людини займатися будь-якою економічною діяльністю у межах законів. Приватна власність - неодмінна умова дрібного підприємництва. Справа в тому, що цей вид діяльності має яскраво виражений трудовий характер. Тут прямо простежується взаємозв'язок між тим, хто виробляє, і тим, хто привласнює.

Важливою передумовою дрібної підприємницької діяльності є визначення її сфери. Вибираючи вид діяльності, підприємець повинен чітко бачити свою нішу на ринку. Вона має "вписуватися" у великий бізнес, не дублюючи його. Доцільно зосередити увагу на таких видах робіт, які з точки зору великого бізнесу виконувати невигідно. [2]

Поряд з цим підприємцю необхідне чітко визначитися з характером діяльності, аби вона не суперечила законам. Так, лише окремим державним підприємствам дозволяється виготовлення наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин, а також випуск цінних паперів та грошей. Крім того, не може здійснюватися деяка підприємницька діяльність без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Організація дрібного підприємництва має базуватися на принципах самоокупності та одержання прибутку. Слід пам'ятати, що на противагу державним підприємствам індивідуальний дрібний бізнес передбачає банкрутство у справжньому розумінні цього слова. Тому підприємець повинен навіть за нормального стану його справи постійно поліпшувати економічну діяльність. Необхідно чітко бачити перспективу, а отже, робити відповідні прогнозні розрахунки, маркетингові дослідження тощо. [1]

Дослідження показують, що в Україні вплив малого підприємництва на розвиток національної економіки, забезпечення зайнятості населення є набагато нижчим, аніж у розвинутих державах. Однак наведені дані щодо розвитку підприємництва е неповними, оскільки відбивають результати лише офіційно зареєстрованих функціонуючих структур. Тоді як у реальній ситуації, як показують вітчизняні і закордонні дослідження, значна кількість малих підприємницьких структур функціонує нелегально, а результати їх діяльності не знаходять відображення в офіційній статистиці. Отже, і реальні результати функціонування підприємницьких структур є значно вищими, аніж в офіційній економіці. Однак нелегальна частина малого бізнесу в Україні не тільки офіційно не обліковується, не оподатковується, а й існує поза увагою державної системи управління економічними процесами. [3]

Ураховуючи, що в Україні, за різними оцінками, до 50-60 % обсягів ВВП формує тіньовий сектор економіки, основну структуру якого становлять малі підприємницькі організації, проблеми державного управління процесами розвитку підприємництва набувають особливої актуальності.

Аналіз і оцінка зарубіжного досвіду стосовно втручання держави в розвиток підприємництва показують, що під особливою державною опікою перебувають структури малого і середнього бізнесу. При цьому кожна держава, використовуючи типові важелі впливу на розвиток підприємництва, формує власну систему управління цими процесами, підтримуючи перш за все малі підприємницькі структури, масовість яких забезпечує зайнятість і добробут більшої частини населення, а відтак і стабільну економічну ситуацію в країні та ефективність функціонування національної економіки.

Таблиця 1.

Показники, що характеризують розвиток малого і середнього підприємництва (МСП) у різних країнах світу

Форми і методи підтримки малих підприємницьких структур за останні роки значно активізувалися на регіональному рівні. При цьому пошук шляхів вирішення проблем малого бізнесу здійснюється безпосередньо підприємницькими структурами при тісній взаємодії з адміністративними органами влади. Однак багато проблем і на нинішній день лишаються невирішеними. Досі не створено цілісної взаємопов'язаної системи підтримки малого підприємництва в Україні. Існуючі програми державного і регіонального рівня недостатньою мірою забезпечені фінансовими ресурсами, включаючи питання кредитування та страхування малого бізнесу.

Державна політика передбачає реалізацію різних напрямів підтримки підприємництва, які недостатньою мірою взаємопов'язуються, а тому можуть забезпечувати різнопланові, суперечливі результати. Отже, одним із напрямів удосконалення процесів управління розвитком малого підприємництва слід вважати посилення досліджень на перед проектній стадії прийняття рішень, розробленні програмних документів. На цій стадії необхідно здійснювати аналіз можливого взаємовпливу різних факторів на розвиток підприємництва, на базі якого відбирати найбільш доцільні напрями розвитку підприємництва, формувати відповідні механізми їх реалізації. [5]

З огляду на досягнення зарубіжного досвіду з питань підтримки державою малого підприємництва доцільно виділити такі чотири напрями:

- форми прямої фінансово-кредитної підтримки;

- форми опосередкованої підтримки;

- забезпечення юридичної бази для ефективного функціонування малих підприємницьких структур;

- захист державою інтересів малих підприємств.

Надання прямої фінансово-кредитної допомоги малим підприємницьким структурам здійснюється здебільшого у формах гарантованих позик, цільового бюджетного фінансування, пільгового кредитування, надання пільг в оподаткуванні, у тому числі і звільнення від деяких видів податків, цільового субсидіювання тощо.

У різних країнах мають місце різноманітні підходи щодо підтримки малого бізнесу. В Японії, наприклад, держава надає перевагу політиці пільгового кредитування. Основним критерієм надання державної допомоги малим підприємницьким структурам є спроможність їхнього існування в ринковому середовищі. Пільгові кредити надаються на основі ретельних розрахунків, які доводять доцільність їх надання та можливість їх повернення у майбутньому. [4]

Важливими проблемами, які на теперішній час потребують вирішення у сфері підтримки малого підприємництва, слід вважати такі:

1. Виділення сфери малого підприємництва в окремий підрозділ сектора підприємництва з визначенням основних техніко-економічних показників, що характеризують результати й ефективність їх функціонування в різних галузях економіки та дозволяють визначити їх вклад у розвиток національної економіки.

2. Блок малого підприємництва повинен бути представлений у всіх структурах управління національний) економікою, включаючи державний, регіональний, місцевий рівні, входити окремою підсистемою в систему оподаткування підприємницької діяльності.

3. Підтримка малого бізнесу повинна визначатись як один із стратегічних напрямів розвитку національної економіки.

4. Механізми державної підтримки підприємництва повинні тісно взаємодіяти з механізмами і системами недержавної підтримки підприємництва.

5. У функції державного управління процесами розвитку малого підприємництва входить створення сприятливої інфраструктури, спрямованої на забезпечення умов ефективного функціонування підприємницьких структур.

6. Перспективними формами розвитку малого підприємництва в Україні повинні стати сучасні форми фінансування і кредитування на базі використання факторингу, лізингу, селенгу, овердрафту.

7. Важливим напрямом удосконалення державної політики стосовно розвитку малого підприємництва слід вважати впорядкування системи ліцензування підприємницької діяльності, включаючи питання, пов'язані з визначенням відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності та видачею державою дозволу (ліцензії) на право займатися відповідним видом підприємництва.

8. Удосконалення законодавчої бази в напрямах забезпечення ефективного функціонування малих підприємницьких структур. Зокрема, необхідно прийняти закон "Про мале підприємництво". Бо й досі в Україні немає законів, які визначають особливості формування малих підприємницьких структур, забезпечують умови їх ефективного функціонування, захищають права дрібних підприємців.

9. Удосконалення потребує система державного управління процесами розвитку і підтримки малого підприємництва. У найближчій перспективі доцільно завершити процеси реструктуризації системи державного управління процесами розвитку підприємництва, виділивши підсистему підтримки малого підприємництва, яка окремим блоком повинна виходити на найвищі щаблі владних структур і мати представництва на рівні регіонів, місцевих органів влади.

10. Більш ґрунтовного і чіткого висвітлення потребує функція держави в напрямах забезпечення гарантій комерційним фінансово-кредитним установам у поверненні кредитів малими підприємницькими структурами.

11. Продовжити і поглибити процеси, пов'язані зі спрощенням організаційно-облікових механізмів і звітності малих підприємницьких структур. Доцільно створити науково-методичний центр з проблем розвитку малого підприємництва, організувати видавництво журналу, бюлетеня з питань діяльності суб'єктів малого підприємництва (об'єднати з інфраструктурою).

12. Запровадити механізми стимулювання розвитку малого підприємництва та недержавних структур, які надають послуги цим суб'єктам економіки; розширити співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, торговельно-посередницькими фірмами тощо. [2]

Реалізація зазначених вище напрямів спрямована на те, щоб малі підприємницькі структури мали можливість взаємодіяти з державними органами управління економічними процесами на всіх рівнях, створюючи цілісну систему управління розвитком національної економіки.

Ураховуючи, що вже в теперішній час підприємницький сектор забезпечує понад 70% обсягів ВВП і понад 50% зайнятості працездатного населення, необхідно, щоб не тільки результати функціонування цього сектора знаходили відображення в офіційній статистиці, а й вимоги та потреби підприємців враховувалися в державній політиці і стратегії розвитку національної економіки.

Стратегія соціально-економічного розвитку країни

1. Макроекономічне планування -- це:

а) сукупність обґрунтувань цілей і способів їхнього досягнення

б) особливий вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних і оперативних цілей планового періоду, а також способів досягнення таких цілей

в) рекомендаційна система планових заходів, спрямованих на досягнення цілей соціально-економічної політики держави

2. З погляду обов'язковості виконання суб'єктами господарювання планових завдань розрізняють плани:

а) директивні та індикативні

б) індикативні та промислові

в) директивні та перспективні

3. Директивний план - це:

а) особливий вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних і оперативних цілей планового періоду, а також способів досягнення таких цілей

б) план, що має силу юридичного закону, адресний та обов'язковий для виконання характер

в) форма інноваційного процесу, яка передбачає створення та використання нововведення як товару, який стає предметом купівлі-продажу

4. Індикативний план - це:

а) це рекомендаційна система планових заходів, спрямованих на досягнення цілей соціально-економічної політики держави, що передбачає створення таких умов функціонування суб'єктів економіки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань

б) наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їхнього взаємозв'язку

в) складова соціально-економічної політики, яка визначає основні цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері

5. Індикативне планування властиве економіці:

а) ринкового типу

б) змішаного типу

в) перехідного типу

6. Державні програми економічного і соціального розвитку України - це:

а) комплексна система цілей та стратегії вирішення економічних і соціальних проблем, а також конкретні заходи держави, спрямовані на досягнення і реалізацію таких

б) регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, виконанням їх і контролем за виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему

в) систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій

7. Складовими частинами системи макроекономічного планування є:

а) національна, галузеві та регіональні програми

б) відомчі, галузеві та загальнодержавні програми

в) національна, відомчі та соціальні програми

8. Державні програми економічного і соціального розвитку України на довгострокову перспективу мають охоплювати період:

а) 5- 10 років

б) 10-15 років

в) 15-20 років

9. Основними принципами макроекономічного планування є:

а) принцип єдності економіки й політики за пріоритету політики

б) принцип субсидіарності

в) принцип ефективності

г) принцип єдності централізму та самостійності суб'єктів ринку

д) принцип соціальної стратифікації

е) принцип сполучення загальних і локальних інтересів за пріоритету інтересів більш високого рангу

є) всі відповіді вірні

10. У Державної програми економічного і соціального розвитку України розробляються:

а) зведений фінансовий баланс

б) баланс грошових доходів і витрат населення

в) торговельний баланс

г) баланс капітальних вкладень

д) зведений баланс трудових ресурсів баланс ринку праці

е) баланси виробництва і споживання основних видів ресурсів

є) всі відповіді вірні

11. Стратегія розвитку економіки держави втілюється через:

а) практичне використання методології стратегічного управління, що викликане об'єктивними причинами, зумовленими характером змін у зовнішньому середовищі та зростанням нестабільності господарювання

б) державне управління соціально-економічним розвитком

в) стратегічне управління, яке зводиться до постановки цілей і завдань органами державного управління з урахуванням внутрішніх можливостей економіки та змін у зовнішньому середовищі

12. Стратегія соціально-економічного розвитку включає:

а) загальне уявлення про стратегічні цілі та пріоритети

б) економічну політику держави та її найважливіші напрями

в) засоби реалізації визначених цілей

г) правильні відповіді а та б

в) всі відповіді вірні

13. Контроль та аналіз реалізації стратегії є:

а) першою стадією процесу стратегічного управління

б) другою стадією процесу стратегічного управління

в) завершальною стадією процесу стратегічного управління

14. Процедура прийняття стратегії соціально-економічного розвитку часто пов'язується з таким явищем, як:

а) патріотизм

б) лобізм

в) лібералізм

бізнес україна фінансовий підприємництво

Висновки

Таким чином, процеси узгодження державних і підприємницьких інтересів потребують формування конкретних управлінських і виконавчих структур, які спеціалізуються на розв'язанні конфліктних ситуацій, розробленні заходів, які запобігають їх виникненню, формують стратегію взаємодії державних установ і підприємницьких організацій.

Особливо болючою для суб'єктів малого підприємництва є проблема пошуку джерел фінансування подальшого розвитку. Як свідчить практика, для більшості вітчизняних малих підприємств основним джерелом фінансування виробництва є їхні власні кошти. Проте цілковито задовольнити потреби у фінансуванні лише за рахунок власних ресурсів ці підприємства не в змозі. Для їх розвитку необхідні значні обсяги додатково залучених коштів. Кредитно-гарантійна установа вже надала кредитні гарантії ряду підприємств, але сповна реалізувати свої основні функції вона не в змозі через відсутність інституту гарантій, а також необхідних коштів.

Література

1. Баклан О. До класифікації функцій державного регулювання в економічній сфері. // Підприємництво. Господарство. Право. - 2010. - № 7. С. 34 - 37.

2. Кушнір І. Функціональний аспект державного регулювання економіки // Підприємництво. Господарство. Право. - 2008. - № 8. С. 15 - 18.

3. Корж М.В. Особливості і проблеми розвитку національної економіки в умовах глобалізації // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - № 2. С. 70-75

4. Сарана О.Ю. Зміна економічних функцій держави під впливом глобалізації світової економіки // Економіка, Фінанси. Право. - 2009. - № 12. - С. 5-7

5. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч.посібник. - К.:МАУП,2010.-176с.

Размещено на Allbest.ru