Економічний зміст основних засобів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Економічний зміст основних засобів підприємства

1.1 Поняття, класифікація та структура основних засобів підприємства

основний засіб економічний

Перебудова вітчизняного виробництва на основі введення нових форм господарювання орієнтує підприємства України на економічне обґрунтоване використання всіх елементів виробництва. Чітка їх взаємодія при раціональній структурі засобів виробництва дозволяє забезпечити ефективну діяльність підприємств. Найважливіша складова частина засобів виробництва - основні виробничі засоби, які займають найбільшу частку в структурі майнового комплексу. Основні засоби безпосередньо приймають участь у створенні матеріальних цінностей й тісно пов'язані з конкурентоспроможністю продукції, що випускається підприємством.

Створення підприємства потребує інвестування значної частки капіталу в довгострокові матеріальні активи, які фізично існують, виконують роль засобів праці, становлять основу виробничої потужності підприємства і називаються основними засобами. Звісно, можна здійснювати діяльність на орендованих площах і потужностях, що не потребує значних інвестицій на момент започаткування бізнесу. Проте більшість виробничих підприємств, сподіваючись на отримання майбутніх економічних вигід від використання довгострокових активів, формують власні основні засоби. При цьому вони мають усвідомити, що капітал, інвестований у подібні активи, відволікається від обороту на досить тривалий строк [18,с101].

Основні засоби - це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово беруть участь у процесі виробництва, поступово спрацьовуються і частинами (як амортизаційні відрахування) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Основні засоби - це довгострокові активи, якими підприємство володіє тривалий час із метою продовження та здійснення своєї діяльності, а не для перепродажу.

Основні засоби у формі засобів виробництва функціонують як чинники процесу праці доти, доки зберігають свою споживчу форму, в якій вони вступають у процес виробництва. Засоби праці утримує тривалий час у сфері виробництва їхня функція - за допомогою засобів праці протягом певного періоду виготовляється продукція. Інвестування капіталу в засоби праці тривалий час забезпечує отримання доходу.

Основні засоби не обертаються у своїй споживній формі, обертається тільки їхня вартість, і до того ж лише поступово, частинами, тою мірою, як вона переноситься на продукцію. Вартість засобі в праці, спожитих за період їх використання, має бути відшкодована шляхом віднесення її до складу вартості продукції, що виготовляється [9, с.101]

Основні нормативні акти, що регулюють облік основновних засобів в Україні наведені в табл.. 1.1.

Таблиця 1.1

Підходи до трактування поняття «основні засоби» згідно правового регулювання

Нормативний документ	Визначення
1	2
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» [2]	Основні засоби ? матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року. Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства (частина була чинна до 01.04.2011) [1]	Матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей,та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом
Податковий кодекс України (розділ ІІІ вступив в дію з 01.04.2011) [3]	Матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить
Міжнародний стандарт фінансової звітності (IAS) 16 «Основні засоби» [5]	Основні засоби - матеріальні об'єкти, які: а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг, для надання в оренду іншим або для адміністративних цілей; б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного звітного періоду

З таблиці 1.1 видно, що до 01.04.2011 року визначення «основних засобів» дуже різнилося між П(С)БО 7 та Законом України «Про оподаткування підприємств». По-перше, головна відмінність полягала в тому, що в законі розглядається поняття «основні фонди» замість засобів, по-друге, різнилась грошова межа віднесення до складу основних фондів об'єктів. У Податковому кодексі, в свою чергу, відмовилися від поняття «основні фонди» на користь «основних засобів», що свідчить про наближеність Кодексу до положень бухгалтерського обліку. Проте, таке наближення не є повним, адже грошове обмеження віднесення до складу основних засобів залишилося, хоча і зросло від 1000 грн. до 2500 грн.

Порівнюючи дефініції представлені в П(С)БО та міжнародних стандартах можна зробити висновок про їх подібність, яка зумовлена тим, що при написанні українських стандартів бухгалтерського обліку міжнародні стандарти використовувались як основа.

З погляду економічної категорії, основні засоби - це частина постійного виробничого капіталу, яка виступає у формі засобів праці та поступово, протягом багатьох виробничих циклів, переносить свою вартість на виготовлений продукт.

Значення вивчення та дослідження такої економічної категорії як основні засоби зумовлюється наступним:

- основні засоби, які призначені для використання у виробничій сфері, складають матеріальну основу продуктивних сил, виробничий апарат та засоби праці, наявність та склад яких визначає економічний потенціал суспільства. «Економічні епохи відрізняються не тим, що виробляється, а тим, як виробляється, якими засобами праці». Основні засоби, які використовуються у невиробничій сфері створюють умови, сприяють підвищенню рівня науки та культури,покращанню здоров'я та соціальному розвитку суспільства;

- підвищення якісного складу основних засобів - це передумова підвищення продуктивності праці.

Якщо розглядати еволюцію такої економічної категорії як основні засоби, то першим вченим, який виділив це поняття, був А.Сміт. Ним було введено у політичну економію узагальнюючі поняття основного та оборотного капіталу. Так, він вбачав розбіжністю між основним і оборотним капіталом спосіб, у який вони приносять дохід. Що стосується саме основного капіталу, то, на його думку, основний капітал - це капітал, направлений на поліпшення землі, купівлю машин та устаткування, інструментів та інших предметів, які приносять дохід, залишаючись у одній і тій же натурально-речовій формі у одного власника. Однією з складових основного капіталу, вважав А. Сміт є наявність «… придбаних і корисних здібностей усіх жителів або членів суспільства. Придбання таких здібностей, враховуючи також утримання їхнього володаря протягом його виховання, навчання й учнівства, завжди потребує дійсних витрат, що являють собою основний капітал, що ніби то реалізується в його особистості. Ці здібності, які є частиною майна такої особи, водночас стають частиною багатства всього суспільства, до якого вони належать.

У Д. Рікардо в основі поділу капіталу на основний та оборотний лежить строк використання цих частин капіталу. Він вірно відзначив, що однаковий вид капіталу, залежно від галузі, де він знаходиться або розглядається, може виступати як основний або як оборотний капітал.

Дж.С.Міль більш чітко вказав на багаторазову участь основного капіталу у виробничому процесі: «… значна частина капіталу, втілена в знаряддях виробництва, що відрізняються більш-менш тривалим існуванням яка використовується роллю у виробництві, не виключається з нього, а залишається в ньому, причому функція цієї частини капіталу не вичерпується одноразовим ужитком. До цього розряду капіталу відносяться будинки, машини й усі або велика частина предметів, іменованих приладами або інструментами. Довговічність деяких із них дуже значна, і їхнє існування як знарядь виробництва подовжується багаторазовим повторенням виробничих операцій. «Капітал, що існує в будь-яких із таких довговічних форм і дохід від якого надходить протягом відповідно тривалого періоду, називається основним капіталом». Таким чином, Дж.С.Міль вказав на такі ознаки основного капіталу, як тривале існування, багаторазовий ужиток та одержання доходу від його використання протягом тривалого періоду.

К. Маркс вже зазначав, що засоби праці протягом усього процесу їх функціонування зберігають свою форму по відношенню до продукту. Після повного фізичного зносу вони йдуть на брухт та замінюються новими. Для придбання засобів праці необхідно авансувати капітал одразу, але брати участь у обороті цей капітал буде частинами, по мірі зносу засобів праці. К.Маркс остаточно визначив головну розбіжність між видами капіталу, яка полягає у способі перенесення своєї вартості на виготовлений продукт [22]

Систематизацію поглядів дослідників щодо сутності поняття «основні засоби» наведено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Визначення терміну «основні засоби» в літературних джерелах

Вчені	Визначення
1	2
Бойко В.М., Вашків П.Г. [8, с. 358]	Основні засоби - сукупність засобів праці, які функціонують у сфері матеріального виробництва в незмінній натуральній формі протягом тривалого часу та переносять свою вартість на заново створений продукт частинами в міру їх зношення
Борисов А.Б. [10, с.487 ]	Основні засоби - засоби праці виробничого та невиробничого призначення. Характерною особливістю ОЗ, є участь в процесі виробництва тривалий час, в перебігу багатьох циклів, при збереженні основних властивостей і первинної форми, при цьому поступове зношування і їх вартість переносяться на продукцію, що виготовляється
Бланк И.А. [7, с. 227]	Основні фонди - сукупність матеріальних активів в формі засобів праці, які багаторазово приймають участь в процесі виробничо-комерційної діяльності і переносять на продукцію свою вартість частинами
Бутинець Ф.Ф. [11, с. 125]	Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік)
Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. [13 с. 312]	Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство формує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій і очікуваний термін корисного застосування яких перевищує рік
Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовшенко Т.С. [14, с. 495]	Основні засоби - це сукупність матеріальних активів, які тривалий час у незмінній натурально-речовій формі використовуються у виробничому процесі
Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Партин Г.О. […, с. 230]	Основні засоби - термін бухгалтерського обліку, синонім економічного поняття «основні фонди»; матеріальні активи, утримувані підприємством з метою їх використання у процесі виробництва та реалізації товарів, виконання робіт чи надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких перевищує один рік чи операційний цикл (якщо він довший за рік)
Кузнєцов В., Михайленко О. [15, с. 347]	Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (чи операційного циклу, якщо він перевищує рік)
Сухарський В.С. [19, с. 655]	Основні засоби (основні фонди) - це засоби праці виробничого і невиробничого призначення (будівлі, споруди, машини, передавальні пристрої, інвентар і т.п.), що беруть участь у процесі виробництва в продовж багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, і поступово (в міру зношення) переносять свою вартість на вироблену продукцію
Фаминского И.П [23, с. 287]	Основний капітал, основні засоби, основні фонди - сума капіталу,вкладеного в сукупність матеріально-речових об'єктів і цінностей, що використовуються в процесі виробництва для впливу на предмети праці і їх перетворення в придатні до споживання продукти. Основний капітал приймають участь в багатьох циклах виробництва, служить протягом довгого часу й переносить свою вартість на вартість вироблених з його допомогою товарів поступово, по мірі зносу шляхом нарахування амортизації
Хом'як Р.Л. [20, с. 143]	Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

На основі проведеного аналізу наукової літератури, можна зробити висновок, що більшість авторів під «основними засобами» розуміють матеріальні активи підприємства. Деякі автори ототожнюють поняття «основні засоби» та «основні фонди» зазначаючи, що вони є засобами праці які використовуються у виробництві протягом тривалого часу. Інші автори вважають, що основні засоби - це матеріальні активи, що використовуються лише у виробничому процесі, тобто більш ні на що вони впливу не мають, а це є невірним тлумаченням, адже основні засоби використовуються підприємством у всій його господарській діяльності.

З метою аналізу основні фонди можуть групуватися за різними ознаками, наведені на Рис. 1.1.



Рис. 1.1 Класифікація основних засобів [9,с.110;18,с.114]

Наявність тих або інших засобів на конкретному підприємстві пов'язана із напрямком його діяльності, а також і з роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.

Класифікація груп основних засобів мінімально допустимих строків їх амортизації наведені табл.. 1.3 згідно п. 145.1 Податкового кодексу [4].

Таблиця 1.3

Класифікація груп основних засобів

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
Передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (не титульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

Залежно від функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі існує поділ за видами основних засобів, наведений на Рис. 1.2.[18,с.104]

Рис. 1.2 Види основних засобів

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1) основні засоби:

а) земельні ділянки;

б) капітальні витрати на поліпшення земель. До витрат на поліпшення земель належать витрати на меліоративні (осушувальні) та іригаційні роботи, антиерозійні заходи (терасування, зміна рельєфу ярів та ін.);

в) будинки, споруди та передавальні пристрої. До будинків відносять архітектурно-будівельні об'єкти, призначені для створення умов праці, життя, обслуговування населення й зберігання матеріальних цінностей. До будівель належать усі комунікації всередині будівлі, необхідні для її експлуатації. Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, призначені для створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва або забезпечення досягнення невиробничих цілей через виконання певних технічних функцій, не пов'язаних із зміною предмета праці. Передавальні пристрої теж належать до основних засобів: лінії електропередач, у т.ч. сигналізації та зв'язку; трансмісії та трубопроводи (крім магістральних) з усіма проміжними механізмами,необхідними для трансформації (перетворення) і передавання енергії,переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин;

г) машини та обладнання. Як машини визначають технічні пристрої, за допомогою яких при виконанні певних операцій технологічного процесу здійснюється перетворення енергії, матеріалів і (або) інформації для отримання необхідного корисного результату. Обладнання - пристрій, що виробляє або перетворює енергію, матеріали та інформацію;

д) транспортні засоби, засоби, призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому обладнання чи механізму називають транспортними засобами;

є) інструменти, приладдя, інвентар (меблі). Як інструменти, визначають знаряддя ручної праці або виконавчий механізм машини для здійснення різних робіт. Прилади - засоби вимірювання, аналізу, обробки й зображення інформації, пристрої регулювання, автоматичні й автоматизовані системи управління. Інвентар (меблі) - сукупність різних предметів господарського вжитку й виробничого призначення;

ж) робоча і продуктивна худоба. Худоба, що використовується в процесі виробництва природним шляхом (утому числі сторожові собаки), а також тварини, що не є продукцією, а використовуються для виробництва продукції;

з) багаторічні насадження. Рослини, які використовуються в процесі виробництва для здавання в оренду або в соціально-культурних цілях, класифікують як багаторічні насадження;

і) інші основні засоби;

2) інші необоротні матеріальні активи:

а) бібліотечні фонди;

б) малоцінні необоротні матеріальні активи;

в) тимчасові (не титульні) споруди;

г) природні ресурси;

д) інвентарна тара;

є) предмети прокату;

ж) інші необоротні матеріальні активи [2].

Вартість основних засобів України за видами економічної діяльності наведена в табл. 1.3

Таблиця 1.3

Вартість основних засобів України за видами економічної діяльності у 2000-2010 роках (млн..грн.)

	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Усього1	964814	1026163	1141069	1276201	1568890	2047364	3149627	3903714	6648861
1	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	86192	77979	75447	76034	75511	78978	95880	103187	113388
Рибальство, рибництво	1904	1409	1248	1139	1209	1216	1267	1397	1055
Промисловість	339259	362598	420080	456738	525222	660369	760194	970942	1101199
добувна	62543	66974	74878	80012	87562	95006	109677	127723	141164
переробна	181394	191953	224367	245800	295046	366247	438872	614731	705712
виробництво та розподілення електроенергії, га	95322	103671	120835	130926	142614	199116	211645	228488	254323
Будівництво	17312	18256	20421	24682	29278	40074	52084	66486	63113
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробівта предметів особистого вжитку	21568	25644	31906	36673	44018	74924	88771	98956	106254
Діяльність готелів та ресторанів	6367	6893	7636	9252	15217	19625	23450	28008	31023
Діяльність транспорту та зв'язку	141826	151164	167538	184342	306919	453835	1208195	1366919	3816055
Фінансова діяльність	7680	9244	12646	15439	23688	34833	48670	51521	54676
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	214536	233956	247005	303927	363918	465591	607876	745943	798044
Державне управління	33161	35235	34572	34901	37193	43572	41261	46954	50971
Освіта	45735	46621	49281	51639	53500	56615	61933	67544	72520
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	25231	28085	34760	38726	41970	47248	61453	69210	62377
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	17117	17396	20856	20911	24323	28550	34467	208097	270216

1 Включаючи вартість земельних ділянок, інвестиційної нерухомості, тварин (які використовуються в іншій, ніж сільськогосподарська діяльність), що не розподіляється за видами економічної діяльності [24].

За період 2000 -2010 рр. спостерігається зростання обсягів основних засобів по Україні. При цьому їх вартість у фактичних цінах на кінець 2010 р. у порівнянні з кінцем 2000 р. збільшилася в Україні. Тенденція зростання обсягів основних засобів обумовлена, перш за все, зміною їх вартості та кількісного складу.

Структура основних засобів спирається на їхню класифікацію.

Розрізняють виробничу (видову), технологічну і вікову структуру основних засобів. Під виробничою структурою розуміється співвідношення різних груп основних засобів по матеріально-натуральному складу в їх загальній середньорічної вартості. Найважливішим показником виробничої структури основних засобів є частка активної частини в їх загальній вартості.

Це пов'язано з тим, що обсяг випуску продукції, виробнича потужність підприємства, інші економічні показники роботи підприємства значною мірою залежать від величини активної частини основних засобів. Тому підвищення її частки до оптимального рівня є одним з напрямків вдосконалення виробничої структури основних засобів на підприємстві. Виробнича структура основних засобів характеризується питомою вагою кожної групи основних засобів у загальній їх вартості по підприємству, галузі і промисловості загалом. Виробнича структура основних засобів і її динаміка за той або інший проміжок часу дають змогу характеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання капітальних вкладень в основні засоби. Різноманітність виробничої структури основних засобів у різних галузях є наслідком техніко-економічних особливостей цих галузей. Більша частина виробничих основних засобів перебуває на підприємствах важкої промисловості, зокрема значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у національній економіці у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях). Найбільша частка належить будівлям та спорудам, машинам та устаткуванню, що становлять найбільшу частку основних засобів на підприємствах. Виробнича структура основних засобів на підприємстві залежить від наступних факторів: специфіки підприємства; прискорення НТП; рівня концентрації, спеціалізації, кооперування і диверсифікації виробництва; географічного місцезнаходження підприємства; виробничих та матеріально-технічних особливостей галузі; форми суспільної організації виробництва; форми відтворення; рівень організації будівельних робіт.

Технологічна структура основних засобів характеризує їх розподіл по структурних підрозділах підприємства в процентному вираженні від їх загальної вартості. У «вузькому» плані технологічна структура може бути представлена, наприклад, як частка окремих видів верстатів в загальній кількості верстатного парку або як частка автосамоскидів в загальній кількості автотранспорту, наявного на підприємстві

Вікова структура основних засобів характеризує їх розподіл за віковими групами (до 5 років; від 5 до 10 років, від 10 до 15 років; від 15 до 20 років; понад 20 років). Середній вік обладнання розраховується як середньозважена величина. Такий розрахунок може бути здійснений як в цілому по підприємству, так і за окремими групами машин і устаткування.

Основне завдання на підприємстві повинна зводитися до того, щоб не допускати надмірного старіння основних засобів (особливо активної частини), так як від цього залежить рівень їх фізичного і морального зносу, а отже, і результати роботи підприємства [25, с.167;26,с.295;27,с.315]

Одним з найважливіших показників, що характеризують можливості підприємства, є його виробнича потужність -- максимально можливий обсяг випуску продукції (видобутку і перероблення сировини або виконання певних робіт, послуг) за одиницю часу (зміна, доба, місяць, рік) у визначеній номенклатурі й асортименті при повному завантаженні устаткування і виробничих площ з урахуванням прогресивної технології та організації виробництва.

Однак виробнича потужність залежить також і від: якості та складу сировини; трудової дисципліни і кваліфікації працівників; використовуваних на виробництві інструментів і пристосувань; асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції; кількості та якості ремонтів устаткування; рівня організації праці та управління тощо.

Потужність підприємства, як і план виробництва, визначається в одних і тих самих одиницях виміру. Одиниці виміру обумовлені характером виробництва, галузевою належністю. У більшості випадків застосовуються натуральні й вартісні вимірники. За широкого асортименту випуску продукції потужність може визначатись тільки вартісним показником. Як правило, потужність визначається двома вимірниками: у чисельнику - натуральні показники за видами продукції; у знаменнику -- вартісний показник. Розрізняють такі види потужності підприємства:

Проектну потужність визначають у процесі проектування будівництва нового, реконструкції чи розширення діючого підприємства.

Поточна (планова) потужність визначається періодично відповідно до зміни умов виробництва (змінюється продуктивність устаткування, номенклатура випуску продукції).

Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях економіки, таких як електроенергетика, газова промисловість, транспорт, у галузях з перероблення сільськогосподарської сировини.

Величина потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників: склад устаткування, його кількість за видами та структура; техніко - економічні показники використання норми (продуктивності) устаткування, виробничих площ; номенклатура й асортимент продукції (послуг), їх трудомісткість за умови використання даного складу устаткування; фонд часу роботи устаткування (режим роботи підприємства) тощо.

Виробничі потужності розраховуються відповідно до галузевих основних положень, що відображають особливості конкретної галузі.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший за 0,5 -- 0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більше того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Передусім це стосується підприємств енергопостачання, зв'язку, транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей -- особливо важлива справа. При цьому вивчаються не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і строки згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі: неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;конструктивні недоліки в устаткуванні та його неякісний монтаж; не комплексний пуск (за тимчасовими схемами);нестача кваліфікованої робочої сили;недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;відсутність належного обсягу попиту на ринку;неузгодження та помилки в організації та управлінні [28,с.92; 18,с.126;29]

1.2 Система показників ефективності використання основних засобів

Оцінка основних фондів підприємства являє собою грошове вираження їх вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу.

У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацюванням засобів праці, постійною зміною умов їх відтворення існує декілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються: в залежності від моменту проведення оцінки - за первісною (початковою) чи відновною вартістю; з огляду на стан основних фондів - за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів - це фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання. Зокрема, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження (будівництва), а первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, окрім оптової ціни, включає витрати на його транспортування і установлення на місці використання.

Відновна вартість основних фондів - це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. За зміною умов виробництва і цін на однакові елементи засобів праці між первісною (початковою) і відновною вартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку і поточного регулювання процесу відтворення основних фондів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства.

Повна (первісна і відновна) вартість основних фондів - це їх вартість у новому, не спрацьованому стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реально існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовлюваної продукції (виконуваної роботи, здійснювані послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.

Показники використання основних виробничих фондів переважно поділяються на дві великі групи:

натуральні;

вартісні.

Іноді додатково виокремлюють ще одну групу показників - умовно-натуральні.

До натуральних показників належить продуктивність на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (шт./рік; км/рік; т/рік). Вона заноситься в технічний паспорт основного фонду. Натуральні показники використання основних виробничих фондів є найбільш вірогідними, але вони не дають змоги реально оцінити ступінь використання основних фондів різних видів. Так, неможливо порівняти продуктивність доменної печі та металорізального верстата. З метою усунення таких незручностей на деяких підприємствах застосовують умовно-натуральні показники. Їх сутність полягає в тому, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі спочатку розраховують індекси зведення, а потім, з урахуванням цих індексів -- продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно - натуральних одиницях.

Натуральні та умовно - натуральні показники використання основних виробничих фондів застосовують для активної їх частини. Проте визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо майже неможливо. З огляду на це для визначення ефективності використання основних фондів в цілому застосовують вартісні показники [30,с.486; 32;33].

Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів й удосконалення планування капітальних вкладень необхідно проаналізувати показники, які характеризують ефективність використання основних засобів на підприємстві. Ці показники поділяються на 3 групи:

Показники, що характеризують технічний стан та рух основних виробничих фондів:

коефіцієнт зносу на початок року - розраховується за кожним видом вартості основних засобів. Характеризує частку вартості основних засобів, що списана на витрати діяльності в попередніх роках;

Кз.п.р.= Сума зносу на початок року / ВОЗп.р. (1.1)

де ВОЗп.р. - вартість основних засобів на початок року;

коефіцієнт зносу на кінець року - розраховується за кожним видом вартості основних засобів. Характеризує частку вартості основних засобів, що списана на витрати діяльності в попередніх роках;

Кз.к.р. = Сума зносу на кінець року / ВОЗк.р. (1.2)

де ВОЗк.р. - вартість основних засобів на кінець року;

коефіцієнт придатності - показує, яка частина основних фондів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності. Характеризує частку не перенесеної на новий продукт вартості основних засобів;

Кп. = 1 - Кз., або Кп. = ВОЗз./ВОЗп.(1.3)

де Кз. - коефіцієнт зносу основних засобів;

ВОЗз. - залишкова вартість основних засобів;

ВОЗп. - первісна вартість основних засобів;

коефіцієнт оновлення - характеризує інтенсив-ність уведення в дію нових основних фондів. Він показує частку введених основних фондів за визначений період у загальній вартості основних фондів на кінець звітного періоду;

Ко. = ВВОЗ/ВОЗк.р.(1.4)

де ВВОЗ - вартість введених основних засобів;

ВОЗк.р. - вартість основних засобів на кінець року;

коефіцієнт вибуття - показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто рівень вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені і не придатні для подальшого використання. Позитивною ситуація в діяльності товариства є ситуація, коли вартість уведених в дію основних засобів перевищує вартість основних засобів, що вибули;

Кв. = ВОЗ, що вибули/ВОЗн.р.(1.5)

де ВОЗ, що вибули - вартість основних засобів, що вибули;

ВОЗн.р. - вартість основних засобів на початок року;

коефіцієнт приросту основних виробничих фондів - характеризує рівень приросту основних фондів або окремих його груп за певний період;

Кпр. = ВОЗв. - ВОЗу./ВОЗк.р. (1.6)

де ВОЗв. - вартість виведених основних засобів;

ВОЗу. - вартість введених основних засобів;

ВОЗк.р. - балансова вартість основних засобів на кінець року;

частка зданих в операційну оренду основних засобів - характеризує частку основних засобі, що не беруть участь в процесі виробництва;

ЧОЗз.о.о. = ВОЗ, зданих в оренду/ВОЗк.р.(1.7)

де ВОЗк.р. - вартість основних засобів на кінець року;

частка взятих в операційну оренду основних засобів - характеризує частку основних засобів, що беруть участь у процесі виробництва, але підприємству не належать;

ЧОЗв.о.о. = ВОЗ, взятих в оренду/ ВОЗк.р.(1.8)

коефіцієнт реальної вартості основних засобів - характеризує частку основних засобів у валюті балансу;

Кр.в. = ЗВОЗ/ЧВМ(1.9)

де ЗВОЗ - залишкова вартість основних засобів;

ЧВМ - чиста вартість майна за балансом.

2. Узагальнюючі показники, що характеризують ефективність використання основних виробничих фондів:

рентабельність основних виробничих фондів - показує, який прибуток отримують з кожної гривни основних фондів. Показник рентабельності можна визначити за валовим (характеризує ефективність використання основних фондів у виробничій діяльності підприємства) та чистим прибутком (в звичайній та надзвичайній діяльності підприємства в цілому).

Р = П/ОФсер. (1.10)

де П - прибуток підприємства;

ОФсер. - середньорічна вартість основних виробничих фондів;

фондовіддача активної частини основних фондів - показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гривню вартості активної частини основних виробничих фондів;

Фа. = ВП/ВАОФсер. (1.11)

де ВП - валовий прибуток підприємства;

ВАОФсер. - середньорічна вартість активної частини основних фондів;

фондовіддача основних фондів - показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гривню вартості основних виробничих фондів. Цей показник показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди. За нормальних умов фондовіддача має тенденцію до збільшення;

Ф = ВП/ОФсер.(1.12)

де ОФсер. - середньорічна вартість основних фондів;

фондоозброєність праці - характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника;

Фп. = ОФсер./Рсер.(1.13)

де Рсер. - середньооблікова кількість працівників;

механоозброєність праці - характеризує вартість засобів механізації, що припадають на одного робітника;

Мп.= балансова вартості машин та механізмів / середньооблікову кількість робітників; (1.14)

фондомісткість - характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 гривню валового доходу підприємства і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами. За нормальних умов фондомісткість має тенденцію до зменшення;

Фм. = ОФсер./ВП (1.15)

Показники ефективності використання устаткування та виробничих площ:

коефіцієнт екстенсивного завантаження - характеризує ступінь використання обладнання за певний час та визначається по кожній групі однотипного обладнання. Повинен прагнути до одиниці; чим більша різниця тим більше резервів.

Кекс.з. = Фф./Феф. (1.16)

де Фф. - фактично відпрацьований час в годинах;

Феф. - ефективний фонд часу роботи обладнання;

коефіцієнт змінності роботи устаткування - показує кількість змін, протягом яких у середньому щодня працює одиниця устаткування. Коефіцієнт дає можливість виявити наявні резерви щодо використання устаткування, яке працювало у межах встановленого режиму роботи.

Кзу? відпрацьованих машино змін за добу / встановлене устаткування (1.17)

коефіцієнт інтенсивного завантаження - ілюструє як працюють основні виробничі фонди і визначається відношенням фактичної продуктивності устаткування, що використовується на підприємстві, до його нормативності;

Кінт.з. = Вфак./Впот.(1.18)

де Вфак. - фактичний випуск продукції;

Впот. - потенційно можливий випуск продукції;

інтегральний коефіцієнт - ілюструє узагальнюючу оцінку використання обладнання по потужності та по часу. Його підвищення досягається в комплексних заходах: впровадження нових технологій; інтенсифікація технологічних процесів; покращення якості сировини; підвищення рівня праці;

Кінтер. = Кекс.з * Кінт.з. (1.19)

виробнича потужність - характеризує максимально можливий обсяг випуску продукції (видобутку і перероблення сировини або виконання певних робіт, послуг) за одиницю часу (зміна, доба, місяць, рік) у визначеній номенклатурі й асортименті при повному завантаженні устаткування і виробничих площ з урахуванням прогресивної технології та організації виробництва;

ВП = Феф. *С * Кв.н./Тшт.(1.20)

де Феф. - ефективний фонд часу роботи обладнання, год.;

С - кількість верстатів, шт.;

Кв.н. - коефіцієнт виконання норм;

Тшт. - норма часу на обробку одиниці продукції, за якою визначається потужність;

- вихідна виробнича потужність - потужності на кінець планового року. Дає можливість визначити, з якою потужністю підприємство вийде на кінець року, відбиває усі зміни її величини, які відбуваються протягом року;

ВПвих = ВПвх. + ВПвв. - ВПвив.(1.21)

де ВПвх. - виробнича потужність на початок періоду, грн;

ВПвв. - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

ВПвив.- виведена за плановий період виробнича потужність, грн.;

середньорічна виробнича потужність - використовується для визначення відповідності виробничої потужності виробничій програмі;

ВПсер. = ВПвх. + (ВПвв.* к/12) -(ВПвив. *12-к/12) (1.22)

де к - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року;

коефіцієнт використання виробничих потужностей - коефіцієнт дозволяє встановити зміну ступеня використання виробничих потужностей, причини змін. Низький коефіцієнт показує про наявність резервів збільшення випуску продукції без введення в експлуатацію додаткових потужностей і вкладень. Підвищення коефіцієнта досягається за рахунок зменшення простоїв обладнання, покращання постачання сировиною, підвищення використання потужностей в цехах, зменшення робочого часу;

Кввп. ТП/ВПсер.(1.23)

де ТП - обсяг товарної продукції підприємства;

питома вага площі цехів у загальній площі - розраховується відношенням площі цехів до всієї кількості площі;

випуск продукції на 1 м2 площі загальної - показник доповнюють характеристику використання виробничих потужностей підприємства, характеризують ефективність використання виробничих засобів у їх пасивній частині. Підвищення рівня показника свідчить про збільшення виробництва і зниження собівартості;

ВП = ВП/ виробничі площі (1.24)

Отже,за діючою методикою аналізу основних засобів визначають структурні зміни в їх складі, а також показники руху основних засобів (коефіцієнти оновлення та вибуття основних засобів), технічного стану (коефіцієнти спрацювання та придатності), забезпеченості підприємства основними засобами (фондоозброєність праці, технічна озброєність праці). Всі показники порівнюються за ряд звітних періодів. При цьому визначаються темпи і напрями зміни показників. Основну увагу при дослідженні ефективності використання основних засобів необхідно приділити факторному аналізу[11,с.459;27,с.320;31,с.542].

1.3 Особливості аналізу використання основних засобів

Одним із найважливіших факторів збільшення обсягу виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними засобами в необхідній кількості та асортименті і повніше й ефективніше використання їх.

Завданням аналізу є:

визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними засобами і рівень використання їх за узагальнюючими й окремими показниками;

встановити причини зміни їхнього рівня;

розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції та інші показники;

вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства й обладнання;

виявити резерви підвищення інтенсивності й ефективності використання основних засобів[35]

Здійснення ефективних заходів щодо стабілізації економіки України і

перехід до ринкових відносин потребують принципово нових підходів до управління основними засобами. Якісний стан останніх, ступінь їх розвитку, відповідність новим умовам господарювання і досягнення науково - технічного прогресу визначають рівень продуктивних сил суспільства, здатність його виробничого апарату вирішувати намічені завдання управління. Це зумовлює необхідність удосконалення організації та методики аналізу основних засобів та приведення їх у відповідність до вимог ринкової інфраструктури. З його допомогою розробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників. Кваліфікований економіст, фінансист, бухгалтер, аудитор повинен добре знати не тільки загальні закономірності та тенденції розвитку економіки в умовах міжнародних і національних стандартів, але і тонко розуміти прояви загальних, специфічних і часткових економічних законів у практиці свого підприємства, вчасно помічати тенденції та можливості підвищення ефективності виробництва.

Однак ряд проблем організації та методики аналізу основних засобів в

умовах переходу до ринкових відносин потребують подальших досліджень та наукових розробок. Джерелами інформації для аналізу основних засобів є форми фінансової та статистичної звітності, а також дані аналітичного обліку. За результатами року складається фінансова та статистична звітність. Інформацію про необоротні активи містять баланс (форма № 1], примітки до фінансової звітності (форма № 5), форми № 11-03, 1- амортизація.

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного бухгалтерського обліку. Прогнозний аналіз ефективності використання основних засобів застосовується при оцінці відповідних альтернативних управлінських рішень.

Методика аналізу використання основних засобів повинна врахувати ряд принципових положень: функціональна корисність основних засобів зберігається протягом декількох років, тому витрати з їх придбанням і експлуатацією розподілені в часі; момент фізичної заміни основних засобів не співпадає з моментом їх вартісного заміщення, у результаті чого можуть виникнути втрати і збитки, що зменшують фінансові результати діяльності підприємства; ефективність використання основних засобів оцінюється по-різному залежно від їх виду, належності, характеру участі у виробничому процесі, а також призначення. Оскільки основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу діяльності підприємства, а й соціально-побутову, культурну тощо, ефективність їх використання визначається не лише економічними, а й соціальними, екологічними та іншими факторами. У процесі аналізу, перш за все, необхідно дослідити наявність та динаміку основних засобів у складі майна підприємства.

На подальших етапах аналітичного дослідження основні засоби оцінюють з точки зору їх практичного застосування та мобільності, тобто структурують їх на активну та пасивну частину. Під час проведення аналізу складу та динаміки основних засобів важливо правильно дослідити показники, що характеризують технічну доцільність використання основних засобів, тобто показники механооснащеності та фондооснащеності виробництва та праці.

У ході аналізу вивчають оптимальність рівня механооснащеності промислового виробництва. Це важливо, оскільки переоснащеність організації технікою послаблює увагу до її раціонального використання, що призводить до підвищення собівартості та падіння фондовіддачі, зниження експлуатаційної продуктивності устаткування, а брак високоефективного устаткування в інших підприємствах - до невиконання основних техніко - економічних показників.

Детальнішого розгляду в процесі аналізу потребує оцінка наявності та руху основних засобів, як перспективного дослідження майбутньої виробничої потужності підприємств.

Визначаючи економічну ефективність використання основних засобів,

використовують систему натуральних і вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу; фондоозброєності праці та її продуктивності. Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів служать показники фондовіддачі, фондомісткість, рентабельність. У процесі дослідження вивчається динаміка перерахованих показників, проводиться порівняльний аналіз за різними напрямами, визначаються фактори зміни їх величини.

Аналіз фондовіддачі проводиться за двома напрямами: вивчення впливу факторів на зміну фондовіддачі, вивчення впливу фондовіддачі на обсяг виробництва. На зміну рівня фондовіддачі впливає низка факторів. Факторами першого рівня, що впливають на фондовіддачу основних засобів, є: зміни частки активної частини засобів у загальній їхній сумі; зміна фондовіддачі активної частини основних засобів. Для розрахунку впливу факторів другого порядку на рівень фондовіддачі необхідно знати, як змінився обсяг виробництва продукції у зв'язку з заміною устаткування або його модернізації. З цією метою порівнюють випуск продукції на новому та старому устаткуванні за період часу після його заміни й отриманий результат ділять на фактичну середньорічну вартість технологічного устаткування.

На рівень фондовіддачі (фондомісткості) у вартісному виразі впливають такі фактори:

* рівень цін на продукцію;

* структура ціни та її зміни внаслідок асортиментних змін;

* оцінка основних виробничих засобів;

* структура засобів;

* технічний їх рівень та стан;

* ступінь використання.

Для визначення впливу змін у структурі та асортименті продукції на динаміку фондовіддачі співставляють динаміку обсягів виробництва та динаміку показників фондовіддачі, розрахованих на базі чистої та валової продукції.

Необхідно також аналізувати вплив на фондовіддачу оцінки основних виробничих засобів, яка коливається по однакових за своєю технічною якістю основних засобах в залежності від часу їх надходження та від того, чи здійснювалось будівництво споруд господарським чи підрядним засобом.

Переоцінка основних засобів по відновлюваній вартості у перші роки після її проведення підсилюють вірогідність показників фондовіддачі та фондомісткості. Однак при цьому слід виходити із оцінки по повній відтворювальній вартості, а не по залишковій.

Вплив структури основних виробничих засобів на фондовіддачу обумовлений тим, що різні категорії основних виробничих засобів неоднаково активно приймають участь у виробничому процесі. Співставлення темпів росту фондовіддачі на гривню вартості основних засобів, в тому числі машин та устаткування, дозволить виявити вплив змін в структурі основних засобів на ефективність їх використання.

Підвищенню фондовіддачі сприяють: збільшення питомої ваги активної частини основних засобів; збільшення часу роботи устаткування; механізація автоматизація виробництва, використання прогресивної технології, модернізація діючого устаткування та інші. Зниження фондовіддачі призводить до збільшення суми амортизаційних відрахувань і відповідно сприяє зменшенню частки прибутку в ціні товару, що призводить до збитків.

Фондовіддача включає поняття ефективності відтворення й інтенсифікації використання необоротних активів. При обчисленні та порівняльному аналізі цього показника за групою промислових підприємств слід дотримуватися правильного методичного підходу. Однакові за профілем і потужністю підприємства можуть мати різний рівень фондовіддачі.

Для виявлення невикористаних резервів в експлуатації машин і устаткування слід визначати фондовіддачу не лише із загального розміру основних виробничих засобів, але й з їх активної частини. Зростання цін на обладнання дуже часто випереджує зростання їх експлуатаційної продуктивності, що спричиняє підвищення вартості одиниці потужності та падіння фондовіддачі. Оптова ціна на певне обладнання може бути підвищена, але меншою мірою, ніж її продуктивність. Нова техніка забезпечує збільшення фондовіддачі лише тоді, коли продуктивність зростає швидше, ніж її вартість, за кращих (рівних) умов. Це положення слід враховувати при розробці нової техніки, яка забезпечить максимальну ефективність, у тому числі підвищення фондовіддачі.

...