Проблеми регіонального розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У сучасних умовах підвищується роль наукового обґрунтування розвитку регіонів. В умовах ринкових відносин і посилення економічної самостійності регіонів зростає потреба дослідження проблем регіонального розвитку. Проблемні питання діагностики стану соціально-економічної системи регіонів в Україні набувають в умовах трансформації ринкових відносин особливої актуальності, адже сьогодні ця необхідність визначається геоекономічними та геополітичними особливостями, адекватними новим умовам. Аналіз різних аспектів економічного та соціального життя регіону проводиться з метою визначення об'єктивного діагнозу, на основі якого повинна будуватися стратегія і тактика регіонального розвитку. Мета даної курсової роботи полягає у дослідженні соціально-економічних аспектів розвитку Полтавської області, у аналізі трудового потенціалу та оцінці інвестиційної привабливості Полтавщини, а також у формуванні аналітичних висновків щодо можливостей її подальшого розвитку. Об'єктом дослідження даної роботи виступає внутрішня торгівля Полтавської області. Мета і завдання роботи. Мета даної праці - неупереджене комплексне дослідження на основі вивчення нормативних та публіцистичних джерел внутрішньої торгівлі та факторів розміщення внутрішньої торгівлі в Полтавській області.

Вказана мета обумовила наступні завдання дослідження:

- проаналізувати розміщення та значення торгівлі в господарстві області;

- дослідити передумови розвитку і розміщення внутрішньої торгівлі;

- охарактеризувати сучасний стан і структуру внутрішньої торгівлі;

- охарактеризувати проблеми і перспективи розвитку внутрішньої торгівлі.

Предметом дослідження є загальна характеристика регіонального розвитку Полтавської області. Об'єктами вивчення є природно-ресурсний, людський і трудовий потенціали, ринок праці, економічний рівень розвитку регіону, інвестиційна привабливість, екологічна та демографічна ситуації. Завдання - аналіз економічної результативності територіальної організації виробництва, діагностика природно-ресурсного, трудового та людського потенціалів, аналіз демографічної та екологічної ситуації, діагностика розселення, ринку праці, динамічних якостей регіону, комплексності господарства, вивчення конкурентних переваг та негативних чинників конкурентоздатності Полтавського регіону, а також визначення впливу вище зазначених факторів на наявний та подальший соціально-економічний розвиток області. Об'єктом дослідження даної роботи виступає внутрішня торгівля Полтавської області. Мета і завдання роботи. Мета даної праці - неупереджене комплексне дослідження на основі вивчення нормативних та публіцистичних джерел внутрішньої торгівлі та факторів розміщення внутрішньої торгівлі в Полтавській області. Методологічну базу роботи складає діалектичний метод, що передбачає об'єктивне і всебічне вивчення явищ в їхній єдності і взаємозв'язку, з урахуванням логіки суспільного розвитку. Використовувалися також метод порівняльного аналізу, методи статистичної обробки матеріалу, логічно-історичний, системно-структурний методи. Структура роботи. Відповідно до мети, завдань та предмета дослідження робота складається із вступу, п'яти розділів, , висновків і списку використаних джерел та літератури.

1. Значення та основні функції торгівлі у розвитку продуктивних сил Полтавської області

Торгівля товарами народного споживання, продуктами харчування пов'язана із повсякденним життям людей і задоволенням їхніх потреб у товарах, торгових послугах. По тому, як працює торгівля, найчастіше судять про роботу уряду, про успіх соціальних і економічних реформ. Це пояснюється тим, що турбота про конкретну людину, її потреби - це початок і кінцевий шлях соціальної політики держави. У торгівлі виявляються інтереси суспільства, інтереси кожної сім'ї, кожної конкретної людини. Ця галузь впливає і на організацію побуту населення, і на рівень зайнятості жінки в сім'ї, і на наявність позаробочого часу, і, в кінцевому підсумку, багато в чому на збереження здоров'я людей. Торгівля об'єднує кожну людину з процесом задоволення потреб і сприяє реальному здійсненню розподілу матеріальних благ. Незадовільне функціонування торгівлі підриває принципи соціальної справедливості, матеріальної захищеності населення, порушуючи процес розподілу. Розвиток внутрішньої торгівлі, в першу чергу товарами вітчизняного виробництва, є визначальним напрямом політики економічного зростання України. Виходячи з виключного значення внутрішньої торгівлі в суспільстві, стає цільовою настановою проведення дослідження цієї галузі в сучасних умовах, виявлення характерних рис і тенденцій розвитку, проведення оцінок та розробки висновків. Внутрішня торгівля - торгівля на внутрішньому ринку країни товарами вітчизняного виробництва або імпортованими.

Торгівля включає такі види: роздрібну торгівлю, оптову торгівлю, а також ресторанне господарство. Різновидом роздрібної торгівлі є дрібнороздрібна торгівля. Роздрібна торгівля забезпечує доведення споживчих товарів від виробників та оптовиків до кінцевих споживачів для задоволення їх попиту і здійснюється через власні або орендовані об'єкти стаціонарної роздрібної торгівлі. Роздрібна торгівля здійснюється у магазинах і через різні види позамагазинних торговельних об'єктів, які у сукупності становлять роздрібну торговельну мережу.Торгівля у магазинах - основна форма здійснення роздрібної торгівлі. Магазин - це стаціонарний торговельний об'єкт у роздрібній торгівлі, в якому здійснюється продаж товарів кінцевим споживачам і надання їм послуг. Позамагазинна торгівля - форма здійснення роздрібної торгівлі через позамагазинні об'єкти, які залежно від ступеня сталості їх місцезнаходження поділяються на: стаціонарні - ринки (організовані); напівстаціонарні - павільйони, кіоски, торгові автомати; пересувні - розвізні (вагонолавки, суднолавки, автолавки, автоцистерни тощо), розносні (лотки, корзини, столики тощо), переносні (палатки); дистанційні - за допомогою пошти, Інтернету та іншої комп'ютерної і телекомунікаційної техніки та відповідної технології здійснення продажу товарів.

Дрібнороздрібна торгівля здійснюється через дрібно роздрібну торговельну мережу, яка складається з напівстаціонарних і пересувних об'єктів (торговий автомат, павільйон, палатка, кіоск, лоток тощо). Оптова торгівля забезпечує доведення скомплектованих партій товарів від виробників до оптових покупців та сприяє найбільш повному задоволенню їх попиту на товари та послуги.

2. Передумови розвитку та розміщення торгівлі

Історичні передумови області.

Полтавська область за більшістю показників належить до провідних регіонів України. Полтавщина з 1036 року ввійшла до складу Київської Русі, а саме Переяславського князівства. За часів Богдана Хмельницького територія Полтавщини була розподілена між сімома козацькими полками (Переяславським, Іркліївським, Прилуцьким, Лубенським, Миргородським, Гадяцьким (Зіньківським) і Полтавським). 9 березня 1802 року була утворена Полтавська губернія, площа якої в 1804 році складала 46603,16 кв. км. З часу створення у 1802 році Полтавської губернії наш край розвивався як єдиний комплекс. Економічно ця територія у XVII-XIX століттях стала центром чумацтва, яке відіграло значну роль у процесі первісного нагромадження капіталу. У другій половині ХІХ століття Полтавщина стала одним із яскравих центрів земського руху, який і сьогодні може бути зразком самоврядування. Низка адміністративно-територіальних реформ радянських часів завершилась утворенням 22 вересня 1937 року Полтавської області. На той час до її складу входило 45 районів та два міста обласного підпорядкування - Полтава і Кременчук. У січні 1954 року зі складу області було виведено 8 районів: Згурівський та Яготинський відійшли до Київської області, Гельмязівський, Драбівський, Золотоніський, Іркліївський, Чорнобаївський, Ковалівський - до Черкаської . Сьогоднішня Полтавська область займає територію в 28,8 тис. кв. км, що складає 4,8% території України. Її довжина з півночі на південь дорівнює 213,5 км, а з північного заходу на південний схід - 259 км. За територією Полтавська область посідає 7 місце серед областей України. В області налічується 25 районів, 5 міст обласного і 10 - районного підпорядкування, 5 районів у містах, 21 селище міського типу, 1846 сільських населених пунктів, 467 сільських рад. Містами обласного підпорядкування є Полтава, Комсомольськ, Кременчук, Лубни, Миргород, найбільшими містами районного підпорядкування - Гадяч, Глобине, Гребінка, Зіньків, Карлівка та інші. Регіон розташований у лісостеповій зоні. Лісами зайнято 7.4% території; грунти - переважно чорнозем. По території області протікають 89 річок загальною довжиною 5453 км. Головна водна артерія - Дніпро. Всі річки, а найбільші з них це Ворскла, Сула, Псел та Оріль, відносяться до басейну р. Дніпро і є його лівими притоками. На півдні і південному заході область омивають води Кременчуцького і Дніпродзержинського водоймищ. Багато штучних ставків і озер, загальною площею 21 тис. гектарів. Обласний центр - м. Полтава, де мешкає 314 тис. чол.

Діагностика природно-ресурсного потенціалу.

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) території характеризується сукупною продуктивністю її природних ресурсів як засобів виробництва і предметів споживання, що виражається в їх суспільній споживний вартості. Потенційна продуктивність природних ресурсів характеризує максимально можливу ефективність використання їх з точки зору народного господарства в цілому, яка теоретично може бути досягнута вже на сучасному етапі розвитку продуктивних сил регіону при забезпеченні оптимальної відповідності фактичної структури природокористування з історично сформованою специфікою місцевих природно-економічних, соціальних та інших умов.

Полтавська область одна із найбільш багатих областей, у яких у структурі ґрунтового покриву переважають чорноземи. На Полтавщині чорноземи займають 9/10 площі орних земель. Полтавські чорноземи придатні для вирощування практично усіх видів сільськогосподарської продукції, притаманної даній кліматичній зоні і навіть деяких південних видів (винограду, персиків та ін.). У структурі земель області сільськогосподарські угіддя займають 77,9%.

На Полтавщині розвідано понад 10 видів корисних копалин, зокрема нафти, газу, вугілля, торфу, залізної руди, будівельних матеріалів, мінеральних вод та ін. Полтавщина посідає перше місце серед областей України за запасами (близько 500 млрд. куб. м) і видобутком природного газу. Запаси нафти в області складають близько 20 млн. т. Родовищ торфу, загальна площа яких дорівнює понад 110 тис. га, тут понад сто, а їх запаси перевищують 100 млн. т. Отже , область самостійно забезпечує себе запасами природниї ресурсів.

В області експлуатується 20 джерел мінеральних лікувальних та столових вод, найпопулярнішими з яких є "Миргородська", "Семенівська", "Хорольська", "Новосанжарська", "Гоголівська". Лісовий фонд Полтавської області складає 274,8 тис. га. Лісистість території області становить у середньому 8,6%. Для Полтавщини в цілому найбільш потужним є потенціал земельних ресурсів. Найвищий рівень природно-ресурсного потенціалу властивий Кременчуцькому району (з перевагою мінеральних ресурсів), Гадяцькому району (з великим рівнем потенціалу мінеральних, лісових ресурсів), Миргородському району (із високим рівнем потенціалу мінеральних вод, водних ресурсів та рекреаційних ресурсів) та Глобинському району (з найвищим рівнем земельних ресурсів і високим рівнем водних ресурсів). Я зробила висновок , що Полтавська область досить добре забезпечена потенціалом зельних ресурсів,тобто має можливість торгівлі деревиною.

Демографічні фактори.

Загальна кількість наявного населення області, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 1 млн. 630,1 тис. осіб. Кількість міського населення, за результатами Всеукраїнського перепису, становила 956,8 тис. осіб, або 58,7%, сільського - 673,3 тис. осіб, або 41,3%. За результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків становила 747,4 тис. осіб, або 45,8%, жінок - 882,7 тис. осіб, або 54,2 відсотка.На території області розташовано 15 міст. Серед загальної їх кількості - 5 міст обласного підпорядкування з чисельністю населення понад 40 тис. осіб та 10 міст районного підпорядкування. Загальна кількість постійного населення області станом на 5 грудня 2001 року становила 1 млн. 621,2 тис. осіб, в тому числі міське населення - 944,3 тис. осіб, або 58,2%, сільське - 676,9 тис. осіб, або 41,8 відсотка, чоловіки - 742,2 тис. осіб, або 45,8%, жінки - 879,0 тис. осіб, або 54,2%.Отже, вивчивши демографічну ситуацію території , я зробила висновок, що через зміну у віковому складі населення, тобто зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із суттєвим збільшенням частки осіб у віці, старшому за працездатний , значно ускладнюється ситуація яка зумовлює зростаюче старіння населення . Станом на 1 січня 2003 року чисельність населення області становила 1609,4 тис. осіб. За 2002 рік унаслідок природного скорочення кількість жителів області зменшилася на 17,7 тис., що становить 10,9 особи на тисячу жителів. Природне скорочення населення спостерігалося в усіх адміністративно-територіальних одиницях області. Найвищого рівня воно сягнуло в Миргородському районі (18,7‰), найнижчого - в Комсомольській міськраді (5,7‰). Природне скорочення в сільській місцевості (16,0‰) було набагато більшим, ніж у міських поселеннях (7,4‰). У той же час позитивний вплив на демографічну ситуацію в області справляє збільшення числа народжених. Загалом по області за 2002 рік народилося 11546 дітей, що на 413 (3,7%) більше, ніж за попередній рік. Народжуваність у сільській місцевості вища, ніж у містах (7,2‰ проти 7,1‰). Загальна кількість померлих у 2002 році зменшилася проти 2001 року на 172 особи, або на 0,6%.

За цього смертність сільських жителів (23,1‰) була значно вищою, ніж міських (14,5‰). За офіційними даними, в усіх галузях господарства області зайнято 725 тис. чоловік, 545 тис. з яких працюють в економічній сфері: 130 тис.

У промисловості, 127 тис. у сільському господарстві, 30 тис. У будівництві, 38 тис. на транспорті й у галузі зв'язку, 36 тис. У торгівлі та громадському харчуванні; 46,5 тис. громадян зайняті у сфері охорони здоров'я, фізкультури та соціального забезпечення, 64,5 - у сфері освіти, 32 тис. - в апараті органів управління.

Таблиця 1:

Оцінка стану економічного розвитку регіону:

За структурою господарства сучасна Полтавщина - індустріально-аграрна область України, яка належить до числа областей із середнім рівнем розвитку промислового виробництва. Більшість галузей промисловості області було започатковано в 60-х роках нафто- і газодобувну, залізорудну, чорну металургію, нафтопереробну, автомобільну, верстато- і приладобудівну, електротехнічну та ін. У галузевій структурі промисловості провідними є паливна і харчова промисловість та машинобудування і металообробка.

На частку цих галузей припадає близько 80% усього промислового виробництва області. Фактично дві галузі - паливна промисловість та чорна металургія - видають більше половини всього обсягу виробництва промислової продукції області.

Таблиця 2 - Індекси промислової продукції за видами діяльності за 2003-2011 роки (відсотків до попереднього року):

Продивившись та проаналізувавши галузі області я зробила висновок , що основу цих галузей в Полтавській області складають два підприємства Кременчуцький НПЗ та Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, то виходить, що від діяльності цих двох підприємств залежить загальна ситуація по області. За цього навіть в умовах різкого спаду виробництва у паливній промисловості та чорній металургії ці підприємства визначають загальний обсяг промислового виробництва. А в попередні роки їхня питома вага доходила й до 70%. Основними паливно-енергетичними ресурсами області є нафта, газоконденсат та природний газ, промисловий видобуток яких на Полтавщині розпочато з 1951 року. Найбільшим родовищем області є Глинсько-Розбишівське нафтогазове родовище (Лохвицький і Гадяцький райони), яке забезпечує майже половину видобутку нафти і газу області. Полтавська нафта є високоякісною: в її складі до 55% світлих нафтопродуктів і мало сірки. Слід зазначити також, що Полтавська область має потужну гірничодобувну промисловість, яку представляє ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат". Основною продукцією цього підприємства є залізорудний концентрат з вмістом заліза до 65% та офлюсований залізний окоток для доменних цехів металургійних комбінатів. Харчова промисловість області представлена м'ясною, молокопереробною, цукровою, хлібопекарською, кондитерською, плодоовочеконсервною, спиртовою та лікеро-горілчаною, пивоварною, масложировою галузями, виробництвом безалкогольних напоїв. Галузь машинобудування і металообробки за обсягами виробництва продукції утримує третє місце в обласному промисловому комплексі. До виробництв, що мають істотне значення в загальнодержавному розподілі праці, відносяться автомобільна та електротехнічна промисловість, верстато і приладобудування, залізничне вагонобудування, виробництво дорожньо-будівельної техніки та технологічного устаткування для хімічної, харчової і легкої індустрії. Поряд із відновленням роботи великих підприємств значна увага приділяється розвитку дрібного та середнього підприємництва. Полтавська область була і залишається славнозвісним центром розвитку сільського господарства. Вже в 70-х роках ХХ ст. в області активно запроваджувалися природозберігаючі технології виробництва. Сьогодні 640 сільськогосподарських підприємств нарощують виробництво продукції. Минулого року було зібрано 2 млн. 350 тис. тонн зернових.

Таблиця 3 - Рослинництво:

Таблиця 4 - Тваринництво:

Оцінка соціального розвитку області:

Бюджет 2003 року яскраво характеризують деякі дані витратної частини. Зокрема сфера освіти з урахуванням необхідності реалізації ст. 57 Закону України "Про освіту", потребує 355 млн. грн., отож передбачений Мінфіном обсяг видатків у 228,4 млн. грн. не покриває витрат навіть на оплату праці та енергоносіїв. А видатки, призначені для системи охорони здоров'я, сума яких дорівнює 178,5 млн. грн., не забезпечують навіть потреби в заробітній платі, яка складає 179,1 млн. грн. 4 млн. грн. недодані області для утримання територіальних центрів. Усього на 38,2% до потреби передбачено обсяги субвенції на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. На 10,6 млн. грн. зменшені видатки для отримувачів усіх видів допомоги відповідно до законів України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", решти законодавчих актів соціального спрямування. При розрахунках обсягів міжбюджетних трансфертів з питання надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям не враховано 4,3 млн. грн. на погашення заборгованості, яка залишилася ще з 2001 року.

Динаміка суми заборгованості із виплати заробітної плати:

Таблиця 5:

При формуванні проектних цифр область виходила з пропозицією про скорочення обсягу вилучення коштів з бюджетів міст, але Міністерство фінансів натомість збільшило їх на 6,3 млн. грн. Отже , дивлячись на дані я зробила висновок ,що за останні роки за стрімкого зростання платежів до бюджетів усіх рівнів питома вага того, що залишається в області, постійно зменшується.

Оцінка політичного розвитку області:

Органами місцевого самоврядування м. Полтава прийняття нормативно-правових актів здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Координація роботи щодо виконання розробниками регуляторних актів положень цього Закону та дотримання встановленої процедури з регуляторної діяльності здійснюється управлінням сприяння підприємництву.

Рішеннями Полтавської міської ради від 10.12.09 та міськвиконкому від 11.11.09 №324 затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2010 рік, до яких з початку року внесено 17 змін та доповнень.

У відповідності до затверджених планів у 2010 році прийнято 12 рішень виконавчого комітету та 5 рішень міської ради.

Регуляторна діяльність була спрямована на врегулювання питань господарської діяльності: у сфері тарифної політики затверджено 12 регуляторних актів зайнятості населення - 4, містобудування, архітектури та благоустрою - 3, транспортних питань - 1,земельних питань - 1, підприємництва - 1. Підприємництво є невід'ємною складовою ринкової економіки.Реалізована "Програма розвитку підприємництва в м.Полтава на 2009-2010 роки", розроблено проект Програми на 2011-2012 роки. З початку року кількість суб'єктів господарювання в місті збільшилася майже на 1,9 % і становить понад 32,3 тис. осіб (юридичних осіб - 8,6 тисячі, фізичних осіб - 23,7 тисячі).

На сьогодні в Полтаві працює понад 1,4 тисячі торговельних закладів, близько 400 загально доступних закладів ресторанного господарства, 18 готелів та інших закладів розміщення, понад 500 закладів побутового обслуговування населення.

Рівень зайнятості на малих підприємствах у відсотках до кількості населення у працездатному віці останні роки зберігається майже на тому ж рівні і становить на сьогодні 11,5%, що майже на 5% більше, ніж в середньому по області.

Основною ціллю є створення і підтримання сприятливих умов розвитку підприємництва у місті Полтава, формування і впровадження ефективної державної системи його обслуговування, досягнення балансу інтересів суб'єктів господарювання та влади.

Отже, умови області головним чином впливають на формування обсягів та структури товарообігу.

Підвищена частка міського населення вимагає більш високого розвитку торгівлі для задоволення потреб міського населення, а підвищена частка сільського населення зменшує обсяг товарообороту в області, тому що сільське населення частину своїх потреб задовольняє за рахунок свого підсобного господарства.

Рекреаційна функція області вимагає збільшення реалізації ТНС з врахуванням попиту відпочиваючих.

Наявність у регіоні комплексів важкої промисловості сприяє зростанню платоспроможності населення , тому що заробітна плата робітників цієї галузі вища , ніж робітників легкої промисловості або АПК.

3. Регіональні відмінності функціонування торгівлі в області

Таблиця 6 - Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, по містах та районах за січень-вересень 2011 року:

Таблиця 7 - Обсяг оптового товарообороту підприємств, основним видом діяльності яких є оптова торгівля:

У січні-вересні 2011р. оптовий товарооборот підприємств області, основ-ним видом економічної діяльності яких була оптова торгівля, становив 8375,2 млн.грн. На підприємства міст Полтави та Кременчука припадало 75,6 % обсягу оптового товарообороту області. Провідне місце у товарній структурі оптового товарообороту займали непродовольчі товари - 78,3% (6555,6 млн.грн.). Домінуючими серед них були газойлі (паливо дизельне), бензини, куль-тури зернові, вузли, деталі та приладдя для автомобілів та їх двигунів, масла, мастила та фракції важкі інші, шлак, дрос та відходи виробництва чорних металів.

Продовольчих товарів було реалізовано на суму 1819,6 млн.грн. Серед них значну частку займав оптовий продаж молока та молочних продуктів, пива солодового, включаючи пиво безалкогольне, шоколадних та кондитерських цукрових виробів, вод мінеральних та напоїв безалкогольних, включаючи соки фруктові та овочеві, олій рослинних, цукру, м'яса та м'ясних продуктів.

Частка оптового продажу товарів виробництва України становила 85,2% загального оптового товарообороту. На 1 жовтня 2011р. товарні запаси на підприємствах оптової торгівлі ста-новили 819,1 млн.грн., у них непродовольчі товари займали 80,2%, решту скла-дали продовольчі товари.

Виробництво технічних культур на Полтавщині представлено вирощуванням цукрового буряка, сої та соняшника. Питома вага цукрових буряків у структурі посівних площ в середньому по області становить 5,1%. Валовий збір цукрового буряка в 2006 р. склав 2364 тис. т, а середня врожайність становила 294,8 ц/га.

За посівними площами, валовим збором, врожайністю та собівартістю виробництва цукрового буряка в області склались певні територіальні відмінності, що пов'язані з структурою ландшафтів, якістю ґрунтів, наявністю трудових ресурсів, віддаленістю до приймальних пунктів. До районів з найбільшою врожайністю цукрових буряків належать Пирятинський (440,2 ц/га), Шишацький (356,0 ц/га), Глобинський (337,1 ц/га), Карлівський (334,3 ц/га) та Великобагачанський (324,4 ц/га) райони.

Основною олійною культурою області є соняшник, насіння якого містить 35 - 40% олії, яка переважно використовується для продовольчих цілей, виготовлення мила та фарб. Побічні продукти (макуха і шрот) є цінним кормом для тварин.

Зрілі стебла соняшнику можна використовувати як паливо, а також як технічну сировину для виробництва мила, скла, паперу, штучного шовку. Середня врожайність соняшнику в Полтавській області складає 15,7 ц/га, а валовий збір - 264 тис. т (2006 р.). Найвищі показники мають Новосанжарський, Глобинський, Зінківський, Карлівський райони.
Важливою галуззю рослинництва Полтавщини є картоплярство та овочівництво. У порівнянні з іншими культурами, рівень розвитку цієї галузі дещо нижчий. Більша частина виробництва картоплі припадає на приватний сектор та фермерські господарства. Невисока частка господарств суспільного сектора пояснюється невідповідністю агрокліматичних умов біологічним вимогам картоплі, тому її врожайність становить 152 ц/га. У 2006 р. в області в усіх категоріях господарств вироблено 1696 т картоплі.

Виробництво овочів протягом року складає в середньому 5570 тис. т, а середня врожайність складає 189 ц/га. Найвищі показники за виробництвом овочів мають Пирятинський, Кременчуцький, Семенівський, Полтавський, Котелевський та Глобинський райони. В цілому галузі рослинництва Полтавщини забезпечують населення та переробну промисловість рослинницькою продукцією. Тваринництво Полтавської області сформувалось під впливом сприятливих природних та економічних умов для розвитку кормової бази, потреб населення в продукції тваринництва, територіального поділу праці та посилення міжрайонної функції області у виробництві тваринницької продукції. Основними галузями тваринництва Полтавської області є скотарство, свинарство, птахівництво. Крім того, в області набули поширення кролівництво, конярство, бджільництво, хутрове звірівництво, ставкове рибництво. Важливим показником розвитку тваринництва є поголів'я худоби та її щільність на 100га угідь. У 2006 р. за щільністю поголів'я ВРХ на 100 га угідь провідні місця на Полтавщині посідали Шишацький, Кременчуцький, Гадяцький, Оржицький та Хорольський райони. В останнє десятиліття спостерігається зменшення поголів'я худоби в області за рахунок скорочення поголів'я в господарствах суспільного сектора. З 1975 р. до 2006 р. частка області у загальнодержавному виробництві м'яса зменшилася з 5,3% до 2,8%. Рівень рентабельності тваринництва Полтавщини значно нижчий, ніж рослинництва, причому рентабельність виробництва всіх видів м'яса від'ємна: м'ясо ВРХ - 41,5%, свиней - 42,2%, овець - 64,7%, птиці - 13,9%. Разом з тим, показники ефективності тваринництва області дещо вищі від загальнодержавних.Провідною галуззю тваринництва Полтавщини є скотарство, що дає понад 42% вартості всієї сільськогосподарської продукції області і понад 76% товарної продукції тваринництва.

Таблиця 8 - Середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції у 2012 році:

У 2006 році на харчову промисловість припадало 22,5% товарної продукції промисловості Полтавської області. Галузь представлена м'ясною, молокопереробною, цукровою, хлібопекарською, кондитерською, плодово- овочево- консервною, спиртовою та лікеро-горілчаною, пивоварною, масложировою промисловістю, виробництвом безалкогольних напоїв. В області діє 276 підприємств (2006 р.) харчової промисловості (без врахування виробництва у сільськогосподарських підприємствах). За виробництвом продукції харчової індустрії Полтавщина займає 8 - 9 місце в Україні. Найважливішою галуззю харчової промисловості Полтавщини є м'ясна промисловість, представлена 6-ма підприємствами (Полтава, Кременчук, Лубни, Миргород, Гадяч, Пирятин). В 19 низових адміністративних районах області діють ковбасні цехи. Розміщення підприємств м'ясної промисловості в області склалось під впливом сировинного чинника. На території області є й певні проблеми: західна половина області забезпечена переробними підприємствами м'ясної промисловості гірше, ніж східна, тому із західної частини худоба поступає на переробку в Київ та за межі області. Цукрова промисловість займає 2-е місце в структурі харчової промисловості області. У зв'язку з високою матеріаломісткістю виробництва і малою транспортабельністю сировини, цукрові заводи розміщуються в районах бурякосіяння. Найбільші підприємства розташовані в Лохвицькому, Карлівському, Кобеляцькому, Чутівському, Семенівському, Глобинському районах. Кондитерська промисловість області представлена 2-а кондитерськими фабриками - Кременчуцькою та Полтавською, а також невеликими підприємствами в Кобеляцькому, Семенівському, Полтавському районах. Консервна промисловість області випускає понад 90 найменувань консервів: овочеві натуральні консерви, м'ясні і м'ясо та рослинні консерви, овочеві закусочні консерви, томат-продукти, плодоягідні соки, сиропи, маринади. Найбільші підприємства галузі розташовані в Полтаві, Миргороді, Шишаках, Хоролі, Глобиному, Зінькові, Нових Санжарах. Маслоробна і сироварна промисловість об'єднує молокопереробні підприємства та виробничі дільниці по первинній переробці молока. Підприємства з виробництва молокопродуктів розташовані в 22-х районах області, крім Семенівського, Козельщинського та Машівського. Борошномельна-круп'яна і комбікормова промисловість мають достатню сировинну базу. Комбікормові заводи є в кожному адміністративному районі області. Серед них найбільший у Полтаві. Зараз в області виробляється понад 1 млн. т комбікормів. Хлібопекарська промисловість Полтавщини розвивається на базі продукції власної борошномельної промисловості. Розміщення хлібопекарських підприємств зумовлено терміном зберігання продукції, тому їх розташовують в безпосередній близькості до споживача. Підприємства галузі є в усіх адміністративних районах Полтавської області. Спиртова і лікеро-горілчана промисловість представлена 5-ма підприємствами: Лохвицьким спирткомбінатом, Октябрьським і Вишняківським спиртовими заводами та ЗАТ Полтавським і Кременчуцьким лікеро-горілчаними заводами. Лікеро-горілчані заводи працюють в основному на базі продукції спиртозаводів області. Скляна тара експортується з Київської області. Пивоваріння і виробництво безалкогольних напоїв в області представлене Полтавським і Кременчуцьким пивоварними заводами, Миргородським заводом мінеральних вод та іншими дрібними підприємствами. Проаналізувавши харчову промисловість можна зробити висновк ,що основна проблема харчової промисловості - впровадження нової ефективної техніки і технології, ширше використання місцевої сировини, зростання випуску готової продукції та розширення її асортименту.

За попередніми даними за 2011 рік фінансовий результат суб`єктів господарювання від звичайної діяльності до оподаткування (сальдо) становив 9,4 млрд. грн. прибутку (загальна сума прибутку - 11,8 млрд. грн., збитку - 2,4 млрд. грн.). Прибутково спрацювали 68,1% підприємств області. Продовжують зростати надходження податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, які за 2011 рік склали 19,3 млрд. грн. і збільшилися у порівнянні з 2010 роком на 41,8%. До Державного бюджету надійшло 16 млрд. грн., що на 45,3% більше, ніж за 2010 рік. Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування по містах та районах за 2010 рік показують нам позитивність.

Місцеві бюджети за доходами (без врахування трансфертів з Державного бюджету) виконано в сумі 3,3 млрд. грн., що на 699,6 млн. грн. або на 27% більше, ніж у минулому році. Надходження власних коштів до Пенсійного фонду склали 4,5 млрд. грн. і зросли порівняно з 2010 роком на 632,1 млн. грн. або на 16,5%....