Експрес-дігностика кризового стану підприємства

В умовах сучасної економіки України банкрутство вітчизняних підприємств є суттєвою проблемою, що призводить до істотних негативних наслідків для суспільства в цілому. Кількість неплатоспроможних підприємств та підприємств-банкрутів в Україні досить значна. Причому ситуація значно погіршилася у зв'язку із фінансово-економічною кризою, котра спричинила хвилю банкрутств навіть фінансово стійких фірм. Все це активізувало наукові дослідження, спрямовані на впровадження на вітчизняних підприємствах системи діагностики та реагування на загрозу критичної неплатоспроможності. Подолання даної проблеми залежить від своєчасного виявлення загрози банкрутства на підприємстві та розроблення і впровадження відповідних антикризових заходів, що дадуть змогу подолати кризу, відновити ліквідність і платоспроможність та запобігти процедурі банкрутства і ліквідації підприємства [2, с.171].

Теоретичні основи антикризового управління відображено у працях вітчизняних і зарубіжних учених: Е. Альтмана, Г. Базарова, І. Благун, І. Бланка, С. Бєляєва, В. Забродського, О. Кизима, М. Клебанової, Б. Коласса, Л. Лігоненко, Р. Манна, Е. Майєра, Х. Фольмута, Д. Чессера та ін. Розробкою методик і моделей прогнозування ймовірності банкрутства займалися такі зарубіжні вчені, як Е. Альтман, Дж. Аргенті, К. Беєрман, У. Бівер, В. Ковальов, Р. Ліс, К. Спрінгейт, Д. Стос, Р. Таффлер, Г. Тішоу, Дж. Фулмер та ін. Проте, незважаючи, на значну кількість публікацій у науковій літературі, які стосуються проблеми діагностики ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання, питання оцінки загрози ймовірності банкрутства і сьогодні залишається актуальним. Тому метою статті є викладення методики оцінки загрози фінансової кризи для підприємства, що і зумовлює завдання дослідження.

В умовах ринкової економіки різко зростає роль фінансових компонентів організації господарської діяльності підприємств і організацій. Це викликано, в першу чергу, ліквідацією безповоротної державної підтримки збиткових підприємств та зміни умов їх кредитування з боку банківської системи, невід'ємною рисою якого стає оцінка якості фінансового стану підприємстві впевненості в його стабільності. Це веде до того, що фінансова стабільність, ділова активність і фінансова ефективність стають основними елементами, які гарантують його виживання на ринку, бо банкрутство суб'єкту господарювання є настільки ж ймовірним результатом діяльності як тривале й ефективне його існування. Такі зміни в економічному середовищі, в якому працює суб'єкт господарювання, вимагають і адекватних змін в методиці фінансового аналізу. В умовах динамічних змін середовища та дефіциту часу для проведення фундаментального фінансового аналізу все більшу роль починає відігравати експрес-діагностика фінансового стану підприємства на базі офіційної звітності, яка є публічною.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕКСПРЕС-ДІАГНОСТИКИ КРИЗОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Кризи та причини їх виникнення

В умовах ринкової економіки постійно виникають кризові ситуації як для окремих суб'єктів господарювання, так і для системи в цілому. Часто у відповідь система сама виробляє адекватні механізми, що спочатку проходять апробацію на практиці, а потім обґрунтовуються теоретично. Практика свідчить: оздоровлення будь-якого підприємства шляхом застосування антикризового управління фактично відбувається із застосуванням всіх елементів управлінської системи, у цьому головна особливість українських підприємств. Виходячи з положення, що склалося в Україні, найбільший інтерес представляють причини та наслідки появи кризових ситуацій, а також заходи з їх усунення (антикризове управління).

Поняття „криза” у толковому словнику Даля визначається як перелом, або переворот. Відомі російські лінгвісти Ожегов С.І., Шведова Н.Ю., пов`язували термін „криза” з протиріччями в розвитку суспільства, розладі економічного життя, скрутного важкого положення [9, с.17].

На макроекономічному рівні (держава) поняття „криза” зазвичай розуміється як спад кон'юнктури, виробництва, інвестицій, зайнятості. Представники макроекономіки відомі світові науковці і економісти (Брігхем Ю., Гапенські Л., Ван Хорн Дж., Шарп У., Кейнс Дж. та ін.) у своїх наукових працях пов`язують поняття „криза” на макрорівні, із загальними циклічними коливаннями в економіці країни. Теорії економічних циклів Кондратьєва М. і Кейнса Дж. розкривають основні закономірності, періодичність і структуру циклів.

На мікрорівні (підприємство) за думкою Ростоу У., Леві Л., Фішера І., “криза” визначається, як порушення у сфері грошово-кредитних відносин на підприємстві. У той же час, як Фомін Я., Захарченко В., Балабанов І, вважають, що поняття “криза” відноситься лише до процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи підприємства, існують тільки більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи непрофесіоналізмом управління, але якщо з цих позицій розглядати внутрішньо-фірмове управління, то при розробці, наприклад, стратегії її розвитку немає необхідності передбачати і враховувати можливість кризи, з іншого боку виникнення кризи на макроекономічному рівні, також, є наслідком невірного стратегічного вектору, обраного урядом, а отже, помилковим управлінням на макроекономічному рівні.

Нині, на більшості українських підприємств основу виробництва складає застаріле і зношене устаткування. Результат - низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції в порівнянні з закордонними аналогами. В економічному змісті на мікро- рівні “криза” означає дефіцит коштів для підтримки поточної господарської (виробництво) і фінансової потреб в оборотних коштах [11, с.28].

Слід зауважити, що кризи не обов'язково є руйнівними, вони можуть протікати з визначеним ступенем гостроти. Настання криз викликається не тільки суб'єктивними, але й об'єктивними причинами, самою природою соціально-економічної системи. Практика показує, що кризи неоднакові не тільки зі своїх причин і наслідків, але і за самою своєю суттю. Необхідність у розгалуженій класифікації криз пов'язана з диференціацією засобів і способів управління ними. Якщо є типологія і розуміння характеру кризи, з'являються можливості зниження її гостроти, скорочення часу і забезпечення безболісності протікання Класифікаційні ознаки реальної кризи можуть розглядатися і як її параметри, що визначають оцінку ситуації, розробку і вибір оптимальних управлінських рішень. Небезпека кризи існує завжди, тому дуже важливо знати ознаки настання кризових ситуацій і оцінювати можливості їхнього розв'язання.

Причини криз, можуть бути різними. Зовнішні причини кризи пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку чи навіть розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в країні. Звичайно всі перераховані вище фактори можуть лежати в основі кризи підприємства, але більший вплив на стан підприємства роблять управлінські фактори.

Поняття "криза" найтіснішим чином пов'язане і з поняттям "ризик", що тією чи іншою мірою впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення. Ризик з одного боку виступає синонімом поняття кризи, а з другого це ймовірність виникнення збитків, або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом. Визначення ризику залежить від сфери діяльності його застосування.

З позиції фінансової діяльності підприємства поняття ризику та кризи, розглядаються, як дві суміжні фінансові категорії, а тому можна стверджувати, що криза (ризик) - це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом у конкретному часовому проміжку чи періоді тощо [17, с.129-130].

В господарській та фінансово-економічній діяльності суб`єкта, як визначено у Фінансовому словнику, під ризиком розуміють “усвідомлену можливість небезпеки виникнення не передбачуваних втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв`язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами. Вимірюють частотою, ймовірністю виникнення того чи іншого рівня втрат ”. З позиції економічної безпеки, вважається, що в певному розумінні ризик є нічим іншим, як мірою економічної безпеки в діяльності підприємства. Аналіз досвіду та результатів функціонування українських підприємств є підставою для виділення таких основних груп ризик-факторів підприємницької діяльності.

При цьому слід мати на увазі, що: ризик має свої специфічні ознаки, такі як: є конкретним явищем, має вірогідний характер; може бути виміряним та оціненим; має конкретну форму прояву, пов`язану з певним об`єктом; є невід`ємним елементом фінансово-економічних відносин. Наявність ризику передбачає здійснення антикризової діяльності, формами якої є компенсація, репресія, превенція.

Кризове явище, що з'явилося, не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом, але і породжує нові супутні йому негативні явища, що можуть викликати головний збиток. Тому, чим раніше будуть застосовані антикризові механізми за рахунок нових технічних засобів і інформаційних технологій, тим більшими будуть можливості великими відновлення і стабілізації підприємства [4, с.34].

1.2 Діагностика кризового стану підприємства

При організації управління підприємством в умовах кризи виникає необхідність в єдиних методичних і теоретичних підходах до діагностики рівня кризи. Для цього досліджуються концептуальні положення побудови системи діагностики кризового стану, пропонується кількісна оцінка фінансових загроз виникнення кризи, розроблені методичні підходи до аналізу кризи та її результатів.

На сьогоднішній день широке коло питань пов'язаних із діагностикою кризового стану підприємств досліджено з боку як вітчизняних, так і зарубіжних вчених-економістів. Однак, незважаючи на значну кількість праць та досягнень у цій сфері, багато питань пов'язаних із діагностикою кризового стану підприємств, її сутністю, об'єктами, суб'єктами та цілями проведення залишаються недостатньо з'ясованими та потребують подальших досліджень. Тому проблеми діагностики фінансового стану підприємств все ще залишаються актуальними і саме тому потребують наукового та систематизованого підходу до їх вивчення.

Сучасний стан розробки методичного забезпечення діагностики кризового стану і загрози банкрутства характеризується різноманітністю підходів і інструментів її проведення. Залежно від статусу методичні підходи діляться на державні (обов'язкові) і наукові (рекомендаційні).

В Україні прикладом державної методики є «Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій», яка розроблена для ухвалення рішення про визначення структури балансу підприємства задовільної (незадовільної), підприємства - платоспроможним (неплатоспроможним), представлення пропозиції щодо доцільності внесення цього підприємства в реєстр неплатоспроможних підприємств і організацій.

На сьогодні серед найпоширеніших методів формування узагальнюючого висновку слід зазначити індексний метод, при використовуванні якого окремі оцінні показники переводяться в індекси шляхом порівняння з еталонними значеннями, заздалегідь досягнутими показниками або показниками інших підприємств, з подальшим розрахунком інтегрального індексу; бальний метод, який полягає в привласненні кожному оцінному показнику певної кількості балів відповідно його фактичному значенню за спеціально розробленою шкалою оцінювання. Залежно від суми набраних балів формується загальний висновок щодо глибини кризи; графічний метод, застосування якого передбачає побудову деякого «поля оцінювання», його розподіл на певні зони, які відповідають певному рівню ризику банкрутства і знаходження положення конкретного підприємства в межах певних зон; статистичний метод, який передбачає використовування спеціально розрахованих економіко-математичних моделей (І-розрахунку та йому подібних) на основі попередньої математичної обробки великого об'єму статистичної інформації щодо діяльності підприємств, які реально стали банкротами або запобігли цій ситуації [3, с.136-137].

Застосування цього методу найбільш поширено в зарубіжній практиці, завдяки його простоті і високій точності результату, проте в умовах України його використовування некоректно у зв'язку із специфікою діяльності українських підприємств і їх невідповідності умовам діяльності підприємств (має місце тимчасова, параметрична і методична невідповідальність).

Для уникнення некоректності у застосуванні різних методик пропонується вперше розробити метод ідентифікації кризового стану підприємства, що базуватиметься на таких індикаторах як операційна прибутковість, поточна неплатоспроможність та невідповідність ринкової, виробничої і фінансової спроможності фактичному стану підприємства. Ідентифікацію кризового стану підприємства розглядатимуть, перш за все, як систему виявлення та передбачення можливих ознак кризових явищ на підприємстві. Вона слугує першим етапом і часто передумовою діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства, що вказує на актуальність дослідження в цьому напрямку.

Розроблений і запропонований комбінований підхід, який дає можливість узагальнити усі складові виникнення та перебігу кризових явищ. Більшість дослідників вважають недоцільним використання лише одного з підходів у діагностиці кризового стану та загрози банкрутства підприємства, а от в ідентифікації кризового стану більшого поширення набуває дослідження тільки однієї сфери діяльності підприємства - результатів господарської діяльності.

Запропоновані методичні підходи та теоретичні розробки можуть слугувати науково-теоретичною основою для розширення досліджень з проблем удосконалення діагностики кризового стану та загрози банкрутства промислового підприємства [15, с.381].

Діагностика кризового стану і загрози банкрутства є одним з необхідних етапів процесу антикризового управління, оскільки його методичні підходи забезпечують належне визначення глибини кризи, його масштабів, реальності і очікуваного часу виникнення ситуації банкрутства, обґрунтовування заходів, необхідних для його подолання, оцінки можливостей підприємства щодо подолання кризи і прогнозування наслідків подальшого розвитку ситуації.

1.3 Сутність експрес-діагностики, методологія та етапи проведення

Оцінка кризових симптомів підприємства і діагностування його фінансової кризи здійснюється задовго до прояву його явних ознак. Така оцінка і прогнозування розвитку кризових симптомів фінансової діяльності підприємства є предметом діагностики фінансової кризи.

Діагностика фінансової кризи являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення можливих тенденцій і негативних наслідків кризового розвитку підприємства.

Залежно від цілей і методів здійснення діагностика фінансової кризи підприємства поділяється на дві основні системи:

1) систему експрес-діагностики фінансової кризи;

2) систему фундаментальної діагностики фінансової кризи.

Експрес-діагностика фінансової кризи характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на базі даних його фінансового обліку по стандартних алгоритмах аналізу [2, с.171].

Основною метою експрес-діагностики фінансової кризи є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка масштабів кризового його стану.

Експрес-діагностика фінансової надійності суб'єкта господарювання повинна базуватися на принципі «часової необмеженості його функціонування», згідно якого організовується і бухгалтерський облік його діяльності. Цей принцип означає, що у менеджменту підприємства немає наміру, ні вимушеної необхідності припинити в найближчому майбутньому діяльність або суттєво зменшити її масштаби.

Проведення експрес-діагностики можна організувати в наступній послідовності:

- виявлення та оцінка «хворих» та «симптоматичних» статей балансу;

- виявлення та оцінка можливих причин різких коливань величини окремих елементів балансу та його структури за суміжні періоди часу;

- оцінка дотримання балансових пропорцій та критичних значень базових показників, які характеризують фінансовий стан підприємства;

- оцінка ймовірності банкрутства в найближчій та віддаленій перспективі.

Інформація про прорахунки в діяльності підприємства концентрується в його балансі та у формах фінансової звітності 2 та 3. Явні недоліки виявляються, якщо в балансі є «хворі» статті, які слід розділити на такі дві групи:

- ті, що вказують на недоліки, які в найближчому майбутньому можуть привести до фінансової кризи;

- ті, що викликані певними прорахунками в управлінні фінансовими та матеріальними ресурсами, що погіршує фінансовий стан підприємства.

До першої групи безумовно слід віднести, статтю «Збитки» в формах фінансової звітності 1 та 2, а також наявність кредитів і позик, які неповернені у встановлений термін, простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості. Наявність цих видів збитків вказує або на неефективний менеджмент, або на технологічну відсталість виробництва, що зумовлює низьку якість та високу собівартість продукції. Оцінку наявності непогашених кредитів і дебіторської та кредиторської заборгованості обов'язково слід проводити на базі динаміки цих сум за декілька суміжних періодів. Їх наявність свідчить про серйозні фінансові проблеми в роботі підприємства. Якщо такі суми присутні на кінець декількох періодів, то підприємство хронічно працює незадовільно та переживає фінансову кризу. Якщо непогашені кредити та прострочена кредиторська заборгованість перевищують 30 % поточних зобов'язань, то можна стверджувати, що підприємство вступило у першу фазу фінансової кризи. Уточнити причини фінансової кризи можна тільки на основі матеріалів бухгалтерського обліку, а це прерогатива тільки внутрішнього фінансового аналізу, який можуть проводити тільки працівники самого підприємства (керівники, фінансові менеджери, бухгалтера-аналітики).

До другої групи слід віднести статті, які подані в формах звітності, або елементи цих статей, які можуть бути уточнені за допомогою аналітичних розшифровок [5, с.19-20].

Оцінюючи ці статті можна зробити висновок, що багато з них є комплексними, тобто інформація про якість роботи підприємства подана дещо в закамуфльованому вигляді. Це відноситься в першу чергу до таких статей як кредиторська та дебіторська заборгованість, яка включає в себе невиправдану її частину. Тому за такими статтями оцінку краще давати не за зміною абсолютної суми, а за їх питомою вагою у валюті балансу.

Так, підвищення частки дебіторської заборгованості в активах підприємства, чи в робочому капіталі означає, що або підприємство проводить нерозумну політику товарного кредитування відносно своїх клієнтів, або є неплатоспроможним. Крім того за зміною частки дебіторської заборгованості може стояти концентрація продаж за незначною кількістю клієнтів або на вузьких сегментах ринку, скорочення цього ринку з різних причин змушує підприємство йти на все більші уступки своїм споживачам з метою підтримання масштабів виробництва.

Симптоматичною ознакою є дані про іммобілізацію коштів в запасах сировини та матеріалів, готовій продукції та незавершеному виробництві. В такому випадку слід звертати увагу не тільки на ріст частки цих показників, які свідчать не тільки про затоварювання складів внаслідок падіння попиту на продукцію підприємства, але й про неритмічність виробництва та нерівномірність постачання, які ведуть до невиконання зобов'язань та фінансових санкцій.

Тривожними сигналами можуть бути ріст заборгованості підприємства своїм постачальникам і кредиторам, сповільнення обороту кредиторської заборгованості, перевищення кредиторської заборгованості перед дебіторською. Занепокоєння повинно викликати й збільшення заборгованості перед працівниками, фінансовими органами та систематичне зменшення розміру дивідендних виплат або його дуже стрімкий ріст.

Взагалі суттєві зміни в статтях звітності, а особливо, в їх питомій вазі у валюті балансу повинні викликати настороженість менеджменту підприємства.

Про недоліки в роботі підприємства можна також судити за деякими співвідношеннях між окремими статтям. При цьому слід мати на увазі, що статті цієї групи можуть бути у звітності не тільки у фінансово нестабільних суб'єктів господарювання, а й у тих, які працюють рентабельно.

Джерела майбутніх фінансових проблем знаходяться також в площині збільшення адміністративних і позареалізаційних витрат та падінні розміру маржинального прибутку, що свідчитиме про погіршення якості менеджменту в усіх сферах діяльності підприємства.

На наступному етапі експрес-діагностики фінансової надійності підприємства слід розрахувати й оцінити показники платоспроможності та фінансової стійкості та порівняти їх з нормативними значеннями, відслідковувати динаміку за останні два-три роки. В якості оціночних показників на цьому етапі експрес-діагностики бажано використати такі показники, як масштаби операційної діяльності; частку підприємства на ринку, розмір власного та робочого капіталу, власного оборотного капіталу, операційного прибутку у валовому його обсязі, чистий грошовий потік, оборотність капіталу, показники ліквідності. Негативні поточні значення таких показників, або їх динаміка свідчать про можливість виникнення в найближчому майбутньому значних фінансових проблем, в тому числі можливого банкрутства [13, с.101-102].

За цією методикою можна проаналізувати й інші показники роботи підприємства, негативні значення, яких не дають підстав розглядати поточний фінансовий стан як критичний, однак в сукупності вони свідчать, що при певних умовах і обставинах або не прийнятті дійових заходів фінансова надійність підприємства може різко погіршитись. До таких показників можна віднести: нерівномірність та неритмічність роботи підприємства, втрата контрагентів та різкі зміни в портфелі замовлень, зміна ключових працівників в апараті управління, відсутність інвестицій в технічний і технологічний розвиток виробництва, участь у судових та арбітражних процесах.

Зрозуміло, що не всі названі показники можна одержати з офіційної звітності, але менеджмент товариства має доступ до такої інформації.

При експрес-діагностиці фінансової надійності слід будувати систему розпізнавання кризи за допомогою теорії слабких сигналів, згідно якої стале відхилення фактичного показника від нормативного (планового) в межах 5 % вважається випадковим і його не слід брати до уваги при проведенні оцінки. Якщо відхилення складають від 5-15 % - вважається, що існує певна закономірність в розвитку подій, які в майбутньому можуть створити проблемну ситуацію.

При відхиленні в межах 15-30 % - можна стверджувати, що існують реальні симптоми фінансової діяльності товариства, які можуть привести до кризових явищ в найближчій перспективі. Коли відхилення перевищують 30 % - це вказує, що існуючі проблеми потребують негайного вирішення, без вирішення яких подальшеефективне функціонування підприємства неможливе.

Завершують експрес-діагностику фінансової надійності суб'єкта господарювання оцінкою його можливого банкрутства. Згідно «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства, чи доведення до банкрутства» затверджених Міністерством економіки України (наказ № 1361 від 26.10.2010 р.) слід здійснювати оцінку за допомогою коефіцієнта Бівера, який розраховується:

Кб = (ЧП + А) / ПК, (1.1)

де ЧП - чистий прибуток підприємства;

А - амортизація як елемент операційних витрат;

ПК - позиковий капітал (довгострокові та поточні зобов'язання).

Ознакою фінансової нестабільності суб'єкту господарювання є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) цей коефіцієнт не перевищує 0,2.

Це свідчить про те, що підприємство може спрямовувати на розвиток виробництва незначну частку своїх власних фінансових ресурсів, а значить в майбутньому одержить незадовільну структуру балансу [12, с.371].

Оцінка загрози можливості банкрутства методом «коефіцієнта фінансування важколіквідних активів» (Кфва).

Рівень загрози банкрутства підприємства оцінюють за шкалою:

Значення Кфва Ймовірність банкрутства

Вна + Пз < Кв дуже низька

Вна + Пз < Кв + Кд можлива

Вна + Пз < Кв + Кд +Кк висока

Вна + Пз > Кв +Кд + Кк дуже висока

Вна - середня вартість не обігових запасів;

Пз - середня сума поточних запасів товарно-матеріальних цінностей;

Кв - середня сума власного капіталу;

Кд - середня сума довготермінових кредитів;

Кк - середня сума короткотермінових кредитів.

За цим методом визначають, наскільки важколіквідні активи (сума необігових і обігових активів у формі запасів товарно-матеріальних цінностей) фінансуються власними та позиковими коштами (позикові кошти при цьому поділяють на довго- і короткотермінові кредити).

При оцінці кризового стану підприємства використовують три характеристики: легка криза, важка криза; катастрофа.

За легкої кризи підприємства можливість його банкрутства нейтралізується нормалізацією поточної фінансової діяльності.

При фіксації важкої кризи, коли має місце висока ймовірність банкрутства підприємства, вимагається повне використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації [19, с.286].

Катастрофічний стан підприємства передбачає пошук ефективних форм санації або застосування крайнього заходу - ліквідації підприємства.

Більш точні прогнози при проведенні експрес-діагностики відносно можливості банкрутства підприємства, можна одержати за допомогою застосування методів регресійного та дискримінантного аналізу. Типовим інструментом такої діагностики є z - показник, який розраховується за моделлю Альтмана 1985 року:

Z = О,717 * Х1 + 0,847 * Х2 + 3,107 * Х3 + 0,420 * Х4 + 0,998 * Х5 (1.4)

де Х1 - відношення робочого капіталу до суми всіх активів підприємства;

Х2 - відношення чистого прибутку до загальної суми активів;

Х3 - відношення чистого доходу до загальної суми активів;

Х4 - відношення ринкової вартості підприємства (ціна його акцій) до суми позиченого капіталу;

Х5 - відношення обсягу продажу до загальної суми активів підприємства.

Якщо z < 1,2, то ймовірність банкрутства дуже висока, коли 1,2 < z < 2,0, то ймовірність банкрутства висока, коли 2,0 < z < 2,9, то ймовірність банкрутства можлива, і нарешті - коли z > 2,9, то підприємство є фінансово стійким, а ймовірність банкрутства - дуже низька. За даними зарубіжних джерел точність прогнозування банкрутства за цією моделлю сягає 95 %.

Існує ще декілька модифікацій цієї моделі, яку розробляли вчені інших країн. Так у Великобританії в 1997 р. Р. Таффлер запропонував наступну модель:

Z = 0,53 * х1 + 0,13 *х 2 + 0,18 * х3 + 0,16 * х4 (1.5)

де X1 - співвідношення прибутку від реалізації і суми короткострокових зобов'язань підприємства;

х2 - співвідношення оборотних активів та суми всіх зобов'язань;

х3 - співвідношення короткострокових зобов'язань та суми всіх активів;

х4 - співвідношення суми продаж та суми всіх активів;

Коли Z > 0,3 - загроза банкрутства мінімальна, тобто підприємство фінансове стабільне, а коли Z < 0,2, то підприємство переживає фінансову кризу та ймовірність банкрутства дуже висока. Дискримінантна функція прогнозування банкрутства підприємств України, яка запропонована О.Терещенко в 2000 р., має наступний вигляд:

Z = 1,5 * X1 + 0,08 * X2 + 10 * X3 + 5 * X4 + 0,3 * X5 + 0,1 * X6, (1.6)

де Х1 - відношення грошового потоку до зобов'язань;

Х2 - відношення валюти балансу до зобов'язань;

Х3 - відношення прибутку до валюти балансу;

Х4 - відношення прибутку до виручки від реалізації;

Х5 - відношення суми виробничих запасів до виручки від реалізації;

Х6 - відношення виручки від реалізації до валюти балансу.

Якщо z < 0, то ймовірність банкрутства дуже висока, коли 0,0 < z < 1,0, то ймовірність банкрутства висока, коли 1,0 < z < 2,0, то ймовірність банкрутства можлива, і нарешті - коли z > 2,0, то підприємство є фінансово стійким, а ймовірністьбанкрутства - дуже низька.

Пропонуємо перейти від інтегральних показників розрахованих по певній моделі до спеціального коефіцієнта можливості банкрутства, який слід розраховувати за такою схемою:

Кмб= Zn / Zg (1.7)

де Кмб - коефіцієнт можливості банкрутства;

Zn - інтегральний показник по моделі для кожного підприємства;

Zg - інтегральний показник по цій ж моделі на основі середньогалузевих показників.

Якщо Кмб > 1,5, то фінансовий стан підприємства відносно стабільний і йому банкрутство не загрожує.

Коли знаходиться в межах від 0,8 до 1,5 то фінансовий стан підприємства задовільний, хоча в нього можуть бути певні фінансові проблеми. І на завершення, якщо Кмб < 0,8 то підприємство переживає фінансову кризу та імовірність банкрутства для нього дуже висока.Завершуючи слід відзначити, що окремі етапи чи аналітичні показники експрес-діагностики, якщо їх використовувати ізольовано - малоінформативні та не дозволяють однозначно оцінювати фінансову надійність суб'єкта господарювання. Тільки використовуючи їх в комплексі, при їх просторово-часовому зіставленні можна встановити правильний діагноз якості фінансового менеджменту на підприємстві та підготувати обґрунтовані антикризові управлінські рішення.

2. ЕКСПРЕС-ДІАГНОСТИКА ЗАГРОЗИ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА ПП «БТУ-ЦЕНТР»

2.1 Загальна характеристика підприємства ПП «БТУ-Центр»

З метою реалізації накопиченого науково-технічного потенціалу та авторських розробок в 1999 році було створено підприємство ПП «БТУ-Центр» (Біотехнологія України). Підприємство очолюють директор Болоховський Віктор Васильович та директор з перспективи та розвитку, к.т.н., лауреат Державної премії в галузі науки і техніки Болоховська Валентина Антонівна.

Колектив підприємства - це висококваліфіковані спеціалісти: інженери технологи, мікробіологи, біохіміки, механіки. Серед них два лауреати Державної премії 2001 року в галузі науки і техніки.

Високий професіоналізм спеціалістів дозволяє проводити науково-дослідні, експериментальні, промислові роботи в галузі біотехнології і мікробіологічного синтезу нових форм перспективних біопрепаратів для потреб сільського господарства, газо-нафтовидобувної промисловості, харчової промисловості, целюлозно-паперової промисловості, медицини.

Підприємство співпрацює з такими організаціями: Національний науковий центр «Інститут землеробства УААН», Інститут Агроекології УААН, Вінницький державний аграрний університет, Уманський державний аграрний університет, Білоцерківський національний аграрний університет, Миколаївський національний аграрний університет, Інститут мікробіології та вірусології ім. Заболотного НАН України, Український науково-дослідний інститут екологічних проблем, Інститут екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя.

В результаті співпраці було написано декілька науково-дослідних робіт та захищено декілька дисертацій. Впродовж цих років підприємство працювало з промисловим сектором і з 2007 року у виробництво було впроваджено виготовлення дрібної упаковки для приватного сектора.

На підприємстві є акредитована лабораторія, де працюють високоосвічені фахівці: мікробіологи, біохіміки, хіміки, технологи, а також лабораторний персонал: лаборанти, апаратники, стерилізаторники з великим досвідом роботи в галузі мікробіології та біотехнології.

Зусиллями такого колективу постійно виконуються експериментальні і науково-дослідні роботи в напрямках: оптимізація процесів мікробного біосинтезу (підбір оптимальних параметрів ведення процесу ферментації); удосконалення технологічних схем виробництва; розробка і впровадження нових товарних форм біопрепаратів, що випускаються ПП “БТУ-Центр” .

ПП «БТУ-Центр» спільно з ТОВ НВП «Біополітех» співпрацюють в області вирішення екологічних проблем за допомогою сучасної біотехнології: усунення забруднення ґрунту нафтопродуктами і солями за рахунок збільшення швидкості розкладання забруднювачів; відновлення біологічного середовища забруднених об'єктів відповідно до критеріїв і вимог органів Санепідемнагляду і Комітету екології.

Фактичні значення основних техніко-економічних показників ПП «БТУ-Центр» за 2007-2011 роки наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства ПП «БТУ-Центр» за 2007-2011 роки

Таблиця 2.2 - Динаміка основних техніко-економічних показників діяльності ПП «БТУ-Центр»

Основним показником, що характеризує обсяг виробництва, прийнято вважати обсяг товарної продукції в оптових цінах. Від величини цього показника в значній мірі залежить рівень всіх інших показників, що характеризують діяльність підприємства, тому аналізуючи показники діяльності підприємства, необхідно їх розглядати у тісному взаємозв'язку. Аналізуючи обсяг товарної продукції за даними таблиці, слід відмітити його збільшення протягом 2007 - 2011 рр. на 8660 тис.грн або 243,53 %.

Протягом 2007-2008 рр. обсяг реалізованої продукції зменшився на 418 тис.грн або 13,77 %. Причиною спаду обсягів реалізації було зниження попиту на продукцію підприємства через перенасичення ринку. Проте, в наступному році обсяг реалізації різко зріс на 1320 тис.грн (50,42%) порівняно з попереднім і надалі продовжував зростати, що зумовлено розширенням ринків збуту, оскільки крім прямих поставок, почали використовуватися послуги посередників, які крім реалізації продукції почали займатися і рекламою продукції в своїх регіонах. Зростання обсягів було спричинене збільшенням кількості замовлень, зміною структури виконуваних робіт і асортименту продукції.

Щодо витрат на 1 грн. реалізованої продукції, то вони коливались в межах 1,07 грн. - 0,97 грн. Хоча витрати на 1 грн. чистого доходу від реалізації продукції і зменшуються до рівня 0,97 грн, але залишаються досить високими. Такий високий рівень витрат на 1 грн. реалізованої продукції можна пояснити великою часткою постійних витрат у собівартості продукції, оскільки обсяг збільшується. Крім того, ціни на матеріальні ресурси (сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію) постійно зростають.

Аналізуючи результат фінансової діяльності, можна побачити, що протягом 2007-2011 років підприємство одержувало збиток. Це можна пояснити наявністю на підприємстві залишків готової продукції з попередніх років, що під час інфляційних періодів не встигали себе окупити. Також витрати на виробництво реалізованої продукції є досить високими, тому виробництво є неприбутковим і підприємство отримує збитки від своєї діяльності.

Таким чином, проаналізувавши основні техніко-економічні показники діяльності ПП «БТУ-Центр» за 2007-2011 роки, ми можемо відмітити значне збільшення обсягів товарної продукції, від якого в значній мірі залежить рівень всіх інших показників, що характеризують діяльність підприємства. Разом з цим, протягом 2007-2011 років спостерігається тенденція до зростання обсягу реалізованої продукції, що зумовлена розширенням ринків збуту, а також внаслідок застосування вдалої цінової політики.

Аналіз діяльності показав, що без пошуку нових інвесторів і замовників, реорганізації системи управління підприємство може взагалі припинити свою діяльність.

Для аналізу ліквідності підприємства скористаємось Додатком А «Аналіз ліквідності балансу ПП «БТУ-Центр»». Вихідні дані взяті з «Балансу ПП «БТУ-Центр» за 2006-2009 роки».

Як видно з Додатку А, перша умова аналізу ліквідності балансу не виконується. Це вказує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної, тобто ліквідність підприємства досить низька. Так, негайні пасиви значно перевищують найліквідніші активи. Короткострокові пасиви є більшими від активів, що швидко реалізуються. Переважна частина зобов'язань покривається за рахунок активів повільної реалізації. Така ситуація робить досить непривабливою співпрацю з підприємством для його постачальників і кредиторів, оскільки на рахунку підприємства відсутні грошові кошти.

2.2 Оцінка загрози банкрутства підприємства ПП «БТУ-Центр» методом експрес-діагностики

У відповідності з Методичними рекомендаціями встановлюється ступінь неплатоспроможності підприємства і момент відновлення платоспроможності. Методичними рекомендаціями визначено три види неплатоспроможності (або рівня платоспроможності): поточна, критична, надкритична.

У даних Методичних рекомендаціях пропонується оцінювати платоспроможність підприємства на основі розрахунку таких показників:

показника ознак поточної платоспроможності:

Пп = високоліквідні активи - поточні зобов'язання (2.1)

показника покриття:

Кп = оборотні активи / поточні зобов'язання (2.2)

показника забезпечення власними коштами:

Кз = власні оборотні активи / оборотні активи (2.3)

В результаті отриманих значень даних показників визначається вид неплатоспроможності підприємства і заходи для її відновлення (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 - Види неплатоспроможності відносно методичних рекомендацій по виявленню ознак неплатоспроможності підприємства

Таблиця 2.4 - Розрахунок показників для виявлення ознак неплатоспроможності ПП «БТУ-Центр»

Якщо підприємство має позитивне значення ПП, то воно вважається повністю платоспроможним. Від'ємне ж значення свідчить про наявність поточної неплатоспроможності. Якщо підприємство на початок або кінець кварталу, що аналізується, має позитивне значення ПП, воно не є боржником в розумінні Закону і, звичайно, не підпадає під його дію [20, c. 384].

Як видно з таблиці 2.4, показники поточної платоспроможності ПП «БТУ-Центр» у 2008-2011 роках мають від'ємні значення, що свідчить про наявність поточної неплатоспроможності.

Для визначення критичної та/або надкритичної неплатоспроможності розраховують коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпеченості власним капіталом (К3). Нормативне значення коефіцієнта Кп встановлено в розмірі не менше 1,5 (оптимальне 2); К3 - не менше 0,1.

Таким чином, отримані значення коефіцієнтів покриття і забезпечення власним капіталом свідчать про те, що ПП «БТУ-Центр» у 2008-2010 роках не має критичної неплатоспроможності, так як Кп >1,5 і К3 >0,1. Однак, прослідковується тенденція їхнього зменшення, і у 2011 році аналізоване підприємство має значення Кп близьке до критичного, що говорить про те, що фінансовий стан підприємства наближається до критичної неплатоспроможністі.

Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності визначається за формулою:

КВП = [КПК + (ВП / Т) * (КПК - КПП)] / 2(2.4)

де КПК - коефіцієнт покриття на кінець звітного періоду;

КПП - коефіцієнт покриття на початок звітного періоду;

ВП- період відновлення (втрати) платоспроможності;

Т - тривалість звітного періоду в місяцях.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності обчислюють за умови, що один із коефіцієнтів - покриття або забезпеченості власними оборотними активами, має значення нижче за оптимальне (перший - < 2, другий - < 0,1). Коефіцієнт втрати платоспроможності визначають якщо значення обох вказаних коефіцієнтів нижчі за оптимальні.

У 2011 році ПП «БТУ-Центр» має значення КП < 2 і КЗ >0,1, а значить для цього періоду розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності, який становитиме:

КВП2011 = [1,7+ (6 / 12) * (1,7 - 2,7)] / 2 = 0,64

Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності: >1, то підприємство має реальні шанси поновити свою платоспроможність і може бути прийняте рішення відкладання визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним строком на 6 місяців; <1 - у підприємства немає реальної можливості поновити свою платоспроможність протягом 6 місяців.

Таким чином, отримані результати розрахунків свідчать про те, що ПП «БТУ-Центр» немає реальної можливості поновити свою платоспроможність протягом 6 місяців, так як коефіцієнт відновлення платоспроможності менше 1, і, навпаки, у підприємства в найближчий час існує загроза втратити платоспроможність, а, отже, існує ймовірність його банкрутства.

Розглянуті методики дають можливість оцінити структуру балансу і платоспроможність підприємства, але не дозволяють аналізувати рівень його кризового стану й оцінювати загрозу банкрутства.

Таблиця 2.5 - Прогнозування ймовірності банкрутства ПП «БТУ-Центр» за п'ятифакторною моделлю Альтмана (станом на кінець року)

Результати проведених розрахунків за п'ятифакторною моделлю Альтмана свідчать, що ймовірність банкрутства ПП «БТУ-Центр» у 2008-2010 рр. була дуже низькою, так як Z>1,23, хоча спостерігається тенденція до зменшення Z-показника, а, отже, до збільшення ймовірності банкрутства. У 2011 році ПП «БТУ-Центр» має дуже високу ймовірність банкрутства, так як Z-показник приймає значення, нижче за критичне, і на кінець 2011 року становить 1,18. Дане зменшення Z - показника пов'язане:

із збільшенням поточних зобов'язань у підприємства (6324 тис. грн. у 2011 р. в порівнянні з 3628 тис. грн. у 2010 р.);

із зменшенням власного капіталу. У 2011 р. (39672 тис. грн.) власний капітал ПП «БТУ-Центр» зменшився майже на 7% у порівнянні з 2010 р. (36315 тис. грн.) (Додаток В);

із значним зменшенням фінансового результату від звичайної діяльності. Протягом аналізованого періоду підприємство мало збитки, однак в 2011 р. вони були найбільшими.

Таким чином, виникнення та поглиблення кризи окремого підприємства обумовлюється внутрішніми факторами, є результатом неефективного менеджменту, загального та функціонального.

Інші внутрішні фактори є похідними, наслідком попередніх помилок і неефективних рішень.

Жоден з факторів розвитку кризи, а також їхній сумісний вплив не дають фатального характеру, їхнім проявам можна та потрібно протидіяти.

Розробка заходів із оздоровлення фінансово-економічного стану - це санація підприємства, поновлення та закріплення його платоспроможності.

3. ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ АНТИКРИЗОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Як показує теорія та практика, порушення платоспроможності підприємства в сучасних економічних умовах частіше за все являється наслідком вибору неправильної стратегії реагування до змін зовнішнього та внутрішнього середовища. Аналіз основних підходів до реалізації антикризового управління показав, що замість орієнтації на швидкі фінансові прийоми, які забезпечують короткострокову економічну ефективність, підприємству як стратегію, перш за все, необхідно обирати одну із стратегічних альтернатив: стратегію скорочення, обмеженого росту, зростання чи їх комбінацію [16, с.340]. При цьому, при виборі антикризової стратегії підприємства, слід керуватися наступним:

при значеннях показників рентабельності, платоспроможності фінансової стійкості, що набагато нижчі за граничні або близькі до нуля, тобто глибокій кризі чи катастрофічному положенні, варто використовувати стратегію скорочення. При цьому відбувається скорочення обсягів виробництва нерентабельної продукції, ліквідація нерентабельних і неефективних підрозділів;

при значеннях досліджуваних показників, які нижче за нормативні, тобто якщо підприємство знаходиться у легкій кризі, необхідно застосовувати стратегію обмеженого росту. Дана стратегія рекомендується у випадках, коли на підприємстві стабілізувався випуск продукції, що має стійкий попит і є прибутковою. Тому підприємство може незначно нарощувати обсяги вже освоєної продукції, подбавши про ринки збуту. При цьому ризик неодержання прибутку є невисоким;

при високих значеннях фінансових показників, коли підприємство знаходиться в зоні стійкої роботи, доцільно використовувати стратегію зростання. При здійсненні даної стратегії забезпечується приріст обсягів товарної продукції за рахунок: відновлення і модернізації устаткування, впровадження прогресивної технології, поліпшення якості продукції, удосконалення організації виробництва і праці, раціоналізації обслуговування робочих місць, скорочення простоїв і втрат робочого часу;

найбільш ефективною є антикризова стратегія, узгоджена з вже адаптованою організаційною структурою, яка дозволяє досягти максимальної паралельності робіт та здійснити зміни в обмежений термін [15, с.351].

Запорукою успіху будь-якого суб'єкта господарювання є створення стратегії антикризового розвитку. Нині більшість господарств працюють без стратегічних перспективних планів, не розробляють стратегії антикризового управління.

Якщо підприємство своєчасно виявляє появу кризи та має час для розробки ефективної реакції, то воно послідовно ліквідує всі проблеми. Але в кризових ситуаціях реалізацію змін потрібно здійснювати в обмежений термін.

Вихідним пунктом стратегічного антикризового планування є корегування місії та цілей підприємства як результатів, які будуть сприяти виходу підприємства із економічної кризи. В умовах розвитку вітчизняної ринкової економіки одержують розвиток підприємницькі структури з різними цілями:

перша група підприємств орієнтується на виживання в оперативній діяльності з використанням стратегії стабілізації на межі критичної точки обсягу продаж;

друга група орієнтується на цілі і можливості з використання стратегій задоволення потреб споживачів згідно зі стабільно визначеними сегментами ринку;

третя орієнтується на цілі, задачі і стратегії динамічного розвитку системи;

четверта орієнтується на стратегії інноваційного порядку, інтегровану діяльність з цілями і стратегіями диверсифікації, завоювання лідерських позицій [6, с.397-398].

Відповідно до цілей, на які орієнтується суб'єкт господарювання, обирається стратегія антикризового розвитку.

Згідно з визначенням менеджменту, всі зусилля підприємства мають бути спрямовані на досягнення поставлених цілей. Саме відсутність чіткої місії підприємства було виявлено при аналізі діяльності ПП «БТУ-Центр». А це, в свою чергу, спричинює майже несвідому, інтуїтивну орієнтацію на розмиті, неясні виміри.

Відсутність єдиного бачення роботи підприємства як у керівного складу, так і в працівників робить, свій негативний вклад у вибір найкращої альтернативи.

На жаль, керівництвом підприємства не було розроблено ефективної системи стратегічного планування, що, в свою чергу, не дозволяє забезпечити впровадження інновацій та змін на підприємстві шляхом розподілу ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої координації та передбачення майбутніх змін діяльності.

Реалізація антикризової стратегії потребує особливого управління, яке включає в себе управління змінами, перегляд стратегії, стратегічний контроль, управління стратегічними рішеннями.

На зміну внутрішньому та зовнішньому середовищі при реалізації стратегії повинні терміново розроблятися відповідні заходи, які або забезпечать одержання додаткових вигод, або знизять негативний вплив від наслідків.

Можливі ситуації, коли при стратегічному плануванні не було враховано ряд факторів, тоді без внесення обґрунтованих змін стратегія антикризового розвитку не буде ефективною.

Підвищенню обґрунтованості рішень щодо вибору стратегії антикризового розвитку сприяє врахування часового фактору, який характеризується життєвим циклом підприємства.

Кожна стадія життєвого циклу підприємства має свої особливості поведінки, які повинні враховуватися антикризовими менеджерами при забезпеченні раціонального з'єднання зовнішніх та внутрішніх ...