Розрахунок точки беззбитковості по виготовленню токарно-гвинторізного верстата

Кі-ть

чол

Оклад

Зтар.річн.

Премія

Річний фонд з/п

%

Сума

Начальник зміни

2

2800

67200

31

20832

88032

Заст. начальника зміни

4

2600

124800

31

38688

163488

Ст. майстер

4

2500

120000

31

37200

157200

Майстер

8

2400

230400

31

71424

301824

Гол.бухгалтер

1

2300

27600

31

8556

36156

Бухгалтер

3

2200

79200

31

24552

103752

Нормувальник

2

2150

51600

31

15996

67596

Економіст

3

2100

75600

31

23436

99036

Диспетчер

4

2150

103200

31

31992

135192

Технолог

4

2000

96000

31

29760

125760

Соціолог

1

1700

20400

31

6324

26724

Інженер-технік

2

2200

52800

31

16368

69168

Всього

38

1048800

325128

1373928

Визначаємо середньомісячну заробітну плату керівників, спеціалістів, службовців за формулою:

З сер. міс. = , грн.(21)

З сер. міс. = = 3013 грн.

Річний фонд заробітної плати службовців.



Таблиця 8а.

Професія	К-ть чол	Оклад	Зтар.річн.	Премія	Річний фонд з/п
				%	Сума
Діловод	2	1200	28800	31	8928	37728
Обліковець	3	1200	43200	31	13392	56592
Архіваріус	2	1150	27600	31	8556	36156
Кресляр	3	1300	46800	31	14508	61308
Стенографіст	2	1450	34800	31	10788	45588
Секретар-друкар	2	1300	31200	31	9672	40872
Вього	14		212400		65844	278244

Визначаємо середньомісячну заробітну плату службовців за формулою:

З сер. міс. = , грн.(21)

З сер. міс. = = 1656,2142 грн.

Результати розрахунків по розділу 6 зводимо в таблицю 9.

таблиця 9

Категорія працюючих	К-ть чол.	З тар	Сума премій	З осн	З дод	З річн.	З сер. міс.
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Основні робітники	274	6040583,1	1510145,7	7550728,8	906087,46	8456816,2	2572,0243
2. Допоміжні робітники	68	1113792,7	278448,19	1392240,8	167068,91	1559309,7	1910,9187
3. Керівники, спеціалісти	38	1048800	355128	1373928	-	1373928	3013
4.Службовці	14	212400	65844	278844	-	278244	1656,2142
ВСЬОГО	394	2244694,68	505012,53	2749707,21	225587,36	11668297	9152,1572



5. Розрахунок кошторису витрат на утримання і експлуатацію устаткування

До статті калькуляції "Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання" належать:

*амортизаційні відрахування на повне відтворення виробничого устаткування, транспортних засобів, цінного інструменту;

*витрати на проведення усіх видів ремонту.

Амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні засоби (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем. Амортизаційні відрахування на надані в оренду основні засоби, а також на надані в оперативну оренду основні засоби, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним виключно на повне відновлення орендованої частини основних засобів;

*сума сплачених орендарем процентів (винагород) за користування наданих в оперативну і фінансову оренду основних засобів.

Розподіл витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування здійснюється одним із таких методів:

1)методом розрахунку нормативних ставок витрат на один виріб (на частку участі цеху у виготовленні даного виробу на замовлення);

2)методом розрахунку рівня витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування на одну вартісну одиницю заробітної плати виробничих робітників (окремо по механізованих та ручних роботах).

За першим методом устаткування кожного цеху об'єднують до груп за ознакою приблизної рівності витрат на одну годину роботи устаткування й установлюють нормативну величину витрат на одну годину роботи одиниці устаткування кожної групи, прийнявши за умовну одиницю витрати на одну годину роботи однієї з груп устаткування. Відносно цієї умовної одиниці визначають коефіцієнти витрат решти груп устаткування.

Планову вартість однієї коефіцієнто-верстато-години отримують шляхом ділення загальної суми (на плановий період) витрат на утримання й експлуатацію устаткування на загальну кількість планових коефіцієнто-верстато-годин роботи устаткування. Нормативна ставка витрат на утримання й експлуатацію устаткування на один виріб, що входять до його планової собівартості, розраховується множенням планової вартості однієї коефіцієнто-верстато-години на загальну кіль кість коефіцієнто-верстато-годин на один виріб (виходячи з трудомісткості виробу).

Другий метод використовується в цехах з устаткуванням з невеликою різницею у витратах на одну годину роботи. Кошторисну ставку визначають як результат від ділення загальної суми (на плановий період) витрат на утримання й експлуатацію устаткування на плановий загальний фонд тарифної заробітної плати основних виробничих робітників цеху, помножений на тарифну заробітну плату цих робітників, розраховану на один виріб.

При розподілі загальновиробничих витрат розрізняють загальновиробничі витрати постійні й змінні.

Розрахунок кошторису витрат на утримання і експлуатацію устаткування зводимо в таблицю 10.

Кошторис витрат на утримання і експлуатацію устаткування

таблиця 10

Статті витрат	Показники до розрахунку	Сума, грн.
1	2	3
1. Амортизація устаткування і транспортних засобів	т.2: АВ2 + АВ3	5009715,6
2. Енергія для виробничих потреб	В ел. ен.	18923277
3. Ремонт устаткування	( т.2: БВ2 + БВ3 ) . 9%	2623269,5
4. З/п допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням устаткування і транспортних засобів.	т.7: З річн 1 +…+ Зрічн. n	695428,77
5. Відрахування на соц. заходи	п.4 . 37%	257308,64
6. Вартість допоміжних матеріалів	( т.2: БВ2 + БВ3 ) . 2%	589948,78
ВСЬОГО	п.1+п.2+п.3+п.4+п.5+п.6	28098945
7. Інші витрати	«ВСЬОГО» . 2%	561978,9
ВСЬОГО ВУ і ЕО	«ВСЬОГО» + п.7	28660923

Визначаємо процентне відношення витрат на утримання і експлуатацію обладнання по відношенню до основної заробітної плати основних робітників за формулою:

% ВУ і ЕО = . 100%(22)

% ВУ і ЕО = . 100% = 379,57823 %

6. Визначення цехових витрат

В цехові витрати включаються: витрати за змістом управлінського і господарського персоналу цехів (основна і додаткова заробітна плата з відрахуваннями на соціальне страхування); сума амортизації; витрати на вміст і поточний ремонт будівель, споруд і інвентарю, що числяться у складі основних засобів цеху; витрати на випробування, досліди і дослідження, а також по раціоналізації і винахідництву; витрати на заходи щодо охорони праці; сума зносу малоцінного і швидкозношуваного господарського інвентарю цехів і витрати на його ремонт і відновлення в процесі експлуатації; інші витрати, а також деякі непродуктивні витрати.

Цехові витрати відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), яка виготовлена (виконана) в даному цеху, і включаються в собівартість відповідних виробів шляхом умовного розподілу. Порядок розподілу цехових витрат по об'єктах калькуляції, а також між незавершеним виробництвом і готовою продукцією встановлюється галузевими інструкціями по планеруванню, обліку і калькуляції собівартості промислової продукції. У машинобудуванні цехові витрати, як правило, розподіляються між окремими видами продукції пропорційно заробітній платі виробничих робітників (без преміальних доплат) плюс витрати за змістом і експлуатації устаткування; у хімічній промисловості -- пропорційно сумі витрат по переділу за вирахуванням витрат на сировину і напівфабрикати власного вироблення; у ткацькому виробництві -- пропорційно відпрацьованому станко-годиннику.

Для контролю за дотриманням кошторису цехових витрат, виявлення резервів їх зниження і ліквідації непродуктивних витрат окремі доданки цехових витрат, на формування яких колектив цеху може робити вплив, включаються до складу відповідних госпрозрахункових показників цехів.

Розрахунок цехових витрат зводимо в таблицю 11.

Кошторис цехових витрат

таблиця 11

Статті витрат	Показники до розрахунків	Сума, грн.
1	2	3
1. Утримання цехового персоналу, всього в т.ч.: - кер.,сл.,спец.; - доп. роб., що не ввійшли в таблицю 10	п.1 т.8: З річн т.7: З річн 2 +…+ Зрічн. n	2522053,2 1658172 863881,24
2. Відрахування на соц. заходи	п. 1 . 37%	933159,68
3. Амортизація будинків, споруд, інвентаря цехового призначення	т.2: АВ1 + АВ4	5465144,9
4. Утримання будинків, споруд, інвентаря цехового призначення	(т.2: БВ1 + БВ4) . 15%	9290746,3
5. Поточний ремонт будинків, споруд, інвентаря цехового призначення	(т.2: БВ1 + БВ4) . 10%	6193830,9
6. Випробування, експерименти, дослідження, раціоналізація	(т.9: З річн ) . 1,5 %	175024,45
7. Техніка безпеки	(т.9: З річн ) . 1 %	116682,97
ВСЬОГО	п.1+п.2+п.3+п.4+п.5+п.6+п.7	24696640
9. Інші витрати	«ВСЬОГО» . 5 %	1234832
ВСЬОГО ЦВ	п.9 + «ВСЬОГО»	25931472



Визначаємо процентне відношення цехових витрат по відношенню до основної заробітної плати основних робітників за формулою:

% ЦВ = . 100%(23)

де ЦВ - сума цехових витрат.

% ЦВ = . 100% = 343,43005 %

7. Визначення повної собівартості одиниці продукції за калькуляційними статтями

Собівартість продукції - - це виражені в грошовій формі су­купні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Со­бівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації вироб ничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт, послуг).

При обчисленні собівартості важливе значення має склад витрат, які до неї входять. Собівартість повинна включати до свого складу витра­ти необхідної праці, тобто витрати, що забезпечують процес відтворен­ня всіх факторів виробництва (предметів і засобів праці, робочої сили і природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодовуються за рахунок прибутку.

Згідно з зазначеним до собівартості продукції (робіт, послуг) вхо­дять витрати на підготовку, освоєння та обслуговування виробництва, охорону праці й безпеку праці, оплату праці та підготовку кадрів, інші витрати.

Витрати на підготовку та освоєння виробництва включають витрати на виготовлення нових видів продукції в період їх освоєння, і витрати, пов'язані з освоєнням нових виробничих цехів, технологічних ліній, удос­коналенням технології й організації виробництва.

Обслуговування виробництва містить витрати на забезпечення підприємств сировиною, матеріалами, паливом, енергією, водою, інстру­ментами, іншими засобами та предметами праці. До цієї групи нале­жать витрати, пов'язані з раціоналізацією та винахідництвом, аморти­заційні відрахування на відновлення основних фондів, витрати на здій­снення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції (робіт, послуг).

Охорона праці та техніка безпеки потребують витрат на створення необхідних санітарно-гігієнічних умов праці; на охорону та протипо­жежну безпеку, підтримання чистоти та порядку на підприємстві, об­ладнання кімнат відпочинку і прийому їжі; витрати, пов'язані з охоро­ною навколишнього природного середовища.

До витрат на оплату праці та підготовку кадрів входять виплати працівникам, які беруть безпосередню участь у виготовленні продукції (наданні послуг), витрати пов'язані з найманням робочої сили та підго­товкою кадрів для підприємства.

До інших витрат відносять відрахування на соціальні заходи, плату за оренду тощо.

Слід зауважити, що з різних причин на практиці немає повної відповідності між справжніми витратами на виробництво та собівар­тістю продукції. Так, наприклад, до собівартості включаються витрати на оплату часу працівникам, які залучаються для виконання держав­них або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час; оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку та ін. Разом з тим до собівартості не входять загальногосподарські (адміністративні) витрати та витрати на збут продукції (робіт, послуг).

Склад витрат, які входять до собівартості, не є незмінним, він може з тих чи інших практичних міркувань змінюватись. Та за всіх умов собівартість має найповніше відображати витрати на виробництво про­дукції (робіт, послуг).

Залежно від часу розрахунку розрізняють: планову собівартість,яку визначають перед початком планового періоду на основі прогресив­них норм витрат ресурсів та цін на ресурси, що склались на момент скла­дання плаїгу; фактичну собівартість, яка відображає фактичні витра­ти на виробництво продукції за даними бухгалтерського обліку; нор­мативну собівартість, що відбиває витрати на виробництво та реалізацію продукції, розраховані на основі поточних норм витрат ресурсів; кош­торисну собівартість, яка характеризує витрати на окремий виріб або замовлення, що виконується в разовому порядку.

Залежно від обсягу витрат, що входять до собівартості, розрізняють технологічну, цехову, виробничу собівартість.

Технологічна собівартість включає витрати, пов'язані з технологіч­ним процесом виготовлення продукції. Цехова собівартість охоплює витрати цехів на виготовлення продукції. Виробнича собівартість -- це витрати підприємства, пов'язані з процесом виробництва продукції. Фактично виробнича собівартість збігається з цеховою собівартістю.

За тривалістю розрахункового періоду розрізняють собівартість місячну, квартальну, річну, а також індивідуальну собівартість і середньогалузеву. Індивідуальна собівартість відбиває витрати на виготов­лення продукції в умовах окремого конкретного підприємства, середньогалузева -- відображає витрати на виготовлення однотипної продукції в середньому по галузі.

Індивідуальна собівартість використовується для планування, аналі­зу та порівняння витрат виробництва окремих підприємств, середньогалузева -- головним чином для ціноутворення.

Слід розрізняти собівартість продукції (робіт, послуг) і кошторис виробництва. Кошторис виробництва -- це витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період незалежно від того, відносяться вони на собівартість чи ні. Таким чином, кошторис вироб­ництва і собівартість загального випуску продукції не збігаються.

Витрати, що входять до кошторису виробництва, класифікуються за економічними елементами:

1)матеріальні витрати;

2)витрати на оплату праці;

3)відрахування на соціальні заходи;

4)амортизація основних фондів і матеріальних активів;

5)інші витрати, пов'язані з основною діяльністю.

Таке групування для всіх підприємств промисловості є ідентичним. До складу елемента "Матеріальні витрати" включається вартість витрачених матеріалів (крім продукту власного виробництва):

* сировини й основних матеріалів;

* купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

* палива й енергії;

* будівельних матеріалів;

* запасних частин;

* тари і тарних матеріалів;

* допоміжних та інших матеріалів.

Із витрат на матеріальні ресурси, що входять до кошторису, вирахо­вується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи -- це залишки сировини, матеріалів, напівфабри­катів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що виникли у процесі виробництва продукції (робіт, послуг). Вони втрачають повністю або частково свої споживчі властивості початкового ресурсу й у зв'язку з цим використовуються з підвищеними витратами продукції або зовсім не використовуються за прямим призначенням. До зворотних відходів не належать: залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встанов­леної технології передаються в інші цехи, підрозділи як повноцінний ма­теріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг).

До складу елемента "Витрати на оплату праці" входять:

* виплати заробітної плати за окладами й тарифами;

* премії та заохочення;

* компенсаційні виплати;

* оплата відпусток;

* оплата іншого невідпрацьованого часу;

* інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" вклю­чається:

* відрахування на пенсійне забезпечення;

* відрахування на соціальне страхування;

* страхові внески на випадок безробіття;

* відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприєм­ства;

* відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" входить сума нарахованої амор­тизації:

* основних ресурсів;

* нематеріальних активів;

* інших необоротних матеріальних активів (спеціальні інструмен­ти та пристосування, тимчасові споруди та природні ресурси, інвентар­на тара).

До складу елемента "Інші витрати", пов'язані з основною діяльні­стю, включають витрати, що не ввійшли до складу перелічених вище елементів, зокрема:

* витрати на відрядження;

* на послуги зв'язку;

* виплати матеріальної допомоги;

* плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Виробнича собівартість валового випуску продукції розраховується так: із загальної суми витрат вираховуються витрати на роботи та послуги, що не входять до складу виробничої собівартості продукції. Ураховується зміна залишків витрат майбутніх періодів; при збіль­шенні залишків цих витрат сума приросту віднімається від загальної суми витрат на виробництво, а при зменшенні - додається.

Виробнича собівартість виготовленої продукції обчислюється як сума витрат на випуск валового випуску продукції, зменшена (збільше­на) на величину собівартості при зростанні (зменшенні) залишків не­завершеного виробництва.

Собівартість реалізованої продукції розраховується шляхом збіль­шення (зменшення) виробничої собівартості продукції на величину зміни витрат у залишках нереалізованої продукції.

Порядок розроблення кошторису виробництва може бути різним, залежно від розміру підприємства, стану його інформаційної бази та стадії планування. На стадії прогнозування величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за мину­лий період.

Поелементна класифікація витрат, яку містить кошторис виробництва, дає змогу визначити ресурсну структуру собівартості, що є важливим для аналізу чинників формування та зниження собівартості продукції.

Структура собівартості - це поелементний її склад, обчис­лений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат, тобто пито­ма вага різних елементів витрат на виробництво продукції.

На основі аналізу структури собівартості розрізняють:

а) матеріаломісткі виробництва, у собівартості продукції яких значну питому вагу займають витрати на сировину і матеріали (підприємства чорної металургії, машинобудування, легкої та харчової промис­ловості);

б)енергомісткі виробництва, у собівартості продукції яких знач­ною є частка витрат на енергію (підприємства кольорової металургії, органічного синтезу);

в)фондомісткі (капіталомісткі) виробництва(підприємства нафтопереробної промисловості, виробництво електроенергії);

г)трудомісткі виробництва(підприємства вугільної та металооб­робної промисловості, машинобудування, точне приладобудування).

Повна собівартість одиниці продукції

таблиця 12

Калькуляційні статті витрат	Показники до розрахунків	Сума, грн.	Питома вага статті витрат за с/в
1.Вартість купованих, основних і допоміжних матеріалів		8813,4198	21
2.Вартість купованих НПФ і комплектуючих виробів		6858,0315	17
3.Вартість придбаних на технологічні цілі паливо та енергія		4701,4352	12
4.Основна заробітна плата основних робітників		1875,9574	4,5
5.Додаткова заробітна плата основних робітників		225,11489	0,5
6.Нарахування на заробітну плату	(п.3 + п.4) . 37 %	777,39671	2
7.ВУ і ЕО	п.4 . % ВУ і ЕО	7120,7258	18
8.Цехові витрати	п.4 . % ЦВ	6442,60144	16
9.Цехова собівартість виробу	п.1+п.2+п.3+п.4+п.5+п.6+п.7+п.8	36814,6827
10.Загальнозаводські витрати	п.4 . 30 %	562,78772	1,5
11.ВСЬОГО	п.9+п.10	37377,4692
12.Інші виробничі витрати	п.11 . 5%	1868,87346	4,5
13.Виборча собівартість виробу	п.11+п.12	39246,4325
14.Позавиборчі витрати	п.13 . 3 %	1177,39028	3
ВСЬОГО. Повна собівартість виробу	п.13+п.14	40423,7323	100

8. Визначення величини прибутку від реалізації річного обсягу продукції

Визначаємо величину прибутку від реалізації одного виробу:

Пр= ; грн.(24)

Пр = 40423,7323 * 0,27 =10914,407721 грн.

Визначаємо величину прибутку від реалізації річного обсягу продукції:

Пр.р=Пр * N; грн.(25)

Пр.р = 10914,407721 * 4025 = 43930491,077025 грн.

9. Визначення сум податків

Визначення величини ПДВ, сплаченого постачальникам матеріалів і комплектуючих:

ПДВ1 = (Вар.мат.,компл. + паливо, ел.ен.) * ; грн.(26)

ПДВ1 = (63077592 + 18923277) * = 13666811,5 грн.

Визначення величини ПДВ, який сплачуватиме підприємство в бюджет з виторгу за свою продукцію:

ПДВ3 = С/в * N * ; грн.(27)

ПДВ3 = 40423,7323 * 4025 * = 27117587,4 грн.

ПДВ2 = ПДВ3 - ПДВ1; грн.(28)

ПДВ2 = 27117587,4-13666811,5 = 13450775,9 грн.



10. Визначення ціни підприємства річного обсягу продукції

Цр.= С/в * N + ПДВ3 + Пр.р.; грн.(29)

де ПДВ3 - податок на додану вартість від виготовленої продукції.

Цр.= 40423,7323 *4025 +27117587,4+43930491,07725 =233753600,984525 грн.

11. Визначення величини фондовіддачі:

Фв.= ; грн.(30)

де Во.в.ф. - балансова вартість основних виробничих фондів.

Фв. = = 2,56 грн.

12. Визначення продуктивності праці, в т. ч. по доданій вартості:

Пп = ; грн.(31)

де Чпр - загальна чисельність працюючих.

Пп = = 593283,25122 грн.

Ппдв = ; грн.(32)

Ппдв = = 68826,363959 грн.



13. Визначення річної суми податку від прибутку

Под.пр. = Пр.р * 21%; грн.(33)

Под.пр. = 43930491,077025 * 0,21 = 9225403,026 грн.

14. Визначення рівня рентабельності

Рентабельність одного виробу, % (ефективність поточних виробничих витрат):

Род. = * 100%(34)

де Пр - прибуток від реалізації одного виробу;

С/в - собівартість одного виробу.

Р од. = = 27 %

Загальна рентабельність виробництва, %:

Р заг. = * 100%;(35)

Р заг. = * 100 = 28,496068%

15. Визначення точки беззбитковості

Визначаємо суму прибутку при різних обсягах виробництва на основі графіка беззбитковості.

За допомогою графіка беззбитковості можна обґрунтувати тактику виробництва при зміні ринкових умов господарювання, тобто визначити при якому обсязі виробництва і якій ціні можна отримати максимальний прибуток.

Графік беззбитковості будуємо таким чином:

1) Розраховуємо ціну заданого річного випуску продукції.

2) Цр. = 233753600,984525 грн.

Np. = 4025 шт.

По вертикалі (Np) та горизонталі (Цр.) відкладаємо точку А. З'єднуємо її з початком координат. Пряма АО - валові надходження заводу.

3) Розраховуємо суму постійних витрат:

Спост. = (А+Б+В+Г+Д+Е) * Np , грн.(36)

деА - вартість придбаних на технологічні цілі паливо та енергія;

Б - витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

В - цехові витрати;

Г - загальнозаводські витрати;

Д - інші виробничі витрати;

Е - поза виробничі витрати.

Спост. = (4701,4352 +7120,7258 + 6442,60144 + 562,78722 + 1868,87346+1177,39028) * 4025 =88042098,935 грн.

Проводимо горизонтальну лінію постійних витрат СК.

4) Розраховуємо суму змінних витрат:

Сзм. = (A+B+C+D+E) * Np., грн.(37

деA - вартість купованих основних і допоміжних матеріалів;

B - вартість купованих НПФ і комплектуючих виробів;

C - основна заробітна плата основних робітників;

D - додаткова заробітна плата основних робітників;

E - нарахування на заробітну плату.

Сзм. = (8813,4198 +6858,0315 +1875,9574+ 225,11489 + 777,39671) * 4025 = 74663429,2075 грн.

Розраховуємо суму загальних витрат:

Сзаг. = С пост. + Сзм., грн.(38)

Сзаг. = 88042098,935 + 74663429,2075 =162705528,1425 грн.

По горизонталі (Np) та по вертикалі (Сзаг.) відкладаємо точку Д. З'єднуємо її з точкою С. Пряма ДС - сумарні витрати.

4) Внаслідок наявності постійних витрат виробництво продукції до певного критичного обсягу (Nкр) збиткове (S1). Протягом зростання обсягу продукції частка постійних витрат у їх загальній сумі знижується і після досягнення критичного обсягу (Nкр) виробництво стає рентабельним (S2).

Як видно з графіка для критичної програми виробництва витрати і виручка від продажу рівні, тобто:

Nкр * Сзм. + Спост. = Ц * Nкр(39)

2227,47542•18549,9203+88042098,935 =58075,4288•2227,47542

звідси:

Nкр = (40)

де Ц - ціна одиниці продукції.

Nкр. ==2227,47542

Графік беззбитковості виробництва



Висновок

Отже, при виробництві токарно-гвинторізного верстату за річної програми 4025 штук, загальні витрати на матеріали і комплектуючі вироби становлять 63077592 гривні та витрати на витрати на паливо і енергію для технологічних і виробничих потреб становлять 18923277 грн. Сумарна величина капіталовкладень на 1 виріб дорівнює 22630 грн, а за заданої річної програми величина капіталовкладень становить 91085750 грн. Відповідно сума амортизаційних відрахувань дорівнює 10474861 грн.

Для виконання річної програми задіяно 103 одиниці устаткування з коефіцієнтом завантаження- 99,5% .

Дійсний фонд робочого часу одного робітника становить 1811 год. На даному підприємстві працює 394 працівники з яких: 274 основних робітників з середньомісячною заробітною платою у розмірі 2572,02 грн, 68 допоміжних робітників з середньомісячною заробітною платою у розмірі 1910,91грн, 38 керівників і спеціалістів з середньомісячною заробітною платою у розмірі 3013грн та 14 службовців з середньомісячною заробітною платою у розмірі 1656,21грн.

Витрати на отримання і експлуатацію обладнання становлять 28660923грн та цехові витрати становлять 25931472грн.

Повна собівартість одного виробу дорівнює 40423,73 грн., а прибуток від продажу одного верстату дорівнює 10914,4 грн, тому за вартості верстата 58075грн річний прибуток становить 43930491 грн.

Рентабельність одиниці виробу становить 27% та загальна рентабельність 28%.

Кретичною точкою підприємства являється річна програма з кількістю 2227 одиниць виробу.

Дивлячись на вищевказані показники ми бачимо, що підприємство є прибутковим і рентабельним та виплачує гідну заробітну плату своїм працівникам та ціна виробу на сьогоднішній день є помірною.

Список використаної літератури:

1) Економіка підприємства: теорія і практикум (за ред. доц. Міценко Н.І. доц. Ященко О.І.): Навчальний посібник. - Львів: «Магнолія» 2006 - 2008. - 688с.

2) Економіка підприємства: Навч. посіб. / за ред. А.В. Шегди. - К.: Знанн 2005. - 431с.

3) Економіка виробничого підприємництва: Навч. посіб. /Й.М.Петрович, І.О. Будіщева, І. Г. Устінова та ін., за ред. Й.М. Петровича. - 3-тє ви. - К.: т-во «Знання», КОО, 2002. - 405с.

4)Бондар Н.М. Економіка підприємства : Навч посіб. - К.: видавництво А.С.К, 2004. - 400с.

Размещено на www.allbest.ru

...