Основні засоби

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку нашої країни одним з найважливіших чинників розвитку економіки, збільшення об'ємів виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними фондами у необхідній кількості і асортименті. Але для вирішення даних задач необхідне не тільки повне забезпечення підприємства технічним потенціалом, тобто основними засобами, але і підвищення ефективності їх використовування.

Економічна політика в України на сучасному етапі спрямована в першу чергу на зміцнення економічних і політичних основ нашої незалежної держави, вдосконалення способу життя. Важливим завданням на цьому шляху є здійснення структурної перебудови економіки на засадах прискорення науково-технічного прогресу, докорінного оновлення виробництва за рахунок впровадження досягнень науки і техніки у технологічні процеси виробництва продукції.

Для успішного функціонування промислових підприємств в умовах ринкових відносин вирішальне значення має оновлення та ефективність застосування техніки і технології, обліку запасів. Тільки постійне оновлення основних виробничих фондів дасть змогу підприємствам виробляти конкурентоспроможну продукцію, задовольняти попит, який швидко змінюється, пристосуватися до умов ринкової конкуренції.

Оновлення і вдосконалення обліку може відбуватися шляхом часткового відшкодування зносу основних фондів, заміни морально і фізично спрацьованого виробничого устаткування та застарілих технологій у процесі технічного переозброєння і реконструкції виробництва, створення у необхідних масштабах нових та розширення діючих виробництв на якісно новій основі тощо.

Реформування системи обліку й фінансової звітності , обліку основних засобів, потрібно як внутрішнім, так і зовнішнім користувачам, є складовою частиною заходів, орієнтованих на введення економічних відносин ринкового спрямування.

Проблемам обліку і аналізу основних засобів присвячені роботи таких провідних учених-економістів як Л.А. Богдановская, Г.Г. Віногоров, Е.Е. Ермоловіч, Г.В. Савицкая, К.Ф. Снитко, В.В. Сушкевич, Н.А. Русак. Цими ученими внесений значний внесок теоретичних методичних питань в області обліку і аналізу основних засобів.

Підприємства України є однією з ланок забезпечення Державного бюджету коштами через податки, тому забезпеченість їх відповідними основними фондами є головною передумовою ефективної господарської діяльності - захист економічних інтересів держави, збільшення платежів перерахованих до бюджету.

Відповідно до цього має змінитися роль бухгалтерського обліку, а отже, методологічні та методичні його аспекти потребуватимуть коригування. Змінюється й цільове призначення бухгалтерського обліку. Він дедалі більше стає складовою управлінської системи підприємств.

Саме цим зумовлена актуальність обраної теми курсового дослідження, яка потребує детального вивчення, дослідження та аналізу.

Мета курсової роботи - дослідження тереотико - методичних аспектів аналізу використання основних засобів та проведення його на ВАТ «Дніпрошина» для визначення шляхів підвищення ефективності використання основних засобів.

Завдання курсової роботи:

- Визначити сутність основних засобів;

- Класифікацію та оцінку основних засобів;

- Мета, задачі та етапи аналізу використання основних засобів;

- Коротку економічну характеристику підприємства;

- Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами;

- Аналіз ефективності використання основних засобів на підприємств;

- Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві;

I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Сутність основних засобів

Для здійснення своєї діяльності підприємства мусять мати необхідні засоби та матеріальні умови. Це найголовніший елемент продуктивних сил, який демонтує їх розвиток.

За допомогою таких засобів людина впливає на предмет праці з метою трансформування вхідних матеріальних ресурсів у готовий продукт.

У бухгалтерському обліку засоби праці виділено в окремий об'єкт обліку, що має назву «основні засоби підприємства».

Побудова обліку основних засобів ґрунтується на їх визнанні та економічній класифікації.

Основні засоби -- це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використовування в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здача в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використовування (експлуатації) яких складає понад один рік (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [2, с.160].

Об'ект основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Основні засоби підприємств складають основу їх матеріально-технічної бази, зріст і вдосконалення яких є важливою умовою підвищення якості і конкурентоспроможності продукції.

Облік основних засобів здійснюється централізовано в розрізі окремих об'єктів і класифікаційних груп.

До основних засобів відносяться: будівлі, споруди, устаткування, обчислювальна техніка, прилади, транспортні засоби, інструменти, інвентар і інші засоби праці, вартість яких поступово зменшується у зв'язку із зносом; сільськогосподарські машини і знаряддя, робоча і продуктивна худоба, будівельний механізований інструмент і бібліотечні фонди -- незалежно від вартості; капітальні вкладення в багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушні, іригаційні і інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, устаткування і інші об'єкти, що відносяться до основних засобів.

Капітальні вкладення в багаторічні насадження, поліпшення земель включаються до складу основних засобів щорічно в склад витрат, що відносяться до прийнятим в експлуатацію площ, незалежно від ступеня готовності всього комплексу робіт [3,с.153].

Завершені капітальні витрати в орендовані будівлі, споруди, устаткування і інші об'єкти, що відносяться до основних засобів, зараховуються орендарем у власні основні засоби в сумі фактичних витрат, якщо інше не передбачене договором оренди. Балансова вартість у відповідності до П(С)БУ 7 “ Основні засоби ” - це сума, по якій актив включається у баланс після вирахування суми нарахованого зносу.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємством);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу [5, с.185].

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Зміна первісної вартості основних засобів допускається тільки у випадках:

- реконструкції, добудування, дообладнування, технічного переоснащення й інших видів поліпшення основних засобів, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод від їхнього використання;

- переоцінки (індексації) балансової вартості основних засобів;

- часткової ліквідації відповідних об'єктів

Для правильного обліку основних засобів необхідно перш за все їх чітко класифікувати.

1.2 Класифікація та оцінка основних засобів

Класифікація основних засобів призначена для використовування в автоматизованих системах управління при рішенні наступних задач:

- організації систематичного обліку і звітності в частині основних засобів;

- визначення норм амортизації основних засобів і віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва;

- проведення робіт по перепису, оцінці і переоцінці об'ємів складу і стану основних засобів;

- реалізації комплексу облікових функцій по основних засобах в рамках робіт за державною статистикою;

- здійснення міжнародних зіставлень по структурі і стану основних засобів;

- визначення розрахунків похідних економічних показників, включаючи фондомісткість, фондовіддачу і т.д., а також рекомендованих нормативів проведення капітальних ремонтів основних засобів [4,с.206].

Основні засоби в Україні можна класифікувати (рис.1.1):

а) за функціональним призначенням;

б) за галузевою ознакою;

в) за використанням і приналежністю;

г) за натурально-матеріальним складом .

За функціональним призначенням розрізняють:

- виробничі основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, силові машини і устаткування, робочі машини і устаткування, і т.п.) і діють у сфері матеріального виробництва;

- невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої або непрямої участі в процесі виробництва і призначені в основному для задоволення комунальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства (будівлі, споруди, устаткування, машини і апарати і ін.) і використовуються в невиробничій сфері. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби підрозділяються на промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язки і ін.

Наявність тих або інших засобів на конкретному підприємстві пов'язана із напрямком його діяльності, а також і з роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв [3, с.156].

Велика частина основних засобів відноситься до галузі “Промисловість”. Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажних робіт, зміст дитячих установ і ін.) обумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей народного господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери і ін.), які знаходяться на балансі промислового підприємства, але відносяться до галузі “Будівництво, або підсобного сільського господарства -- до галузі “Сільське господарство ” і т.п.

У зв'язку з цим в бухгалтерському обліку основні засоби промислових підприємств підрозділяються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства і невиробничі (непромислові).

До промислово-виробничих основних засобів відносяться: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робочі машини і устаткування, вимірювальне і регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини і устаткування, транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар і обладнання, господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, меліорація земель і водоймищ, інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участь в процесі виробництва. До невиробничих основних засобів відносяться: будівлі і споруди житлово-комунального і побутового призначення, транспортні засоби, устаткування, інструменти і інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних і культурно-побутових потреб населення.

За використанням основні засоби підрозділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються в господарстві), недіючі (основні засоби, що не використовуються в даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів основних засобів при їх вибутті або ремонті).

Важливе значення в обліку основних засобів має їх розподіл по ознаці приналежності на власні і орендовані. Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і складаються із статутного (пайового, акціонерного) капіталу, допоміжного зносу і амортизації фінансування з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власного прибутку, засобів амортизаційного капіталу, спеціального капіталу і т.п.[5,с.220].

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Орендовані основні засоби обліковуються у орендодавця на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку, тим самим виключається вірогідність подвійного обліку одних і тих же засобів.

По натурально-матеріальному складу основні виробничі засоби підрозділяються на 12 груп:

1. Будівлі.

2. Споруди.

3. Передавальні пристрої.

4. Машини і устаткування, у тому числі: силові, робочі машини і устаткування; вимірювальні прилади і устаткування, лабораторне устаткування; обчислювальна техніка; інші машини і устаткування, у тому числі автоматизоване.

5. Транспортні засоби.

6. Інструменти.

7. Виробничий інвентар і обладнання.

8. Господарський інвентар.

9. Робоча і продуктивна худоба.

10. Багаторічні насадження.

11. Капітальні витрати на поліпшення земель (без споруд).

12. Інші основні засоби: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату та ін.[3,с.190].

Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Згідно із Законом України “ Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР від 28.1.2.1994 р. (із змінами та доповненнями) для податкового обліку передбачено поділ із 01.01.2003 р. основних засобів на слідуючи групи:

- група 1 -- будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального покращення землі;

- група 2 -- автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

Рисунок.1.1- Класифікація основних засобів

- група 3 -- будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4;

- група 4 -- електронно-обчислговальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Кожному підприємству, яке володіє основними засобами, що належать до різних підгруп, необхідно визначити структуру основних засобів, тобто перелік підгруп, груп, а також відповідних рахунків та субрахунків, які використовуються в обліку [3, с.191].

В залежності від характеру стану основних засобів, часу оцінки розрізняють наступні види вартості основних засобів у відповідності до П(С)БУ 7 “Основні засоби ” :

- первісна;

- переоцінена (відновлювальна);

- ліквідаційна;

- справедлива;

- вартість, яка амортизується;

- залишкова.

Первісна вартість -- історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів [2,с.184].

Переоцінена вартість -- вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість - ринкова вартість, яка встановлена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість -- сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з пропажею (ліквідацією).

Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знаходить своє відображення у балансі підприємства. Натомість у валюту (підсумок) балансу включається лише їх залишкова вартість. Залишкова вартість об'єктів постійно зменшується внаслідок їх зносу.

1.3 Мета, задачі та етапи аналізу використання основних засобів

Задачі аналізу -- визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними засобами і рівень їх використання по узагальнюючих і приватних показниках, а також встановити причини їх зміни; розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції і інші показники; вивчити міру використання виробничої потужності підприємства і обладнання; виявити резерви підвищення ефективності використання основних засобів.[26, стр 72-73].

Для проведення аналізу основних засобів, як і для проведення будь-якого економічного аналізу необхідні відповідні дані. Джерелами даних для аналізу основних засобів є: план економічного розвитку підприємства, план технічного розвитку, «Звіт про наявність і рух основних засобів», «Баланс», ф№ 1 «переоцінка», «Звіт про виконання плану введення в дію об'єктів основних засобів і використання капітальних вкладень», інвентарні картки обліку основних засобів і інш.

На основі цих даних проводиться аналіз основних засобів у наступних основних напрямах:

- аналіз наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві

- аналіз основних показників використання основних засобів

- аналіз використання обладнання і виробничої потужності підприємства

- аналіз забезпеченості підприємства основними коштами

- аналіз забезпеченості підприємства основними засобами

- аналіз ефективності використання основних засобів на підприємстві

Для того щоб проаналізувати діяльність підприємства за якийсь період роботи проводять вище перелічений аналіз за декілька років діяльності підприємства. За звітний рік приймають один з років (базовий) роботи підприємства, а інші роки його діяльності називають «що аналізуються». Вироблюваний при цьому аналіз дозволяє чітко визначити ті чинники, які вплинули на результати роботи і виявити резерви підвищення основних продуктивних показників.

Таким чином у цьому розділі було розглянуто сутність, класифікацію та оцінку основних засобів.

II ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ВАТ «ДНІПРОШИНА»

2.1 Коротка економічна характеристика ВАТ «Дніпрошина»

Відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина" створене за рішенням засновників - організації орендарів орендного підприємства "Дніпрошина» (Установчий договір від 28.07.1994р.). Повна назва товариства - Відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина", скорочена - ВАТ "Дніпрошина" (надалі Товариство).

Товариство створене з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку та ефективного використання спільного майна для задоволення суспільних потреб та максимізації росту добробуту акціонерів, у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства та росту добробуту членів трудового колективу Товариства.

Види діяльності, що підлягають ліцензуванню, здійснюються після отримання відповідної ліцензії.

Товариство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-якій сфері, пов'язаній з предметом його діяльності. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Товариство користується повним обсягом прав суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютні та інші рахунки в банках, печатку та штами зі своїм найменуванням, телеграфний позивний, телефакс, фірмовий бланк, торгову марку (затверджуються Дирекцією Товариства та реєструються у встановленому чинним законодавством України порядку) та інші визначені чинним законодавством України атрибути і реквізити юридичної особи. Товариство самостійно здійснює господарську діяльність, веде бухгалтерський облік, складає статистичну звітність.

Засновниками Товариства були члени організації орендарів орендного підприємства "Дніпрошина".

Акціонерами Товариства можуть бути юридичні та фізичні особи України та інших країн, які набули прав власності на акції Товариства у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Товариство здійснює оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність і подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

Фінансово-господарська діяльність Товариства здійснюється відповідно до планів, які затверджуються Загальними зборами.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійне вибирає форми його організації:

- введення в штат підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- ведення на договірних основах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- використання послуг фахівця з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку і складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Таблиця 2.1 Показники діяльності підприємства

Показник	2010 рік	2011 рік	2012рік	Відхилення 2012 у %
				до 2010	до 2011
Дохід/збиток, тис.грн	8878,8	589,3	-2084,4	-23,5	-354
Рентабельність	0,08	0,006	-0,02	-25	-333
Валовий дохід/збиток, тис.грн.	10126,5	2140,4	-1239,8	-12,2	-58
Витрати (операційні), тис.грн Чистий дохід від реалізації продукції, тис.грн	95329,8 104717,3	110291,4 110382	243529,40 198459,50	255,5 189,5	221 179,8
Середньорічна чисельність робітників, чол.	3489	3017	3587	102,8	119
Вартість основних виробничих фондів, тис.грн.	171605,4	167298,8	184255,8	107,4	110,1

За даними табл.2.1 можна зробити наступні висновки: підприємство на сьогоднішній день є збитковим, дохід зменшився на 34 % у порівнянні з 2010 роком, рентабельність зменшилась на 25 %, а валовий дохід на 12,2 %, так як операційні витрати збільшились на 55,5 %.

Вартість основних фондів зросла у 1,1 рази, що свідчить про ріст підприємства. Натомість чисельність зменшилась на 1%, що може свідчити про менш ефективне використання трудових ресурсів у господарстві.

Одним з найважливіших чинників будь-якого виробництва є основні фонди. Ефективне використовування основних фондів сприяє поліпшенню всіх техніко-економічних показників, у тому числі збільшенню випуску продукції, трудомісткості виготовлення і збільшення прибутку.

Структура основних засобів підприємства наведена у таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Структура основних виробничих фондів Дніпрошина, тис. грн.

Показник	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення,%
Основні фонди	172281,5	168364,9	184983,4	107,4
З них основні виробничі фонди	171605,4	167298,8	184255,8	107,4
У тому числі: - будинки	6162,4	6557,8	6583,0	106,8
- споруди	1829,8	1838,1	2036,9	111,3
- передавальні пристрої	649,1	649,1	660,4	101,7
Машини і устаткування	9781,9	11510,1	12093,8	123,6
З них: - силові і робочі машини	8849,6	10571,2	11130,2	125,7
- обчислювальна техніка	931,4	938,9	963,6	103,5
Транспортні засоби	152728,0	146283,5	162412,7	106,3
Інструмент, виробничий і господарський інвентар	171,0	177,0	185,8	108,7
Інші основні фонди	489,5	288,6	283,2	57,9
Малоцінні необоротні активи	469,8	460,7	518,4	110,3

Виходячи з даних таблиці 2.2 можна побачити, що з кожним роком вартість основних засобів збільшується, і за три роки вона збільшилась у 1,07 рази. Це означає, що підприємство збільшує вартість своїх засобів. Вартість основних виробничих засобів у 2011 році у порівнянні з 2009 збільшилась у 1,7 рази. У тому числі: будинки - в 1,7 рази, споруди - 1,1 рази, передавальні пристрої - 1,01 рази. З 2009 року вартість машин і устаткування збільшилась у 1,2 рази, з них: силові і робочі машини - 1,3 рази, обчислювальна техніка - 1,04 рази. Вартість транспортних засобів, інструменту і малоцінних необоротних активів збільшилась відповідно в 1,06, 1,09 і 1,1 рази. Але вартість інших основних засобів зменшилась у порівнянні з 2009 роком у 2 рази.

Оснащеність підприємства устаткуванням і ефективність його використовування роблять вплив на ефективність використовування трудових ресурсів, на розмір матеріальних витрат і зрештою на фінансовий стан підприємства.

2.2 Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами

Невід'ємною умовою здійснення господарської діяльності є забезпечення підприємства, поряд з матеріальними і трудовими ресурсами, необхідними основними засобами - будинками, спорудженнями, транспортними й іншими засобами.

Основні засоби - один з найважливіших чинників будь-якого виробництва. Їх стан і ефективне використовування прямо впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємств. Раціональне використовування основних фондів сприяє поліпшенню всіх техніко-економічних показників, в тому числі збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, трудомісткості виготовлення.

Основні засоби являють собою один з видів виробничих ресурсів. Оцінка ефективності їхнього використання заснована на застосуванні загальної для усіх видів ресурсів технології оцінки, що припускає розрахунок і аналіз показників віддачі і ємності.

Задачі аналізу основних засобів:

- визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними засобами ;

- встановити причини зміни їхнього рівня;

- розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції;

– вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства й обладнання;

- виявити резерви підвищення інтенсивності й ефективності використання основних засобів;

- вивчення складу і динаміки основних засобів, технічного стану і темпів оновлення активної їх частини, технічного переоснащення і реконструкції підприємства, упровадження нової техніки, модернізації і заміни морально застарілого обладнання;

- визначення показників використання основних виробничих фондів, фондовіддачі і фондомісткості, а також чинників, впливаючи на них.

Аналіз зазвичай починається з вивчення наявності основних засобів, їхньої динаміки та структури (табл.2.3). Основні засоби підприємства поділяються на промислово-виробничі і непромислові, а також на засоби невиробничого призначення. Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі засоби. Крім того, прийнято виділяти активну частину і пасивну частину основних засобів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення. Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів на основі оптимізації їхньої структури. Великий інтерес при цьому становить співвідношення активної і пасивної частин, силових і робочих машин, оскільки від їхнього оптимального поєднання багато в чому залежать фондовіддача, рентабельність фондів і фінансовий стан підприємства.

Таблиця 2.3 Рух і наявність основних засобів

№	Показник	Наявність на початок року	Надійшло за рік	Вибуло за рік	Наявність на кінець року
	2009 рік
1	Первісна вартість основних засобів	172281,5	5009,3	9073,5	168364,9
2	Знос основних засобів	99037,6	-	-	99561,3
3	Залишкова вартість основних засобів	73243,9	-	-	68803,6
	2010 рік
1	Первісна вартість основних засобів	168364,9	9120,9	5944,3	184983,4
2	Знос основних засобів	99561,3	-	-	104084,4
3	Залишкова вартість основних засобів	68803,6	-	-	80899,0
	2011 рік
1	Первісна вартість основних засобів	184983,4	27575,3	13212,7	8614517,1
2	Знос основних засобів	104084,4	-	-	8093559,7
3	Залишкова вартість основних засобів	80899,0	-	-	520957,4

Важливе значення має аналіз вивчення руху і технічного стану основних засобів, що проводиться на підставі таких показників, як: коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту, частка зданих в операційну оренду основних засобів, частка взятих в операційну оренду основних засобів тощо.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності - частку не перенесеної на створюваний продукт вартості. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності) то ліпшим є технічний стан основних засобів.

Коефіцієнт оновлення характеризує інтенсивність введення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття характеризує рівень інтенсивності їх вибуття засобів зі сфери виробництва.

Коефіцієнт приросту основних засобів характеризує рівень приросту основних засобів, або окремих його груп за період.

Загальним показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача - виробництво продукції на одну гривню основних засобів (відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством, до середньорічної вартості основних засобів).

Фондомісткість - показник, обернений до фондовіддачі: він показує скільки в середньому (за вартістю) використовуються на підприємстві основні виробничі засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню.

Фондоозброєність праці розраховується, як відношення середньої вартості основних засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.

Технічний стан основних фондів характеризується ступенем їх оновлення, вибуття, віковим складом обладнання. Чим нижче коефіцієнт зносу основних засобів, тим краще стан, в якому вони знаходяться. Ступінь оновлення основних фондів характеризується відношенням вартості основних фондів, які надійшли за звітний період, до вартості їх на кінець періоду. Вона показує величину введених у дію основних засобів за той чи інший період.

Більш високий коефіцієнт оновлення активної частини фондів по порівнянню з аналогічним коефіцієнтом, розрахованим по усім фондам, показує, що оновлення основних фондів здійснюється на підприємстві за рахунок активної їх частини і позитивно впливає на показник фондовіддачі. Коефіцієнт вибуття показує частку основних фондів, щороку вибувших з виробництва. Зокрема, рівень зносу основних засобів свідчить про їхню придатність до дальшої експлуатації, й орієнтовну тривалість у майбутньому. Реальну забезпеченість підприємства основними засобами можна точніше визначити за залишковою вартістю - різницею між первісною вартістю об'єктів і нарахованою сумою зносу.

Форми і темпи відновлення основних засобів обумовлені доцільністю реконструкції, заміни, модернізації груп і видів обладнання.

Що більше коефіцієнт вибуття засобів наближається до коефіцієнту оновлення, то нижчим є рівень зносу засобів і ліпшим їх технічний стан. Зростання його означає оновлення матеріальної бази підприємства.

Підвищення питомої ваги активної частини фондів характеризує прогресивність їх структури, зростання технічної оснащеності підприємства, сприяє збільшенню випуску продукції, зростанню фондовіддачі. Причому темпи зростання машин і устаткування повинні, як правило, випереджати темпи зростання інших основних фондів.

Скажімо, недостатня забезпеченість підприємства, основними засобами призводить до їхнього надто інтенсивного використання, передчасного зносу, надмірних витрат на ремонти, зрештою звичайної ліквідації. Одночасно роботи виконуються несвоєчасно, або порушується технологія їхнього виконання, відтак зростають втрати продукції. Наявність зайвих основних засобів теж небажана, оскільки при цьому вони скуповуються занадто довго. До того ж це зумовлює додаткові витрати на їх зберігання, підтримання в робочому стані і т.п.

аналіз основний засіб ефективність

Таблиця 2.4 Аналіз забезпеченості обладнанням

Показники	2009	2010	2011	Відхилення
1.Кількість наявного обладнання, од 1.1.Встановлене, од 1.1.1.Діюче, од 1.1.2.Недіюче,од 1.2.Невстановлене, од	1844 1844 1764 80 0	1920 1920 1800 120 11	1681 1681 1570 111 50	+76 +76 +36 +40 +11	-163 -163 -194 -31 +50
2.Коефіцієнти викорис-тання наявного обладнання - по встановленому - по діючому	1 0,957	1 0,938	1 0,876	0 -0,019	0 -0,081
3.Коефіцієнт використання встановленого обладнання	0,957	0,938	0,876	-0,019	-0,081

Дані таблиці 2.4 свідчать про те, що на Дніпрошині знаходиться 111 од. недіючого обладнання. Це обладнання законсервоване на 3 роки. Діючого обладнання на 163 одиниць менше в порівнянні з 2009 роком.

Для характеристики ступеня залучення обладнання у виробництво розраховують такі показники:

- коефіцієнт використання наявного обладнання:

Кн= Кількість діючого обладнання / кількість наявного обладнання

- коефіцієнт використання парку встановленого обладнання:

Ку = Кількість діючого обладнання / кількість встановленого обладнання

Різниця між кількістю наявного і встановленого обладнання, помножена на плановий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання, - це потенційний резерв зростання виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання.

При цьому потенціальний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання - це різниця між кількістю наявного та встановленого обладнання, помножена на базовий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання.

Показники ефективності експлуатації обладнання поділяють на дві групи:

- показники екстенсивного використання (за часом);

- показники інтенсивного використання (за потужністю).

Показники першого типу характеризують роботу обладнання за часом або за кількістю (охопленням); кількість обладнання; відпрацьований час; коефіцієнт змінності роботи устаткування; структура парку машин і обладнання. Показники другого типу пов'язані з його виробітком (випуск продукції за 1 машино-годину), тобто визначають рівень використання потужності обладнання, його продуктивність.

2.3 Аналіз ефективності використання основних засобів на підприємстві

Від оснащеності підприємства основними засобами й ефективного їх використання, передусім від ефективного використання основних виробничих засобів, вирішальною мірою залежить обсяг виробництва товарів і послуг та пов'язані з ним кінцеві результати діяльності підприємства.

За даними таблиці 2.5 можна зробити висновки: за 2011 рік технічний стан основних засобів на Дніпрошині покращився так, як коефіцієнт зносу нижче на 1 %, а коефіцієнт придатності збільшився на 1 %. Коефіцієнт оновлення (0,003) нижче коефіцієнта вибуття (0,07) . Це свідчить про те, що на підприємстві не відбувається оновлення основних засобів за рахунок нового будівництва. Дніпрошина характерно оновлення основних засобів за рахунок заміни старих, зношених фондів, що призводить до накопичення застарілого обладнання і стримує зріст економічної ефективності основних засобів.

Аналізуючи отримані результати, ми дійшли до висновку, що зростання коефіцієнту зносу в 2010 році на Дніпрошині (і, відповідно, зниження коефіцієнта придатності) зумовлене наступним:

- методом нарахування амортизації, що застосовується;

- придбанням або отриманням від інших господарюючих суб'єктів основних засобів з рівнем зносу більше, ніж в середньому по підприємству;

- низькими темпами оновлення основних засобів;

- невиконанням завдання з введення в експлуатацію основних засобів і модернізації.

Таблиця 2.5 Показники використання основних засобів на Дніпрошині

Показник	2009	2010	2012	Відхилення
Коефіцієнт зносу	0,57	0,59	0,56	-0,01
Коефіцієнт придатності	0,43	0,41	0,44	+0,01
Коефіцієнт оновлення	0,03	0,05	0,003	-0,027
Коефіцієнт вибуття	0,05	0,04	0,07	+0,02
Коефіцієнт приросту	-0,02	0,1	45,6	+45,6
Фондовіддача	1,47	1,49	0,48	-0,99
Фондомісткість	0,68	0,67	2,08	+1,4

Фондовіддача являє собою один з основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори в свою чергу впливають на неї. Причому треба мати на увазі, що показник фондовіддачі вкрай складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язані і супідрядні (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування у ремонтах і на техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування тощо). (Рис.2.3)

Важливо вибрати такі фактори, які, по-перше, прямо пов'язані з рівнем фондовіддачі і характеризують її як з точки зору екстенсивного завантаження (завантаження за часом) знарядь праці, так і з точки зору інтенсивності їх використання, а також з погляду їх вартості, що склалася на ринку, адже фондовіддача є вартісним показником. По-друге, набір таких факторів має містити параметри, які мають кількісну визначеність і можуть бути взяті з даних бухгалтерського і управлінського обліку.[1.С146]

При розрахунку фондовіддачі варто мати на увазі, що у вартості основних фондів враховуються власні й орендовані засоби; не враховуються основні фонди, що знаходяться на консервації, а також здані в оренду іншим

Рисунок.2.3 Факторна модель фондовіддачі для аналізу на підприємстві основні фонди, що знаходяться на консервації, а також здані в оренду іншим підприємствам.

Таблиця 2.6 Дані для аналізу використання основних засобів

№	Показник	Позначання	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення
						+/-	%
1	Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн	ОЗ	71006,45	74851,3	300928,2	+229922	424
2	Активна частина основних засобів у тому числі невстановлене і законсервоване обладнання діючі основні засоби	ОЗакт ОЗд	44800 41200 3600	45000 41500 3500	200120,4 165718,4 34402	+155320,4 +124518,4 +30802	447 402 956
3	Кількість робочих днів у році	Д	265	265	266	+1	100,3
4	Середньорічна кількість одиниць діючого обладнання	К	1764	1800	1570	-194	89
5	Кількість відпрацьованих верстато-змін усім обладнанням	Тзм	524000	524680	693940	+169940	132
6	Кількість відпрацьованих верстато-годин усім обладнанням, тис.	Тгод	4400	4500	4858	+458	110
7	Виробництво товарної продукції, тис.грн	ТП	104717,4	111463,3	144719,6	+40002,2	138
8	Фондовіддача, грн	Фв	1,5	1,49	0,48	-1,02	32

При оцінці динаміки фондовіддачі вихідні дані приводять у порівнянний вид. Обсяг продукції варто скорегувати на зміну оптових цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів - на коефіцієнт переоцінці.

Для подальшого зростання обсягу виробництва, реалізації продукції та прибутку на підприємстві є значні резерви з боку підвищення ефективності використання виробничих основних засобів за рахунок підвищення коефіцієнта змінності роботи обладнання, мобілізації фінансових ресурсів, які відволікаються у запаси зайвого, непрацюючого устаткування, а також придбання менш коштовного устаткування.

Визначимо вплив факторів на зміну фондовіддачі способом ланцюгових підстановок.

Ф2009 =265* * ** * * =1,47

Ф2010=265** * * * * =1,49

Ф2011=265******=0,48

Проведемо розрахунок умовних результативних показників.

Фум1=266******=1,5

Фум2=266* * ****=2,3

Фум3=266******=1,8

Фум4=266******=2,04

Фум5=266******=4,5

Фум6=266******=5,4

Розрахуємо вплив зміни факторних показників:

1) за рахунок збільшення робочих днів фондовіддача збільшилась на:

?Фд = Фум1 - Ф2009= 1,5 - 1,49 = +0,01

2) за рахунок збільшення коефіцієнту змінної роботи обладнання фондовіддача збільшилась

?ФКзм = Фум2 - Фум1= 2,3 - 1,5 = +0,8

3) за рахунок зміни середньої тривалості однієї зміни фондовіддача зменшилась

?ФТгод = Фум3 - Фум2= 1,8 - 2,3 = -0,5

4) за рахунок збільшення питомої ваги активної частини основних виробничих засобів відбулося збільшення фондовіддачі на

?ФОЗакт = Фум4- Фум3= 2,04 - 1,8 = +0,24

5) за рахунок збільшення питомої ваги діючого обладнання фондовіддача збільшилась на

?ФОЗд = Фум5 - Фум4= 4,5 - 2,04 = +2,46

6) за рахунок зміни середнього випуску продукції за одну машино-годину фондовіддача збільшилась на

?ФТ = Фум6 - Фум5= 5,4 - 4,5= +0,9

7) зміна середньої вартості одиниці обладнання призвела до зміни фондовіддачі на

?ФС = Ф2010 - Фум6= 0,48 - 5,4 = - 4,92

Перевіримо баланс відхилень:

Ф1 - Ф2009 = ?Фд + ?ФКзм+ ?ФТгод+?ФОзакт+?ФОзд+?ФТ+?ФС

0,48 - 1,49 = 0,01 +0,8 - 0,5 +0,24 + 2,46 + 0,9 - 4,92

1,01 = 1,01

Таким чином, фактичний аналіз показав, що зменшення фондовіддачі в 2011 році по відношенню до 2010 на суму 5,42 грн. відбулося за рахунок наступних показників:

– зміни середньої тривалості однієї зміни;

– зміни середньої вартості одиниці обладнання,

а збільшення на суму 4,41 грн. за рахунок таких показників:

- збільшення робочих днів;

- збільшення коефіцієнту змінної роботи обладнання;

- збільшення питомої ваги активної частини основних виробничих засобів;

- збільшення питомої ваги діючого обладнання;

-зміни середнього випуску продукції за одну машино-годину.

Проводячи дослідження, необхідно враховувати, що використання основних засобів визнається ефективним, якщо відносний приріст обсягу продукції або прибутку перевищує відносний приріст вартості основних засобів за аналізований період.

Співвідношення темпів приросту вартості основних засобів і темпів приросту обсягів виробництва дозволяє визначити граничний показник фондомісткості, тобто приріст основних засобів на 1 % приросту продукції. Якщо граничний показник фондомісткості менше 1, мають місце підвищення ефективності використання основних засобів та збільшення коефіцієнта використання виробничої потужності.

Збільшення фондовіддачі призводить до відносної економії виробничих основних засобів і збільшення обсягу продукції, що випускається. Відносна економія основних засобів розраховується як різниця між величиною середньорічної вартості основних засобів звітного періоду і середньорічної вартості основних засобів базового (попереднього) року, скоригованої на збільшення обсягу виробництва продукції.

Запропонована методика факторного аналізу показників фондовіддачі у динаміці може слугувати засобом обґрунтування управлінських рішень у сфері управління ресурсами, вкладеними в основні виробничі засоби підприємства, якщо за період, що аналізується, не спостерігається суттєвої зміни матеріалоємності виробленої продукції. Якщо ж такі зміни мали місце у зв'язку з переходом на випуск іншого асортименту продукції, то формулу для аналізу факторів, що впливають на фондовіддачу, обов'язково необхідно доповнити співмножником Км (коефіцієнт співвідношення матеріаломісткості), прийнявши його значення у базовому періоді за 1, а у звітному - відповідно Км 01. У такому разі ланцюгових підстановок буде на одну більше, що дасть змогу відокремити фактор зміни випуску продукції у розрахунку на одну машино-годину на зміну як таку, що характеризує саме зміну продуктивності використання обладнання, і таку, що викликана збільшенням (зменшенням) матеріаломісткості продукції, що з рівнем їх використання не пов'язано.

Вивчивши узагальнюючі показники ефективності використання основних засобів, необхідно провести більш детальний аналіз використання виробничого обладнання. Насамперед, перевіряється забезпеченість підприємства обладнанням, повнота його використання.

Обладнання - найактивніша частина основних засобів. Зростання його питомої ваги вважається прогресивною тенденцією.

Аналіз роботи обладнання базується на системі показників, що характеризують використання його чисельності, часу роботи і потужності.

Розрізняють обладнання наявне і встановлене (здане в експлуатацію), фактично використовуване у виробництві, те, що перебуває в ремонті і в модернізації, та резервне. Найбільшого ефекту досягають, якщо за величиною перші три групи приблизно однакові.

Для оцінки використання наявне обладнання порівнюють з встановленим, а встановлене - з працюючим, тому що не все наявне обладнання може бути встановлено і не все встановлене обладнання перебуває в експлуатації.

Задача найбільш повного використання обладнання полягає в тому, щоб звести к мінімуму кількість невстановленого обладнання. З цією ціллю необхідно зближення величин, які характеризують кількість наявного, встановленого і працюючого обладнання.

Вихідними даними при аналізі екстенсивного використання обладнання є баланс робочого часу роботи обладнання. Для характеристики ступеня екстенсивного завантаження обладнання вивчають баланс часу його роботи. До нього входять:

- календарний фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання (кількість календарних днів множать на 24 і на кількість одиниць встановленого обладнання);

- режимний фонд часу - (кількість одиниць встановленого обладнання множать на кількість робочих днів звітного періоду на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності);

- можливий фонд - відрізняється від режимного часу перебування обладнання в плановому ремонті і в модернізації;

- плановий фонд - час роботи обладнання за планом;

- фактичний фонд відпрацьованого часу за даними обліку.

Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дає змогу встановити ступінь виконання плану введення обладнання в експлуатацію за кількістю і термінами; календарного і режимного - можливості кращого використання обладнання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і планового - резерви часу за рахунок скорочення його витрат на ремонт.[2.C.108]

Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовують такі показники:

- коефіцієнт використання календарного фонду часу;

- коефіцієнт використання режимного фонду часу;

- коефіцієнт використання планового фонду часу;

- коефіцієнт використання можливого фонду часу.

Сукупність фондів часу дає можливість проаналізувати час роботи обладнання. Порівняння календарного і режимного фондів часу дає можливості кращого використання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і можливого - за рахунок кращого використання обладнання за рахунок скорочення витрат часу на ремонт в робочий час.

Таблиця 2.7

Аналіз використання обладнання за часом, тис. машиногод.

Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік	% виконання
1.Календарний фонд	10258	11163	11728	114,33	105,06
2.Режимний фонд	9000	9080	9100	101,11	100,22
3.Можливий фонд	5800	6000	6150	106,03	102,50
4.Плановий фонд	4000	3960	4020	100,50	101,51
5.Фактичний фонд	4020	4000	4400	109,45	110,00
6.Коефіцієнти використання обладнання за часом 6.1. До календарного фонду 6.2. До режимного фонду 6.3. До можливого фонду 6.4 .До планового фонду	0,392 0,446 0,693 1,005	0,358 0,441 0,666 1,01	0,375 0,484 0,715 1,095	95,66 108,52 103,17 108,95	104,75 109,75 107,36 108,42

Різниця між фактичним і плановим календарним фондом часу роботи обладнання є результатом відхилення надлишкового обладнання, яке планувалось продати. Режимний час складає 101,11 % 2009 року і 100,22 % 2010 року. Різний відсоток використання календарного (105,06 %) і режимного (100,22 %) фондів часу роботи обладнання свідчить про те, що фактично кількість робочих днів і коефіцієнт змінності були нижче передбачених планом. Можливий фонд часу склав 106,03 % до 2009 року і 102,50 % до 2010 року. В 2009 році на ремонт обладнання намічалося витратити 3080 тис верстато-годин (9080-6000), а в 2010 році 2950 тис верстато-годин (9100-6150), чи на 130 тис.верстато-годин менше (3080-2950). В 2009 році можливий фонд часу роботи обладнання склав 5800 тис. верстато-годин, а час, який необхідний по виробництву продукції, - 4000. Отже, у підприємства залишається 1800 тис. верстато-годин невикористаного часу (5800-4000), а в 2010 році -2040 тис. верстато-годин, в 2011 - 2130 тис. верстато-годин. Це свідчить про те, що у плані були вкладені позапланові простої обладнання. Дніпрошина в 2009 році не використало 1780 тис. верстато-годин можливого часу (5800-4020), в 2010 - 2000, а в 2011- 1750.

Таким чином, загальна величина невикористаного і нераціонально використаного машино-часу в 2009 році склала 3580...