Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра менеджменту ЗЕД

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «Макроекономіка»

на тему: «Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування в Україні»

Виконав: студент групи

Перевірив: Івашина

Дніпропетровськ

2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

1.1 Бюджетний дефіцит: сутність та причини виникнення

1.2 Види бюджетного дефіциту

1.3 Джерела фінансування бюджетного дефіциту

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ УКРАЇНИ ЗА 2010-2012 РОКИ ТА МЕТОДИ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

2.1 Аналіз бюджетного дефіциту України за 2010-2012 роки

2.2 Джерела фінансування бюджетного дефіциту за 2010-2012 роки та методи його регулювання

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Одним із важливих інструментів державної фінансової політики, який впливає на економічне та соціальне становище країни є дефіцит державного бюджету. Фінансова криза, незбалансована соціально-економічна політика, занепад виробництва та промисловості є одними з причин перевищення державних видатків над доходами, і як наслідок - існування дефіциту державного бюджету. Саме тому питання бюджетного дефіциту на сьогодні є надзвичайно актуальним.

Метою даної роботи є дослідження змісту фінансування дефіциту державного бюджету та його впливу на економічний розвиток України, а також особливостей його покриття в нашій державі.

Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається ряд завдань:

- дослідити економічну природу державного дефіциту;

- проаналізувати структуру, принципи формування державного дефіциту України та механізму його фінансування;

- виявлення шляхів вирішення проблеми бюджетного дефіциту в Україні.

Під час вирішення поставлених завдань використовувалися загальнотеоретичні та економіко-статистичні методи.

Дослідження проводилось з використанням таких методів, як: метод узагальнення, метод аналізу, синтезу та порівняння.

Об'єктом дослідження роботи є державний дефіцит України, його структура та динаміка.

В першому розділі роботи розглянуті теоретичні основи державного дефіциту, його економічну сутність та механізми управління ним.

В другому розділі проведено аналіз державного дефіциту за останні роки, а саме за 2010-2012 роки та розглянуто шляхи вирішення проблеми бюджетного дефіциту в Україні.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

1.1 Бюджетний дефіцит: сутність та причини виникнення

Поняття бюджетної рівноваги дуже ретельно вивчається на протязі багатьох століть. Спочатку дисбаланс доходів та видатків бюджету країни, а як наслідок і бюджетний дефіцит сприймався науковцями та політиками досить критично. Вважалося, що найкращим бюджетом є збалансований бюджет. Однак з розвитком світової економіки вчені прийшли до висновку, що дефіцитний бюджет в умовах «нормального» дефіциту є адекватним явищем. Він стимулює економіку країни до розвитку та пошуку нових альтернативних шляхів «фінансової еволюції».

Базовою та вихідною стадією бюджетного процесу є складання бюджету держави як її основного фінансового плану. На цій стадії уточнюються стратегічні (довготермінові і середньотермінові) завдання бюджетної стратегії та прогнозні показники, визначаються напрями бюджетної політики [3, с. 100].

Бюджетний фонд як об'єктивна, обумовлена економічна форма руху частини вартості валового продукту, що пройшла відповідні стадії розподілу і надійшла в розпорядження держави для задоволення суспільних потреб, виступає у вигляді централізованого фонду грошових коштів. Характеризується великими масштабами, складною внутрішньою структурою, цільовим спрямуванням. Конкретний обсяг бюджетного фонду, джерела надходження та напрями використання коштів визначаються щорічними законами про Державний бюджет України, рух коштів фонду відображається в основному фінансовому плані України. Таким чином, державний бюджет, як і всі інші фінансові плани, має бути збалансованим, тобто обсяг до ходів -- дорівнювати обсягу видатків [4, с. 190].

Дефіцит бюджету - це об'єктивні економічні відносини між учасниками суспільного виробництва щодо використання бюджетних коштів згідно з наявними джерелами доходів. Дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету: нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування державних витрат. Прийняття бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється при наявності обґрунтованих джерел його фінансування.

Дефіцитом бюджету у традиційному розумінні є перевищення видатків бюджету над доходами. Його розмір є важливим показником економіки країни. Дефіцит залежить як від економічних, так і від соціальних, політичних, екологічних чинників. Бюджетний дефіцит як економічна категорія має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості, з іншого - законами інфляції. Коли бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об'єктивно набирає активної економічної форми, якщо до законів інфляції - пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб з урахуванням грошового потенціалу за допомогою маневрування фінансовими ресурсами активною і пасивною формами бюджетного дефіциту адаптуватися до росту граничних суспільних витрат виробництва. Оволодіння такою політикою дає змогу залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошової системи знаходити оптимальний розмір дефіциту бюджету.

Визначення розміру дефіциту бюджету базується на таких положеннях:

· дефіцит бюджету є різницею міжвидатками та надходженнями;

· величина надходжень та видатків залежить від низки факторів;

· видатки згрупованіза ознакою напрямку використання в три елементи;

· надходження бюджету визначені як функція залежності від двох агрегованих елементів;

· кожний елемент формування дохідної та видаткової частин залежить від інших чинників [5, c.123].

З урахуванням вищеназваного розмір дефіциту бюджету визначається за формулою:

ДБ = В - Д = З + Т + Б - (ВП Ч П), (3.1)

де В- видатки бюджету;

Д - доходи бюджету;

З - державнізакупівлі;

Т - соціальні трансферти та платежі;

Б - розмір державного боргу, що підлягає сплаті;

ВП - розмір реального внутрішнього продукту;

П - частка податкових виплат.

Значення цих показників залежить від таких факторів, як:

- обсяг реального продукту;

- динаміка цін;

- обсяг закупівель;

- обсяг соціальних виплат;

- ступінь диференціації доходів населення;

- відсотки за державним боргом та графік його погашення;

- курс національної валюти;

- співвідношення реального та потенційного продукту;

- ступень використання трудових ресурсів;

- агрегативна податкова ставка;

- динаміка грошової маси;

- динаміка облікової ставки тощо.

Дефіцит бюджету є одним з макроекономічних показників, що характе-ризують стійкість економічної системи. Ефективна економічна система дозволяє регулювати співвідношення доходів і видатків таким чином, що сальдо бюджету є позитивним або має незначний дефіцит.

У теоретичному плані не все з'ясовано щодо причин виникнення бюджетного дефіциту. На думку деяких вчених, дефіцит бюджету виникає внаслідок „...багатьох об'єктивних і суб'єктивних причин. Найбільш розповсюдженим явищем стає обмеженість фінансових можливостей держави мобілізувати необхідні доходи...” [6]. Проблема бюджетного дефіциту зводиться ними лише до одного боку - доходів - і зовсім ігнорується інший -витрати держави.

Згідно з іншою позицією дефіцит бюджету - „...наслідок неминучості дотацій, обмеженої бази оподаткування, державних доходів і неправильних орієнтирів фінансово-економічної політики...” [7, с. 9]. Ця думка певною мірою конкретизує деякі причини бюджетного дефіциту, але не вказує на їх глибинні коріння і носить універсальний характер, не конкретизуючи передумови його виникнення в конкретній країні.

Однією з найбільш істотних причин дефіциту бюджету в Україні є розрив господарсько-економічних зв'язків країн, що входять до складу СНД; розпад фінансово-кредитної системи, зумовлений виходом із рубльової зони [8, с.9].

До глибинних причин бюджетного дефіциту в Україні слід віднести спад виробництва і зростання витрат на виготовлення продукції, а також невиважена політика витрат у відношенні до державних доходів.

Зменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на народне господарство вимагає теоретичних досліджень (Додаток А).

В Україні на даний період до причин виникнення дефіциту державного бюджету можна віднести:

- домінуюча політика державного патерналізму;

- неефективна структура народного господарства;

- непослідовність реформ фінансової системи;

- падіння доходів в умовах кризового стану економіки;

- зменшення приросту національного доходу;

- надмірно збільшена видаткова частина бюджету за рахунок дотацій, які надає держава певним галузям (енергетика, вугільна промисловість та інші);

- зростання внутрішнього і зовнішнього боргу;

- надзвичайні події, що потребують використання великих коштів, а звичайних ресурсів для цього не вистачає;

- нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;

- застосування тіньових схем в економіці тощо [9, c. 62].

1.2 Види бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит може набувати різної якості, виникати за різних обставин, викликати різні наслідки. У зв' язку з цим доцільно говорити про різні види бюджетного дефіциту.

1. Залежно від виду бюджету розрізняють:

- дефіцит державного бюджету;

- дефіцит місцевого бюджету.

Для країн з федеративним устроєм можна виокремити дефіцит федерального бюджету, дефіцит бюджету члена федерації, а також дефіцит місцевого бюджету.

Зазначені види бюджетного дефіциту є важливими при розгляді діяльності уряду та окремих органів місцевого самоврядування, а також для аналізу консолідованої позиції сектору загального державного управління.

2. Відповідно до фондів, які формуються у складі бюджету, розрізняють:

- дефіцит загального фонду бюджету;

- дефіцит спеціального фонду бюджету. Вітчизняне законодавство вимагає, щоб спеціальний фонд бюджету був збалансованим. Це зумовлено тим, що кошти, які надходять до нього, мають заздалегідь визначене цільове призначення і повинні витрачатися в межах цих надходжень лише на передбачені цілі.

Крім того, бюджетний фонд може бути розділений на поточний бюджет і бюджет розвитку, відповідно розрізняють:

- дефіцит поточного бюджету. Загальною вимогою є балансування поточного бюджету. Його бездефіцитність свідчить про фінансово відповідальну поведінку уряду, про те, що він здійснює свою поточну діяльність у межах отриманих доходів. Дефіцит поточного бюджету розцінюється як украй негативне явище. Вважається, що він має виникати лише в період економічного спаду або в кризовому стані;

- дефіцит бюджету розвитку. Зазвичай цей бюджет призначений насамперед для фінансування державних капіталовкладень. Джерелами бюджетних ресурсів є головним чином державні позики. Інакше кажучи, бюджет розвитку фактично завжди є дефіцитним. Така ситуація не розцінюється як негативна, оскільки держава сприяє сукупним інвестиціям, економічному зростанню та створює передумови для отримання в майбутньому вищих бюджетних доходів, що стане джерелом для обслуговування й погашення державного боргу без додаткового фінансового навантаження на приватний сектор [10, c.136].

3. Відомий американський економіст У. Хеллер розробив концепцію активного й пасивного бюджетного дефіциту. Цей поділ залежить від характеру виникнення дефіциту:

- активний дефіцит виникає тоді, коли уряд через збільшення видатків бюджету стимулює сукупний попит. При цьому фіскальна політика спрямовується на сприяння зростанню сукупних інвестицій (через бюджетні капіталовкладення, політику прискореної амортизації) і на стимулювання поточного споживання (зниження ставок податків, введення податкових пільг, свідоме нарощування поточних бюджетних видатків). Зазначені політичні заходи є дискреційними;

- пасивний дефіцит - це дефіцит, що виникає як наслідок економічного спаду, зниження виробництва та зайнятості і призводить до зменшення бюджетних доходів. Бюджетний дефіцит є результатом автоматичних змін.

Концепція активного й пасивного бюджетного дефіциту відіграє важливу роль в аналізі регулювальної ролі держави. На її основі можна оцінити політику уряду, її вплив на вирішення проблем розвитку національної економіки. Активний бюджетний дефіцит завжди є свідомим - уряд спеціально створює його для активного впливу на економічну кон' юнктуру. Пасивний дефіцит є вимушеним: уряд має пристосовуватися і пасивно підпорядковуватися економічній динаміці.

4. Залежно від урахування дефіциту в процесі бюджетного планування можна виокремити:

- запланований бюджетний дефіцит (або очікуваний). Запланований бюджетний дефіцит щорічно затверджується парламентом у законі про державний бюджет. Граничний розмір бюджетного дефіциту є одним із найважливіших показників, необхідних для складання проекту бюджету. Його розмір також щорічно затверджує законодавчий орган;

- фактичний бюджетний дефіцит. Його розмір отримують за даними звітів про виконання бюджету. При цьому може виявитися, що утворився незапланований бюджетний дефіцит (або неочікуваний).

Аналіз бюджетного дефіциту за запланованим і фактичним показниками дає можливість оцінити, наскільки якісним є бюджетне планування, а також ефективність системи виконання бюджету. Крім того, можна визначити вплив непередбачених на стадії планування бюджету змін економічної кон' юнктури, соціальних та політичних чинників поточного року, природних, техногенних та інших факторів на виконання запланованих бюджетних показників [11,c.85].

5. За терміном дії можна говорити про:

- тимчасовий бюджетний дефіцит. Він виникає не регулярно - з року в рік, а лише в окремі періоди несприятливої соціально-економічної кон' юнктури. Це явище не є типовим для бюджетної практики;

- постійний (хронічний) бюджетний дефіцит. Сучасні бюджети мають хронічні бюджетні дефіцити. Усі заходи, які проводилися в рамках фіскальної політики провідних країн світу, поки що не допомогли подолати хронічний характер дефіцитів.

6. За формою прояву бюджетного дефіциту розрізняють:

- відкритий бюджетний дефіцит - це дефіцит, який офіційно відображений у щорічному законі про бюджет, звітності про виконання бюджету та в бюджетній статистиці. Його розмір може бути як плановим, так і фактичним;

- прихований бюджетний дефіцит - це дефіцит, який виникає через несвоєчасне фінансування запланованих у бюджеті призначень унаслідок недоотримання запланованих доходів. Оскільки бюджетний облік ведеться на касовій основі, невиконані зобов' язання не будуть зафіксовані в ньому як видатки, а значить на цю суму бюджетний баланс "викривить" реальний стан речей. Дослідники також висловлюють думку, що недофінансу-вання бюджетних установ (бюджетне фінансування на рівні, який значно нижчий, ніж реальні потреби на утримання бюджетних установ та інших об'єктів фінансування) призводить до заниження показників видатків бюджету. Якби бюджетне фінансування було на належному рівні, то розмір видатків був би вищим, а отже і більшим дефіцит бюджету. Це є ще одним чинником прихованого бюджетного дефіциту. Як правило, розмір прихованого бюджетного дефіциту визначається на основі експертних оцінок.

7. Залежно від зв'язку з державним боргом у теорії і на практиці виокремлюють:

- первинний дефіцит - це дефіцит, при розрахунку якого з видатків виключено витрати на сплату процентів за державним боргом. Первинний дефіцит є одним із найважливіших макрофі-нансових показників. Він показує, яким був би бюджетний дефіцит за відсутності витрат на обслуговування боргу. Крім того, на основі цього показника проводять аналіз, як попередня політика уряду (коли він у минулому допускав бюджетні дефіцити та позичав кошти для його покриття) впливає на теперішній стан державних фінансів. Виключивши проценти за державним боргом із загального обсягу бюджетних видатків, можна говорити про те, наскільки поточні рішення уряду відповідають принципам фінансової дисципліни. Сприятливою вважається ситуація, коли під час економічного зростання в бюджеті накопичується первинний надлишок;

- операційний дефіцит - це первинний дефіцит, у розрахунку якого процентні платежі за державним боргом скориговані на темпи інфляції. Як правило, у фінансових відносинах із кредиторами держави часто використовуються коригувальні коефіцієнти, які дають можливість компенсувати втрату вартості процентів унаслідок інфляції. Це спричинює додаткові бюджетні витрати. Оцінити їх можна, проводячи порівняльний аналіз операційного і первинного дефіцитів.

8. На основі дослідження взаємозв'язків між бюджетними дефіцитами та гіперінфляцією в 1990-х роках було розроблено концепцію нового виду бюджетного дефіциту - віртуального. Віртуальний дефіцит - це дефіцит, який був би за нульових темпів інфляції і повного фінансування урядом запланованих у бюджеті видатків. Відомий економіст-неокласик Д. Патінкін досліджував поведінку уряду в умовах високих темпів інфляції й установив, що коаліційні уряди змушені брати до виконання ухвалені парламентською більшістю програми бюджетного фінансування, які не відповідають реальним фінансовим можливостям бюджету. Через це при гіперінфляції уряд починає затримувати фінансування бюджетних видатків, щоб пізніше виконати ці зобов' язання знеціненими грошима. Таким чином, фактично спостерігаються значно нижчі розміри бюджетного дефіциту, ніж вони мали б бути за своєчасного й належного фінансування затверджених у бюджеті видатків. Реальний дефіцит стає "віртуальним", або прихованим, завдяки бюджетним неплатежам.

9. Залежно від зв' язку з економічним циклом виділяють такі види бюджетного дефіциту:

- циклічний бюджетний дефіцит - це дефіцит, який виникає під час циклічного економічного спаду і скорочення внаслідок цього бюджетних доходів. Фактично уряд на цій фазі циклу починає підтримувати сукупний попит, збільшуючи бюджетні видатки. У результаті фактичний дефіцит перевищить розмір циклічного дефіциту, а різниця між цими показниками покаже розмір експансійного впливу бюджету (його називають циклічним ефектом бюджету);

- структурний дефіцит - це різниця між фактичними бюджетними видатками і сумою доходів, яка була б отримана бюджетом в умовах повної зайнятості за існуючої системи оподаткування.

Застосування в аналізі циклічних показників бюджетного дефіциту дає змогу виділити ту частку дефіциту, яка виникла внаслідок циклічного спаду, і той дефіцит, який виник через політичні заходи, ухвалені державою. За допомогою зазначених показників також можна оцінити, чи є політика, яку проводить уряд, проциклічною (що оцінюється негативно, оскільки поглиблює амплітуду економічного циклу) чи антициклічною (уряд отримує позитивні оцінки) [12, c.56]

1.3 Джерела фінансування бюджетного дефіциту

Відповідно до ст. 15 Бюджетного кодексу [1] джерелами фінансування бюджету є:

1. Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень, тобто операцій, пов'язаних з отриманням державою (місцевим органом влади) позик на умовах повернення, платності та строковості для фінансування державного (місцевого) бюджету, наслідком яких є формування державного або місцевого боргу.

2. Кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету; кошти від відчуження майна, що перебуває в державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» вiд 4 березня 1992 р. №2163-XII, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. До надходжень, безпосередньо пов'язаних із процесом приватизації, належать надходження від покупців за подання заяви на приватизацію; кошти від збору за реєстрацію покупців для участі в аукціоні, конкурсі; суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватизації; надходження від продажу патентів на право оренди приміщень; відсотки, нараховані на суму відстрочених платежів тощо [2].

3. Повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів.

4. Вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом, за яким залишок бюджетних коштів загального фонду використовується для фінансування дефіциту бюджету. якщо його обсяг на кінець попереднього бюджетного періоду перевищив обсяг оборотного залишку коштів відповідного бюджету.

Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Національний банк України» від 20 квітня 1999 р. №679-XIV, Національний банк не має права надавати кредити на фінансування витрат Державного бюджету України в національній та іноземній валюті як прямо, так і опосередковано через державну установу чи іншу юридичну особу, майно якої перебуває в державній власності. [2]

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ УКРАЇНИ ЗА 2010-2012 РОК ТА МЕТОДИ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

2.1 Аналіз бюджетного дефіциту України за 2010-2012 роки

Бюджетний дефіцит, маючи статус важливого економічного показника для кожної країни світу, повинен щоденно піддаватися аналізу та плануванню. Адже тільки при всебічному та постійному контролі та аналізі за бюджетним дефіцитом країни можна якось боротися з цим неприємним економічним явищем.

Для аналізу існуючих меж розміру дефіциту державного бюджету в Україні доцільно дослідити його динаміку (рис. 2.1). З рисунку 2.1 можна зробити висновок, що за роки незалежності у політиці дефіцитного фінансування можна умовно виділити декілька етапів.

Рис.2.1 Дефіцит державного бюджету 1992-2010 років у % до ВВП

Перший етап (1992-1999 pp.) характеризується тенденцією до скорочення бюджетного дефіциту з 13,7 % до 1,5 % ВВП. Цей період пов'язаний з економічною кризою та негативним її впливом на обсяги дефіциту, з одного боку, та негативним впливом бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси в суспільстві з іншого. Негативні соціально-економічні наслідки характеризуються різким зменшенням обсягів ВВП, обвальною інфляцією (у понад 10050 разів) і підвищенням цін, величезним обсягом і зростанням державного боргу, а також витратами на його обслуговування та погашення, створення фінансової піраміди облігацій внутрішньої державної позики, що призвело до зменшення валютних резервів, неефективним управлінням бюджетними коштами та інше [13].

Другий етап (2000-2002 pp.) характеризується зведенням Державного бюджету з профіцитом, що позитивно відобразились на всіх показниках соціально-економічного розвитку країни.

Третій етап (2003-2005 pp.) пов'язаний з проголошенням політики пріоритетного соціального розвитку та реалізацією соціальних програм, унаслідок чого спостерігається тенденція до зростання обсягів дефіциту бюджету та його частки у ВВП з 0,4 до 2,6 %.

Четвертий етап (2005-2010 pp.) характеризується поступовим скороченням частки бюджетного дефіциту, проте в умовах останньої фінансової кризи 2009 року ця тенденція була порушена.

У 2011 році державний бюджет України було виконано з дефіцитом у сумі 19,9 млрд. грн., або 2,2 % ВВП при річному плані в сумі 33,0 млрд. грн. (3,6 % ВВП). Загальний фонд державного бюджету виконано з дефіцитом у сумі 16,0 млрд. грн., або 1,8 % ВВП [14].

При плані 33 млрд. грн. на 2011 рік,фактично реальний дефіцит державного бюджету України становив 103,8 млрд. грн., до якого, крім фактичного дефіциту бюджету, відносяться також суми рекапіталізації банків (19,6 млрд. грн.),суми спеціальних прав запозичень (15,7 млрд. грн.) і обсяг невідшкодованих сум ПДВ (24,2 млрд. грн.).

Що ж стосується дохідної частини загального фонду державного бюджету, то, за результатами 2011 року, вона не виконана. При плані 184 млрд. 628,2 млн. грн. доходи загального фонду становили 172 млрд. 206,5 млн. грн., що на 12 млрд. 421,7 млн. грн., або 6,7 %, менше запланованих обсягів. При цьому кожна шоста гривня доходів загального фонду забезпечена шляхом вилучення обігових коштів суб'єктів господарювання та зарахування надходжень від Міжнародного валютного фонду.

Аналіз фактичних даних дозволяє зробити висновки, що бюджетну політику було спрямовано на забезпечення зростання доходів вищими темпами порівняно з видатками. Було запроваджено більш жорсткий підхід до виконання видаткової частини бюджету. Це пов'язано, насамперед, з намаганням обмежити інфляційні процеси, показники яких у нашій державі стали одними з найвищих серед європейських країн. За наявності дефіциту бюджету було здійснено державні запозичення з метою погашення зобов'язань держави. Залишок боргу (понад суму залучених позик) було профінансовано за рахунок активних операцій.

У Законі України «Про державний бюджет України на 2012 рік», що набув чинності 1 січня з 2012 року, передбачався обсяг дефіциту державних фінансів в обсязі 37,1 мільярда гривень, що становить 2,5 % ВВП. Окрім того, були встановлені доходи зведеного бюджету на рівні 424 мільярдів гривень, витрати - на рівні 461,7 мільярда гривень. Обсяг державних запозичень у 2012 році збільшився до 98,5 мільярдів гривень.

Спадання ВВП за підсумками 2012 року відбулось з 5 % до 3,9 %, номінальне ВВП зменшено на 5 мільярдів гривень - до 1,5 трильйона гривень. Інфляції - на рівні 7,9 %.

Розглянемо динаміку доходів, видатків державного бюджету, стан бюджетного дефіциту та граничного обсягу державного кредиту України за останні 5 років - з 2008 по 2012 роки (Таблиця 2.1)

Таблиця 2.1

Темпи росту доходів, видатків державного бюджету, бюджетного дефіциту, державного боргу України, %

За даними таблиці 2.1, можна зробити висновок, що доходи та видатки державного бюджету України за період 2009-2012рр. мають тенденцію до зростання:

- у 2009р. порівняно з 2008р. доходи зросли на 5,77%, видатки зросли на 8,27%;

- у 2010р. доходи збільшились тільки на 3,95%, а видатки зросли на 12,25%;

- у 2011р. темпи росту доходів випереджують темпи росту видатків - 19,17% та 11,35% відповідно;

- дані за 2012 р. показують, що темпи росту доходів та видатків державного бюджету дуже подібні один до одного, а саме, доходи збільшились на 23,06%, а видатки на 20,69%.

Зазначимо, що у 2009-2010рр. випереджувальними темпами зростали видатки державного бюджету, у 2011р., навпаки, швидше збільшувались доходи. Однак, у 2012р. показники росту доходів та видатків майже зрівнялись.

За даними таблиці 2.1, можна зробити висновок, що темпи росту дефіциту не мають єдиної тенденції: значне збільшення у 2009-2010рр. порівняно з 2008-2009рр., помітне зменшення у 2011р, та знову збільшення обсягів у 2012р. Зменшення темпів росту у 2010р. (на рівні 67%) зумовлено тим, що саме у цей період темпи росту доходів були більшими ніж видатків. Отже, 2011р. у цьому контексті можна вважати періодом позитивних змін у бюджетній системі країни. Однак, на жаль, ця тенденція не мала свого продовження у 2012р. - видатки значно збільшились, доходи зросли не так швидко й бюджетний дефіцит збільшився на 9,8%. (рис.2.2).

Однією із найбільших складових бюджетного дефіциту є "дірка" у Пенсійному фонді, на покриття дефіциту якого тільки від січня до листопада 2012 року із бюджету було перераховано майже 14 мільярдів гривень. Минулого року представники влади заявляли, що пенсійна реформа, проведена торік, зокрема, і підвищення пенсійного віку для жінок, дозволить поступово подолати нестачу коштів у Пенсійному фонді. Тепер уряд та Нацбанк пропонують поповнювати Пенсійний фонд за рахунок запровадження податку на продаж валюти [15].

Саме від з кінця жовтня, коли в Україні відбулися парламентські вибори, почалося і зростання заборгованості із невиплаченої зарплати, яка досягла майже 1 мільярда гривень.

Рис. 2.2 Динаміка бюджетного дефіциту України за період 2008-2012рр, тис.грн.

Також порівняємо фактичний бюджет 2012 та плановий 2013 (Таблиця 2.2).

В очі відразу кидається невтішна ситуація з бюджетним дефіцитом. По-перше, вже за результатами 11 місяців 2012 року зафіксовано перевищення закладеного в бюджет дефіциту на 2,4 млрд. гривень, або 6,2%. Сумнівно, що в останньому місяці року бюджетне сальдо могло покращитися. По-друге, дивує, що в умовах другої хвилі світової фінансової кризи, коли практично всі країни світу активно застосовують заходи бюджетної економії, Україназапланувала для себе збільшення бюджетного дефіциту на 30,2% (11,7 млрд. гривень). Виглядає це, відверто кажучи, як мінімум безвідповідально. А при великому бажанні можна приписати можновладцям намір свідомо довести Україну до надмірного боргового навантаження, слідом за яким прийде дефолт. Або ж, як альтернативний сценарій, довести країну до такого стану, коли вступ до Митного Союзу стане для країни порятунком, а ті, хто підпише відповідний договір - рятівниками.

Таблиця 2.2

Бюджети 2012 та 2013 у порівнянні

Дефіцит державного бюджету у 2012 році склав 53 млрд 387,4 млн грн, у т.ч. по загальному фонду 53 млрд 349,9 млн грн, що зумовлено використанням залишків бюджетних коштів, сформованих на початок року, та запозичень з єдиного казначейського рахунку для своєчасного проведення захищених статей видатків", - йшлося в повідомленні Мінфіну.

При цьому граничний обсяг дефіциту на 2012 р. був встановлений на рівні 42,91 млрд грн.[16].

2.2 Джерела фінансування бюджетного дефіциту за 2010-2012 роки та методи його регулювання

Незважаючи на певні успіхи нашої держави у фінансовій стабілізації економіки, залишається без змін на краще найважливіший фактор, що її визначає, - дефіцит державного бюджету. Заходи монетарної політики, якими законодавчі та виконавчі органи влади намагалися впливати на нього, не дали істотних результатів, оскільки не були пов'язані зі стимулюванням економіки.

Виникає необхідність встановлення взаємозв'язку між розміром бюджетного дефіциту, причинами, що його зумовлюють, і темпами економічного зростання. Це має стати основою для обґрунтування заходів грошової, кредитної та податкової політики, які повинні застосовуватися для скорочення бюджетного дефіциту.

У розвинутих країнах переважають неемісійні форми фінансування бюджетного дефіциту, які не призводять до інфляції: реалізація державних цінних паперів на фінансовому ринку; одержання міжнародних кредитів.

Масштабність бюджетного дефіциту і перехід до його фінансування за рахунок державних цінних паперів зумовлюють зростання державного внутрішнього боргу й вартості його обслуговування. Це обмежує можливості скорочення бюджетного дефіциту, підриває довіру до уряду і викликає необхідність підвищення процентів за державний кредит.

В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави та рівень життя населення. Тому особливу актуальність набувають питання вивчення причин його виникнення і розробки напрямів зниження. Світовий досвід свідчить, що величина бюджетного дефіциту не повинна перевищувати 5% вартості ВВП. Наявність дефіциту, що перевищує максимально допустимі розміри, потребує здійснення заходів щодо його скорочення.

Загалом, фінансування дефіциту бюджету характеризується такими ознаками:

-- операції з фінансування дефіциту бюджету включають як надходження, так і витрачання бюджетних ресурсів;

-- у бюджеті фінансування дефіциту відображається окремо, оскільки не належить ні до доходів, ні до видатків;

-- так само як бюджетне сальдо може набувати форми не тільки дефіциту, а й надлишку, так і фінансування дефіциту бюджету може бути як "позитивним", так і "від'ємним";

-- операції з фінансування дефіциту бюджету мають на меті:

профінансувати бюджетний дефіцит, погасити державний борг, покрити тимчасові касові розриви при виконанні бюджету, забезпечити ліквідність бюджетного фонду;

-- розмір бюджетного дефіциту (або надлишку) дорівнює розміру нетто-фінансування (перевищення позитивного фінансування над від'ємним --дефіциту, а інакше -- профіциту) [17, c. 13].

У фінансуванні бюджету враховуються не тільки залишки готівки, що використовуються для покриття бюджетного дефіциту, а й операції з іншими активами, призначені для управління ліквідністю бюджетного фонду.

Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть бути: кошти, що надходять від продажу державних активів, проведення державою активних операцій, та кошти, що надходять у тимчасове використання на поворотній основі -- державні запозичення.

Продаж державних активів для покриття дефіциту вважається досить рідкісним явищем, яке характерне для перехідних економік. Залучення ресурсів у такий спосіб не передбачає повернення коштів позичальникам, тому не спричиняє збільшення державного боргу, проте повинно мати цільовий характер. Враховуючи обмеженість державних активів, цей метод не є універсальним, а є разовим. Проведення державою активних операцій передбачає повернення коштів з депозитів, розміщених у вітчизняних і зарубіжних банках; пред'явлення цінних паперів з метою одержання доходів; та використання коштів, накопичених на казначейському рахунку.

Державні запозичення є найпоширенішим методом покриття бюджетного дефіциту в сучасних умовах. Вони реалізуються у вигляді випуску державних цінних паперів та отримання позик шляхом укладання кредитних угод. За територіальним розміщенням державні запозичення можуть бути внутрішніми (коли кошти залучаються від вітчизняних юридичних та фізичних осіб) та зовнішніми (коли кошти залучаються від зарубіжних юридичних та фізичних осіб, від урядів інших країн та від міжнародних фінансово-кредитних організацій). За термінами надання державні позики можуть поділятися на короткострокові (надаються на термін до одного року), середньострокові (від 1 до 10 років) та довгострокові (від 10 років).

З огляду на стан економіки та її нагальні проблеми наша держава найбільше зацікавлена в отриманні довгострокових низькопроцентних кредитів. Що стосується вибору місця розміщення, то необхідно враховувати, що в результаті, наприклад, зовнішніх запозичень надходження коштів спричиняє зростання загального обсягу фінансових ресурсів країни, а це дає змогу збільшити сумарний попит держави на товари й послуги вітчизняного виробництва або оплатити імпорт. Збільшення припливу іноземної валюти сприяє зміцненню національної грошової одиниці. Вигоду від надання кредитів (у вигляді плати за обслуговування) мають при цьому іноземці, до яких по закінченні терміну кредиту повертаються кошти. Що ж до внутрішніх запозичень, то вони уможливлюють перерозподіл наявних у країні ресурсів між секторами економіки. Однак це не супроводжується зростанням загального попиту. Надмірний розвиток ринку внутрішніх запозичень зумовлює скорочення інвестицій у виробництво. Вигоду від надання кредитів мають національні агенти, а капітал після використання залишається в країні [18, c. 120- 121].

Отже, показники основних методів фінансування бюджетного дефіциту за 2010-2012 роки можна побачити в табл.2.4

Переважання внутрішніх запозичень над зовнішніми в деякій мірі пояснюється наявністю валютних ризиків, що супроводжують запозичення в іноземних валютах на зовнішніх ринках. Окрім цього, витрати центрального банку пов'язані з обмеженням пропозиції надлишкової грошової маси в економіці, що утворюється у зв'язку з фінансуванням дефіциту бюджету за рахунок іноземних запозичень, та витрати, пов'язані з поповненням валютних резервів, підвищують загальну вартість запозичень в іноземних валютах.

Також, зростають відсоткові ризики та ризики рефінансування державного боргу, пов'язані з поточною кризою ліквідності на світових фінансових ринках, наслідки впливу яких ставлять під загрозу виконання державою своїх зобов'язань й функцій, та економічну незалежність держави .

Таблиця 2.3

Фінансування дефіциту державного бюджету України впродовж 2010-2012 років, млн.грн.

	2010	2011	2012
Загальне фінансування	57745,4	44755	25 129, 4
І Фінансування за борговими зобовязаннями	76442,2	54600	31 585
1.1 Запозичення, у тому числі частка:	100258,4	80700	98 484
внутрішніх запозичень, %	66,02	66,2	65
зовнішніх запозичень,%	33,98	37,8	35
1.2 погашення, у тому числі частка	-23796,2	-45600	-65 899
внутрішніх забовязань, %	71,7	70,3	52
зовнішніх забовязань,%	28,3	29,7	48
2. Надходження від приватизації державного майна	10000	11500	5662
3. Фінансування за активними операціями	-28716,8	-21345	-17 455

В українській бюджетній практиці операції з фінансування бюджету згруповані в три групи: фінансування за борговими операціями; надходження від приватизації державного майна; фінансування за активними операціями. Останні відображають управління ліквідністю бюджету. Класифікація фінансування бюджету за борговими операціями здійснюється за двома ознаками: за типом боргового зобов' язання і за типом кредитора.

Основним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є державні запозичення. Цілком очевидним є рефінансування державного боргу і розгортання в Україні боргової спіралі.

Проаналізуємо більш детально 2011 рік.Завдяки зусиллям Уряду із забезпечення стабілізації системи державних фінансів в рамках виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» за підсумками 2011 року вдалося продовжити розпочату в попередньому році тенденцію до скорочення дефіциту бюджету та стримання зростання державного боргу.

Незважаючи на те, що Україна не тільки не пішла шляхом зменшення соціальних стандартів, як деякі країни Європи, але й забезпечила їх збільшення виходячи із реальних можливостей економіки та бюджету, дефіцит державного бюджету за підсумками 2011 року був одним з найнижчих порівняно з іншими країнами світу (1,8 відсотка ВВП в Україні проти 4 відсотків ВВП в Єврозоні, 8,9 відсотка ВВП в Японії, 10 відсотків ВВП в США).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» було встановлено граничний показник дефіциту Державного бюджету України на рівні 35,3 млрд. гривень.

Фактичний рівень дефіциту державного бюджету в 2011 році становив 23,6 млрд. гривень.

Зусилля Уряду зі стабілізації системи державних фінансів, розсудлива політика управління державним боргом дали змогу повернути підірвану попередньою владою довіру іноземних інвесторів до України та відновити доступ на зовнішні ринки капіталу.

Державних запозичень у 2011 році здійснено на суму 80,7 млрд. гривень.

Надходження внутрішніх запозичень на фінансування державного бюджету за 2011 рік дорівнювали 53,4 млрд. грн., з яких 27 млрд. грн. становлять надходження від випуску ОВДВ для фінансування дефіциту державного бюджету, 8,9 млрд. грн. - для капіталізації банківських установ, 12,5 млрд. грн. - поповнення статутного фонду НАК «Нафтогаз України» та 5 млрд. грн. - для кредитування Аграрного фонду.

Надходження від зовнішніх запозичень на фінансування державного бюджету за 2011 рік становили 27,3 млрд. грн., з яких: 22,7 млрд. грн становлять надходження від випуску ОЗДП, 4,6 млрд. грн. - кошти на впровадження спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів розвитку.

Незважаючи на високу волатильність міжнародних ринків капіталу, Урядом двічі в 2011 році було здійснено розміщення єврооблігацій за низькими відсотковими ставками: у лютому 2011 року - на суму 1,5 млрд. дол. США, у червні 2011 року - на суму 1,25 млрд. дол. США.

В умовах суттєвого погіршання ситуації на європейських та світових фінансових ринках з метою забезпечення фінансування державного бюджету у 2011 році було введено нові боргові інструменти:

- облігації внутрішньої державної позики з індексованою вартістю (протягом жовтня-грудня 2011 року було залучено 8 млрд. гривень);

- короткострокові та середньострокові державні облігації, номіновані в іноземній валюті (протягом грудня 2011 року було залучено 3,3 млрд. гривень).

Незважаючи на нестабільну ситуацію на міжнародних ринках капіталу та погіршення глобальної макроекономічної кон'юнктури, протягом 2011 року істотних змін щодо суверенних кредитних рейтингів України не відбулося.

Витрати державного бюджету на погашення державного боргу за 2011 рік становили 45,6 млрд. грн., в тому числі погашення державного внутрішнього боргу - 32,1 млрд. грн., погашення державного зовнішнього боргу - 13,5 млрд. гривень.

Майже половину дефіциту бюджету у 2011 році було профінансовано за рахунок неборгових джерел. Так, від приватизації державного майна у 2011 році до загального фонду Державного бюджету України надійшло 11,5 млрд. грн., що на 14,8 відсотка перевищує показник, затверджений Верховною Радою України.

Порівняно з 2010 роком надходження від приватизації зросли в 10,5 раза, або на 10,4 млрд. гривень, порівняно з 2009 роком - в 14 разів, або на 10,7 млрд. гривень.

Найбільші надходження від продажу державної власності на конкурсних торгах у 2011 році були забезпечені продажем 92,71 відсотка акцій ПАТ «Укртелеком» за 10,6 млрд. грн. та 25 відсотків акцій ПАТ «Київенерго» за 0,5 млрд. гривень.

За даними Прогнозу Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки [19] передбачається скорочення дефіциту державного бюджету з 1,6 відсотка ВВП у 2012 році до 1 відсотка у 2013 та 1,5 відсотка у 2014 році, що забезпечить помірковане зростання темпів державного боргу, яке не перевищуватиме темпи зростання ВВП. Утримання зазначеного рівня дефіциту планується досягти завдяки зростанню доходів бюджету та оптимізації бюджетних видатків.

В Україні боротьба із незбалансованістю бюджету розпочалася з прийняття Програми економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" , нової редакції Бюджетного кодексу [1], прийняття Податкового кодексу, Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" .

Аналіз змісту зазначених документів та перші результати апробації їх на практиці вказують на необхідність поступового доопрацювання та внесення змін у їх положення. Однак, прийняття цих, подекуди незовсім "популярних" законодавчих актів, є реальним початком економічних реформ, що вкрай необхідні нашій державі для подальшого збалансування бюджетів, оскільки прагнення до цього прописане в головному документі держави - ч. 3 ст. 95 Конституції України. Крім того, це дасть можливість переглянути склад та структуру видатків державного бюджету та переорієнтувати соціально спрямований бюджет споживання на бюджет розвитку. Беззаперечною є пріоритетність функції соціального захисту держави своїх громадян, однак, і беззаперечним є те, що без налагодженої роботи реального сектору економіки, без відпрацювання реальних стимулів та зацікавленості громадян у створенні суспільного продукту (а не очікуванні соціального захисту) не може йти мова навіть про наявність простого відтворення в економіці держави.

Необхідним є подальший розвиток внутрішнього ринку державних запозичень, що стане першим кроком до ефективного управління державним боргом з урахуванням світового досвіду. Тому, для забезпечення розвитку внутрішнього ринку державних запозичень необхідно:

1) поліпшити пропозицію державних цінних паперів шляхом регулярного розміщення широкого спектра облігацій внутрішньої державної позики за строками обігу в обсягах, що забезпечать виконання плану державних запозичень, встановленого законом про державний бюджет на відповідний рік;

2) підвищити ліквідність державних цінних паперів шляхом: розроблення нормативно-правових актів, що сприятимуть використанню державних боргових зобов'язань як інструмента управління ліквідністю; та розширення кола інвесторів, особливо залученню інституціональних інвесторів;

3) поліпшити імідж держави як позичальника через підвищення передбачуваності та прозорості державного запозичення з допомогою запровадження загальноприйнятих міжнародних процедур та формул нарахування відсотків за державними зобов'язаннями для стимулювання попиту на них.

Таким чином, існування в Україні бюджетного дефіциту зумовлене необхідністю проведення різноманітних важливих реформ у соціальній, економічній, адміністративній та інших сферах. Тому, необхідним є вибір оптимальних джерел його фінансування. Зокрема, доцільним є здійснення запозичень державою на внутрішньому ринку ніж на зовнішньому, оскільки, внутрішні запозичення не призводять до значного зростання інфляції, відсоткових і валютних ризиків та іншого. Окрім цього, розвинутий ринок внутрішніх державних запозичень виступає важливим інструментом здійснення ефективної грошово-кредитної політики країни.

Тому, в подальшому необхідним є розвиток внутрішнього ринку державних запозичень, що дозволить мобілізувати необхідні кошти для виконання державою її функцій і здійснення платежів за бюджетним дефіцитом [20].

Висновок

Дефіцит державного бюджету виступає важливим інструментом державної фінансово-кредитної політики, засобом впливу на економіко-соціальне становище держави. В Україні формування бюджету з дефіцитом зумовлюється тим, що в нашій державі є значна потреба у проведенні реформ у різних сферах, фінансуванні державної інфраструктури, підвищенні якості соціальних і адміністративних послуг.

Проте у нашій державі використання дефіцитного бюджетного фінансування не можна розцінювати як виважене. Наслідком цього стало недостатнє державне фінансування розвитку національної економіки, проведення структурної перебудови, формування ринкової інфраструктури та реформування інших сфер господарського комплексу.

Основні шляхи вдосконалення процесу формування бюджетів та їх дефіцитів повинні бути направлені на:

1) запровадження жорстокого контролю за раціональним та ефективним використанням коштів бюджетів усіх рівнів;

2) відмову від практики залучення кредитів Національного банку для покриття дефіциту бюджету;

3) відмову від покриття дефіциту бюджету за рахунок залучення коштів від розміщення державних цінних паперів;

4) запровадження виваженої податкової політики за рахунок упровадження системи оподаткування, яка базується на зменшенні кількості податків, та інші.

Планування і прогнозування бюджетного дефіциту повинно базуватися на розрахунках показників виконання планів надходження доходів по елементному аналізу та передбачати зміни їх надходження у поточному та найближчому періоді.

Список використаної літератури

1. Бюджетний кодекс України зі змінами та доповненнями від 16.04.2010 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.zakon.rada.

2. Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.e-reading.org.ua

3. Де'мянишин В. Складання проекту бюджету держави: прагматика, проблематика та шляхи удосконалення / Де'мянишин Василь // Світ фінансів -- 2007. -- № 4. -- С. 100-115.

4. Юрій С. І. Фінанси / С. І. Юрій, В. М. Федосов // Тернопільськ. нац. екон. унт. -- К. : Знання, 2008 -- 611 С.

5. Кириленко О.П. Становлення доктрини фінансової системи України / Кириленко О.П., Лютий І.О., Пересада А.А. // Терноп. нац. екон. ун-т. -- Т.: Економічна думка, 2009 -- 190 С.

6. Заруба О.Д. Моделювання взаємозв'язку дефіциту бюджету та економічної динаміки // Фінанси України - 2009 - №12. - С. 5-23.

7. Економічна енциклопедія: У трьох томах. - Т. 2 / Ред. кол. С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. - К.: Видавничий центр „Академія” - 2009 - 848 С.

8. Сафонова Л.Д. Бюджетний менеджмент / Л.Д. Сафонова // Київ. нац. екон. ун-т. - К.: КНЕУ - 2009 - 186 С.

9. .Козацький В.П. Зниження бюджетного дефіциту // Економіка, фінанси, право. - 2009 - №6 - С. 16-18.

10. Лебеда Г.Б. Методологічні аспекти визначення дефіциту бюджету та державного боргу // Фінанси України - 2009 - №3 - С. 139-145.

11. Сова О.Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її розв'язання // Фінанси України. - 2009 - №5 - С. 83-87.

12. Чугунов І. Я. Теоретичні основи системи бюджетного регулювання / І. Я. Чугунов. - К.: НДФІ - 2010 - 259 С.

13. Державна служба статистики України. Зведений бюджет України у 1992-2012 роках (за даними Державного казначейства України) / [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

14. Про Державний бюджет України на 2011 рік: закон України від 23.12.2011 № 2857-VI/ Верховна Рада України / [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

15. Про Державний бюджет України на 2010 рік: закон України від 27.04.2010 № 2154-VI/ Верховна Рада України / [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

16. Про Державний бюджет України на 2012 рік: закон України від 22.12.2011 № 4282-VI / Верховна Рада України / [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

17. Богдан Т.П. Управління державним боргом і макрофінансові ризики в економіці України / Т.П. Богдан // Фінанси України - 2011 - № 1. С. 13 - 23.

18. Антологія бюджетного механізму. Монографія. / Під ред. проф. С.І. Юрія. -Т.: Економічна думка - 2001. - 250 С.

19. Програма економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" / [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/c

20. Про затвердження прогами управління державним боргом на 2012 рік: наказ Міністерства фінансів України від 01.02. 2012 № 67 / [Електронний ресурс] - Режим доступу: // http://www.minfin.gov.ua/c

держаний бюджет дефіцит

Додаток А

Размещено на Allbest.ru

...