Размещено на http://www.allbest.ru/

До сутності, значимості і привабливості інвестицій у забезпеченні ефективного розвитку аграрних підприємств

І.І. Червен, доктор економічних наук, професор

М.І. Кареба, кандидат економічних наук Миколаївський державний аграрний університет

В економічному розвитку підприємств і забезпеченні в них розширеного відтворення ключову роль відіграють інвестиції. На надходження і використання інвестицій в нашій країні і в кожному окремому її регіоні значною мірою впливають зміни в економічних умовах функціонування аграрних формувань. Відсутність же у них ресурсів призводить до зниження активності інноваційної діяльності, без здійснення якої розраховувати на їх ефективне функціонування практично неможливо. Тому зростання обсягів інвестиційних ресурсів та підвищення їх віддачі є одним із пріоритетних напрямів інтенсифікації розвитку виробничої діяльності будь-якого підприємства.

Значну увагу проблемам, пов'язаним з інвестиціями, у своїх наукових працях приділяють багато вчених, серед яких: з іноземних - Г. Александер, Дж. Бейлі, Г. Бірман, О.І. Волков, Л. Гітман, О.Б. Ідрисов, Б.А. Колтинюк, А. Маркус, Б.А. Вайзберг, Р.А. Фатхутдинов, У. Шарп; з вітчизняних - В.Г. Андрійчук, А.Г. Бидик, І.О. Бланк, С.І. Вакарін, І.І. Вініченко, В. Гайдуцький, Ю. Є. Губеня, Н.М. Давиденко, М.І. Кисіль, М. Коденська, О.В. Мертенс, С.І. Прилипко, П.С. Рогожин, П.Т. Саблук, В.П. Савчук, П.А. Стецюк, Г.В. Черевко, В. Шеремет, І.В. Якимов, О. Ястремська та ін. Проте слід визнати, що ціла низка пов'язаних з ними питань залишається не до кінця вирішеними. Зокрема, поки що немає навіть загальновизнаних єдиних визначень самих понять "інвестиції" та "інвестиційна привабливість". Саме їх розгляд і є метою даної статті.

Говорячи про інвестиції, слід вказати, що в багатьох зарубіжних джерелах інвестиції трактуються як набір благ та цінностей, які вкладаються в підприємницьку діяльність з метою одержання доходу у майбутньому. Значна частина вітчизняних науковців під ними розуміють довгострокові вкладення коштів з метою створення нових і модернізації діючих підприємств, освоєння нових технологій і видів техніки, що забезпечують збільшення прибутків. Але інвестування капіталу можливе і у такі фінансові інструменти, як цінні папери (облігації, акції.). Тому, на наш погляд, за правильним шляхом йде А.Г. Бидик, який розглядає інвестиції як з фінансової, так і з економічної позицій. З погляду фінансового менеджменту, інвестиції - всі активи, вкладені в господарську діяльність з метою одержання доходу. З економічної ж точки зору - це витрати на створення, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння основного капіталу, а також пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, що залежать від витрат на основний капітал [1]. За трактуванням, наприклад І.О. Бланка [2], інвестиції у найширшому розумінні - це вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення.

На думку І.І. Вініченко [3, с. 19], інвестиції - це приріст вартості суспільного капіталу, отриманого в результаті виробничої діяльності суб'єктів господарювання та стратегічної політики держави, що спрямовується на перетворення частини нагромадженого капіталу в альтернативні види активів, збільшення прибутку, нарощування обсягів виробництва, впровадження інноваційних розробок, поліпшення соціальнопобутових умов проживання людей і екологічних параметрів навколишнього середовища.

За визначенням Л.В. Коршик [4], інвестиції - це багатоаспектний цілеспрямований внесок капіталу в різних його формах на основі укладених контрактів між договірними сторонами з метою компенсації інвестиційних коштів і отримання прибутку.

У Законі України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції визначено як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

На нашу думку, інвестиції являють собою вкладення (насамперед - довгострокові) капіталу у розвиток підприємства, спрямовані на збільшення, удосконалення і підвищення ефективності використання як основних, так і оборотних його активів з метою одержання відповідного ефекту (і економічного, і соціального).

Проблема залучення інвестиційних ресурсів і ефективного їх використання у сучасних кризових умовах є однією з головних, оскільки без її вирішення розраховувати на збільшення обсягів виробництва, підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств і забезпечення продовольчої безпеки нашої країни є практично неможливими. Тому вкрай необхідно поступово удосконалювати інвестиційну діяльність, у тому числі і державну політику у цій сфері.

Слід вказати, що на практиці спостерігається досить суттєва різниця в інтересах інвесторів і підприємств, яким необхідні відповідні зовнішні вкладення. Зокрема, інвесторів цікавить лише одержання вигоди від цього, тоді як підприємства турбуються не тільки про прибуток, а і про вирішення цілого ряду соціальних проблем (підтримка сільського населення, його працевлаштування, покращення умов життя на селі, підвищення розмірів доходів робітників тощо).

Ще одним каменем спотикання є земля. Для більшості інвесторів вона є чи не основним чинником інвестиційної привабливості. Але бачення цієї привабливості у різних сторін також різне. Для інвестора вона є основним чинником збагачення за мінімальних витрат. Метою сільськогосподарського підприємства щодо землі як чинника інвестиційної привабливості є не тільки збагачення від неї, а й збагачення її самої [5].

Проблема підвищення інвестиційної привабливості особливо гостро стоїть у сільському господарстві, яке значною мірою відстає від інших галузей економіки у своєму технічному та технологічному розвитку і має низку особливостей, до яких належать: незадовільний стан матеріально-технічної бази, нестабільність ринку агропродовольчої продукції, нестача у підприємств власних коштів, недостатні рівні ефективності їх функціонування та окупності вкладень. До того ж, більшість підприємств агропромислового комплексу залишаються економічно відсталими через низькі закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, високі процентні ставки за кредити, низький рівень державної підтримки агротоваровиробників.

Завдання підвищення інвестиційної привабливості українського аграрного виробництва особливого значення набуває у зв'язку зі вступом нашої країни до СОТ, у цих умовах кожне конкретне підприємство має бути привабливим для потенційного інвестора, оскільки вільні інвестиційні кошти є обмеженими й інвестори схильні їх спрямовувати в найефективніші сфери господарювання.

Дуже важливе значення має відводитися підвищенню інвестиційної привабливості аграрної сфери АПК. Ми підтримуємо точку зору М.В. Вовк [4] стосовно того, що інвестиційна привабливість насамперед визначається сприятливим інвестиційним кліматом у регіоні, галузі, а вже потім завершується визначенням інвестиційної привабливості об'єкта господарювання базового рівня - підприємства, де реалізуються конкретні проекти.

При здійсненні оцінки інвестиційної привабливості вітчизняних сільськогосподарських підприємств необхідно урахувати нестабільність економічної ситуації в Україні, використовуючи при цьому відповідні методики. На наш погляд, на увагу заслуговує пропозиція М.В. Вовк [5] щодо доцільності проведення оцінки інвестиційної привабливості за методом прогнозування й дисконтування грошових потоків, який базується на одному з основних принципів фінансової теорії: вартість активів дорівнює скоригованій поточній вартості грошових потоків.

До основних причин, які стримують здійснення активізації інвестиційних процесів в нашій країні, насамперед належать нестача у підприємств достатніх сум власних коштів та висока вартість ресурсів, які залучаються. Основні причини цього - сезонність виробництва, тривалість періоду обігу капіталу, велика залежність від грунтових та погодних умов тощо. Ураховуючи це, інвестори, звичайно ж, перевагу надають промисловим формуванням. На сільське ж господарство припадає дуже незначна частка всіх інвестицій в АПК.

Оскільки Україна має 50 млн га родючих сільськогосподарських земель, нам необхідно створити такі умови їх використання, які дозволили б залучити інвестиції у виробництво екологічно чистої аграрної продукції.

Одне з найавторитетніших світових агентств Fitch Ratings прогнозує, що капіталовкладення в український агропромисловий комплекс у 2010-2012 роки складуть близько 1 млрд 870 млн [6]. Найважливішими чинниками підвищення ефективності агропромислового виробництва в післякризових умовах еволюційного розвитку його ринкової природи є гнучка організаційна структура й інвестиційна активність підприємств, їх спроможність і рефлективність до впливу кон'юнктурних чинників, що визначають інвестиційну діяльність, адаптованих до нових умов господарювання.

Основними видами джерел інвестицій сільськогосподарських формувань є: власний прибуток; кредити комерційних банків; пільгове кредитування; кошти, виділені на реалізацію державних та регіональних цільових програм; пільгове оподаткування; кошти страхових компаній та іноземні інвестиції.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити такі висновки:

інвестиції являють собою вкладення капіталу у розвиток підприємства, спрямовані на збільшення, удосконалення і підвищення ефективності використання як основних, так і оборотних активів з метою одержання відповідного ефекту (і економічного, і соціального);

залучення інвестиційних ресурсів у сучасних кризових умовах неможливе без забезпечення належного рівня інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання, оцінку якої є сенс здійснювати за методом прогнозування і дисконтування грошових потоків;

усунення основних причин, які стримують активізацію інвестиційних процесів в нашій країні, за висвітленими у статті напрямками сприятиме впровадженню досягнень науково-технічного прогресу і підвищенню ефективності функціонування виробничих формувань АПК.

інвестиційна привабливість аграрний україна

Література