Поняття та значення платоспроможності та кредитоспроможності в діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та значення платоспроможності та кредитоспроможності в діяльності підприємства

Сучасні економічні умови господарювання вимагають від керівництва нових підходів щодо управління підприємством, в тому числі аналізу показників діяльності як невід'ємної частини цього процесу.

Важливе місце у системі аналізу і, як наслідок, у роботі підприємства посідає аналіз платоспроможності підприємства - його здатності вчасно та в повному обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності. Значення платоспроможності підприємства неможливо переоцінити. Існують різноманітні визначення платоспроможності. Так, наприклад, платоспроможність підприємства - це його готовність постійно (щоденно) виконувати свої фінансові зобов'язання з платежів, строк сплати яких настав. Це здатність підприємства розраховуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайно бути перетвореними у платіжні засоби (наприклад, швидколіквідні цінні папери). Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану - воно періодично або постійно є неплатоспроможним.

У процесі фінансового аналізу вивчається статична і динамічна платоспроможність.

При дослідженні статичної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов'язаннями.

Щодо визначення суми платіжних засобів є різні точки зору. Правильніше до платіжних засобів відносити грошові кошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидко реалізовані й перетворені в гроші) та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні.

До строкових зобов'язань доцільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.

Динамічна платоспроможність - наявність платоспроможності протягом усього періоду, що досліджується.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально (відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо).

Показниками низької платоспроможності підприємства є наявність:

§ недоїмок з платежів до бюджету;

§ простроченої заборгованості підприємства робітникам і службовцям із заробітної плати і прирівняних до неї платежів;

§ непогашених у встановлений строк банківських кредитів;

§ заборгованості працівникам за матеріальні цінності і послуги, не сплачені в строк.

Аналіз динаміки загальної суми таких прострочених платежів характеризує стан роботи підприємства, спрямованої на зміцнення платоспроможності.

Оцінка рівня платоспроможності цікавить широке коло користувачів: як внутрішніх, так і зовнішніх, а саме:

1) безпосередньо підприємство, яке бажає об'єктивно оцінити стан своїх справ і розробити ряд заходів щодо покращення ситуації або підтримки нормального стану;

2) кредиторів, які хочуть переконатись у спроможності підприємства повернути борги;

3) інвесторів, які мають бути впевнені щодо перспектив розвитку підприємства і, як наслідок, ефективності їх інвестиційного проекту;

4) партнерів по бізнесу, які зацікавлені в надійних та стабільних стосунках.

Платоспроможність як економічну категорію характеризують такі моменти:

1. Стан платоспроможності обумовлюється наявним розміром грошових активів, але не обмежується ним.

2. Платоспроможність - це не тільки здатність термінового погашення зобов'язань в момент оцінки за рахунок наявних грошей, а й здатність підприємства забезпечувати генерування (утворення) грошових потоків, які за обсягами та термінами відповідають зобов'язанням та платіжним потребам підприємства.

3. Платоспроможність - це не статична (моментна) характеристика. Найбільшу цінність має динамічна платоспроможність.

4. Платоспроможність не слід ототожнювати лише з можливістю повернення боргів, оскільки платоспроможність передбачає можливість здійснення усіх платіжних потреб, які необхідні для нормального процесу господарської діяльності.

Щодо кредитоспроможності, то кредитоспроможність - наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи - це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.

Перш ніж планувати залучення капіталу шляхом одержання банківської позички, фінансові служби підприємства повинні оцінити можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком.

Кожен банк розробляє власні критерії та методики оцінки кредитоспроможності позичальника. У науково-практичній літературі здебільшого виокремлюють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов'язані з оцінкою поточного та перспективного фінансового стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції.

У теорії і практиці немає єдності щодо пріоритетності того чи іншого елемента кредитоспроможності. Переважає думка, що кількісні та якісні чинники складають єдине ціле при оцінці потенційної здатності позичальника погасити заборгованість за кредитом.

Якісні критерії кредитоспроможності:

Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систематизувати: на це слід витратити більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового стану. Зазначені чинники досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку факторів виробництва і збуту продукції (товарів).

При оцінці рівня менеджменту увага концентрується на персональних і фахових якостях керівництва, а також на організації управління підприємством. Відповідні висновки робляться на основі вивчення інформації, яка характеризує:

- наявність і реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства;

- уміння керівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвитку підприємства;

- наявність та функціональну спроможність системи моніторингу;

- освіту, досвід та імідж керівництва;

- дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисципліну підприємства;

- вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризики та вживати заходів щодо їх нейтралізації;

- внутрішній клімат, який склався на підприємстві, та виробничу дисципліну;

- рівень розмежування функціональних обов'язків працівників, наявність посадових інструкцій;

- плинність кадрів на ключових посадах.

Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції, використовують результати галузевого аналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації. Основна увага при цьому концентрується на з'ясуванні таких питань:

- рівень відповідності якості товарів їх цінам і вимогам ринку;

- конкурентоспроможність продукції (на внутрішньому та зовнішньому ринках), конкурентні переваги;

- якість маркетингової політики та концепції збуту продукції;

- величина ринкового сегмента, який належить підприємству;

- управління товарним асортиментом (розробка нових видів продукції);

- основні споживачі готової продукції та їх частка в загальному обсязі реалізації;

- наявність замовлення на реалізацію продукції (робіт, послуг);

- залежність виробничо-господарської діяльності підприємства від постачальників сировини і матеріалів;

- рівень зносу основних засобів і необхідність їх оновлення;

- наявність ефективної системи логістики на підприємстві.

Глибина оцінки якісних критеріїв кредитоспроможності значною мірою залежить від строку, на який видається кредит.

Кількісні критерії кредитоспроможності:

З метою оцінки кількісних критеріїв проводиться аналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства. Головне завдання, яке ставить перед собою фінансовий аналітик, - прогнозування майбутньої платоспроможності підприємства. Для цього аналізуються всі можливі фактори, які можуть вплинути на платоспроможність. На практиці використовуються різні моделі аналізу: дискримінантний та регресійний аналіз, комплексна оцінка на основі розрахунку окремих фінансових показників тощо.

Розглянемо найтиповіший підхід до оцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провідними європейськими банками. В основі цього підходу лежить розрахунок таких основних блоків показників:

- ліквідності та платоспроможності;

- які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;

- прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні);

- оборотності.

Завдяки аналізу робиться висновок про здатність підприємства обслуговувати свої борги. Об'єктивність висновків підвищується в результаті порівняння значень отриманих показників з рекомендованими, середньогалузевими, а також у динаміці.

Загалом, питання підтримання платоспроможності та кредитоспроможності підприємств надзвичайно актуальне сьогодні в Україні, про що свідчить проблема неплатежів у вітчизняній економіці та її наслідки.

Оцінку платоспроможності підприємства можна здійснити використовуючи систему таких показників.

Коефіцієнт загального покриття (потенційної платоспроможності) (Кзп) розраховується як відношення поточних активів до поточних пасивів підприємства:

 (1.)

платоспроможність кредитоспроможність зобов'язання капітал

Показує ступінь покриття поточних пасивів поточними активами. Характеризує платіжні можливості підприємства, що оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та сприятливої реалізації готової продукції (товарів), але й продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних активів.

Критичне значення цього коефіцієнту становить 2. Значення у межах 1-1,5 свідчить про спроможність підприємства повністю розраховуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника вище 2 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності підприємства.

Коефіцієнт проміжної ліквідності (розрахункової платоспроможності) (Кпп) розраховується як відношення грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості до поточних пасивів:

(2)

Показує здатність виконувати поточні зобов'язання за рахунок коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості.

Критичне значення не встановлюється. Позитивним вважається стабільність значення цього показника в межах 0,7-0,8 або дотримання його середньогалузевого значення.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошової платоспроможності) (Кал) розраховується як відношення грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень до поточних пасивів:

 (3)

Показує, яка частина короткострокових зобов'язань підприємства може бути негайно сплачена за рахунок високої ліквідності.

Критичне значення 0,2. Значення коефіцієнта нижче 0,2 - зовнішня ознака неплатоспроможності. Але зростання показника вище критичної межі також не вважається позитивною тенденцією, оскільки може призводити до падіння дохідності підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості поточних пасивів власними коштами (Кзвк) розраховується як відношення власних оборотних коштів до оборотних активів:

(4)

Показує ступінь покриття поточних зобов'язань власними оборотними активами.

В будь-якому випадку підвищення показника свідчить про фінансове оздоровлення підприємства, покращення його платоспроможності; зниження показника є негативним явищем, сигналом потенційної втрати платоспроможності, зростання залежності від кредиторів.

Період операційного циклу (ОЦ) дорівнює сумі періодів обороту товарних запасів і дебіторської заборгованості:

ОЦ = Отз + Одз. (5)

Показує час перетворення купленого товару в гроші. Зменшення показника свідчить про високу ділову активність підприємства та ефективну політику управління дебіторською заборгованістю.

Період фінансового циклу (ФЦ) можна розрахувати як різницю між періодом операційного циклу і періодом погашення кредиторської заборгованості [11, c. 130]:

ФЦ = ОЦ - Окз. (6)

Дозволяє оцінити період обороту грошових коштів. Зменшення показника є позитивною тенденцією й свідчить про підвищення ефективності управління грошовими коштами, але значення показника нижче нуля свідчить про дефіцит грошових коштів (підприємство живе «в борг») [14, c. 14].

Коефіцієнт відновлювання (втрати) платоспроможності (Квпл) характеризує найближчу перспективу зміни рівня платоспроможності підприємства (відновлення чи втрату). Він визначається за формулою:

(7)

де Кзп - коефіцієнт загального покриття;

Кпп - коефіцієнт проміжної ліквідності;

Кзпн - нормативне значення (Кзпн = 2).

Якщо показник дорівнює або більше одиниці, - це є свідченням наявності резервів поліпшення рівня платоспроможності, при Квпл менше 1 - рівень платоспроможності підприємства в найближчий час буде недостатнім.

Коефіцієнт достатності формування грошових активів (коефіцієнт виконання бюджету готівки) характеризує ступінь покриття платіжних потреб підприємства за рахунок грошових коштів, що знаходяться в його розпорядженні. Розраховується за формулою:

 (8)

де ЗГК - залишки грошових коштів на початок періоду;

ГН - грошові надходження за період;

ВГф - фактичне витрачання грошей за період;

ВГвідкл - відкладення витрачання грошових коштів.

Позитивною тенденцією є зростання цього показника, що свідчить про здатність підприємства генерувати грошові активи для здійснення усіх необхідних платежів. Сприятливою ситуацією є утримання цього показника на рівні 1,2, що є ознакою відсутності дефіциту грошових коштів та наявність їх мінімального за лишку на рахунках.

Групи фінансових показників, які використовуються в міжнародній практиці для оцінювання кредитоспроможності як фінансових, так і нефінансових установ, однакові. Це показники ліквідності, структури капіталу, ефективності та коефіцієнти прибутковості покриття. Для підприємств-позичальників показники з названих груп визначаються так.

- Показники ліквідності. Показник поточної ліквідності К_лп характеризує спроможність фірми погашати свої поточні короткострокові зобов'язання за рахунок грошових коштів та інших ліквідних активів: товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості:

К_лп = Оборотні активи: Поточні пасиви (9)

Цей показник не має перевищувати 1. При обчисленні цього показника важливо правильно оцінити якість дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних запасів. При невисокій якості ТМЗ та дебіторській заборгованості потрібно використовувати їх скориговані величини.

Показник миттєвої ліквідності К_ям часто вважають більш ефективним показником ліквідності, оскільки він не враховує ТМЗ - найменш ліквідні з оборотних активів:

К_ля = (Оборотні активи - ТМЗ): Поточні пасиви (10)

Чистий оборотний капітал (ЧК) тісно пов'язаний із попередніми показниками і відображає більш стійку частину оборотних активів, що фінансується за рахунок довгострокового боргу чи власного капіталу:

ЧК = Оборотні активи - Поточні пасиви (11)

Від'ємне значення ЧК, як і значення К_ла < 1, свідчить про неспроможність фірми розраховуватись за своїми поточними зобов'язаннями та про фінансування певної частки необоротних активів за рахунок поточних зобов'язань.

- Показники структури капіталу. Показник фінансового левериджу відображає структуру капіталу фірми:

К = Зобов'язання: Власний капітал (12)

Більше значення показника фінансового левериджу відповідає більшій частці боргового капіталу в структурі капіталу, а отже, більшому ризику структури капіталу. При оцінюванні кредитоспроможності вітчизняних позичальників цей показник вважається задовільним, якщо не перевищує значення 1 незалежно від галузевої ознаки позичальника. В світовій практиці і більші значення показника (К_фл > 2) є допустимими.

Коефіцієнт заборгованості К_в1 відображає співвідношення довгострокового боргу та власного капіталу:

К_еі = Довгостроковий борг: Власний капітал (13)

Коефіцієнт самофінансування характеризує ступінь фінансування необоротних активів за рахунок власного капіталу

К_сф = Необоротні активи: Власний капітал. (14)

Певною мірою цей коефіцієнт відображає ступінь фінансової стійкості підприємства. Проте його не можна вважати абсолютним за інформативністю показником фінансової стійкості, оскільки фінансування необоротних активів може здійснюватись не тільки за рахунок власного капіталу, а й за рахунок довгострокового боргу. Більш інформативним з цього погляду є коефіцієнт фінансової стійкості:

К = Необоротні активи: (Власний капітал + Довгостроковий борг). (15)

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство має підтримувати цей показник на рівні, що не перевищує 1. Це означає, що капітальні вкладення в необоротні активи не можуть фінансуватися за рахунок короткострокового боргу, оскільки постійне заміщення короткострокових позик пов'язано з невизначеністю майбутнього доступу до ринку позик та з невизначеністю їх майбутньої вартості.

Размещено на Allbest.ru